Рішення від 15 вересня 2026 р. у справі №379/1072/26 — Таращанський районний суд Київської області

Єдиний унікальний номер: 379/1072/26

Провадження № 2/379/861/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

16 вересня 2026 рокум.Тараща

Таращанський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Шабрацького Г.О.,

за участю секретаря судового засідання Гопкало О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ФК «ЄАПБ» звернулось до суду з позовом в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №010/0946/82/0978486 від 22 червня 2018 в сумі 35 154,74 грн та понесені судові витрати.

Як на підставу позовних вимог посилається на те, що 22.06.2018 р. між Акціонерним Товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №010/0946/82/0978486. 17.07.2025 між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір відступлення права вимоги № 114/2-78F, у відповідності до умов якого АТ «Райффайзен Банк Аваль» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні АТ «Райффайзен Банк Аваль» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників Реєстру Боржників від 22.10.2025 до Договору відступлення права вимоги № 114/2-78 F від 17.07.2025 (витяг з Реєстру Боржників у редакції Додатку 2 до Додаткової угоди №9 від 11.05.2026), ТОВ "ФК "ЄАПБ" набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 35 154,74 грн., з яких: 35 154,74 грн. – сума заборгованості за основною сумою боргу.

Посилаючись на наведені обставини позивач просить стягнути заборгованість з відповідача в судовому порядку.

15.06.2026 ухвалою Таращанського районного суду Київської області відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», будучи належним чином повідомленим про час, день та місце судового засідання, в судове засідання не з`явився, повноважного представника до суду не направив. Натомість в позовній заяві представник позивача просить здійснювати розгляд справи у його відсутність, проти винесення заочного рішення не заперечував.

Відповідач ОСОБА_1 в судові засідання тричі не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у встановленому законом порядку (надіслання судової повістки та розміщення оголошення на сайті Судова влада України). Відзиву на позов, заяв про відкладення слухання справи чи розгляд справи за його відсутності, від відповідача до суду не надходило.

Враховуючи позицію позивача, прийнявши всі заходи по виклику відповідача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.ст. 223, 280 ЦПК України.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що застосовуючи положення ч.4 ст. 10 Цивільно-процесуального кодексу України, ст.17 Закону України"Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи, ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (AlimentariaSandersS.A.v.Spain). Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.

Згідно ч.8 ст.178ЦПК України - у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Судом встановлено, що 22.06.2018 р. між Акціонерним Товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 010/0946/82/0978486шляхом підписання заяви про надання кредиту «Кредитна картка» № 010/0946/82/0978486 відповідно до якого відповідач отримав кредит у вигляді кредитного ліміту станом на день укладення договору в сумі 8000 грн., строком на 48 місяців, з процентною ставкою поза межами пільгового період 45% річних.

Згідно з умовами Заяви-Договору клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов`язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених договором.

Аналогічні умови кредитування визначені й в паспорті споживчого кредиту за програмою кредитування «Кредитна картка». В матеріалах справи міститься розписка за підписом відповідача про отримання кредитної картки.

З виписки за договором за період з 22 червня 2018 року по 22 жовтня 2025 року вбачається, що ОСОБА_1 отримав кредитні кошти та користувався ними.

Як вбачається із наданого позивачем розрахунку заборгованості станом на 22 жовтня 2025 року у відповідача за договором виникла заборгованість в розмірі 35154,74 грн з яких 28000 грн - сума заборгованості за дозволеним овердрафтом; 7154,74 грн - сума заборгованості за недозволеним овердрафтом.

17.07.2025 між АТ "Райффайзен Банк" та ТОВ "ФК "ЄАПБ" укладено Договір відступлення права вимоги № 114/2-78 F, у відповідності до умов якого, АТ "Райффайзен Банк" передає (відступає) ТОВ "ФК "ЄАПБ" за плату, а ТОВ "ФК "ЄАПБ" приймає належні АТ "Райффайзен Банк" права вимоги до боржників, вказані у реєстрі(ах) боржників (портфель заборгованості).

Додатковою угодою № 9 до договору відступлення права вимоги № 114/2-78 F від 11 травня 2026 року внесено зміни (уточнення) до реєстру боржників від 20 жовтня 2025 року та 22 жовтня 2025 виклавши його в редакції наведеній в додатку №1 та № 2 до додаткової угоди №9 від 11 травня 2026 року договору відступлення права вимоги №114/2-78 F від 17.07.2025.

Оплата відступлення права вимоги підтверджується платіжною інструкцією № 157 від 17.10.2022 року.

