Рішення від 10 вересня 2026 р. у справі №528/972/26 — Гребінківський районний суд Полтавської області

Гребінківський районний суд Полтавської області

___________________________________________________________________________________

Справа №: 528/972/26

Провадження № 2/528/904/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

11 вересня 2026 року м. Гребінка

Гребінківський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Вітківського М.О.,

при секретарі Коваленко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Гребінка без технічної фіксації в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Процент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в:

13 липня 2026 року до Гребінківського районного суду Полтавської області надійшла вказана цивільна справа, яким позивач просить суд: стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОЦЕНТ» код ЄДРПОУ 41466388 на поточний рахунок IBAN: НОМЕР_2 банк отримувач: АТ "Сенс Банк", заборгованість за Кредитним договором № 32524 від 23.04.2025 року у розмірі 26600,00 гривень заборгованість за процентами за користування кредитом за період з 23.04.2025 року по 08.05.2026 року, що нараховані відповідно до п. 1.2. Кредитного договору за ставкою 1,00% за кожен день користування кредитом (365,00% річних) та Графіку платежів; 14000,00 грн. штраф за порушення умов Кредитного договору. Крім того, стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору у сумі 2 662,40, та витрати на правову допомогу у сумі 10 000,00 грн..

В обґрунтування позовних вимог вказує, що Відповідно до укладеного Кредитного договору № 32524 від 23.04.2025 року (далі – Кредитний договір) між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПРОЦЕНТ» (торгова марка «PROCENT») (далі – Позивач, Товариство) та ОСОБА_1 (далі – Відповідач/Позичальник), Відповідач отримав кредит у розмірі 7000,00 гривень, строком на 730 днів (до 23.04.2027 року), шляхом переказу на його платіжну картку № НОМЕР_3 емітовану АБ "УКРГАЗБАНК" зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,00% від суми кредиту за кожен день користування (365,00% річних). Кредитний договір був укладений в електронному вигляді шляхом реєстрації Відповідача на веб-сайті в мережі Інтернет https://procent.com.ua та підписання Кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Зазначає, що сума кредиту по укладеному кредитному договору перераховується на платіжну карту відповідача, яка була верифікована шляхом блокування певної суми коштів або іншим способом за правилами міжнародних платіжних систем.

Таким чином, виключно особа Відповідача може отримати кредит на належну їй платіжну картку НОМЕР_3 після укладення Кредитного договору. Електронний підпис з одноразовим ідентифікатором 020750 направлявся Відповідачу 23.04.2025 року о 10:16:43 год. шляхом надсилання повідомлення на мобільний номер НОМЕР_4 , який зазначений Кредитному договорі та ІТС.

Кредитні кошти в розмірі 7000,00 грн. були відправлені Відповідачу року на платіжну картку № НОМЕР_3 емітовану АБ "УКРГАЗБАНК", що підтверджується довідкою надавача платіжних послуг.

Позивач свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредит у розмірі, встановленому в договорі. Відповідач свої зобов`язання по договору не виконав, не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості.

У зв`язку з порушеннями зобов`язань, заборгованість Відповідача за Кредитним договором станом на 22.05.2026 року становить: 26600,00 гривень заборгованість за процентами за користування кредитом за період з 23.04.2025 року по 08.05.2026 року, що нараховані відповідно до п. 1.2. Кредитного договору за ставкою 1,00 % за кожен день користування кредитом (365,00% річних) та Графіку платежів та 14000,00 грн. штраф за порушення умов Кредитного договору (за наявності).

Враховуючи те, що відповідач не виконав своїх зобов`язань за кредитним договором, представник позивача звернувся до суду за захистом прав та інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Процент».

Позивач звертає стягнення на прострочені до оплати проценти за користування кредитом за період з 23.04.2025 року по 08.05.2026 року. Позивач не вимагає та не пред`являє вимоги дострокового повернення суми кредиту відповідно до п. 2.1.2, 2.1.6, 4.7 Кредитного договору, ч.2 ст. 1050 ЦК України, ч.4 ст. 16 Закону України « Про споживче кредитування».

27.07.2026 року відділом ведення реєстру територіальної громади та реєстрації місця проживання громадян виконавчого комітету Гребінківської міської ради, на запит суду щодо доступу до персональних даних, надано довідку про те, що відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.69).

Ухвалою Гребінківського районного суду Полтавської області від 28.07.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням і викликом сторін. Копію позовної заяви з додатками направлено відповідачу та встановлено строк для подання відзиву на позов. Витребувано з АБ "УКРГАЗБАНК", 03087, м.Київ, вул. Єреванська, буд. 1 наступну інформацію:

- чи було емітовано на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) платіжну карту НОМЕР_5 ;

- надати виписку з карткового рахунку про рух грошових коштів відкритого до платіжної карти НОМЕР_5 , що належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 23.04.2025 року по 28.04.2025 року з відображенням часу зарахування коштів;

- надати інформацію чи було зарахування 7000,00 грн. 23.04.2025 року на платіжну картку НОМЕР_3 ;

- надати інформацію про номер телефону, на який відправляється інформація про підтвердження здійснення операцій (фінансовий номер телефону) за платіжною карткою N НОМЕР_3 в період з 23.04.2025 року по 28.04.2025 року;

- надати інформацію про всі номера телефону, які знаходяться в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) (а.с.70-72).

