Рішення від 15 вересня 2026 р. у справі №539/3136/26 — Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 539/3136/26

Провадження № 2/539/2295/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

16 вересня 2026 року м.Лубни

Лубенський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючої судді Просіної Я.В.,

за участі секретаря судового засідання Левченко А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Лубни в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, представник позивача Кукса Карина Олександрівна,

встановив:

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» Кукса К.О. звернулася до Лубенського міськрайонного суду Полтавської області з позовом до ОСОБА_1 , в якому просила стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №LM897012526 від 18.07.2025 року у розмірі 25 152,48 грн, судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.

Позов мотивує тим, що 18.07.2025 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ОПТИМАЛЬНІ КРЕДИТИ» (далі – Первісний кредитор, ТОВ «ОПТИМАЛЬНІ КРЕДИТИ») та ОСОБА_1 (далі – Відповідач) укладено договір кредитної лінії №LM897012526 (далі - Кредитний договір) на суму 9 200,00 грн. Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний Відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора PTJX-3829.

Згідно з умовами Кредитного договору Первісний кредитор належним чином виконав свої зобов`язання та надав Відповідачу грошові кошти у сумі 9200 грн. шляхом перерахування через банк-провайдер.

12.11.2025 між Первісним кредитором та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТАЛІОН ПЛЮС» (далі – ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС») укладено Договір факторингу № ОК-ТП/61 (далі – Договір факторингу 1). Первісний кредитор та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на виконання Договору факторингу 1 підписали Реєстр прав вимоги № Б\Н від 12.11.2025, за яким від Первісного кредитора до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги.

26.02.2026 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та Позивачем укладено Договір факторингу №26/0226-01 (далі – Договір факторингу 2). ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та Позивач на виконання Договору факторингу 2 підписали Реєстр прав вимоги № 1 від 26.02.2026 до Договору факторингу 2, за яким від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до Позивача відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги.

Позивач не здійснював жодних нарахувань за Кредитним договором. Станом на дату подання позовної заяви на рахунки Позивача не надходило жодного платежу на погашення заборгованості Відповідача за Кредитним договорам. Відповідач не виконав свого обов`язку та не повертав наданий йому Кредит в строки, передбачені Кредитним договором.

Враховуючи вищезазначене, загальна сума заборгованості Відповідача перед Позивачем, на момент подання позовної заяви, за Кредитним договором, становить – 29 752,32 грн, яка складається з: 9 199,68 грн - заборгованість по тілу кредиту; 15 400,80 грн - заборгованість по процентах; 4 599,84 грн – заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

Позивач звертає увагу суду на те, що вимоги щодо стягнення штрафних санкцій

межах даного позову не заявляються, у зв`язку з чим загальний розмір грошових вимог до стягнення становить 25 152,48 грн.

06.07.2026 року по справі було відкрито провадження та призначено до судового розгляду в порядку спрощеного провадження з викликом сторін. Надано позивачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу – відповіді на відзив. Окрім того, даною ухвалою в AT «Банк Альянс» витребувано докази, що підтверджують факт надання кредитних коштів та ідентифікацію позичальника.

24.07.2026 року на виконання ухвали суду від 06.07.2026 року від AT «Банк Альянс» надійшли витребувані докази по справі.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в позовній заяві зазначив, що розгляд даної позовної заяви просить здійснювати за відсутності представника позивача. Проти ухвалення заочного рішення не заперечують.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялася належним чином. Причини неявки суду не повідомив, заяв та клопотань, зокрема про відкладення розгляду справи до суду не надходило. Конверти з судовими повістками направлялися на зареєстровану адресу відповідача та повернулись до суду із відміткою поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Таким чином, ОСОБА_1 вважається належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи неявку в судове засідання належним чином повідомленого відповідача, який про причини неявки не повідомив, неподання відповідачем відзиву на позов, згоду представника позивача на ухвалення заочного рішення, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача та ухвалення заочного рішення у даній справі, про що було постановлено ухвалу, яка відображена в протоколі судового засідання.

За таких обставин суд вважає можливим розглянути справу у відсутності сторін на підставі доказів, які додані до справи.

У зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом установлено, що 18.07.2025 року між ТОВ «Оптимальні кредити» та ОСОБА_1 укладено Договір кредитної лінії №LM897012526, який підписаний електронним підписом відповідача шляхом відтворення одноразового ідентифікатора PTJX (а.с.14-25).

Згідно з п. 2.1 Кредитного договору ТОВ «Оптимальні кредити» зобов`язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії, на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, та комісію за надання кредиту відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптимальні кредити».

Відповідно до п. 2.2 Кредитного договору загальний розмір кредиту за цим договором становить 9200 грн 00 коп. Разом з тим, позичальнику на умовах та у порядку, передбаченими цим договором, можуть бути надані додаткові грошові кошти у кредит шляхом надання додаткових траншів.

Пунктами 2.3, 2.4 Кредитного договору передбачено, що кредитодавець надає позичальнику перший транш за договором у розмірі, що дорівнює загальному розміру кредиту 17.07.2025 року, що є датою надання кредиту. Другий та решта траншів за договором надаються позичальнику протягом дисконтного періоду кредитування на умовах передбачених цим договором.

