Постанова від 10 вересня 2026 р. у справі №535/644/26 — Котелевський районний суд Полтавської області

Справа № 535/644/26

Провадження № 3/535/234/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2026 року с-ще Котельва

Суддя Котелевського районного суду Полтавської області Мальцев С.О., з секретарем судових засідань Білик Н.О., за участі представника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності Стрижак С.В. (дистанційно), розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно :

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,

який притягається до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

установив:

07.06.2026 о 09 год 19 хв в с. Деревки по вул. Гагаріна, 5, водій ОСОБА_1 керував т/з ВАЗ р/н НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп`яніння, про що свідчило порушення координації рухів, виражене тремтіння пальців рук, зіниці, що не реагують на світло. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння відмовився в медичному закладі під відеофіксацію в присутності лікаря нарколога на нагрудну боді камеру 1113030404/76, 1113030404/11.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, подав до суду письмові пояснення, в яких просив розгляд справи проводити без його участі.

Захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – адвокат Стрижак С.В. просив провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Захисником також подано клопотання про визнання направлення ОСОБА_1 на огляд до закладу охорони здоров`я неналежним та недопустимим доказом.

В обґрунтування клопотань сторона захисту посилалася на те, що ОСОБА_1 було направлено не до найближчого закладу охорони здоров`я, а до КП «Центр терапії залежностей Полтавської обласної ради», який, за твердженням захисту, знаходиться на значній відстані від місця зупинки транспортного засобу. Також захист зазначав, що направлення оформлено рукописним способом, не відповідало встановленій формі, первісно не було долучене працівниками поліції до матеріалів справи, а тому, на думку захисту, могло бути виготовлене або оформлене пізніше.

Крім того, сторона захисту посилалася на те, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду, оскільки на відеозаписі видно, що він намагався надати біологічний матеріал, а також зазначала, що медичним працівником не було проведено лабораторного дослідження наданої рідини.

Допитаний в судовому засіданні свідок – поліцейський ОСОБА_2 підтвердив факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду в повному обсязі в медичному закладі.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи захисника, дослідивши відеозапис та інші наявні у справі докази, приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність настає, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Згідно зі ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння проводиться у встановленому законом порядку, а у випадках, передбачених законом, водій направляється для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я.

Порядок проведення такого огляду визначений, зокрема, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735.

Відповідно до положень зазначеної Інструкції за наявності встановлених ознак наркотичного чи іншого сп`яніння поліцейський направляє водія до закладу охорони здоров`я для проведення огляду у встановленому порядку.

Суд вважає вказані докази належними, допустимими, які доповнюють одне одного та підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Беручи до уваги факт допустимості та належності зазначених доказів, суд враховує положення ст. 251 КУпАП, відповідно до якої доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 252 КУпАП докази оцінюються за внутрішнім переконанням особи, яка здійснює провадження в справі, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 280 КУпАП під час розгляду справи суд зобов`язаний з`ясувати, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Щодо доводів сторони захисту про відсутність відмови від проходження огляду

Судом досліджено відеозапис події, який міститься в матеріалах справи.

Зі змісту відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 прибув до закладу охорони здоров`я та розпочав проходження огляду. На пропозицію медичного працівника він надав у відповідну ємність рідину. Після цього медичний працівник повідомив, що надана рідина є водою, та запропонував ОСОБА_1 повторно здати сечу.

При цьому суд звертає увагу, що висновок про те, що надана перша рідина була водою, суд не робить самостійно, оскільки відповідне лабораторне дослідження не проводилося. Суд бере до уваги лише зафіксовану на відеозаписі обставину, що медичний працівник повідомив ОСОБА_1 про те, що надана ним рідина є водою, після чого запропонував повторно здати сечу.

Вирішальне значення для оцінки дій ОСОБА_1 має його подальша поведінка.