14.08.2026 року на виконання ухвали суду від 28.07.2026 від АБ "УКРГАЗБАНК" надійшла запитувана інформація.

11.09.2026 року в судове засідання представник позивача Руденко К.В. не з`явився, він належним чином сповіщений про день і час розгляду справи, засобами системи «Електронний суд» надіслав клопотання про розгляд справи за відсутності сторони, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти заочного розгляду справи та винесення судом заочного рішення.

У судові засідання призначені на 07.08.2026, 11.09.2026 відповідач ОСОБА_1 не з`явилася, відзиву не подавала. За зареєстрованим місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , судова кореспонденція відповідачем отримана (а.с.75).

Від неї не надходило заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи, відзиву не подавала.

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Враховуючи подану заяву позивача про розгляд справи у його відсутність та повторну неявку відповідача в судове засідання, суд розглядає справу з урахуванням положень ч.2 ст.247 ЦПК України.

За нормою ч.4 ст.223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.281 ЦПК України про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу.

Згідно ухвали суду від 11.09.2026 року суд ухвалив провести заочний розгляд даної цивільної справи.

Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши, відповідно до ст.ст. 89, 263 ЦПК України, докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, вважає позов таким, що підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Згідно ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст.12 ЦПК України).

Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст.13 ЦПК України (диспозитивність цивільного судочинства), суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

У розумінні цивільно-процесуального закону предмет позову це матеріально-правова вимога позивача, стосовно якої він просить ухвалити рішення, у матеріальному розумінні це певна річ (об`єкт), щодо якої виник спір.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 23.04.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Процент» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 32524.

Згідно кредитного договору № 32524 від 23.04.2025, товариство зобов`язується надати позичальникові грошові кошти в розмірі 7000,00 гривень, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в строки, визначені цим договором (п.1.1 договору).

Відповідно до п. 1.2 Договору, процентна ставка за користування кредитом становить 1% від суми кредиту за кожен день (річна процентна ставка становить 365,0%) користування кредитом.

Строк надання кредиту становить 730 днів, з сплатою кредиту в кінці строку користування згідно додатку №1 до цього договору (п.1.3 Договору).

Згідно п. 1.5 Договору, невід`ємною частиною цього договору є Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, через мережу інтернет ТОВ «Фінансова Компанія «Процент» розміщені на сайті https://procent.com.ua.

Згідно п. 1.9. Договору, продовження строку надання кредиту вказаного в п. 1.3 Договору не передбачено.

Товариство здійснює переказ суми кредиту на електронний платіжний засіб № НОМЕР_5 , що належить позичальникові (п.1.6.).

Даний кредитний договір підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором 020750 (а.с.15-22)

Згідно таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача, графіку платежів та реальної процентної ставки за кредитним договором № 32524 від 23.04.2025 загальна вартість кредиту становить 58100,00 грн. (а.с.20-21 зворот).

ТОВ «ФК «Процент» перерахувало кошти в розмірі 7 000,00 грн., за кредитним договором № 32524 від 23.04.2025 на кредитну картку НОМЕР_5 , що належить позичальникові, факт зарахування грошових коштів підтверджується копією виписки по рахунку (а.с.79-83).

Із детального розрахунку заборгованості (щоденні нарахування і погашення) за Договором № 32524 від 23.04.2025, що укладений між ТОВ ФК «Процент» та ОСОБА_1 встановлено, що станом на 08.05.2026 виникла заборгованість у розмірі 47600,00 грн., яка складається з: 7 000,00 грн. - заборгованість за кредитом; 26600,00 грн. - заборгованість за нарахованими процентами; 14000,00 – заборгованість за штрафами (а.с.27-32).

Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Підстави виникнення цивільних прав та обов`язків визначені в статті 11 Цивільного кодексу України, зокрема з договорів та інших правочинів.

Відповідно до ч.1 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

У статті 3 Закону України "Про електрону комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Положеннями статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Відповідна позиція щодо застосування вказаних норм права викладена в постанові ВС від 09.09.2020 у справі №732/670/19.

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Згідно до вимог статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статей 527, 530 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок у встановлений договором строк.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно положень статей 3, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В силу вимог статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно частини другою статті 1050 ЦК України встановлено що, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Положенням статті 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Проте, відповідачем на даний час зобов`язання щодо погашення заборгованості за кредитним договором не виконуються.

Крім того, відповідно до ЗУ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 року, а також п. 18 Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Також Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 року № 183/7850/22 (61-14740св23) зазначив тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК. а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Таким чином, з урахуванням положень Закону № 2120-1X, яким доповнено розділ IV «Прикінцеві та перехідних положень п. 6-1 Закону Україні «Про споживче кредитування», штраф - 14 000,00 грн не підлягає стягненню, а вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

За таких обставин суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, а саме позов слід задовольнити в загальній сумі 26600,00 гривень заборгованість за процентами за користування кредитом за період з 23.04.2025 року по 08.05.2026 року, що нараховані відповідно до п. 1.2. Кредитного договору за ставкою 1,00 % за кожен день користування кредитом (365,00% річних) та Графіку платежів; в іншій частині позовних вимог слід відмовити.

