Рішення від 15 вересня 2026 р. у справі №562/2428/26 — Здолбунівський районний суд Рівненської області

Справа № 562/2428/26

Номер провадження 2/562/1736/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2026 р. Здолбунівський районний суд Рівненської області в складі: головуючого судді Ковалика Ю.А., секретаря судових засідань Камінник В.С., за участю представників позивача Якимчука В.М., Януля В.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Здолбунів справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом Підприємства Рівненської міської організації Української спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) - фірма «Саланг» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2026 року Підприємство Рівненської міської організації Української спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) - фірма «Саланг» (далі - позивач) звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач), просило ухвалити рішення про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 151233грн. 80 коп. та понесених судових витрат по справі.

Обгрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що постановою судді Здолбунівського районного суду Рівненської області від 04 червня 2018 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 340 грн.

Зазначеною постановою встановлено, що 05 квітня 2018 року близько 18 години 45 хвилин на автодорозі Київ-Чоп (330 км. + 900 м.) водій ОСОБА_1 керуючи автобусом «I-VAN» д.н.з. НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_2 , виконуючи маневр розвороту, не надав переваги в русі автомобілю «Тойота Лендкрузер» д.н.з. НОМЕР_2 який рухався по головній дорозі та здійснив з ним зіткнення в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим порушив вимоги п. 10.11, 10.5 «Правил дорожнього руху».

В подальшому потерпілий в справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ФОП ОСОБА_4 (власника транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 ) та підприємства Рівненської міської організації Української спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) - фірма «Саланг», яке транспортний засіб використовувало для перевезення пасажирів на приміському автобусному маршруті загального користування № 0817 «Рівне ПВА Коршів» і був закріплений за фірмою «Саланг», як засіб провадження господарської діяльності.

Постановою Рівненського апеляційного суду від 14 травня 2026 року стягнуто з підприємства Рівненської міської організації Української спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) - фірми "Саланг" на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 137013,13 грн.

Постанова суду виконана, стягнуто з позивача на користь ОСОБА_3 137013,13 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та винагорода приватного виконавця в розмірі 13701,31 грн., всього 151233,80 грн.

Керуючись ст. 1191 Цивільного кодексу України позивач звертається до суду з позовом про відшкодування шкоди в порядку регресу, заподіяної відповідачем ОСОБА_1 .

Ухвалою Здолбунівського районного суду Рівненської області від 31 липня 2026 року відкрито провадження у вказаній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Здолбунівського районного суду Рівненської області від 31 липня 2026 року вжито заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони на зняття з обліку і відчуження майна відповідача ОСОБА_1 .

В судовому засіданні представники позивача ОСОБА_5 , ОСОБА_6 підтримали позовні вимоги в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві. Крім того зазначили, що відповідач ОСОБА_1 ніколи не перебував у трудових правовідносинах з позивачем. Просили при вирішенні даного позову керуватися саме положеннями Цивільного кодексу України. Проти заочного розгляду справи не заперечували.

Відповідач ОСОБА_1 на неодноразові виклики в судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчать поштові повідомлення та оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. Про причини неявки суд не повідомив та не подав відзив.

Враховуючи те, що у справі є достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін та враховуючи те, що представники позивача не заперечували проти заочного розгляду справи, відповідно до ч.1 ст. 280 ЦПК України, суд ухвалює заочне рішення.

Суд, вислухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що постановою судді Здолбунівського районного суду Рівненської області від 04 червня 2018 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 340 грн.

Зазначеною постановою встановлено, що 05 квітня 2018 року близько 18 години 45 хвилин на автодорозі Київ-Чоп (330 км. + 900 м.) водій ОСОБА_1 керуючи автобусом «I-VAN» д.н.з. НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_2 , виконуючи маневр розвороту, не надав переваги в русі автомобілю «Тойота Лендкрузер» д.н.з. НОМЕР_2 який рухався по головній дорозі та здійснив з ним зіткнення в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим порушив вимоги п. 10.11, 10.5 «Правил дорожнього руху».

Власником транспортного засобу марки "Тоyota Land Cruiser 200", реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2008 року випуску, був ОСОБА_3 .

Власником автобуса "І-VAN", реєстраційний номер НОМЕР_1 на момент ДТП була ОСОБА_2 , транспортний засіб "І-VAN", реєстраційний номер НОМЕР_1 , був закріплений за підприємством Рівненської міської організації Української спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) - фірмою "Саланг", як засіб провадження господарської діяльності

Дорожньо - транспортна пригода сталася за участі пасажирського автобуса - «I-VAN» д.н.з. НОМЕР_1 , який рухався по маршруту «Рівне - Здолбунів - Коршів».

Постановою Рівненського апеляційного суду від 14 травня 2026 року у справі №562/3421/19 встановлено, що доказів того, що ОСОБА_7 використовував автобус поза волею або без відома фірми «Саланг», матеріали справи не містить. Навпаки, встановлені у справі обставини свідчать про те, що водій був допущений до керування транспортним засобом та фактично виконував функції водія автобуса під час здійснення пасажирських перевезень, організованих фірмою «Саланг». Тобто, фактично на момент дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_7 перебував у трудових правовідносинах з позивачем.

