Рішення від 15 вересня 2026 р. у справі №559/473/26 — Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

Справа № 559/473/26

Провадження № 2/559/950/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року м.Дубно Дубенський міськрайонний суд Рівненської області у складі головуючого судді Томіліна О.М., при секретарі Костюк Н.С., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Дубно в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дубенської міської ради Рівненської області, за участю 3-ої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, – ОСОБА_2 , про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності на автомобіль,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Дубенської міської ради Рівненської області про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , з лютого 2017 і на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 , та визнання права власності на автомобіль Renault Trafic, 2007 р.в., д/н НОМЕР_1 , який належав померлій.

Позовні вимоги позивачка обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її баба ОСОБА_3 , яка постійно проживала за адресою: АДРЕСА_1 . Після її смерті залишилася спадщина - автомобіль Renault Trafic, 2007 р.в., д/н НОМЕР_1 . Батько позивачки – спадкоємець першої черги ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у ФРН і спадщину не прийняв. Позивачка подала у червні 2025 р. заяву до нотаріуса про прийняття спадщини, оскільки проживала зі спадкодавцем на день відкриття спадщини. Нотаріусом було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, оскільки не підтверджено, що позивачка на день смерті спадкодавця проживала разом з нею. Позивачка вказує, що з лютого 2017 р. по день смерті спадкодавця вона проживала разом з нею, вони вели спільне господарство, мали спільний бюджет. Враховуючи вищевикладене, просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 17.02.2026 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 20.03.2026 закрито підготовче провадження у даній цивільній справі та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Головуючий суддя перебував у плановій щорічній відпустці з 13.04.2026 по 17.04.2026, з 15.06.2026 по 15.07.2026 та з 17.08.2026 по 21.08.2026 включно.

В судовому засіданні представник позивачки вимоги позову підтримала, підтвердила обставини, викладені у позові. Пояснила, що що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла баба позивачки - ОСОБА_3 , яка постійно проживала за адресою: АДРЕСА_1 . Після її смерті залишилася спадщина - автомобіль Renault Trafic, 2007 р.в., д/н НОМЕР_1 . Батько позивачки – спадкоємець першої черги ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у ФРН і спадщину не прийняв. Позивачка подала у червні 2025 р. заяву до нотаріуса про прийняття спадщини, оскільки проживала зі спадкодавцем на день відкриття спадщини. Нотаріусом було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, оскільки не підтверджено, що позивачка на день смерті спадкодавця проживала разом з нею. Позивачка вказує, що з лютого 2017 р. по день смерті спадкодавця вона проживала разом з нею, вони вели спільне господарство, мали спільний бюджет. У той же час представника позивача додатково пояснила, що позивачка зареєстрована з 2014 р. у м.Чернівці у зв`язку з навчанням і на даний час там проживає, одружена з 2014 р., від шлюбу має двох дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , і ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , які були народжені у м.Чернівці.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи в його відсутність та про не заперечення проти позовних вимог.

Третя особа ОСОБА_2 надала заяву про розгляд справи в її відсутність, не заперечувала проти задоволення позовних вимог.

Допитана в якості свідка ОСОБА_7 суду пояснила, що була сусідкою ОСОБА_3 , але проживає на іншій АДРЕСА_2 . Вона знає ОСОБА_8 з народження, остання народилася у м.Дубно та провела там своє дитинство. Вона виїжджала на навчання в іншій місцевості, але свідок вказує, що ОСОБА_1 проживала разом з бабою ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 . Чоловіка та дітей позивачки свідок не бачила, про автомобіль їй нічого не відомо.

Відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як на десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як на п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Датою ухвалення рішення у даній справі є 16.09.2026, тобто дата складання повного тексту рішення.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, вважає позов таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За вимогами ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідне для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Зі змісту статті 12 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Судом досліджуються представлені письмові докази на підтвердження та спростування тих обставин, на які посилалися сторони, інших суду не представлено та про їх витребування перед судом не порушувалося клопотань.

Суд, вирішуючи питання, передбачені ст. ст. 12, 264 ЦПК України, виходить з такого.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що позивачка народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 у смт.Млинів Рівненської області, з 07.11.2014 зареєстрована у АДРЕСА_3 (а.с.6,7,16).

21.05.2014 у м.Чернівці було зареєстрована шлюб позивачки з ОСОБА_9 (а.с.79). Від шлюбу подружжя має двох дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , і ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , які були народжені у м.Чернівці (а.с.79 зв., 80).

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла баба позивачки - ОСОБА_3 , яка постійно проживала за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.9). Після її смерті залишилася спадщина у виді автомобіля Renault Trafic, 2007 р.в., д/н НОМЕР_1 , який належав померлій з 25.04.2014 (а.с.18).

Батько позивачки – спадкоємець першої черги ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у ФРН і спадщину не прийняв (а.с.9-15).

Позивачка подала 09 червня 2025 р. заяву до нотаріуса про прийняття спадщини, оскільки проживала зі спадкодавцем на день відкриття спадщини. Нотаріусом постановою від 30.07.2025 було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії (видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно після смерті бабусі ОСОБА_3 ), оскільки не підтверджено, що позивачка на день смерті спадкодавця проживала разом з нею (а.с.25).

