Рішення від 08 вересня 2026 р. у справі №521/8099/26 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

Рішення

ІмЕНЕм УкрАїни

справа № 521/8099/26

провадження № 2/521/6260/26

09 вересня 2026 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд міста Одеси в складі:

Головуючого судді Михайлюка О.А.,

при секретарі Тарасюк О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради, ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні квартирою, третя особа: ОСОБА_3 ,-

Встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Одеської міської ради, ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні квартирою, третя особа: ОСОБА_3 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з 1987 року проживає та має зареєстроване місце проживання у квартирі АДРЕСА_1 . 17.09.2024 року його було знято із зареєстрованого місця проживання за вказаною адресою на підставі заяви ОСОБА_2 про зняття особи із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування).

Позивач зазначає, що квартира АДРЕСА_2 , у якій він проживає та був зареєстрований, є комунальною власністю територіальної громади міста Одеси та не є тотожною об`єкту нерухомого майна, який належить ОСОБА_2 та якому у 2024 році було присвоєно ту саму адресу — АДРЕСА_3 . У зв`язку з цим позивач вважає, що ОСОБА_2 не мала правових підстав для звернення із заявою про зняття його з реєстрації за вказаною адресою.

Позивач просить усунути перешкоди ОСОБА_1 в користуванні квартирою АДРЕСА_4 шляхом скасування рішення Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради про зняття його із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) від 17.09.2024 року за адресою: АДРЕСА_3 ; визначити порядок виконання судового рішення, вказавши, що воно є підставою для скасування органом реєстрації відомостей про зняття ОСОБА_1 із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) у реєстрі територіальної громади з актуалізацією відповідних відомостей про його місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 .

Представником відповідача Одеської міської ради подано відзив на позовну заяву, в якому Одеська міська рада просила відмовити у задоволенні позову до неї, посилаючись на те, що позивачем не зазначено конкретних дій Одеської міської ради, якими порушуються його права чи інтереси. Також міська рада вказала, що не є належним відповідачем за заявленими позовними вимогами.

Відповідач ОСОБА_2 подала до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого визнала позовні вимоги позивача шляхом скасування рішення Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) від 17.09.2024 року ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 .

Ухвалою суду від 24.06.2026 року закрито підготовче засідання у справі та призначено справу до розгляду по суті.

Позивач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, його представник подав до суду заяву, відповідно до якої позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд їх задовольнити, справу розглянути за відсутності сторони позивача.

Представник Одеської міської ради в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, подала до суду заяву, відповідно до якої просила справу розглянути за відсутності представника Одеської міської ради.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, її представник подала до суду заяву, відповідно до якої просила справу розглянути за її відсутності.

Суд, дослідивши письмові докази, надані сторонами, оцінивши їх у сукупності та надавши правову оцінку спірним правовідносинам, дійшов висновку про задоволення позовних вимог з таких підстав.

Судом встановлено, що рішенням Виконавчого комітету Іллічівської районної ради народних депутатів від 15.05.1987 року № 424 ОСОБА_4 та членам його сім`ї — дружині ОСОБА_5 , доньці ОСОБА_6 та сину ОСОБА_1 надано житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_5 .

На виконання зазначеного рішення 22.05.1987 року видано ордер № 492 серії ИР на квартиру АДРЕСА_1 .

Вказана квартира складається з однієї кімнати площею 6 кв.м., загальна площа квартири відповідно до виписки з особового рахунку № НОМЕР_1 від 19.01.2026 року становить 10 кв.м.

Особовий рахунок № НОМЕР_1 відкрито на підставі ордера № 492 від 22.05.1987 року. Відповідальним квартиронаймачем зазначено ОСОБА_4 , який фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 .

Копіями поквартирних карток форми Б та карток прописки форми А підтверджується факт реєстрації ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 з 08.12.2003 року.

Право позивача на користування житловим приміщенням виникло у зв`язку з його вселенням до житлового приміщення як члена сім`ї наймача та підтверджується рішенням Виконавчого комітету Іллічівської районної ради народних депутатів від 15.05.1987 року № 424 та виданим на його підставі ордером № 492 серії ИР. Реєстрація місця проживання за цією адресою у сукупності з рішенням про надання житлового приміщення, ордером та іншими доказами підтверджує проживання позивача у спірному житловому приміщенні та реалізацію ним набутого права користування.

