Рішення від 07 вересня 2026 р. у справі №185/12583/25 — Крюківський районний суд м. Кременчука

Провадження № 2/537/904/2026

Справа № 185/12583/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.09.2026 Крюківський районний суд м. Кременчука в складі: головуючої судді Фадєєвої С.О., за участю секретаря судових засідань Супруненко О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кременчуці цивільну справу № 185/12583/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Левицька О.Л., повноваження якої підтверджені ордером на надання правничої (правової) допомоги та не обмежені договором, звернулася до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом, де просила ухвалити рішення, яким встановити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_1 та стягнути з відповідача судові витрати.

На обґрунтування позову зазначила, що з 22.04.2023 позивач та відповідач перебували в зареєстрованому шлюбі, який був розірваний рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 31.01.2025. У шлюбі сторони мають малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який після розірвання шлюбу сторін проживає з позивачкою. Вказала, що відповідач неодноразово погрожував ОСОБА_1 , що забере в неї дитину, між батьками виникають суперечки щодо місця проживання сина. Зазначила, що з народження дитина проживає з матір`ю, вона створила належні умови для проживання та виховання сина, батько після розлучення з дитиною не спілкується. З урахуванням викладеного представник позивача просила задовольнити заявлені вимоги.

Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22.01.2026 цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини передана за підсудністю на розгляд до Крюківського районного суду міста Кременчука. На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа надійшла в провадження судді Крюківського районного суду міста Кременчука Фадєєвої С.О. Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука від 17.02.2026 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука від 22.04.2026 підготовче провадження у справі закрито, справа призначена до судового розгляду по суті, до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, залучено виконавчий комітет Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації як орган опіки та піклування.

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Левицька О.Л. у судове засідання не з`явилася, направила на адресу суду заяву, в якій просила розгляд справи проводити у її відсутність та у відсутність позивачки, проти заочного розгляду не заперечувала.

Відповідач ОСОБА_2 повторно у судове засідання не з`явився, про день та час слухання справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Представник третьої особи Служби у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації у судове засідання не з`явився, направив на адресу суду заяву, в якій просив розгляд справи проводити у його відсутність.

Представник третьої особи виконавчого комітету Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації як органу опіки та піклування у судове засідання не з`явився, про день та час слухання справи повідомлявся належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвали заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи. На підставі наявних у справі доказів, зі згоди представника позивача, який не заперечує проти заочного розгляду справи, суд ухвалив розгляд справи, відповідно до ст. 280 ЦПК України, проводити заочно.

Так як всі учасники справи в судове засідання не з`явились, то відповідно до вимог ч.2 ст.247ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши і оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що з 22.04.2023 по 31.01.2025 сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, що підтверджується копією рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 31.01.2025, яке набрало законної сили. З копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 вбачається, що сторони мають малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . За твердженням позивача батьки дитини проживають окремо, дитина мешкає з матір`ю.

Частиною третьою статті 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до частин 2, 8, 9 ст.7 СК сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Згідно з ст.8 Закону «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів.

Конвенцією про права дитини, ратифікованою постановою ВР від 27.02.1991, встановлено, що держави-учасниці докладають усіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання й розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання й розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Пунктом 1 ст.9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно із судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону та процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною чи не піклуються про неї або коли батьки проживають роздільно й необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, виконують їх державні чи приватні установи, що займаються питаннями соціального забезпечення, суди, адміністративні чи законодавчі органи, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч.1 ст.3 Конвенції).

Аналіз зазначених вище норм права дає підстави для висновку, що рівність прав батьків випливає з прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток і належне виховання, у першу чергу повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду в постанові №756/2109/16-ц.

Відповідно до ч.4 ст.29 ЦК місцем проживання фізичної особи, яка не досягла 10 років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Згідно з ст. 160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. В силу ст.141 СК України мати й батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Діти мають рівні права та обов`язки щодо батьків (ст.142 СК), у тому числі й на рівне виховання батьками.

Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення (ч.1 ст. 161 СК України).

Верховний Суд у постанові від 14 червня 2023 року у справі № 760/31518/21, постанові від 2 жовтня 2025 року вказував, що з огляду на введення воєнного стану в Україні, вирішуючи спори, що стосуються прав та інтересів дитини, першочерговим завданням держави є забезпечення її безпеки і права на життя. Сам факт запровадження на території України воєнного стану не є достатньою підставою для визначення місця проживання дитини з одним із батьків. Водночас обставини, пов`язані із безпекою дитини та наслідками бойових дій є істотними, підлягають встановленню та оцінці судом. При вирішенні спору про місце проживання дитини під час воєнного стану суди мають оцінювати всі обставини справи в їх сукупності, застосовувати гнучкі підходи до ухвалення рішення у справі з урахуванням найкращих інтересів дитини, балансу між інтересами дитини та правами батьків на її виховання.

