Рішення від 07 вересня 2026 р. у справі №370/561/26 — Макарівський районний суд Київської області

"08" вересня 2026 р. Справа № 370/561/26

Провадження № 2/370/306/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 рік с-ще Макарів

Макарівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Бізяєвої Н.О.

за участю секретаря судового засідання Мінасян .А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Макарів, в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у судове засідання цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ТОВ «ФК «Ейс» - адвокат Соломко О.В., діючи на підставі довіреності від 11.08.2025 року, через підсистему «Електронний суд» звернувся до суду з вказаним позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ейс» заборгованість за Кредитним договором № 891633944 від 10.10.2019 року в розмірі 34 727,38 грн., яка складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту (тілом кредиту) в розмірі 12 989,00 грн. та простроченої заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 21 738,38 грн., а також судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовано тим, що 10.10.2019 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 891633944 у формі електронного документу з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно до кредитного договору відповідачу були надані грошові кошти, а в подальшому, на підставі чотирьох додаткових угод, укладених через Особистий кабінет в інформаційно-телекомунікаційній системі, загальна сума отриманого кредиту (тіла) склала 17 000,00 грн., з яких після часткового досудового повернення коштів відповідачем залишок непогашеного основного боргу склав 12 989,00 грн. 28.11.2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) уклали договір факторингу № 28/1118-01. У подальшому до договору факторингу укладались додаткові угоди, у тому числі щодо продовження терміну його дії. На виконання договору факторингу сторони підписали Реєстр прав вимоги № 60 від 08.01.2020 року, за яким від первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс» відступлено право грошової вимоги до відповідача. 05.08.2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» було укладено договір факторингу № 05/0820-01. Відповідно до Реєстру прав вимоги № 9 від 30.05.2023 року, від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача. 11.07.2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач ТОВ «ФК «Ейс» уклали договір факторингу № 11/07/25-Е, відповідно до умов якого позивачу ТОВ «ФК «Ейс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Відповідно до Реєстру боржників № Б/Н від 14.07.2025 року за цим договором факторингу від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 .

Ухвалою Макарівського районного суду Київської області від 14.04.2026 року позовну заяву було залишено без руху.

Ухвалою Макарівського районного суду Київської області від 30.04.2026 року відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, однак у позовній заяві просив здійснювати розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Розгляд справи у судових засіданнях, неодноразово відкладався у зв`язку з неявкою відповідача. Відповідач ОСОБА_1 про дату, час і місце кожного судового засідання, зокрема й на 08 вересня 2026 року, була повідомлена належним чином відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України шляхом розміщення оголошень на офіційному веб-порталі судової влади України. Незважаючи на це, відповідач у судові засідання неодноразово не з`являлася, про причини неявки суд не сповістила, відзиву на позовну заяву та жодних клопотань про відкладення розгляду справи від неї до суду не надходило.

За таких обставин, керуючись ст. 280-282 ЦПК України, суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних матеріалів та ухвалити заочне рішення.

Суд, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, вважає, що в матеріалах справи достатньо даних, для вирішення спору та приходить до наступного.

Судом встановлено, що 10.10.2019 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 891633944 у формі електронного документу.

Відповідно до пункту 1.1. договору кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети на суму 9 000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно з п. 1.4 цього Договору, відповідно до умов, зазначених у договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику Первісного кредитора.

Згідно з пунктами 1.2 та 1.3 договору, кредит надається строком на 19 (дев`ятнадцять) днів, а строк дії договору починається з моменту його укладення.

Пунктом 1.4 договору визначено, що нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у розмірі 0,60 процентів від суми кредиту за кожний день користування, починаючи з першого дня перерахування суми кредиту.

Відповідно до пункту 1.6 договору, розрахунок сукупної вартості кредиту та термін платежу зазначені в Графіку розрахунків, який є невід`ємною частиною цього Договору (Додаток № 1 до Договору), згідно з яким кінцевим терміном виконання зобов`язань та повернення коштів визначено 29.10.2019 року.

