Рішення від 15 вересня 2026 р. у справі №545/1809/26 — Полтавський районний суд Полтавської області

Справа № 545/1809/26

Провадження № 2/545/1882/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2026 р. м. Полтава

Полтавський районний суд Полтавської області у складі

головуючого судді Зуб Т.О.

за участю секретаря Пінчук З.І.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача- адвоката Корнієнко Н.Ю.,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача- ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувсь до суду з вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що вироком Полтавського районного суду Полтавської області від 03.06.2025 (набрав законної сили 11.03.2026) ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, та призначено йому покарання у виді 5 років позбавлення волі. На підставі статті 75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки та покладенням обов`язків, передбачених пунктом 1 частини 1 статті 76 КК України. Як встановлено під час розгляду справи ОСОБА_2 близько 19:30 год 12.09.2023 року, перебуваючи поблизу місцевого продуктового магазину, що розташований у АДРЕСА_1 , під час сварки, яка виникла на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, наніс один удар ножем, який тримав у правій руці, в область грудної клітини ОСОБА_1 зліва, чим спричинив йому тяжкі тілесні ушкодження у вигляді: рани м`яких тканин грудної клітки зліва, яка проникає в грудну порожнину з пораненням перикарду з розвитком гемоперикарду, лівобічного гемопневмотораксу і геморрагічного шоку I-II ступеня та перелому переднього відрізку VI-го ребра зліва по середньо-ключичній лінії, які утворились від дії колюче - ріжучого предмету, яким міг бути і ніж чи будь-який інший предмет з подібною характеристикою, від однократної дії травмуючого фактору. Вищевказані тілесні ушкодження тільки у своїй сукупності, кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження по ознаці небезпеки для життя(п.2.1.2; 2.1.3 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» Наказу № 6 МОЗ України від 17.01.95 р.). Вину у вчиненому ОСОБА_2 визнав частково, жодним чином не намагався усунути наслідки- ні вибачень, ні добровільного відшкодування завданих матеріальних та моральних збитки до потерпілого ОСОБА_1 не надходило.

Враховуючи вищенаведене, просить стягнути з ОСОБА_2 на свою користь 50000,00 гривень на відшкодування завданої моральної шкоди.

Ухвалою судді Полтавського районного суду Полтавської області від 28.04.2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

05.06.2026 року від представника відповідача- Момотюк Я.В. надійшов відзив на позов, у якому просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Зазначила, що інциденту передувало жорстоке поводження з тваринами з боку сина позивача, на яке позивач жодним чином не відреагував. Не містять матеріали справи і доказів щодо постійного стресу позивача, розладів сну, порушень його звичного ритму життя. Позивач як не працював ніде до інциденту, що трапився 12.09.2023 року так і зараз не працює, дні він проводить у спілкуванні з односельчанами, відвідує магазини, проводить час з друзями за столиками на літньому майданчику магазину в селі Копили, де проживає. Тобто абсолютно нічого для нього не змінилося, тому й жодних доказів з позовом не подано. Наразі позивач переслідує мету збагачення за рахунок відповідача, а не відшкодування моральної шкоди. У першому судовому засіданні в кримінальній справі відповідач вибачився перед позивачем, дружина відповідача відвідувала ОСОБА_1 у лікарні, купувала одяг, ліки та продукти харчування. Відповідач є ветераном війни- особою з інвалідністю внаслідок війни II групи, не працює і працювати не може, отримує пенсію у розмірі 22508,61 гривень, має на утриманні двох малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яким щомісячно сплачує аліменти шляхом відрахування їх у розмірі 50% пенсії, тобто фактично отримує на руки 11254,30 гривень, спостерігається у лікаря психіатра та приймає ліки, які також купує за власні кошти.

12.06.2026 від представника позивача- адвоката Корнієнко Н.Ю. надійшла відповідь на відзивна позов, у якій зазначила, що позивач не заявляв вимоги про відшкодування матеріальних збитків, оскільки дійсно значну частину лікування оплатила держава. Також він працює неофіційно. Вибачення в судовому засіданні носило формальний характер. Між злочинними діями відповідача та завданою позивачу моральною шкодою, є прямий причинний зв`язок, діями відповідача йому завдано немайнових втрат, спричинених моральними стражданнями, в результаті вчиненого відносно нього злочину. Саме протиправна поведінка відповідача спричинила йому душевні страждання, погіршення психологічного стану здоров`я, що потребувало певного часу та зусиль для його відновлення, такі дії відповідача спричинили негативні зміни у житті позивача, вплинули на стан його психічного здоров`я. Відповідач вчинив кримінальне правопорушення- умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, його навіть не зупинила присутність дітей.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Корнієнко Н.Ю. позовні вимоги підтримала та просила задовольнити з викладених підстав. Зазначила, що ОСОБА_6 працевлаштований неофіційно.

Позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, пояснив, що стороною відповідача нанесену кримінальним правопорушенням шкоду не відшкодовано.

Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 позовні вимоги не визнала з підстав, викладених у відзиві на позов.

