Вирок від 15 вересня 2026 р. у справі №367/11428/26 — Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/11428/26

Провадження по справі № 1-кп/367/1100/2026

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року місто Ірпінь

Ірпінський міський суд Київської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , розглянувши у порядку спрощеного провадження відповідно до статей 381, 382 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України) без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, обвинувальний акт у межах кримінального провадження № 12026116420000104, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21.08.2026, стосовно:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Ірпінь Київської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , не працюючого, раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого частиною першою статті 337 Кримінального кодексу України (далі - КК України),

шляхом вивчення обвинувального акта та доданих до нього матеріалів,

установив:

1. Відомості щодо кримінального провадження. Позиція сторін та висновки суду щодо розгляду обвинувального акта у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

До Ірпінського міського суду Київської області надійшов для розгляду обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12026116420000104, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21.08.2026, за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною першою статті 337 КК України.

До вказаного обвинувального акта додано клопотання прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Бучанської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 про його розгляд у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні, в якому зазначено, що обвинувачений ОСОБА_2 беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені в результаті досудового розслідування обставини і згоден на розгляд обвинувального акта за його відсутності.

До обвинувального акта долучено заяву ОСОБА_2 від 14.09.2026, складену за участю захисника - адвоката ОСОБА_4 , в якій обвинувачений зазначає, що беззаперечно визнає свою вину у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною першою статті 337 КК України, згоден із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлений з обмеженням права на апеляційне оскарження згідно зі статтею 302 КПК України та згоден на розгляд обвинувального акта без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

У вказаній заяві захисником підтверджено добровільність беззаперечного визнання винуватості обвинуваченим, його згоду зі встановленими в результаті досудового розслідування обставинами і згоду на розгляд обвинувального акта за його відсутності.

Досудове розслідування у кримінальному провадженні здійснено відповідно до загальних правил досудового розслідування, передбачених КПК України, з урахуванням положень глави 25 КПК України щодо особливостей досудового розслідування кримінальних проступків.

Відповідно до частини другої статті 382 КПК України суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з таким порядком розгляду обвинувального акта.

Ухвалою від 15 вересня 2026 року за клопотанням прокурора та у відповідності до вимог статей 381, 382 КПК України обвинувальний акт стосовно ОСОБА_2 за частиною першою статті 337 КК України призначено до розгляду у спрощеному провадженні за відсутності учасників кримінального провадження.

Обвинувачений ОСОБА_2 , інтереси якого представляє захисник - адвокат ОСОБА_4 , обставини вчинення кримінального проступку, передбаченого частиною першою статті 337 КК України, не оспорює, вважає, що органом досудового розслідування вони встановлені в повному обсязі, свою винуватість у вчиненні вказаного кримінального проступку беззаперечно визнає в повному обсязі, його позиція є добровільною та не є наслідком будь-якого примусу, йому відомі наслідки розгляду кримінального провадження у спрощеному провадженні, передбачені частиною другою статті 302 КПК України, у тому числі щодо обмеження права на апеляційне оскарження.

Враховуючи сукупність вказаного, суд вважає за можливе здійснити розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні відповідно до положень статей 381-382 КПК України, без зазначення доказів на підтвердження встановлених судом обставин, а із зазначенням обставин, які не оспорюються учасниками судового провадження.

2. Встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

ОСОБА_2 , будучи військовозобов`язаним відповідно до пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», зобов`язаний стати на військовий облік відповідно до абзацу 8 пункту 2 частини першої статті 37 зазначеного Закону.

13.08.2026 о 12 годині 55 хвилині 09 секунд, перебуваючи біля приміщення ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі за текстом - ІНФОРМАЦІЯ_3 ), що за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_2 був належним чином попереджений про кримінальну відповідальність, передбачену частиною першою статті 337 Кримінального кодексу України, де отримав під особистий підпис повістку № 8601801 від 13.08.2026 і попередження про виконання вимог військового обліку від 13.08.2026, підписане начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 полковником ОСОБА_5 , про необхідність прибуття о 09 год 02 хв 17.08.2026 до ІНФОРМАЦІЯ_4 , що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , для проходження військово-лікарської комісії.