Відповідно до пунктів 4.1 та 4.7 Кредитного договору, невід`ємною частиною правочину є Правила надання грошових коштів у позику Первісного кредитора, з якими відповідач ознайомилась та зобов`язалась їх неухильно дотримуватись. Укладанням договору сторони погодили, що у всіх правовідносинах в якості підпису позичальника використовується електронний підпис одноразовим ідентифікатором через Особистий кабінет в інформаційно-телекомунікаційній системі (ІТС).

Згідно з матеріалами справи, а саме Довідкою щодо дій позичальника в ІТС від 06.06.2023 року та розрахунками заборгованості, відповідач ОСОБА_1 , використовуючи Логін та Пароль від Особистого кабінету, безпосередньо в день укладення базового договору (10.10.2019 року) послідовно ініціювала чотири операції зі збільшення суми кредиту (отримання додаткових траншів). Шляхом підписання відповідних додаткових угод за допомогою одноразових ідентифікаторів відповідач збільшила початкову суму кредиту до 17 000,00 грн., з яких після здійсненого нею у той самий день часткового повернення коштів у розмірі 4 065,00 грн, чистий залишок непогашеного основного боргу (тіла кредиту) склав 12 989,00 грн.

Пунктами 4.2 та 4.3 Кредитного договору сторони чітко визначили умови нарахування процентів у випадку користування кредитом понад строк, встановлений договором (після 29.10.2019 року). Зобов`язання позичальника за цим договором продовжуються на весь період фактичного користування кредитом, при цьому правила нарахування пільгової базової ставки скасовуються з моменту початку їх застосування, і до взаємовідносин сторін застосовуються правила нарахування процентів за понадстрокове користування грошовими коштами в розмірі 1,70 відсотків за кожен день користування, починаючи з дати укладення Договору і до дня повного повернення кредиту.

Відповідно до пункту 4.4 Кредитного договору сторони дійшли згоди, що проценти, нараховані за понадстрокове користування грошовими коштами після закінчення визначеного строком договору терміну, є процентами в розумінні частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, від відповідальності за неможливість виконання яких боржник не звільняється.

Відповідно до початкових умов Кредитного договору та Додатку № 1 до нього ("Графік розрахунків"), Первісний кредитор зобов`язався надати, а позичальник повернути суму кредиту та нараховані базові проценти у загальному розмірі 10 026,00 грн. у чітко визначений термін платежу - 29 жовтня 2019 року.

У зв`язку з реалізацією відповідачем права на збільшення суми кредиту через Особистий кабінет шляхом підписання чотирьох додаткових угод від 10.10.2019 року, сторонами на кожному етапі затверджувався оновлений Графік розрахунків (Додатки № 1 до відповідних додаткових угод). Згідно з остаточним Графіком розрахунків (Додаток № 1 до Четвертої додаткової угоди від 10.10.2019 року), кінцевим терміном повернення сформованої суми основного боргу (тіла кредиту) в розмірі 12 989,00 грн. та нарахованих у межах строку процентів також було визначено 29 жовтня 2019 року.

Згідно з погодженим сторонами порядком надання та отримання коштів, за вибором позичальника кредитодавець здійснив безготівкове перерахування суми кредиту на верифікований банківський рахунок відповідача за реквізитами її особистої платіжної картки № 4149-62XX-XXXX-6497 (емітент АТ КБ "ПриватБанк"). Факт успішного ініціювання платіжної операції, списання коштів з рахунку кредитора та їх безготівкового зарахування на вказану картку відповідача за протоколами міжнародних платіжних систем підтверджується Платіжним дорученням № b7ed2d56-1669-47c8-a7de-783f5e9adece від 10.10.2019 року, Довідкою про дії позичальника в ІТС та письмовими поясненнями первісного кредитора.

