Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №947/24729/26 — Київський районний суд м. Одеси

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 947/24729/26

Провадження № 3/947/2439/26

16.09.2026 року м. Одеса

Cуддя Київського районного суду м. Одеси Іванчук В.М., розглянувши адміністративні матеріали, що надійшли з Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, учасника бойових дій, інваліда 2 групи, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП (протокол серії ЕПР1 № 677351 від 28.05.2026 року) –

ВСТАНОВИВ:

27.05.2026 року о 23:47 год., за адресою: м. Одеса, вул. Краснова, біля будинку № 14, водій ОСОБА_1 (далі – особа, що притягується до адміністративної відповідальності), керував транспортним засобом марки «TOYOTA», номерний знак НОМЕР_1 у стані алкогольного сп`яніння, що підтверджується актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів марки «DRAGER ALCOTEST» відповідно до якого у останнього виявлено 1,32 %о (проміле) алкоголю.

За таких обставин особа, що притягується до адміністративної відповідальності порушила п.2.9 «Правил дорожнього руху» України, за що передбачена відповідальність ч.1 ст.130 КУпАП.

Згідно п.2.9(а) «Правил дорожнього руху» України, водієві забороняється: керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

ОСОБА_1 та його представник у судовому засіданні вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, не визнав та заперечували проти обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення.

Зазначив, що зупинка керованого ним транспортного засобу, на його переконання, була здійснена працівниками поліції без належних правових підстав, а повідомлені поліцейськими причини зупинки були суперечливими та не підтверджувалися відповідними матеріалами.

Також заперечував достовірність результату огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу Drager, посилаючись на порушення порядку проведення огляду та правил експлуатації приладу, зокрема проведення тестування під час дощу, недотримання необхідного часового інтервалу перед тестуванням, неналежну демонстрацію та встановлення мундштука, а також на відсутність у матеріалах справи документів щодо належного технічного стану приладу.

Крім того, ОСОБА_1 посилався на наявні у нього захворювання та прийом лікарських препаратів, які, за його твердженням, могли вплинути на результат вимірювання, а також на порушення працівниками поліції порядку проведення відеофіксації та інші процесуальні порушення під час оформлення адміністративних матеріалів.

У зв`язку з наведеним просив критично оцінити надані працівниками поліції докази, визнати їх недостатніми для встановлення його вини поза розумним сумнівом та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Суд, вислухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, та її представника, дослідивши матеріали справи, у тому числі протокол про адміністративне правопорушення, акт огляду на стан алкогольного сп`яніння, роздруківку результату тестування за допомогою спеціального технічного засобу «Drager Alcotest», а також переглянувши долучені до матеріалів справи відеозаписи з нагрудних камер працівників поліції, оцінивши зазначені докази у їх сукупності, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

За змістом ст. 252 КУпАП докази підлягають оцінці на підставі всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності.

Частиною першою ст. 130 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп`яніння. Пунктом 2.9 «а» Правил дорожнього руху України водієві заборонено керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. Чинність відповідної редакції Правил дорожнього руху підтверджується офіційним джерелом.

Дослідженими судом матеріалами встановлено, що 27.05.2026 року о 23:47 год. ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «TOYOTA», державний номерний знак НОМЕР_1 , після чого працівниками поліції було проведено його огляд на стан алкогольного сп`яніння із застосуванням спеціального технічного засобу «Drager Alcotest». За результатами огляду зафіксовано показник 1,32 проміле.

Вказані обставини підтверджуються не одним окремо взятим доказом, а сукупністю взаємопов`язаних доказів, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 677351 від 28.05.2026 року, актом огляду на стан алкогольного сп`яніння, результатом тестування спеціальним технічним засобом та матеріалами відеофіксації.

При цьому відеозапис має істотне доказове значення, оскільки дозволяє суду безпосередньо перевірити фактичну послідовність дій учасників події, обставини проведення огляду та співвіднести зафіксовані на відео обставини з відомостями, зазначеними у письмових матеріалах справи.

Відповідно до чинного порядку огляд водія на стан алкогольного сп`яніння може проводитися поліцейським із використанням спеціальних технічних засобів; під час такого огляду застосовуються технічні засоби відеозапису, а його результати зазначаються в акті огляду. У разі встановлення стану алкогольного сп`яніння до протоколу долучаються акт огляду та роздруківка результату спеціального технічного засобу.

Доводи ОСОБА_1 та його представника щодо недостовірності результату огляду судом перевірені, однак вони не спростовують сукупності досліджених доказів.

Так, посилання на проведення огляду під час дощу саме по собі не свідчить про недійсність отриманого результату. Для визнання такого результату недостовірним необхідно встановити конкретні обставини, які свідчили б про те, що зовнішні умови фактично вплинули на роботу спеціального технічного засобу та отриманий ним результат. Таких об`єктивних даних судом не встановлено.