В акті №261 від 11.06.2025, затвердженому директором ТОВ «Житловик-Дубно», вказано, що на момент огляду ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , проживала за адресою: АДРЕСА_1 , без реєстрації з лютого 2017 р. по листопад 2022 р. (а.с.26). Аналогічні відомості вказані у довідці №765 від 11.06.2025 директора «Житловик-Дубно», виданій на ім`я ОСОБА_1 (а.с.27).

Відповідно до відповіді Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання від 10.06.2025, відповіді ЦНАП Дубенської міськради від 12.06.2025 за адресою АДРЕСА_1 , була зареєстрована ОСОБА_3 до своєї смерті, інших зареєстрованих не було (а.с.52-55).

Суд вважає, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню наступні норми матеріального права.

Відповідно до частин першої та другої статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Якщо проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Відповідно до статті 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті.

Відповідно до частини першої статті 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Відповідно до статті 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Частинами 1 - 2 статті 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово.

За змістом частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Частина третя статті 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.

За правилами ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Такий правовий висновок щодо застосування частини третьої статті 1268 ЦК України викладений у постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року в справі № 569/15147/17, від 18 листопада 2020 року в справі № 523/19010/15, від 02 квітня 2021 року в справі № 191/1808/19, від 28 квітня 2021 року в справі № 204/2707/19.

Для вирішення питання щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини третьої статті 1268 ЦК України має значення встановлення факту постійного проживання спадкоємця за законом чи заповітом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Частиною першою статті 29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Положення статті 29 ЦК України не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації.

Право на вибір місця проживання закріплено у статті 33 Конституції України, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Під місцем постійного проживання розуміється місце, де фізична особа постійно проживає. Тимчасовим місцем проживання є місце перебування фізичної особи, де вона знаходиться тимчасово (під час перебування у відпустці, відрядженні, зокрема у готелі чи у санаторії, тощо).

За загальним правилом, визначеним статтею 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, що є одним із основоположних його принципів. За змістом частини третьої зазначеної норми, обов`язок доведення обставин, які мають значення для справи і на які посилається особа як на підставу своїх вимог або заперечень, покладається на кожну із сторін.

Згідно із частинами першою, п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Частиною першою статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд відхиляє у якості доказів акт №261 від 11.06.2025, затверджений директором ТОВ «Житловик-Дубно», довідку №765 від 11.06.2025 директора ТОВ «Житловик-Дубно», видану на ім`я ОСОБА_1 як такі, що не підтверджують факту постійного проживання позивачки з її бабою на момент смерті останньої, оскільки такі акти (довідка) обстеження не відповідають вимогам щодо їх форми, встановленим наказом Міністерства соціальної політики України від 04 липня 2022 року № 190, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15 липня 2022 року за № 794/38130 (у редакції наказу Міністерства соціальної політики України від 13 січня 2023 року № 16). Вказані акт та довідка складені майже через три роки після смерті ОСОБА_3 за заявою позивачки, не містять відомостей про опитування сусудів, не досліджені відомості про оплату комунальних платежів (ким оплачувалися) тощо, не зрозуміло, чому комунальне підприємство дійшло таких висновків.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 31 травня 2022 року у справі № 208/6075/20 (провадження № 61-75св22) зазначено, що показання свідків, допитаних під час судового розгляду, без наявності інших підтверджуючих доказів, не можуть бути самостійною підставою для встановлення певних фактів, зокрема, спільного проживання.

Отже, лише показаннями свідків за відсутності інших доказів не може бути встановлений факт проживання без реєстрації за певною адресою. Жодних інших належних письмових доказів, які б підтверджували доводи позивачки, у матеріалах справи відсутні.

Також видається необґрунтованим та сумнівним те, що позивачка, будучи зареєстрованою з 2014 р. у м.Чернівці, одружившись 21.05.2014 у м.Чернівці з ОСОБА_9 , а у 2022 р. будучи вагітною, проживала не однією сім`єю зі своїм чоловіком, а з бабою у м.Дубно.

Суд також відхиляє посилання позивачки на відкриття у вересні 2022 р. листка непрацездатності по вагітності КНП «Пологовий будинок» Дубенської міської ради, оскільки, як свідчить свідоцтво про народження сина позивачки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , він був народжений у м.Чернівці (а.с.80), де і проживала позивачка однією сім`єю зі своїм чоловіком ОСОБА_9 поза розумним сумнівом.

Суд, дослідивши обставини справи, надавши оцінку доказам, які містяться в матеріалах справи, дійшов до висновку про те, що факт постійного проживання позивачки зі спадкодавцем ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , з лютого 2017 і на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 , не підтверджено належними та допустимими доказами.

Враховуючи вищевикладене, у задоволенні позову слід відмовити.

За відсутності належних підтверджень вищевказаного факту слід відмовити і в задоволенні позову в частині визнання права власності на автомобіль.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

У зв`язку з чим судом надане обґрунтування рішення саме за конкретними обставинами справи та аргументами сторін, які мають правове значення для вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 141, 161, 180, 181, 182, 192 СК України, ст. ст. 3, 12, 13, 76–80, 89, 141, 263–265, 430, 432 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Дубенської міської ради Рівненської області про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , з лютого 2017 і на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 , та визнання права власності на автомобіль Renault Trafic, 2007 р.в., д/н НОМЕР_1 , - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Рівненського апеляційного суду безпосередньо або через Дубенський міськрайонний суд Рівненської області протягом тридцяти днів з дня його оголошення.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду виготовлено 16.09.2026.

Суддя О.М.Томілін