Відповідно до реєстру боржників від 22.10.2025 до договору відступлення права вимоги № 114/2-78 F від 17.07.2025 (витяг з Реєстру Боржників у редакції Додатку 1 до Додаткової угоди № 9 від 11.05.2026), ТОВ "ФК "ЄАПБ" набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 35 154,74 грн., з яких: 35 154,74 грн. – сума заборгованості за основною сумою боргу.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися в суд за захистом свого цивільного права у випадку його порушення з вимогою про примусове виконання зобов`язання в натурі. Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксовано в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінювалися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з ч.1 ст.509 ЦК України, зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язків.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України.

З положень частини 1,2 ст.1056-1 ЦК України вбачається, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За правилами ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно зі ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Судом встановлено, що АТ «Райффайзен Банк Аваль» свої зобов`язання за кредитним договором №010/0946/82/0978486 від 22.06.2018 року виконало в повному обсязі та надало відповідачу кредитний ліміт у користування вказаний у договорі.

Факт користування вищевказаними кредитними коштами підтверджується копіями виписок з особового рахунку відповідача в АТ «Райффайзен Банк Аваль».

Відповідач, не сплативши у вказаний в договорі строк кошти, порушив вимоги ст. 530 ЦК України відповідно до якої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), тобто згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 513 ЦК України визначено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання є належним.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07 серпня 2020 року у справі № 570/2984/13-ц.

Одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина перша статті 1077 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 дійшла висновку про те, що договір факторингу є правочином, який характеризується, зокрема, тим, що йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором).

Згідно з частиною першою статті 1084 ЦК України, якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 909/968/16 наведені кваліфікуючі ознаки договору факторингу, а саме договір факторингу є правочином, який характеризується тим, що: а) йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватись у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені у статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Правочин, якому не притаманні перелічені ознаки, є не договором факторингу, а правочином з відступлення права вимоги. Порушення вимог до форми, змісту, суб`єктного складу договору факторингу відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України зумовлює його недійсність.

Відповідно до частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Договір факторингу, як договір фінансової послуги, спрямований на фінансування однією стороною іншої сторони шляхом передачі в її розпорядження певної суми грошових коштів. Зазначена послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором.

Виходячи з того, що правова природа договору визначається з огляду на його зміст, суд при його правовій оцінці повинен дослідити його умови, права та обов`язки сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і настання певних правових наслідків.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року в справі № 910/7038/17.

Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі № 905/306/17 зазначив, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

На підтвердження позовних вимог позивачем ТОВ «ФК «ЄАПБ» надано суду належним чином завірену копії договору відступлення права вимоги № 114/2-78F від 17.07.2025 з додатками, укладеного між ТОВ «ФК «ЄАПБ» та АТ «Райффайзен Банк Аваль».

Відповідачем доводи позивача щодо невиконання ним зобов`язань за кредитним договором не спростовані, а тому майнові права ТОВ «ФК «ЄАПБ» підлягають захисту шляхом стягнення з ОСОБА_1 суми заборгованості.

Оскільки ОСОБА_1 не виконав умови кредитного договору та не сплатив заборгованість у добровільному порядку, суд вважає за необхідне стягнути з нього на користь позивача заборгованість у сумі 35154,74 грн.

Розмір заборгованості, який відображено у довідці-розрахунку не спростовано будь-яким розрахунком відповідачки.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позичальником порушено встановлений договором обов`язок повернути кредит та сплатити проценти, а тому позикодавець правомірно звернувся з позовом про стягнення суми кредитної заборгованості з відповідача.

Статтею 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволені повністю, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 2662,40 грн, що підтверджено документально.

Обставин, які б спростовували заявлені позовні вимоги та розрахунок заборгованості судом не встановлено, як видно із змісту позову відповідач не виконує своїх зобов`язань по кредитному договору, заборгованість, яка виникла, добровільно не погашена, обґрунтованого заперечення щодо нарахованої суми заборгованості та відзиву на позов не надано.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 76-81, 89, 141, 178, 258, 259, 263-265, 268, 273, 275, 279, 280, 281, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 207, 526, 546, 549, 553, 610, 612, 626, 628, 629, 639, 634, 1054 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором № 010/0946/82/0978486 від 22 червня 2018 в сумі 35 154,74 грн (тридцять п`ять тисяч сто п`ятдесят чотири гривні 74 коп).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір у розмірі 2 662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривнi 40 коп).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, що може бути подана ним протягом тридцяти днів з дня проголошення заочного рішення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складання у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, місце знаходження 07400, м. Бровари, вул. Лісова, 2.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення складено та підписано 16.09.2026.

Суддя

Таращанського районного суду

Київської області Григорій ШАБРАЦЬКИЙ