Вирок від 15 вересня 2026 р. у справі №367/11443/26 — Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/11443/26

Провадження по справі № 1-кп/367/1103/2026

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року місто Ірпінь

Ірпінський міський суд Київської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , розглянувши у порядку спрощеного провадження відповідно до статей 381, 382 Кримінального процесуального кодексу України (далі — КПК України) без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, обвинувальний акт у межах кримінального провадження № 12026116040000173, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25.08.2026, стосовно:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Слов`янськ Краматорського району Донецької області, українця, громадянина України, маючого середню спеціальну освіту, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , офіційно не працевлаштованого, раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого частиною першою статті 125 Кримінального кодексу України (далі - КК України),

шляхом вивчення обвинувального акта та доданих до нього матеріалів,

установив:

1. Відомості щодо кримінального провадження. Позиція сторін та висновки суду щодо розгляду обвинувального акта у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

До Ірпінського міського суду Київської області надійшов для розгляду обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12026116040000173, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25.08.2026, за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною першою статті 125 КК України.

До вказаного обвинувального акта додано клопотання прокурора у кримінальному провадженні — прокурора Бучанської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 про його розгляд у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні, в якому зазначено, що обвинувачений ОСОБА_2 беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені в результаті досудового розслідування обставини і згоден на розгляд обвинувального акта за його відсутності.

До обвинувального акта долучено заяву ОСОБА_2 від 14.09.2026, складену за участю захисника — адвоката ОСОБА_4 , в якій обвинувачений зазначає, що беззаперечно визнає свою вину у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною першою статті 125 КК України, згоден із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлений з обмеженням права на апеляційне оскарження згідно зі статтею 302 КПК України та згоден на розгляд обвинувального акта без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

У вказаній заяві захисником підтверджено добровільність беззаперечного визнання винуватості обвинуваченим, його згоду зі встановленими в результаті досудового розслідування обставинами і згоду на розгляд обвинувального акта за його відсутності.

Крім того, до обвинувального акта долучено заяву потерпілої ОСОБА_5 від 14.09.2026, в якій остання зазначає, що погоджується із встановленими досудовим розслідуванням обставинами і не оспорює їх, ознайомлена з обмеженням права на апеляційне оскарження згідно з частиною другою статті 302 КПК України, надає згоду на розгляд обвинувального акта у даному кримінальному провадженні у спрощеному порядку без своєї участі, а питання щодо покарання ОСОБА_2 залишає на розсуд суду.

Досудове розслідування у кримінальному провадженні здійснено відповідно до загальних правил досудового розслідування, передбачених КПК України, з урахуванням положень глави 25 КПК України щодо особливостей досудового розслідування кримінальних проступків.

Відповідно до частини другої статті 382 КПК України суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з таким порядком розгляду обвинувального акта.

Ухвалою від 16 вересня 2026 року за клопотанням прокурора та у відповідності до вимог статей 381, 382 КПК України обвинувальний акт стосовно ОСОБА_2 за частиною першою статті 125 КК України призначено до розгляду у спрощеному провадженні за відсутності учасників кримінального провадження.

Обвинувачений ОСОБА_2 , інтереси якого представляє захисник — адвокат ОСОБА_4 , обставини вчинення кримінального проступку, передбаченого частиною першою статті 125 КК України, не оспорює, вважає, що органом досудового розслідування вони встановлені в повному обсязі, свою винуватість у вчиненні вказаного кримінального проступку беззаперечно визнає в повному обсязі, його позиція є добровільною та не є наслідком будь-якого примусу, йому відомі наслідки розгляду кримінального провадження у спрощеному провадженні, передбачені частиною другою статті 302 КПК України, у тому числі щодо обмеження права на апеляційне оскарження.

Потерпіла ОСОБА_5 проти розгляду обвинувального акта у спрощеному провадженні без її участі не заперечує, встановлені досудовим розслідуванням обставини не оспорює.

Враховуючи сукупність вказаного, суд вважає за можливе здійснити розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні відповідно до положень статей 381-382 КПК України, без зазначення доказів на підтвердження встановлених судом обставин, а із зазначенням обставин, які не оспорюються учасниками судового провадження.

2. Встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

17.08.2026 приблизно о 03 год. 00 хв. ОСОБА_2 , перебуваючи за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_2 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, у нього виник прямий умисел, спрямований на заподіяння ОСОБА_5 тілесних ушкоджень.

