Рішення від 15 вересня 2026 р. у справі №367/47/26 — Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/47/26

Провадження №2/367/3590/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

15 вересня 2026 року м. Ірпінь

Ірпінський міський суд Київської області у складі головуючого судді Мерзлого Л.В., за участю секретаря судового засідання Колодезної В.В., представника позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) ОСОБА_1 – адвоката Головенка Є.В., представника відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) ОСОБА_2 – адвоката Возного М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, об`єднану в одне провадження із зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, –

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень сторін

1.1. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому, посилаючись на презумпцію рівності часток подружжя, просила: поділити спільне сумісне майно подружжя, визнавши за нею право особистої приватної власності на 1/2 частини, а за ОСОБА_2 – право особистої приватної власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 ; стягнути з відповідача понесені нею судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 6 002,55 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн.

1.2. В обґрунтування позову зазначено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 18.09.2005 (актовий запис № 50), від шлюбу мають повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; шлюб розірвано рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 29.05.2023 у справі № 367/1580/23. У період шлюбу, 13.10.2005, за рахунок спільних коштів подружжя, з використанням іпотечного кредиту № 70/03 від 13.10.2005, наданого АТ АКБ «Аркада», придбано спірну квартиру; кредитні зобов`язання виконано в повному обсязі, що підтверджується повідомленням банку від 23.05.2019 № 106-4/1. Добровільно поділити майно шляхом укладення договору дарування квартири на користь сина сторони не досягли згоди, у зв`язку з чим позивач звернулася до суду. На автомобіль FORD FUSION 2006 р.в., переоформлений відповідачем на третю особу, позивач не претендує та компенсації його вартості не вимагає.

1.3. ОСОБА_2 позов не визнав та звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , в якому, з урахуванням прийнятих судом уточнень, просив: прийняти зустрічний позов до спільного розгляду з первісним; провести поділ спільного сумісного майна подружжя шляхом визнання за кожною зі сторін права власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 ; стягнути з ОСОБА_1 на його користь вартість 1/2 частини квартири у розмірі 1 070 028,00 грн; припинити право власності ОСОБА_2 на 1/2 частину квартири; стягнути з ОСОБА_1 на його користь судові витрати.

1.4. В обґрунтування зустрічного позову зазначено, що після розірвання шлюбу ОСОБА_2 у спірній квартирі не проживає, оскільки змушений здійснювати догляд за матір`ю, іншого житла не має; у квартирі проживають відповідачка (за зустрічним позовом) та їхній син; спільне володіння і користування квартирою між сторонами неможливе, у зв`язку з чим, на думку позивача за зустрічним позовом, належна йому частка у спільному майні підлягає компенсації у грошовій формі з припиненням його права власності на цю частку. На підтвердження вартості квартири надано звіт про оцінку майна, виконаний ФОП ОСОБА_4 від 20.02.2026, згідно з яким ринкова вартість квартири становить 2 140 056,00 грн, а вартість 1/2 частини – 1 070 028,00 грн. Одночасно висловлено заперечення проти звіту про оцінку майна № 25UA-240719-004 від 09.12.2025, наданого ОСОБА_1 , з посиланням на порушення вимог законодавства про оціночну діяльність та відсутність реєстрації цього звіту в Єдиній базі даних Фонду державного майна України.

1.5. У судовому засіданні представник позивача за первісним позовом позовні вимоги ОСОБА_1 підтримав у повному обсязі та просив первісний позов задовольнити повністю, а зустрічний позов – задовольнити частково, а саме в частині визнання за сторонами права власності на 1/2 частини квартири за кожним, заперечивши проти стягнення компенсації вартості частки та припинення права власності ОСОБА_2 , оскільки ОСОБА_1 не погоджується на набуття одноосібного права власності на квартиру з виплатою грошової компенсації іншій стороні.

1.6. Представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) у судовому засіданні проти первісного позову в частині визнання часток не заперечував, водночас просив зустрічний позов задовольнити у повному обсязі: стягнути з ОСОБА_1 компенсацію вартості 1/2 частини квартири та припинити право власності ОСОБА_2 на належну йому частку, посилаючись на неможливість спільного користування квартирою, відсутність у ОСОБА_2 іншого житла для проживання окремо та фактичне проживання ОСОБА_1 у спірній квартирі.