Згідно з п. 3.1. Кредитного договору позичальнику надається дисконтний період кредитування, протягом якого позичальник може отримати черговий транш у рамках кредитної лінії, шляхом ініціювання такої операції в Особистому кабінеті, а також повернути частково суму кредиту. На момент укладання цього договору строк дисконтного періоду користування складає 24 днів від дати отримання позичальником першого траншу.

Відповідно до п. 7.1 Кредитного договору сторони дійшли згоди, що рекомендована (не обов`язкова) дата дострокового погашення всієї суми кредиту за всіма наданими траншами є дата закінчення дисконтного періоду кредитування 11.08.2025, а саме протягом 24 днів від дати отримання першого траншу позичальником.

Згідно з п. 7.2 Кредитного договору в обов`язковому порядку сума кредиту має бути повернута позичальником не пізніше ніж протягом 30 календарних днів після настання однієї з наступних обставин: закінчення строку дії договору в порядку, передбаченому п. 11.1 договору; ініціювання кредитодавцем дострокового припинення дії договору, в порядку передбаченому п. 9.1.1.2 або п. 9.1.1.7 договору.

Пунктом 7.3 Кредитного договору встановлено кінцеву дату повернення кредиту 17.08.2030.

Пунктом 8.3 Кредитного договору передбачено, що базова процентна ставка складає 0,98 відсотків в день від суми залишку кредиту, яка знаходиться у позичальника за кожен день користування ним, що становить 357,70 відсотків річних.

Розмір комісії, що нараховується за надання першого траншу за цим договором становить 552 грн 00 коп. (п. 8.5 Кредитного договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом 5 років або його дострокового розірвання, а в частині розрахунків до повного та належного їх виконання (п. 11.1 Кредитного договору).

ТОВ «Оптимальні кредити» на виконання умов Кредитного договору 08 серпня 2025 року надало відповідачу перший транш у розмірі 9200 грн, перерахувавши їх на належну відповідачу платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується копією платіжного доручення від 18.07.2025 та листом АТ «Банк Альянс» № 51.1/8474-БТ від 15.07.2026 з доданою випискою по належній ОСОБА_1 банківській карті № НОМЕР_2 (а.с.40, 105).

Згідно з наведеним ТОВ «Оптимальні кредити» розрахунком заборгованості за Кредитним договором ОСОБА_1 неналежно виконував свої зобов`язання, здійснивши 2 платежі у розмірах 233,00 грн та 2071,00 грн, унаслідок чого в останнього виникла заборгованість за Кредитним договором у розмірі, який складається з: 9 199,68 грн - заборгованість по тілу кредиту; 5843,84 грн - заборгованість по процентах; 552,00 грн – комісія, 4599,84 грн - заборгованість за неустойкою (а.с.61-62).

Між ТОВ «Оптимальні кредити» та ТОВ «Таліон плюс» 12 листопада 2025 року укладено договір факторингу № ОК-ТП/61, відповідно до умов якого ТОВ «Оптимальні кредити» зобов`язується відступити ТОВ «Таліон плюс» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимог, а ТОВ «Таліон плюс» зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти у розпорядження ТОВ «Оптимальні кредити» за плату на умовах, визначених цим договором. «Право вимоги» - означає всі права ТОВ «Оптимальні кредити» за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Витягом із реєстру прав вимог від 12.11.2025 до договору факторингу № ОК-ТП/61 від 12.11.2025 підтверджується відступлення ТОВ «Оптимальні кредити» до ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги до боржника ОСОБА_1 за Кредитним договором в сумі 20195,36 грн, з яких: 9199,68 грн - тіло кредиту, 5843,84 грн відсотки за користування кредитом, 552,00 грн комісія за видачу кредиту, 4599,84 грн неустойка (а.с.49).

Згідно з наведеним ТОВ «Таліон Плюс» розрахунком заборгованості за Кредитним договором ОСОБА_1 не здійснено жодного платежу в рахунок погашення кредитної заборгованості перед новим кредитором та останнім нараховано заборгованість у сумі яка складається з: 9199,68 грн - тіло кредиту, 15400,80 грн - відсотки за користування кредитом, 552,00 грн - комісія за видачу кредиту, 4599,84 грн – неустойка (а.с.63-64).

26 лютого 2026 року між ТОВ «Таліон плюс» і ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу № 26/0226-01, згідно з умовами якого ТОВ «Таліон плюс» зобов`язується відступити ТОВ «Юніт Капітал» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а позивач зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Таліон плюс» за плату, на умовах визначених цим договором (а.с.52-55).

Відповідно до витягу з реєстру прав вимог № 1 до договору факторингу № 26/0226-01 від 26.02.2026 ТОВ «Таліон плюс» відступило ТОВ «Юніт Капітал» право вимоги до боржника ОСОБА_1 за Кредитним договором в сумі 29752,32 грн, з яких: 9199,68 грн - тіло кредиту, 15400,80 грн - відсотки за користування кредитом, 552,00 грн комісія за видачу кредиту, 4599,84 грн неустойка (а.с.57-58).

