Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №564/4803/25 — Дубровицький районний суд Рівненської області

Справа №564/4803/25

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2026 року м.Дубровиця

Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:

головуючого - судді Оборонової І.В.,

за участю секретаря: Волкодав А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дубровиця в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором №436601-КС-001 про надання кредиту від 16 листопада 2021 року,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» Танцуріна Єлизавета Вадимівна звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 та просить стягнути з неї на користь позивача заборгованість за договором №436601-КС-001 про надання кредиту від 16 листопада 2021 року у загальному розмірі 14495,95 грн, яка складається з: 6078,51 грн - суми прострочених платежів по тілу кредиту; 8417,44 грн - суми прострочених платежів по процентах. Одночасно просить стягнути з відповідачки судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 16 листопада 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено договір №436601-КС-001 про надання кредиту, відповідно до умов якого відповідачці надано кредитні кошти у розмірі 9000,00 грн, які вона зобов`язалася повернути та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, визначених договором.

Договір укладено в електронній формі. Відповідачка пройшла процедуру ідентифікації та підтвердила прийняття умов договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором G-3552.

Позивач свої зобов`язання за договором виконав та перерахував 16 листопада 2021 року на банківську картку відповідачки кредитні кошти у сумі 9000,00 грн.

Однак відповідачка належним чином зобов`язання за договором не виконала. Під час дії договору здійснювала часткові платежі, які були враховані позивачем при визначенні розміру заборгованості.

Відповідно до розрахунку заборгованості станом на 30 жовтня 2025 року загальний розмір заборгованості за договором №436601-КС-001 становить 14495,95 грн, з яких: 6078,51 грн - заборгованість за тілом кредиту; 8417,44 грн - заборгованість за процентами. Заборгованість за комісією та штрафами відсутня.

За час дії договору відповідачкою сплачено 10502,12 грн, з яких 2921,49 грн зараховано в рахунок погашення тіла кредиту, 6230,63 грн - у рахунок погашення процентів та 1350,00 грн - у рахунок сплати комісії.

У позовні заяві представник позивача просить розгляд справи проводити за відсутності позивача та його представника, проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідачка, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце судового засідання, про що свідчить розміщене оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України про її виклик (а.с. 89), в судове засідання не з`явилася, причини неявки суду не повідомив. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Відповідно до ч.11 ст.128 ЦПК України, відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Суд, на підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України, враховуючи згоду позивача і наявність достатніх даних для вирішення спору, вважає можливим провести заочний розгляд справи.

Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 16 листопада 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір №436601-КС-001 про надання кредиту.

Відповідно до умов договору Товариство зобов`язалося надати позичальниці кредит у розмірі 9000,00 грн на умовах строковості, зворотності та платності, а позичальниця зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно з умовами договору, а також передбачені договором платежі.

Строк кредиту становить 24 тижні. Процентна ставка за користування кредитом є фіксованою та становить 1,08516667% за кожен день користування кредитом. Комісія за надання кредиту становить 1350,00 грн. Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору визначена у розмірі 7435,55%.

Пунктом 2 договору передбачено, що проценти за користування кредитом нараховуються на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно графіку платежів.

Тип процентної ставки - фіксований.

Графіком платежів передбачено здійснення 12 платежів по 1880,00 грн кожен. За первісно погодженим графіком відповідачка мала повернути 9000,00 грн тіла кредиту, сплатити 12210,00 грн процентів та 1350,00 грн комісії, тобто загальна сума платежів становила 22560,00 грн.

Паспортом споживчого кредиту визначено суму кредиту 9000,00 грн, строк кредитування 24 тижні, фіксовану процентну ставку 1,08516667% за кожен день користування кредитом, комісію за надання кредиту 1350,00 грн та загальну орієнтовну вартість кредиту. Таким чином, документи, які були надані позичальниці при укладенні правочину, містили конкретні умови щодо суми, строку кредитування, процентної ставки, комісії та порядку повернення кредиту.

Договір укладено сторонами в електронній формі.

З анкети клієнта та візуальної форми послідовності дій клієнта вбачається, що відповідачка пройшла процедуру ідентифікації, здійснила вхід до особистого кабінету, ознайомилася з умовами кредитування, підписала паспорт споживчого кредиту одноразовим ідентифікатором G-9299, після чого на номер телефону, вказаний нею, було направлено одноразовий ідентифікатор G-3552 для підписання договору. Після введення зазначеного одноразового ідентифікатора системою зафіксовано підписання відповідачкою договору №436601-КС-001.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до ч.1 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір повинна містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Згідно з ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти однією стороною та її прийняття другою стороною.