Таким чином, первісний кредитор виконав свої зобов`язання з фінансування у повному обсязі, тоді як відповідач у визначений договором строк (до 29.10.2019 року включно) отримані кошти не повернула, внаслідок чого з 30.10.2019 року наступило прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до пунктів 2.2.2.1 та 4.1 Кредитного договору, невід`ємною частиною якого є Правила надання грошових коштів у позику Первісного кредитора, Відповідач взяла на себе безумовне зобов`язання вчасно повернути кредит та сплатити проценти за користування ним у порядку, визначеному договором та додатками до нього. Пунктом 8.1 Правил надання грошових коштів, затверджених Первісним кредитором та опублікованих у загальному доступі на сайті www.moneyveo.ua, визначено, що за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати проценти, і жодних інших витрат позичальника чи прихованих комісій за укладеним правочином не передбачено.

Умовами пункту 4.2 та 4.3 Кредитного договору сторони чітко врегулювали порядок нарахування процентів у випадку користування кредитом понад строк, встановлений початковим графіком (після 29.10.2019 року). У разі настання прострочення правила нарахування пільгової базової ставки (0,60% на день) скасовуються, і до грошових відносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за понадстрокове користування грошовими коштами, а саме 1,70 відсотків за кожен день користування, починаючи з першої дати укладення Договору і до дня повного повернення кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи та детального розрахунку заборгованості за випискою з особового рахунку боржника за період з 14.07.2025 по 26.12.2025 року (Додаток № 23), Відповідач ОСОБА_1 не виконала свій обов`язок, грошові кошти у визначений термін не повернула. На суму простроченого основного боргу (тіла кредиту) у розмірі 12 989,00 грн. за період користування було правомірно нараховано проценти за понадстрокове користування грошовими коштами. Загальний розмір заборгованості Відповідача за судовим розрахунком становить 43 227,38 грн (зокрема 12 989,00 грн - тіло боргу, 21 738,38 грн - прострочені відсотки та 8 500,00 грн - штрафні санкції).

Відповідно до пункту 1.2 Кредитного договору, строк його дії починається з моменту укладення правочину.

Пунктом 3.6 договору сторони узгодили, що закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення його умов, яке мало місце під час дії договору, а згідно з пунктом 2.2.2.1 договору, виниклі зобов`язання діють до повного їх виконання відповідача.

Пунктом 4.5 Кредитного договору визначено, що сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та Товариством в якості підпису позичальника буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до Правил та Закону України "Про електронну комерцію", що має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис.

Також пунктом 4.16 договору закріплено, що цей Договір є електронним документом, створеним і збереженим в Інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства та перетвореним електронними засобами у візуальну форму.

Відповідач ОСОБА_1 за допомогою мережі Інтернет перейшла на офіційний сайт товариства - www.moneyveo.ua, ознайомилась із Правилами надання грошових коштів у позику, які згідно з пунктом 4.1 договору є невід`ємною частиною кредитного договору. Після чого за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи подала заяву, в якій вказала свої персональні дані, а саме: прізвище, ім`я, по батькові, паспортні дані, номер телефону, реєстраційний номер облікової картки платника податків (РНОКПП), адресу електронної пошти, номер банківської картки для перерахування коштів та місце реєстрації/проживання.

В матеріалах справи міститься відповідна завірена копія електронної Заявки на отримання грошових коштів в кредит від 10.10.2019 року (Додаток № 6), яка підтверджує волевиявлення відповідача на укладення кредитного правочину та ідентифікує її як позичальника

За результатами заповнення заявки Первісним кредитором було перевірено дійсність та здійснено аутентифікацію платіжної картки позичальника згідно зі стандартами міжнародних платіжних систем, з метою ідентифікації, що платіжна картка належить саме відповідачу, що підтверджується Довідкою щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі товариства та Алгоритмом дій Первісного кредитора.

На вказані відповідачем контактні дані, а саме номер телефону НОМЕР_1 , було відправлено персональний одноразовий ідентифікатор 676RGHS5, який був введений позичальником та відправлений товариству 10.10.2019 року о 08:50:51, що підтверджує факт підписання Кредитного договору.

