Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №363/1155/26 — Вишгородський районний суд Київської області

"14" вересня 2026 р. Справа № 363/1155/26

ЗАОЧНЕ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

судді Олійник С.В.,

за участі секретаря Захарової Н.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

19 лютого 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» звернулося до суду з позовом до відповідача та просить стягнути заборгованість за кредитним договором № 3332047 від 08 листопада 2021 року в розмірі 55 794 грн 15 коп., сплачений судовий збір у розмірі 2 662 грн 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 16 000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 08 листопада 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 3332047, за умовами якого кредитодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 20 000 грн, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування ним. 24 липня 2024 року між ТОВ «Факторинг Партнерс» та ТОВ «Мілоан» укладено договір факторингу № 24-07/2024, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» право вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі за договором № 3332047. У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору заборгованість станом на дату подання позову становить 55 794 грн 15 коп., з яких: 15 570 грн - заборгованість за тілом кредиту, 38 224 грн 15 коп. - заборгованість за процентами та 2 000 грн - заборгованість за комісією.

Процесуальні дії у справі.

08 травня 2026 року ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження.

25 серпня 2026 року протокольною ухвалою постановлено проводити розгляд справи за відсутності відповідача в заочному порядку на підставі наявних у справі доказів.

Позиції учасників справи.

Представник позивача у позовній заяві просив розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач у судове засідання не з`явився. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується реєстром вихідної кореспонденції Вишгородського районного суду Київської області, поштовими відправленнями з відмітками про повернення «адресат відсутній», а також оголошеннями про виклик до суду, розміщеними на офіційному вебпорталі «Судова влада України».

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 23 січня 2023 року у справі № 496/4633/18, поштові відправлення, повернуті з відміткою поштового відділення про причину повернення «за закінченням терміну зберігання» або «інші причини», можуть вважатися належно врученими за умови, що їх було направлено на відповідну адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців або на адресу місця реєстрації фізичної особи чи на адресу, самостійно зазначену стороною як адресу для листування.

Відповідно до частини першої статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Оскільки зазначені умови у справі наявні, суд дійшов висновку про можливість ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів, про що постановлено відповідну протокольну ухвалу.

Відповідно до частини першої статті 223 ЦПК України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З огляду на те, що учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, представник позивача подав заяву про розгляд справи за його відсутності, а відповідач не подав клопотання про відкладення розгляду справи, суд вважає можливим здійснити розгляд справи за відсутності сторін.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з частиною восьмою статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Фактичні обставини справи.

08 листопада 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 3332047, за умовами якого кредитодавець зобов`язувався на умовах, визначених договором, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній пунктом 1.2 договору, а позичальник зобов`язувався повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений договором строк, а також виконати інші зобов`язання на умовах і в строки, визначені договором.

Кредит надавався з метою задоволення потреб позичальника, не пов`язаних із підприємницькою, незалежною професійною діяльністю чи виконанням обов`язків найманого працівника.

Відповідно до пункту 1.2 договору сума кредиту становила 20 000 грн.

Згідно з пунктом 1.3 договору кредит надавався строком на 30 днів — з 08 листопада 2021 року.

Відповідно до пункту 1.4 договору термін повернення кредиту, сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом — 08 грудня 2021 року.

Загальні витрати позичальника за кредитом, які включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі проценти за користування кредитом та комісії, становили 8 000 грн. Орієнтовна загальна вартість кредиту становила 28 000 грн.

Відповідно до пункту 1.5.1 договору комісія за надання кредиту становила 2 000 грн, що нараховувалася одноразово за ставкою 10 відсотків від суми кредиту.

Згідно з пунктом 1.5.2 договору проценти за користування кредитом становили 6 000 грн та нараховувалися за ставкою 1,00 відсотка від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом відповідно до пункту 1.6 договору становила 5,00 відсотка від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Кредитні кошти надавалися позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.

Згідно з умовами договору нарахування процентів за користування кредитом здійснювалося з дня, наступного за днем надання кредиту, до дня завершення строку кредитування з урахуванням можливих пролонгацій.

Договором передбачено можливість продовження строку кредитування на пільгових або стандартних (базових) умовах. Зокрема, у разі продовження строку кредитування на стандартних (базових) умовах строк такого продовження загалом не міг перевищувати 60 днів.

Водночас пунктом 2.2.2 договору передбачено, що після спливу строку кредитування з урахуванням пролонгацій нарахування процентів за користування кредитом припиняється.

Договір укладено в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, створеному в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства та доступному, зокрема, через вебсайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

08 листопада 2021 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву на кредит № 3332047 на вебсайті miloan.ua, у якій зазначив свої персональні та інші необхідні для укладення кредитного договору відомості.

В анкеті-заяві зазначено: сума кредиту — 20 000 грн; строк кредиту — 30 днів з 08 листопада 2021 року; дата повернення — 08 грудня 2021 року; сума до повернення — 28 000 грн.