Частиною шостою ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття може бути надана шляхом надсилання електронного повідомлення, підписаного у порядку, передбаченому ст.12 цього Закону, заповнення формуляра заяви про прийняття такої пропозиції в електронній формі або вчинення дій, які вважаються прийняттям пропозиції, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі.

Відповідно до ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до закону, електронного підпису одноразовим ідентифікатором або аналога власноручного підпису.

Частинами першою, другою ст.207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, а також якщо воля сторін виражена за допомогою електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до ч.2 ст.639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Таким чином, надані позивачем договір, пропозиція укласти договір, прийняття (акцепт) пропозиції, анкета клієнта, графік платежів, паспорт споживчого кредиту та інформація щодо порядку укладення договору у своїй сукупності підтверджують укладення відповідачкою договору №436601-КС-001 в електронній формі та погодження його істотних умов.

Факт фактичного надання кредитних коштів також підтверджений матеріалами справи.

Згідно з документом платіжної системи 16 листопада 2021 року о 14 год. 30 хв. на платіжний інструмент НОМЕР_1 було здійснено переказ грошових коштів у сумі 9000,00 грн. У призначенні платежу зазначено « ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_2 за кредитного дог. №436601-КС-001 від 16.11.2021», статус операції – approved.

Крім того, в анкеті клієнта зазначено банківську картку № НОМЕР_3 , на яку позичальниця просила перерахувати кредитні кошти. Вказаний номер узгоджується з маскованим номером платіжної картки, зазначеним у документі платіжної системи, за першими та останніми цифрами.

Отже, факт отримання відповідачкою 9000,00 грн кредитних коштів підтверджується не лише документами кредитодавця щодо укладення договору, а й документом платіжної системи про фактичне здійснення переказу, який містить відомості про особу позичальниці, її реєстраційний номер облікової картки платника податків, номер договору та суму переказу.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до ст.612 ЦК України боржник є таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, встановлені договором.

Згідно з ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою ст.1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються у договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Належність Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до фінансових установ та наявність у нього права на надання коштів та банківських металів у кредит підтверджується наданими до матеріалів справи документами щодо ліцензування та відомостями Національного банку України.

Зокрема, матеріали справи містять документи про реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» як фінансової установи, розпорядження Національної комісії, що здійснювала державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, щодо видачі товариству ліцензії на провадження діяльності з надання коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту, а також актуальні відомості Національного банку України про право товариства на надання коштів та банківських металів у кредит.

Вказані документи у сукупності підтверджують, що на момент укладення спірного договору та на час звернення до суду позивач мав необхідний правовий статус для надання відповідної фінансової послуги.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» є належним кредитором за договором №436601-КС-001 та має право вимагати від відповідачки виконання невиконаного зобов`язання у межах та на умовах укладеного договору.

При цьому особливого значення для визначення розміру заборгованості набуває наданий позивачем розрахунок, який містить відомості про нарахування за договором та здійснені відповідачкою платежі.

З розрахунку заборгованості вбачається, що за договором відповідачці було надано 9000,00 грн кредитних коштів. Протягом строку кредитування нараховано 14648,07 грн процентів та 1350,00 грн комісії. Відповідачкою здійснювалися часткові платежі, загальна сума яких становить 10502,12 грн.

Із сплачених відповідачкою коштів 2921,49 грн зараховано на погашення тіла кредиту, 6230,63 грн - на погашення процентів та 1350,00 грн - на сплату комісії. Унаслідок цього непогашеним залишилося 6078,51 грн основного боргу та 8417,44 грн процентів.

При цьому розрахунок не містить відомостей про нарахування позивачем процентів після закінчення погодженого договором строку кредитування 03 травня 2022 року, а заборгованість по штрафах та комісії станом на дату розрахунку становить 0,00 грн.

Вирішуючи питання щодо передбаченої договором комісії за надання кредиту, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника та третіх осіб.

За приписами частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, у тому числі, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правилами розрахунку небанківськими фінансовими установами України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, затвердженими постановою Правління Національного банку України від 11 лютого 2021 року №16, передбачено відображення у графіку платежів усіх платежів споживача за послуги кредитодавця, у тому числі комісій, пов`язаних із наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Зі змісту договору та паспорта споживчого кредиту вбачається, що комісія у цій справі визначена саме як одноразова комісія за надання кредиту, її розмір заздалегідь визначений у твердій грошовій сумі та включений до графіка платежів. Вона не нараховувалася щомісячно чи щоденно за саме існування заборгованості та не збільшувалася залежно від прострочення.