Судом також встановлено, що відповідно до договору дарування, посвідченого державним нотаріусом Першої Одеської державної нотаріальної контори Чорною С.Г. 25.05.2012 року, ОСОБА_7 передала у дар ОСОБА_2 245/10000 частки домоволодіння з надвірними спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_5 .

До складу зазначеного домоволодіння входили двадцять кам`яних житлових будівель, надвірні споруди, сараї, душові, літні кухні, навіси, прибудови, огорожі та мостіння, загальною житловою площею 698,9 кв.м., на земельній ділянці площею 6449 кв.м., яка перебувала у фактичному користуванні.

Згідно з технічним паспортом КП «БТІ ОМР» від 11.07.2019 року, який міститься в матеріалах інвентаризаційної справи, квартира АДРЕСА_1 відноситься до літ. «Д» та має площу 11,5 кв.м., з яких кухня — 4,7 кв.м., житлова кімната — 6,8 кв.м.

У свою чергу, відповідно до договору дарування від 25.05.2012 року, частка домоволодіння, яка була передана ОСОБА_2 , відповідно до експлікації технічного паспорта відносилася до квартири АДРЕСА_6 .

22.07.2024 року ОСОБА_2 здійснено виділ частки із зазначеного домоволодіння та утворено новий самостійний об`єкт нерухомого майна загальною площею 80,5 кв.м., житловою площею 48,7 кв.м.

Новостворений об`єкт складався з кухні площею 8,1 кв.м., чотирьох житлових кімнат площею 12,1 кв.м., 9,5 кв.м., 17,6 кв.м. та 9,5 кв.м., санвузла площею 5,2 кв.м. та підсобного приміщення площею 18,5 кв.м.

У Висновку щодо технічної можливості виділу частки з об`єкта нерухомого майна зазначено, що для упорядкування адреси об`єкта, розташованого за адресою: АДРЕСА_5 , можливо запропонувати зміну адреси на: АДРЕСА_3 . Доказів про присвоєння зазначеної адреси компетентним органом у встановленому законом порядку до суду не надано.

Отже, у 2024 році новоствореному об`єкту нерухомого майна, який має площу 80,5 кв.м. та складається з чотирьох житлових кімнат та інших приміщень, присвоєно адресу: АДРЕСА_3 .

Разом із тим, за тією самою адресою ще з 1987 року існувала інша квартира АДРЕСА_2 площею 10 кв. м, надана ОСОБА_4 та членам його сім`ї на підставі рішення Виконавчого комітету Іллічівської районної ради народних депутатів від 15.05.1987 року № 424, на виконання якого 22.05.1987 року було видано ордер № 492 серії ИР.

Таким чином, фактично за однією адресою: АДРЕСА_3 було ідентифіковано два різні об`єкти нерухомого майна, які мають істотно різні технічні характеристики, площу та підстави виникнення права користування.

У 2026 році ОСОБА_1 дізнався про те, що 17.09.2024 року його знято із зареєстрованого/задекларованого місця проживання за адресою: АДРЕСА_3 , на підставі заяви ОСОБА_2 як власника житла.

Вказане зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) було здійснено на підставі заяви ОСОБА_2 як власника житла відповідно до вимог Закону України «Про надання публічних (електронних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» та Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2022 року № 265.

При цьому на момент подання ОСОБА_2 заяви про зняття позивача з реєстрації ОСОБА_1 не був зареєстрований у належному їй об`єкті нерухомого майна площею 80,5 кв.м., а був зареєстрований у квартирі АДРЕСА_2 , яка була надана його батькові ОСОБА_4 та членам його сім`ї ще у 1987 році.

Вирішуючи спір, суд виходить з того, що суспільні відносини щодо реєстрації місця проживання в Україні регулюються, зокрема, Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», Законом України «Про надання публічних (електронних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» та Порядком № 265.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадянам України гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.

Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Згідно зі статтею 3 цього Закону місце проживання — це житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає.

Відповідно до статті 310 Цивільного кодексу України фізична особа має право на місце проживання, а також право на вільний вибір місця проживання та його зміну, крім випадків, встановлених законом.

За приписами статті 64 Житлового кодексу України члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами та несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення.

До членів сім`ї наймача належать, зокрема, дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача можуть бути визнані й інші особи, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Таким чином, право користування житловим приміщенням членом сім`ї наймача виникає за умови вселення у встановленому порядку та постійного проживання у житловому приміщенні разом із наймачем.

