Вирок від 15 вересня 2026 р. у справі №509/2718/23 — Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/2718/23

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року с-ще Овідіополь

Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю учасників судового провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченої ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12023163380000037 від 15.03.2024 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Київ, громадянки України, маючої вищу освіту, є директором ТОВ " ІНФОРМАЦІЯ_2 ", незаміжньої, на утриманні неповнолітніх дітей не маючої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачена ОСОБА_4 11.03.2023 року приблизно о 13 годині 25 хвилин, діючи умисно, у період дії правового режиму воєнного стану, який введено в Україні відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, Указу Президента України №133/2022 від 14.03.2022, затвердженого Законом України від 15.03.2022 № 2119-ІХ, Указу Президента України №259/2022 від 18.04.2022, затвердженого Законом України від 21.04.2022 № 2212-ІХ, Указу Президента України №341/2022 від 17.05.2022, затвердженого Законом України від 22.05.2022 № 2263-ІХ, Указу Президента України № 573/2022 від 12.05.2022, затвердженого Законом України від 15.08.2022 № 2500-IX, Указу Президента України №341/2022 від 17.05.2022, затвердженого Законом України від 22.05.2022 №2263-ІХ, Указу Президента України № 573/2022 від 12.05.2022, затвердженого Законом України від 15.08.2022 № 2500-IX, Указу Президента України від № 757/ 2022 від 07.11.2022, затвердженого Законом України від 16.11.2022 р. №2738-ІХ Указу Президента України від № 757/ 2022 від 07.11.2022, затвердженого Законом України від 16.11.2022 р. №2738-ІХ, Указу Президента України від № 58/2023 від 06.02.2023, затвердженого Законом України від 07.02.2023 р. № 2915-ІХ (строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб), переслідуючи єдиний прямий злочинний умисел та корисливий мотив, направлені на таємне викрадення чужого майна, з метою особистого незаконного збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, шляхом вільного доступу, зайшла до приміщення відділення " ІНФОРМАЦІЯ_3 " № НОМЕР_1 , за адресою: АДРЕСА_3 .

Продовжуючи реалізацію злочинного умислу, направленого на таємне викрадення чужого майна, обвинувачена ОСОБА_4 отримала у касира 4 посилки на своє прізвище та під час їх огляду, впевнившись в тому, що її дії залишаться непоміченими для касира та відвідувачів відділення ІНФОРМАЦІЯ_3 , діючи умисно, керуючись корисливим мотивом, шляхом вільного доступу, підмінила вміст посилки № 20400322169964 та № 20450673993057. У посилку № 20400322169964 обвинувачена ОСОБА_4 поклала старий чохол від планшету, таємно викравши звідти портативний планшет «Tablet PC Android», вартістю 4999 гривень, а в посилку № 20450673993057 поклала жіночі туфлі чорного кольору, 40 розміру, таємно викравши звідти чоловічі кросівки червоного кольору «Adidas Alphabouncec», вартістю 1290 гривень, які сховала у полімерний пакет та винесла з приміщення ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Після чого, обвинувачена ОСОБА_4 сховала викрадені речі у полімерний пакет та винесла з приміщення ІНФОРМАЦІЯ_3 , розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим спричинила ФОП ОСОБА_6 , матеріальну шкоду на загальну 6289 гривень.