Таким чином, надані представником позивача копії договорів факторингу та реєстрів права вимоги є належними, допустимими та достатніми доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.

ТОВ «Юніт Капітал» 27 квітня 2026 року на поштову адресу ОСОБА_1 скеровано вимогу про дострокове стягнення заборгованості за Кредитним договором у сумі 29752,32 грн, яку необхідно сплатити у 30-ти денний термін з моменту отримання цієї вимоги (а.с.77).

Однак, як вбачається з виписки з особового рахунку за Кредитним договором відповідачем не внесено жодного платежу в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором перед позивачем.

Установлено, що між сторонами існують зобов`язальні правовідносини, що виникли з Кредитного договору.

Згідно з ч. 1, ч. 3 ст. 509 ЦК зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено за договором або законом.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зважаючи на те, що позивачем доведено факт отримання відповідачем кредитних коштів, а також перехід права вимоги за Кредитним договором до позивача, який достроково розірвано позивачем, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача у користь позивача заборгованості за Кредитним договором у розмірі 24600,48 грн, з яких: 9199,68 грн – заборгованість за тілом, 15400,80 грн – заборгованості за відсотками.

Щодо стягнення комісії, суд зазначає наступне.

Згідно із частинами першою, третьою статті 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник - повернути кредит та сплатити відсотки.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Оскільки відповідно до умов кредитного договору від 11 жовтня 2019 року, що укладений між сторонами, банк надав позичальнику кредит на споживчі цілі, особливості регулювання відносин сторін визначаються Законом України «Про захист прав споживачів».

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.11.2023 року у справі № 204/224/21, зроблено наступний правовий висновок:

«10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне управління кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.1 щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за управління кредиту без конкретного переліку які саме послуги надаються є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».»

В кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена комісія за управління кредиту.

Ураховуючи, що фінансова установа не зазначила та не надала доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору, то положення пункту щодо встановлення комісії є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Визнання судом нікчемного правочину недійсним за вимогою сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, оскільки нікчемний правочин є недійсним в силу закону з моменту його укладення.

Схожі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2022 року у справі № 755/11636/21 (провадження № 61-7098св22), від 08 лютого 2023 року у справі № 168/349/20 (провадження № 61-2223св21), та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 листопада 2022 року у справі № 755/9486/21 (провадження № 61-5581св22).

За наведених обставин, вимоги позивача про стягнення комісії в сумі 552,00 грн є необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо витрат на правову допомогу.

В матеріалах справи наявні договір про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20.01.2026, укладений між ТОВ «Юніт Капітал» та адвокатським бюро «Тимошенко та партнери» з додатковою угодою до нього від 20.04.2026; копію свідоцтва про заняття адвокатською діяльністю № 4267/10 від 26.08.2010; копію довіреності від 20.02.2026; акт прийому-передачі наданих послуг від 05.05.2026, згідно з яким АБ «Тимошенко та партнери» надало правову допомогу ТОВ «Юніт Капітал» щодо стягнення заборгованості за кредитним договором № LM897012526 від 18.07.2025 на загальну суму 7000 грн.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на судовий збір та професійну правничу допомогу.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір витрат на правничу допомогу складається з гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до п. 48 постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ „Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано у пункті 2 частини третьої статті 79,статтях 84,88,89 ЦПК України.

Витрати на правничу допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У відповідності до ст. 26 Закону України „Про адвокатуру і адвокатську діяльність, адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Згідно із ч. 3 ст. 27 Закону України „Про адвокатуру і адвокатську діяльність до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 ЦК України.

Відповідно до ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із ст. 632 цього Кодексу ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Згідно зі статтею 30 Закону України „Про адвокатуру і адвокатську діяльність, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З урахуванням вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача в користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000 грн.

Оскільки відповідачем розмір заборгованості не спростовано, а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме в частині стягнення заборгованості по тілу кредиту в сумі 9199,68 грн та заборгованості по несплаченим відсоткам в сумі 15400,80 грн, що в загальному розмірі складає 24600,48 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, який підлягає стягненню на його користь з відповідача. Проте, оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача в сумі 24600,48 грн, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог – 2603,97 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 13, 76, 81, 141, 263-265, 268, 280-283 ЦПК України, ст. 526, 527, 530, 611, 634, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовільнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за договором №LM897012526 від 18.07.2025 в розмірі 24600 (двадцять чотири тисячі шістсот) грн 48 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» 2603 (дві тисячі шістсот три) грн 97 коп судового збору та 7000 (сім тисяч) грн 00 коп витрат на професійну правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач та треті особи мають право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Заочне рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст.265 ЦПК України.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», код ЄДРПОУ 43541163, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульв.Лесі Українки, буд.34, оф.333;

Представник позивача: Кукса Карина Олександрівна, РНОКПП НОМЕР_3 , адреса робочого місця: 01133, м. Київ, бульв.Лесі Українки, буд.34, оф.333;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Я.В.Просіна