Після того як медичний працівник повторно запропонував пройти необхідну процедуру шляхом надання сечі, ОСОБА_1 безпосередньо та однозначно висловив свою позицію про відмову від огляду.

Зазначена фраза зафіксована на відеозаписі, її зміст є однозначним та не допускає іншого розумного тлумачення щодо волевиявлення особи.

Отже, суд не погоджується з доводами захисту про те, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду.

Той факт, що до висловлення відмови ОСОБА_1 намагався надати певну рідину, не спростовує встановленої судом обставини, оскільки після того, як медичний працівник повідомив про необхідність повторного надання сечі, ОСОБА_1 прямо відмовився це зробити.

Таким чином, з відеозапису вбачається не лише факт початку ОСОБА_1 проходження огляду, а й подальше свідоме припинення ним проходження огляду та категорична відмова від виконання запропонованої медичним працівником дії, необхідної для його проведення.

Суд враховує, що склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у частині відмови полягає саме у відмові водія від проходження огляду у встановленому порядку. Для встановлення такої обставини не є необхідним встановлення фактичного стану наркотичного сп`яніння особи шляхом отримання позитивного результату лабораторного дослідження, якщо доведено сам факт відмови від проходження передбаченого законом огляду.

Отже, відсутність результату лабораторного дослідження наданої першої рідини сама по собі не спростовує факту подальшої, прямо висловленої ОСОБА_1 відмови від проходження огляду.

Щодо направлення до закладу охорони здоров`я

Сторона захисту посилається на те, що ОСОБА_1 було направлено не до найближчого закладу охорони здоров`я.

Суд зазначає, що вимога щодо направлення водія до найближчого закладу охорони здоров`я має оцінюватися з урахуванням положень чинної на момент події Інструкції № 1452/735.

Водночас саме по собі посилання сторони захисту на відстань між місцем зупинки транспортного засобу та різними закладами охорони здоров`я не є достатнім для висновку про порушення встановленого порядку направлення.

Доводи захисту про те, що інші заклади були географічно ближчими, самі по собі не доводять порушення порядку проведення огляду та не спростовують допустимості направлення ОСОБА_1 до закладу охорони здоров`я, зазначеного у матеріалах справи.

Щодо форми та оформлення направлення

Посилання захисту на те, що направлення було заповнене рукописним способом, саме по собі не свідчить про його недійсність.

Оцінюючи відповідність направлення встановленим вимогам, суд виходить не з способу внесення записів як такого, а з наявності передбачених формою реквізитів та можливості ідентифікувати особу, яка направлялася на огляд, час, місце та обставини направлення.

Доводи сторони захисту про можливе виготовлення направлення після події мають характер припущення, оскільки не підтверджені належними та допустимими доказами.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами є фактичні дані, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а не припущення сторін.

Сам по собі факт того, що направлення не було первісно долучене до матеріалів адміністративного провадження працівниками поліції, не є безумовною підставою для визнання такого документа недопустимим доказом, якщо його зміст узгоджується з іншими доказами та не встановлено факту його підроблення або фальсифікації.

У даній справі факт направлення ОСОБА_1 до закладу охорони здоров`я підтверджується не лише самим направленням, а й відеозаписом, медичною документацією та іншими матеріалами справи.

Вина водія ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами в їх сукупності, а саме:

-змістом протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №686357 від 07.06.2026, в якому викладено обставини події та встановлено порушення водієм ОСОБА_1 вимог пункту 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а також зазначено, що посвідчення водія НОМЕР_2 вилучили, отримав тимчасовий дозвіл на право керування ТЗ054363;

-висновком КП «Полтавський обласний центр терапії залежностей ПОР» від 07.06.2026 про те, що ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду в повному обсязі;

-довідкою начальника сектора поліцейської діяльності №1 відділення поліції №4 Полтавського районного управління поліції в Полтавській області, згідно якої по обліковим даним СПД №1 ВП №4 гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 , посвідчення водія на право керування транспортними засобами отримував, а саме ВВТ-473388, категорія А, В, С;

-відеоматеріалами до протоколу ЕПР1 №686357 від 07.06.2026.