У цей же день через Особистий кабінет в інформаційно-телекомунікаційній системі між сторонами були послідовно укладені чотири додаткові угоди щодо збільшення суми кредиту (отримання додаткових траншів), внаслідок чого загальна сума отриманого кредиту (тіла кредиту) склала 17 000,00 грн. Після здійсненого відповідачем у той самий день часткового повернення коштів у розмірі 4 065,00 грн., з яких 4 011,00 грн пішло на погашення основного боргу), чистий залишок простроченої заборгованості за сумою кредиту склав 12 989,00 грн.

Уклавши Кредитний договір та додаткові угоди до нього, сторони досягли згоди з усіх істотних умов правочину, зокрема щодо суми кредиту, строку кредитування, порядку та умов користування коштами, сплати процентів за користування кредитними коштами (у розмірі 0,60% на день у межах строку договору та 1,70% на день за понадстрокове користування коштами відповідно до пунктів 4.2–4.4 договору, розміру і типу процентної ставки. Будь-яких прихованих комісій чи додаткових зборів, не передбачених умовами підписаного електронного правочину, сторонами не узгоджувалось, а Позивачем до стягнення заявлено виключно чисту суму матеріального боргу по тілу кредиту та відсотках за фактичне користування коштами.

Між сторонами по справі виникли цивільно-правові відносини на підставі кредитного договору, які регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК), договір є підставою для виникнення зобов`язань.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За правилом частини 1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

10.10.2019 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 891633944.

У кредитному договорі сторони погодили всі істотні умови щодо суми кредиту, строку кредитування, сплати відсотків за користування кредитними коштами, розміру і типу процентної ставки, умови продовження строку кредитування.

Договір, додаткові угоди і паспорт споживчого кредиту підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

Без здійснення вказаних дій відповідачем кредитний договір не був би укладений, а тому суд дійшов до висновку, що цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з яким договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі №234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі №234/8084/20 (провадження № 61-2303св21).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Кредитний договір укладено сторонами в електронній формі.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснення в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина 6 статті 11 вказаного Закону).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII.

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перевірило особисті дані відповідача і платіжну картку, з метою ідентифікації, що підтверджується довідкою щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі товариства.

Сторонами узгоджено, що відповідач повинен вносити платежі на погашення суми кредиту та відсотків за користування кредитом.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» свої зобов`язання за договором виконало у повному обсязі, а саме надало відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором.

Кредитні кошти відповідачу було надано у спосіб, зазначений в кредитному договорі, що підтверджується платіжними дорученнями, довідками та витребуваною судом інформацією щодо зарахування грошових коштів на банківську карту відповідача.

Відповідач взяті на себе зобов`язання за кредитним договором не виконував, у зв`язку з чим допустив виникнення заборгованості по кредиту.

Відповідач суду не надав будь-яких доказів, які б спростовували проведений позивачем розрахунок заборгованості.

З наданих суду розрахунків заборгованості та виписки з особового рахунку боржника відображено, що відповідач має заборгованість за кредитним договором у межах заявлених позовних вимог у сумі 34 727,38 грн., яка складається з: 12 989,00 грн. - заборгованості за кредитом (тілом кредиту); 21 738,38 грн. - заборгованості за процентами за користування кредитом.

Згідно з пунктом 2.1.1.6 Кредитного договору передбачено, що ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" має право укласти договір відступлення права вимоги за договором або договір факторингу з будь-якою третьою особою.

28 листопада 2018 року між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Таліон Плюс" було укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" (клієнт) відступило ТОВ "Таліон Плюс" (фактор) право вимоги за переліком у реєстрі прав вимоги, а фактор зобов`язався їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. Надалі строк дії договору факторингу неодноразово продовжувався шляхом укладення відповідних додаткових угод між сторонами правочину.

Відповідно до Витягу з Реєстру прав вимоги № 60 від 08.01.2020 року та Протоколу узгодження предмету факторингової операції від 08.01.2020 року до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, ТОВ "Таліон Плюс" отримало в повному обсязі право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 . Факт повного розрахунку та передачі суми фінансування підтверджується двостороннім Актом звірки взаємних розрахунків між компаніями станом на 31.12.2020 року.

