Вирок від 15 вересня 2026 р. у справі №706/924/26 — Христинівський районний суд Черкаської області

Справа № 706/924/26

1-кп/706/132/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2026 року м. Христинівка

Христинівський районний суд Черкаської області у складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Христинівка Черкаської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026255360000199 від 10.04.2026, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вінниця, громадянина України, із середньою спеціальною освтою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- 02 червня 2025 року Вінницьким міським судом Вінницької області за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 рік;

- 01 липня 2025 року Вінницьким міським судом Вінницької області за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень;

- 11 листопада 2025 року Вінницьким міським судом Вінницької області за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 71, п. а1 ч. 1, ч. 3 ст. 72 КК України остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць.

Вироком Вінницького апеляційного суду від 03.02.2026 скасовано вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 11.11.2025 в частині призначеного покарання та призначено ОСОБА_4 за ч. 4 ст. 185 КК України покарання у виді 5 років позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 71, п. а1 ч. 1, ч. 3 ст. 72 КК України остаточно визначено покарання у виді 5 років 1 місяця позбавлення волі та штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень, який постановлено виконувати окремо від покарання у виді позбавлення волі,

за ч. 1 ст. 357 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 09 квітня 2026 року близько 13 години 45 хвилин перебуваючи біля банкомату, що розміщений по вулиці Шевченка в м. Христинівка Уманського району Черкаської області, помітив на землі банківську картку AT «Ощадбанк» за № НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_5 , після чого у нього виник умисел на привласнення вказаної банківської картки з метою подальшого викрадення грошових коштів.

Тоді ж ОСОБА_4 , реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на привласнення офіційного документу, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, керуючись корисливим мотивом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, шляхом вільного доступу умисно підняв та привласнив банківську картку для обслуговування банківського рахунку AT «Ощадбанк» за № НОМЕР_1 , видану на ім`я ОСОБА_5 , яка є різновидом офіційного документу, містить обов`язкові реквізити, що дають змогу ідентифікувати платіжну систему, емітента (банк) та держателя цього спеціального засобу, з метою подальшого таємного викрадення за допомогою вказаної картки грошових коштів, що зберігались на банківському рахунку.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у інкримінованому правопорушенні визнав повністю, підтвердив зазначені в обвинувальному акті обставини та повідомив, що прямував з м. Ладижин додому в с. Леухи автостопом через м. Христинівка. Перебуваючи в районі залізничного вокзалу у м. Христинівка, він знайшов на землі банківську картку жовтого кольору. Піднімаючи картку, обвинувачений усвідомлював, що вона належить іншій особі. Надалі зайшов до магазину (супермаркету) поблизу вокзалу, щоб придбати продукти та у магазині здійснив розрахунок знайденою чужою карткою на суму приблизно 520–530 гривень за куплені продукти. Оплата пройшла без запиту PIN-коду. Також обвинувачений пояснив свої дії тим, що переплутав картки при розрахунку і вважав, що сплачує власною карткою. Усвідомлення того, що він скористався чужою карткою, за його словами, прийшло вже після виходу з магазину. Водночас обвинувачений не заперечував привласнення банківської картки із корисливого мотиву. Того дня обвинуваченому не вдалося виїхати з міста, а наступного дня до нього приїхали працівники поліції, яким він і видав знайдену банківську картку.

Відповідно до ч. 1 ст. 348 КПК України суд встановив, що обвинуваченому ОСОБА_4 суть обвинувачення зрозуміла. Обвинувачений визнає свою вину у вчинені інкримінованого йому кримінального правопорушення, погоджується з кваліфікацією вчиненого ним діяння, його показання є послідовними, логічними, а тому не викликають сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

З огляду на беззаперечне визнання обвинуваченим ОСОБА_4 вини у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, згодою з кваліфікацією вчиненого ним діяння, відсутність заперечень щодо встановлених обставин учасників судового провадження, відсутність сумнівів щодо добровільності та істинності їх позицій, суд, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин справи, які ніким не оспорюються, та вирішив обмежитись допитом обвинуваченого ОСОБА_4 та дослідженням доказів, які характеризують особу обвинуваченого з метою з`ясування наявності обставин, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обтяжують чи пом`якшують покарання, та документів щодо речових доказів у провадженні.

