Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №559/1095/26 — Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

Справа № 559/1095/26

Провадження № 2/559/1244/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року місто Дубно

Дубенський міськрайонний суд Рівненської області в складі головуючого судді Томіліна О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Представник ТОВ «ФК «Сіті Колект» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позов мотивовано тим, що 24.04.2025 між ТОВ «Мілоан» та відповідачем було укладено Договір №7747026 про надання коштів на умовах споживчого кредиту у порядку, визначеному ЗУ «Про електронну комерцію». Згідно умов Договору кредитодавець зобов`язався надати позичальнику грошові кошти на умовах строковості, зворотності та платності. На виконання взятих на себе зобов`язань ТОВ "Мілоан" надало позичальнику грошові кошти у сумі 10000 грн. шляхом перерахунку на банківську карту НОМЕР_1 , реквізити якої надані позичальником під час оформлення заявки на кредит. 25.11.2025 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ ФК «Сіті Колект» було укладено Договір відступлення прав вимоги, відповідно до якого позивач набув усі права первісного кредитора за кредитним договором №7747026 щодо відповідача. Після відступлення позивачу права грошової вимоги, відповідач не виконав свої кредитні зобов`язання. На даний час останній продовжує ухилятися від виконання зобов`язань і заборгованість не погашає, що є порушенням законних прав ТОВ ФК «Сіті Колект». Загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №№7747026 від 24.04.2025 станом на день формування позовної заяви згідно заявленої позивачем вимоги у позові становить 40381,74 грн. При цьому позивач зазначає, що сума у 40381,74 грн. складається з наступного: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 10000 грн., заборгованість по комісії за надання кредиту - 14000 грн., штрафні санкції - 4000 грн. (однак згідно арифметичного розрахунку шляхом складання заявлених сум, загальна сума боргу в такому випадку складає 28000грн.), тому суд вважає, що саме таку суму заборгованості просить стягнути позивач, а також судові витрати у справі.

Ухвалою судді від 01.04.2026 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін. Роз`яснено відповідачу право подати відзив на позов, а позивачу відповідь на відзив.

Представник позивача у позові просив розглянути справу в його відсутність, не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження повідомлявся належним чином згідно з вимогами ЦПК України. При цьому з огляду на положення ч. 4 ст. 263 ЦПК України суд взяв до уваги правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, відповідно до якого направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

До суду від відповідача не надійшло клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, у встановлений судом строк відзив на позов до суду не подав.

За відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 1 ст. 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи.

За таких обставин, у відповідності до положень ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, оскільки клопотання про інше від сторін не надходили. Заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін не надходили.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності її учасників, відповідно до ч.13 ст.7, ч.2 ст.247 ЦПК України судове засідання не проводиться і фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За змістом ч.ч. 4, 5 ст.268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Головуючий суддя перебував у планових відпустках з 15.06.2026 по 15.07.2026, 07.08.2026, та з 17.08.2026 по 21.08.2026.

Датою ухвалення рішення у даній справі є 15.09.2026, тобто дата складання повного тексту рішення.

Судом встановлено, що на підставі Анкети-заяви на кредит №7747026, між ТзОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 24.04.2025 було укладено Договір про споживчий кредит №7747026 у вигляді електронного документа у відповідності до ст.11, ст.12, ЗУ "Про електронну комерцію". Відповідно до умов договору товариство зобов`язалося надати позичальнику кредит в сумі 10000 грн. строком на 345 днів, з 24.04.2025 за умови виконання позичальником графіку платежів, дата повернення кредиту та сплати комісії за його надання 04.04.2026, орієнтована загальна вартість кредиту скаладає 43300 грн., орієнтована реальна річна процентна ставка становить 3257,21 % річних, комісія за надання кредиту 2500 грн., що нараховується за ставкою 25 % від суми кредиту одноразово (п.1.5.1.), комісія за обслуговування кредиту складає 30800 грн., що нараховуються за ставкою 14 % від суми кредиту (п.1.5.2.), проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 0,0010 %. Нараховані згідно п.1.5.3 та п.1.5.4 договору проценти за користування кредитом за увесь строк кредитування складатимуть 0 грн. Кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок платіжної карти НОМЕР_1 (п.2.1. Договору). Аналогічні умови узгоджені сторонами і у заяві на отримання кредиту, анкеті-заяві на кредит та паспорті споживчого кредиту. У додатку №1 до договору сторони погодили та підписали графік платежів, у якому визначено порядок повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом та комісії за надання кредиту та обслуговування кредитної заборгованості, включно із кількістю платежів, їх розміром (а.с.9-21).

