Рішення від 15 вересня 2026 р. у справі №364/564/26 — Володарський районний суд Київської області

Справа № 364/564/26

Провадження № 2/364/483/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.09.2026 Володарський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Макаренко Л.А.,

при секретарі судового засідання Голуб А.Л.,

за участю:

учасники справи – не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Володарського районного суду Київської області в селищі Володарка Білоцерківського району Київської області в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу

за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2

про розірвання шлюбу, –

ВСТАНОВИВ:

До Володарського районного суду Київської області 02.06.2026 надійшов зазначений позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, в якому Позивач просить суд: розірвати шлюб, укладений сторонами та зареєстрований 11.10.2019 Білоцерківським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, актовий запис № 1394 (а.с. 1).

На обґрунтування заявленої позовної вимоги Позивач у позовній заяві зазначила, що сторонами 11.10.2019 було укладено шлюб; спільне життя у них не склалося через відсутність спільних інтересів та різні погляди на життя, відсутність почуття любові та поваги один до одного; спільних дітей не мають; спору про поділ майна немає; подальше спільне проживання та збереження шлюбу суперечить її інтересам (а.с. 1).

Після виконання вимог частин шостої – восьмої статті 187 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) ухвалою суду від 12.06.2026 відкрито провадження в справі, вирішено питання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та їх виклику у судове засідання за наявними у справі матеріалами (письмове провадження), встановлено Відповідачеві строк для подання відзиву із запереченнями проти позову, роз`яснено право подати клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін; копії ухвали суду направлено сторонам, Відповідачеві – разом з копією позовної заяви з додатками (а.с. 13-15).

Водночас, враховуючи, що Відповідач копії зазначеної ухвали суду від 12.06.2026 про відкриття провадження не отримав, повідомити його про надходження згаданого позову суду не вдалось і не вбачалось можливим, тому ухвалою суду від 10.08.2026 було змінено порядок розгляду справи та вирішено розглядати надалі цю справу в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін з метою забезпечення рівності сторін, права особи на захист, забезпечення належного повідомлення всіх учасників справи, в тому числі Відповідача, із застосуванням, у разі необхідності, правових механізмів, передбачених статтею 128 ЦПК України; встановлено Відповідачеві новий строк для подання відзиву; призначено розгляд справи на 31.08.2026 (а.с. 20-22), надалі відкладено на 16.09.2026 через першу неявку Відповідача.

У судові засідання 31.08.2026 та 16.09.2026 Позивач не з`явилась, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялася шляхом направлення судових повісток за адресою місця реєстрації, що поверталися без вручення з відмітками «адресат відсутній» (а.с. 30-31), що є належним повідомленням згідно з частиною восьмою статті 128 ЦПК України.

Відповідач у судові засідання також не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений, що підтверджено матеріалами справи. До суду 16.09.2026 подав заяву про визнання позову у повному обсязі, розгляд справи просить здійснювати без його участі, а також просить звільнити від сплати судового збору як особу, яка має інвалідність ІІ групи, на підтвердження надав копію відповідного посвідчення.

Відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 49, частини першої статті 206 ЦПК України відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу (провадження у справі), зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Згідно з частиною четвертою статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову; якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

За роз`ясненнями Верховного Суду України, викладеними у пункті 24 Постанови Пленуму від 12.06.2009 № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», пункті 11 Постанови Пленуму від 18.12.2009 № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», у разі визнання відповідачем позову, що не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд у мотивувальній частині рішення може вказати лише про визнання позову та прийняття його судом; визнання відповідачем позову має бути безумовним, не суперечити закону й не порушувати права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), у такому разі суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для прийняття визнання Відповідачем позову та задоволення позовних вимог Позивача, суд, ознайомившись з матеріалами справи і оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні (стаття 89 ЦПК України), виходить з такого.

З наявних письмових матеріалів справи судом встановлено, що 11.10.2019 сторони зареєстрували шлюб, що підтверджено копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого 11.10.2019 Білоцерківського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, актовий запис № 1394, при цьому Позивач змінила прізвище з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_4 » (а.с. 2).

Як стверджено в позовній заяві, спільне життя у сторін не склалося через відсутність спільних інтересів та різні погляди на життя; примирення, подальше спільне проживання та збереження шлюбу стало суперечити інтересам Позивача; разом сторони не проживають, спільного господарства не ведуть; спільних дітей не мають; спору про поділ майна немає.

