Вирок від 14 вересня 2026 р. у справі №503/1033/26 — Кодимський районний суд Одеської області

Справа № 503/1033/26

Провадження № 1-кп/503/132/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року м. Кодима

Кодимський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю: прокурора Подільської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого – адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні за №42026160000000113 від 13.05.2026 року по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кодима Подільського району Одеської області, українця, громадянина України, одруженого, з вищою освітою, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , маючого на утриманні 1 малолітню та 1 неповнолітню дитину, раніше не судимого, здійснюючого адвокатську діяльність на підставі свідоцтва №1613, виданого 29.01.2008 року Одеською обласною Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.369-2 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що слідчим відділом Подільського районного управління поліції ГУ НП в Одеській області здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025161180000820 від 16.11.2025 року за підозрою ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.332 КК України. В подальшому. 14.01.2026 року старшим групи прокурорів – начальником Подільського відділу Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_8 обвинувальний акт відносно ОСОБА_6 та ОСОБА_7 направлено для розгляду по суті до Кодимського районного суду Одеської області. Відповідно до автоматизованого розподілу судових справ кримінальне провадження передано на розгляд судді Кодимського районного суду Одеської області ОСОБА_9 та присвоєно номер справи 503/52/26.

Згідно з дорученням про надання безоплатної вторинної правової допомоги від 15.12.2025 року №002-150006622 захист ОСОБА_6 здійснює адвокат ОСОБА_4 , якому 29.01.2008 року Одеською обласною Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури видано свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №1613.

Разом із тим встановлено, що ОСОБА_6 тривалий час підтримує дружні відносини із ОСОБА_10 , яка є адвокатом та надавала йому консультації з питань, що стосуються досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження №№12025161180000820 від 16.11.2025 року.

Так, в січні 2026 року, більш точної дати та часу у ході досудового розслідування не встановлено, у ОСОБА_4 , який відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» зобов`язаний неухильно дотримуватися принципів верховенства права, законності, правил адвокатської етики, чесно і сумлінно забезпечувати право на захист та надавати правову допомогу відповідно до Конституції України і законів України, додержуватися чинного законодавства, використовувати всі передбачені законом засоби захисту прав та свободи громадян, під час здійснення адвокатської діяльності вчиняти будь-які дії, незаборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, всупереч вказаним вимогам, виник злочинний умисел, спрямований на незаконне протиправне збагачення шляхом отримання неправомірної вигоди від ОСОБА_6 за здійснення впливу на суддю та прокурора у кримінальному провадженні№12025161180000820 від 16.11.2025 року для забезпечення швидкого розгляду судом кримінального провадження та призначення останньому покарання у вигляді позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням.

В подальшому, на виконання свого злочинного умислу, 17.02.2026 року приблизно о 13 годині 57 хвилин ОСОБА_4 зустрівся біля приміщення Кодимського районного суду Одеської області, яке знаходиться за адресою: м. Кодима, площа Перемоги, 1А, з ОСОБА_10 , яка перебувала по своїм особистим справам у м. Кодима та, достовірно знаючи, що остання перебуває з ОСОБА_6 у дружніх відносинах та консультує його з приводу вищевказаного кримінального провадження, яке розглядається відносно останнього в суді, керуючись корисливим мотивом, з метою отримання неправомірної вигоди повідомив ОСОБА_10 , що у зв`язку із виконанням своїх функціональних обов`язків адвоката він неодноразово спілкувався з працівниками Кодимського районного суду Одеської області та Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони, а тому може посприяти ОСОБА_6 шляхом використання авторитету, дружніх та ділових відносин у вирішенні питання щодо забезпечення швидкого розгляду судом кримінального провадження за призначення ОСОБА_6 покарання у вигляді позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням на підставі статті 75 КК України, у разі надання йому неправомірної вигоди в сумі 3000 (три тисячі) доларів США за здійснення подальшого впливу на суддю та прокурора у кримінальному провадженні №12025161180000820 від 16.11.2025 року.

Окрім того, продовжуючи свій злочинний умисел, не зважаючи на надання адвокатом ОСОБА_4 правової вторинної безоплатної допомоги обвинуваченим у кримінальному провадженні №12025161180000820 від 16.11.2025 року під приводом оплати, нібито адвокатських послуг, 20.02.2026 року ОСОБА_10 здійснила переказ грошових коштів у сумі 4300 (чотири тисячі триста) гривень на банківський рахунок, наданий адвокатом ОСОБА_4 , після чого останній підтвердив свій намір здійснити вплив на суддю та прокурора щодо швидкого розгляду вказаного кримінального провадження та сприяння у призначенні раніше обумовленого покарання.

