Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №538/1140/26 — Лохвицький районний суд Полтавської області

Єдиний унікальний номер №538/1140/26

Провадження № 1-кп/538/165/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року м.Лохвиця

Лохвицький районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Лохвиця клопотання прокурора Лохвицького відділу Миргородської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_3 про продовження застосування запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025170560000431 від 12 серпня 2025 року про обвинувачення:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Червонозаводське, Лохвицького району Полтавської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , неодруженого, на утриманні маючого одну неповнолітню особу, непрацюючого, в силу ст. 89 КК України не судимого, утримується в ДУ "Полтавська установа виконання покарань № 23" (запобіжний захід обрано 05.03.2026 у виді тримання під вартою ухвалою слідчого судді Гадяцького районного суду Полтавської області),

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 308 Кримінального кодексу України,

за участю сторін судового провадження:

прокурора - ОСОБА_3 ,

обвинувачених - ОСОБА_5 , ОСОБА_4 ,

захисників обвинувачених - ОСОБА_6 , ОСОБА_7

в с т а н о в и в:

До Лохвицького районного суду Полтавської області надійшло клопотання прокурора Лохвицького відділу Миргородської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_3 про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 .

Клопотання мотивоване тим, що під час судового розгляду не відпали ризики, передбачені пунктами 1, 3, 4 та 5 частини першої статті 177 КПК України, які були підставою для застосування щодо обвинуваченого найсуворішого запобіжного заходу. На думку прокурора, ОСОБА_4 може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, а також вчинити інше кримінальне правопорушення або іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню. У зв`язку з цим прокурор просив продовжити строк тримання під вартою.

У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та просив його задовольнити.

Захисник та обвинувачений у судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання прокурора. Сторона захисту просила змінити запобіжний захід у виді тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, посилаючись на відсутність достатніх підстав для подальшого тримання обвинуваченого під вартою.

Вислухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи сторін, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частини першої та другої статті 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або сторони захисту має право змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

За змістом статей 177, 178, 183 та 199 КПК України продовження строку тримання під вартою допускається лише за умови, якщо прокурором доведено, що ризики, які стали підставою для застосування цього запобіжного заходу, не зменшилися або виникли нові, а застосування більш м`якого запобіжного заходу не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Суд також враховує, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, серед іншого згідно рішення Європейського суду з прав людини "Тейс проти Румунії",продовження строку тримання особи під вартою не може бути автоматичним та має ґрунтуватися на належній оцінці конкретних обставин кримінального провадження, особи обвинуваченого та наявності реальних ризиків, передбачених законом.

Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 307 та частиною другою статті 308 КК України, які відповідно до статті 12 КК України є тяжкими злочинами.

Під час вирішення питання про продовження строку тримання під вартою суд не оцінює докази з точки зору доведеності вини особи, оскільки це є предметом судового розгляду по суті. Водночас суд зобов`язаний перевірити, чи продовжують існувати ризики, передбачені статтею 177 КПК України, та чи можуть вони бути усунуті шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Щодо ризику, передбаченого пунктом 1 частини першої статті 177 КПК України

Суд вважає, що ризик переховування від суду не зменшився.

Такий висновок ґрунтується на тяжкості інкримінованих кримінальних правопорушень, суворості покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим, а також на тому, що судовий розгляд кримінального провадження ще триває.

Сам по собі розмір можливого покарання не є достатньою підставою для тримання особи під вартою, однак у сукупності з іншими встановленими обставинами він свідчить про існування ризику ухилення від суду.

Щодо ризику, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 177 КПК України

Суд також дійшов висновку, що ризик незаконного впливу на свідків продовжує існувати.

Судовий розгляд триває, дослідження доказів ще не завершене, свідки безпосередньо не допитані судом. За таких обставин перебування обвинуваченого на свободі не виключає можливості впливу на них з метою зміни або спотворення їх показань, що може негативно вплинути на повноту та об`єктивність судового розгляду.

Щодо ризику, передбаченого пунктами 4 та 5 частини першої статті 177 КПК України

Оцінюючи зазначений ризик, суд враховує характер інкримінованих кримінальних правопорушень, дані про особу обвинуваченого, який є наркозалежним, відсутність офіційного місця роботи та законного джерела доходу, а також те, що він раніше притягувався до кримінальної відповідальності за злочини у сфері незаконного обігу наркотичних засобів.

У сукупності ці обставини свідчать, що ризик вчинення іншого кримінального правопорушення або іншого перешкоджання кримінальному провадженню не втратив актуальності.

Щодо доводів сторони захисту про можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу

Доводи сторони захисту про можливість застосування домашнього арешту суд перевірив.

Разом із тим будь-яких нових обставин, які б свідчили про істотне зменшення ризиків порівняно з часом постановлення попередньої ухвали про продовження строку тримання під вартою, судом не встановлено.

Застосування домашнього арешту не забезпечить досягнення мети запобіжного заходу, оскільки не усуне ризиків переховування від суду, незаконного впливу на свідків та вчинення іншого кримінального правопорушення.

Оцінивши у сукупності характер і тяжкість інкримінованих кримінальних правопорушень, дані про особу обвинуваченого, стадію судового розгляду, доводи сторін та матеріали кримінального провадження, суд дійшов висновку, що прокурором доведено необхідність подальшого застосування до ОСОБА_4 виняткового запобіжного заходу у виді тримання під вартою, тоді як застосування більш м`якого запобіжного заходу не забезпечить досягнення мети, визначеної статтею 177 КПК України.

За таких обставин клопотання прокурора про продовження строку застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 199, 331 КПК України, суд -

п о с т а н о в и в:

Клопотання прокурора Лохвицького відділу Миргородської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_3 про продовження застосування запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів з 16 вересня 2026 року по 14 листопада 2026 року включно.

Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому ОСОБА_4 , захиснику – для відома, та скерувати до виконання начальнику Державної установи «Полтавська установа виконання покарань № 23».

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п`яти діб з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_8