Вирок від 15 вересня 2026 р. у справі №367/9677/26 — Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/9677/26

Провадження по справі № 1-кп/367/1029/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року Ірпінський міський суд Київської області в складі:

головуючого судді: ОСОБА_1 ,

при секретарі: ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора: ОСОБА_3 ,

обвинуваченого: ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань суду кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026111050000100 від 30.04.2026 року по обвинуваченню:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Слов`янськ Донецької області, українця, громадянина України, не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, суд,-

ВСТАНОВИВ:

29.04.2026 року приблизно о 11:30 год, водій ОСОБА_4 , керуючи технічно-справним автомобілем марки «OPEL AMPERA-E», реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснював рух заднім ходом проїзною частиною вул. Університетська 2/1 в м. Ірпінь Бучанського району Київської області в напрямку вул. Лісова, де в порушення вимог п. 2.3б)д) Правил дорожнього руху, згідно з яким: «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху», не був уважний під час керування транспортним засобом, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміну, внаслідок чого своїми діями створив загрозу безпеці дорожнього руху, а також порушуючи вимоги п. 10.9 Правил дорожнього руху, відповідно до яких: «Під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб», проявив злочинну самовпевненість, під час руху транспортного засобу заднім ходом створив небезпеку іншим учасникам руху, не звернувся до інших осіб, щоб забезпечити безпеку руху, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_5 , яка рухалась позаду автомобіля з ліва на право. В результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_5 , отримала тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому шийки лівої стегнової кістки, який має ознаки тілесного ушкодження середнього ступеню тяжкості за критерієм тривалості розладу здоров`я. Грубе порушення водієм ОСОБА_4 вимог пунктів 2.3 б), д) та 10.9 Правил дорожнього руху перебувають у прямому причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді спричинення потерпілій ОСОБА_5 тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості.

Вищевказаними діями ОСОБА_4 вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 286 КК України, а саме порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 , свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, викладеному у вироку суду, визнав та підтвердив фактичні обставини скоєння ним злочину викладеному в обвинувальному акті. Просив суд врахувати при призначенні покарання, що в теперішній час він щиро розкаюється у скоєному, просив суворо не карати. Також зазначив, що він частково відшкодував завдану матеріальну шкоду потерпілому, та зробив донат на Збройні Сили України.

У відповідності до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України зі згоди учасників судового провадження, які на думку суду правильно розуміють зміст обставин по справі і не оспорюють їх, та немає сумнівів у добровільності їх позиції, суд вважає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються і визначив обсяг доказів, що підлягає дослідженню в судовому засіданні, обмежившись допитом обвинуваченого, показання, якого відповідають фактичним обставинам справи та дослідженням матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого. При цьому судом було роз`яснено учасникам судового провадження, що в цьому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці фактичні обставини в апеляційному порядку.

За таких обставин, суд вважає, що вина ОСОБА_4 у вчиненні злочину викладеного у даному вироку суду доведена та його дії суд кваліфікує за ч. 1 ст. 286 КК України оскільки він своїми діями, які виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 286 КК України.

При визначенні обвинуваченому ОСОБА_4 міри покарання, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує тяжкість вчиненого кримінального злочину, який відноситься, відповідно до ст.ст. 12, 25 КК України, до необережних нетяжких злочинів, обставини вчинення злочину, дані, які характеризують особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, одружений, має постійне місце проживання, де характеризується позитивно, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Також, судом враховується думка потерпілого, який в своїй заяві зазначив, що претензій морального та матеріального характеру до обвинуваченого він не має.

Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_4 згідно ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття.

Відповідно до ст. 67 КК України обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено.

Відповідно до правил призначення покарання закріплених ч. 2 ст. 50, ч. 2 ст. 65 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, та повинно бути необхідним та достатнім для такого виправлення, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.

З врахуванням всіх обставин справи, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_4 необхідно призначити покарання у виді обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами та з урахуванням всіх обставин справи, на підставі ст. 75 КК України звільнити засудженого від відбування основного покарання з випробовуванням, та покладанням на нього обов`язків відповідно до ст. 76 КК України.

Крім того, суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 процесуальні витрати в дохід держави.

Запобіжний захід у відношенні обвинуваченого суд не застосовує.

Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлявся.

Речовими доказами суд розпоряджається відповідно до ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 98, 100, 349, 369-371, 373-376 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

На підставі статті 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, з іспитовим строком тривалістю в 1 (один) рік.

На підставі статті 76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов`язки періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати за проведення експертизи № СЕ-19/111-26/24414-ІТ від 25.06.2026 року в сумі 3850 (три тисячі вісімсот п`ятдесят) гривень 88 копійок.

Речові докази у кримінальному провадженні – автомобіль марки «OPEL AMPERA-E», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який був переданий на зберігання ОСОБА_4 – залишити ОСОБА_4 .

Вирок суду першої інстанції, в частині встановлення обставин справи, дослідження яких було визнане недоцільним, відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України, оскарженню не підлягає. В іншій частині, може бути оскаржено учасниками процесу, протягом 30-ти діб з моменту його проголошення, до Київського апеляційного суду, шляхом подачі апеляції до Ірпінського міського суду Київської області.

Вирок суду набирає законної чинності після закінчення строку подання апеляційних скарг, якщо такі скарги не будо подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копії вироку після його проголошення вручити негайно обвинуваченому та прокурору.

Суддя: ОСОБА_1