З довідки ТОВ «Мілоан» про ідентифікацію вбачається, що ОСОБА_1 , з яким укладено договір № 3332047 від 08 листопада 2021 року, ідентифіковано ТОВ «Мілоан». Акцепт договору позичальником здійснено шляхом використання електронного підпису у формі одноразового ідентифікатора. Одноразовий ідентифікатор L51801 направлено позичальнику 08 листопада 2021 року.

З квитанції № f08c848c-a1cb-45f4-b8bc-4f7ed4f93d9c_637719734292742818 від 08 листопада 2021 року, наданої ТОВ «ФК «Елаєнс», убачається, що цього дня успішно проведено платіж у сумі 20 000 грн на картковий рахунок № НОМЕР_1 .

Згідно з відомостями про щоденні нарахування та погашення ТОВ «Мілоан» заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 3332047 становить 55 794 грн 15 коп., з яких: 15 570 грн — заборгованість за тілом кредиту, 38 224 грн 15 коп. — заборгованість за процентами та 2 000 грн — заборгованість за комісією за надання кредиту.

24 липня 2024 року між ТОВ «Мілоан» (клієнт) та ТОВ «Факторинг Партнерс» (фактор) укладено договір факторингу № 24-07/2024, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» право вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі за кредитним договором № 3332047.

З витягу з додатка № 3 до договору факторингу № 24-07/2024 від 24 липня 2024 року (реєстр боржників) убачається, що заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 3332047 становить 55 794 грн 15 коп., з яких: 15 570 грн — заборгованість за тілом кредиту, 38 224 грн 15 коп. — заборгованість за процентами та 2 000 грн — заборгованість за комісією.

Згідно з розрахунком заборгованості ТОВ «Факторинг Партнерс» станом на 04 лютого 2026 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 3332047 становить 55 794 грн 15 коп., з яких: 15 570 грн — заборгованість за тілом кредиту, 38 224 грн 15 коп. — заборгованість за процентами та 2 000 грн — заборгованість за комісією.

Разом із тим із відомостей про щоденні нарахування та погашення ТОВ «Мілоан» убачається, що відповідач здійснював часткове погашення заборгованості.

Так, за тілом кредиту відповідачем здійснено платежі: 08 грудня 2021 року — 600 грн, 20 грудня 2021 року — 970 грн, 06 січня 2022 року — 921 грн 50 коп., 28 січня 2022 року — 525 грн, 22 лютого 2022 року — 707 грн, 04 березня 2022 року — 707 грн. Загальний розмір погашення тіла кредиту становить 4 430 грн 50 коп.

За процентами відповідач здійснив платежі: 08 грудня 2021 року — 800 грн, 20 грудня 2021 року — 3 302 грн, 06 січня 2022 року — 4 743 грн, 28 січня 2022 року — 3 332 грн, 22 лютого 2022 року — 1 766 грн, 30 грудня 2022 року — 1 766 грн. Загальний розмір погашених процентів становить 15 709 грн.

Застосовані норми права.

Частиною 1ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (ст. 642 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (ст. 638 ЦК України).

Відповідно до ч. 1-2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договору не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами.

Відповідно до ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок виплати яких встановлюється договором.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ч. 2 ст. 1081 ЦК України грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу.

Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того, ст. 1077 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Враховуючи положення ч.1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону.

Згідно статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Пунктом 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що одноразовий Ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Мотиви і висновки суду.

Правовідносини, які виникли між сторонами у справі, регулюються нормами Цивільного кодексу України, Закону України «Про споживче кредитування», Закону України «Про електронну комерцію» та Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».

Судом установлено, що між ТОВ «Мілоан» та відповідачем укладено договір про споживчий кредит в електронній формі, який містить усі істотні умови, передбачені цивільним законодавством, зокрема щодо предмета договору, суми кредиту, строку кредитування, порядку нарахування процентів, розміру комісії, строків та порядку повернення кредитних коштів, а також відповідальності сторін.

Факт укладення кредитного договору підтверджується електронними документами, підписаними відповідачем шляхом використання електронного підпису у формі одноразового ідентифікатора, що відповідає вимогам статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» та статей 5–7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».

Використання відповідачем одноразового ідентифікатора свідчить про належне прийняття ним умов кредитного договору (акцепт оферти) та укладення договору в письмовій (електронній) формі.

Суд також враховує, що в анкеті-заяві зазначено строк користування кредитом 30 днів, тоді як умовами кредитного договору передбачено можливість збільшення строку кредитування на один день шляхом продовження користування кредитними коштами після закінчення встановленого строку кредитування з урахуванням усіх пролонгацій.

Таке продовження строку кредитування відбувається кожного разу, коли позичальник продовжує користуватися кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загальний строк такої пролонгації не може перевищувати 60 днів.

Отже, зазначені документи не суперечать один одному, а визначають первісний строк кредитування та передбачену договором можливість його продовження.

Наданими позивачем доказами підтверджується факт перерахування відповідачу кредитних коштів у розмірі 20 000 грн, що свідчить про належне виконання первісним кредитором своїх зобов`язань за кредитним договором.

Водночас відповідач належним чином не виконав свої зобов`язання щодо своєчасного повернення кредитних коштів та сплати передбачених договором платежів, унаслідок чого утворилася заборгованість.