Відповідач ОСОБА_2 просив у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Суд, заслухавши доводи представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, вироком Полтавського районного суду Полтавської області від 03.06.2025 ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, та призначено йому покарання у виді 5 років позбавлення волі. На підставі статті 75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки та покладенням обов`язків, передбачених пунктом 1 частини 1 статті 76 КК України. Зі змісту вироку вбачається, що ОСОБА_2 близько 19:30 год 12.09.2023 року, перебуваючи поблизу місцевого продуктового магазину, що розташований у АДРЕСА_1 , під час сварки, яка виникла на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, наніс один удар ножем, який тримав у правій руці, в область грудної клітини ОСОБА_1 зліва, чим спричинив йому тяжкі тілесні ушкодження у вигляді: рани м`яких тканин грудної клітки зліва, яка проникає в грудну порожнину з пораненням перикарду з розвитком гемоперикарду, лівобічного гемопневмотораксу і геморрагічного шоку I-II ступеня та перелому переднього відрізку VI-го ребра зліва по середньо-ключичній лінії, які утворились від дії колюче - ріжучого предмету, яким міг бути і ніж чи будь-який інший предмет з подібною характеристикою, від однократної дії травмуючого фактору. Вищевказані тілесні ушкодження тільки у своїй сукупності, кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження по ознаці небезпеки для життя(п.2.1.2; 2.1.3 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» Наказу № 6 МОЗ України від 17.01.95 р.) Цивільного позову у кримінальному провадженні заявлено не було (а.с. 7-10). Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 11.03.2026 року вирок суду першої інстанції залишений без змін (а.с. 5-6).

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно із ч. 7 ст. 128 КПК України та ч. 3 ст. 386 ЦК України позивач має право вимагати відшкодування заподіяної шкоди, в тому числі шляхом звернення з позовом у кримінальній справі.

Особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання (статті 15, 16 ЦК України).

Згідно п. 8 та п. 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової та моральної шкоди іншій особі.

Шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону (частина перша статті 1177 ЦК України).

Відповідно до положень статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частини перша, друга статті 23 ЦК України).

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).

Тлумачення статті 23 ЦК України свідчить, що вона є нормою, яка має поширюватися на будь-які цивільно-правові відносини, в яких тій чи іншій особі було завдано моральної шкоди. Це, зокрема, підтверджується тим, що законодавець вживає формулювання «особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав». Тобто можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться в залежність не від того, що це передбачено нормою закону або положеннями договору, а від порушення цивільного права особи (див. постанову Верховного Суду від 16 червня 2022 року у справі № 569/20510/19 (провадження № 61-13787св20), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2024 року у справі № 279/1834/22 (провадження № 61-1382сво23)).

Виходячи з положень статей 16 і 23ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц (провадження № 14-714цс19)).

У постанові Верховного Суду від 12 жовтня 2020 року у справі №372/2085/16-ц (провадження № 61-18385св19) зазначено, що: «під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Аналіз зазначених норм права дає можливість дійти висновку про те, що моральна шкода підлягає відшкодуванню за наявності у діях особи, яка заподіяла таку шкоду складу цивільного правопорушення, елементами якого є заподіяна шкода, встановлення факту протиправної поведінки такої особи, наявності причинного зв`язку між ними та вини заподіювача шкоди».

По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2)у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц).

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом- моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2024 року у справі № 279/1834/22 (провадження № 61-1382сво23)).

Завдання моральної шкоди- явище завжди негативне. Проте з цього не виходить, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи.

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див. постанову Верховного Суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20(провадження № 61-1132св22)).

Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення», саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, оскільки вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Формулювання виключного переліку обставин, які мають істотне значення для визначення розміру грошового відшкодування моральної шкоди, аж ніяк не означатиме збільшення для позивачки такого розміру до заявленого у позові. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21)).

Аналіз положень статей 11, 23 та 1167 ЦК України дозволяє зробити висновок, що за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом- моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди(див. постанову Верховного Суду від 29 вересня 2021 року у справі №757/33629/19 (провадження № 61-18237св20), постанову від 01 грудня 2021 року у справі № 308/14232/18 (провадження № 61-10961св20)).

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів (частина перша статті 1168 ЦК України).

Вирішуючи спір, суд виходить з того, що судовим рішенням встановлена вина відповідача ОСОБА_2 , причинний зв`язок між шкодою і протиправним діями завдавача шкоди.

Визначаючи розмір відшкодування завданої позивачу моральної шкоди, суд враховує характер та обсяг страждань позивача ОСОБА_1 , які він зазнав внаслідок протиправної поведінки ОСОБА_2 , оскільки з обставин справи вбачається, що здоров`ю позивача була спричинена шкода протиправними діями відповідача. Внаслідок цього у нього змінився та був порушений нормальний спосіб життя.

Судом також враховано засади розумності, виваженості й справедливості і визначено, що на користь ОСОБА_1 з відповідача ОСОБА_2 слід стягнути 30000,00 гривень

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення моральної шкоди підлягають частковому задоволенню.

Посилання сторони відповідача на те, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що відповідачем була спричинена позивачу моральна шкода, є необґрунтованими та спростовуються вищенаведеними обставинами.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

За правилами ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Як визначено абз. 2 п. 35 Постанови Пленуму ВССУ № 10 від 17.10.2014 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Зазначене стосується й випадку, коли рішення ухвалено на користь позивача, а відповідач звільнений від сплати судового збору.

Компенсація судового збору у цивільних, адміністративних та господарських справах у розмірі, пропорційному задоволеним вимогам сторони, здійснюється відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 р. № 845.

З огляду на те, що відповідач ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІ групи (а.с. 40), то він звільнений від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», а тому судові витрати компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265,268 ЦПК України, ст.ст.23,1167 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням- задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , компенсацію моральної шкоди у розмірі 30000,00 (тридцять тисяч) гривень.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Судові витрати компенсувати за рахунок держави.

Рішення може бути оскаржене на підставі ч. 1 ст. 354 ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у тридцяти денний строк з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358цього Кодексу.

Суддя: Т. О. Зуб