На час прийняття рішення Виконавчого комітету Іллічівської районної ради народних депутатів від 15.05.1987 року № 424 діяв Житловий кодекс Української РСР.

Відповідно до пункту 6 статті 15 Житлового кодексу Української РСР виконавчі комітети районних, міських, районних у містах Рад народних депутатів приймали рішення про надання жилих приміщень у будинках житлового фонду місцевої Ради.

Рішенням від 15.05.1987 року № 424 визнано право ОСОБА_4 на житлову площу та вирішено укласти з ним договір найму житлового приміщення площею 10 кв.м. по АДРЕСА_5 , яке складається з однієї кімнати площею 6 кв.м. Склад сім`ї визначено у кількості чотирьох осіб: ОСОБА_4 , його дружина ОСОБА_5 , дочка

ОСОБА_6 та син ОСОБА_1 .

Аналогічний склад сім`ї зазначений в ордері № 492 від 22.05.1987 року.

Отже, ОСОБА_1 з моменту надання житлового приміщення був членом сім`ї наймача та набув право користування квартирою АДРЕСА_1 .

Зазначене право користування не припинилося у зв`язку з виникненням у ОСОБА_2 права власності на інший об`єкт нерухомого майна за тією ж адресою, оскільки право власності ОСОБА_2 стосувалося іншого об`єкта, який у 2024 році був виділений у самостійний об`єкт нерухомого майна площею 80,5 кв.м.

При цьому сама по собі реєстрація місця проживання не створює права користування житлом, однак у даному випадку вона підтверджує фактичне проживання позивача у квартирі та відповідає набутому ним раніше праву користування житловим приміщенням.

Відповідно до статті 9 Житлового кодексу України громадяни мають право на приватизацію квартир та інших житлових приміщень державного і комунального житлового фонду. Ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування ним інакше як з підстав та в порядку, передбачених законом.

Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачає можливість приватизації квартир, житлових приміщень та кімнат у квартирах, які використовуються громадянами на умовах найму.

Відповідно до статей 3, 5 зазначеного Закону до членів сім`ї наймача включаються громадяни, які постійно проживають у квартирі разом з наймачем або за якими зберігається право на житло.

Отже, зняття позивача із зареєстрованого місця проживання за адресою АДРЕСА_3 у конкретних обставинах цієї справи створило для нього перешкоди у реалізації права користування житловим приміщенням та пов`язаного з ним права на приватизацію квартири.

Разом із тим суд враховує, що згідно з пунктом 2 частини першої статті 18 Закону України «Про надання публічних (електронних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» зняття повнолітньої особи із задекларованого або зареєстрованого місця проживання здійснюється, зокрема, за заявою власника житла.

Пунктами 50, 61 Порядку № 265 передбачено, що підставою для зняття особи із задекларованого/зареєстрованого місця проживання за заявою власника житла є подання відповідної заяви, документа, що посвідчує особу, та документа, що підтверджує право власності на житло, в якому задекларовано/зареєстровано місце проживання особи, яка знімається.

Отже, законодавством передбачено право власника житла звернутися із заявою про зняття особи з реєстрації без її згоди, однак таке право може бути реалізоване лише щодо особи, яка зареєстрована саме у житлі, власником якого є заявник.

У цій справі судом встановлено, що на момент звернення ОСОБА_2 із заявою про зняття ОСОБА_1 з реєстрації останній не був зареєстрований у належному ОСОБА_2 об`єкті площею 80,5 кв.м., а був зареєстрований у квартирі АДРЕСА_2 площею близько 10 кв.м., право користування якою виникло у нього ще у 1987 році.

Таким чином, ОСОБА_2 , будучи власником іншого об`єкта нерухомого майна, не мала правових підстав звертатися із заявою про зняття позивача з реєстрації місця проживання у квартирі АДРЕСА_2 , якою він користується на підставі права, набутого як член сім`ї наймача.

Суд також враховує, що відповідно до статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно з частиною першою статті 383 Цивільного кодексу України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї та інших осіб.

Водночас відповідно до статей 395, 397, 398 Цивільного кодексу України право володіння та користування чужим майном може виникати, зокрема, на підставі договору з власником або на інших підставах, встановлених законом.

У даному випадку право користування позивача квартирою виникло на законних підставах у зв`язку з наданням житлового приміщення його батькові ОСОБА_4 та включенням ОСОБА_1 до складу сім`ї наймача.