Дії обвинуваченої ОСОБА_4 кваліфіковано за ч.4 ст.185 КК України, як вчинення таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення не визнавала, надавши показання, що в березні 2023 року їй зателефонували працівники відділення ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » та запропонували забрати посилки на її ім`я, які надійшли до відділення ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 », однак яких вона не замовляла. Після чого, вона перевірила цих працівників та зрозуміла, що вказані ними посилки містять підробки. Прийшовши до відділення ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » за адресою: АДРЕСА_3 , вона взяла чотири посилки від неіснуючих відправників, з яких дві посилки одразу повернула. Всього на її ім`я надійшло чотири посилки. Їй було відомо, що дві посилки мали містити підробки: чоловічі кросівки Adidas та планшет Samsung. Взявши ці дві посилки для огляду, в одну із них вона забрала з неї чоловічі кросівки та поклала їх до своєї сумки, а замість них у посилку поклала свої жіночі туфлі Yves Saint Laurent. В другій посилці вона взяла підроблений планшет Samsung та поклала його до своєї сумки, а замість планшету до посилки поклала свій чохол від плагшету. Після чого, вказані посилки після огляду повернула касиру неоплачуючи товар, та попросила касира викликати поліцію, оскільки мала намір здати контрафактний товар поліції. Однак, поліція не приїжджала, тому вона покинула приміщення відділення ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 ». В подальшому, по приїзду поліції до неї додому для обшуку, вона добровільно видала викрадені речі, хоча й не вважає свої дії крадіжкою. Вважає, що злочин було вчинено проти неї.

Потерпілий ОСОБА_7 в судовому засіданні надав показання, що на той час являвся керівником відділення ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » за адресою: АДРЕСА_3 . Очевидцем крадіжки ОСОБА_4 у відділенні пошти він не був. Одразу після повідомлення касира ОСОБА_8 про інцидент, вони разом переглядали подію з відеозапису камери відеоспостереження, яка знаходиться в приміщенні відділення. Під час допиту згадав, що в посилках були взуття та планшет, які ОСОБА_4 підмінила під час огляду товару на інше взуття та чохол від планшету. Всього було дві підміни. Після перегляду відеозапису крадіжки, він разом з касиром ОСОБА_9 вийшли на вулицю, ОСОБА_4 вже не було. Після чого, викликали поліцію, та проїхали за адресою місця проживання ОСОБА_4 , однак там нікого не було. Вважає, що діями ОСОБА_4 йому завдано матеріальні збитки на загальну суму близько 6200 грн. (точної суми не пам`ятає), які він сплатив відправникам за оголошеною ними вартістю товарів, згідно квитанцій через касу відділення ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 ». Цивільного позову не заявляв, претензій матеріального характеру до обвинуваченої не має.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 надала свідчення про те, що у 2023 році вона працювала у відділенні ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 », де її начальником був керівник відділення ОСОБА_7 , з яким у неї були гарні робочі відносини. Обвинувачену ОСОБА_4 свідок знає, часто бачила її у відділенні ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » як клієнта, жодних відносин з нею не має. В той день 2023 року, точного місяця дня та часу не пам`ятає (було прохолодно, обідній час), бачила як у відділення зайшла ОСОБА_4 , підійшла до свідка, яка, будучи на робочому місці, за номером телефону ОСОБА_4 винесла їй чотири посилки. В цей час до відділення зайшло багато людей, і свідок не встигала за всіма спостерігати. ОСОБА_4 відійшла та в кутку приміщення перевірила посилки. Потім ОСОБА_4 принесла посилки, відмовившись від їх отримання, та вийшла з приміщення. Свідок пішла перевірити камери, де з`ясувалося, що ОСОБА_4 підмінила речі в посилках, а саме в одній посилці були кросівки, які замінено на туфлі, в іншій посилці – вже не було планшету. Потім свідок вибігла на вулицю та побачила як ОСОБА_4 підходила до заправочної станції та щось вигукувала їй, але свідок не розчула. Після чого, працівники відділення викликали поліцію. При цьому свідок стверджує, що ОСОБА_4 ні в приміщенні відділення, ні на вулиці, не говорила їй, щоб викликали поліцію. Також повідомила, що після вказаних подій, ОСОБА_11 , з метою запобігання претензій до ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » з боку відправників, у відділенні пошти за власні кошти здійснив оплату товарів їх відправникам, а відповідні чеки про оплату товарів в подальшому було надано працівникам поліції.