Представник позивача при зверненні до суду також просить стягнути з відповідача понесені ним судові витрати, а саме: 2662,40 (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок) гривень судового збору та 10 000,00 (десять тисяч) гривень витрат на правову допомогу.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. (а.с.1).

Таким чином, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з урахуванням часткового задоволення позову, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у вигляді судового збору в сумі 1744,33 грн.

Щодо витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень суд дійшов наступного.

Згідно ч.3 ст.133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Зі змісту ч.ч. 1-3 ст. 134 ЦПК України вбачається, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до ч.ч.1-4 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Підсумовуючи можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Судом встановлено, що 03.06.2024 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОЦЕНТ» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 укладено договір про надання юридичних послуг №03/06/2024 (а.с.51-55), у зв`язку з чим ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОЦЕНТ» було понесено відповідні витрати для звернення до суду, що підтверджено платіжною інструкцією №70 від 30.04.20246 на суму 100 000 грн.(а.с.57).

На підтвердження оплати витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень позивачем надано акт приймання-передачі наданих послуг №144 від 30.04.2026 до договору №03/06/2024 про надання юридичних послуг від 03.06.2024 та витяг з реєстру №1 від 30.04.2026 до акту приймання-передачі наданих послуг №144 до договору №03/06/2024 про надання юридичних послуг від 03 червня 2024 року, відповідно до яких вартість послуг, які надавались складається з наступного: підготовка позовної заяви про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за Кредитним договором вартість 9 000,00 грн.; складання адвокатського запиту про витребування доказів по боржнику за Кредитним договором вартість 1 000,00 грн. (а.с.56,57). Тобто загальна сума понесених витрат за надані послуги адвоката становить 10 000 (десять тисяч) гривень.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова ВС від 24.01.2019 у справі №910/15944/17).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того, ЄСПЛ висловлена правова позиція, згідно з якою при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим (остаточне рішення Європейського суду з прав людини від 10 січня 2010 року, №33210/07 41866/08) та «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04).

У постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі №211/3113/16-ц (провадження №61-299св17) та від 06 листопада 2020 року у справі №760/11145/18 (провадження №61-6486св19) зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд у справі №922/3812/19 висловив позицію про те, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

В постанові №908/2702/21 від 12.01.2023 Верховний Суд також зазначає, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору не повинен бути не пропорційним до предмета спору. Суд із врахуванням конкретних обставин, зокрема і ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Зважаючи на викладені правові висновки Верховного Суду, суд вправі самостійно з власної ініціативи, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Зазначена фізичною особою підприємцем адвокатом Руденко К.В., сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень, на думку суду, є неспівмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи. Так, розгляд справи здійснювався у спрощеному провадженні, зважаючи на те, що справа є незначної складності, участі в судових засіданнях представник позивача не брав. Оцінка дій, що полягали в підготовці позовної заяви та клопотання про витребування доказів, а також складання адвокатського запиту про витребування доказів по боржнику, вказує на їх невідповідність критеріям обґрунтованості та пропорційності до предмета спору у розумінні приписів ч.3 ст.141 ЦПК України з огляду на те, що такі дії не вимагали значного обсягу юридичної і технічної роботи, не потребували вивчення великого обсягу фактичних даних та значних затрат часу, обсяг і складність складених процесуальних документів адвокатом не є значними.

Суд зазначає та наголошує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Відтак, суд вважає можливим зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу та стягнути їх з відповідача на користь позивача в розмірі 4 500,00 грн., що на переконання суду, відповідатиме принципу розумності та співмірності за даних обставин.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Процент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОЦЕНТ» код ЄДРПОУ 41466388 на поточний рахунок IBAN: НОМЕР_2 банк отримувач: АТ "Сенс Банк", заборгованість за Кредитним договором № 32524 від 23.04.2025 року у розмірі 26600 (двадцять шість тисяч шістсот) грн 00 коп. заборгованість за процентами за користування кредитом за період з 23.04.2025 року по 08.05.2026 року, що нараховані відповідно до п. 1.2. Кредитного договору за ставкою 1,00% за кожен день користування кредитом (365,00% річних) та Графіку платежів.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОЦЕНТ» код ЄДРПОУ 41466388 на поточний рахунок IBAN: НОМЕР_2 банк отримувач: АТ "Сенс Банк", судовий збір в сумі 1744 (одна тисяча сімсот сорок чотири) грн 33 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОЦЕНТ» код ЄДРПОУ 41466388 на поточний рахунок IBAN: НОМЕР_2 банк отримувач: АТ "Сенс Банк", витрати на правову допомогу у розмірі 4 500 (чотири тисячі п`ятсот) грн 00 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку тобто, роз`яснюється, що апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи(вирішення питання)без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Згідно ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

На виконання п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України судом зазначається повне найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Процент», код ЄДРПОУ 41466388 (юридична адреса: 04112, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 48).

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя М. О. Вітківський