Укладаючи вищевказаний кредитний договір відповідач та ТОВ «Мілоан» вчинили дії, визначені ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідач підписав кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

ОСОБА_1 отримала кредитні кошти в сумі 10000 грн. 24.04.2025 шляхом їх перерахунку на маска картки НОМЕР_2 , що підтверджується платіжним дорученням №152324508, тобто ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання за Договором про споживчий кредит виконало (а.с.32 зворот).

Згідно відомості про щоденні нарахування та погашення за Договором №7747026 наданої ТОВ «Мілоан» вбачається, що нарахування кредитних платежів (комісії, штрафу) здійснено первісним кредитором за період з 24.04.2025 по 25.11.2025 (а.с.22).

25.11.2025 між ТзОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Колект» було укладено Договір факторингу №ДО-20251125, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» передає ТОВ «ФК «Сіті Колект» за виплату належні йому права вимоги, а останнє приймає належні права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників Факт переходу прав вимог за кредитним договором №7747026 до відповідача у загальному розмірі 28000 грн., підтверджується актом прийому-передачі Реєстру боржників від 25.11.2025, що підписаний та скріплений печатками сторін, платіжною інструкцією №414 від 25.11.2025 про оплату фінансування за відступлення прав вимоги за договором факторингу та витягом з реєстру боржників від 25.11.2025 (а.с.33-43).

Станом на дату подачі позову до суду заборгованість ОСОБА_1 за договором не погашена та складає 28000 грн., з яких: 10000 грн. - сума кредиту за договором, 14000 грн. - комісія за кредит, 4000 грн. - штрафні санкції, тобто з даного розрахунку вбачається, що позивач після отримання прав вимоги не здійснював жодних додаткових нарахувань по даному кредитному договору.

Частиною 3 ст. 10 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договір та інші правочини.

В частині 1 статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»(в редакції чинній на день виникнення правовідносин) зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним кодексом України, а також іншими актами законодавства.

Згідно з ч.12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті ч.12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» ч.3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Як регламентовано в ч.6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

У відповідності до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до положень ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.

Зобов`язання згідно із ст.526 ЦК України має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Порушення боржником умов договору є цивільним правопорушенням, оскільки стаття 629 ЦК встановлює принцип обов`язковості виконання договору.

Крім того, ч.2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно з ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно правового висновку Великої Палатою Верховного Суду №202/4494/16-ц від 31.10.2018 право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, який доповнений Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2120-IX та набрав чинності 17 березня 2022 року, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Верховний Суд вже робив висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (постанова Верховного Суду від 06.09.2023 в справі № 910/8349/22); на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (постанова Верховного Суду від 18.10.2023 в справі № 706/68/23).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Надалі воєнний стан було неодноразово продовжено.

Відповідно до вимог ст. 76, 77, ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Суд робить висновок, що 24.04.2025 виникли договірні відносини між первісним кредитором ТОВ "Мілоан", правонаступником якого є позивач, та відповідачем у зв`язку з укладенням Договору про споживчий кредит №7747026. ОСОБА_1 будучи вільною в укладенні вказаного кредитного договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, будучи обізнаною з умовами кредитування, в тому числі з нарахуванням відсотків за користування кредитними коштами, погодилася підписавши електронним одноразовим ідентифікатором кредитні документи. Кредитний договір було укладено в електронній формі у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію". ОСОБА_1 отримала кредитні кошти у розмірі 10000 грн., що підтверджено матеріалами справи, і у неї виникло зобов`язання повернути їх, у розмірах та у строки, зазначені в кредитному договорі, дана сума заборгованості відповідачем не оспорювалася. Отож, суд вважає підтвердженою заборгованість відповідача за основним зобов`язанням у розмірі 10000грн.