2. Обставини, встановлені судом

2.1. Судом встановлено, що 18.09.2005 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстровано шлюб, актовий запис № 50, вчинений Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Іллінецького районного управління юстиції у Вінницькій області.

2.2. Від шлюбу сторони мають сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який на час розгляду справи досяг повноліття.

2.3. Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 29.05.2023 у справі № 367/1580/23 шлюб між сторонами розірвано.

2.4. У період шлюбу, 13.10.2005, придбано квартиру АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 13.10.2005 та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 8891241 від 09.11.2005.

2.5. Для придбання квартири укладено іпотечний кредитний договір № 70/03 від 13.10.2005 з АТ АКБ «Аркада» та іпотечний договір № 70/03 від 13.10.2005, предметом якого є спірна квартира. Відповідно до повідомлення АТ АКБ «Аркада» від 23.05.2019 № 106-4/1, зобов`язання за кредитним договором виконано в повному обсязі.

2.6. Сторонами не заперечується та належними доказами не спростовано, що зазначена квартира є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, набутим за рахунок спільних доходів у період шлюбу, і не є особистою приватною власністю жодної зі сторін у розумінні ст. 57 СК України.

2.7. Сторони не досягли добровільної згоди щодо порядку поділу майна: ОСОБА_1 пропонувала укладення договору дарування квартири на користь сина, від чого ОСОБА_2 відмовився; будь-якої іншої домовленості (в тому числі шлюбного договору) між сторонами не укладено.

2.8. Судом також встановлено, що після розірвання шлюбу у квартирі фактично проживає ОСОБА_1 разом із сином, тоді як ОСОБА_2 у квартирі не проживає.

2.9. Щодо автомобіля FORD FUSION 2006 року випуску, придбаного сторонами у період шлюбу та в подальшому переоформленого відповідачем на третю особу, позивач за первісним позовом жодних вимог не заявляє, а тому цей об`єкт судом не досліджується та предметом поділу за цим рішенням не є.

3. Мотиви, з яких суд виходив, та застосовані норми права

3.1. Щодо визнання за сторонами права власності на 1/2 частини квартири.

Відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦК України та ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, хто з них та в якому розмірі брав участь коштами у придбанні майна. Згідно з ч. 1 ст. 69, ч. 1 ст. 70 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу, а частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Частиною 1 ст. 71 СК України передбачено, що майно, яке є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі, а якщо майно є неподільним – з визначенням часток кожного з подружжя у праві власності на нього.

Судом встановлено, що спірна квартира набута сторонами у період шлюбу за рахунок спільних коштів подружжя, є об`єктом спільної сумісної власності, а обставин, які відповідно до ч. 2 ст. 70 СК України були б підставою для відступу від засади рівності часток подружжя, судом не встановлено та сторонами не заявлено. При цьому вимоги обох сторін – і за первісним, і за зустрічним позовом – в частині визначення часток є тотожними: кожна зі сторін просить визнати за собою та за іншою стороною право власності на 1/2 частину квартири.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення первісного позову в частині визнання за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 права власності на 1/2 частини квартири за кожним, а також для задоволення зустрічного позову в цій же частині як такій, що повністю кореспондує вимогам первісного позову та не має самостійного правового значення.

3.2. Щодо стягнення компенсації вартості частки та припинення права власності ОСОБА_2 .

Механізм примусового викупу частки співвласника з припиненням його права власності на цю частку врегульовано ст. 365 ЦК України, застосування якої за аналогією закону допустиме й до відносин поділу спільного сумісного майна подружжя після визначення часток. Відповідно до ч. 1 ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. За змістом ч. 2 ст. 365 ЦК України суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільній частковій власності за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Суд враховує, що: 1) частка ОСОБА_2 у розмірі 1/2 квартири не є незначною; 2) ОСОБА_1 , на користь якої мало б відбутися припинення права власності іншого співвласника, у судовому засіданні прямо заперечила проти такого способу поділу майна та не погодилася на виплату грошової компенсації, що унеможливлює застосування судом цього виключного способу захисту права всупереч волі особи, на користь якої він мав би застосовуватися; 3) доказів внесення ОСОБА_2 вартості частки, визначеної згідно з наданим ним звітом про оцінку майна від 20.02.2026 у розмірі 1 070 028,00 грн, на депозитний рахунок суду, як цього вимагає ч. 2 ст. 365 ЦК України, матеріали справи не містять; 4) поділ квартири шляхом визначення ідеальних часток (по 1/2 кожному співвласнику) є можливим та не потребує застосування виключного компенсаційного механізму.

