Вирок від 15 вересня 2026 р. у справі №520/15133/17 — Київський районний суд м. Одеси

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ОДЕСИ

________________________________________

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 520/15133/17

Провадження № 1-кп/947/49/26

16.09.2026 року

місто Одеса

1.ВСТУПНА ЧАСТИНА

Колегія суддів Київського районного суду м. Одеси, у складі:

Головуючого судді – ОСОБА_1 ,

суддів – ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

при секретарях с/з – ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

за участю:

прокурорів – ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

обвинувачених – ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13

захисників – ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 ,

потерпілого – ОСОБА_22 ,

представників потерпілого – ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, об`єднані в одне провадження (ЄРДР № 12015160480005684 від 31.10.2015 та ЄРДР № 12017160000000825 від 09.10.2017 року) у відношенні:

ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, одруженого, маючого на утриманні трьох неповнолітніх дітей, офіційно не працевлаштованого, раніше не судимого в порядку ст.89 КК України зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.146, ч.3 ст.27, ч.4 ст.187, ч.3 ст.27 ч.4 ст.189 КК України;

ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Одеси, з середньою освітою, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, раніше не судимого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.146, ч.4 ст.187, ч.4 ст.189 КК України;

ОСОБА_31 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, одруженого, маючого вищу освіту, офіційно не працевлаштованого, раніше не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.146, ч.4 ст.187, ч.4 ст.189 КК України;

ВСТАНОВИЛА:

2.МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

2.1 Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

У вересні 2015 року ОСОБА_11 спільно із ОСОБА_32 , ОСОБА_12 та ОСОБА_Г (матеріал кримінального провадження, у відношенні якого виділенні в окреме провадження, далі за текстом – ОСОБА_Г) реалізуючи свій раніше виниклий злочинний намір на вчинення злочину, заздалегідь розподіливши між собою злочинні ролі, у відповідності до яких ОСОБА_11 виконував обов`язки організатора злочинного угруповання, діючи умисно, протиправно та з корисливих мотивів, переслідуючи мету особистого матеріального збагачення обрали об`єктом вчинення злочину майно, належне потерпілому ОСОБА_22 ІНФОРМАЦІЯ_4 , достовірно знаючи про те, що ОСОБА_22 є підприємцем та заможною людиною, попередньо ввели у оману ОСОБА_33 , який надавав останнім послуги таксі з метою використання вищевказаної особи у злочинній діяльності у якості водія.

Далі, ОСОБА_11 з метою організації вчинення злочину, володіючи необхідною інформацією, завчасно спланувавши дії ОСОБА_34 , ОСОБА_Г та ОСОБА_12 , повідомив останнім про свій завчасно спланований план дій, у відповідності до якого: ОСОБА_35 , ОСОБА_Г та ОСОБА_12 , сіли у автомобіль марки ВАЗ 2103 державний номерний знак НОМЕР_1 темно-синього кольору, під керуванням ОСОБА_33 та поїхали з останнім до Управління патрульної поліції в м. Одеса, за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 5, приїхавши за вищевказаною адресою, припаркували вищевказаний автомобіль біля будинку 5 Б, який розташований по вул. А. Корольова в м. Одеса та почали чекати потерпілого, не повідомляючи ОСОБА_33 про свої завчасно сплановані дії та мету їх перебування у вказаному місці.

Приблизно у період часу з 21:00 по 22:00 27.10.2015 року ОСОБА_12 спільно із ОСОБА_Г, перебуваючи за вищевказаною адресою, продовжуючи реалізацію свого злочинного наміру побачили потерпілого ОСОБА_22 , який проходив повз припаркований автомобіль в якому знаходились вищевказані особи.

Далі ОСОБА_12 спільно із ОСОБА_Г швидко вибігли із автомобіля ОСОБА_33 та здійснили напад ззаду на ОСОБА_22 та повалили останнього на землю, після чого надягнули йому балаклаву на голову та кинули його в автомобіль під керуванням ОСОБА_33 , після чого відвезли його у гараж № НОМЕР_2 ПП “Простор”, який розташований за адресою: м. Одеса, вул. Генерала Петрова 37 С / Горемикінський люнет 1, в ході здійснення транспортування потерпілої особи ОСОБА_Г та ОСОБА_12 перебуваючи у попередній змові із ОСОБА_32 та під організаційним впливом ОСОБА_11 почали висловлювати погрози потерпілому ОСОБА_22 , з приводу заподіяння йому тілесних ушкоджень та безпосередньо почали наносити їх та у подальшому зірвали з потерпілого шкіряну сумку в якій знаходилися 6 тисяч доларів США та 100 тисяч гривень, якими вищевказані особи після вчинення злочину розпорядилися на власний розсуд.

Коли вищевказані особи, здійснили транспортування потерпілого ОСОБА_22 до гаражу № НОМЕР_2 ПП “Простор”, який розташований за адресою: м. Одеса, вул. Генерала Петрова 37 С / Горемикінський люнет 1 їх там вже чекав ОСОБА_36 .

Прибувши у вищевказаний гараж ОСОБА_12 спільно із ОСОБА_Г та ОСОБА_32 примусово затягнули потерпілого ОСОБА_22 до підвального приміщення вищевказаного гаражу та почали наносити останньому тілесні ушкодження та вимагати у нього грошові кошти у розмірі 1 млн доларів США (1 долар США - 22.90 грн.) становить 22 900 000 грн. із погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_22 та членам його сім`ї, якими погрози на свою адресу та адресу своїх близьких родичів сприймав, як дійсні і реальні попередньо забравши шляхом заподіяння насилля, яке не є небезпечним для життя потерпілого сумку із грошима у розмірі 6 тисяч доларів США (1 долар США - 22.90 грн.) становить 137 400 грн. та 100 000 грн. спричинивши збиток потерпілому на загальну суму 237 400 грн.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, маючи єдиний умисел, направлений на незаконне заволодіння чужим майном вищевказані особи перебуваючи у вищевказаному підвальному приміщенні продовжували вчиняти насильницькі дії у відношенні потерпілого, діючи за раніше погодженим планом з метою вимагання грошових коштів у гр. ОСОБА_22 у особливо великих розмірах та домовившись із братом потерпілого ОСОБА_37 та самим ОСОБА_22 , що після отримання 30 тисяч доларів США (1 долар США - 22.90 грн.) становить 687 000 грн. ОСОБА_12 , ОСОБА_35 та ОСОБА_Г відпустять потерпілого ОСОБА_22 . В процесі перемовин вищевказані особи постійно погрожували вбити ОСОБА_22 у випадку, якщо останній не виконає їх вимоги щодо передачі коштів.

У подальшому вищевказані особи, отримавши грошові кошти у розмірі 30 тисяч доларів США від ОСОБА_38 , який є братом потерпілого ОСОБА_22 відвезли потерпілого ОСОБА_22 у поле, яке знаходилось неподалік від вул. Генерала Петрова у м. Одеса та відпустили його, після чого зникли у невідомому напрямку.

Під час скоєння злочину, ОСОБА_12 , ОСОБА_35 та ОСОБА_Г керувались вказівками та порадами ОСОБА_11 , який в свою чергу отримав частину здобутого, злочинним шляхом, майна.

Крім того, у вересні 2015 року, ОСОБА_11 спільно із ОСОБА_32 , ОСОБА_Г та ОСОБА_12 реалізуючи свій раніше виниклий злочинний намір на вчинення злочину, заздалегідь розподіливши між собою злочинні ролі, у відповідності до яких ОСОБА_11 виконував обов`язки організатора злочинного угруповання, діючи умисно, протиправно та з корисливих мотивів, переслідуючи мету особистого матеріального збагачення обрали об`єктом вчинення злочину майно, належне потерпілому ОСОБА_22 ІНФОРМАЦІЯ_4 , достовірно знаючи про те, що ОСОБА_22 є підприємцем та заможною людиною, попередньо ввели у оману ОСОБА_33 , який надавав останнім послуги таксі з метою використання вищевказаної особи у злочинній діяльності у якості водія.

Далі, ОСОБА_11 з метою організації вчинення злочину, володіючи необхідною інформацією, завчасно спланувавши дії ОСОБА_34 , ОСОБА_Г та ОСОБА_12 , повідомив останнім про свій завчасно спланований план дій, у відповідності до якого: ОСОБА_35 , ОСОБА_Г та ОСОБА_12 , сіли у автомобіль марки ВАЗ 2103 державний номерний знак НОМЕР_1 темно-синього кольору, під керуванням ОСОБА_33 та поїхали з останнім до Управління патрульної поліції в м. Одеса, за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 5, приїхавши за вищевказаною адресою, припаркували вищевказаний автомобіль біля будинку 5Б, який розташований по вул. А. Корольова в м. Одеса та почали чекати потерпілого, не повідомляючи ОСОБА_33 про свої завчасно сплановані дії та мету їх перебування у вказаному місці.

Приблизно у період часу з 21:00 по 22:00 27.10.2015 року ОСОБА_12 спільно із ОСОБА_Г перебуваючи за вищевказаною адресою, продовжуючи реалізацію свого злочинного наміру побачили потерпілого ОСОБА_22 , який проходив повз припаркований автомобіль в якому знаходились вищевказані особи.

Далі ОСОБА_12 спільно із ОСОБА_Г швидко вибігли із автомобіля ОСОБА_33 та здійснили напад ззаду на ОСОБА_22 та повалили останнього на землю, після чого надягнули йому балаклаву на голову та кинули його в автомобіль під керуванням ОСОБА_33 , після чого відвезли його у гараж № НОМЕР_2 ПП “Простор”, який розташований за адресою: м. Одеса, вул. Генерала Петрова 37 С / Горемикінський люнет 1, в ході здійснення транспортування потерпілої особи ОСОБА_Г та ОСОБА_12 перебуваючи у попередній змові із ОСОБА_32 та під організаційним впливом ОСОБА_11 почали висловлювати погрози потерпілому ОСОБА_22 , з приводу заподіяння йому тілесних ушкоджень та безпосередньо почали наносити їх та у подальшому зірвали з потерпілого шкіряну сумку в якій знаходилися 6 тисяч доларів США та 100 тисяч гривень, якими вищевказані особи після вчинення злочину розпорядилися на власний розсуд.

Коли вищевказані особи, здійснили транспортування потерпілого ОСОБА_22 до гаражу № НОМЕР_2 ПП “Простор”, який розташований за адресою: м. Одеса, вул. Генерала Петрова 37 С / Горемикінський люнет 1 їх там вже чекав ОСОБА_36 .

Прибувши у вищевказаний гараж ОСОБА_12 спільно із ОСОБА_Г та ОСОБА_32 примусово затягнули потерпілого ОСОБА_22 до підвального приміщення вищевказаного гаражу та почали наносити останньому тілесні ушкодження та вимагати у нього грошові кошти у розмірі 1 млн доларів США (1 долар США - 22.90 грн.) становить 22 900 000 грн. із погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_22 та членам його сім`ї, якими погрози на свою адресу та адресу своїх близьких родичів сприймав, як дійсні і реальні попередньо забравши шляхом заподіяння насилля, яке не є небезпечним для життя потерпілого сумку із грошима у розмірі 6 тисяч доларів США (1 долар США - 22.90 грн.) становить 137 400 грн. та 100 000 грн. спричинивши збиток потерпілому на загальну суму 237 400 грн.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, маючи єдиний умисел, направлений на незаконне заволодіння чужим майном вищевказані особи перебуваючи у вищевказаному підвальному приміщенні продовжували вчиняти насильницькі дії у відношенні потерпілого, діючи за раніше погодженим планом з метою вимагання грошових коштів у гр. ОСОБА_22 у особливо великих розмірах та домовившись із братом потерпілого ОСОБА_37 та самим ОСОБА_22 , що після отримання 30 тисяч доларів США (1 долар США - 22.90 грн.) становить 687 000 грн. ОСОБА_12 , ОСОБА_35 та ОСОБА_Г відпустять потерпілого ОСОБА_22 . В процесі перемовин вищевказані особи постійно погрожували вбити ОСОБА_22 у випадку, якщо останній не виконає їх вимоги щодо передачі коштів.

У подальшому вищевказані особи, отримавши грошові кошти у розмірі 30 тисяч доларів США від ОСОБА_38 , який є братом потерпілого ОСОБА_22 відвезли потерпілого ОСОБА_22 у поле, яке знаходилось неподалік від вул. Генерала Петрова у м. Одеса та відпустили його, після чого зникли у невідомому напрямку.

Під час скоєння злочину, ОСОБА_12 , ОСОБА_35 та ОСОБА_Г керувались вказівками та порадами ОСОБА_11 , який в свою чергу отримав частину здобутого, злочинним шляхом, майна.

Крім того, у вересні 2015 року, ОСОБА_11 спільно із ОСОБА_32 , ОСОБА_Г та ОСОБА_12 реалізуючи свій раніше виниклий злочинний намір на вчинення злочину, заздалегідь розподіливши між собою злочинні ролі, у відповідності до яких ОСОБА_11 виконував обов`язки організатора злочинного угруповання, діючи умисно, протиправно та з корисливих мотивів, переслідуючи мету особистого матеріального збагачення обрали об`єктом вчинення злочину майно, належне потерпілому ОСОБА_22 ІНФОРМАЦІЯ_4 достовірно знаючи про те, що ОСОБА_22 є підприємцем та заможною людиною, попередньо ввели у оману ОСОБА_33 , який надавав останнім послуги таксі з метою використання вищевказаної особи у злочинній діяльності у якості водія.

Далі, ОСОБА_11 з метою організації вчинення злочину, володіючи необхідною інформацією, завчасно спланувавши дії ОСОБА_34 , ОСОБА_Г та ОСОБА_12 , повідомив останнім про свій завчасно спланований план дій, у відповідності до якого: ОСОБА_35 , ОСОБА_Г та ОСОБА_12 , сіли у автомобіль марки ВАЗ 2103 державний номерний знак НОМЕР_1 темно-синього кольору, під керуванням ОСОБА_33 та поїхали з останнім до Управління патрульної поліції в м. Одеса, за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 5, приїхавши за вищевказаною адресою, припаркували вищевказаний автомобіль біля будинку 5Б, який розташований по вул. А. Корольова в м. Одеса та почали чекати потерпілого, не повідомляючи ОСОБА_33 про свої завчасно сплановані дії та мету їх перебування у вказаному місці.

Приблизно у період часу з 21:00 по 22:00 27.10.2015 року ОСОБА_12 спільно із ОСОБА_Г перебуваючи за вищевказаною адресою, продовжуючи реалізацію свого злочинного наміру побачили потерпілого ОСОБА_22 , який проходив повз припаркований автомобіль в якому знаходились вищевказані особи.

Далі ОСОБА_12 спільно із ОСОБА_Г швидко вибігли із автомобіля ОСОБА_33 та здійснили напад ззаду на ОСОБА_22 та повалили останнього на землю, після чого надягнули йому балаклаву на голову та кинули його в автомобіль під керуванням ОСОБА_33 , після чого відвезли його у гараж № НОМЕР_2 ПП “Простор”, який розташований за адресою: м. Одеса, вул. Генерала Петрова 37 С / Горемикінський люнет 1, в ході здійснення транспортування потерпілої особи ОСОБА_Г та ОСОБА_12 перебуваючи у попередній змові із ОСОБА_32 та під організаційним впливом ОСОБА_11 почали висловлювати погрози потерпілому ОСОБА_22 , з приводу заподіяння йому тілесних ушкоджень та безпосередньо почали наносити їх та у подальшому зірвали з потерпілого шкіряну сумку в якій знаходилися 6 тисяч доларів США та 100 тисяч гривень, якими вищевказані особи після вчинення злочину розпорядилися на власний розсуд.

Коли вищевказані особи, здійснили транспортування потерпілого ОСОБА_22 до гаражу № НОМЕР_2 ПП “Простор”, який розташований за адресою: м. Одеса, вул. Генерала Петрова 37 С / Горемикінський люнет 1 їх там вже чекав ОСОБА_36 .

Прибувши у вищевказаний гараж ОСОБА_12 спільно із ОСОБА_Г та ОСОБА_32 примусово затягнули потерпілого ОСОБА_22 до підвального приміщення вищевказаного гаражу та почали наносити останньому тілесні ушкодження та вимагати у нього грошові кошти у розмірі 1 млн доларів США (1 долар США - 22.90 грн.) становить 22 900 000 грн. із погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_22 та членам його сім`ї, якими погрози на свою адресу та адресу своїх близьких родичів сприймав, як дійсні і реальні попередньо забравши шляхом заподіяння насилля, яке не є небезпечним для життя потерпілого сумку із грошима у розмірі 6 тисяч доларів США (1 долар США - 22.90 грн.) становить 137 400 грн. та 100 000 грн. спричинивши збиток потерпілому на загальну суму 237 400 грн.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, маючи єдиний умисел, направлений на незаконне заволодіння чужим майном вищевказані особи перебуваючи у вищевказаному підвальному приміщенні продовжували вчиняти насильницькі дії у відношенні потерпілого, діючи за раніше погодженим планом з метою вимагання грошових коштів у гр. ОСОБА_22 у особливо великих розмірах та домовившись із братом потерпілого ОСОБА_37 та самим ОСОБА_22 , що після отримання 30 тисяч доларів США (1 долар США - 22.90 грн.) становить 687 000 грн. ОСОБА_12 , ОСОБА_35 та ОСОБА_Г відпустять потерпілого ОСОБА_22 . В процесі перемовин вищевказані особи постійно погрожували вбити ОСОБА_22 у випадку, якщо останній не виконає їх вимоги щодо передачі коштів.

У подальшому вищевказані особи, отримавши грошові кошти у розмірі 30 тисяч доларів США від ОСОБА_38 , який є братом потерпілого ОСОБА_22 відвезли потерпілого ОСОБА_22 у поле, яке знаходилось неподалік від вул. Генерала Петрова у м. Одеса та відпустили його, після чого зникли у невідомому напрямку.

Під час скоєння злочину, ОСОБА_12 , ОСОБА_35 та ОСОБА_Г керувались вказівками та порадами ОСОБА_11 , який в свою чергу отримав частину здобутого, злочинним шляхом, майна.

2.2Стаття (частина статті) КК України, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачена.

За таких обставин, своїми умисними діями у сукупності, ОСОБА_11 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч.2 ст.146 КК України, за кваліфікуючими ознаками – незаконне викрадення людини, вчинене з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб; за ч.3 ст.27, ч.4 ст.187 КК України, за кваліфікуючими ознаками – організація нападу, з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із насильством, небезпечного для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, або погрозою застосування такого нападу (розбою), вчиненого за попередньою змовою групою осіб та спрямованого на заволодіння майданом у великих розмірах; за ч.3 ст.27, ч.4 ст.189 КК України за кваліфікуючими ознаками – організація вимоги передачі чужого майна (вимагання), вчиненого за попередньою змовою групою осіб, із погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілому, яке завдало майнової шкоди потерпілому в особливо великому розмірі.

За таких обставин, своїми умисними діями у сукупності, ОСОБА_12 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч.2 ст.146 КК України, за кваліфікуючими ознаками – незаконне викрадення людини, вчинене з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб; за ч.4 ст.187 КК України, за кваліфікуючими ознаками – вчинення нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із насильством, небезпечного для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, або погрозою застосування такого нападу (розбою) вчиненого за попередньою змовою групою осіб та спрямованого на заволодіння майном у великих розмірах; за ч.4 ст.189 КК України, за кваліфікуючими ознаками – вимога передачі чужого майна (вимагання), вчиненого за попередньою змовою групою осіб, із погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілому, яке завдало майнової шкоди потерпілому в особливо великому розмірі.

За таких обставин, своїми умисними діями у сукупності, ОСОБА_35 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч.2 ст.146 КК України, за кваліфікуючими ознаками – незаконне викрадення людини, вчинене з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб; за ч.4 ст.187 КК України, за кваліфікуючими ознаками – вчинення нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із насильством, небезпечного для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, або погрозою застосування такого нападу (розбою) вчиненого за попередньою змовою групою осіб та спрямованого на заволодіння майном у великих розмірах; за ч.4 ст.189 КК України, за кваліфікуючими ознаками – вимога передачі чужого майна (вимагання), вчиненого за попередньою змовою групою осіб, із погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілому, яке завдало майнової шкоди потерпілому в особливо великому розмірі.

2.3Правова позиція сторони обвинувачення.

Правова позиція сторони обвинувачення відображена в обвинувальному акті та підтримана прокурором під час судового розгляду в межах пред`явленого обвинувачення. Сторона обвинувачення виходила з того, що сукупність зібраних під час досудового розслідування та безпосередньо досліджених судом доказів є достатньою для встановлення фактичних обставин кримінальних правопорушень, обставин їх вчинення, ролі кожного з обвинувачених, характеру та спрямованості їх умислу, способу вчинення інкримінованих діянь, а також наслідків таких дій. На переконання прокурора, досліджені під час судового розгляду докази як кожен окремо, так і в їх взаємозв`язку та сукупності узгоджуються між собою щодо істотних обставин кримінального провадження та є достатніми для висновку про доведеність пред`явленого ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_39 обвинувачення. Прокурор зазначив, що наданими стороною обвинувачення доказами підтверджуються обставини попередньої узгодженості дій обвинувачених, розподілу між ними ролей, спрямованості їх дій на заволодіння майном потерпілого ОСОБА_22 , його незаконне викрадення та переміщення до гаражного приміщення, застосування до нього насильства і погроз, заволодіння належними йому грошовими коштами, а також подальшого висунення вимоги про передачу грошових коштів під погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень. Щодо ОСОБА_11 сторона обвинувачення наполягала на доведеності саме його організаційної ролі у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, яка, за позицією прокурора, полягала у завчасному плануванні спільних дій, визначенні способу їх реалізації, наданні відповідних вказівок іншим співучасникам та координації їх поведінки під час реалізації спільного злочинного умислу.