Вина обвинуваченої ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, крім показів потерпілого та свідка, підтверджується також іншими перевіреними в судовому засіданні доказами, а саме:

- протоколом огляду від 15.03.2023 року приміщення для клієнтів ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 », а саме відділення № НОМЕР_1 , розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , з додатками у виді Таблиці ілюстрацій (а.п. 105-111, Том 2);

- копіями адресних накладних поштового відправлення з номерами 20450673993057 та 20400322169964 (а.п. 112, Том 2);

- копією експрес-накладної №20400322169964 від 06.03.2023 року та копіями фіскальних чеків від 13.03.2026 року (а.п. 113);

- копією експрес-накладної №20450673993057 від 06.03.2023 року та копіями фіскальних чеків від 14.03.2026 року (а.п. 114);

- копією ухвали слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_5 від 17.03.2023 року про накладення арешту на майно (а.с.116-117, Том 2);

- копією ухвали слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_5 від 24.03.2023 року про накладення арешту на майно (а.с.119-120, Том 2);

- протоколом обшуку від 25.03.2026 року та флеш-картою з відеозаписом обшуку у ОСОБА_4 (а.с.121-125, Том 2);

- копією ухвали слідчого судді Овідіопольського районного суду Одеської області від 27.03.2023 року про накладення арешту на майно (а.с.126-127, Том 2);

- копією ухвали слідчого судді Овідіопольського районного суду Одеської області від 29.03.2023 року про тимчасовий доступ до речей та документів (а.с.129-130, Том 2);

- протоколом отримання речей та документів від 13.04.2023 року (а.с.131, Том 2);

- ДВД - диском з відеозаписом, наданим потерпілим ОСОБА_7 (а.с.132, Том 2);

- протоколом огляду відеозапису від 20.04.2023 року ДВД диску, об`ємом 4,7 Gb з відеозаписом, наданим ФОП ОСОБА_7 з камер зовнішнього відеоспостереження, наявних всередині відділення « ІНФОРМАЦІЯ_3 » за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 133-141, Том 2).

Під час судового розгляду даного кримінального провадження також досліджено речові докази: портативний планшет у корпусі чорного кольору без маркування; кросівки червоного кольору «Adidas Alphabouncec», які за зовнішнім виглядом є поношеними; картонну коробку з биркою- накладною № 20400322169964, з наявним написом:» «Tablet PC Android», в якій наявний чохол для планшету синього кольору; картонна коробка з биркою- накладною № 20450673993057, з наявним написом: «чоловічі кросівки Adidas Alphabouncec», червоні, в якій знаходилась пара жіночих туфель 40 розміру, із золотистим написом на устілці абревіатури «YSL», за зовнішнім виглядом поношені.

Обвинувачена ОСОБА_4 під час огляду вказаних речових доказів підтвердила, що у двох посилках, які надійшли на її ім`я та оглянутих нею у приміщенні ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 », були саме ці кросівки червоного кольору «Adidas Alphabouncec», але в кращому стані, та які на її переконання є підробними і не відповідають якості бренду «Adidas». Також підтвердила, що саме ці жіночі туфлі з написом на устілці абревіатури «YSL», що розшифровується як ОСОБА_12 , вона підмінила на чоловічі кросівки червоного кольору.

Крім того, обвинувачена ОСОБА_4 також підтвердила, що саме цей, досліджений під час судового розгляду речовий доказ – планшет у корпусі чорного кольору, вона забрала з посилки, не оплативши його вартість. Звернула увагу суду, що планшет не містить жодних маркувань, та не є оригінальним планшетом торгової марки «Samsung».

Згідно ст.22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Стороною захисту будь-яких доказів на спростування обвинувачення ОСОБА_4 , суду не надано.