Реалізуючи свій протиправний умисел, ОСОБА_2 , перебуваючи у тому ж місці, в той же час, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, з метою спричинення тілесних ушкоджень потерпілій, перебуваючи у положенні стоячи обличчям до обличчя відносно ОСОБА_5 , умисно наніс останній 1 удар кулаком своєї правої руки по передпліччю її лівої руки, та не більше 5 ударів кулаком своєї правої руки в область лівої частини її голови.

Продовжуючи свій протиправний умисел, перебуваючи у тому ж місці, в той же час, ОСОБА_2 штовхнув ОСОБА_5 на підлогу та, перебуваючи у положенні сидячи на її тулубі, тримав її обидві руки своєю лівою рукою, а пальцями правої своєї руки тримав її за шию. У подальшому, перебуваючи у тому ж положенні, ОСОБА_2 кулаком своєї правої руки умисно наніс не більше п`яти ударів в область голови та обличчя ОСОБА_5 , чим заподіяв їй тілесні ушкодження — садна голови, шиї та кінцівок, синець нижньої повіки лівого ока, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Таким чином, ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення (кримінального проступку), передбаченого частиною першою статті 125 КК України, — умисне легке тілесне ушкодження.

3. Стаття (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

Враховуючи наведене у пунктах 1 та 2 вироку, судом з`ясовано, що ОСОБА_2 умисно заподіяв ОСОБА_5 легке тілесне ушкодження, тобто його вина у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення повністю доведена, а тому його дії слід кваліфікувати за частиною першою статті 125 КК України, а саме: умисне легке тілесне ушкодження.

При цьому суд, здійснивши кримінально-правову оцінку поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, через визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу кримінального правопорушення (проступку), передбаченому КК України, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння, вважає таку кваліфікацію дій обвинуваченого правильною та такою, що ґрунтується на дійсних фактичних обставинах справи.

4. Щодо призначення покарання.

Відповідно до частини першої статті 65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини КК України, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень (частина друга статті 50 КК України).

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно зі статтею 12 КК України відноситься до кримінальних проступків, та особу обвинуваченого, який раніше не судимий.

Обвинувачений ОСОБА_2 за місцем проживання характеризується посередньо, до адміністративної відповідальності за за вчинення домашнього насильства, насильства за ознаками статі, у сфері громадської безпеки не притягувався, конфліктних ситуацій із сусідами не створює, за медичною допомогою до лікаря-нарколога та лікаря-психіатра КНП «Ірпінська міська центральна лікарня» Ірпінської міської ради не звертався.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_2 , суд визнає щире каяття, встановлене під час досудового розслідування та зазначене в обвинувальному акті (стаття 66 КК України).

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_2 , передбачених статтею 67 КК України, судом не встановлено, посилання на такі обставини в обвинувальному акті відсутні.

Суд також враховує позицію потерпілої ОСОБА_5 , яка питання про вид та розмір покарання ОСОБА_2 залишила на розсуд суду, не наполягаючи на застосуванні до нього суворішого покарання.

Відповідно до частини другої статті 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

При обранні виду покарання суд враховує, що санкцією частини першої статті 125 КК України передбачено три альтернативні основні покарання — штраф до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або громадські роботи на строк до двохсот годин, або виправні роботи на строк до одного року.

Відповідно до частини першої статті 57 КК України покарання у виді виправних робіт відбувається за місцем роботи засудженого, а частиною другою цієї статті передбачено, що із суми заробітку засудженого до виправних робіт провадиться відрахування в дохід держави у розмірі, встановленому вироком суду, в межах від десяти до двадцяти відсотків. Отже застосування цього виду покарання можливе лише щодо особи, яка має постійне місце роботи та отримує заробітну плату, з якої може здійснюватися передбачене законом відрахування.

Як установлено обвинувальним актом і не оспорюється учасниками провадження, обвинувачений ОСОБА_2 офіційно не працевлаштований, тобто не має постійного місця роботи та джерела заробітку, за рахунок якого могло б виконуватися покарання у виді виправних робіт. Відомостей про зворотне матеріали кримінального провадження не містять.