За результатами судового розгляду сторона обвинувачення просила визнати ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 146, ч. 4 ст. 189 КК України, та призначити йому покарання: за ч. 4 ст. 187 КК України - у виді 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна; за ч. 2 ст. 146 КК України - у виді 5 років позбавлення волі; за ч. 4 ст. 189 КК України - у виді 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим прокурор просила остаточно призначити ОСОБА_12 покарання у виді 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Також сторона обвинувачення просила визнати ОСОБА_31 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 146, ч. 4 ст. 189 КК України, та призначити йому покарання: за ч. 4 ст. 187 КК України - у виді 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна; за ч. 2 ст. 146 КК України - у виді 5 років позбавлення волі; за ч. 4 ст. 189 КК України - у виді 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим прокурор просила остаточно призначити ОСОБА_39 покарання у виді 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Стосовно ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сторона просила визнати його винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 146, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 189 КК України, та призначити покарання: за ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 187 КК України - у виді 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна; за ч. 2 ст. 146 КК України - у виді 5 років позбавлення волі; за ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 189 КК України - у виді 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим прокурор просила остаточно призначити ОСОБА_11 покарання у виді 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Крім того, прокурор просила стягнути з обвинувачених солідарно судові витрати, пов`язані із залученням експертів та проведенням судових експертиз у цьому кримінальному провадженні, у загальному розмірі 81 216,96 грн, питання щодо речових доказів вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід щодо обвинувачених сторона обвинувачення просила застосувавши у виді тримання під вартою, взявши обвинувачених під варту в залі суду.

2.4 Правова позиція сторони захисту.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_11 пояснив суду, що свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень не визнає та заперечує свою причетність до нападу на потерпілого ОСОБА_22 , його викрадення, утримання, застосування до нього насильства, заволодіння його майном та подальшого вимагання грошових коштів. Пояснив, що з потерпілим ОСОБА_22 був знайомий до подій, які є предметом судового розгляду, оскільки вони походять з одного села. Між ними раніше виникав конфлікт, зокрема приблизно у 2010–2011 роках вони, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, побилися. Водночас будь-яких боргових чи інших майнових зобов`язань між ним та ОСОБА_22 не існувало: він не був винен потерпілому грошових коштів, так само як і потерпілий не мав перед ним будь-якої заборгованості. Також зазначив, що йому було відомо про те, що потерпілий займався торгівлею. Разом із тим ОСОБА_11 категорично заперечив наявність будь-якої попередньої домовленості з іншими обвинуваченими щодо вчинення кримінальних правопорушень стосовно ОСОБА_22 . Зазначив, що з ОСОБА_32 , ОСОБА_12 та ОСОБА_40 до обставин цього кримінального провадження знайомий не був. Відповідно, будь-якого спільного плану з ними не розробляв, ролей між ними не розподіляв, вказівок щодо вчинення нападу на потерпілого, його викрадення, переміщення або утримання не надавав. Окремо наголосив, що ОСОБА_34 не просив викрадати будь-яких осіб та не давав йому відповідних доручень. Також зазначив, що йому не було відоме місце проживання потерпілого. Заперечив твердження сторони обвинувачення про те, що він організовував дії інших осіб щодо потерпілого або будь-яким чином координував такі дії. ОСОБА_11 також заперечив отримання ним будь-якої частини грошових коштів, які, за версією сторони обвинувачення, були одержані внаслідок нападу на ОСОБА_22 та подальшого вимагання. Пояснив, що жодних грошових коштів із ОСОБА_32 та ОСОБА_12 не ділив, не просив їх здійснювати розбійний напад на потерпілого та не давав вказівок утримувати потерпілого у будь-якому приміщенні чи іншому місці. З його слів, вранці до місця його проживання прибуло багато осіб у масках. Після того як він відкрив двері, останні почали кричати, двері були пошкоджені, після чого до нього було застосовано фізичну силу, надіто наручники та проведено обшук. За його твердженням, під час цих дій у приміщенні перебували його дружина та діти, а застосування до нього фізичної сили міг бачити сусід.

Стверджував, що особи, які прибули до нього, спочатку належним чином не представилися, а про те, що це були працівники правоохоронних органів, він зрозумів за їхнім зовнішнім виглядом та одягом. За його словами, таких осіб було приблизно вісім.

Стосовно результатів проведеного обшуку ОСОБА_11 зазначив, що працівники правоохоронних органів виявили ємність із монетами. При цьому стверджував, що один із працівників поліції поклав до цієї ємності кільце. Зі слів обвинуваченого, самого кільця йому не демонстрували, а його появу серед вилучених предметів він пов`язував із діями працівників правоохоронного органу. Після проведення обшуку його доставили до прокуратури та затримали. Таким чином, протягом допиту ОСОБА_11 послідовно дотримувався позиції про відсутність у нього будь-якої причетності до інкримінованих подій, заперечував організацію нападу на ОСОБА_22 , надання вказівок іншим обвинуваченим, участь у викраденні та утриманні потерпілого, вимаганні у нього грошових коштів, а також одержання чи розподіл коштів, здобутих унаслідок вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_12 пояснив суду, що своєї причетності до інкримінованих йому кримінальних правопорушень не визнає. Зазначив, що фактичні обставини, викладені стороною обвинувачення, йому невідомі, до подій, які є предметом судового розгляду, він відношення не має, у зв`язку із чим на початку допиту повідомив, що по суті справи пояснити нічого не може. Пояснив, що з потерпілим до подій кримінального провадження знайомий не був, будь-яких особистих, майнових, ділових чи інших відносин із ним не підтримував. Інших обвинувачених у цьому кримінальному провадженні до судового розгляду також не знав та, за його словами, познайомився з ними вже під час розгляду кримінального провадження в суді. Щодо свідка ОСОБА_41 пояснив, що останнього раніше не знав та до судового розгляду не бачив. Причини, з яких ОСОБА_42 надавав показання щодо нього та описував певні обставини за його участю, ОСОБА_12 , за його словами, невідомі. Також заперечив, що будь-коли знайомив ОСОБА_41 з іншими обвинуваченими, повторно наголосивши, що сам з іншими обвинуваченими познайомився вже в суді. ОСОБА_12 категорично заперечив отримання від ОСОБА_34 будь-яких вказівок щодо викрадення людей або вчинення будь-яких протиправних дій стосовно потерпілого. Зазначив, що разом із ОСОБА_43 в автомобілі не пересувався, місця проживання потерпілого не знав та до його помешкання разом із ОСОБА_43 або іншими особами не прибував. Так само заперечив обставини щодо його перебування за адресою АДРЕСА_5 , зазначивши, що разом із ОСОБА_43 та іншими особами туди не приїжджав. Будь-якої сумки чи інших речей у потерпілого не забирав, майном потерпілого не заволодівав. Грошових коштів від інших обвинувачених не отримував та будь-якого розподілу грошових коштів між ним та іншими обвинуваченими не було. Крім того, ОСОБА_12 заперечив своє перебування в гаражному кооперативі та, відповідно, будь-яку участь у діях, які, за версією сторони обвинувачення, могли відбуватися на його території. Щодо обставин свого затримання ОСОБА_12 пояснив, що точного року події не пам`ятає, зазначивши, що це могло бути влітку 2015 або 2016 року. На той час він перебував удома в с. Дофінівка. Вранці до нього прибули працівники поліції, які повідомили, що його затримують у зв`язку з викраденням потерпілого. За його твердженням, до цього моменту про обставини відповідного кримінального правопорушення та свою нібито причетність до нього він не знав. Також пояснив, що за місцем його проживання був проведений обшук, під час якого працівниками правоохоронних органів були вилучені належні йому грошові кошти у розмірі 3 000 доларів США та 25 000 гривень. ОСОБА_12 наголосив, що зазначені кошти були його особистими грошима та не мали жодного відношення до потерпілого або обставин кримінального провадження. У цілому під час допиту ОСОБА_12 послідовно заперечував викладену стороною обвинувачення версію подій та стверджував про відсутність будь-якої попередньої домовленості з іншими обвинуваченими. Зазначав, що не отримував і не виконував вказівок щодо потерпілого, не брав участі у його викраденні чи переміщенні, не перебував разом із ОСОБА_43 в автомобілі, не прибував до місця проживання потерпілого та гаражного кооперативу, не забирав у потерпілого сумку, гроші або інше майно, не отримував від інших обвинувачених грошових коштів та участі в їх розподілі не брав. Своє притягнення до кримінальної відповідальності пов`язував із обставинами, про які, за його твердженням, він дізнався лише під час затримання працівниками поліції.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_35 пояснив суду, що своєї причетності до інкримінованих йому кримінальних правопорушень не визнає та стверджував, що будь-яких протиправних дій, які становлять предмет пред`явленого йому обвинувачення, не вчиняв. Зазначив, що з іншими обвинуваченими до початку судового розгляду знайомий не був, будь-яких відносин із ними не підтримував, спільних дій не вчиняв. Зокрема, окремо пояснив, що ОСОБА_11 та ОСОБА_12 до судового розгляду не знав і познайомився з ними вже у зв`язку з розглядом цього кримінального провадження. Так само ОСОБА_35 пояснив, що до подій, які є предметом кримінального провадження, з потерпілим знайомий не був. Будь-яких попередніх особистих чи інших відносин із потерпілим не підтримував. За його твердженням, обставини обвинувачення щодо існування між ним, іншими обвинуваченими та потерпілим певного зв`язку не відповідають фактичним обставинам. Водночас із числа осіб, показання яких досліджувалися судом, ОСОБА_35 був знайомий зі свідком ОСОБА_43 . Пояснив, що знав ОСОБА_41 через спільного знайомого. За словами ОСОБА_34 , ОСОБА_42 раніше працював у правоохоронних органах, а їхнє особисте спілкування виникло саме через спільного знайомого. ОСОБА_35 також повідомив про існування між ним та ОСОБА_43 особистого конфлікту, який передував подіям цього кримінального провадження. З його слів, під час однієї із зустрічей ОСОБА_42 вимагав від нього гроші, після чого між ними виникла словесна суперечка, яка переросла у бійку. Стосовно періоду свого спілкування з ОСОБА_44 уточнив, що у жовтні 2015 року з ним не зустрічався, а останню перед відповідними подіями зустріч із ОСОБА_43 відносив приблизно до серпня або вересня 2015 року. Таким чином, заперечував факт зустрічей та спілкування з ОСОБА_43 у жовтні 2015 року. При цьому ОСОБА_35 не заперечував, що раніше між ним та ОСОБА_43 існували певні грошові відносини. Зокрема, під час відповідей на запитання пояснив, що передавав ОСОБА_45 гроші, однак будь-якої письмової розписки про отримання останнім цих коштів не складав та від ОСОБА_41 такої розписки не отримував. Водночас ОСОБА_35 окремо заперечив, що погрожував ОСОБА_45 . Щодо свого місцезнаходження у період вчинення інкримінованого кримінального правопорушення ОСОБА_35 стверджував, що перебував поза місцем подій, оскільки проходив спортивні збори на заході України. Крім того, пояснив, що 07 листопада 2015 року в нього відбувалися спортивні змагання. Описуючи обставини свого затримання, ОСОБА_35 пояснив, що приблизно у березні або квітні 2016 року вранці до нього прибули співробітники СБУ та прокуратури, після чого його доставили до прокуратури, де йому було пред`явлено обвинувачення. За його словами, саме у приміщенні прокуратури він побачив інших осіб, які в подальшому стали обвинуваченими у цьому кримінальному провадженні. Щодо проведення слідчих дій ОСОБА_35 пояснив, що особи, які прибули до нього, пред`явили службові посвідчення, після чого був проведений обшук. За його твердженням, під час цих дій його поклали обличчям до підлоги, а пояснення щодо причин проведення відповідних процесуальних дій почали надавати вже після цього. Також зазначив, що обшук проводився у його присутності. Відповідаючи на запитання щодо інших осіб, які фігурували у матеріалах кримінального провадження, ОСОБА_35 пояснив, що зі свідком ОСОБА_46 знайомий не був. Водночас ОСОБА_47 йому був відомий по роботі як особа, яка працювала оперуповноваженим; ОСОБА_35 зазначав, що вони раніше бачилися, однак йому невідомо, чи був ОСОБА_48 знайомий із ОСОБА_43 . Заперечував існування до судового розгляду знайомства та будь-якої попередньої домовленості з ОСОБА_11 і ОСОБА_12 , а також попереднє знайомство з потерпілим. Стверджував, що на час подій перебував на спортивних зборах на заході України, а 07 листопада 2015 року брав участь у спортивних змаганнях. Щодо ОСОБА_41 підтвердив лише факт їхнього попереднього знайомства та особистого конфлікту, однак заперечив зустрічі з ним у жовтні 2015 року та висловлення на його адресу погроз. Своє фактичне знайомство з іншими обвинуваченими пов`язував уже з подіями після свого затримання та подальшим кримінальним провадженням.

Сторона захисту обвинувачених ОСОБА_12 , ОСОБА_34 та ОСОБА_11 заперечувала обґрунтованість пред`явленого їм обвинувачення та зазначала, що під час судового розгляду не було встановлено сукупності належних, допустимих і достатніх доказів, які б поза розумним сумнівом підтверджували їх участь у нападі на потерпілого ОСОБА_22 , його незаконному викраденні та переміщенні, застосуванні до нього насильства, заволодінні майном, подальшому утриманні та вимаганні грошових коштів.

Сторона захисту зазначала, що ОСОБА_39 та ОСОБА_11 не було висунуто обвинувачення у незаконному заволодінні золотою обручкою (кільцем), яка належала потерпілому ОСОБА_22 та, за матеріалами кримінального провадження, була втрачена ним під час подій 27.10.2015 після вимагання грошових коштів.

Захист звертав увагу, що на підтвердження обставин, пов`язаних із зазначеною обручкою, стороною обвинувачення були надані та досліджені заява потерпілого ОСОБА_22 із фотознімками, протокол обшуку від 11.04.2017 року за місцем проживання ОСОБА_11 , постанова про відібрання зразків для проведення експертизи від 11.04.2017, висновок експерта від 12.09.2017 № 393, протокол пред`явлення речей для впізнання від 10.10.2017, розписка потерпілого, а також показання ОСОБА_22 щодо обставин вилучення у нього обручки.

Водночас, посилаючись на положення ч. 1 ст. 337 КПК України, сторона захисту наголошувала, що судовий розгляд здійснюється стосовно особи, якій висунуто обвинувачення, та лише в межах обвинувачення, сформульованого в обвинувальному акті. Оскільки, за твердженням захисту, заволодіння обручкою потерпілого ОСОБА_39 та ОСОБА_11 окремо не інкримінувалося, захист вважав, що встановлення та доказування цієї обставини виходить за межі висунутого їм обвинувачення, а докази, спрямовані на її підтвердження, не можуть використовуватися для доведення їх винуватості у межах пред`явленого обвинувачення.

Сторона захисту зазначала, що обставини, встановлені під час судового розгляду, на її думку, не підтверджують вчинення ОСОБА_32 та ОСОБА_11 розбійного нападу на потерпілого ОСОБА_22 , тобто нападу, поєднаного із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, або з погрозою застосування такого насильства, спрямованого саме на безпосереднє заволодіння його майном.

На обґрунтування цієї позиції захист посилався, зокрема, на показання свідка ОСОБА_33 , відповідно до яких 27.10.2015 приблизно о 22:00 ОСОБА_12 спільно з ОСОБА_13 посадили потерпілого до автомобіля, при цьому останній пропонував забрати сумку, в якій знаходилися грошові кошти, однак присутні відмовилися від грошей, зазначивши, що їм потрібен він сам. Захист також звертав увагу на показання потерпілого ОСОБА_22 , який повідомляв, що в його сумці знаходилися 6 000 доларів США та 100 000 грн, які він був готовий передати нападникам, однак його разом із сумкою повезли далі.

За твердженням сторони захисту, відомостей про подальшу долю зазначеної сумки та грошових коштів матеріали провадження не містять. У зв`язку із цим захист висловлював позицію, що вказані кошти могли бути включені до загальної суми майна, яке було предметом подальшого вимагання, а не безпосереднього заволодіння під час нападу.

Розмежовуючи склади розбою та вимагання, сторона захисту наголошувала, що при розбої насильство або погроза його застосування спрямовані на заволодіння майном у момент їх застосування, тоді як насильство чи погроза, спрямовані на одержання майна в майбутньому, а також вимога передати майно, поєднана з погрозою застосування насильства в майбутньому, характеризують вимагання.

З огляду на наведене сторона захисту вважала, що наданими стороною обвинувачення доказами не доведено вчинення ОСОБА_32 та ОСОБА_11 саме розбійного нападу на потерпілого ОСОБА_22 та спрямованості застосованого до потерпілого насильства на безпосереднє заволодіння його майном у момент такого застосування.

Сторона захисту окремо заперечувала можливість використання на підтвердження винуватості обвинувачених показань свідка ОСОБА_33 , отриманих 28.03.2017 під час його допиту слідчим суддею Приморського районного суду м. Одеси в порядку ст. 225 КПК України на підставі ухвали від 23.03.2017 у справі № 522/4589/17.

Захист звертав увагу, що на момент проведення зазначеного допиту жодній особі у цьому кримінальному провадженні ще не було повідомлено про підозру. Водночас орган досудового розслідування вже володів відомостями, повідомленими ОСОБА_40 , оскільки останній був допитаний 04.05.2016, а 05.05.2016 підтвердив свої показання під час проведення слідчого експерименту. За твердженням захисту, протягом майже року після отримання цих відомостей необхідності у допиті ОСОБА_33 в порядку ст. 225 КПК України орган досудового розслідування не вбачав.

Сторона захисту наголошувала, що допит ОСОБА_33 слідчим суддею було проведено незадовго до затримання ОСОБА_11 та ОСОБА_34 і повідомлення їм про підозру, причому свідок надавав показання щодо обставин, про які вже повідомляв під час попереднього допиту та слідчого експерименту.

За позицією захисту, проведення такого допиту до набуття ОСОБА_11 та ОСОБА_32 процесуального статусу підозрюваних фактично позбавило їх та їхніх захисників можливості брати участь у допиті ОСОБА_33 , ставити йому запитання, перевіряти надані ним відомості та реалізувати право на перехресний допит.

З огляду на наведене, посилаючись на положення ст. 87 КПК України, сторона захисту вважала, що показання ОСОБА_33 , отримані 28.03.2017 у порядку ст. 225 КПК України, не можуть бути покладені в основу обвинувального вироку, оскільки, за твердженням захисту, вони отримані за умов істотного порушення права обвинувачених на захист та можливості здійснення перехресного допиту свідка.

Сторона захисту окремо ставила під сумнів обґрунтованість застосування щодо свідка ОСОБА_33 виняткового порядку допиту, передбаченого ст. 225 КПК України, на підставі ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 23.03.2017 у справі № 522/4589/17.

Захист зазначав, що відповідно до ч. 1 ст. 225 КПК України проведення допиту свідка під час досудового розслідування в судовому засіданні допускається у виняткових випадках, зокрема за наявності небезпеки для життя чи здоров`я свідка, його тяжкої хвороби або інших обставин, які можуть унеможливити його подальший допит у суді чи вплинути на повноту або достовірність показань.

При цьому сторона захисту посилалася на ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 13.03.2017 у тій самій справі № 522/4589/17, якою раніше було відмовлено у задоволенні клопотання прокурора про допит ОСОБА_33 в порядку ст. 225 КПК України через відсутність належного підтвердження обставин, які б обґрунтовували необхідність застосування такого виняткового процесуального порядку.

За твердженням захисту, у період між постановленням ухвали від 13.03.2017 та ухвали від 23.03.2017 нових об`єктивних обставин, які б свідчили про неможливість подальшого допиту ОСОБА_33 безпосередньо під час судового розгляду або могли вплинути на повноту чи достовірність його показань, не виникло. Відомості про наявність у ОСОБА_33 тяжкого захворювання чи інших обставин, які об`єктивно перешкоджали б його подальшому допиту, стороні захисту також відомі не були.

У зв`язку із цим сторона захисту вважала, що ухвала слідчого судді від 23.03.2017 не містила достатнього обґрунтування винятковості випадку, який зумовлював необхідність допиту ОСОБА_33 саме за процедурою ст. 225 КПК України, а проведення такого допиту 28.03.2017 відбулося за відсутності належно встановлених передбачених законом підстав.

Сторона захисту ставила під сумнів достовірність показань свідка ОСОБА_33 , посилаючись на суперечності між повідомленими ним відомостями та іншими дослідженими судом доказами, а також на обставини, які, на думку захисту, могли свідчити про його особисту заінтересованість у результатах кримінального провадження.

Зокрема, захист звертав увагу на показання ОСОБА_33 щодо чоловіка на ім`я ОСОБА_49 , якого йому представив ОСОБА_35 , та обставин зустрічі, під час якої обговорювалися боргові зобов`язання певної особи. Також ОСОБА_50 повідомляв, що на прохання цього чоловіка підвозив його до вул. Корольова поблизу обласного ДАІ, де останній певний час за чимось спостерігав. Під час пред`явлення особи для впізнання 28.03.2017 ОСОБА_50 впізнав як зазначеного « ОСОБА_51 » ОСОБА_52 .

Водночас сторона захисту посилалася на показання допитаного в судовому засіданні ОСОБА_53 , який заперечував знайомство з потерпілим ОСОБА_22 , зустрічі у 2015–2016 роках у кафе «Піцца Гріль» із ОСОБА_11 , обговорення нападу на ОСОБА_22 , а також перебування разом із ОСОБА_40 в автомобілі поблизу обласного ДАІ на вул. Корольова та показ йому місця проживання потерпілого.