Умовами договору №436601-КС-001 та паспортом споживчого кредиту розмір комісії за надання кредиту визначено конкретно - 1350,00 грн. Вона відображена у графіку платежів та включена до загальної вартості кредиту, а тому не була прихованим або таким, що не був погоджений сторонами, платежем.

Разом з тим із розрахунку заборгованості вбачається, що зазначена комісія у розмірі 1350,00 грн відповідачкою сплачена в повному обсязі, заборгованість за комісією відсутня та позивачем до стягнення не заявляється.

Суд також враховує, що у цій справі позовна вимога про стягнення комісії відсутня, а відповідачка не заявляла самостійних вимог про застосування наслідків недійсності відповідної умови договору чи повернення сплачених за нею коштів. Предметом розгляду є заявлена позивачем заборгованість за тілом кредиту та процентами.

Відтак сплачена комісія враховується судом як фактично виконана відповідачкою складова погодженого сторонами графіка платежів. Сам по собі факт її сплати не дає підстав автоматично зараховувати зазначену суму в рахунок погашення тіла кредиту або процентів всупереч порядку, за яким вона була прийнята кредитодавцем і відображена в розрахунку.

За таких обставин підстав для окремого стягнення комісії, а також для перерозподілу вже сплачених відповідачкою на її погашення коштів у рахунок інших складових заборгованості суд не вбачає.

Вирішуючи питання щодо розміру заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідачки, суд враховує, що позивач заявив до стягнення 6078,51 грн заборгованості за основним зобов`язанням та 8417,44 грн заборгованості за процентами.

Разом з тим сама по собі відповідність арифметичного розрахунку умовам договору не звільняє суд від обов`язку перевірити обґрунтованість, справедливість, розумність та пропорційність тієї частини процентів, яка фактично заявлена до стягнення.

Щодо 6078,51 грн заборгованості за основним зобов`язанням суд приходить до висновку про наявність підстав для її стягнення, оскільки факт отримання відповідачкою кредитних коштів у сумі 9000,00 грн підтверджений дослідженими судом доказами, здійснені нею платежі враховані у розрахунку, тоді як доказів погашення залишку основної суми боргу матеріали справи не містять.

Разом з тим суд не погоджується із заявленим до стягнення розміром процентів у сумі 8417,44 грн.

Відповідно до частини третьої статті 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з частинами першою, другою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а також оцінювати наслідки застосування таких умов з точки зору справедливості, добросовісності та розумності, оскільки покладення на споживача непропорційно великого фінансового тягаря не відповідає складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Отже, вимога про нарахування та сплату відсотків, які за конкретних обставин є явно завищеними порівняно із сумою кредиту та строком кредитування, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумної плати за користування коштами проценти можуть перетворюватися на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Необхідно зазначити, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків у зв`язку з невиконанням первісно погоджених умов повернення кредиту.

Вказане узгоджується із положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року №39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено, що, визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

Пунктами 1, 2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985 року №39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року №543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року, Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, зокрема у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами кредитодавців щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів кредитних послуг, на що звернуто увагу у пункті 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року №15-рп/2011.

У Рішенні від 11 липня 2013 року №7-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі №132/1006/19.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів, штрафу, пені чи річних відсотків, то за певних обставин обсяг такої відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

Також у цій постанові зазначено, що з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір відповідних платежів як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Вказані правові висновки враховані Верховним Судом і в постанові від 12 лютого 2025 року у справі №679/1103/23.

При цьому суд враховує конкретні умови саме спірного договору.

Первісно погоджений строк користування кредитом становив 24 тижні, що узгоджується із графіком платежів та паспортом споживчого кредиту.

За умовами договору процентна ставка становила 1,08516667% за кожний день користування кредитом та була визначена як фіксована.

За первісно погодженим графіком при сумі фактично отриманого кредиту 9000,00 грн позичальниця повинна була сплатити 12210,00 грн процентів та 1350,00 грн комісії, а загальна сума платежів становила 22560,00 грн.

Тобто вже за первісно визначеними умовами договору сума процентів 12210,00 грн перевищувала суму фактично отриманого кредиту 9000,00 грн, а загальна плата за користування кредитом з урахуванням комісії становила 13560,00 грн.