З огляду на наведене суд дійшов висновку, що дії ОСОБА_2 , які полягали у зверненні із заявою про зняття позивача із зареєстрованого місця проживання, призвели до порушення права ОСОБА_1 на користування квартирою.

При цьому суд бере до уваги положення статті 3 Цивільного кодексу України, відповідно до яких загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Частинами другою та третьою статті 13 Цивільного кодексу України передбачено, що при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

За встановлених обставин ОСОБА_2 , будучи власником іншого об`єкта нерухомого майна, використала наявну у неї можливість звернення із заявою про зняття особи з реєстрації щодо позивача, який не був зареєстрований у належній їй квартирі.

Такі дії призвели до припинення реєстрації місця проживання позивача за адресою: АДРЕСА_3 за якою позивач проживає та має право користування житловим приміщенням з 1987 року.

Враховуючи наведене, суд вважає, що у даному випадку наявні підстави для захисту порушеного права позивача шляхом усунення перешкод у користуванні квартирою АДРЕСА_1 .

Щодо Одеської міської ради суд зазначає, що сама по собі належність спірного житлового приміщення до комунальної власності територіальної громади міста Одеси не свідчить про наявність у Одеської міської ради статусу належного відповідача за заявленою позовною вимогою.

Одеська міська рада не вчиняла дій щодо зняття ОСОБА_1 із задекларованого/зареєстрованого місця проживання, не подавала відповідної заяви та не приймала рішення про припинення його реєстрації. Реєстраційна дія була здійснена Департаментом надання адміністративних послуг Одеської міської ради на підставі заяви ОСОБА_2 .

Таким чином, Одеська міська рада не є належним відповідачем за заявленою позовною вимогою про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом скасування рішення про зняття позивача із задекларованого/зареєстрованого місця проживання, оскільки не є особою, діями або рішеннями якої порушено право позивача, що є предметом захисту у цій справі.

Суд також враховує, що негаторний позов є вимогою власника або особи, яка має речове право на чуже майно, про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном.

Такий спосіб захисту може застосовуватися не лише власником майна, але й особою, яка відповідно до закону або договору має право користування ним. Зазначений правовий висновок викладений, зокрема, у пункті 33 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2019 року у справі № 761/5115/17.

Оскільки ОСОБА_1 має право користування квартирою АДРЕСА_1 , усунення перешкод у здійсненні цього права шляхом скасування відомостей про його зняття із зареєстрованого/задекларованого місця проживання є належним та ефективним способом захисту його порушеного права.

Щодо вимоги про визначення порядку виконання рішення суд виходить з такого.

Пунктом 92 Порядку № 265 передбачено, що у разі виявлення реєстраційних дій, проведених з порушенням вимог, встановлених законом, керівник органу реєстрації проводить перевірку підстав для декларування, реєстрації або зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання особи та за результатами такої перевірки складає висновок і приймає рішення про скасування відповідних відомостей.

Відповідно до пункту 93 Порядку № 265 у разі скасування відомостей про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання особи місце проживання такої особи вважається таким, що задеклароване/зареєстроване за попередньою адресою житла.

Після скасування відповідних відомостей у реєстрі територіальної громади актуалізуються відомості про місце проживання особи.

Згідно зі статтею 267 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

З огляду на наведене суд вважає за необхідне визначити порядок виконання рішення таким чином, щоб воно було підставою для скасування органом реєстрації відомостей про зняття ОСОБА_1 із задекларованого/зареєстрованого місця проживання у реєстрі територіальної громади та актуалізації відповідних відомостей про його місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 .

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 310, 317, 395, 397, 398 ЦК України, ст. ст. 9, 15, 64 Житлового кодексу Української РСР, ст. ст. 10, 12, 89, 141, 265, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Одеської міської ради, ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні квартирою, третя особа: ОСОБА_3 – задовольнити.

Усунути перешкоди ОСОБА_1 в користуванні квартирою АДРЕСА_4 , шляхом скасування рішення Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) від 17.09.2024 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за адресою: АДРЕСА_3 .

Визначити порядок виконання судового рішення, вказавши, що воно є підставою для скасування органом реєстрації відомостей про зняття із задекларованого/ зареєстрованого місця проживання (перебування) особи у реєстрі територіальної громади із актуалізацією відповідних відомостей про місце проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за адресою: АДРЕСА_3 .

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: О.Михайлюк

09.09.26