Клопотань про визнання доказів недопустимими в ході судового слідства стороною захисту не заявлялося.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, доведена повністю, а її неправомірні дії слід кваліфікувати за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

Розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням потерпілому ОСОБА_7 , визначено згідно оголошеної (оціночної) вартості відправлення, яку відправники зазначили у своїх експрес-накладних №20400322169964 від 06.03.2023 року та №20450673993057 від 06.03.2023 року на загальну суму 6289 грн. Вказані товари за оголошеною вартістю оплачено ОСОБА_7 , як керівником відділення ТОВ " ІНФОРМАЦІЯ_4 ", двома платежами з метою недопущення негативних наслідків для ТОВ " ІНФОРМАЦІЯ_4 " з компенсації 100% оголошеної вартості товару, зазначеної в експрес-накладній.

Так, суд приходить до висновку, що під час розгляду справи у суді обвинувачена ОСОБА_4 , з метою уникнення відповідальності за вчинений злочин дала неправдиві свідчення в суді щодо обставин крадіжки у відділенні ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 ».

Зокрема, остання в суді заявила, що вона нічого не викрадала, а хотіла здати працівникам поліції контрафактний товар, який їй надійшов у посилках, яких вона не замовляла.

Однак, такі покази обвинуваченої в суді не знайшли свого підтвердження, а спростовуються дослідженими письмовими доказами, показами потерпілого та свідка.

У суду немає підстав ставити під сумнів покази потерпілого ОСОБА_7 та свідка ОСОБА_10 , які були допитані в суді під присягою та будучи попередженими про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, яка передбачена ст.384 КК України.

При призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_4 , суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, яке згідно із ст. 12 КК України, є тяжким злочином, особу винної, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обвинувачена ОСОБА_4 за місцем проживання характеризується посередньо, має вищу освіту, є директором ТОВ " ІНФОРМАЦІЯ_2 ", незаміжня, на утриманні неповнолітніх дітей не має, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, раніше не судима.

Обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченої ОСОБА_4 , судом не встановлено.

Відповідно до вимог ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а згідно з ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення обвинуваченого а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Зваживши у сукупності викладені обставини, враховуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, вчинення обвинуваченою умисного тяжкого злочину, позицію потерпілого, яким не заявлено цивільний позов, що свідчить про відсутність матеріальних претензій до обвинуваченої, особу винної, її сімейний стан, відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, суд приходить до висновку про те, що покарання обвинуваченій ОСОБА_4 за ч.4 ст.185 КК України слід призначити у межах мінімальної санкції даної статті у виді позбавлення волі.

Беручи до уваги, що обвинувачена працювала, є директором ТОВ " ІНФОРМАЦІЯ_2 ", до кримінальної відповідальності притягується вперше, за місцем проживання характеризується посередньо, до адміністративної відповідальності також не притягувалась, суд, із застосуванням ст.75 КК України, звільняє ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, так як, на думку суду, виправлення обвинуваченої можливе без відбування призначеного виду покарання.

Таке покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним та достатнім для виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень обвинуваченою.

У зв`язку зі звільненням від відбування покарання з випробуванням, на обвинувачену ОСОБА_4 слід покласти обов`язки, передбачені п.п.1,2 ч.1 ст.76 КК України.

Також судом встановлено, що обвинувачену ОСОБА_4 у даному кримінальному провадженні було затримано 17.07.2025 року о 10 год. 20 хв., що підтверджується відповідним протоколом (а.п. 169, Том 1), та ухвалою ІНФОРМАЦІЯ_5 від 18.07.2025 року (а.п. 203, Том 1) відносно неї було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 15 вересня 2025 року.

Ухвалою суду від 10.09.2025 року (а.п. 240-241, Том 1) обвинуваченій ОСОБА_4 змінено запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт в нічний час доби. Обвинувачену ОСОБА_4 звільнено з-під варти в залі суду 10.09.2025 року.

Крім того, обвинувачена ОСОБА_4 у даному кримінальному провадженні також була повторно затримана 16.04.2026 року о 15 год. 30 хв., що підтверджується відповідним протоколом (а.п. 59, Том 2), та ухвалою ІНФОРМАЦІЯ_5 від 16.04.2026 року обвинуваченій ОСОБА_4 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 14 червня 2026 року.