Наслідки розгляду справи відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України учасникам судового провадження судом роз`яснені.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що під час судового розгляду кримінального провадження винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому проступку доведена у повному обсязі.

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 357 КК України як привласнення офіційного документу, вчинене з корисливих мотивів.

Обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_4 відповідно до ст. 66 КК України, судом не встановлено.

Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 відповідно до ст. 67 КК України, відсутні.

При призначенні покарання обвинуваченому суд враховує тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, що відповідно до ст. 12 КК України є кримінальним проступком, відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують призначення покарання, особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується посередньо, до ув`язнення не був офіційно працевлаштований, має незняті та непогашені судимості, у тому числі за вчинення корисливого злочину, із 15.04.2026 затриманий на виконання вироку Вінницького апеляційного суду від 03.02.2026 та відбуває покарання у виді позбавлення волі в Літинській виправній колонії №123, під наглядом лікаря-психіатра не перебуває, перебуває на обліку у лікаря – нарколога КНП «Іллінецька міська лікарня» Іллінецької міської ради із 2012 року, діагноз F10, 252, активна залежність. Також суд враховує відношення самого обвинуваченого до вчиненого кримінального проступку, визнання ним вини та вважає за доцільне призначити йому покарання у виді обмеження волі.

Призначення ОСОБА_4 менш суворого виду покарання у виді штрафу або пробаційного нагляду, на переконання суду, не відповідатиме меті покарання та буде недостатнім для виправлення обвинуваченого, позаяк останній не працює, не має доходів та наразі відбуває покарання у виді позбавлення волі. Відповідно до ч. 5 ст. 59-1 КК України пробаційний нагляд не призначається особам, які під час відбування цього виду покарання вчинили кримінальне правопорушення. Позаяк ОСОБА_4 є особою, яка вчиняла кримінальне правопорушення, під час відбування пробаційного нагляду, призначення йому такого покарання заборонено законом.

Оскільки кримінальне правопорушення ОСОБА_4 було вчинено до повного відбуття покарання за попереднім вироком, остаточне покарання у цій справі слід призначити за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК України із застосуванням п. 1 б ч. 1 ст. 72 КК України, частково приєднавши невідбуту частину покарання за вироком Вінницького апеляційного суду від 03.02.2026, а покарання у виді штрафу виконувати самостійно.

Підстав для застосування ст. 69, 69-1 КК України не встановлено.

Заходи забезпечення кримінального провадження до обвинуваченого не застосовувалися. Клопотань про їх застосування не надходило.

Процесуальні витрати відсутні.

Цивільний позов не заявлений.

Питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного вище, керуючись статтями 373 - 375, 376, 381-382 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України, та призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків та із застосуванням п. 1 б ч. 1 ст. 72 КК України, згідно якого одному дню позбавлення волі відповідають два дні обмеження волі, до призначеного покарання за цим вироком частково приєднати невідбуте покарання за вироком Вінницького апеляційного суду від 03 лютого 2026 року та призначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років 1 (один) місяць та штраф в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, який виконувати окремо від покарання у виді позбавлення волі.

Строк відбуття покарання ОСОБА_4 рахувати з дня ухвалення даного вироку.

Речові докази: DVD-R диск та банківську картку № НОМЕР_1 залишити у матеріалах кримінального провадження № 12026255360000199 від 10.04.2026.

Вирок може бути оскаржений з урахуванням особливостей, передбачених ст. 394 КПК України, до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Христинівський районний суд Черкаської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано, або у разі подання апеляційної скарги після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, якщо вирок не скасовано.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_6