В Україні шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини; примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість (стаття 51 Конституції України, статті 24, 56 Сімейного кодексу України).

Шлюб припиняється внаслідок його розірвання, зокрема, за позовом одного з подружжя на підставі відповідного рішення суду (частина друга статті 104, частина третя статті 105, стаття 110 Сімейного кодексу України).

За статтею 112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватись цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище (стаття 113 Сімейного кодексу України).

З огляду на викладене та зважаючи на фактичне припинення подружнього життя сторін, небажання примиритися та зберегти сім`ю, тому за таких встановлених обставин суд дійшов до висновку, що рішення Позивача про розірвання шлюбу є виваженим, свідомим, причини, з яких вона наполягає на розірванні шлюбу, – обґрунтованими, подальше спільне життя подружжя і збереження ними сім`ї стали неможливими, поновлювати сімейно-шлюбні відносини Позивач наміру не має. Суд не може примушувати жінку або чоловіка до підтримання, відновлення, продовження сімейних відносин, а вільність та рівність цих стосунків і можливість припинення шлюбу є їх основою, що законодавчо закріплено у нормах Сімейного кодексу України.

За правовою позицією, що неодноразово викладалася в постановах Верховного Суду, шлюб має добровільний характер та ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка і припиняється внаслідок його розірвання, що засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків і позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя; незгода лише будь-кого зі сторін продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання її права вимагати розірвання шлюбу (зокрема, постанови Верховного Суду від 08.11.2018 у справі № 569/458/18, від 11.11.2020 у справі № 369/7035/18 тощо).

Європейський суд з прав людини, практику якого суд застосовує як джерело права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), щодо права на приватне та сімейне життя неодноразово наголошував, на важливості для осіб мати можливість вільно приймати рішення з приводу того, як вести своє приватне та сімейне життя; відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод надається охорона прав на самореалізацію як у формі особистого розвитку, так і з точки зору права на встановлення та розвиток відносин з іншими людьми та навколишнім світом, при цьому поняття особистої автономії є важливим принципом, що береться за основу при тлумаченні гарантій, які викладені в такому положенні (зокрема, пункт 61 рішення ЄСПЛ від 29.04.2002 у справі «Прітті проти Сполученого Королівства», заява № 2346/02, пункт 126 рішення ЄСПЛ від 12.06.2014 у справі «Фернандес Мартінес проти Іспанії», заява № 56030/07).

Зважаючи на усе наведене, суд вважає, що визнання Відповідачем позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а тому вбачає наявними підстави для прийняття визнання позову Відповідачем та задоволення позову. При цьому Позивачеві слід повернути її дошлюбне прізвище « ОСОБА_3 » згідно з її клопотанням, викладеним у позовній заяві.

Відповідач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» як особа з інвалідністю ІІ групи, що підтверджено відповідним посвідченням. Проте, зважаючи на визнання Відповідачем позову, суд застосовує положення частини першої статті 142 ЦПК України, частини третьої статті 7 Закону України «Про судовий збір» щодо повернення Позивачеві з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи, що розгляд справи здійснено за відсутністю учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не проводилось (частина друга статті 247 ЦПК України).

Відповідно до статей 24, 56, 104, 105, 110, 112, 113, 115 Сімейного кодексу України, статей 5, 7 Закону України «Про судовий збір» та керуючись статтями 2, 3, 12, 13, 142, 206, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 279, 280-284, 289, 351-355 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Задовольнити повністю позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ), та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 ), зареєстрований 11.10.2019 Білоцерківським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, актовий запис № 1394.

Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 повернути дошлюбне прізвище « ОСОБА_3 ».

Головному управлінню Державної казначейської служби України у Київській області повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ), 50 % судового збору у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 (шістдесят) коп., сплаченого згідно з платіжною інструкцією (квитанцією) №КАЕС-НТАН-В021-757В від 15.04.2026.

Направити копії цього рішення суду учасникам справи.

Рішення суду після набрання законної сили надіслати до Білоцерківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (вул. Ярослава Мудрого, 22, м. Біла Церква, Київської обл., 09117) для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та поставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, обчислюючи зазначений строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення зазначеного строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано; в разі подання такої скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л. А. Макаренко