На виконання раніше узгоджених домовленостей ОСОБА_4 24.02.2026 року приблизно о 16 годині 00 хвилин, перебуваючи в автомобілі марки «Jeep Compass» д.н.з. НОМЕР_1 біля приміщення Кодимського районного суду Одеської області, що знаходиться за адресою: м. Кодима, площа Перемоги 1А, діючи умисно, в порушення вимог антикорупційного законодавства України та правил адвокатської етики, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з корисливих мотивів, з метою особистого незаконного збагачення, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, спрямованого на одержання неправомірної вигоди за вплив на прокурора та суддю, які відповідно до п.п.»г» та «е» п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції» являються особами, уповноваженими на виконання функцій держави, з метою забезпечення швидкого розгляду судом кримінального провадження та призначення ОСОБА_6 покарання у вигляді позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання на підставі ст.75 КК України, отримав від ОСОБА_10 першу частину неправомірної вигоди в розмірі 2000 (дві тисячі) доларів США, що станом на 24.02.2026 року за курсом Національного банку України склало 86596 (вісімдесят шість тисяч п`ятсот дев`яносто шість) гривень 40 копійок, домовившись, що другу частину неправомірної вигоди в розмірі 1000 (однієї тисячі) доларів США, ОСОБА_10 має передати йому після ухвалення судом обумовленого рішення відносно ОСОБА_6 , чим довів до завершення свій злочинний умисел, спрямований на одержання неправомірної вигоди для себе за вплив прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави.

Органом досудового розслідування дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ч. 2 ст. 369-2 КК України, як одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 , вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.2 ст. 369-2 КК України, визнав повністю та підтвердив обставини вчинення кримінального правопорушення, викладені в обвинувальному акті. У скоєному щиро розкаявся та додав, що після вчинення кримінального правопорушення усвідомив протиправність своїх дій та повернув отримані ним грошові кошти неправомірної вигоди власнику.

Оскільки обвинувачений ОСОБА_4 визнав свою винуватість у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 369-2 КК України, підтвердивши викладені обставини в обвинувальному акті, фактичні обставини ніким з учасників судового провадження не оспорювались, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються та розглянув справу відповідно з ч. 3 ст. 349 КПК України.

При цьому судом з`ясовано, що всі учасники кримінального провадження правильно розуміють обставини справи та упевнився у добровільності їх позиції. Їм було роз`яснено про те, що якщо докази не будуть досліджені, у такому випадку, вони будуть позбавлені права оскаржувати фактичні обставини справи у апеляційному порядку.

При таких обставинах, за згодою учасників кримінального провадження, які визнали недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, докази у судовому засіданні не досліджувалися, згідно до вимог ч.3 ст. 349 КПК України.

З урахуванням викладеного, оцінивши показання обвинуваченого як належний, допустимий та, в даному випадку, достатній доказ, суд приходить до висновку про вірну кваліфікацію дій ОСОБА_4 за встановлених судом обставин за ч.2 ст. 369-2 КК України, як одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави.

Призначаючи вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд у відповідності до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 369-2 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином та корупційним кримінальним правопорушенням, особу обвинуваченого, встановлену судом обставину, яка пом`якшує покарання в розумінні ст.66 КК України і відсутність обставин, які обтяжують покарання відповідно до ст.67 КК України.

Так, ОСОБА_4 є раніше не судимим, має міцні соціальні зв`язки: одружений, на його утриманні перебувають малолітня донька віком до 1-го року та неповнолітній 16-ти річний син; також до складу його сім`ї входять малолітні діти дружини, які проживають з ними разом та перебувають на утриманні ОСОБА_4 ; за місцем зареєстрованого проживання він характеризується позитивно, неодноразово заохочувався в сфері своєї професійної діяльності. Крім того, матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_4 страждає на «цукровий діабет» та потребує постійної інсулінотерапії, на обліку у лікарів нарколога та психіатра він не перебуває.

Суд зазначає, що виходячи із системного тлумачення законодавства та із судової практики, щире каяття, характеризує ставлення винної особи до вчиненого нею злочину, означає, що особа визнає свою вину, дає правдиві показання, щиро жалкує про вчинене, негативно оцінює злочин, бажає виправити ситуацію, що склалася, співчуває потерпілому, демонструє готовність понести заслужене покарання.

Розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Щире каяття - це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження.

Про щирість каяття особи свідчить і поведінка обвинуваченого після вчинення злочину. Якщо особа сприяє розкриттю вчиненого нею злочину, добровільно відшкодовує завдані збитки або усуває завдану шкоду, такі дії об`єктивно підтверджують щире каяття особи.

Крім того, системний аналіз кримінального закону свідчить про те, що щире каяття особи можливе на будь-якій стадії кримінального процесу, як до внесення відомостей до ЄРДР (наприклад, при з`явленні із зізнанням), так і після їх внесення, на досудовому розслідуванні або під час розгляду справи у суді. Для визнання щирого каяття обставиною, яка пом`якшує покарання, не має значення, на якій стадії воно відбулося, головне встановити фактори, які б свідчили про справжність, щирість каяття.