Судом встановлено, що батько та мати малолітньої дитини ОСОБА_4 зареєстровані як проживаючі за різними адресами, проживають окремо, що не спростовано відповідачем. Позивач ОСОБА_1 разом з сином з мотивів безпеки у зв`язку із воєнним станом в Україні тимчасово проживають за межами України у Французькій Республіці.

З копії акту обстеження умов проживання, затвердженого начальником Служби у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації 03.04.2026, вбачається, що головними спеціалістами Служби з метою обстеження умов проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було проведено обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_1 , (за зареєстрованим місцем проживання позивача як ВПО, що вбачається з скан-копії довідки переселенця 3001-5003339491) та встановлено, що у квартирі чисто та охайно, наявна побутова техніка, меблі, створені належні умови для ведення домашнього господарства, для малолітнього ОСОБА_4 виділено кімнату разом з матір`ю, наявне двоспальне ліжко, шафа, стіл для роботи. Стосунки у сім`ї доброзичливі та привітні. Зі слів бабусі малолітнього ОСОБА_4 , з 2025 року донька, ОСОБА_1 , та онук, ОСОБА_4 , проживають у Французькій Республіці. Спеціалістами Служби у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації зроблено висновок, що для виховання та проживання малолітнього ОСОБА_4 створені належні умови, на момент обстеження умов проживання дитини не було вдома, дитина разом з матір`ю перебуває на території Франції.

Письмовими доказами підтверджується, що позивач ОСОБА_1 має постійне місце проживання у Французькій Республіці, що підтверджується копією тимчасового дозволу на проживання одержувача тимчасового захисту від 07.08.2026, копією офіційної заяви ОСОБА_1 від 07.08.2026, копією довідки про місце проживання від 13.10.2025, отримує щомісячну суму допомоги як шукач притулку. Всі вказані документи надані суду у копіях на іноземній мові із перекладом, справжність підпису перекладача засвідчено нотаріально.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Судув постанові від 11 грудня 2023 року у справі № 607/20787/19 зробила висновок, що сама по собі обставина проживання дитини за кордоном (незалежно від того, вивезена дитина за кордон до звернення до суду з позовом про визначення місця її проживання чи після) не впливає на вирішення судами України спору про визначення місця її проживання. Повернення дитини в Україну не є передумовою для вирішення спору між батьками про визначення місця її проживання.

Суду не надано висновку органу опіки та піклування про доцільність визначення місця проживання дитини з матір`ю. Проте обов`язковість висновку органу опіки не може бути абсолютною. Якщо через перебування дитини за кордоном орган опіки не може обстежити умови за місцем фактичного проживання дитини на час розгляду справи, суд має вирішувати спір на підставі інших наявних доказів, щоб не допускати порушення права на доступ до правосуддя. При цьому відсутність заперечень відповідача щодо фактичного проживання дитини не дає підстав стверджувати про відсутність предмета спору у справі. Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 22 жовтня 2025 року у справі № 202/14959/23.

При вирішенні спору судом не з`ясовувалася думка дитини, оскільки малолітній ОСОБА_3 на час винесення судом рішення у справі досяг лише трирічного віку.

Відповідачем не спростовано, що позивач. як матір дитини, здатна забезпечити рівень життя дитині, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку в безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним. Позивач надала належні та допустимі докази на підтвердження позовних вимог і довела, що створені належні умови для розвитку дитини, займається її вихованням.

Отже, враховуючи вік дитини, задовільний стан її здоров`я, ставлення до дитини та участь у вихованні матері, наявність належних матеріально-побутових умов для проживання дитини разом з матір`ю за місцем постійного проживання в Україні, наявність у матері доходу та місця проживання разом з дитиною за кордоном, відсутність доказів того, що у позивача немає можливості утримувати малолітнього сина та забезпечувати його матеріальні і духовні потреби, відсутність належних заперечень батька щодо місця проживання дитини з матір`ю, з метою забезпечення якнайкращих інтересів дитини, суд дійшов висновку про можливість задоволення позовних вимог ОСОБА_5 та визначення місця проживання дитини з нею.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача сплачений нею судовий збір при подачі позову до суду у розмірі 1211грн. 20 коп.

Керуючись ст.ст. 76, 81, 89, 258, 259, 263, 265, 268, 280-282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

Задовольнити позовну заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ), третя особа Служба у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації (місцезнаходження: м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд.58), виконавчий комітет Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації як орган опіки та піклування (місцезнаходження: м. Київ, проспект Голосіївський, буд.42) про визначення місця проживання дитини.

Визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на ОСОБА_1 понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211 грн 20 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.О. Фадєєва

Повне рішення складено 15.09.2026