Рішення від 15 вересня 2026 р. у справі №364/601/26 — Володарський районний суд Київської області

Справа № 364/601/26

Провадження № 2/364/504/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.09.2026 Володарський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Макаренко Л.А.,

при секретарі судового засідання Голуб А.Л.,

за участю:

учасники справи – не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Володарського районного суду Київської області в селищі Володарка Білоцерківського району Київської області в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу

за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2

про стягнення аліментів, –

ВСТАНОВИВ:

До Володарського районного суду Київської області 11.06.2026 надійшов зазначений позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, в якому Позивач просить суд: стягнути з Відповідача на її користь на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти у розмірі 1/3 частини його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, щомісячно, починаючи з дати подання позовної заяви до досягнення дітьми повноліття (а.с. 3).

На обґрунтування заявленої позовної вимоги Позивач у позовній заяві зазначила, що сторонами 27.09.2019 було укладено шлюб. Від шлюбу мають спільних неповнолітніх дітей – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Діти проживають з нею та повністю перебувають на її утриманні. Батько не цікавиться життям своїх дітей, добровільно кошти на їх утримання не надає. Угоди про добровільну сплату аліментів між батьками дітей не досягнуто, спору про місце проживання дітей не мають (а.с. 1-3).

Після виконання вимог частин шостої – восьмої статті 187 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) ухвалою суду від 19.06.2026 відкрито провадження в справі, вирішено питання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та їх виклику у судове засідання за наявними у справі матеріалами (письмове провадження), встановлено Відповідачеві строк для подання відзиву із запереченнями проти позову, роз`яснено право подати клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін; копії ухвали суду направлено сторонам, Відповідачеві – разом з копією позовної заяви з додатками (а.с. 15-17, 18).

Водночас, враховуючи, що Відповідач копії зазначеної ухвали суду від 19.06.2026 про відкриття провадження не отримав, повідомити його про надходження згаданого позову суду не вдалось і не вбачалось можливим, тому ухвалою суду від 12.08.2026 було змінено порядок розгляду справи та вирішено розглядати надалі цю справу в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін з метою забезпечення рівності сторін, права особи на захист, забезпечення належного повідомлення всіх учасників справи, в тому числі Відповідача, із застосуванням, у разі необхідності, правових механізмів, передбачених статтею 128 ЦПК України; встановлено Відповідачеві новий строк для подання відзиву; призначено розгляд справи на 31.08.2026 (а.с. 23-25), надалі відкладено на 16.09.2026 через першу неявку Відповідача.

У судові засідання 31.08.2026 та 16.09.2026 Позивач не з`являлась, про дату, час і місце розгляду справи повідомлена, що підтверджено матеріалами справи (а.с. 29, 30, 33, 34, 44), своєю письмовою заявою поданою до суду 24.08.2026 просила розгляд справи проводити без її участі, у зв`язку із відрядженням у інше місто (а.с. 35-36).

Відповідач у судові засідання також не з`являвся, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся в порядку частин сьомої, восьмої, одинадцятої статті 128 ЦПК України шляхом направлення судових повісток за адресою місця реєстрації, що поверталися без вручення з відмітками «адресат відсутній» (а.с. 39-40), а також шляхом розміщення оголошень про його виклик у судові засідання на офіційному вебсайті Володарського районного суду Київської області вебпорталу Судової влади України (а.с. 32-33, 45-46).

За наведених обставин Відповідач, місце фактичного проживання (перебування) якого невідоме, вважається належно повідомленим про дату, час і місце розгляду справи шляхом направлення судових повісток за зареєстрованою адресою їх місця проживання з отриманням відмітки на повістках про відсутність особи за цієї адресою (пункт 2 частини сьомої, пункт 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України), а також шляхом опублікування оголошення про виклик на офіційному веб-сайті судової влади України (частина одинадцята статті 128, частина десята статті 130 ЦПК України).

Водночас суд, вирішуючи питання щодо можливості розгляду справи за відсутності фактичного отримання Відповідачем судових повісток, виходить як з наведених положень статей 128, 130 ЦПК України, які є спеціальними процесуальними нормами, що встановлюють порядок направлення і вручення судових повісток, а також з обов`язку особи зареєструвати своє місце проживання.

Відповідно до норм статей 3, 7 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» повнолітня особа декларує місце свого проживання самостійно. Таке декларування та реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється, зокрема, з метою ведення офіційного листування та здійснення інших комунікацій з особою.

Згідно з вимогами пункту 4 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 № 265 (зі змінами), особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою; у разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором; за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції. Строки виконання особою обов`язку щодо декларування/реєстрації свого місця проживання визначені в пункті 5 названого Порядку.

З огляду на це обов`язок суду повідомити особу, зокрема про дату, час і місце судового засідання, шляхом направлення офіційної кореспонденції на адресу його зареєстрованого місця проживання, на переконання суду, прямо кореспондується з обов`язком особи зареєструвати своє місце проживання, тим самим повідомивши державу (державні органи, зокрема суди) про адресу отримання нею офіційної кореспонденції; невиконання особою такого обов`язку не може перешкоджати іншим особам захистити в суді свої права та законні інтереси (статті 55, 68 Конституції України).