Відповідно до пункту 5.3.3 Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року визначено, що Фактор (ТОВ "Таліон Плюс") має право розпоряджатися правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати право вимоги на користь третіх осіб.

05.08.2020 року між ТОВ "Таліон Плюс" та ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" було укладено Договір факторингу № 05/0820-01. Предметом вказаного договору є відступлення прав вимоги, які конкретизуються у відповідних реєстрах. Право вимоги від клієнта до фактора переходить в момент підписання сторонами відповідного реєстру прав вимог. Відповідно до Витягу з Реєстру прав вимоги № 9 від 30.05.2023 року та Протоколу узгодження предмету факторингової операції від 30.05.2023 року до Договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 року, від ТОВ "Таліон Плюс" до ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1

11.07.2025 року між ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" та Позивачем - ТОВ "ФК "ЕЙС" було укладено Договір факторингу № 11/07/25-Е, відповідно до умов якого ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" відступило ТОВ "ФК "ЕЙС" право вимоги за переліком у реєстрі боржників, а фактор зобов`язався їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до Витягу з Реєстру Боржників та Акту прийому-передачі Реєстру Боржників від 14.07.2025 року до Договору факторингу № 11/07/25-Е від 11.07.2025 року, від ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" до Позивача перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 на загальну суму 43 227,38 грн. (яка включала тіло кредиту 12 989,00 грн., проценти 21 738,38 грн. та штрафні санкції 8 500,00 грн.). Зважаючи на диспозитивність позовних вимог та повне зняття Позивачем штрафних санкцій і комісій, до примусового стягнення правомірно заявлено чисту суму боргу за тілом та процентами в розмірі 34 727,38 грн.

На виконання договорів факторингу позивач надав платіжні інструкції в підтвердження виконання умов договорів.

За цим договором фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому де третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання, плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.

Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно з додатком № 1 та є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до п.1.2. договору перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акта прийому-передачі реєстру боржників згідно з додатком № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України, встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено за договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У частині другій статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Отже, за змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

Відповідно до ст. 1082 ЦК України, передбачено боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

За висновками Верховного Суду України, що викладені у постанові № 6-979цс15 від 23 вересня 2015 року, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

Якщо боржник не сплачував заборгованість за кредитним договором ні новому, ні старому кредитору, внаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, правильним є стягнення заборгованості на користь нового кредитора, оскільки неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 06 лютого 2019 року у справі № 667/11010/14-ц (провадження № 61-10349св18).

При умові, що відповідач з будь-яких підстав не отримав вищезазначене повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов`язання по сплаті існуючої заборгованості на рахунки первісного кредитора, які вказані в кредитному договорі, і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст. 516 ЦК України.

Всупереч умовам Кредитного договору, відповідач не виконав свого зобов`язання, не здійснив дій на погашення існуючої заборгованості.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В даному випадку позивач просить стягнути з відповідача тіло кредиту та проценти за його користування визначені умовами договору.

Після придбання права вимоги до відповідача, позивач не здійснював додаткових нарахувань (відсотків, штрафних санкцій, тощо) за кредитним договором.

Доказів належного виконання кредитного зобов`язання відповідачем на користь первісного кредитора матеріали справи не містять.

Розглядаючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості, суд дослідив надану позивачем Виписку з особового рахунку за період з 14.07.2025 по 26.12.2025 року та Розрахунок заборгованості, з яких вбачається, що загальний розмір технічно облікованої заборгованості відповідача за Кредитним договором становить 43 227,38 грн. До вказаної суми, окрім основного боргу 12 989,00 грн. та процентів 21 738,38 грн., кредитором було включено заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи) в розмірі 8 500,00 грн.

В описовій частині позовної заяви та доданих фінансових документах кредитора сума заборгованості за штрафними санкціями в розмірі 8 500,00 грн. детально прописана й обліковується за бухгалтерськими регістрами, у прохальних вимогах позову представник позивача її стягнення не заявляє.

Керуючись статтею 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи виключно в межах заявлених вимог і не може самостійно виходити за їхні межі (принцип диспозитивності).