Щодо стягнення комісії за вказаним кредитним договором, то суд не вбачає підстав зокрема, для стягнення комісії за обслуговування кредиту, виходячи з таких міркувань.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом це витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо (ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування»).

Відтак, Закон України «Про споживче кредитування» передбачив право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту. Але законодавство визначає і низку пов`язаних із цим обмежень для банку.

На виконання вимог, зокрема, п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» правління Національного банку України постановою від 08.06.2017 №49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит).

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Отже, банк має надати споживачу за визначеною формою детальний розпис усіх складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів, включно з передбаченою у договорі комісією за обслуговування, за кожним платіжним періодом.

У кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов`язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів (такий правовий висновок викладений в п. 31.25 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №496/3134/19).

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №496/3134/19 викладено такий висновок: «комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» (п. 31.29 постанови).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.11.2023 у справі № 204/224/21 викладено такий висновок: «якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

З матеріалів справи вбачається, що умовами кредитного договору №7747026 від 24.04.2025 передбачено нарахування комісії за надання кредиту у розмірі 2500 грн., що нараховується за ставкою 25% від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту (п.1.5.1), і така комісія у розмірі 2500 грн. сплачена позичальником згідно наданого розрахунку, а також нарахування комісії за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) за весь строк кредитування в розмірі 30800 грн., що нараховується за ставкою 14 % від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені Графіком платежів (п. 1.5.2).

При цьому, позивачем у кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з обслуговуванням кредитної заборгованості, що надаються відповідачу, та за які банком встановлена така щомісячна комісія за обслуговування кредиту.

В преамбулі кредитних договорів («Терміни та визначення») зазначено, що комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) - встановлена п. 1.5.2 договору винагорода за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) кредитодавцем протягом всього строку кредитування, що включає цілодобове надання позичальнику актуальної інформації шляхом розміщення її в особистому кабінеті позичальника, зокрема про розмір нарахованої та сплаченої заборгованості за договором, її складові, розрахунок поточного платежу, розрахунок суми для повного погашення заборгованості, графік платежів, негайне оновлення інформації при настанні змін, цілодобове забезпечення можливості через особистий кабінет здійснювати миттєвий переказ з автоматичним додаванням всіх необхідних реквізитів для погашення заборгованості за цим договором, надсилання позичальнику текстових провідомлень з нагадуваннями про дати платежів, інформування про зарахування платежів, згенеровані одноразові ідентифікатори/паролі, інші сервісні повідомлення, консультування та надання інформації з питань, пов`язаних з обслуговуванням кредиту та виконанням договору службами підтримки кредитодавця, тощо, яка нараховується кредитодавцем та сплачується позичальником за кожний визначений Графіком платежів розрахунковий період (крім останнього).

Відтак, кредитним договором фактично встановлено плату за надання інформації про стан кредиту, безоплатність надання якої прямо передбачена ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування».

Однак, банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку (див. п. 29 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №363/1834/17).

Пунктом 3.4.7 кредитного договору №7747026 передбачено право позичальника протягом всього строку кредитування користуватися сервісами, за які встановлена комісія за обслуговування кредиту, а пунктом 3.1.3 договору - обов`язок кредитодавця надавати позичальнику такі сервіси.

Суд констатує, що позивач не надав доказів того, що відповідач користувався сервісами, тобто отримував додаткові та супутні банківські послуги кредитодавця, які пов`язані з обслуговуванням кредиту, і за які встановлена комісія за обслуговування кредиту, в тому числі частіше одного разу на місяць. Суд вважає, що ті послуги, за надання яких кредитодавець встановив комісію за обслуговування кредиту, не можуть надаватися на платній основі, оскільки вони вчиняються на користь самого кредитодавця (наприклад, облік заборгованості за кредитним договором, розрахунок платежу тощо).