В подальшому запобіжний захід відносно обвинуваченої неодноразово продовжувався та діє станом на день ухвалення вироку.

Відповідно до ч.5 ст. 72 КК України попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті. При призначенні покарань, не зазначених у частині першій цієї статті, суд, враховуючи попереднє ув`язнення, може пом`якшити покарання або повністю звільнити засудженого від його відбування.

У зв`язку з наведеним, на підставі ч. 5 ст. 72 КК України, строк попереднього ув`язнення обвинуваченої ОСОБА_4 слід зарахувати в строк покарання у виді позбавлення волі з 17 липня 2025 року по 10 вересня 2025 року включно, а також з 16 квітня 2026 року по день ухвалення вироку, виходячи з розрахунку день за день.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який продовжено відносно обвинуваченої ухвалою суду від 04.08.2026 року, слід змінити до набрання вироком законної сили на особисте зобов`язання, у зв`язку з тим, що суд дійшов висновку про можливість звільнення обвинуваченої від відбування покарання з випобуванням.

Цивільний позов по справі не заявлено.

Процесуальні витрати на залучення експертів відсутні.

Арешти на майно, накладені ухвалами слідчого судді Овідіопольського районного суду Одеської області від 17.03.2023 року та 27.03.2023 року, слід скасувати.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 368-371, 373, 374 КПК України, суд, –

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України та призначити їй покарання за ч.4 ст.185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбуття покарання з випробовуванням і встановити іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки.

На підставі п.п.1,2 ч.1 ст.76 КК України, покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_4 строк попереднього ув`язнення в строк покарання у виді позбавлення волі з 17 липня 2025 року по 10 вересня 2025 року включно, а також з 16 квітня 2026 року по 16 вересня 2026 року включно, виходячи з розрахунку день за день.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який продовжено відносно ОСОБА_4 ухвалою ІНФОРМАЦІЯ_5 від 04.08.2026 року, змінити до набрання вироком законної сили на запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Арешти на майно, накладені ухвалами слідчого судді Овідіопольського районного суду Одеської області від 17.03.2023 року та 27.03.2023 року, - скасувати.

Речові докази після набрання вироком суду законної сили:

1) ДВД диск з відеозаписом з камер відеоспостереження, наданий ОСОБА_7 , який зберігається в матеріалах кримінального провадження, - надалі зберігати при матеріалах кримінального провадження;

2) портативний планшет «Tablet PC Android» у корпусі чорного кольору SIN: 0123456789 ABCDEF, який запаковано до полімерного спецпакету № PSP 3227977; кросівки червоного кольору «Adidas Alphabouncec», які запаковані до полімерного спецпакету № WAR 1824234, які перебувають у камері схову ІНФОРМАЦІЯ_6 , - повернути власнику ОСОБА_7 ;

3) картонна коробка з биркою- накладною № 20400322169964, з наявним написом:» «Tablet PC Android», запаковано до полімерного спецпакету № PSP 4022839; картонна коробка з биркою- накладною № 20450673993057, з наявним написом: «чоловічі кросівки Adidas Alphabouncec», червоні, запаковано до полімерного спецпакету № PSP 4022838, які перебувають у камері схову ІНФОРМАЦІЯ_6 , - знищити.

4) чохол для планшету синього кольору, який знаходиться в картонній коробці з биркою- накладною № 20400322169964, з наявним написом:» «Tablet PC Android», та який запаковано до полімерного спецпакету № PSP 4022839; пару жіночих туфель «Yves Saint Laurent», 40 розміру, які знаходяться в картонній коробці з биркою- накладною № 20450673993057, з наявним написом: «чоловічі кросівки Adidas Alphabouncec», червоні, та які запаковано до полімерного спецпакету № PSP 4022838, що перебувають у камері схову ІНФОРМАЦІЯ_6 , - повернути ОСОБА_4 .

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до ІНФОРМАЦІЯ_7 шляхом подачі апеляційної скарги через Овідіопольський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий: ОСОБА_1