За загальним правилом частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. При цьому згідно з частиною четвертою статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

З огляду на це та враховуючи одночасне існування умов, перелічених у частині першій статті 280 ЦПК України, визнавши достатніми наявні в справі матеріали для встановлення прав і взаємовідносин сторін, суд вбачає за можливе розглянути справу за відсутності Відповідача у порядку заочного провадження з дотриманням встановлених законом вимог і постановити заочне рішення.

Суд, розглянувши матеріали справи і оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні (стаття 89 ЦПК України), вирішуючи справу, виходить з такого.

З наявних матеріалів справи судом встановлено, що 27.09.2019 сторони зареєстрували шлюб, що підтверджено копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого 27.09.2019 Володарським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, актовий запис № 46, при цьому Позивач змінила прізвище з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 » (а.с. 4).

Від шлюбу у сторін народилося двоє дітей, а саме: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 30.12.2025 Білоцерківським міськрайонним відділом держаної реєстрації актів цивільного стану головного територіального управління юстиції у Київській області, актовий запис № 1671 (а.с. 8), та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого 10.02.2022 Білоцерківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 159 (а.с. 7).

Як стверджено у позовній заяві Позивачем та не спростовується Відповідачем, названі неповнолітні діти перебувають на утриманні Позивача та проживають разом з нею. Відповідач матеріальної допомоги на утримання своїх дітей не надає, добровільної згоди щодо виплати ним аліментів сторонами досягнуто не було. Спору між сторонами про місце проживання дітей також немає.

Доказів протилежного матеріали справи не містять, Відповідачем не подавались, про причини неможливості їх подання суд не інформувався.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України (частина перша статті 81 ЦПК України). Зокрема, Відповідачем подаються докази разом з поданням відзиву; докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини третя, восьма статті 83 ЦПК України).

Декларацією прав дитини Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 20.11.1959 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння; вона повинна рости, зокрема, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості (принцип 6).

За статтею 27 Конвенції про права дитини, схваленою Генеральною Асамблеєю Організації Об`єднаних Націй 20.11.1989 та ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 № 789-XII, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини; батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Аналогічно стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства» закріплює, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку; батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батьки зобов`язанні утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття; зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя; передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї (стаття 51 Конституції України, статті 150, 180 Сімейного кодексу України).

Згідно з положеннями частин першої, третьої статті 181, частин першої, другої статті 183, частини першої статті 191 Сімейного кодексу України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними; за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька та/або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

За вимогами частини другої статті 182 Сімейного кодексу України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини; мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Зокрема, розмір прожиткового мінімуму на поточний 2026 рік для дітей відповідного віку визначено у статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік».

Зважаючи на наведене та оцінивши в сукупності наявні докази, суд вважає наявними законні підстави для задоволення позову про стягнення аліментів на неповнолітніх дітей, виходячи з непорушності їх конституційного права на утримання батьками до досягнення ними повноліття та мінімального гарантованого розміру аліментів на кожну дитину. Також суд бере до уваги, що обов`язок батьків утримувати свою дитину не припиняється із припиненням спільного проживання з дитиною, а заявлений до стягнення з Відповідача розмір аліментів (одна третина всіх видів його заробітку (доходу) відповідає визначеному у законах України розміру аліментів на двох неповнолітніх дітей, що може бути стягнутий навіть безспірно в наказному провадженні (частина п`ята статті 183 Сімейного кодексу України, пункт 4 частини першої статті 161 ЦПК України).

Водночас суд у порядку пункту 1 частини першої статті 430 ЦПК України допускає негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Відповідача аліментів на користь Позивача на утримання малолітньої дитини у межах суми платежу за один місяць.

Крім того, за імперативними вимогами частини шостої статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, у тому числі судового збору (частина перша статті 133 ЦПК України), з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли (у цьому випадку держави).

Керуючись статтями 180-183, 191 Сімейного кодексу України, статтями 2, 3, 12, 13, 121, 247, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 275, 279, 280-284, 289, 351-355 ЦПК України ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Задовольнити повністю позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ), на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ; адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_5 ), аліменти на утримання двох малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі однієї третини (1/3 частини) всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 11.06.2026 і до досягнення найстаршою дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ), на користь держави судовий збір у розмірі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 (двадцять) коп.

Надіслати копії цього заочного рішення суду учасникам справи.

Заочне рішення суду може бути переглянуте Володарським районним судом Київської області за письмовою заявою Відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня проголошення цього заочного рішення; така заява про перегляд заочного рішення подається в письмовій формі та повинна відповідати вимогам статті 285 ЦПК України.

Заочне рішення суду може бути оскаржено Позивачем у загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, обчислюючи цей строк з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення зазначеного тридцятиденного строку, якщо протягом цього строку не було подано заяви про перегляд заочного рішення або апеляційної скарги, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Л.А. Макаренко