Протокол про адміністративне правопорушення складені компетентною особою, його зміст відповідає вимогам ст.256 КУпАП.

Суд оцінює зазначені докази не ізольовано, а в їх сукупності.

При цьому суд виходить із того, що найбільш безпосереднім доказом факту відмови є саме відеозапис, на якому зафіксовано особисте та однозначне волевиявлення ОСОБА_1 .

Дані відеозапису узгоджуються з медичною документацією, відповідно до якої огляд не був завершений у встановленому порядку у зв`язку з відмовою особи надати необхідний біологічний матеріал.

Доводи захисту щодо того, що ОСОБА_1 намагався надати біологічний матеріал, суд бере до уваги, однак вважає їх такими, що не спростовують складу адміністративного правопорушення, оскільки після повідомлення медичного працівника про непридатність наданої рідини та повторної пропозиції надати сечу ОСОБА_1 категорично відмовився від цього.

Суд також не вбачає підстав для висновку про те, що медичний працівник або працівники поліції перешкоджали ОСОБА_1 пройти огляд. Навпаки, з відеозапису вбачається, що йому було запропоновано повторно надати сечу, однак він від такої дії відмовився.

Таким чином, суд вважає доведеним факт того, що ОСОБА_1 умисно відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому порядку.

Судом не встановлено обставин, які б давали підстави вважати, що відмова була зумовлена неможливістю пройти огляд з незалежних від ОСОБА_1 причин.

Доказів того, що ОСОБА_1 був фізично неспроможний надати сечу або що медичний працівник безпідставно припинив процедуру, матеріали справи не містять.

Суд критично оцінює посилання захисту на те, що медичний працівник міг отримати інший біологічний матеріал, оскільки такі доводи не спростовують факту, що для продовження огляду ОСОБА_1 було запропоновано надати сечу, від чого він прямо відмовився.

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Разом з тим у даному випадку висновок про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення ґрунтується не на припущеннях, а на безпосередньо дослідженому судом відеозаписі та сукупності інших доказів, які є взаємоузгодженими.

Таким чином, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Обставин, які відповідно до ст. 247 КУпАП виключають провадження у справі, судом не встановлено.

При вирішення питання про накладення адміністративного стягнення, відповідно до положень ст. 33 КУпАП, враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, відсутність обставин, які пом`якшують покарання та обставини, що обтяжує відповідальність, у зв`язку з чим суд вважає можливим накласти на порушника ОСОБА_1 адміністративне стягнення за ч.1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, що є достатньою мірою відповідальності за скоєне адміністративне правопорушення.

Відповідно до вимог ст. 40-1 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», з правопорушника на користь держави підлягає стягненню судовий збір - 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 665,60 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 9, 23, 33, 40-1, 130, 245, 251, 252, 266, 280, 283, 284 КУпАП, ст. 62 Конституції України, суд

постановив:

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накласти на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн. (сімнадцять тисяч гривень 00 копійок) на користь держави, з позбавлення права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в дохід держави (Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Рахунок отримувача: UА908999980313111256000026001; Код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір в розмірі 665,60 грн.

Роз`яснити, що штраф має бути сплачений порушником не пізніше 15 днів з дня вручення йому цієї постанови, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через 15 днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України.

Відповідно до ч. 2 ст. 308 КУпАП у разі несплати штрафу у строк постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в поряду, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, а також витрати на облік вчиненого правопорушення.

Постанова може бути оскаржена особою, яка притягнута до адміністративної відповідальності протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанови про застосування стягнення, передбаченого ст.32 КУпАП.

Строк пред`явлення постанови до виконання три місяці з дня її винесення.

Повний текст постанови складено 16.09.2026.

Суддя: С.О. Мальцев