В подальшому, ОСОБА_2 особисто ознайомився зі змістом врученого йому попередження, підписаного начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 , про необхідність прибуття 17.08.2026 о 09 год 02 хв до ІНФОРМАЦІЯ_4 , що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , та поставив свій особистий підпис про ознайомлення.

Незважаючи на свою обізнаність у необхідності прибуття 17.08.2026 о 09 год 02 хв до ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_2 , діючи умисно, всупереч вимог статті 65 Конституції України, Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», з метою ухилення військовозобов`язаного від військового обліку, будучи особисто ознайомленим про кримінальну відповідальність за ухилення військовозобов`язаного від військового обліку та належним чином повідомленим про час і місце прибуття за викликом, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків та свідомо бажаючи їх настання, реалізуючи протиправний умисел, спрямований на ухилення від військового обліку, без поважних на те причин не прибув 17.08.2026 о 09 год 02 хв, а також у подальшому до ІНФОРМАЦІЯ_4 , що за адресою: АДРЕСА_2 , про причини свого неприбуття уповноважених осіб ІНФОРМАЦІЯ_4 не повідомив, вчинивши таким чином ухилення від військового обліку після попередження, зробленого відповідним керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Таким чином, ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення (кримінального проступку), передбаченого частиною першою статті 337 КК України, - ухилення військовозобов`язаного від військового обліку після попередження, зробленого відповідним керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

3. Стаття (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

Враховуючи наведене у пунктах 1 та 2 вироку, судом з`ясовано, що ОСОБА_2 , будучи військовозобов`язаним, ухилився від військового обліку після попередження, зробленого відповідним керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки, тобто його вина у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення повністю доведена, а тому його дії слід кваліфікувати за частиною першою статті 337 КК України, а саме: ухилення військовозобов`язаного від військового обліку після попередження, зробленого відповідним керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

При цьому суд, здійснивши кримінально-правову оцінку поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, через визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу кримінального правопорушення (проступку), передбаченому КК України, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння, вважає таку кваліфікацію дій обвинуваченого правильною та такою, що ґрунтується на дійсних фактичних обставинах справи.

4. Щодо призначення покарання.

Відповідно до частини першої статті 65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини КК України, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень (частина друга статті 50 КК України).

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно зі статтею 12 КК України відноситься до кримінальних проступків, та особу обвинуваченого, який раніше не судимий.

Обвинувачений ОСОБА_2 за місцем проживання характеризується посередньо, до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 175-1, ч. 1 ст. 178, ч. 2 ст. 178, ч. 3 ст. 109, ст. 183 КУпАП не притягувався, в стосунках з особами, які ведуть антигромадський спосіб життя помічений не був, за медичною допомогою до лікаря-нарколога та лікаря-психіатра КНП «Ірпінська міська центральна лікарня» Ірпінської міської ради не звертався.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_2 , суд визнає щире каяття, встановлене під час досудового розслідування та зазначене в обвинувальному акті (стаття 66 КК України).

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_2 , передбачених статтею 67 КК України, судом не встановлено, посилання на такі обставини в обвинувальному акті відсутні.

Відповідно до частини другої статті 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

При обранні виду покарання суд враховує, що санкцією частини першої статті 337 КК України передбачено два альтернативні основні покарання - штраф від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до одного року.

Відповідно до частини першої статті 57 КК України покарання у виді виправних робіт відбувається за місцем роботи засудженого, а частиною другою цієї статті передбачено, що із суми заробітку засудженого до виправних робіт провадиться відрахування в дохід держави у розмірі, встановленому вироком суду, в межах від десяти до двадцяти відсотків. Отже застосування цього виду покарання можливе лише щодо особи, яка має постійне місце роботи та отримує заробітну плату, з якої може здійснюватися передбачене законом відрахування.

Як установлено обвинувальним актом і не оспорюється учасниками провадження, обвинувачений ОСОБА_2 є непрацюючим, тобто не має постійного місця роботи та джерела заробітку, за рахунок якого могло б виконуватися покарання у виді виправних робіт. Відомостей про зворотне матеріали кримінального провадження не містять.