За таких обставин положення пункту 1.5.2 кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію за обслуговування кредиту за весь строк кредитування є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Кожна сторона, відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи, що товариство не зазначило та не надало доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні договору, положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Виходячи з нікчемності умов кредитного договору в частині нарахування комісії з обслуговування кредиту, судом не вбачається підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості з цієї комісії у розмірі 14000грн.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за штрафом у розмірі 4000 грн., то суд вважає, що позивач при заявлені даних вимог не врахував положень пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Указом Президента України № 64/2022 на території України введено воєнний стан з 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжений та діє на даний час. Враховуючи, що кредитний договір укладений 24.04.2025, тобто під час дії воєнного стану, тому суд вважає, що стягнення з відповідача заборгованості за штрафом у розмірі 4000 грн. суперечитиме п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України. Тому, в цій частині позовних вимог слід відмовити.

В підсумку суд позовні вимоги задовольняє частково, в розмірі 10000 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується наступним. Згідно із ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Судом встановлено, що понесені ТОВ ФК «Сіті Колект" витрати на правничу допомогу в розмірі 12000 грн., підтверджуються матеріалами справи: Договором про надання правничої допомоги №ДО-20260202/001 від 02.02.2026; прайс-листом до договору про надання правничої допомоги; заявкою про надання правової допомоги №55 від 10.02.2026; витягом з акту №55 від 10.02.2026; платіжною інтрукцією №418 від 26.02.2026 про оплату правової допомоги згідно договору № ДО-20260202, свідоцтвом про право заняття адвокатською діяльністю адвоката Богомолова В.В. (а.с.51 зворот-55).

Окрім того, позивач просить стягнути судові витрати пов`язані з підготовкою та направленням документів боржнику у розмірі 381,74 грн., і на підтвердження понесення таких витрат надає договір № ДТ-СК-30102025 від 30.10.2025 про надання послуг/виконання робіт з друку, упаковки та розсилки документів, зберігання бланків, конвертів та іншої продукції, додаток №3 до договору від 28.01.2026 згідно якого вбачається, що вартість послуг/робіт пов`язаних з підготовкою та направленням документів боржнику складає 381,74 грн. (а.с.55 зворот-59).

Відповідно до положень ч.2 ст.141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За положеннями ч.3 ст.141 ЦПК України, при вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, серед іншого, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обгрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Враховуючи категорію та складність справи, ціну позову, сталу судову практику щодо розгляду подібних справ, обсяг наданих адвокатом послуг та керуючись принципами справедливості і розумності, суд вважає, шо з відповідача належить стягнути на користь позивача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу та судові витрати пов`язані з підготовкою та направленням документів боржнику пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до положень ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачем при зверненні до суду з позовом був сплачений судовий збір в розмірі 2662,40 грн., який підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача у розмірі пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Отже, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню пропорційно до розміру задоволених позовних вимог сума судових витрат у справі, зокрема: судового збору, що становить 950,85 грн. (10000х2662,40/28000), витрат на оплату правової допомоги, що становить 4285,71 грн. (10000х12000/28000), та витрат пов`язаних з підготовкою та направленням документів, що становить 136,33 грн. (10000х381,74/28000)

Керуючись статтями 3, 12, 13, 81, 141, 158, 259, 263-265, 354 ЦПК України, 525, 526, 626,629, 63, 633, 1054 ЦК України, ЗУ "Про електронну комерцію", суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» суму заборгованості за Кредитним договором №7747026 від 24.04.2025 в розмірі 10000 (десять тисяч) гривень 00 копійок

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 950,85 грн., витрати на оплату правової допомоги у розмірі 4285,71 грн., та судові витрати, пов`язані з підготовкою та направленням документів боржнику у розмірі 136,33 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його підписання до Рівненського апеляційного суду. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду складено 15.09.2026.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект», код ЄДРПОУ: 43950742, юридична адреса: проспект Соборності, будинок 30-А, приміщення 321, м. Київ, 02154.

Представник позивача: Варшавський Костянтин Антонович, РНОКПП НОМЕР_3 , електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Суддя О.М.Томілін