Водночас, щодо вимоги про стягнення прострочених процентів у розмірі 21 738,38 грн., суд зазначає, що вказані кошти за своєю правовою природою є договірною платою за понадстрокове користування грошовими коштами (капіталом) відповідно до пунктів 4.2–4.4 Кредитного договору та регулюються частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Враховуючи вищезазначене, суд задовольняє позов у межах заявлених позовних вимог.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Також представник позивача просив стягнути з відповідача судові витрати за надання правової допомоги в розмірі 7 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги коштом держави.

Відповідачка вважає, що витрати на правничу допомогу в сумі 7 000,00 грн є неспівмірними та недоведеними належним чином.

Позивачем на підтвердження таких витрат надано Договір про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025 року, укладений між ТОВ «ФК «Ейс» в особі директора Полякова О.В. та Адвокатським бюро «Соломко та партнери» в особі керуючого - адвоката Соломка О.В., Додаткову угоду № 25770907265 від 01.09.2025 року до Договору про надання правничої допомоги, Акт прийому-передачі наданих послуг від 29.12.2025 року на загальну суму 7 000,00 грн., копію Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 7073/10 від 19.10.2018 року, відповідно до якого Соломко О.В. має право на заняття адвокатською діяльністю, та Доверенність від 11.08.2025 року.

Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Зважаючи на наведені норми процесуального закону, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», «Данілов проти України»).

Аналогічні висновки містяться у додатковій постанові Верховного Суду від 24.01.2019 року по справі № 910/15944/17.

Верховний Суд у постанові від 06.03.2019 року у справі № 910/15357/17, додатковій постанові від 05.09.2019 року у справі №826/841/17 зазначив, що суд може зменшити суму судових витрат не тільки за клопотанням іншої сторони судового провадження, а і самостійно з посиланням на приписи процесуального законодавства та практику Європейського суду з прав людини.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини (постанова ВС від 16.02.2023 у справі № 824/9/22 (провадження № 61-11644ав22).

Варто також зауважити, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (постанови Верховного суду у справах №923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18).

Враховуючи, що дана цивільна справа за позовом ТОВ «ФК «ЕЙС» до ОСОБА_1 належить до категорії справ незначної складності є типовим та шаблонним спором у сфері мікрокредитування, розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження, а підготовка позовної заяви та процесуальних документів не потребувала значних затрат часу та вивчення великого обсягу нормативної бази, суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу необхідно зменшити до 3 000,00 грн. Це рішення судом прийнято з врахуванням того, що позовна заява у справі не є унікальною, а розроблена по типовій формі, яку позивач використовує для стягнення заборгованості за кредитними договорами, в тому числі щодо тих самих суб`єктів господарювання, про що свідчать дані Єдиного реєстру судових рішень.

Суд вважає, що саме такий їх розмір буде відповідати критеріям співмірності, визначеним ч. 4 ст. 137 ЦПК України.

Позовна заява ТОВ «ФК «Ейс»» подана через систему електронний суд, тому при зверненні з позовом до суду позивачем сплачений судовий збір відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» в сумі 2662,40 грн із застосуванням коефіцієнта 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13,76, 81, 141, 263-265, 268, 274, 279, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за Кредитним договором № 891633944 від 10.10.2019 року в загальному розмірі 34 727 (тридцять чотири тисячі сімсот двадцять сім) гривень 38 копійок, яка складається з: простроченої заборгованості за кредитом - 12 989,00 грн.; простроченої заборгованості за процентами за користування кредитом - 21 738,38 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» судові витрати, а саме: сплачений судовий збір у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 (три тисячі) гривень 00 копійок.

В іншій частині вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку для подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 15.09.2026 року.

Відомості про сторін:

Позивач: ТОВ «ФК «Ейс», код ЄДРПОУ: 42986956, юридична адреса: 02090, м. Київ, вул. Алматинська, буд. 8, офіс 310а; фактична адреса офісу: 02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 6, кабінет 13; р/р НОМЕР_2 в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», МФО 322001;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя: Н.О. Бізяєва