Захист також звертав увагу, що ОСОБА_54 пояснив про своє знайомство з ОСОБА_11 , ОСОБА_32 та ОСОБА_40 , однак пов`язував його з іншими обставинами: ОСОБА_34 знав у зв`язку з роботою в Управлінні по боротьбі з незаконним обігом наркотиків, ОСОБА_11 - у зв`язку з його діяльністю із зерном, а ОСОБА_33 - через його контакти зі співробітниками відповідного Управління. При цьому ОСОБА_54 висловлював припущення щодо можливого конфлікту ОСОБА_33 з працівниками правоохоронного органу.

Крім того, сторона захисту посилалася на попередню судимість ОСОБА_33 за ч. 3 ст. 189 КК України за вироком Київського районного суду м. Одеси від 14.12.2012 у справі № 1512/954/2012 та вважала, що ця обставина у сукупності з іншими наведеними захистом даними могла свідчити про його заінтересованість у наданні органу досудового розслідування показань щодо інших осіб.

У зв`язку з наведеним сторона захисту висувала версію про можливу особисту причетність ОСОБА_33 до подій щодо потерпілого ОСОБА_22 та припускала, що він міг повідомити органу досудового розслідування відомі йому обставини, водночас назвавши учасниками подій інших осіб. На думку захисту, зазначені суперечності та обставини давали підстави критично оцінювати показання ОСОБА_33 в частині, що стосується причетності ОСОБА_11 , ОСОБА_34 та ОСОБА_12 до інкримінованих кримінальних правопорушень.

Сторона захисту заперечувала допустимість як доказу золотої обручки, вилученої 11.04.2017 під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_11 за адресою: АДРЕСА_2 , та висловлювала версію про можливе штучне створення цього доказу шляхом підкидання обручки під час проведення слідчої дії.

На обґрунтування своєї позиції захист звертав увагу, що у первинній заяві потерпілого ОСОБА_22 про вчинене щодо нього кримінальне правопорушення відомості про викрадення золотої обручки були відсутні. Водночас у матеріалах провадження містилося окреме звернення потерпілого щодо обручки з фотознімками, однак, за твердженням захисту, встановити точний час його складання та подання неможливо. Захист також звертав увагу, що відповідне звернення було адресовано прокурору відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_55 , та висловлював припущення щодо можливого його складання вже у 2017 році.

Окремо сторона захисту посилалася на обставини залучення до проведення обшуку понятого ОСОБА_56 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , місцем проживання якого у протоколі зазначено: АДРЕСА_6 . За твердженням захисту, проведеною перевіркою не було підтверджено проживання такої особи за вказаною адресою, а відповідно до отриманих від органів міграційної служби відомостей особа з такими анкетними даними зареєстрованою або знятою з реєстрації не значилася. У зв`язку із цим захист висловлював сумнів щодо особи понятого та припускав можливість участі у проведенні обшуку працівника правоохоронного органу під іншими анкетними даними.

Посилаючись на ч. 7 ст. 223 КПК України, сторона захисту вважала, що наведені обставини ставлять під сумнів дотримання процесуального порядку проведення обшуку та достовірність обставин виявлення обручки за місцем проживання ОСОБА_11 . У зв`язку із цим захист просив визнати недопустимими протокол обшуку від 11.04.2017 та вилучену під час нього золоту обручку.

Крім того, посилаючись на ст. 86 та ч. 5 ст. 101 КПК України, сторона захисту вважала висновок експерта від 12.09.2017 № 393 похідним від зазначеного речового доказу та стверджувала, що у разі визнання обручки недопустимим доказом результати її експертного дослідження також не можуть використовуватися на підтвердження винуватості обвинувачених.

Сторона захисту також ставила під сумнів допустимість речових доказів, вилучених 11.04.2017 під час проведення обшуку за місцем фактичного проживання ОСОБА_34 за адресою: АДРЕСА_4 , посилаючись на розбіжності між відомостями протоколу обшуку та описом об`єктів, які надалі були передані для проведення експертного дослідження.

Зокрема, захист зазначав, що відповідно до протоколу обшуку вилучені предмети були поміщені до пакета № 3, тоді як згідно з висновком експерта від 12.09.2017 № 393 на дослідження надійшла сумка з тканини чорного та синього кольорів, ремінь якої був зав`язаний ниткою білого кольору, кінці якої опечатані паперовою біркою з відповідними написами та підписами учасників слідчої дії. На думку захисту, така невідповідність ставить під сумнів незмінність пакування та ідентичність переданих експерту об`єктів.

Крім того, сторона захисту зіставляла перелік предметів, зазначених у протоколі обшуку, з переліком об`єктів, описаних у висновку експерта № 393. Захист звертав увагу, що серед наданих експерту предметів містилися, зокрема, палиця з полімерного матеріалу білого та червоного кольорів, розкладний ніж із фабричним написом «VOYAGER», посвідчення МВС України з фотокарткою, кобура та підставка для патронів, тоді як окремі з цих предметів, зокрема посвідчення МВС та кобура, у протоколі обшуку як вилучені не зазначалися.

За позицією сторони захисту, наведені розбіжності породжують сумнів щодо належного пакування, зберігання, незмінності та походження речових доказів, а також не виключають можливості доступу до них сторонніх осіб після проведення обшуку. У зв`язку із цим захист припускав можливість потрапляння на відповідні предмети сторонніх біологічних слідів.

З огляду на викладене сторона захисту вважала речові докази, отримані під час зазначеного обшуку, недопустимими, а висновок експерта від 12.09.2017 № 393 - похідним від таких доказів і таким, що, за позицією захисту, не може бути використаний для обґрунтування винуватості обвинувачених.

Сторона захисту ставила під сумнів доказове значення результатів молекулярно-генетичних досліджень предметів, вилучених 06.05.2016 під час огляду гаража № НОМЕР_2 ПП «Простор», розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Генерала Петрова, 37 / Горемикінський люнет, 1, та предметів, вилучених у подальшому під час обшуків за місцем проживання обвинувачених.

Захист звертав увагу, що відповідно до висновку експерта № 555 від 12.09.2016 у змиві з фрагмента пластикового хомута № 9 (об`єкт № 11) було виявлено клітини з ядрами зі змішаним генетичним профілем, який містив генетичні ознаки більше ніж двох невстановлених осіб, одна з яких - чоловічої генетичної статі. Водночас, зіставляючи зазначений висновок із висновками експертів № 392 від 10.08.2017 та № 393 від 12.09.2017, сторона захисту стверджувала, що встановлені на цьому хомуті генетичні ознаки не належать потерпілому ОСОБА_22 , ОСОБА_11 , ОСОБА_39 та ОСОБА_13 .

Окремо захист звертав увагу на часові проміжки між інкримінованими подіями та вилученням речових доказів: предмети з гаража були вилучені 06.05.2016, тоді як обручка, бита, балаклави, ножі та інші предмети за місцем проживання обвинувачених - 11.04.2017. За позицією захисту, предмети з гаража, які, відповідно до версії обвинувачення, могли безпосередньо контактувати з потерпілим, не містили очікуваних біологічних слідів останнього, тоді як такі сліди були встановлені на окремих предметах, вилучених значно пізніше.

У зв`язку із цим сторона захисту висловлювала версію про можливе стороннє забруднення окремих речових доказів біологічним матеріалом потерпілого після їх вилучення. Зокрема, захист ставив під сумнів походження генетичного матеріалу ОСОБА_22 на биті, посилаючись на відсутність, на його думку, у формулюванні обвинувачення та показаннях потерпілого і ОСОБА_33 конкретних відомостей про використання ОСОБА_32 або іншими особами зазначеної бити щодо потерпілого.

Крім того, сторона захисту вказувала, що після отримання висновку експерта № 555 органом досудового розслідування не було перевірено належність генетичних ознак невстановлених осіб, виявлених на фрагменті пластикового хомута, зокрема шляхом їх порівняння з генетичними ознаками ОСОБА_57 . За позицією захисту, зазначені обставини не виключали участі у подіях інших невстановлених осіб та ставили під сумнів доказове значення відповідних результатів молекулярно-генетичних досліджень щодо причетності обвинувачених.

Сторона захисту також заперечувала наявність попередніх зв`язків та узгодженості дій між ОСОБА_12 , ОСОБА_32 і ОСОБА_11 , посилаючись, зокрема, на результати проведених у кримінальному провадженні негласних слідчих (розшукових) дій.

Захист зазначав, що за його клопотанням до матеріалів судового провадження були долучені протоколи за результатами проведення НСРД у кримінальному провадженні № 120151604800005684 від 31.10.2015, зокрема протоколи від 31.01.2017, 09.03.2017, 15.04.2017, а також протокол про результати спостереження за особою від 19.09.2016.

За твердженням сторони захисту, проведені негласні слідчі (розшукові) дії не дали фактичних даних, які б підтверджували існування між обвинуваченими відповідних зв`язків, їх спілкування чи узгодження спільної поведінки у зв`язку з обставинами цього кримінального провадження.

У зв`язку із цим сторона захисту вважала результати НСРД такими, що не підтверджують версію обвинувачення про попередню узгодженість дій обвинувачених, та посилалася на них на обґрунтування своєї позиції про те, що ОСОБА_12 , ОСОБА_35 та ОСОБА_11 не були знайомі між собою ані до подій 27.10.2015, ані безпосередньо після них.

Узагальнюючи наведені доводи, сторона захисту зазначала, що питання про винуватість обвинувачених має вирішуватися з дотриманням стандарту доказування «поза розумним сумнівом», за якого недостатньо самої переваги версії сторони обвинувачення над іншими можливими версіями події. На переконання захисту, будь-який обґрунтований сумнів щодо обставин пред`явленого обвинувачення повинен бути усунутий сукупністю належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів.

Посилаючись на положення ст. 94 та ст. 370 КПК України, сторона захисту наголошувала на необхідності оцінки кожного доказу з точки зору належності, допустимості та достовірності, а їх сукупності - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

За позицією захисту, наведені ним суперечності у показаннях свідка ОСОБА_33 , заперечення допустимості окремих речових доказів та результатів експертних досліджень, доводи щодо порядку проведення допиту в межах ст. 225 КПК України, результати НСРД, а також альтернативна версія щодо походження окремих біологічних слідів у своїй сукупності не дозволяють вважати пред`явлене обвинувачення доведеним поза розумним сумнівом.

Посилаючись на положення ст. 284, 370 та 373 КПК України, сторона захисту вважала, що встановлені під час судового розгляду обставини не дають підстав для постановлення обвинувального вироку щодо обвинувачених.

У зв`язку із цим сторона захисту просив суд ухвалити виправдувальний вирок щодо обвинувачених, посилаючись на відсутність у їхніх діях складу інкримінованих кримінальних правопорушень.

Щодо заявленого потерпілим ОСОБА_22 цивільного позову сторона захисту, посилаючись на положення ст. 129 КПК України, просила не задовольняти заявлені позовні вимоги у зв`язку з позицією щодо необхідності виправдання обвинувачених. Питання про подальшу долю речових доказів захист просив вирішити відповідно до вимог кримінального процесуального закону.

Таким чином, остаточна позиція сторони захисту зводилася до недоведеності поза розумним сумнівом причетності обвинувачених до інкримінованих кримінальних правопорушень, недостатності сукупності доказів сторони обвинувачення для постановлення обвинувального вироку та необхідності ухвалення щодо них виправдувального судового рішення.

Разом із тим, з метою забезпечення належної реалізації засади змагальності сторін кримінального провадження та свободи сторін у поданні суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості, закріпленої у ст. 22 КПК України, суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створив сторонам кримінального провадження необхідні умови для повної реалізації наданих їм процесуальних прав та виконання передбачених законом процесуальних обов`язків.

При цьому суд виходить із того, що відповідно до ч. 1 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, яка передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення та стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. За змістом ч. 2 цієї статті сторони кримінального провадження мають рівні права, зокрема, на збирання та подання до суду доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав.

Відповідно до ч. 6 ст. 22 КПК України суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків. Саме з урахуванням наведених положень кримінального процесуального закону судом було забезпечено стороні захисту можливість представити власну доказову позицію та надати докази, які вона вважала такими, що мають значення для перевірки пред`явленого обвинувачення.

У зв`язку із цим за клопотанням сторони захисту судом у встановленому КПК України порядку були викликані та безпосередньо допитані свідки захисту, показання яких досліджувалися судом на загальних засадах та підлягають оцінці у сукупності з усіма іншими доказами кримінального провадження відповідно до вимог ст. 94 КПК України.

На підтвердження своєї правової позиції сторона захисту посилалася на показання зазначених свідків як на докази, які, за її твердженням, спростовують окремі фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті, ставлять під сумнів доводи сторони обвинувачення щодо обставин вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень та причетності до них обвинувачених, а також підтверджують висунуту захистом версію подій, а саме:

-Показання, допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_58 , який пояснив суду, що йому відомі ОСОБА_11 , ОСОБА_35 та ОСОБА_50 , однак характер його знайомства з кожним із них був різним. ОСОБА_34 він знав у зв`язку з роботою в Управлінні по боротьбі з незаконним обігом наркотиків, ОСОБА_11 - у зв`язку з діяльністю останнього у сфері зерна в місцевості, де вони проживали, а ОСОБА_33 - через його контакти зі співробітниками зазначеного Управління. Водночас ОСОБА_54 пояснив, що потерпілого ОСОБА_22 не знає, з ним не спілкувався та будь-яких відносин не підтримував. Свідок заперечив, що у 2015–2016 роках зустрічався з ОСОБА_11 у кафе «Піцца Гріль», обговорював із ним або іншими особами напад на ОСОБА_22 чи будь-які протиправні дії щодо останнього. Також ОСОБА_54 заперечив, що перебував разом із ОСОБА_40 в автомобілі поблизу обласного ДАІ на вул. Корольова в м. Одесі та показував ОСОБА_59 місце проживання потерпілого ОСОБА_22 . Крім того, ОСОБА_54 , характеризуючи відомі йому обставини взаємовідносин ОСОБА_33 з працівниками Управління по боротьбі з незаконним обігом наркотиків, висловив припущення про наявність між ними конфлікту, у зв`язку з чим допускав можливість повідомлення ОСОБА_40 органу досудового розслідування відомостей, які не відповідали фактичним обставинам.;

-Показання, допитаної в судовому засіданні свідка ОСОБА_60 , яка пояснила суду, що пам`ятає обставини проведення 11.04.2017 обшуку за місцем їх проживання. За її словами, приблизно о 06:00 ранку до помешкання прибули працівники правоохоронних органів, був сильний шум, спочатку вона вважала, що це відбувається у сусідів. Після відкриття дверей почали ламати тамбур, а ОСОБА_11 , за твердженням свідка, почали бити, внаслідок чого він упав. Свідок зазначила, що особи, які прибули, були переважно у формі та масках і повідомили, що є співробітниками СБУ; приблизно вісім осіб були у формі, ще одна особа була без форми, а також перебувала особа з довгим волоссям. Один із присутніх представився прокурором. ОСОБА_60 пояснила, що після цього розпочався обшук, під час якого працівники правоохоронних органів оглядали речі та викидали їх із шаф. На кухні знаходилася трилітрова банка, у якій діти збирали монети та де також знаходилася банківська картка. За твердженням свідка, коли вміст банки почали висипати, вона уважно спостерігала за цим та побачила, як до банки було підкинуто кільце. При цьому інші золоті речі, які знаходилися у помешканні та належали їй, працівників правоохоронних органів не цікавили. Свідок уточнила, що саме у цій трилітровій банці на кухні надалі було виявлено відповідне кільце. Відповідаючи на уточнюючі запитання, ОСОБА_60 стверджувала, що дії з підкидання кільця вчинив один із понятих - молодший та худорлявий чоловік. Зазначила, що поняті перебували біля входу та, за її словами, бачили те, що відбувалося під час обшуку, тоді як прокурор знаходився на кухні та щось записував. Свідок також повідомила, що не читала протокол обшуку, їй його для ознайомлення не надавали, а тому їй невідомо, чи відмовлявся ОСОБА_11 від його підписання. За її словами, сам обшук фактично розпочався приблизно о 07:00 ранку. Окремо ОСОБА_60 пояснила, що під час подій біля квартири перебував сусід на ім`я, як вона пригадує, ОСОБА_61 . За її словами, працівники правоохоронних органів прикривали двері, щоб він не бачив того, що відбувається всередині, однак свідок вважала, що він міг бачити сильний удар, нанесений ОСОБА_11 в обличчя. Крім того, ОСОБА_60 повідомила, що після затримання чоловіка бачила потерпілого, який, за її словами, висловлював невпевненість у тому, що відповідні дії були вчинені саме ОСОБА_11 . Також зазначила, що у той період вони проживали у будинку брата ОСОБА_11 , куди потерпілий приходив та спілкувався з її чоловіком.;

-Показання допитаної в судовому засіданні свідка ОСОБА_62 , яка пояснила суду, що вона є дружиною обвинуваченого ОСОБА_34 та пам`ятає обставини проведення у квітні 2017 року обшуку за місцем їх проживання. Приблизно о 07 годині ранку вони прокинулися від сильного стуку у вхідні двері. Після відкриття дверей особи, які прибули, представилися співробітниками СБУ та повідомили про проведення обшуку. На ОСОБА_34 одягнули наручники. Свідок одразу зателефонувала захиснику, однак обшук було розпочато до його прибуття. Адвокат прибув приблизно через пів години, проте, за словами свідка, його певний час не допускали до помешкання. ОСОБА_63 пояснила, що обшук проводився у присутності ОСОБА_64 . Після закінчення слідчої дії протокол обшуку було зачитано, після чого вона його підписала. Водночас ОСОБА_35 , за її словами, не міг підписати протокол, оскільки перебував у наручниках. Під час проведення обшуку було вилучено зброю, спортивні препарати та документи ОСОБА_64 . Щодо поведінки працівників правоохоронних органів свідок зазначила, що вони діяли у грубій формі. За її твердженням, ОСОБА_35 опору не чинив, її саму відштовхнули, а щодо її чоловіка почали застосовувати фізичну силу та одягнули на нього наручники. Також ОСОБА_63 надала показання щодо відомих їй взаємовідносин ОСОБА_34 із ОСОБА_65 . Пояснила, що особисто бачила ОСОБА_33 декілька разів, однак безпосередньо з ним не спілкувалася, у зв`язку з чим частина обставин щодо нього була відома їй зі слів чоловіка. Наприкінці 2014 року ОСОБА_50 приходив до них додому та спілкувався з ОСОБА_66 . Свідок чула їхню розмову, під час якої ОСОБА_50 просив позичити йому грошові кошти на лікування дитини. Після обговорення цього питання подружжя вирішило надати йому гроші у борг. За словами ОСОБА_62 , ОСОБА_59 було передано 1 500 доларів США, які він у подальшому не повернув та певний час не виходив із ними на зв`язок. Розписка про отримання цих коштів у присутності свідка не складалася. До правоохоронних органів із приводу неповернення грошей вони не зверталися, оскільки, як пояснила ОСОБА_63 , розписки не мали та вважали, що відсутні документальні підстави для відповідного звернення. Через певний час ОСОБА_63 разом із ОСОБА_32 перебувала на «Книжці», де побачила чоловіка, який підійшов до її чоловіка, та зрозуміла, що це був ОСОБА_67 . Між ОСОБА_40 та ОСОБА_32 виник конфлікт, який у подальшому переріс у бійку. За орієнтовними спогадами свідка, цей конфлікт стався приблизно через пів року або дещо більше після того, як наприкінці 2014 року ОСОБА_59 були передані гроші. Крім того, ОСОБА_63 пояснила суду обставини, пов`язані із заняттями ОСОБА_34 спортом та його місцезнаходженням у жовтні 2015 року. За її словами, ОСОБА_35 займався спортом, зокрема боксом. 18 жовтня 2015 року він виїхав приблизно на два тижні на спортивні збори до Західної України. Свідок припустила, що збори могли проходити в Ужгороді, однак точно цього не пам`ятала. За її словами, під час зборів спортсмени проживали в готелі, а ОСОБА_35 у цей період до м. Одеси не приїжджав, оскільки спортсменам було заборонено залишати місце проведення зборів. Повернувся він на початку листопада 2015 року. Свідок також зазначила, що 07 листопада 2015 року у ОСОБА_34 відбувся перший бій, за результатами якого він посів перше місце.

2.5 Правова позиція потерпілого та його представників.

Потерпілий ОСОБА_22 та його представники у ході судового розгляду послідовно підтримували пред`явлене ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_39 обвинувачення та наполягали на доведеності їх винуватості у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень. Представник потерпілого зазначав, що сукупність безпосередньо досліджених судом доказів, на його переконання, є належною, допустимою, достовірною та достатньою для висновку про причетність усіх трьох обвинувачених до вчинення щодо ОСОБА_22 інкримінованих їм діянь. При цьому позицію сторони захисту щодо непричетності обвинувачених, недопустимості окремих доказів та наявності сумнівів у версії обвинувачення представник потерпілого вважав необґрунтованою.

Окрему увагу представник потерпілого звертав на сукупність письмових і речових доказів, результати проведених обшуків, вилучені предмети, а також висновки проведених у кримінальному провадженні експертиз. Зазначав, що за місцем проживання ОСОБА_11 було виявлено та вилучено золоту каблучку, яку сторона потерпілого вважала такою, що належала ОСОБА_22 та була втрачена ним у зв`язку з інкримінованими подіями. На переконання представника потерпілого, обставини виявлення цього предмета безпосередньо пов`язували ОСОБА_11 з подією кримінального правопорушення.

Також представник потерпілого посилався на результати обшуків за місцем проживання інших обвинувачених, під час яких були вилучені предмети та речі, які, за його позицією, використовувалися під час вчинення кримінальних правопорушень для застосування насильства, залякування, вимагання та заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень.