Твердження щодо порушень при встановленні мундштука також оцінюються судом у сукупності з відеозаписом та іншими матеріалами справи. Саме по собі припущення про можливе порушення процедури, без встановлення його фактичного впливу на результат огляду, не спростовує зафіксованого спеціальним технічним засобом показника 1,32 проміле.

Посилання сторони захисту на захворювання ОСОБА_1 , прийом лікарських засобів, особливості обміну речовин та можливість утворення в організмі інших летких сполук суд також враховує, однак надані медичні документи самі по собі підтверджують наявність відповідних захворювань, а не причинний зв`язок між ними та конкретним результатом огляду 1,32 проміле. Матеріали справи не містять належних медичних чи інших спеціальних даних, які б підтверджували, що саме стан здоров`я або прийняті лікарські засоби могли спричинити зафіксований спеціальним технічним засобом результат.

Таким чином, зазначені доводи у цій частині ґрунтуються переважно на припущенні про можливість впливу певних факторів на показання приладу, тоді як завданням суду є оцінка конкретних доказів та обставин саме цієї події.

Не знаходять свого підтвердження і твердження про таку неповноту відеофіксації, яка унеможливлювала б використання відповідних матеріалів як доказів. Судом досліджено наявні відеозаписи в їх сукупності та співставлено їх із письмовими матеріалами справи. Окремі перерви або технічні особливості відеозапису самі по собі не свідчать про фальсифікацію доказів та не спростовують зафіксованих на них обставин, якщо зміст наявних фрагментів у сукупності з іншими доказами дозволяє встановити юридично значимі обставини події.

Щодо доводів про незаконність зупинки транспортного засобу суд зазначає, що вони підлягають оцінці в контексті всіх обставин справи, однак предметом розгляду у цьому провадженні є наявність чи відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Наведені стороною захисту обставини щодо мотивів зупинки транспортного засобу не спростовують самостійно встановлених судом обставин керування транспортним засобом та результату проведеного огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Суд також не встановив об`єктивних даних, які б свідчили про фальсифікацію працівниками поліції результату огляду або внесення до матеріалів справи завідомо недостовірних відомостей. Висловлені ОСОБА_1 припущення щодо упередженості працівників поліції не підтверджені такими доказами, які б ставили під обґрунтований сумнів достовірність сукупності доказів обвинувачення.

Водночас статус ОСОБА_1 як учасника бойових дій та особи з інвалідністю ІІ групи, стан його здоров`я та інші відомості про особу враховуються судом у межах, визначених законом, однак самі по собі не спростовують встановлених об`єктивними доказами обставин вчинення адміністративного правопорушення.

Отже, оцінивши кожний доказ окремо та всі докази у їх сукупності і взаємозв`язку, суд доходить висновку, що фактичні обставини справи є достатньо встановленими, а сукупність досліджених доказів є узгодженою та достатньою для висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Будь-яких істотних порушень порядку проведення огляду, які б давали правові підстави визнати його результат недійсним або ставили під обґрунтований сумнів достовірність отриманого показника, за результатами дослідження матеріалів справи судом не встановлено.

За таких обставин суд доходить висновку, що у діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, у зв`язку з чим підстави для закриття провадження відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП відсутні.

Суд враховує, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій та особою з інвалідністю ІІ групи, з належною повагою ставиться до його внеску у захист держави та бере до уваги відомості про стан його здоров`я. Водночас зазначені обставини не звільняють особу від обов`язку дотримуватися вимог законодавства та не виключають адміністративної відповідальності у разі доведеності в її діях складу адміністративного правопорушення. Статус учасника бойових дій та особи з інвалідністю підлягає належному врахуванню судом, однак сам по собі не спростовує встановлених під час розгляду справи обставин та досліджених доказів.

Принцип рівності перед законом вимагає однакового застосування його приписів до всіх осіб незалежно від їх статусу, заслуг чи інших особистих характеристик, а тому наведені обставини не можуть самі по собі спростовувати належні та допустимі докази вчинення адміністративного правопорушення.

Враховуючи, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи та учасником бойових дій, суд доходить висновку про наявність передбачених законом підстав для звільнення його від сплати судового збору.

На підставі вищевикладеного,керуючись ст.ст. 268, 279, 280, 283, 284, ч.1 ст. 130 КпАП України, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» -

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та піддати адміністративному стягненню у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів на строк 1 (один) рік.

Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового зборку у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених на перше січня 2026 року, що складає 665, 60 (шістсот п`ять гривень шістдесят копійок) гривень, як інваліда другої групи та учасника бойових дій.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови до Одеського апеляційного суду через Київський районний суд м. Одеси.

Суддя Київського районного

суду м. Одеси Іванчук В. М.