За таких обставин призначення ОСОБА_2 покарання у виді виправних робіт суд вважає неможливим та недоцільним, оскільки виконання такого покарання, яке за своєю правовою природою нерозривно пов`язане з наявністю в засудженого місця роботи, з об`єктивних причин було б нездійсненним, а призначення покарання, яке завідомо не може бути виконане, суперечило б меті покарання, визначеній частиною другою статті 50 КК України, та не забезпечувало б ані виправлення засудженого, ані попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Разом з тим суд враховує, що відсутність у обвинуваченого постійного заробітку сама собою не перешкоджає призначенню покарання у виді штрафу, оскільки законом передбачено механізм розстрочення його сплати (частина четверта статті 53 КК України), а на випадок неможливості сплати - заміни несплаченої суми штрафу покаранням у виді громадських робіт або виправних робіт (частина п`ята статті 53 КК України), про що засудженому має бути роз`яснено при виконанні вироку.

Враховуючи викладене, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, вину визнав повністю, щиро розкаявся та погодився на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні, відсутність обставин, що обтяжують покарання, та неможливість застосування до нього покарання у виді виправних робіт з наведених вище підстав, суд вважає, що необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_2 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень буде призначення покарання у виді штрафу в межах санкції частини першої статті 337 КК України.

Визначаючи розмір штрафу, суд враховує наявність обставини, яка пом`якшує покарання (щире каяття), відсутність обставин, які його обтяжують, дані про особу обвинуваченого та вважає за можливе призначити штраф у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією статті, - 300 (триста) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що з урахуванням розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян для цілей застосування норм кримінального законодавства, установленого пунктом 5 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України (17 гривень), становить 5 100 (п`ять тисяч сто) гривень.

Призначене покарання, на переконання суду, перебуває у справедливому співвідношенні з тяжкістю та обставинами вчиненого кримінального проступку і особою винного.

5. Інші рішення щодо питань, які вирішуються судом.

У відповідності до вимог статті 100 КПК України питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили.

Витрати на залучення експертів у кримінальному провадженні відсутні.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого не застосовувався.

На підставі викладеного, керуючись статтями 302, 368-371, 373-374, 376, 381-382 КПК України, суд,-

ухвалив:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною першою статті 337 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 300 (триста) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5 100 (п`ять тисяч сто) гривень.

Роз`яснити засудженому ОСОБА_2 , що відповідно до частини четвертої статті 53 КК України у разі неможливості одноразової сплати штрафу суд за його клопотанням може розстрочити сплату штрафу окремими частинами на строк до одного року, а в разі несплати штрафу у встановлений строк та відсутності підстав для розстрочення сплата штрафу підлягає заміні покаранням у виді громадських робіт або виправних робіт у порядку та в межах, встановлених частиною п`ятою статті 53 КК України.

Строк відбування покарання рахувати з моменту набрання вироком законної сили.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не обирати.

Речові докази: облікову картку відносно військовозобов`язаного ОСОБА_2 ; корінець розписки про отримання повістки № 8601801 від 13.08.2026 на ім`я ОСОБА_2 ; попередження від 13.08.2026 про виконання вимог військового обліку ОСОБА_2 за підписом начальника ОСОБА_5 , де роз`яснено щодо наслідків невиконання вимог законодавства та про кримінальну відповідальність за його невиконання; лазерний DVD-R диск з відеозаписом з нагрудного відеореєстратора, використаний 13.08.2026 офіцером (працівником поліції) ОСОБА_6 для документування факту вручення повістки і попередження виконання вимог військового обліку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - зберігати в матеріалах кримінального провадження № 12026116420000104 від 21.08.2026.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Ірпінський міський суд Київської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня отримання копії вироку, з урахуванням, що відповідно до положень частини першої статті 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Вирок суду набирає законної сили після завершення строку на його апеляційне оскарження, а у випадку оскарження вироку в апеляційному порядку - після постановлення судом апеляційної інстанції рішення за наслідками перегляду такого вироку суду.

Копія вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надсилається учасникам судового провадження.

Суддя: ОСОБА_1