Істотне доказове значення представник потерпілого надавав результатам молекулярно-генетичних досліджень, зокрема висновку експерта від 12.09.2017 № 393. За позицією представника потерпілого, встановлення на окремих вилучених предметах генетичних ознак, які збігаються зі зразком крові ОСОБА_22 , у сукупності з іншими матеріалами кримінального провадження підтверджує безпосередній зв`язок відповідних предметів з потерпілим та обставинами вчинення щодо нього кримінальних правопорушень.

Заперечуючи проти доводів сторони захисту, представник потерпілого наголошував, що досліджені судом докази повинні оцінюватися не ізольовано один від одного, а в їх сукупності та взаємозв`язку, оскільки, за його позицією, вони утворюють послідовну систему відомостей щодо обставин вчинення кримінальних правопорушень та ролі кожного з обвинувачених.

Представник потерпілого також звертав увагу на тяжкість інкримінованих діянь, груповий характер їх вчинення, застосування насильства та зброї, характер і тривалість наслідків, заподіяних ОСОБА_22 , а також на відсутність, на його переконання, з боку обвинувачених каяття та добровільного відшкодування завданої потерпілому шкоди.

За результатами судового розгляду потерпілий та його представник просили суд визнати ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_34 винуватими у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, та призначити кожному з них покарання у виді реального позбавлення волі в межах санкцій відповідних статей, наближене до максимального, вважаючи їх виправлення без ізоляції від суспільства неможливим.

Крім того, представник потерпілого просив цивільний позов ОСОБА_22 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задовольнити у повному обсязі, стягнувши відповідні суми солідарно з усіх обвинувачених, а речовий доказ золоту каблучку залишити законному володільцю, потерпілому ОСОБА_22

2.6 Докази на підтвердження встановлених судом обставин.

Суд, вислухавши показання обвинувачених, потерпілого та свідків, безпосередньо дослідивши письмові та речові докази, висновки експертів, інші матеріали кримінального провадження, а також доводи сторони обвинувачення, захисту та представника потерпілого, надав їм оцінку відповідно до вимог кримінального процесуального закону.

Відповідно до ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою, доки її винуватість не буде доведена у передбаченому законом порядку та встановлена обвинувальним вироком суду, а всі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на користь такої особи.

За змістом статей 84, 85, 86 КПК України суд встановлює обставини кримінального провадження на підставі належних і допустимих доказів, отриманих у порядку, передбаченому КПК України. Обставини, які підлягають доказуванню, визначені ст. 91 КПК України, а обов`язок їх доказування відповідно до ст. 92 КПК України покладається на сторону обвинувачення.

Згідно зі ст. 94 КПК України суд оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку. Жоден доказ не має наперед встановленої сили. При цьому відповідно до ст. 23 КПК України висновки суду ґрунтуються на доказах, безпосередньо досліджених під час судового розгляду.

Керуючись наведеними положеннями закону та оцінюючи досліджені докази не ізольовано, а в їх сукупності й взаємозв`язку, суд вважає, що обставини пред`явленого ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_39 обвинувачення підлягають перевірці крізь призму стандарту доведення поза розумним сумнівом, з одночасною оцінкою доводів сторони захисту щодо належності, допустимості та достовірності окремих доказів.

До доказів, безпосередньо досліджених судом та покладених в основу встановлення фактичних обставин кримінального провадження, належать:

2.6.1 Покази потерпілого та свідків.

-Показами, допитаного в судовому засіданні потерпілого ОСОБА_22 , який повідомив суду, що 27.10.2015 року приблизно о 21 годині він повертався з роботи додому. Залишивши автомобіль на автостоянці, пішки прямував у напрямку свого місця проживання, коли до нього підійшли двоє чоловіків у балаклавах, скрутили йому руки, надягнули на голову балаклаву та примусово посадили до автомобіля. Потерпілий пояснив, що у сумці, яка перебувала при ньому, знаходилися грошові кошти у розмірі 6 000 доларів США та 100 000 гривень. Він був готовий передати нападникам ці кошти та пропонував їм забрати гроші, однак останні повідомили, що їм потрібен саме він, після чого автомобілем повезли його далі. За словами ОСОБА_22 , через певний час автомобіль зупинився, його завели до підвального приміщення, зв`язали та почали бити, повідомивши, що виконують «замовлення» і мають намір відрізати йому пальці. У підвалі він чув голоси чотирьох осіб, при цьому бачив трьох чоловіків. Насильство застосовувалося до нього протягом приблизно чотирьох годин: удари завдавали по тулубу, спині та голові. Потерпілий зазначив, що нападники вимагали від нього грошові кошти, спочатку визначивши суму в 1 000 000 доларів США, яку в подальшому зменшили до 50 000 доларів США. Під час перебування у підвалі нападники розмовляли між собою російською мовою, при цьому один із них змінював свій голос. За твердженням потерпілого, двох нападників він упізнав саме за голосами. ОСОБА_22 також пояснив, що нападники телефонували його дружині та погрожували, що у разі невиконання їхніх вимог приїдуть до його місця проживання, заберуть дружину та доньку і вчинятимуть щодо них насильницькі дії. Сам потерпілий також телефонував дружині та повідомляв, що затримується на роботі. Надалі нападники вивезли його з підвального приміщення, приблизно 20 хвилин перевозили автомобілем, після чого висадили в полі, попередньо змінивши номерні знаки на автомобілі та забравши у нього обручку. Після їх від`їзду ОСОБА_22 зняв із голови балаклаву, вийшов на дорогу, зупинив таксі та поїхав додому, де розповів дружині про події, які з ним сталися. Потерпілий уточнив, що автостоянка, з якої він прямував додому, знаходилася біля трамвайних колій, а від стоянки він відійшов приблизно на 100 метрів. Один із нападників перебував приблизно за метр від нього, другий - приблизно за чотири метри. Після того як його повалили на землю, йому одразу надягнули балаклаву. За кермом автомобіля перебувала третя особа. Автомобіль, яким його перевозили, потерпілий описав як «Жигулі». Щодо осіб нападників ОСОБА_22 повідомив, що ОСОБА_11 знав раніше, оскільки вони походять з одного села, однак зазначив, що між ними неприязних відносин не було. Потерпілий також пояснив, що, коли його вивели на вулицю, він побачив фігури чоловіків, які його оточували, та вказав на ОСОБА_13 і ОСОБА_12 як на осіб, які затягували його до автомобіля. Крім того, потерпілий зазначив, що під час перебування у підвалі чув три голоси, а коли його водили з метою заміни номерних знаків автомобіля, приміщення гаража залишали на декілька секунд. З обвинуваченими будь-яких слідчих дій за його участю, за його словами, не проводилося. Після події ОСОБА_22 звернувся до адвоката ОСОБА_68 , за участю якого наступного дня подав заяву до Київського районного відділу поліції. За поясненнями потерпілого, перша заява про злочин не повною мірою відповідала фактичним обставинам події, тоді як інша заява, подана приблизно через три місяці, відповідала тим обставинам, які, за його твердженням, мали місце в дійсності. Щодо належної йому обручки ОСОБА_22 повідомив, що вона була золотою, рифленою з білим золотом. Інформацію про цю обручку він у подальшому повідомляв слідчому.;

-Показами, допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_38 , який повідомив суду, що 27.10.2015 року йому зателефонував його брат - потерпілий ОСОБА_22 , та повідомив, що в нього виникли певні проблеми і йому необхідно зібрати 30 000 доларів США, при цьому просив зробити це приблизно протягом півтори години. Свідок пояснив, що після отримання зазначеного телефонного дзвінка він зібрав грошові кошти, після чого перебував за місцем свого проживання та очікував подальшого розвитку подій. Згодом він повторно зателефонував братові, однак телефон останнього був вимкнений. ОСОБА_69 зазначив, що приблизно через півтори години після цього потерпілий ОСОБА_22 сам зателефонував йому та повідомив, що вже перебуває вдома. Після цього свідок поїхав до брата, де побачив його зі слідами тілесних ушкоджень. Зі слів свідка, ОСОБА_22 був побитий, у нього була розбита голова та наявні інші видимі тілесні ушкодження, у зв`язку із чим вони викликали швидку медичну допомогу. Щодо обставин події ОСОБА_69 пояснив, що потерпілий повідомив йому про те, що його викрали невідомі особи, які вимагали від нього грошові кошти. Водночас безпосереднім очевидцем викрадення, застосування до потерпілого насильства чи висунення йому відповідних вимог свідок не був, а про ці обставини дізнався зі слів свого брата. Коли зібрав гроші, то перебував на вулиці Філатова біля Гайдара, де сидів та очікував подальшого телефонного дзвінка. Йому зателефонував незнайомий чоловік із невідомого номера та наказав залишити гроші на землі за пологовим будинком № 7. Свідок виконав цю вимогу, залишив грошові кошти у вказаному місці, після чого поїхав, як йому й було наказано.

2.6.2 Документи з додатками у вигляді електронних носіїв інформації, висновки експертів, речові докази.

-Протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 30 жовтня 2015 року, складений у м. Одесі уповноваженою службовою особою Київського РВ, відповідно до якого, з дотриманням вимог статей 60, 104, 214 КПК України, прийнято усну заяву від ОСОБА_22 про вчинене щодо нього кримінальне правопорушення. У розділі протоколу «Зміст заяви» міститься власноручно викладений текст щодо обставин події, яка, зі слів заявника, сталася 27 жовтня 2015 року. У заяві наведено відомості про обставини вчинених щодо ОСОБА_22 дій та заволодіння належним йому майном. У пункті щодо розміру заподіяної матеріальної шкоди заявником власноруч зазначено суму 200 000 гривень.;

-Заява потерпілого ОСОБА_22 про долучення матеріалів до кримінального провадження, адресована прокурору відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_70 , відповідно до якої потерпілий просив долучити до матеріалів кримінального провадження № 12015160480005684 від 31.10.2015 фотографію, на якій зображено належну йому золоту обручку, яка, як зазначено у заяві, була викрадена у нього невстановленими особами під час вчинення щодо нього протиправних дій. Як додаток до заяви зазначено фотографію на одному аркуші фотопаперу.;

- Протокол проведення слідчого експерименту від 05 травня 2016 року, відповідно до якого, слідчий експеримент проведено за участю свідка ОСОБА_71 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Учасників слідчого експерименту завчасно повідомлено про застосування технічних засобів фіксації, умови та порядок їх використання. Для відео- та фотофіксації застосовувалася відеокамера «Canon LEGRIA HF S200», серійний номер 25307011589, із записом на цифровий носій інформації micro SD HC 1 32 GB, серійний номер E532G1604 TWLKA61418A44. Учасникам роз`яснено, що технічний засіб і носій використовуються для відео- та фотофіксації ходу і результатів слідчого експерименту, а під час відеозапису оголошуватимуться перерви для переміщення між ключовими точками маршруту. Також роз`яснено вимоги ч. 3 ст. 66 КПК України щодо нерозголошення відомостей проведеної процесуальної дії. У протоколі зазначено, що слідчий експеримент відповідно до ст. 104, 223, 240 КПК України проводився з метою перевірки та уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, зокрема маршруту пересування осіб, можливо причетних до його вчинення, та ключових точок такого маршруту шляхом відтворення дій і обставин кримінального правопорушення. Після початку слідчої дії свідок ОСОБА_50 повідомив, що може вказати маршрут та ключові точки пересування осіб, які можуть бути причетними до вчинення кримінального правопорушення, та першою такою точкою назвав місце по вул. Корольова (вул. Топольова) у м. Одесі поблизу колишнього обласного ДАІ. О 12 год. 27 хв., після поновлення відеозапису, учасники слідчого експерименту прибули за адресою: АДРЕСА_7 , де свідок ОСОБА_50 вказав зупинитися. У протоколі зазначено, що відповідний відрізок дороги розташований перпендикулярно вул. Ак. Корольова та вул. Люстдорфська дорога. Учасники зупинилися біля приміщення кафе-бару болгарської кухні. На цьому місці ОСОБА_50 пояснив, що саме сюди ОСОБА_72 наказав йому привезти ОСОБА_73 та ОСОБА_74 для зустрічі з якоюсь людиною. За словами свідка, після їх прибуття йому було вказано розвернутися біля автомийки та заднім ходом здати до місця, біля якого він стояв під час слідчого експерименту. Свідок вказав, що автомобіль «Жигулі» стояв приблизно в одному метрі від ями в асфальтовому покритті вздовж тротуару. Надалі, за викладеним у протоколі поясненням ОСОБА_33 , через певний час із боку кафе-бару проходив невідомий чоловік, після чого свідок почув, як відчинилися двері автомобіля, а ОСОБА_75 та ОСОБА_76 вискочили з нього. Спочатку він не зрозумів, що відбувається, а потім почув, як вони кричали невідомому чоловікові: «Лежати, руки за спину», після чого затягнули його до автомобіля. ОСОБА_77 сів на переднє сидіння. ОСОБА_50 зазначив, що побачив на ньому маску-балаклаву; в одній руці у нього була сумка, а в іншій - предмет, схожий на пістолет, яким він махав та погрожував свідку. Після цього ОСОБА_77 наказав їхати до ОСОБА_78 , який, за словами свідка, на той час перебував у гаражах по вул. Генерала Петрова в м. Одесі. Свідок запропонував прослідувати до зазначених гаражів та вказав маршрут: АДРЕСА_8 . У протоколі також зазначено, що ОСОБА_50 пояснив свій стан шоком та тим, що підкорився наказу. О 12 год. 56 хв. відеозапис було продовжено після перерви. Учасники прибули за адресою: м. Одеса, вул. Генерала Петрова, 37с / Горемикінський Люнет, 1, на територію автомобільної стоянки (гаражного кооперативу) ПП «Простор», де свідок вказав зупинитися біля гаражів XVII ряду. ОСОБА_50 пояснив, що прибув туди за вказівкою ОСОБА_73 та ОСОБА_74 , які погрожували йому та наказали привезти їх разом із викраденою людиною з вул. Топольова. Свідок вказав на гараж № НОМЕР_2 , обладнаний металевими дверима. За його словами, на час описаних ним подій у цьому гаражі перебував ОСОБА_79 . Коли свідок ОСОБА_50 під`їхав до гаража та зупинився, ОСОБА_75 та ОСОБА_76 затягли до гаража викраденого чоловіка, а ОСОБА_80 забрав у ОСОБА_33 ключі від автомобіля та технічний паспорт на нього і повідомив, що останній перебуватиме там разом із ним, погрожуючи, щоб той не вчиняв будь-яких дій, інакше йому та його родині буде погано. ОСОБА_50 також зазначив, що за зазначеним гаражем був порожній гараж, а далі перебували інші особи. При цьому свідок повідомив, що не бачив і не знав, які саме дії відбувалися всередині гаража, оскільки ОСОБА_75 увесь час перебував у гаражі. Зі слів свідка, перебуваючи біля гаражу, він чув людські крики, однак на його прохання відпустити його йому заборонили залишати зазначене місце. Надалі ОСОБА_50 пояснив, що близько одинадцятої години, вже у темний час доби, із гаража вийшов ОСОБА_79 , передав йому ключі та наказав їхати у напрямку вул. Ак. Філатова за Київський райвідділ, не пояснюючи мети поїздки. У дорозі ОСОБА_80 , за викладеним у протоколі, попереджав ОСОБА_33 , щоб той не вчиняв «ніяких дурниць», інакше йому та його родині буде погано. Після цього ОСОБА_50 запропонував учасникам слідчого експерименту прослідувати за маршрутом: вул. Генерала Петрова - вул. Гайдара - вул. Ак. Філатова - вул. Космонавтів - міжквартальний проїзд за Київським райвідділом до школи з об`їздом її з іншого боку. О 13 год. 22 хв., після чергової перерви у відеозаписі, учасники прибули за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Філатова, 13-В, де позаду Одеської загальноосвітньої школи № 28, поблизу будинку № 8-А по вул. В. Терешкової, свідок вказав зупинитися. ОСОБА_50 пояснив, що він та ОСОБА_72 за вказівкою останнього прибули за цією адресою, після чого ОСОБА_80 вказав місце, де необхідно було припаркувати автомобіль передом до виїзду. Надалі ОСОБА_80 вийшов з автомобіля, поблизу кута найближчої будівлі розмовляв із кимось по телефону, через 5–7 хвилин пройшов у бік дитячого майданчика, а приблизно через хвилину повернувся, тримаючи в руках пакет, сів до автомобіля та наказав ОСОБА_59 продовжити рух відповідно до раніше наданих ним вказівок. Проведення слідчого експерименту закінчено о 13 год. 25 хв., після чого відеозапис завершено. Надалі учасники прослідували до Одеської місцевої прокуратури № 1 за адресою: м. Одеса, вул. Краснова, 10, де у кабінеті № 12 складено протокол. Під час складання протоколу переглянуто матеріали фотофіксації, складено фототаблицю та план-схеми маршрутів пересування осіб, імовірно причетних до скоєння злочину.;

-Протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 28.03.2017 року, відповідно до якого у приміщенні прокуратури Одеської області свідку ОСОБА_59 , у присутності двох понятих, було пред`явлено для впізнання чотири фотознімки чоловіків. Перед проведенням впізнання ОСОБА_59 запропоновано повідомити, чи може він впізнати особу та за якими ознаками. Після огляду пред`явлених фотознімків свідок вказав на особу, зображену на фотознімку № 3, зазначивши, що впізнає її за характерними рисами обличчя, широкими скулами та короткою зачіскою. Згідно з долученою до протоколу доповідною на фотознімку № 3 був зображений ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . У доповідній також зазначено, що ОСОБА_50 впізнав ОСОБА_12 як особу, яку він бачив у зв`язку з подіями щодо заволодіння грошовими коштами потерпілого ОСОБА_22 , що мали місце 27.10.2015 на території Київського району м. Одеси. Фотознімки №№ 1, 2 та 4, відповідно до доповідної, містили зображення осіб, які до цього кримінального провадження відношення не мали.;

-Протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 28.03.2017 року, відповідно до якого свідку ОСОБА_59 у присутності двох понятих було пред`явлено для впізнання чотири фотознімки чоловіків. Перед проведенням впізнання ОСОБА_50 повідомив, що може впізнати особу, яку бачив серед учасників подій, пов`язаних із потерпілим ОСОБА_22 , за загальними рисами зовнішності, зокрема обличчям. Після огляду пред`явлених фотознімків ОСОБА_50 вказав на особу, зображену на фотознімку № 4, зазначивши, що впізнає її за круглим обличчям, короткою зачіскою та іншими індивідуальними особливостями обличчя. Свідок пояснив, що саме ця особа брала участь у подіях, про які він раніше повідомляв під час допиту, пов`язаних із потерпілим ОСОБА_22 . Відповідно до довідки до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 28.03.2017, під фотознімком № 4 міститься зображення ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тоді як особи, зображені на фотознімках №№ 1, 2 та 3, відношення до цього кримінального провадження не мають. У довідці також зазначено, що ОСОБА_50 впізнав ОСОБА_11 як особу, причетну до вимагання у потерпілого ОСОБА_22 грошових коштів в особливо великих розмірах, події якого мали місце 27.10.2015 на території Київського району м. Одеси, та вказано, що ОСОБА_11 є фігурантом цього кримінального провадження, адресу мешкання потерпілого ОСОБА_22 ;

-Протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 28.03.2017 року, відповідно до якого у приміщенні прокуратури Одеської області за адресою: м. Одеса, вул. Пушкінська, буд. 3, кабінет № 325, у присутності понятих свідку ОСОБА_59 було пред`явлено для впізнання чотири фотознімки чоловіків. Перед проведенням впізнання ОСОБА_50 пояснив, що може впізнати серед пред`явлених осіб чоловіка, якого він бачив під час подій, пов`язаних із вимаганням грошових коштів у потерпілого ОСОБА_22 , за зовнішніми ознаками, зокрема за рисами обличчя. Після огляду пред`явлених фотознімків ОСОБА_50 вказав на особу, зображену на фотознімку № 2, та пояснив, що впізнає її як чоловіка, який був безпосереднім виконавцем вимагання та одним із організаторів вимагання грошових коштів у потерпілого ОСОБА_22 . Як ознаки, за якими здійснено впізнання, свідок зазначив коротку зачіску, індивідуальні особливості обличчя та форму носа. Відповідно до довідки до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 28.03.2017, на фотознімку № 2 розміщена фотографія ОСОБА_31 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , тоді як особи, фотознімки яких розміщені під №№ 1, 3 та 4, відношення до зазначеного кримінального провадження не мають. У довідці також зафіксовано, що під час проведення впізнання ОСОБА_50 впізнав саме ОСОБА_34 , зазначивши про його причетність до вимагання у потерпілого ОСОБА_22 грошових коштів в особливо великих розмірах, яке, відповідно до змісту документа, мало місце 27.10.2015 на території Київського району м. Одеси.;

- Протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 28.03.2017 року, відповідно до якого у приміщенні прокуратури Одеської області за адресою: м. Одеса, вул. Пушкінська, буд. 3, кабінет № 325, у присутності двох понятих свідку ОСОБА_59 пред`явлено для впізнання чотири фотознімки чоловіків. Перед проведенням процесуальної дії ОСОБА_50 пояснив, що може впізнати особу, яку бачив під час подій, пов`язаних із вимаганням грошових коштів у потерпілого ОСОБА_22 , за рисами та індивідуальними особливостями обличчя. За результатами пред`явлення фотознімків ОСОБА_50 вказав на особу, зображену на фотознімку № 1, зазначивши, що впізнає її як чоловіка, який, за його словами, брав участь у вимаганні грошових коштів у потерпілого ОСОБА_22 . Як ознаки, за якими здійснено впізнання, свідок назвав індивідуальні особливості обличчя, довге обличчя та коротку зачіску. Відповідно до довідки до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 28.03.2017, на фотознімку № 1 розміщена фотографія ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , тоді як особи, фотознімки яких розміщені під №№ 2, 3 та 4, відношення до зазначеного кримінального провадження не мають. У довідці зафіксовано, що під час проведення впізнання ОСОБА_50 впізнав ОСОБА_13 , пояснивши, що саме ця особа, зображена на фотознімку № 1, вчинила вимагання грошових коштів в особливо великих розмірах у потерпілого ОСОБА_22 , яке, відповідно до змісту документа, мало місце 27.10.2015 на території Київського району м. Одеси.;

-Протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 01.05.2017 року, відповідно до якого у службовому кабінеті слідчого управління ГУ НП в Одеській області за адресою: м. Одеса, проспект Шевченка, 8-г, у присутності двох понятих свідку ОСОБА_81 пред`явлено для впізнання фотознімки чотирьох чоловіків. Перед проведенням впізнання свідок ОСОБА_82 повідомив, що може впізнати особу, яку раніше бачив за обставин, про які повідомляв під час допиту. Після огляду пред`явлених фотознімків свідок впізнав чоловіка, зображеного на фотознімку № 1, зазначивши, що впізнає його за зовнішністю та рисами обличчя. Відповідно до довідки до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками, на фотознімку № 1 зображений ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_7 . Таким чином, за змістом протоколу ОСОБА_82 серед чотирьох пред`явлених йому фотознімків указав саме на фотознімок ОСОБА_13 та впізнав його як особу, яку він раніше бачив за обставин, про які давав показання під час допиту.;

-Протокол огляду місця події від 06.05.2016 року, відповідно до якого проведено огляд гаража № НОМЕР_2 , розташованого у ряду XVII автостоянки ПП «Простор» за адресою: м. Одеса, вул. Генерала Петрова, 37-с / Горемикінський люнет, 1. Огляд проводився з 15 год. 35 хв. до 17 год. 46 хв. за участю потерпілого ОСОБА_22 , власника гаража ОСОБА_83 , старшого оперуповноваженого УКР ГУНП в Одеській області ОСОБА_84 , охоронця автостоянки ОСОБА_85 , двох понятих та спеціалістів Одеського НДЕКЦ МВС України. Під час огляду встановлено, що гараж № 32 є одноповерховою капітальною спорудою з підвальними приміщеннями, вхід до якої здійснюється через металеві двостулкові двері білого кольору, обладнані внутрішнім замком. На момент початку огляду двері перебували у зачиненому стані та були відкриті власником гаража ОСОБА_86 належним йому ключем. Основне приміщення гаража мало приблизні розміри 4 ? 6 м, бетонні стіни сірого кольору та кам`яну підлогу. У підлозі гаража під припаркованим автомобілем виявлено отвір, який був прикритий металевою драбиною та вів до підвального приміщення. Підвал складався з двох приміщень приблизним розміром 4 ? 3 м кожне. У першому знаходилися камені ракушняка, мішки з банками, шматки целофану; у другому - інструменти, картонні коробки, дитячі іграшки та шматки арматури, хаотично розкидані на підлозі. Безпосередньо у приміщенні № 2 підвалу виявлено та зафіксовано, зокрема: на відстані 41 см від вхідного отвору та 37 см від правої бокової стіни - молоток із дерев`яною ручкою та металевою ударною частиною, довжиною приблизно 30–35 см, покритий пилом і землею, позначений № 1; на відстані 90 см від вхідного отвору та 53 см від правої бокової стіни - металеву арматуру зі слідами іржі, на двох кінцях якої нанесено різьбу, довжиною приблизно 50 см, позначену № 2; у протоколі зазначено, що потерпілий пояснив, що схожим предметом йому наносили удари; на відстані 120 см від лівої бокової стіни та 102 см від торцевої стіни - моток липкої стрічки (скотчу) синього кольору, позначений № 3; фрагмент скотчу, частково зафіксований на картонній коробці, позначений № 4; молоток із рукояткою чорного кольору та ударною частиною чорного кольору, позначений № 5; поліетиленову плівку блакитного кольору, позначену № 6; пластиковий хомут із рукояткою червоно-жовтого кольору та металевою частиною чорного кольору, позначений № 7; фрагмент пластикового хомута, позначений № 8; пластиковий хомут, розташований біля лівої стіни, позначений № 9; поліетиленову плівку блакитного кольору зі шматком картону, розташованим біля неї, позначену № 10; поліетиленову плівку блакитного кольору зі шматком картону, розташованим біля лівої стіни, позначену № 11. Зазначені предмети були поміщені до пакетів експертної служби, опечатані та скріплені підписами учасників огляду. Окремо у приміщенні № 1 підвалу зафіксовано пластиковий хомут, який знаходився між каменями ракушняка; поліетиленову плівку блакитного кольору, а також молоток із дерев`яною ручкою та металевою ударною частиною приблизним розміром 30–35 см, покритий пилом та землею, арматуру металеву зі слідами іржі, з двох кінців якої нанесено різьбу, приблизним розміром 50 см. Під час огляду здійснювалися фото- та відеофіксація із застосуванням відеокамери «Canon LEGRIA HF S200» та цифрового носія інформації micro SD HC 4, 8 GB. За результатами огляду виготовлено фототаблицю на 10 аркушах, а матеріали фотографування та відеозапису зафіксовано на цифровому носії інформації, який долучено до протоколу.;

-Висновок експерта № 555 від 12.09.2016 року з додатком у вигляді ілюстрованої фото – таблиці, за результатами проведення судової молекулярно-генетичної експертизи, відповідно до якого в результаті проведеного молекулярно-генетичного дослідження у змиві з фрагмента пластикового хомута /№9/ (об`єкт №11) виявлено клітини з ядрами та визначено їх генетичні ознаки, які наведені в таблиці результатів дослідження (таблиця 1.1, додаток 1). Генетичні ознаки клітин у змиві з фрагмента пластикового хомута /№ 9/ (об`єкт №11) є змішаними, містять генетичні ознаки більше ніж двох не встановлених осіб, один з яких є особою чоловічої генетичної статі. У змивах зі шматка картону /№12/ (об`єкт №1), полімерної плівки блакитного кольору /№13/ (об`єкт №2), молотка /№1/ (об`єкт №3), арматури металевої /№2/ (об`єкт №4), мотка липкої стрічки «скоч» /№3/ (об`єкт №5), фрагменту скочу /№4/ (об`єкт №6), молотка /№5/ (об`єкт №7), молотка /№6/ (об`єкт №8), пластикового хомута /№7/ (об`єкт №9), фрагмента пластикового хомута /№8/ (об`єкт №10), пластикового хомута /№10/ (об`єкт №12) та поліетиленової плівки блакитного кольору /№11/ (об`єкт №13) виявлено клітини з ядрами, генетичні ознаки яких не встановлено у зв`язку з недостатньою кількістю біологічного матеріалу. Волосся та крові в об`єктах №№1-13 не виявлено. Дати відповідь на питання «Експертам дактилоскопічної експертизи: Чи є на предметах, вилучених на місці події, сліди рук? Чи придатні ці сліди для ідентифікації особи? Протягом якого часу могли зберігатися сліди на наданих об`єктах в конкретних умовах місця події? Чи могли вони бути залишені у період часу 27.10.2015-28.10.2015? Чи належать сліди рук одній або кільком особам?» не представляється можливим, у зв`язку з тим, що воно виходить за межі компетенції експертів відділу біологічних досліджень.;

- Протокол обшуку від 11.04.2017 року, відповідно до якого на підставі ухвали слідчого судді від 05.04.2017 року у період з 06 год. 55 хв. до 09 год. 05 хв. проведено обшук квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_9 , у якій фактично мешкав ОСОБА_11 . Перед початком обшуку ОСОБА_11 , який мешкав у вказаній квартирі, пред`явлено ухвалу слідчого судді про проведення обшуку. У протоколі міститься запис про отримання копії ухвали особою, яка володіє житлом. На пропозицію добровільно видати зазначені в ухвалі речі та предмети ОСОБА_11 відповів відмовою. У ході проведення обшуку квартири за вказаною адресою виявлено та описано мобільні телефони й інші предмети. Зокрема, у квартирі виявлено мобільний телефон «Vertu» чорного кольору, який знаходився у чорному шкіряному чохлі, з двома зазначеними у протоколі IMEI: НОМЕР_3 та НОМЕР_4 . У телефоні знаходилася SIM-картка мобільного оператора «Київстар» із зазначеними у протоколі цифровими реквізитами. Також виявлено мобільний телефон «Nokia» з IMEI НОМЕР_5 та НОМЕР_6 , у якому знаходилася SIM-картка мобільного оператора «Київстар» із зазначеними у протоколі цифровими реквізитами. Крім того, у протоколі зафіксовано виявлення мобільного телефону «Meizu» чорного кольору, на якому зазначені IMEI НОМЕР_7 . У цьому телефоні знаходилася SIM-картка мобільного оператора «МТС» із зазначеним у протоколі номером. У одній із кімнат квартири, у шафі, виявлено білу футболку з написом «New Balance», а також жилет зеленого кольору з вставкою чорного кольору зі світловідбивними смугами, на якому містився напис «поліція». Зазначені предмети одягу були вилучені. Окремо у протоколі описано електрошокер, упакований у поліетиленовий пакет, який опечатано та скріплено підписами учасників слідчої дії. Також у квартирі виявлено кільце з металу жовтого кольору, яке знаходилося у оксамитовому пакеті. Кільце разом із пакетом було поміщено до паперового пакета, який опечатано та скріплено підписами учасників слідчої дії. Виявлено мобільний телефон ОСОБА_11 марки «Lenovo», щодо якого в протоколі зазначені IMEI НОМЕР_8 та НОМЕР_9 . Мобільний телефон упаковано у поліетиленовий пакет та скріплено підписами учасників слідчої дії. За змістом протоколу, під час обшуку приміщення речі та предмети виявлялися і вилучалися відповідно до описової частини протоколу, після чого були пред`явлені понятим та іншим учасникам, присутнім при проведенні обшуку. У заключній частині документа зазначено, що перелічене в протоколі обшуку вилучено та опечатано відповідно до протоколу обшуку.;

-Протокол обшуку від 11.04.2017 року, відповідно до якого на підставі ухвали слідчого судді від 05.04.2017 року проведено обшук домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , яке належить ОСОБА_87 . Обшук проведено 11.04.2017 у період з 07 год. 40 хв. до 10 год. 40 хв. У ході проведення обшуку зазначено, що об`єктом обшуку є домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 , яке належить ОСОБА_88 . На момент проведення обшуку встановлено, що домоволодіння складається з власне житлового будинку, споруд на території та літньої житлової кімнати. Також на земельній ділянці домоволодіння знаходився літній душ, переобладнаний під житлове приміщення. В одній із кімнат, у якій, зі слів ОСОБА_89 та інших мешканців домоволодіння, мешкав ОСОБА_12 , проведено пошук та виявлено речі і предмети. У зазначеному приміщенні виявлено та вилучено, зокрема: патрони у кількості 35 штук, які, згідно із записом у протоколі, зовні схожі на патрони до вогнепальної зброї, після чого їх упаковано у пакет № 2; мобільний телефон «SAMSUNG» чорного кольору, серійний номер якого у протоколі зазначено як RY1GA03GP57, який також упаковано у пакет № 2; пістолет чорного кольору, калібру 3 mm P.A., № НОМЕР_10 , який упаковано у пакет № 1; пістолет чорного кольору «МР-654», із зазначеним у протоколі номером, який упаковано у пакет № 1; кобуру для носіння предмета, схожого на пістолет, чорного кольору, шкіряну, з ременем та кріпленням, яку упаковано у пакет № 1; шкіряну обкладинку чорного кольору для посвідчення працівника МВС, яку упаковано у пакет № 1. Також виявлено та вилучено банківську картку № НОМЕР_11 « ОСОБА_90 », яку упаковано у пакет № 2; банківську картку № НОМЕР_12 «UNIVERSAL MasterCard», яку упаковано у пакет № 2; банківську картку № НОМЕР_13 «UNIVERSAL MasterCard», яку упаковано у пакет № 2; трудову книжку на ім`я ОСОБА_12 , серії НОМЕР_14 , яку упаковано у пакет № 2; військовий квиток на ім`я ОСОБА_12 , серії НОМЕР_15 , який упаковано у пакет № 2. Також виявлено кепки чорного кольору з написом «NAVY», упакованої в пакет № 2; кепки чорного кольору з написом «POLICE 30000W», упакованої в пакет № 3; предмета чорного кольору з написом «BREITLING», упакованого в пакет № 4; сумки «Daniel Klein» сірого кольору, упакованої в пакет № 4; балаклави чорного кольору, упакованої в пакет № 3. Також описано чоловічі тканеві рукавички чорного кольору, на кисті яких міститься позначення у вигляді літер та цифр «3685», а також напис «SLIM TOUCH», які упаковано у пакет № 3. У протоколі зазначено про виявлення наколінників чорного кольору у кількості двох штук, упакованих у пакет № 3; налокітників чорного кольору у кількості двох штук, також упакованих у пакет № 3; черевиків білого кольору, упакованих у пакет № 3. В описовій частині протоколу окремо зафіксовано, що виявлені під час обшуку речі та предмети пред`являлися понятим та присутнім особам, після чого відповідно до зазначеного у протоколі порядку упаковувалися до відповідних пакетів.;

-Протокол обшуку від 05.04.2017 року, відповідно до якого на підставі ухвали слідчого судді проведено обшук квартири за адресою: АДРЕСА_4 , яка належить ОСОБА_91 та ОСОБА_92 та є фактичним місцем мешкання обвинуваченого ОСОБА_64 . Перед початком проведення процесуальної дії ОСОБА_93 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , пред`явлено ухвалу слідчого судді про проведення обшуку. Копію зазначеної ухвали, згідно з рукописною відміткою у протоколі, отримав ОСОБА_94 . Перед проведенням обшуку запропоновано добровільно видати речі та предмети, зазначені в ухвалі слідчого судді, після чого проведено обшук квартири за адресою: АДРЕСА_4 , яка належить ОСОБА_91 та ОСОБА_92 та є фактичним місцем мешкання обвинуваченого ОСОБА_64 . Об`єктом обшуку є квартира АДРЕСА_10 , вхід до якої розташований на третьому поверсі дев`ятиповерхового будинку. Квартира має окремі приміщення загальною площею близько 85 кв. м та складається з двох кімнат, кухні, туалету та коридору. Під час проведення обшуку у спальній кімнаті, праворуч від входу, у шафі виявлено та вилучено чотири ампули об`ємом по 100 мг з написом англійською мовою «NANDRO F»; дві ампули об`ємом по 10 ml з написом англійською мовою «SP STANOJECT»; прозору ампулу об`ємом 250 mg із написом англійською мовою «Testosterone Enanthate». Крім того, у тій самій кімнаті у письмовому столі виявлено та вилучено папір із написом, виконаним англійською мовою, «DANABOL». В іншій частині результатів обшуку зазначено про виявлення та вилучення предметів, які знаходилися у приміщенні квартири та були поміщені до окремих пакетів. Зокрема, у протоколі зазначено про виявлення мобільного телефону «Lenovo» чорного кольору, із зазначеними у протоколі IMEI НОМЕР_8 та НОМЕР_9 , який упаковано до пакета № 4. Також виявлено та вилучено мобільний телефон «Nokia», із зазначеним у протоколі IMEI НОМЕР_16 , який разом із SIM-карткою оператора «Київстар» із зазначеними у протоколі цифровими позначеннями упаковано до відповідного пакета. За результатами проведеного обшуку виявлені речі та предмети вилучено, пред`явлено понятим та іншим присутнім під час проведення процесуальної дії особам та упаковано до відповідних пакетів, про що зроблено записи у протоколі.;

-Постанови прокурора про відібрання біологічних зразків у обвинувачених ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_34 від 11.04.2017 року, винесені у межах кримінального провадження, якими з метою забезпечення проведення відповідних судових експертиз постановлено відібрати у зазначених осіб біологічні зразки, необхідні для подальшого проведення експертних досліджень та здійснення порівняльного дослідження з об`єктами, вилученими під час досудового розслідування. У постановах викладено відомості про кримінальне провадження та обставини, у зв`язку з якими виникла необхідність отримання відповідних зразків, зазначено осіб, у яких вони підлягають відібранню, мету їх отримання та подальше використання для проведення експертних досліджень.Зміст постанов передбачає проведення відібрання біологічних зразків у порядку, встановленому кримінальним процесуальним законом, із подальшим направленням отриманого матеріалу для проведення відповідних експертиз.;

-Висновок експерта № 392 від 10.08.2017 року, з додатком у вигляді ілюстрованої фото – таблиці, за результатами проведення судової молекулярно-генетичної експертизи, відповідно до якої встановлено генетичні ознаки зразка букального епітелію ОСОБА_31 (об`єкт № 1), які наведено в таблиці результатів дослідження (таблиця 1.1 додатку 1). Встановлено генетичні ознаки зразка букального епітелію ОСОБА_12 (об`єкт № 2), які наведено в таблиці результатів дослідження (таблиця 1.1 додатку 1). Встановлено генетичні ознаки зразка букального епітелію ОСОБА_95 (об`єкт № 3), які наведено в таблиці результатів дослідження (таблиця 1.1 додатку 1). Встановлено генетичні ознаки зразка букального епітелію ОСОБА_11 (об`єкт № 4), які наведено в таблиці результатів дослідження (таблиця 1.1 додатку 1).;

-Висновок експерта № 393 від 12.09.2017 року, з додатком у вигляді ілюстрованої фото – таблиці, за результатами проведення судової молекулярно-генетичної експертизи, відповідно до якого встановлено генетичні ознаки зразка крові потерпілого ОСОБА_22 (об`єкт № 1), клітин з ядрами без домішки крові виявлених на обручці (об`єкт № 2), на балаклаві (об`єкт № 9), на сумці (об`єкт № 10), на наколінниках №№ 1,2,3,4 (об`єкти №№ 11, 12, 13, 14), на автоматі (об`єкт № 15), на биті (об`єкти №№ 16, 17), на рушниці (об`єкт № 18), на трьох магазинах №№1,2,3 (об`єкти №№ 19, 20, 21), на полімерній палиці (об`єкт № 22), на ножі №2 (об`єкт №№ 23, 24), на пістолеті з серійним номером АЕ 790G1 (об`єкт № 25), на пістолеті з серійним номером 9901924В (об`єкт № 26), слідів крові та клітин з ядрами виявлених на ліхтарику (об`єкт № 6), та на руків`ї ножа №1 (об`єкт № 7), які наведено в таблиці результатів дослідження (таблиця 1.1, додаток 1). Генетичні ознаки клітин з ядрами без домішки крові виявлених на прищіпці (об`єкт № 3), на тропових купюрах (об`єкт № 4), на чотирьох хомутах (об`єкт № 5) та слідів крові і клітин з ядрами виявлених на лезі ножа № 1 (об`єкт № 8) не встановлено у зв`язку з недостатньою кількістю біологічного матеріалу. Генетичні ознаки клітин з ядрами без домішки крові виявлених на сумці (об`єкт № 10), на наколінниках №№ 1,2,3,4 (об`єкти №№ 11, 12, 13, 14) та на магазинах № 1 (об`єкт № 19) є змішаними, містять генетичні ознаки більше двох осіб та для ідентифікації не придатні. Генетичні ознаки слідів крові та клітин з ядрами виявлених на ліхтарику (об`єкт № 6), на руків`ї ножа №1 (об`єкт № 7), клітин з ядрами без домішки крові виявлених на руків`ї бити (об`єкт № 16), на руків`ї ножа №2 (об`єкт № 23), на пістолеті з серійним номером АЕ 790G1 (об`єкт № 25) та на пістолеті з серійним номером НОМЕР_17 (об`єкт № 26) збігаються між собою та збігаються з генетичними ознаками зразка крові потерпілого ОСОБА_22 (об`єкт № 1) і не збігаються з генетичними ознаками зразків букального епітелію ОСОБА_34 , ОСОБА_12 , ОСОБА_96 та ОСОБА_11 (об`єкт № 4). Ймовірність випадкового збігу генетичних ознак, встановлених у зразку крові потерпілого ОСОБА_22 (об`єкт № 1) та в об`єктах №№ 6,7,16,23,25,26 складає 1,57 х 10???. Сукупність генетичних ознак, встановлених у вказаних об`єктах, зустрічається не частіше, ніж у 1 з 6,38 х 10?? осіб; Генетичні ознаки клітин з ядрами без домішки крові виявлених на балаклаві (об`єкт № 9) збігаються з генетичними ознаками зразка букального епітелію ОСОБА_12 і не збігаються з генетичними ознаками зразка крові потерпілого ОСОБА_22 (об`єкт № 1) та з генетичними ознаками зразка букального епітелію ОСОБА_34 , ОСОБА_96 та ОСОБА_11 . Ймовірність випадкового збігу генетичних ознак, встановлених у зразку букального епітелію ОСОБА_12 та в об`єкті № 9 складає 3,71 х 10???. Сукупність генетичних ознак, встановлених у вказаних об`єктах, зустрічається не частіше, ніж у 1 з 2,69 х 10?? осіб; Генетичні ознаки клітин з ядрами без домішки крові виявлених на автоматі (об`єкт № 15), на рушниці (об`єкт № 18), на магазинах №№2,3 (об`єкти №№ 20,21), на полімерній палиці (об`єкт № 22) та на лезі ножа №2 (об`єкт № 24) збігаються з генетичними ознаками зразка букального епітелію ОСОБА_34 і не збігаються з генетичними ознаками зразка крові потерпілого ОСОБА_22 (об`єкт № 1) та з генетичними ознаками зразка букального епітелію ОСОБА_96 та ОСОБА_11 та ОСОБА_12 . Ймовірність випадкового збігу генетичних ознак, встановлених у зразку букального епітелію ОСОБА_34 та в об`єктах №№ 15,18,20,21,22,24 складає 3,31 х 10???. Сукупність генетичних ознак, встановлених у вказаних об`єктах, зустрічається не частіше, ніж у 1 з 3,02 х 10?? осіб. Генетичні ознаки клітин з ядрами без домішки крові виявлених на робочій частині бити (об`єкт № 17) є змішаними, містять генетичні ознаки не менше двох осіб, а саме генетичні ознаки зразка букального епітелію ОСОБА_34 , а інша є невстановленою особою. Генетичні ознаки клітин з ядрами без домішки крові виявлених на обручці (об`єкт № 2) є змішаними, містять генетичні ознаки не менше двох осіб, а саме генетичні ознаки зразка крові потерпілого ОСОБА_22 (об`єкт № 1), ОСОБА_11 та іншої невстановленої особи і не містять генетичні ознаки зразків букального епітелію ОСОБА_34 , ОСОБА_96 та ОСОБА_12 ;