Судом також установлено, що на підставі договору факторингу № 24-07/2024 від 24 липня 2024 року право вимоги за кредитним договором № 3332047 перейшло від ТОВ «Мілоан» до ТОВ «Факторинг Партнерс».

Надані позивачем договір факторингу, витяг із реєстру боржників та розрахунок заборгованості підтверджують перехід до позивача права вимоги за кредитним договором № 3332047.

Разом із тим із відомостей про щоденні нарахування та погашення ТОВ «Мілоан» убачається, що відповідач здійснював часткове погашення заборгованості.

Так, за тілом кредиту відповідачем здійснено такі платежі: 08 грудня 2021 року — 600 грн, 20 грудня 2021 року — 970 грн, 06 січня 2022 року — 921 грн 50 коп., 28 січня 2022 року — 525 грн, 22 лютого 2022 року — 707 грн, 04 березня 2022 року — 707 грн. Загальний розмір погашення тіла кредиту становить 4 430 грн 50 коп.

За процентами відповідачем здійснено такі платежі: 08 грудня 2021 року — 800 грн, 20 грудня 2021 року — 3 302 грн, 06 січня 2022 року — 4 743 грн, 28 січня 2022 року — 3 332 грн, 22 лютого 2022 року — 1 766 грн, 30 грудня 2022 року — 1 766 грн. Загальний розмір погашених процентів становить 15 709 грн.

Враховуючи, що умовами договору передбачена можливість пролонгації строку кредитування у разі здійснення відповідних дій позичальником, а також беручи до уваги періодичне погашення відповідачем заборгованості за кредитом, суд дійшов висновку про продовження строку кредитування.

Разом із тим суд враховує, що позивач нараховує проценти за користування кредитом лише до 28 лютого 2022 року. З огляду на це суд при визначенні розміру заборгованості за процентами обмежується вказаною датою.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у розмірі 27 849 грн 84 коп., з яких:15 570 грн заборгованість за тілом кредиту;10 279 грн 84 коп. заборгованість за процентами;2 000 грн заборгованість за комісією. У задоволенні решти позовних вимог про стягнення заборгованості за процентами слід відмовити.

Щодо судових витрат.

Представник позивача заявив вимогу про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 16 000 грн, на підтвердження чого надано: договір про надання правової допомоги №02-07/2024, заявку на надання юридичної допомоги №943 від 01.01.2026 року, прайс-лист із видом послуг, витяг із акту №27 про надання юридичної допомоги від 30.01.2026 року.

Згідно з витягом з акта приймання-передачі, вартість наданих правничих послуг становить 16 000 грн, до яких включено: надання консультації з вивченням документів, складання позовної заяви.

Вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить із положень статті 137 ЦПК України, відповідно до якої витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, а за результатами розгляду справи такі витрати підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Згідно з частиною третьою статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема: зв`язок витрат із розглядом справи, їх обґрунтованість і пропорційність до предмета спору, поведінку сторін, стадію розгляду справи, а також вжиті заходи щодо досудового врегулювання спору.

Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи, обсягом виконаних робіт, витраченим часом, ціною позову та значенням справи для сторони.

Як зазначено у практиці Великої Палати Верховного Суду (постанова від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц), суд при визначенні суми відшкодування має враховувати критерії реальності, необхідності та розумності витрат, а не лише їх договірне визначення між адвокатом та клієнтом.

Аналогічний підхід висловлено Європейським судом з прав людини, який наголошує, що компенсації підлягають лише фактичні, необхідні та розумні витрати (зокрема, рішення у справах «East/West Alliance Limited проти України» та «Лавентс проти Латвії»).

Оцінивши подані докази, суд враховує, що справа є незначної складності, була розглянута у спрощеному провадженні, без участі представника позивача у судових засіданнях (за його заявою), а обсяг виконаних адвокатом робіт обмежувався підготовкою позовної заяви та аналізом документів.

За таких обставин суд дійшов висновку, що заявлений розмір витрат на правничу допомогу не повною мірою відповідає критеріям розумності та співмірності, у зв`язку з чим підлягає зменшенню до 3 000 грн як фактично обґрунтованого та необхідного розміру.

Відповідно до частин першої та другої статті 141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати у разі часткового задоволення позову розподіляються між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з платіжною інструкцією №0612250021 від 13.02.2026 позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662 грн 40 коп.

Із 55 794 грн 15 коп. позовних вимог, з яких судом задоволено 27 849 грн 84 коп., що становить 49,91%, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судовий збір у розмірі 1 328 грн 80 коп. (2 662,40 х49,91%) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 497 грн 30 коп. (3 000 х 49,91%), а інша частина судових витрат покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 258-259, 263-265, 268, 272-273, 351-352, 354-355 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість за кредитним договором в розмірі 27 849 грн 84 коп. та судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 328 грн 80 коп. та витрат на правову допомогу у розмірі 1 497 грн 30 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс" місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521; ЄДРПОУ 42640371.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя Олійник С.В.