Рішення від 07 вересня 2026 р. у справі №698/595/26 — Калинопільський районний суд Черкаської області

Справа № 698/595/26

Провадження № 2/698/527/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 р. Калинопільський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого – судді Лазаренка В.В.,

при секретарі судових засідань – Триліс Я.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Новомиргородський відділ ДВС у Новоукраїнському районі Кіровоградської області про зміну розміру аліментів,

ВСТАНОВИВ:

26.06.2026 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Новомиргородський відділ ДВС у Новоукраїнському районі Кіровоградської області про зміну розміру аліментів, в якій позивач просить суд змінити розмір аліментів, які стягуються на підставі рішення Катеринопільського районного суду Черкаської області від 07.08.2020 року по справі № 698/123/20 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в розмірі частини всіх видів заробітку, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, кожного місяця на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з дня подачі заяви до суду, тобто з 11.03.2020 року і до повноліття дитини та визначити інший розмір аліментів, за яким стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_2 в розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, кожного місяця на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з дня подання даної позовної заяви до суду і до повноліття дитини.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що рішенням Катеринопільського районного суду Черкаської області від 07.08.2020 року по справі № 698/123/20 стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_2 , аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини всіх видів його заробітку, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку, кожного місяця з дня подачі заяви до суду, тобто з 11.03.2020 року і до повноліття дитини. На виконання вказаного рішення суду Катеринопільським районним судом Черкаської області 15.10.2020 року виданий виконавчий лист № 698/123/20, який перебуває на виконанні у Новомиргородському відділі державної виконавчої служби у Новоукраїнському районі Кіровоградської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, що підтверджується довідкою Новомиргородського відділу ДВС № 14880 від 17.04.2026 року.

На даний час кардинально змінилося його матеріальне та сімейне становище, оскільки 12.12.2023 року він уклав шлюб з ОСОБА_5 , від якого у них народився син, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Вказує, що починаючи з моменту його одруження 12.12.2023 року, і як наслідок появи на світ сина ОСОБА_7 його матеріальний стан значно погіршився в сторону зменшення, йому не вистачає отримуваного ним доходу на утримання дружини, яка не працює і перебуває наразі у декретній відпустці і 3-х місячного сина, тобто сплата аліментів відповідачу у розмірі частини доходу позбавляє його можливості утримувати на достатньому рівні власну сім`ю з дотриманням принципу рівномірності понесення витрат на утримання усіх його дітей, тому він змушений звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, які він сплачує на користь відповідачки.

Ухвалою суду від 06.07.2026 року вказану позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк п`ять днів для усунення зазначених недоліків.

26.12.2025 року на виконання ухвали суду позивачем надано заяву про усунення недоліків разом з квитанцією про сплату судового збору.

Ухвалою суду від 20.07.2026 року, прийнято вказану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження.

04.08.2026 року до суду від відповідачки надійшов відзив на позовну заяву, в якому остання просить суд відмовити у задоволенні позову, з підстав його необґрунтованості та безпідставності.

В обґрунтування заперечень проти задоволення позову посилається на те, що ОСОБА_1 є працездатною особою та має постійне місце роботи, отримує гідну заробітну плату, яка в середньому складає 24000 грн. на місяць, а тому має можливість матеріально утримувати своїх малолітніх дітей. Вважає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про істотне погіршення його матеріального стану з моменту ухвалення рішення суду, у зв`язку з чим він нібито не має змоги сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Сам по собі факт наявності іншої дитини, яку зобов`язаний утримувати позивач, не свідчить про погіршення його матеріального становища та зміну сімейного стану чи про інші обставини, які б могли бути підставою для зменшення розміру аліментів.

Таким чином, відповідачка посилається на те, що позивачем належних і допустимих доказів на підтвердження своїх доводів про наявність підстав для зменшення розміру аліментів не надано, а тому підстави для задоволення таких позовних вимог відсутні.

Дослідивши, вивчивши та проаналізувавши докази наявні в матеріалах справи, суд вважає позов не підлягаючим задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що заочним рішенням Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 09.08.2016 року по справі № 395/443/16-ц розірвано шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований Виконавчим комітетом Канізької сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, актовий запис № 01 від 08.07.2013 року.

Від даного шлюбу у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 народилася дочка ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується повторним свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 , видане 05.04.2016 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Новомиргородського районного управління юстиції у Кіровоградській області.

Рішенням Катеринопільського районного суду Черкаської області від 07.08.2020 року по справі № 698/123/20 стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_2 , аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини всіх видів його заробітку, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку, кожного місяця з дня подачі заяви до суду, тобто з 11.03.2020 року і до повноліття дитини.