Таким чином, можна зробити висновок, що щире каяття - це певний психічний стан особи винного, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, що об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям всіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину або відшкодуванню заданих збитків чи усуненню заподіяної шкоди.

В ході судового розгляду обвинувачений беззаперечно визнав свою вину у вчиненому та щиро усвідомив злочинність своїх дій, зазначивши, що сильно шкодує про вчинене, та повідомив, що після вчинення кримінального правопорушення повернув власнику грошові кошти, отримані ним в якості неправомірної вигоди, що також не заперечувалось прокурором та підтвердив його захисник в судовому засіданні, тобто обвинувачений демонструє готовність понести заслужене покарання, що свідчить про те, що в особі винного відбулися суттєві позитивні зміни соціальних орієнтацій, які знижують ступінь його соціальної небезпечності.

Таким чином, суд вважає, що наявна обставина, яка пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , відповідно до положень ст.66 КК України - щире каяття, та була встановлена судом під час судового розгляду даного кримінального провадження.

Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого, суд не знаходить.

Відповідно до досудової доповіді, складеної та підписаної 18.08.2026 року представником персоналу органу пробації ОСОБА_11 за участю обвинуваченого ОСОБА_4 , виправлення останнього можливе без ізоляції від суспільства, а ризик повторного вчинення кримінального правопорушення є середнім.

Разом із цим, суд зазначає, що згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, тому особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, як засудженим, так і іншими особами.

Санкція ч. 2 ст. 369-2 КК України передбачає покарання у виді штрафу від двох тисяч до п`яти тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від двох до п`яти років.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 53 КК України передбачено, що за вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, розмір штрафу, що призначається судом, не може бути меншим за розмір отриманого доходу, незалежно від граничного розміру штрафу, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Крім того, суд враховує, що вчинене ОСОБА_4 кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 369-2 КК України є корупційним.

На підставі викладеного, відповідно до вимог кримінального закону, з урахуванням суспільної небезпечності вчиненого обвинуваченим ОСОБА_4 протиправного корупційного діяння, обставини його вчинення, характеру діяння, форми й ступеню вини, мотиву вчинення кримінального правопорушення, особи обвинуваченого, який беззаперечно визнав свою вину у скоєному, наявності пом`якшуючої покарання обставини, встановленої судом під час розгляду кримінального провадження, якою є його щире каяття в інкримінованому кримінальному правопорушенні, та відсутності обставин, що обтяжують покарання, незадовільний стан його здоров`я, беручи до уваги те, що ОСОБА_4 раніше до кримінальної відповідальності жодного разу не притягувався, має постійне місце проживання та роботи, де характеризується виключно позитивно, на обліку у психіатра і нарколога не перебуває, усвідомлення обвинуваченим протиправності своїх дій та те, що останній зробив правильні висновки та критично розцінює свою поведінку, що свідчить про відверте щире каяття обвинуваченого у вчиненому злочину, інформацію досудової доповіді, за якою орган пробації вважає цілковим можливим виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства, суд вважає за необхідне та можливе призначити йому покарання у виді штрафу в межах санкції ч.2 ст. 369-2 КК України, в розмірі фактично отриманої ОСОБА_4 неправомірної вигоди у розмірі 2000 доларів США, що відповідно до офіційного курсу Національного банку України станом на 24.02.2026 року становило 86596 гривень 40 копійок, що буде реальним для виконання та необхідним і достатнім для попередження вчинення нових кримінальних правопорушень і для досягнення мети покарання згідно зі ст.50 КК України. Таке покарання, є співмірним протиправному діянню, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень і не може вважатися явно несправедливим в наслідок м`якості чи недостатнім для досягнення мети покарання.

Цивільний позов по справі заявлений не був.

Речові докази та процесуальні витрати у даному кримінальному провадженні відсутні.

Заходи забезпечення кримінального провадження у виді арешту на майно в даному кримінальному провадженні не застосовувались.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 , до набрання вироком законної сили, залишити попередній – домашній арешт у нічний час доби.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.369-371, 373-374, п.15 ст.615 КПК України, суд -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі фактично отриманої ним неправомірної вигоди, що становить 5118 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та складає суму в розмірі 87 006 (вісімдесят сім тисяч нуль нуль шість) гривень.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_4 , до вступу вироку в законну силу, залишити без змін – домашній арешт у нічний час доби.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Речові докази та процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Заходи забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту на майно в даному кримінальному провадженні не застосовувались.

Вирок суду може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду на протязі 30 днів з дня його проголошення через Кодимський районний суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги.

Вирок суду набирає законної сили по завершенню строку на його апеляційне оскарження, а у разі оскарження вироку в апеляційному порядку після постановлення судом апеляційної інстанції рішення за наслідками перегляду такого вироку суду.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя

Кодимського районного суду ОСОБА_1