-Протокол пред`явлення речей для впізнання від 10.10.2017 року, відповідно до якого для впізнання потерпілому ОСОБА_22 було пред`явлено чотири речі, які у протоколі описані як кільця жовтого кольору круглої форми, при цьому одна з пред`явлених речей додатково позначена як така, що має вставку. Перед пред`явленням речей для впізнання у потерпілого ОСОБА_22 попередньо з`ясовано, чи може він впізнати річ, опитано його щодо ознак цих речей, а також обставин, за яких він їх бачив. Згідно поясненнями, внесеними до протоколу, потерпілий ОСОБА_22 повідомив, що серед пред`явлених йому речей він може впізнати належне йому обручальне кільце, яке було у нього викрадено нападниками. При цьому зазначив, що вказане кільце виготовлене із золота, має характерні ознаки, пов`язані з його тривалим носінням, а також повідомив обставини його придбання та орієнтовну вартість. На запитання слідчого, чи впізнає він серед пред`явлених йому речей належну йому річ, потерпілий ОСОБА_22 вказав на річ під № 2 - кільце жовтого кольору, зазначивши, що це його обручальне кільце, яке було у нього викрадено нападниками. Як ознаки, за якими ним здійснено впізнання, потерпілий зазначив зовнішній вигляд кільця, його форму, характерні потертості та подряпини, які утворилися внаслідок тривалого носіння. До протоколу долучено довідку до протоколу пред`явлення речей для впізнання від 10.10.2017 року, у якій зазначено, що під час проведення пред`явлення речей для впізнання під № 2 потерпілий ОСОБА_22 впізнав належну йому річ - обручальне кільце. Довідка містить фотозображення чотирьох пред`явлених для впізнання предметів, розташованих у ряд та позначених відповідно номерами «1», «2», «3» і «4». Під фотозображенням містяться рукописні записи щодо особи, яка впізнавала, - ОСОБА_22 , а також понятих, які брали участь у проведенні процесуальної дії, та їхні підписи.;

-Показання свідка ОСОБА_33 , надані ним під час досудового розслідування слідчому судді в судовому засіданні в порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, та безпосередньо досліджені судом під час судового розгляду, відповідно до яких свідок повідомив відомі йому обставини вчинення кримінального правопорушення стосовно потерпілого ОСОБА_22 . Зокрема, у своїх показаннях ОСОБА_50 послідовно виклав відомі йому обставини подій, пов`язаних із підготовкою та безпосереднім вчиненням нападу на ОСОБА_22 , повідомив про осіб, які брали участь у відповідних подіях, характер їхніх дій та поведінки, а також обставини, які передували нападу. Свідок розповів про відомі йому обставини щодо потерпілого ОСОБА_22 , його пересування та подій, які безпосередньо передували вчиненню щодо нього протиправних дій. Також ОСОБА_50 описав відомі йому обставини прибуття учасників події до місця перебування потерпілого, їхні дії безпосередньо під час нападу, застосування щодо ОСОБА_22 фізичного насильства та заволодіння належним останньому майном. Крім того, ОСОБА_50 повідомив відомості щодо розподілу дій між особами, причетними до події, їхньої поведінки безпосередньо до, під час та після нападу на потерпілого, способу пересування учасників події, а також обставин залишення ними місця вчинення кримінального правопорушення. У своїх показаннях свідок також виклав відомі йому обставини щодо майна, яким було заволоділо під час нападу на ОСОБА_22 , подальших дій учасників після заволодіння цим майном та інших обставин, які він сприймав особисто або про які йому стало відомо у зв`язку з описаними подіями.

2.7 Оцінка судом доказів, доводів сторін та узагальненні висновки суду щодо доведеності обвинувачення.

Вирішуючи питання про доведеність пред`явленого обвинувачення, суд виходить із закріпленої у ст. 17 КПК України презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, відповідно до якої особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її винуватість не буде доведена у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. При цьому ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Згідно зі ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Саме безпосередність дослідження доказів забезпечує можливість суду сприйняти їх зміст, зіставити відомості, отримані з різних процесуальних джерел, перевірити їх узгодженість та надати кожному доказу належну оцінку в сукупності з іншими доказами, дослідженими під час судового розгляду.

Відповідно до положень статей 84–87 КПК України доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому законом порядку, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження. При цьому доказ може бути використаний для обґрунтування судового рішення лише за умови його належності та допустимості, а докази, отримані внаслідок істотного порушення прав і свобод людини, використанню при ухваленні судового рішення не підлягають.

За змістом ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення, винуватість обвинуваченого у його вчиненні, форма вини, мотив і мета, вид і розмір завданої шкоди, а також інші передбачені законом обставини. Відповідно до ст. 92 КПК України обов`язок доказування цих обставин покладається на сторону обвинувачення.

При цьому відповідно до ст. 94 КПК України жоден доказ не має наперед установленої сили. Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Отже, доказування винуватості не зводиться до формального підрахунку кількості доказів або надання наперед визначальної сили окремому джерелу доказової інформації. Висновок суду має ґрунтуватися на такій сукупності взаємопов`язаних доказів, яка після їх перевірки та зіставлення утворює логічну, послідовну й несуперечливу систему фактичних даних щодо обставин кримінального правопорушення та участі у ньому кожного з обвинувачених.

Стандарт доказування «поза розумним сумнівом» вимагає, щоб сукупність установлених під час судового розгляду обставин виключала будь-яке інше розумне пояснення події, крім того, що інкриміноване кримінальне правопорушення було вчинено і обвинувачений є винуватим у його вчиненні. Водночас цей стандарт не означає необхідності усунення будь-якого суто теоретичного, абстрактного чи побудованого на припущеннях сумніву. Значення має саме розумний сумнів, який об`єктивно випливає з досліджених доказів або з відсутності доказів, необхідних для підтвердження істотної обставини обвинувачення.

Тому альтернативна версія сторони захисту сама по собі не спростовує обвинувачення. Вона підлягає перевірці судом нарівні з іншими доводами учасників кримінального провадження та набуває значення для вирішення питання про винуватість тоді, коли ґрунтується на встановлених фактичних даних і породжує об`єктивно обґрунтований сумнів у правильності версії сторони обвинувачення.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Тому висновок про доведеність обвинувачення може ґрунтуватися виключно на доказах, безпосередньо досліджених судом та оцінених у їх взаємному зв`язку, із наведенням мотивів прийняття одних доказів, оцінки істотних суперечностей між ними, а також мотивованої відповіді на доводи сторін, які мають значення для вирішення кримінального провадження.

Саме з наведених засад суд надалі здійснює оцінку доказів сторони обвинувачення та сторони захисту як окремо, так і в їх сукупності та взаємозв`язку, перевіряючи, чи утворюють установлені ними фактичні дані достатню, послідовну та взаємоузгоджену систему доказів, яка дозволяє дійти висновку щодо доведеності пред`явленого ОСОБА_11 , ОСОБА_39 та ОСОБА_12 обвинувачення поза розумним сумнівом.

Оцінюючи показання потерпілого ОСОБА_22 , суд виходить із того, що відповідно до ст. 94 КПК України вони не мають наперед установленої сили та підлягають оцінці у сукупності з іншими доказами, з урахуванням їх послідовності, внутрішньої узгодженості та відповідності об`єктивно встановленим обставинам.

Суд встановив, що показання ОСОБА_22 щодо ключових обставин події 27.10.2015 року є послідовними. Потерпілий повідомляв про напад на нього, примусове поміщення до автомобіля та переміщення, утримання у підвальному приміщенні, застосування фізичного насильства, вимагання значної суми грошових коштів, погрози й подальше його вивезення та залишення поза місцем утримання.

Основні обставини, повідомлені потерпілим, не є ізольованими та узгоджуються з іншими дослідженими доказами. Зокрема, відомості про вимагання та необхідність передачі коштів кореспондують із показаннями ОСОБА_38 ; обставини переміщення потерпілого та його доставки до гаражного приміщення з показаннями ОСОБА_33 ; відомості про утримання у підвалі з результатами огляду гаража № НОМЕР_2 ПП «Простор», під час якого фактично виявлено підвальні приміщення та відповідні предмети.

Суд ураховує наявність певних відмінностей у ступені деталізації первинної заяви ОСОБА_22 та його подальших показань, зокрема щодо золотої обручки, на що посилалася сторона захисту. Проте такі розбіжності не стосуються основного змісту події та не спростовують послідовності показань потерпілого щодо способу вчинення кримінального правопорушення.

Таким чином, суд оцінює показання ОСОБА_22 як послідовні та узгоджені щодо істотних обставин події, а наявні відмінності в окремих деталях не мають такого характеру, який би ставив під сумнів їх достовірність у цілому. Водночас у частині встановлення конкретної ролі ОСОБА_11 , ОСОБА_34 та ОСОБА_12 ці показання суд оцінює виключно у взаємозв`язку з іншими доказами, дослідженими під час судового розгляду.

Також оцінки потребують показання свідка ОСОБА_33 , оскільки сторона захисту ставить під сумнів як їх достовірність, так і можливість використання показань, отриманих під час досудового розслідування в порядку ст. 225 КПК України.

Суд виходить із того, що показання ОСОБА_33 не можуть оцінюватися ізольовано або набувати наперед установленої доказової сили лише з огляду на процесуальний порядок їх отримання. Відповідно до ст. 94 КПК України вони підлягають перевірці за загальними критеріями належності, допустимості та достовірності, а їх доказове значення визначається у взаємозв`язку з усією сукупністю досліджених судом доказів.

За своїм змістом ОСОБА_50 повідомив детальні відомості про обставини події щодо потерпілого ОСОБА_22 , зокрема про пересування її учасників, місце первинного захоплення потерпілого, його поміщення до автомобіля, подальше перевезення до гаражів по вул. Генерала Петрова у м. Одесі, перебування учасників біля гаража, подальше переміщення та інші обставини, які, за його словами, він сприймав безпосередньо.

Суттєвим для оцінки цих показань є те, що повідомлені ОСОБА_40 відомості щодо ключових елементів події не залишилися лише його твердженнями, а отримали об`єктивну перевірку під час проведення інших процесуальних дій. Так, під час слідчого експерименту 05.05.2016 свідок відтворив маршрут пересування, указав місце захоплення потерпілого, гараж № НОМЕР_2 на території ПП «Простор», куди, за його словами, було доставлено ОСОБА_22 , а також подальший маршрут пересування.

Надалі під час огляду гаража № 32 від 06.05.2016 було встановлено фактичну наявність описаного свідком підвального приміщення та виявлено у ньому молотки, металеву арматуру, липку стрічку, пластикові хомути та інші предмети. Такі обставини узгоджуються також із показаннями самого потерпілого щодо характеру та місця його утримання. Отже, істотна частина відомостей, повідомлених ОСОБА_40 , перевіряється доказами, джерело походження яких не залежить від самого свідка.

Суд враховує і результати проведених за участю ОСОБА_33 пред`явлень осіб для впізнання, під час яких він серед пред`явлених фотознімків указував на осіб, яких пов`язував із подіями щодо ОСОБА_22 , зокрема ОСОБА_12 , ОСОБА_11 та ОСОБА_64 . При цьому доказове значення результатів таких впізнань суд оцінює не самостійно, а в системному зв`язку з попередньо наданими свідком відомостями про подію та іншими доказами.

Сторона захисту, заперечуючи достовірність показань ОСОБА_33 , посилається, зокрема, на наявність розбіжностей у його показаннях, зміну окремих деталей події, можливу заінтересованість свідка та його власну причетність до описуваних подій. Захист також звертає увагу на те, що ОСОБА_50 перебував безпосередньо разом з особами, яких називав учасниками кримінального правопорушення, керував транспортним засобом та здійснював їх перевезення.

Наведені обставини суд враховує при оцінці достовірності показань свідка, однак самі по собі вони не є достатньою підставою для повного виключення його показань із доказової сукупності. Вирішальним є не формальний статус чи можливий особистий інтерес ОСОБА_33 , а те, чи підтверджуються повідомлені ним істотні обставини іншими незалежними доказами та чи мають виявлені розбіжності такий характер, що руйнує основний зміст його показань.

Щодо заперечень сторони захисту стосовно процесуального порядку отримання показань ОСОБА_33 в порядку ст. 225 КПК України, суд виходить із такого.

За змістом ст. 225 КПК України допит свідка або потерпілого слідчим суддею під час досудового розслідування є передбаченою кримінальним процесуальним законом спеціальною формою отримання та процесуального закріплення показань. Водночас відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України суд вправі обґрунтовувати свої висновки не лише показаннями, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, але й показаннями, отриманими в порядку, передбаченому ст. 225 КПК України.

Такий підхід узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 07 липня 2026 року у справі № 344/6474/22 (провадження № 51-1572км25). Верховний Суд зазначив, що ч. 2 ст. 23 КПК України допускає прийняття як доказу показань осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, у випадках, передбачених КПК України, а допит у порядку ст. 225 КПК України є саме таким передбаченим законом випадком.

У цій же постанові Верховний Суд сформулював критерії, які мають ураховуватися при вирішенні питання про можливість використання показань свідка, який не був безпосередньо допитаний під час судового розгляду, а саме: по-перше, чи існували поважні причини для неявки свідка та використання його раніше наданих показань; по-друге, чи були такі показання єдиною або вирішальною підставою для засудження; по-третє, чи існували достатні врівноважуючі фактори та належні процесуальні гарантії, здатні компенсувати обмеження, спричинені стороні захисту використанням таких показань, і забезпечити справедливість судового розгляду в цілому.

Отже, сама по собі та обставина, що показання ОСОБА_33 були отримані не під час розгляду кримінального провадження судом по суті, а слідчим суддею в порядку ст. 225 КПК України, не свідчить про їх недопустимість та не позбавляє їх доказового значення. Вирішальним є дотримання передбаченої законом процедури їх отримання, забезпечення належних процесуальних гарантій та оцінка справедливості кримінального провадження в цілому.

При цьому суд враховує доводи сторони захисту щодо відсутності можливості здійснити перехресний допит ОСОБА_33 та оцінює їх саме крізь призму наведених Верховним Судом критеріїв, а не ізольовано від інших обставин кримінального провадження.

Водночас принципове значення має те, що показання ОСОБА_33 не є єдиним та самодостатнім доказом, на якому ґрунтується висновок суду щодо винуватості ОСОБА_11 , ОСОБА_34 та ОСОБА_12 . Повідомлені ним відомості перевіряються та співвідносяться з іншими самостійними джерелами доказів, зокрема показаннями потерпілого ОСОБА_22 та інших свідків, результатами проведеного за участю ОСОБА_33 слідчого експерименту, протоколом огляду гаража № 32, результатами пред`явлення осіб для впізнання, протоколами обшуків, речовими доказами, висновками експертів та іншими безпосередньо дослідженими судом доказами.

Таким чином, навіть з урахуванням заперечень сторони захисту доказове значення показань ОСОБА_33 визначається судом не ізольовано, а шляхом їх зіставлення з усією сукупністю доказів та перевірки того, наскільки повідомлені ним фактичні дані підтверджуються доказами, що мають самостійне джерело походження.

Разом із тим цей останній висновок Верховного Суду може бути застосований до обставин цього кримінального провадження лише за умови встановлення судом, що ОСОБА_11 , ОСОБА_35 , ОСОБА_12 та/або їхні захисники на момент допиту ОСОБА_33 мали відповідний процесуальний статус, були належним чином повідомлені про проведення допиту в порядку ст. 225 КПК України та реально мали можливість взяти у ньому участь. За відсутності таких фактичних обставин механічно переносити цей конкретний висновок із справи № 344/6474/22 на наше провадження юридично неправильно.

Ураховуючи наведене, суд не вбачає підстав для відхилення показань ОСОБА_33 лише з тієї причини, що вони були отримані слідчим суддею в порядку ст. 225 КПК України. Питання їх доказового значення суд вирішує з урахуванням дотримання процедури їх отримання, можливостей сторони захисту щодо їх оспорювання, характеру та значення цих показань у загальній доказовій сукупності, а також наявності інших незалежних доказів, які підтверджують або спростовують повідомлені свідком обставини.

Суд оцінює показання ОСОБА_33 не як єдину чи вирішальну підставу обвинувального висновку, а як складову взаємопов`язаної системи доказів, яка підлягає оцінці відповідно до ст. 94 КПК України у сукупності з усіма іншими доказами щодо винуватості кожного з обвинувачених.

Окремо слід урахувати, що на момент судового розгляду свідок ОСОБА_50 помер, унаслідок чого його безпосередній допит у судовому засіданні та проведення сторонами повторного чи додаткового перехресного допиту були об`єктивно неможливими. Саме ця обставина зумовила необхідність дослідження судом показань, наданих ОСОБА_40 за життя слідчому судді в порядку ст. 225 КПК України, та їх подальшої оцінки з урахуванням положень ч. 2 ст. 23, ч. 4 ст. 95 КПК України, а також у сукупності з іншими безпосередньо дослідженими судом доказами.

Оцінюючи показання інших свідків сторони обвинувачення та сторони захисту відповідно до ст. 94 КПК України, суд ураховує джерело їх обізнаності, характер сприйняття відповідних подій, послідовність повідомлених відомостей, можливу заінтересованість у результатах провадження, а також їх узгодженість з іншими дослідженими доказами.

Показанням свідків обвинувачення суд довіряє у тій частині, в якій вони стосуються безпосередньо сприйнятих ними обставин та узгоджуються між собою, показаннями потерпілого ОСОБА_22 і ОСОБА_33 , а також об`єктивними даними, зафіксованими у протоколах слідчих дій, речових доказах та висновках експертів. Наявні розбіжності щодо окремих другорядних деталей суд не вважає такими, що спростовують достовірність їх показань у цілому, оскільки вони не стосуються ключових обставин кримінального правопорушення.

Показання свідків сторони захисту суд також не відхиляє лише з огляду на те, за клопотанням якої сторони вони були допитані. Суд бере їх до уваги в частині відомостей, які ґрунтуються на особистому сприйнятті та підтверджуються іншими доказами. Водночас ті їх твердження, які ґрунтуються на припущеннях, повідомленнях інших осіб або суперечать об`єктивно встановленим обставинам, суд не визнає достатніми для спростування доказової сукупності сторони обвинувачення.

Отже, показання свідків обох сторін оцінюються судом не за їх процесуальною належністю до позиції обвинувачення чи захисту, а за змістом, джерелом обізнаності, достовірністю та узгодженістю з усією сукупністю доказів. У тій частині, в якій показання свідків захисту спрямовані на підтвердження непричетності ОСОБА_11 , ОСОБА_34 та ОСОБА_12 , вони не спростовують встановлених судом обставин та самі по собі не створюють розумного сумніву в доведеності обвинувачення.

Оцінюючи письмові та речові докази, а також висновки експертів у їх взаємозв`язку відповідно до положень КПК України, суд виходить із того, що їх доказове значення визначається не самим фактом виявлення чи вилучення певного об`єкта, а його походженням, зв`язком з обставинами кримінального правопорушення, результатами подальших експертних досліджень та узгодженістю з іншими доказами.

Особливе значення у загальній доказовій сукупності мають результати молекулярно-генетичних експертиз. Суд оцінює їх у системному зв`язку з протоколами оглядів та обшуків, відомостями про місце і спосіб виявлення відповідних об`єктів, постановами про відібрання біологічних зразків у ОСОБА_11 , ОСОБА_34 та ОСОБА_12 , а також іншими доказами, що дозволяють простежити походження досліджених об`єктів. Встановлені експертами генетичні ознаки мають для суду доказове значення саме в тій частині, в якій вони об`єктивно пов`язують конкретних осіб із відповідними предметами та місцями, що фігурують у механізмі досліджуваної події. При цьому висновки експертів суд не наділяє наперед установленою силою, а оцінює разом з іншими доказами, які визначають фактичний контекст виявлення відповідного біологічного матеріалу.

Предмети, виявлені під час огляду гаража № 32, зокрема молотки, металева арматура, липка стрічка, пластикові хомути та інші об`єкти, за своїм місцем виявлення та характером узгоджуються з відомостями потерпілого ОСОБА_22 щодо місця й умов його утримання та застосованого до нього насильства, а також із показаннями ОСОБА_33 щодо доставки потерпілого саме до цього гаражного приміщення. Саме така сукупність взаємопов`язаних відомостей, а не саме по собі знаходження відповідних побутових предметів, визначає їх доказове значення.

Аналогічно суд оцінює предмети, вилучені під час обшуків за місцями проживання обвинувачених. Окремо взяті предмети одягу, засоби зв`язку, балаклави, елементи спорядження та інші вилучені речі самі по собі не є достатніми для висновку про винуватість конкретної особи. Їх доказове значення виникає лише тією мірою, якою їх індивідуальні ознаки, місце виявлення, результати експертного дослідження або інші встановлені обставини пов`язують їх із подією кримінального правопорушення.

Окремої оцінки потребує обручка потерпілого ОСОБА_22 , вилучена під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_11 . Суд ураховує не лише сам факт виявлення кільця, але й результати подальшого пред`явлення речей для впізнання, під час якого ОСОБА_22 серед кількох однорідних предметів указав саме на це кільце як на належне йому, назвавши характерні ознаки, пов`язані з його тривалим носінням. Водночас суд ураховує заперечення захисту щодо походження цієї речі та обставин її вилучення, проте оцінює їх у сукупності з процесуальними документами щодо проведення обшуку та впізнання, а не ізольовано.