Постановою Рівненського апеляційного суду від 14 травня 2026 року стягнуто з підприємства Рівненської міської організації Української спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) - фірми "Саланг" на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 137013,13 грн.

Згідно квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки від 25 червня 2026 року позивачем на рахунок приватного виконавця виконавчого округу Рівненської області КапустіноїД.А. перераховані кошти в розмірі 151233,80 грн. у виконавчому провадженні № 81335542 про стягнення з Підприємства Рівненської міської організації Української спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) - фірма «Саланг» на користь ОСОБА_3 матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 137013,13 грн.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Рівненської області КапустіноїД.А. від 25.06.2026 виконавче провадження № 81335542 з примусового виконання виконавчого листа № 562/3421/19 виданого Здолбунівським районним судом Рівненської області про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 137013,13 грн. закінчено у зв`язку з фактичним виконанням виконавчого документа.

Суд вважає доводи позивача необґрунтованими та безпідставними.

Відповідно до роз`яснень, які містяться у постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 грудня 2015 року «Про практику застосування судами законодавства, що регулює матеріальну відповідальність працівників за шкоду, заподіяну роботодавцю» поняття матеріальної відповідальності та категорія цивільно-майнової відповідальності не є тотожними.

Матеріальна відповідальність працівника є інститутом трудового права, а майнова відповідальність є цивільно-правовою категорією. У зв`язку з чим щодо шкоди, завданої роботодавцю працівником, норми цивільного законодавства не застосовуються.

Підставою настання матеріальної відповідальності працівників є трудове майнове правопорушення, тобто невиконання або неналежне виконання працівником покладених на нього трудових обов`язків, в результаті чого підприємству, установі чи організації була завдана майнова шкода.

Трудові обов`язки працівника визначаються законодавством, трудовим договором, посадовою інструкцією, наказами керівника тощо.

Відповідно до ч.1 ст.130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків.

Відповідно до ч.2 ст. 130 КЗпП України при покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

Враховуючи, що під час ДТП відповідач виконував трудові обов`язки, норми цивільного законодавства щодо відшкодування шкоди в порядку регресу, передбачені ст. 1191 ЦК України, до вказаних правовідносин не застосовуються, застосуванню підлягають саме норми трудового права. Такі висновки суду узгоджуються також з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 11 грудня 2019 року по справі №463/4040/15.

Чинний КЗпП України передбачає два види матеріальної відповідальності працівників: обмежену (статті 132, 133 КЗпП) й повну (стаття 134 КЗпП).

Основним видом є обмежена матеріальна відповідальність працівників.

Позивачем не наведено жодної підстави для застосування до правовідносин сторін положень ст.134 КЗпП України та повної матеріальної відповідальності ОСОБА_1 .

Статтею 132 КЗпП України передбачено, що за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків, працівники, крім працівників, що є посадовими особами, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, зазначених у законодавстві.

Виходячи зі змісту ст. 132 КЗпП України якщо шкода, що заподіяна працівником підприємству, перевищує середній місячний заробіток працівника, з останнього стягується лише сума, що дорівнює середньому місячному заробітку, а решта шкоди працівником не покривається.

Доказів пред`явлення вимог до ОСОБА_1 чи відшкодування ним шкоди у зв`язку з ДТП, яка сталася з його вини з підстав, визначених КЗпП України, суду не надано.

Позивачем суду не надано доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 має відповідати за завдану шкоду в більшому ніж його середній місячний заробіток розмірі, розмір середнього місячного заробітку відповідача не зазначений. Відомості про відшкодування відповідачем ОСОБА_1 шкоди відсутні.

Відповідно до ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд вважає, що позивач помиляється при тлумаченні норм права, які підлягають застосуванню до вказаних правовідносин сторін.

За таких обставин, враховуючи, що право на визначення предмету та підстав позову надано позивачу, який зобов`язаний довести свої вимоги, суд в повному обсязі відмовляє в позові за безпідставністю.

Відповідно до положень ст.141 ЦПК України у зв`язку з відмовою в задоволенні позовних вимог, судові витрати покладаються на позивача.

Відповідно до ч. 9 ст. 158 ЦПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Враховуючи, що ухвалою Здолбунівського районного суду Рівненської області від 31 липня 2026 року забезпечено позов, а в даному випадку суд ухвалює рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, слід скасувати вказані заходи забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 259, 264-265, 268, 280-284 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову Підприємства Рівненської міської організації Української спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) - фірма «Саланг» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу - відмовити.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Здолбунівського районного суду Рівненської області від 31 липня 2026 року щодо арешту та заборони на зняття з обліку і відчуження майна відповідачем ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ), а саме транспортного засобу марки «RENAULT TRAFIK», 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 та транспортного засобу марки «MERCEDES-BENZ 814D», 1991 року виписку, реєстраційний номер НОМЕР_5 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.

Позивач: Підприємство Рівненської міської організації Української спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) - фірма «Саланг», місцезнаходження: Рівненська обл., м.Рівне, вул. Академіка Грушевського, 5А, ідентифікаційний код - 32544308.

Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 .

Повний текст рішення складено 16 вересня 2026 року.

Суддя: Ю.А. Ковалик