Водночас унаслідок неналежного виконання відповідачкою графіка платежів фактично нарахована за строк кредитування сума процентів становила 14648,07 грн, що на 2438,07 грн перевищує суму процентів, визначену первісним графіком платежів.

При цьому відповідачкою вже сплачено 6230,63 грн процентів та 1350,00 грн комісії, однак позивач додатково просить стягнути з неї 8417,44 грн процентів.

Отже, загальний розмір нарахованих за договором процентів у сумі 14648,07 грн більш ніж у півтора раза перевищує суму фактично отриманого відповідачкою кредиту у розмірі 9000,00 грн.

З урахуванням передбаченої договором та фактично сплаченої комісії у розмірі 1350,00 грн загальна вартість кредитування понад суму основного боргу становить 15998,07 грн, тобто наближається до подвійного розміру фактично отриманих кредитних коштів.

Відповідно до частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Суд враховує, що сторони вправі самостійно визначати умови договору, у тому числі розмір процентної ставки, однак свобода договору не є абсолютною та не може використовуватися для встановлення для споживача такого фінансового навантаження, яке є неспівмірним із сумою фактично отриманих ним коштів та строком користування кредитом.

Заявлений до стягнення залишок процентів у сумі 8417,44 грн сам по собі становить понад 93% від суми фактично отриманого кредиту, при тому що до звернення до суду відповідачкою вже сплачено 6230,63 грн процентів. Сукупність цих обставин свідчить про істотне фінансове навантаження на споживача.

За таких обставин, з огляду на співвідношення заявленого позивачем розміру заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом та суми отриманого кредиту, тривалість кредитування, розмір уже сплачених відповідачкою процентів, що не може залишатися поза оцінкою суду, та з урахуванням положень пункту 5 частини третьої, частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суд приходить до висновку, що справедливим, розумним та пропорційним є стягнення з відповідачки процентів за користування кредитом у розмірі 4500,00 грн, що становить 50% від суми отриманого кредиту.

Такий підхід забезпечує розумний баланс між правом кредитора на отримання плати за надані у користування кошти та необхідністю захисту споживача від покладення на нього непропорційного фінансового тягаря, з урахуванням конкретних умов цього договору, його строку, розміру кредиту та фактичного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Отже, із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» підлягає стягненню заборгованість за договором №436601-КС-001 від 16 листопада 2021 року у загальному розмірі 10578,51 грн, яка складається з: 6078,51 грн - заборгованості за основним зобов`язанням та 4500,00 грн - заборгованості за процентами за користування кредитом.

У задоволенні позовних вимог у частині стягнення решти заявлених позивачем процентів у розмірі 3917,44 грн слід відмовити.

Що стосується розподілу між сторонами судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №18065 від 14 листопада 2025 року.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У цій справі позивачем заявлено вимогу про стягнення заборгованості у загальному розмірі 14495,95 грн, з якої суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення 10578,51 грн. Таким чином, позовні вимоги задоволено на 72,9756%.

Враховуючи часткове задоволення позову та встановлений статтею 141 ЦПК України принцип пропорційного розподілу судових витрат, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню 1767,76 грн судового збору (2422,40 грн ? 72,9756%).

Керуючись статтями 4, 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 223, 247, 258-259, 263-265, 273, 280-282, 354-355 ЦПК України, статтями 11, 15, 16, 204, 207, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 626, 627, 628, 629, 638, 639, 1048, 1049, 1054, 1056-1 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», Законом України «Про споживче кредитування», Законом України «Про захист прав споживачів», суд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за договором №436601-КС-001 від 16 листопада 2021 року у загальному розмірі 10578,51 грн (десять тисяч п`ятсот сімдесят вісім гривень 51 копійка), яка складається з:

- 6078,51 грн - заборгованості за основним зобов`язанням (тілом кредиту);

- 4500,00 грн - заборгованості за процентами за користування кредитом.

У задоволенні решти позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за процентами у розмірі 3917,44 грн (три тисячі дев`ятсот сімнадцять гривень 44 копійки) - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» судовий збір у розмірі 1767,76 грн (одна тисяча сімсот шістдесят сім гривень 76 копійок).

Заочне рішення може бути переглянуто Дубровицьким районним судом Рівненської області за письмовою заявою відповідачки. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Рівненського апеляційного суду через Дубровицький районний суд Рівненської області протягом тридцяти днів з дня складення повного заочного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про учасників справи відповідно до п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 411, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 41084239.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Суддя: підпис.

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду

Суддя Дубровицького

районного суду

Рівненської області Оборонова І.В.