Таким чином, письмові документи, речові докази та висновки експертів утворюють не сукупність відокремлених доказових фактів, а взаємопов`язану систему: одні докази встановлюють місце, спосіб та обставини виявлення певного об`єкта, інші його властивості та біологічне походження, тоді як показання потерпілого і свідків дозволяють співвіднести отримані об`єктивні дані з механізмом кримінального правопорушення.

У цьому контексті саме результати молекулярно-генетичних досліджень у поєднанні з належно зафіксованим походженням досліджених об`єктів набувають особливого доказового значення, оскільки являють собою об`єктивне джерело фактичних даних, незалежне від суб`єктивного сприйняття події потерпілим, свідками чи обвинуваченими, та підлягають співставленню з усією доказовою сукупністю при вирішенні питання про причетність кожного з обвинувачених.

Оцінюючи доводи сторони захисту про недопустимість окремих доказів, суд виходить із положень ст. 86, 87, 89 КПК України та враховує, що не кожне порушення процесуального порядку збирання чи оформлення доказів автоматично зумовлює їх недопустимість. Вирішальним є характер допущеного порушення, його істотність, вплив на права та свободи особи, достовірність отриманих фактичних даних і можливість перевірити походження відповідного доказу.

Щодо проведених обшуків суд ураховує твердження захисту про порушення порядку їх проведення, участі понятих та оформлення результатів слідчих дій. Разом із тим наведені заперечення самі по собі не спростовують факту проведення відповідних процесуальних дій та вилучення зазначених у протоколах предметів. Оцінюючи ці доводи, суд зіставляє зміст протоколів обшуків із відомостями про підстави їх проведення, місце і час виявлення речей, їх опис, вилучення та подальше спрямування на експертні дослідження.

Доводи щодо неналежної участі понятих суд також оцінює з точки зору того, чи призвели зазначені захистом недоліки до такого порушення процедури, яке ставить під обґрунтований сумнів сам факт виявлення та вилучення відповідних предметів. Саме по собі посилання на процесуальні недоліки без встановлення їх істотного впливу на результати слідчої дії не є достатнім для автоматичного виключення всіх отриманих під час неї доказів.

Аналогічного підходу суд дотримується щодо доводів про пакування та збереження речових доказів. Певні недоліки опису упаковки, маркування чи оформлення супровідних документів можуть враховуватися при визначенні доказової ваги відповідного об`єкта, однак для визнання результатів його подальшого дослідження недопустимими необхідно встановити обставини, які дають обґрунтовані підстави вважати, що цілісність об`єкта була порушена, відбулася його підміна, зміна властивостей або неможливо достовірно встановити, що експерту передано саме той об`єкт, який був вилучений під час відповідної процесуальної дії.

Особливо ретельно суд перевіряє ці доводи стосовно об`єктів, які стали предметом молекулярно-генетичних експертиз, оскільки для оцінки їх результатів істотне значення має можливість простежити походження дослідженого біологічного матеріалу від місця його виявлення та вилучення до передачі експерту і проведення порівняльного дослідження з відібраними біологічними зразками. Саме тому висновки молекулярно-генетичних експертиз суд оцінює разом із протоколами відповідних слідчих дій, відомостями про вилучення та пакування об`єктів і документами щодо відібрання порівняльних зразків у обвинувачених.

Посилання захисту на можливу контамінацію біологічних слідів суд оцінює саме як версію, яка потребує фактичного підтвердження. Для її прийняття недостатньо абстрактної можливості перенесення біологічного матеріалу. Необхідними є конкретні дані про порушення порядку вилучення, пакування, зберігання або експертного дослідження відповідного об`єкта, які могли спричинити змішування чи перенесення біологічних слідів і тим самим вплинути на достовірність експертного результату. За відсутності таких установлених обставин сама теоретична можливість контамінації не спростовує висновків експертного дослідження.

Окремо суд оцінює твердження захисту про можливе підкидання обручки ОСОБА_22 під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_11 . Цей аргумент не може бути відхилений лише через його характер, однак так само не може визнаватися встановленою обставиною без відповідного доказового підґрунтя. Суд зіставляє відомості протоколу обшуку про виявлення та вилучення кільця з результатами його подальшого пред`явлення для впізнання, під час якого потерпілий серед кількох предметів указав саме на відповідне кільце та назвав ознаки, за якими його впізнав. Доводи захисту щодо штучного створення цього доказу та відсутності відомостей про обручку у первинному повідомленні потерпілого враховуються судом, однак самі по собі не доводять факту підкидання речі.

Не знаходить підстав для автоматичного виключення доказової сукупності і посилання сторони захисту на доктрину «плодів отруєного дерева». Її застосування передбачає встановлення первинного доказу, отриманого з істотним порушенням прав та свобод людини, а також причинного зв`язку між таким доказом і похідними від нього доказами. Тому саме твердження про порушення при отриманні первинного доказу без встановлення його недопустимості та конкретного походження від нього наступних доказів не є достатньою підставою для виключення всієї подальшої доказової інформації.

Таким чином, проаналізувавши наведені стороною захисту заперечення не формально, а стосовно кожного оспорюваного доказу та способу його отримання, суд не встановив таких порушень вимог кримінального процесуального закону, які відповідно до ст. 87 КПК України зумовлювали б недопустимість відповідної доказової сукупності. Доводи щодо можливого підкидання речових доказів, їх підміни або контамінації біологічного матеріалу не отримали достатнього об`єктивного підтвердження та за своїм змістом не спростовують установленого походження відповідних об`єктів і результатів їх експертного дослідження.

Водночас суд ураховує зазначені захистом недоліки при визначенні доказової ваги кожного окремого доказу та не покладає висновок про винуватість ОСОБА_11 , ОСОБА_34 і ОСОБА_12 на будь-який із них ізольовано, а оцінює їх виключно в системному взаємозв`язку з усією сукупністю безпосередньо досліджених доказів.

Окремої оцінки суд надає доводам обвинувачених ОСОБА_11 та ОСОБА_34 про застосування до них працівниками правоохоронних органів під час затримання та проведення обшуків фізичного насильства, а також психологічного тиску з метою примушування до визнання причетності до інкримінованих кримінальних правопорушень.

З огляду на характер таких тверджень та позитивний обов`язок держави забезпечити їх належну перевірку, суд не залишив відповідні заяви без процесуального реагування. Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 26.11.2025 суд зобов`язав уповноважений орган внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та забезпечити їх перевірку в межах окремого кримінального провадження.

На виконання зазначеної ухвали Другим слідчим відділом (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, до ЄРДР 11.12.2025 внесено відомості за № 62025150020005171 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України, та проведено досудове розслідування. За результатами повного та безпосереднього дослідження обставин цього провадження слідчим ДБР 30.06.2026 прийнято постанову про його закриття на підставі п. 9-1 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Таким чином, суд належним чином відреагував на заяви обвинувачених про можливе незаконне поводження з ними, забезпечив їх перевірку компетентним органом досудового розслідування та тим самим дотримався процесуальних гарантій, спрямованих на захист прав і свобод обвинувачених. Водночас за результатами проведеного ДБР розслідування обставин, які б підтверджували заявлені ОСОБА_11 та ОСОБА_32 факти застосування до них працівниками правоохоронних органів протиправного фізичного насильства чи психологічного примусу, у відповідному кримінальному провадженні встановлено не було, у зв`язку із чим зазначені твердження самі по собі не утворюють достатньої підстави для висновку про недопустимість досліджених у цьому судовому провадженні доказів.

Оцінюючи доводи сторони захисту про вихід за межі висунутого обвинувачення у зв`язку з дослідженням обставин виявлення під час обшуку та подальшого впізнання потерпілим ОСОБА_22 обручки, суд виходить із положень ст. 337 КПК України, відповідно до яких судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Разом із тим визначені ст. 337 КПК України межі судового розгляду не означають, що суд позбавлений можливості досліджувати докази та фактичні обставини, які безпосередньо стосуються перевірки пред`явленого обвинувачення. Суд має встановити, чи підтверджується сформульована стороною обвинувачення фактична модель кримінального правопорушення належними, допустимими та достовірними доказами, оціненими у їх сукупності.

У цьому контексті суд ураховує доводи захисту про те, що обручка безпосередньо не зазначена в обвинувальному акті серед майна, заволодіння яким інкримінується обвинуваченим. Тому факт її виявлення та подальшого впізнання потерпілим не може використовуватися судом для самостійного розширення фактичного змісту обвинувачення, встановлення додаткового предмета кримінального правопорушення чи покладення на обвинувачених відповідальності за заволодіння майном, яке не охоплюється пред`явленим їм обвинуваченням.

Водночас ця обставина не робить сам доказ юридично не релевантним. Виявлення речі під час проведення процесуальної дії та її подальше впізнання потерпілим можуть оцінюватися судом у межах ст. 94 КПК України як одна з фактичних обставин, що має значення для перевірки версій сторін, зв`язку відповідної особи з подією кримінального правопорушення та достовірності інших доказів. При цьому доказове значення такої обставини визначається не ізольовано, а виключно у взаємозв`язку з іншими безпосередньо дослідженими доказами.

Отже, суд не включає обручку до предмета висунутого обвинувачення та не визнає доведеним заволодіння нею як окремою складовою інкримінованого діяння, оскільки це виходило б за встановлені обвинувальним актом межі судового розгляду. Водночас суд ураховує обставини її виявлення та впізнання виключно в доказовому аспекті як один з елементів сукупності фактичних даних, що підлягають оцінці поряд з іншими доказами.

За такого підходу дослідження судом зазначеного доказу не становить виходу за межі висунутого обвинувачення у розумінні ст. 337 КПК України, оскільки межі обвинувачення визначають межі кримінальної відповідальності особи, але не звужують предмет судового дослідження лише до буквального переліку доказів чи речей, наведених в обвинувальному акті. Суд при ухваленні вироку залишатиметься в межах фактичних обставин та кримінально-правової кваліфікації, сформульованих стороною обвинувачення.

Суд ураховує доводи сторони захисту про те, що обвинувачені заперечували попереднє знайомство між собою та наявність будь-якої домовленості щодо вчинення кримінального правопорушення.

Досліджені за клопотанням сторони захисту протоколи за результатами проведення НСРД не містять відомостей про обставини інкримінованого кримінального правопорушення, його підготовку чи обговорення обвинуваченими. Водночас відсутність таких відомостей у конкретних матеріалах НСРД сама по собі не доводить відсутності попередньої змови, оскільки негативний результат окремої процесуальної дії не спростовує інших доказів, досліджених судом.

Питання про наявність попереднього зв`язку та узгодженості дій ОСОБА_11 , ОСОБА_34 і ОСОБА_12 суд вирішує не на підставі припущення про їх знайомство, а шляхом оцінки всієї сукупності доказів, якими сторона обвинувачення обґрунтовує спільність їхніх дій до, під час та після вчинення кримінального правопорушення.

Отже, самі по собі заперечення обвинуваченими знайомства між собою та відсутність відповідних відомостей у досліджених протоколах НСРД не є достатніми для спростування висновку про узгодженість їхніх дій, якщо така узгодженість об`єктивно встановлюється сукупністю інших належних і допустимих доказів.

Підсумовуючи результати судового розгляду та оцінюючи досліджені докази з точки зору їх належності, допустимості й достовірності, а їх сукупність з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд доходить висновку, що сторона обвинувачення довела поза розумним сумнівом не лише сам факт вчинення щодо потерпілого ОСОБА_22 інкримінованих кримінальних правопорушень, але й участь у них ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_34 відповідно до встановленої судом ролі кожного.

Щодо ОСОБА_11

Досліджена судом сукупність доказів свідчить, що участь ОСОБА_11 не мала випадкового чи ситуативного характеру, а полягала в організації спільних дій інших учасників, спрямованих на заволодіння майном потерпілого та висунення до нього майнових вимог із застосуванням насильства і погроз.

Висновок щодо його ролі суд робить не на підставі будь-якого одного доказу, а внаслідок зіставлення показань потерпілого ОСОБА_22 , показань ОСОБА_33 , отриманих у порядку ст. 225 КПК України та досліджених у судовому засіданні, результатів проведених слідчих дій, обшуків, пред`явлень речей для впізнання, речових доказів та інших матеріалів провадження.

Окремою ланкою цієї доказової сукупності є виявлення під час обшуку речі, яку потерпілий у подальшому впізнав як належну йому обручку. При цьому, як зазначено судом вище, обручка не розглядається як самостійний предмет обвинувачення та не використовується для розширення його фактичних меж усупереч ст. 337 КПК України, а враховується виключно як доказова обставина у взаємозв`язку з іншими матеріалами провадження. Матеріали щодо цієї речі включають обшук від 11.04.2017, висновок експерта № 393 від 12.09.2017, протокол пред`явлення речей для впізнання від 10.10.2017 та показання самого потерпілого.

Таким чином, встановлені судом фактичні дані у своїй сукупності характеризують ОСОБА_11 не як сторонню особу, випадково пов`язану з окремими учасниками чи речовими доказами, а як особу, дії якої були функціонально пов`язані з організацією та реалізацією спільного злочинного задуму.

Щодо ОСОБА_12 .

Причетність ОСОБА_12 суд вважає доведеною насамперед взаємно узгодженою сукупністю особистісних та об`єктивних доказів, які стосуються безпосереднього виконання дій щодо потерпілого.

Потерпілий ОСОБА_22 послідовно повідомляв про напад на нього двох осіб, його примусове переміщення та подальше утримання, застосування насильства і висунення майнових вимог, а також упізнавав ОСОБА_12 як одного з безпосередніх учасників цих подій. Ці відомості не залишаються ізольованим твердженням потерпілого, а співвідносяться з показаннями ОСОБА_33 щодо обставин переміщення потерпілого, маршруту руху та осіб, які брали участь у подіях.

Показання ОСОБА_33 , у свою чергу, перевірялися проведенням слідчого експерименту, під час якого ним відтворено маршрут до гаража № 32 та повідомлено обставини, пов`язані з діями учасників події. Суд враховує ці показання саме у взаємозв`язку з незалежними від волі свідка джерелами доказової інформації, а не як самостійну й достатню підставу для обвинувального висновку.

Суттєве значення у загальній системі доказування суд надає також результатам дослідження речей, вилучених у гаражі № 32 та під час проведених обшуків, у тому числі результатам молекулярно-генетичних експертиз. Водночас суд не надає жодному окремому генетичному сліду наперед установленої сили та враховує лише ті результати експертних досліджень, походження об`єктів яких можливо простежити за матеріалами кримінального провадження.

Отже, висновок щодо ОСОБА_12 ґрунтується на взаємному підтвердженні показань потерпілого, показань ОСОБА_33 , результатів слідчого експерименту, матеріалів обшуків, дослідження речових доказів та висновків експертів, які в сукупності виключають розумне пояснення його зв`язку з подією як випадкового.

Щодо ОСОБА_64 .

Стосовно ОСОБА_34 судом встановлено іншу функціональну роль у реалізації спільного умислу. Досліджені докази вказують на його участь у подальшому утриманні потерпілого, застосуванні до нього насильства та висуненні майнових вимог після його доставлення до місця утримання.

Відповідні обставини випливають із показань потерпілого ОСОБА_22 про його утримання у гаражному приміщенні, застосування насильства, погрози й вимоги передачі спочатку 1 000 000 доларів США, а надалі 50 000 доларів США та співвідносяться з показаннями ОСОБА_33 щодо доставки потерпілого до гаража, присутніх там осіб та подальших дій учасників події.

При цьому суд враховує, що саме по собі заперечення ОСОБА_32 знайомства з іншими обвинуваченими, як і відсутність у досліджених за клопотанням захисту матеріалах НСРД розмов про підготовку чи вчинення кримінального правопорушення, не спростовує доказів його фактичної поведінки під час реалізації спільного умислу. Наявність співучасті та узгодженості дій встановлюється судом за реальною поведінкою учасників та сукупністю обставин події, а не виключно за наявністю зафіксованої розмови про попередню домовленість.

У підсумку докази щодо кожного з трьох обвинувачених не існують окремими, не пов`язаними між собою фрагментами. Показання ОСОБА_22 щодо механізму нападу, переміщення, утримання, насильства та майнових вимог співвідносяться з показаннями ОСОБА_33 ; останні перевіряються результатами слідчого експерименту; відомості про місця та учасників події зіставляються з результатами оглядів та обшуків; вилучені об`єкти з результатами їх експертного, зокрема молекулярно-генетичного, дослідження; окремі речі з результатами проведених впізнань.

Саме така взаємна кореляція доказів, отриманих із різних процесуальних джерел, дозволяє суду відмежувати доказово підтверджені обставини від припущень та дійти висновку, що встановлена картина події не є результатом випадкового збігу окремих фактів.

Тому після перевірки альтернативних версій сторони захисту, доводів про непричетність обвинувачених, відсутність їхнього попереднього знайомства, недопустимість окремих доказів, можливе підкидання речових доказів, контамінацію біологічних слідів, порушення порядку проведення обшуків, а також тверджень ОСОБА_11 та ОСОБА_34 про застосування до них незаконного фізичного та психологічного впливу, суд не встановив обставин, які породжували б розумний сумнів у доведеності встановленої ролі кожного з обвинувачених.

Таким чином, у межах висунутого обвинувачення суд визнає доведеною поза розумним сумнівом індивідуальну участь ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_34 у вчиненні інкримінованих їм діянь, при цьому роль ОСОБА_11 встановлена як організаційна, тоді як ОСОБА_12 та ОСОБА_34 як безпосередніх учасників реалізації спільного злочинного умислу відповідно до фактичних дій кожного, установлених дослідженою судом сукупністю доказів.

За результатами судового розгляду, оцінивши досліджені докази окремо та в їх сукупності, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_34 у вчиненні інкримінованих їм кримінальних правопорушень доведена поза розумним сумнівом, у зв`язку з чим суд доходить таких висновків щодо остаточної юридичної кваліфікації дій кожного з обвинувачених.

ОСОБА_11 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених:ч. 2 ст. 146 КК України - незаконне викрадення людини, вчинене з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб; ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 187 КК України - організація нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства (розбою), вчиненого за попередньою змовою групою осіб та спрямованого на заволодіння майном у великих розмірах; ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 189 КК України - організація вимоги передачі чужого майна (вимагання), вчиненої за попередньою змовою групою осіб, із погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілому, яка завдала майнової шкоди потерпілому в особливо великому розмірі.

ОСОБА_12 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених:ч. 2 ст. 146 КК України - незаконне викрадення людини, вчинене з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб; ч. 4 ст. 187 КК України - напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб та спрямований на заволодіння майном у великих розмірах; ч. 4 ст. 189 КК України - вимога передачі чужого майна (вимагання), вчинена за попередньою змовою групою осіб, із погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілому, яка завдала майнової шкоди потерпілому в особливо великому розмірі.

ОСОБА_34 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених:ч. 2 ст. 146 КК України - незаконне викрадення людини, вчинене з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб; ч. 4 ст. 187 КК України - напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб та спрямований на заволодіння майном у великих розмірах; ч. 4 ст. 189 КК України - вимога передачі чужого майна (вимагання), вчинена за попередньою змовою групою осіб, із погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілому, яка завдала майнової шкоди потерпілому в особливо великому розмірі.

Таким чином, суд доходить висновку, що досліджені під час судового розгляду докази є належними, допустимими та достовірними, а в своїй сукупності достатніми, взаємопов`язаними та такими, що взаємно доповнюють один одного, утворюючи цілісну й послідовну систему доказів, яка поза розумним сумнівом доводить винуватість ОСОБА_11 за ч. 2 ст. 146, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 189 КК України; ОСОБА_12 та ОСОБА_34 за ч. 2 ст. 146, ч. 4 ст. 187, ч. 4 ст. 189 КК України. Встановлена судом сукупність доказів не залишає розумного сумніву щодо події кримінальних правопорушень, участі у них кожного з обвинувачених та характеру їх умисних і узгоджених дій, а тому є достатньою правовою і фактичною підставою для ухвалення щодо кожного з них обвинувального вироку.

2.8 Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання

Вирішуючи питання про наявність обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання, суд виходить із того, що їх встановлення є самостійним та обов`язковим елементом індивідуалізації покарання. Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених ст. 65 КК України, суд при визначенні виду та розміру покарання поряд зі ступенем тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та даними про особу винного зобов`язаний ураховувати обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Такий підхід узгоджується з практикою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, відповідно до якої призначення покарання в кожному конкретному кримінальному провадженні повинно бути індивідуалізованим та належним чином мотивованим, а при визначенні виду й розміру покарання суд має враховувати, серед іншого, ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, дані про особу обвинуваченого, а також установлені обставини, що пом`якшують або обтяжують покарання. Такий підхід, зокрема, викладений у постанові ККС ВС від 14 квітня 2020 року у справі № 344/8485/18.

Відповідно до ст.66 КК України обставини, які пом`якшують покарання обвинувачених судом не встановлено.

Відповідно до ст.67 КК України обставини, які обтяжують покарання обвинувачених, судом не встановлено.

2.9 Мотиви призначення покарання.

Вирішуючи питання про вид і розмір покарання, яке належить призначити кожному з обвинувачених, суд виходить із загальних засад призначення покарання, визначених статтями 50, 65 КК України, принципів законності, справедливості, співмірності та індивідуалізації кримінальної відповідальності.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Покарання має на меті не лише кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.

За змістом ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах санкції відповідної норми Особливої частини КК України, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, а також обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання. Особі має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Усталена практика Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду виходить із того, що визначені ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання становлять систему критеріїв, яка покликана забезпечити обрання винній особі необхідного, достатнього та справедливого заходу кримінально-правового примусу. Покарання за своїм видом і розміром повинно бути адекватним характеру вчинених дій, ступеню їх суспільної небезпечності, конкретним обставинам кримінального правопорушення та даним про особу винного.