16.02.2021 року постановою державного виконавця Новомиргородського РВДВС Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Власенко К.В. відкрито виконавче провадження ВП № 64521178 з примусового виконання виконавчого листа № 698/123/20 виданого 15.10.2020 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку ОСОБА_1 , але не менше 50% прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку, починаючи з 11.03.2020 року і до повноліття дитини.

Згідно довідки Новомиргородськоговідділу державної виконавчої служби у Новоукраїнському районі Кіровоградської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України № 14880 від 17.04.2026 року вбачається, що станом на 14.04.2026 року, на виконанні у відділі ДВС перебуває виконавчий лист № 698/123/20 від 15.10.2020 року, виданий Катеринопільським районним судом Черкаської області про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліментів в розмірі частини всіх видів заробітку, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно на користь ОСОБА_2 , на утримання доньки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до досягнення донькою повноліття.

У відповідності до наданого до суду розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 01.06.2026 року вбачається, що ОСОБА_1 станом на 01.01.2026 року має заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 40714,31 грн..

Відповідно до свідоцтва про шлюбсерія НОМЕР_2 від 12.12.2023 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрували шлюб 12.12.2023 року у відділі державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Одеса, про що зроблено запис за № 992.

Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 виданого 18.03.2026 року ОСОБА_6 , народився ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьком записаний « ОСОБА_1 », а матір`ю « ОСОБА_10 ».

Приймаючи вказані обставини, в межах заявлених вимог про зменшення розміру аліментів, які стягуються з позивача на підставі виконавчого листа № 698/123/20 від 15.10.2020 року, виданого Катеринопільським районним судом Черкаської області з ОСОБА_1 стягуються аліменти на малолітню доньку ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини всіх видів його заробітку, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 11.03.2020 року та до досягнення повноліття ОСОБА_8 , суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

У статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до абз. 2 п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №18 від 18.12.2009 «Про судове рішення у цивільній справі», оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та друга статті 3 ЦПК України), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

З урахуванням цих норм, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.

Щодо виниклих правовідносин за даною справою, останні пов`язані щодо аліментних зобов`язань, які врегульовані Сімейним Кодексом України та безпосередньо стосуються і впливають на права і інтереси малолітньої дитини.

У відповідності до статті 3 «Конвенції про права дитини» від 20 листопада 1989 року (далі Конвенція), яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Статтею 18 Конвенції передбачено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно із статтею 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язанні утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Виходячи із змісту статті 181 СК за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Згідно із частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до частини третьою статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

У постанові Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 року № 3 роз`яснено що за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом (абз. 1 п. 17). Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення (абз. 3 п. 17). Відповідно до ст. 192 СК розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них (абз. 1 п. 23). У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили (абз. 4 п. 23).

Статтею 182 СК України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Відповідно до положень ст. 183 СК України розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини.

Крім того, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення (ч. 1 ст. 184 СК України).

При цьому підстави визначення розміру аліментів у частках до заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень ст. 182 СК України, так і положень ст.ст. 183, 184 СК України.

Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків. Водночас, права та інтереси батьків очевидно підлягають врахуванню та оцінці судом при вирішенні спору.

Частина перша статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Отже, під час розгляду справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів суд може змінити розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

З аналізу даних правових норм вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я одержувача аліментів. При цьому, суд, з урахування встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав що до неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання що до зменшення розміру аліментів.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зазначене положення кореспондується частиною 3 статтею 12 ЦПК України.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Позивач посилаючись на неможливість сплачувати аліменти у розмірі визначеному рішенням Катеринопільського районного суду Черкаської області від 07.08.2020 року по справі № 698/123/20 та як на підставу для зменшення відповідного розміру аліментів посилається на погіршення його матеріального стану та зміну сімейного стану.

Однак, суд вважає вказані доводи необґрунтованими та недостатніми для підтвердження підстав для зменшення визначеного рішенням Катеринопільського районного суду Черкаської області від 07.08.2020 року по справі № 698/123/20 розміру аліментів, оскільки позивач працевлаштований, отримує заробітну плату у розмірі 24840 грн. та виконував зазначене рішення суду.

Отже, позивач належних і допустимих доказів на підтвердження свого майнового стану, який би обґрунтовував необхідність визначення аліментів на утримання доньки у меншому розмірі, ніж визначено судовим рішенням не надав, а утримання позивачем інших осіб, без доведення погіршення його майнового становища, не буде спрямоване на належне забезпечення доньки та суперечитиме її інтересам.

Приймаючи вищевикладене, а також, що доказування не може ґрунтуватись на припущеннях, суд вважає позов ОСОБА_1 необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 1-18, 76-89, 133, 137, 141, 161, 170, 263-265, 274-279, 352, 354 ЦПК України, ст.ст. 141, 180, 181, 182, 192 СК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Новомиргородський відділ ДВС у Новоукраїнському районі Кіровоградської області про зміну розміру аліментів – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.В. Лазаренко