За таких обставин призначення ОСОБА_2 покарання у виді виправних робіт суд вважає неможливим та недоцільним, оскільки виконання такого покарання, яке за своєю правовою природою нерозривно пов`язане з наявністю в засудженого місця роботи, з об`єктивних причин було б нездійсненним, а призначення покарання, яке завідомо не може бути виконане, суперечило б меті покарання, визначеній частиною другою статті 50 КК України, та не забезпечувало б ані виправлення засудженого, ані попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Оцінюючи можливість призначення покарання у виді громадських робіт як альтернативи штрафу, суд враховує вимогу частини другої статті 65 КК України про застосування більш суворого виду покарання лише у разі недостатності менш суворого. З трьох видів покарань, передбачених санкцією частини першої статті 125 КК України, найменш суворим є штраф. З огляду на особу обвинуваченого, який раніше не судимий, щиро розкаявся, та відсутність обставин, що обтяжують покарання, а також позицію потерпілої, яка не наполягала на суворішому покаранні, суд не вбачає підстав вважати, що найменш суворий вид покарання — штраф — буде недостатнім для виправлення ОСОБА_2 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, а отже підстав для призначення більш суворого виду покарання у виді громадських робіт суд не встановлює.

Разом з тим, визначаючи конкретний розмір штрафу в межах санкції частини першої статті 125 КК України, суд враховує фактичний характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого діяння, який має значення відповідно до частини першої статті 65 КК України незалежно від обрання найменш суворого виду покарання. Суд бере до уваги, що кримінальний проступок був вчинений шляхом нанесення потерпілій численних ударів (не менше шести ударів кулаком в область голови), а також шляхом фізичного утримання потерпілої на підлозі з обмеженням рухів обох рук і стисканням руками за шию, внаслідок чого тілесні ушкодження були заподіяні в кількох анатомічних ділянках (голова, шия, кінцівки). Зазначені обставини вчинення діяння, на переконання суду, свідчать про підвищений порівняно з типовим ступінь тяжкості конкретного кримінального проступку в межах складу, передбаченого частиною першою статті 125 КК України.

Суд також враховує, що частина перша статті 125 КК України встановлює лише верхню межу цього покарання — до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тоді як нижня межа розміру штрафу визначається за загальним правилом частини другої статті 53 КК України і становить тридцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Незважаючи на наявність обставини, яка пом`якшує покарання (щире каяття), та відсутність обставин, які його обтяжують, з урахуванням наведеного вище характеру і тяжкості фактично вчинених дій, а також даних про особу обвинуваченого, суд дійшов висновку про необхідність призначення штрафу у максимальному розмірі, передбаченому санкцією частини першої статті 125 КК України, — 50 (п`ятдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що з урахуванням розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян для цілей застосування норм кримінального законодавства, установленого пунктом 5 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України (17 гривень), становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Призначене покарання, на переконання суду, перебуває у справедливому співвідношенні з тяжкістю та обставинами вчиненого кримінального проступку і особою винного.

5. Інші рішення щодо питань, які вирішуються судом.

У відповідності до вимог статті 100 КПК України питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Витрати на залучення експертів у кримінальному провадженні відсутні.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого не застосовувався.

На підставі викладеного, керуючись статтями 302, 368-371, 373-374, 376, 381-382 КПК України, суд,-

ухвалив:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною першою статті 125 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (п`ятсот десять) гривень.

Роз`яснити засудженому ОСОБА_2 , що відповідно до частини четвертої статті 53 КК України у разі неможливості одноразової сплати штрафу суд за його клопотанням може розстрочити сплату штрафу окремими частинами на строк до одного року, а в разі несплати штрафу у встановлений строк та відсутності підстав для розстрочення сплата штрафу підлягає заміні покаранням у виді громадських робіт або виправних робіт у порядку та в межах, встановлених частиною п`ятою статті 53 КК України.

Строк відбування покарання рахувати з моменту набрання вироком законної сили.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не обирати.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Ірпінський міський суд Київської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня отримання копії вироку, з урахуванням, що відповідно до положень частини першої статті 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Вирок суду набирає законної сили після завершення строку на його апеляційне оскарження, а у випадку оскарження вироку в апеляційному порядку — після постановлення судом апеляційної інстанції рішення за наслідками перегляду такого вироку суду.

Копія вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надсилається учасникам судового провадження.

Суддя: ОСОБА_1