Верховний Суд також послідовно наголошує, що призначення покарання за своєю правовою природою належить до дискреційних повноважень суду. Проте така дискреція не є довільною: суд повинен здійснювати її в межах закону, виходячи з мети покарання та належно мотивуючи, чому саме обраний вид і розмір покарання є необхідними та достатніми у конкретному кримінальному провадженні.

При цьому принцип індивідуалізації покарання вимагає оцінювати кримінальну відповідальність кожного обвинуваченого окремо, з урахуванням характеру та ступеня його фактичної участі у кримінальному правопорушенні, виконуваної ролі, конкретних дій, наслідків цих дій, даних про його особу, поведінки до та після вчинення кримінального правопорушення, а також установлених судом пом`якшуючих та обтяжуючих обставин. Саме індивідуалізація виду та розміру державного примусу залежно від особливостей конкретного кримінального правопорушення та його суб`єкта визначається у практиці ККС ВС як одна з основоположних засад призначення справедливого покарання.

Водночас справедливість покарання передбачає його пропорційність установленому ступеню суспільної небезпечності вчиненого. Покарання не повинно бути ані надмірно суворим, ані невиправдано м`яким, оскільки в обох випадках не забезпечується досягнення визначеної законом мети кримінальної відповідальності. Як зазначає Верховний Суд, навіть покарання, формально призначене в межах санкції кримінально-правової норми, може бути визнане явно несправедливим, якщо за своїм видом або розміром воно істотно не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі винного.

Таким чином, визначаючи покарання ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_39 , суд виходить не лише із санкцій відповідних статей Особливої частини КК України, а здійснює індивідуальну оцінку щодо кожного з них, ураховуючи ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, характер і ступінь фактичної участі кожного у їх вчиненні, конкретні обставини та наслідки кримінально протиправних дій, дані про особи обвинувачених, установлену судом роль кожного зі співучасників, а також відсутність установлених судом обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання.

Саме сукупність зазначених обставин підлягає подальшій індивідуальній оцінці судом при визначенні конкретного виду і розміру покарання окремо ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_39 за кожне кримінальне правопорушення та остаточного покарання за їх сукупністю.

Щодо ОСОБА_12 , суд, ураховуючи ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, їх характер, конкретні обставини вчинення, спрямованість умислу, характер і ступінь його участі у спільних діях, наслідки для потерпілого, дані про особу обвинуваченого, а також відсутність обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання, доходить висновку, що досягнення передбаченої ст. 50 КК України мети покарання можливе лише шляхом призначення йому реального покарання у виді позбавлення волі, а за кримінальні правопорушення, санкціями яких передбачено додаткове покарання, з конфіскацією майна. Підстав для призначення більш м`якого покарання або звільнення від його відбування суд не вбачає.

Щодо ОСОБА_34 , суд бере до уваги ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, фактичні обставини їх вчинення, характер його безпосередньої участі, спрямованість та узгодженість дій з іншими співучасниками, наслідки кримінально протиправних дій, відомості про особу обвинуваченого та відсутність установлених обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання. Сукупність наведеного переконує суд у необхідності призначення ОСОБА_39 реального покарання у виді позбавлення волі, а у передбачених законом випадках з додатковим покаранням у виді конфіскації майна, оскільки менш суворий захід кримінально-правового примусу не забезпечить досягнення мети покарання.

Щодо ОСОБА_11 , поряд із тяжкістю та конкретними обставинами вчинених кримінальних правопорушень суд особливо враховує встановлені характер і ступінь його участі у спільній злочинній діяльності, у тому числі організаторську роль у вчиненні розбою та вимагання, спрямованість умислу, характер дій та їх наслідки для потерпілого. З урахуванням цих обставин, даних про особу обвинуваченого та відсутності обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання, суд доходить висновку про необхідність призначення ОСОБА_11 реального покарання у виді позбавлення волі, а за кримінальні правопорушення, санкції яких це передбачають, з конфіскацією майна.

При цьому остаточне покарання кожному з обвинувачених підлягає визначенню за правилами ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, із дотриманням засад справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання. Саме такий підхід відповідає вимогам статей 50, 65 КК України щодо необхідності обрання покарання, адекватного характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

2.10 Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку.

Питання про речові докази, процесуальні витрати, цивільний позов та заходи забезпечення кримінального провадження суд вирішує в порядку та у спосіб, передбачений КПК України.

Вирішуючи цивільний позов потерпілого ОСОБА_22 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої кримінальними правопорушеннями, суд виходить із такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

За змістом ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов, зокрема, до обвинуваченого. Частиною 5 цієї статті передбачено, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами КПК України, а в частині процесуальних відносин, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються норми ЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно з ч. 1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, потерпілий ОСОБА_22 пред`явив цивільний позов до ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_34 , у якому просив стягнути з них солідарно завдану йому майнову шкоду в розмірі 1 073 800 грн та моральну шкоду в розмірі 2 000 000 грн, а всього 3 073 800 грн.

В обґрунтування вимог щодо майнової шкоди потерпілий посилався на те, що внаслідок вчинених щодо нього кримінальних правопорушень він був позбавлений належного йому майна та грошових коштів. Зокрема, заявлений розмір майнової шкоди визначений потерпілим виходячи із заволодіння 36 000 доларів США, які ним перераховано за відповідним курсом у суму 973 800 грн, та 100 000 грн, що загалом становить 1 073 800 грн.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. За змістом ч. 1 ст. 1190 ЦК України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть перед потерпілим солідарну відповідальність.

Під час судового розгляду судом установлено вчинення ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_32 умисних, спільних та узгоджених дій щодо потерпілого ОСОБА_22 , у тому числі дій майнового характеру, та встановлено причинний зв`язок між такими діями і заподіяною потерпілому майновою шкодою.

Обставини, покладені потерпілим в основу вимог про відшкодування майнової шкоди, узгоджуються з фактичними обставинами кримінальних правопорушень, які суд визнав доведеними поза розумним сумнівом на підставі дослідженої сукупності доказів. При цьому завдання відповідної шкоди стало наслідком не ізольованих дій одного з обвинувачених, а їх спільної кримінально протиправної діяльності.

З огляду на встановлений судом спільний та узгоджений характер дій обвинувачених, які перебувають у причинному зв`язку із заподіяною потерпілому майновою шкодою, суд доходить висновку про наявність передбачених ст. 1190 ЦК України підстав для покладення на ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_34 солідарного обов`язку з її відшкодування.

Таким чином, цивільний позов ОСОБА_22 у частині відшкодування майнової шкоди є обґрунтованим та підлягає задоволенню в повному обсязі шляхом солідарного стягнення з ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_34 на користь ОСОБА_22 1 073 800 грн майнової шкоди.

Щодо вимог про відшкодування моральної шкоди суд виходить із положень ст. 23 ЦК України, відповідно до яких особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, зокрема, полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з ушкодженням здоров`я, а також у душевних стражданнях, яких вона зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності передбачених законом підстав.

При визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди суд виходить із характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань потерпілого, погіршення його можливостей або позбавлення можливості їх реалізації, інших істотних обставин та керується вимогами розумності і справедливості.

Судом установлено, що кримінально протиправні дії обвинувачених були спрямовані не лише проти майнових прав ОСОБА_22 , але й безпосередньо посягали на його особисту свободу, фізичну та психічну недоторканність. Характер установлених судом дій, незаконне позбавлення потерпілого свободи, застосування до нього насильства та погроз, заволодіння майном і подальші вимоги майнового характеру об`єктивно спричинили потерпілому істотні фізичні та душевні страждання.

Суд ураховує, що потерпілий зазнав психологічного стресу, страху за власне життя та здоров`я, почуття безпорадності внаслідок протиправного обмеження свободи, а наслідки вчинених щодо нього кримінальних правопорушень призвели до вимушених змін у його звичайному способі життя та необхідності докладати додаткових зусиль для відновлення свого попереднього психологічного й емоційного стану.

За таких обставин суд визнає доведеним сам факт заподіяння ОСОБА_22 моральної шкоди та наявність прямого причинного зв`язку між цією шкодою і кримінально протиправними діями обвинувачених.

Разом із тим визначення розміру грошової компенсації моральної шкоди не може здійснюватися виключно виходячи із суб`єктивної оцінки потерпілим перенесених ним страждань. Розмір такого відшкодування повинен бути співмірним із характером правопорушення та його наслідками, відповідати компенсаційній природі цього інституту та вимогам розумності, виваженості й справедливості.

Оцінюючи заявлений ОСОБА_22 розмір моральної шкоди у 2 000 000 грн, суд ураховує характер та тривалість протиправного посягання, спосіб вчинення кримінальних правопорушень, застосування насильства та погроз, посягання одночасно на особисту свободу, фізичну недоторканність і майнові права потерпілого, характер та інтенсивність перенесених ним фізичних і душевних страждань, а також установлені судом наслідки вчинених кримінальних правопорушень.

Водночас, виходячи із засад розумності, справедливості та співмірності, суд вважає заявлений потерпілим розмір моральної шкоди завищеним та таким, що підлягає зменшенню.

При цьому, визначаючи обсяг відповідальності кожного з обвинувачених за заподіяну моральну шкоду, суд бере до уваги встановлені вироком характер та ступінь участі кожного з них у вчиненні кримінальних правопорушень і вважає справедливим визначити розмір грошової компенсації, що підлягає стягненню з кожного обвинуваченого окремо, у сумі 200 000 грн.

Таким чином, цивільний позов ОСОБА_22 в частині відшкодування моральної шкоди підлягає частковому задоволенню шляхом стягнення на його користь з ОСОБА_11 200 000 грн, з ОСОБА_12 200 000 грн та з ОСОБА_34 200 000 грн моральної шкоди.

Отже, оцінюючи цивільний позов у сукупності з установленими вироком фактичними обставинами кримінального провадження та керуючись положеннями статей 127–129 КПК України, статей 23, 1166, 1167, 1190 ЦК України, суд доходить висновку, що цивільний позов потерпілого ОСОБА_22 підлягає частковому задоволенню: у частині майнової шкоди у повному обсязі шляхом солідарного стягнення з ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_34 1 073 800 грн; у частині моральної шкоди частково, шляхом стягнення з кожного з обвинувачених по 200 000 грн, а всього 600 000 грн. У задоволенні решти позовних вимог про відшкодування моральної шкоди належить відмовити.

Оскільки у кримінальному провадженні понесені документально підтверджені витрати, пов`язані із залученням експертів, такі витрати відповідно до ст. 124 КПК України підлягають стягненню з обвинувачених на користь держави. З огляду на обсяг проведених експертних досліджень та визначений розмір процесуальних витрат суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_34 на користь держави витрати на залучення експертів у розмірі 27 072,32 грн (двадцять сім тисяч сімдесят дві гривні 32 копійки) з кожного.

Вирішуючи питання щодо арешту майна, суд ураховує, що арешт, накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 10.05.2016 року у справі № 520/5250/16-к на речі та об`єкти, вилучені 06.05.2016 року під час огляду гаража № НОМЕР_2 на автостоянці ПП «Простор», застосовувався з метою забезпечення їх збереження як речових доказів. Оскільки судовий розгляд завершено, відповідні докази безпосередньо досліджені та питання про їх подальшу долю вирішується вироком, необхідність у подальшому застосуванні цього заходу забезпечення кримінального провадження відпала, у зв`язку із чим зазначений арешт підлягає скасуванню.

Щодо речових доказів суд виходить із положень ст. 100 КПК України та враховує їх характер, походження, належність, доказове значення і можливість подальшого законного використання.

Електронні носії інформації, на яких зафіксовано хід та результати слідчих (розшукових), негласних слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій, а також письмові речові докази, які є складовою матеріалів кримінального провадження та необхідні для збереження його доказової бази, слід залишити на зберіганні в матеріалах кримінального провадження.

Предмети та об`єкти, вилучені під час огляду гаража № 32, зокрема молотки, металева арматура, липка стрічка та її фрагменти, пластикові хомути та їх фрагменти, поліетиленова плівка, а також об`єкти зі змивами, після їх дослідження судом та проведення необхідних експертних досліджень самостійної матеріальної цінності для цілей цього кримінального провадження не мають, необхідність у їх подальшому зберіганні відсутня, а тому вони підлягають знищенню.

Аналогічно суд вирішує питання щодо інших вилучених речових доказів, наведених у матеріалах кримінального провадження, зокрема пластикових хомутів, ліхтарика, ножів, балаклави, сумок, наколінників, бити, предметів, зовні схожих на автомат, рушницю, магазини та пістолети, а також інших предметів спорядження, посвідчення, кобури та патронів. З огляду на характер цих речей, їх використання у доказуванні та відсутність підстав для повернення їх особам, у яких вони були вилучені, суд вважає за необхідне вирішити їх долю шляхом знищення в установленому законом порядку.

Щодо обручки з металу жовтого та сірого кольорів суд ураховує, що її належність потерпілому ОСОБА_22 встановлювалася під час судового розгляду, а сам речовий доказ був переданий потерпілому за гарантійною розпискою. У зв`язку із цим обручку слід вважати повернутою за належністю потерпілому ОСОБА_22 .

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.2, 17, 100, 110, 124, 129, 174, 349, 368, 373-374, 376, 392-395, КПК України, колегія суддів, –

3.РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА

УХВАЛИЛА:

ОСОБА_11 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 189 КК України, та призначити йому покарання:

-за ч. 2 ст. 146 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки;

-за ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 187 КК України у виді позбавлення волі на строк 8 (вісім) років з конфіскацією всього майна, що належіть на праві приватної власності ОСОБА_11 ;

-за ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 189 КК України у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років з конфіскацією всього майна, що належіть на праві приватної власності ОСОБА_11 ;

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворих покарань більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_11 покарання у виді позбавлення волі на строк 8 (вісім) років з конфіскацією всього майна, що належіть на праві приватної власності ОСОБА_11 .

ОСОБА_12 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 4 ст. 187, ч. 4 ст. 189 КК України, та призначити йому покарання:

-за ч. 2 ст. 146 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки;

за ч. 4 ст. 187 КК України у виді позбавлення волі на строк 8 (вісім) років з конфіскацією всього майна, що належіть на праві приватної власності ОСОБА_12 ;

-за ч. 4 ст. 189 КК України у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років з конфіскацією всього майна, що належіть на праві приватної власності ОСОБА_12 .

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворих покарань більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_12 покарання у виді позбавлення волі на строк 8 (вісім) років з конфіскацією всього майна, що належіть на праві приватної власності ОСОБА_12 .

ОСОБА_31 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 4 ст. 187, ч. 4 ст. 189 КК України, та призначити йому покарання:

-за ч. 2 ст. 146 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки;

-за ч. 4 ст. 187 КК України у виді позбавлення волі на строк 8 (вісім) років з конфіскацією всього майна, що належіть на праві приватної власності ОСОБА_39 ;

-за ч. 4 ст. 189 КК України у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років з конфіскацією всього майна, що належіть на праві приватної власності ОСОБА_97 .

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворих покарань більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_39 покарання у виді позбавлення волі на строк 8 (вісім) років з конфіскацією всього майна, що належіть на праві приватної власності ОСОБА_97 .

Строк відбування покарання ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_39 обчислювати з моменту їх фактичного затримання в порядку виконання цього вироку.

Цивільний позов ОСОБА_22 до ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , та ОСОБА_34 , про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінальних правопорушень – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_11 на користь ОСОБА_22 майнову шкоду, завдану внаслідок вчинення кримінальних правопорушень, у розмірі 357 933,33 грн, та моральну шкоду у розмірі 200 000 грн, а всього 557 933,33 грн (п`ятсот п`ятдесят сім тисяч дев`ятсот тридцять три гривні 33 копійки).

Стягнути з ОСОБА_12 , на користь ОСОБА_22 майнову шкоду, завдану внаслідок вчинення кримінальних правопорушень, у розмірі 357 933,33 грн, та моральну шкоду у розмірі 200 000 грн, а всього 557 933,33 грн (п`ятсот п`ятдесят сім тисяч дев`ятсот тридцять три гривні 33 копійки).

Стягнути з ОСОБА_34 на користь ОСОБА_22 майнову шкоду, завдану внаслідок вчинення кримінальних правопорушень, у розмірі 357 933,34 грн, та моральну шкоду у розмірі 200 000 грн, а всього 557 933,34 грн (п`ятсот п`ятдесят сім тисяч дев`ятсот тридцять три гривні 34 копійки).

Стягнути з ОСОБА_11 на користь держави документально підтвердженні витрати на залучення експертів на загальну суму 27 072, 32 грн (двадцять сім тисяч сімдесят дві гривні 32 копійки).

Стягнути з ОСОБА_12 на користь держави документально підтвердженні витрати на залучення експертів на загальну суму 27 072, 32 грн (двадцять сім тисяч сімдесят дві гривні 32 копійки).

Стягнути з ОСОБА_98 на користь держави документально підтвердженні витрати на залучення експертів на загальну суму 27 072, 32 грн (двадцять сім тисяч сімдесят дві гривні 32 копійки).

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 10.05.2016 року (Справа № 520/5250/16-к, Провадження № 1-кс/520/1047/16) на речі, які вилучені під час огляду 06.05.2016 із гаражу № НОМЕР_2 , який розташований по ряду XVII автостоянки ПП «Простор», за адресою: м. Одеса, вул. Генерала Петрова 37 с/ Горемикінський люнет, 1, а саме: молоток з дерев`яною ручкою та металевою ударною частиною, розміром приблизно 30-35 см, який був покритий пилом та землею (№1); арматуру металеву, зі слідами іржі, з двох кінців якої нанесено різьбу, розміром приблизно 50 см (№2); моток липкої стрічки (скотчу) прозорого кольору, з основою жовто-синього кольору (№ 3); фрагмент скотчу, частково зафіксований на картонній коробці (№ 4); молоток із рукояткою червоно-жовтого кольору з ударною частиною чорного кольору на вигляд із полімерного матеріалу (№ 5); молоток із рукояткою червоно-жовтого кольору з ударною частиною чорного кольору на вигляд із полімерного матеріалу (№ 6); пластиковий хомут, який на момент огляду був зачеплений до кільця із арматури, яке стирчало із бетонної плити (№ 7); фрагмент пластикового хомута (№ 8); фрагмент пластикового хомута (№ 9); пластиковий хомут, який було затиснуто між каменями ракушняка (№ 10); поліетиленову плівку блакитного кольору (№ 11); зі шматка картону, який розташовано біля лівої стіни вилучено змив; із зазначеної поліетиленової плівки блакитного кольору вилучено змив.

Речові докази по кримінальному провадженню, а саме:

-Електроні носії інформації, на яких зафіксовано хід та результати слідчих (розшукових), негласних слідчих (розшукових) та процесуальних дій, а також письмові речові докази – зберігати в матеріалах кримінального провадження.;

-Молоток з дерев`яною ручкою та металевою ударною частиною, розміром приблизно 30-35 см, який був покритий пилом та землею (№1); арматуру металеву, зі слідами іржі, з двох кінців якої нанесено різьбу, розміром приблизно 50 см (№2); моток липкої стрічки (скотчу) прозорого кольору, з основою жовто-синього кольору (№ 3); фрагмент скотчу, частково зафіксований на картонній коробці (№ 4); молоток із рукояткою червоно-жовтого кольору з ударною частиною чорного кольору на вигляд із полімерного матеріалу (№ 5); молоток із рукояткою червоно-жовтого кольору з ударною частиною чорного кольору на вигляд із полімерного матеріалу (№ 6); пластиковий хомут, який на момент огляду був зачеплений до кільця із арматури, яке стирчало із бетонної плити (№ 7); фрагмент пластикового хомута (№ 8); фрагмент пластикового хомута (№ 9); пластиковий хомут, який було затиснуто між каменями ракушняка (№ 10); поліетиленову плівку блакитного кольору (№ 11); зі шматка картону, який розташовано біля лівої стіни вилучено змив; із зазначеної поліетиленової плівки блакитного кольору вилучено змив – знищити.

-Обручку з металу жовтого та сірого кольорів – вважати повернутою за належністю потерпілому ОСОБА_22 , згідно гарантійної розписки.;

-Чотири пластикових хомути білого кольору, розміром 446x5 мм; ліхтарик, з металу чорного та сірого кольорів, розміром 159x27 мм; розкладний ніж із руків`ям та лезом виготовленим із полімерного матеріалу чорного кольору та металу сірого кольору. На лезі ножа наявний фабричний напис : «NAVY K -617 440 C»; балаклава (шапка-маска) з трикотажної тканини чорного кольору; сумка з тканини чорного кольору з поясом, чотири наколінника з полімерного металу та тканини чорного кольору; сумка із тканини чорного та синього кольорів, в середині якої міститься предмет ззовні схожий на автомат, з серійним номером НОМЕР_18 ; бита з полімерного металу чорного кольору, на биті міститься фабричний напис «Brooklyn Shorty»; предмет ззовні схожий на рушницю, з серійним номером « НОМЕР_19 »; три предмети ззовні схожі на магазини з полімерного металу чорного та коричневого кольорів; палиця з полімерного матеріалу біло червоного кольорів; розкладний ніж руків`я та лезо якого виготовлено з полімерного матеріалу чорного кольору та металу сірого кольору. На лезі ножа наявний фабричний напис «Voyager»; посвідчення МВС України з фотокарткою, кобура, підставка для патронів та патрони; предмет ззовні схожий на пістолет, з серійним номером НОМЕР_20 ; предмет ззовні схожий на пістолет, з серійним номером НОМЕР_17 – знищити.

Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з моменту його проголошення через Київський районний суд м. Одеси.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Суддя ОСОБА_2

Суддя ОСОБА_3

ОСОБА_1