За таких обставин передбачена законом сукупність умов для примусового припинення права власності ОСОБА_2 на частку у спірній квартирі з виплатою йому грошової компенсації відсутня, а тому в цій частині зустрічний позов задоволенню не підлягає. Суд не вирішує по суті розбіжності сторін щодо вартості квартири за наданими ними звітами про оцінку майна, оскільки ці розбіжності не мають правового значення для вирішення справи в цій частині за відсутності передбачених законом підстав для застосування компенсаційного механізму поділу як такого.

3.3. Висновок суду щодо позовних вимог.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що первісний позов ОСОБА_1 є обґрунтованим, підтвердженим належними, допустимими та достатніми доказами, а тому підлягає задоволенню в повному обсязі. Зустрічний позов ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню – у частині визнання за сторонами права власності на 1/2 частини квартири за кожним; у частині стягнення з ОСОБА_1 компенсації вартості 1/2 частини квартири у розмірі 1 070 028,00 грн та припинення права власності ОСОБА_2 на 1/2 частину квартири – у задоволенні зустрічного позову необхідно відмовити.

4. Розподіл судових витрат

4.1. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки первісний позов задоволено в повному обсязі, сплачений ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 6 002,55 грн підлягає стягненню з ОСОБА_2 на її користь у повному обсязі.

4.2. Щодо витрат на професійну правничу допомогу за первісним позовом у розмірі 20 000,00 грн суд, дослідивши подані на підтвердження цих витрат документи (договір про надання правничої допомоги, акт наданих послуг (виконаних робіт), розрахунок вартості послуг адвоката, квитанцію про оплату), з урахуванням критеріїв реальності, розумності, пропорційності та співмірності обсягу наданих послуг зі складністю справи, визначених ст. 137 ЦПК України, дійшов висновку про наявність підстав для стягнення заявленої суми в повному обсязі з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 .

4.3. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судові витрати, понесені ОСОБА_2 у зв`язку з поданням зустрічного позову, підлягають розподілу пропорційно розміру задоволених зустрічних позовних вимог. Оскільки зустрічний позов задоволено в частині визнання права власності на 1/2 частину квартири і відмовлено в частині стягнення компенсації вартості частки та припинення права власності, що відповідає задоволенню зустрічних вимог у половинному обсязі, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягають стягненню: судовий збір пропорційно задоволеній частині вимог у розмірі 6 015,74 грн (50 % від сплаченої суми судового збору 12 031,48 грн); витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн (50 % від документально підтвердженої суми 40 000,00 грн), яку суд з урахуванням критеріїв, визначених ст. 137 ЦПК України, визнає розумною та співмірною обсягу задоволеної частини зустрічних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 57, 60, 69–71 Сімейного кодексу України, ст. ст. 355, 358, 365, 368, 372, 392 Цивільного кодексу України, ст. ст. 12, 13, 76–81, 137, 141, 174, 175, 258, 259, 263–265, 273 Цивільного процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя – задовольнити повністю.

2. Поділити спільне сумісне майно подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), право власності на 1/2 (одну другу) частину квартири АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ), право власності на 1/2 (одну другу) частину квартири АДРЕСА_1 .

3. Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у загальному розмірі 26 002,55 грн, з яких: 6 002,55 грн – судовий збір, 20 000,00 грн – витрати на професійну правничу допомогу.

4. Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя – задовольнити частково.

Визнати, що право власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 , за кожним, визначене у порядку, встановленому пунктом 2 цього рішення.

5. У задоволенні решти позовних вимог за зустрічним позовом – в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсації вартості 1/2 частини квартири у розмірі 1 070 028,00 грн та припинення права власності ОСОБА_2 на 1/2 частину квартири АДРЕСА_3 – відмовити.

6. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати у загальному розмірі 26 015,74 грн, з яких: 6 015,74 грн – судовий збір, стягнутий пропорційно задоволеній частині зустрічних позовних вимог, 20 000,00 грн – витрати на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Ірпінський міський суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 16 вересня 2026 року.

Суддя: Л.В. Мерзлий