Рішення від 10 вересня 2026 р. у справі №363/251/26 — Вишгородський районний суд Київської області

"11" вересня 2026 р. Справа № 363/251/26

ЗАОЧНЕ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2026 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

судді Олійник С.В.,

за участі секретаря Захарової Н.В.,

розглянувши в судовому засіданні в залі суду в м. Вишгороді цивільну справу в залі суду в м. Вишгород за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

15 січня 2026 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить стягнути заборгованість за кредитним договором № 15.06.2025-100001065 у розмірі 71 621 грн та судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 662 грн 40 коп.

В обґрунтування позову посилається на те, що 15 червня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено кредитний договір (оферту) про надання кредиту в розмірі 22 000 грн строком на 183 дні шляхом перерахування коштів на електронний платіжний засіб № 5457-08ХХ-ХХХХ-3267.ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за договором виконало належним чином та надало кредитні кошти у користування ОСОБА_1 . Позичальник свої зобов`язання належним чином не виконує, у зв`язку з чим станом на дату подання позовної заяви утворилася заборгованість у розмірі 71 621 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту — 22 000 грн, заборгованість за процентами — 34 221 грн, заборгованість за комісією — 4 400 грн, заборгованість за неустойкою — 11 000 грн.

Процесуальні дії та рішення у справі.

05 лютого 2026 року ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження.

09 квітня 2026 року на підставі розпорядження керівника апарату Вишгородського районного суду Київської області, у зв`язку з відставкою судді ОСОБА_2 , проведено повторний автоматизований розподіл судової справи.

19 травня 2026 року ухвалою суду цивільну справу прийнято до провадження судді Олійник С.В. та призначено судове засідання з повідомленням учасників справи.

27 серпня 2026 року протокольною ухвалою вирішено проводити розгляд справи за відсутності відповідача в заочному порядку на підставі документів та доказів, наявних у матеріалах справи.

Позиції учасників справи.

Представник позивача в судове засідання не з`явився. У позовній заяві просить розгляд справи проводити за його відсутності, позовні вимоги підтримує, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, що підтверджується реєстром вихідної кореспонденції Вишгородського районного суду Київської області, поштовими відправленнями з відміткою про повернення «адресат відсутній», а також оголошеннями про виклик у судове засідання на офіційному вебпорталі «Судова влада України».

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 23 січня 2023 року у справі № 496/4633/18, листи, що повернулися з відміткою поштового відділення про причину повернення «за закінченням терміну зберігання» або «інші причини», є належно врученими за умови, що їх було направлено на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань (щодо юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців), або на адресу місця реєстрації (щодо фізичних осіб), чи на адресу, самостійно зазначену стороною як адресу для листування.

Відповідно до ч. 1 ст. 280, ст. 281 ЦПК України, якщо суд не має відомостей про причину неявки відповідача, повідомленого належним чином, або якщо причину його неявки буде визнано неповажною, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів та постановляє заочне рішення, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, враховуючи, що одночасно існують умови щодо належного повідомлення відповідача про дату, час і місце судового засідання, її неявки без поважних причин, неподання відповідачем відзиву та відсутності заперечень позивача проти заочного вирішення справи, дійшов висновку про можливість ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів, про що постановлено ухвалу, яка відображена у протоколі судового засідання.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи викладене, зважаючи на те, що всі учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, наявність клопотання представника позивача про розгляд справи за його відсутності, а також відсутність клопотань відповідача про відкладення судового розгляду, суд доходить висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

15 червня 2025 року ТОВ «Споживчий центр» (кредитодавець) складено пропозицію про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферту), в якій зазначено, що за цим договором кредитодавець зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти і комісії (п. 3.1).

Кредитодавець надає позичальнику кредит: дата надання (видачі) кредиту, сума кредиту, строк, на який надається кредит, дата повернення (виплати) кредиту, проценти за користування кредитом (проценти), графік платежів встановлюються у заявці, яка є невід`ємною частиною цієї оферти (пп. 3.3–3.3.2, 3.3.5–3.3.8).

15 червня 2025 року сформовано заявку до кредитного договору № 15.06.2025-100001065 (кредитної лінії), згідно з якою цей електронний кредитний договір, частиною якого є заявка, укладається в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».

Зазначена заявка є невід`ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), з якою позичальник ознайомилася цього ж дня.

Кредитодавцем є ТОВ «Споживчий центр», позичальником — ОСОБА_1 .

Реквізити належного позичальнику електронного платіжного засобу для надання коштів позичальнику за цим та наступними договорами: 5457-08ХХ-ХХХХ-3267.

Відповідно до умов кредитного договору позичальнику надається кредит на таких умовах: дата надання (видачі) кредиту — 15 червня 2025 року, сума кредиту — 22 000 грн, строк, на який надається кредит, — 183 дні з дати його надання, дата повернення (виплати) кредиту — 14 грудня 2025 року.

Продовження (лонгація, пролонгація) строку кредитування та строку виплати кредиту передбачене. Позичальник має право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та строку виплати кредиту, установлених договором, на підставі поданого до кредитодавця звернення із зазначеною датою в паперовій формі або в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час такого ініціювання.

Кредитодавець також інформує позичальника про зміну строку повернення кредиту шляхом надсилання повідомлення в особистий кабінет позичальника на вебсайті кредитодавця, який є створеним на момент укладення цього кредитного договору або створюється позичальнику під час укладення ним цього договору та є обраним за згодою з позичальником каналом комунікації для надсилання повідомлень про зміну строку повернення кредиту та строку виплати кредиту.

Ініціювання споживачем продовження (лонгації, пролонгації) строку кредитування відбувається без змін умов попередньо укладеного договору в бік погіршення становища споживача (пп. 1–5).

Процентна ставка — фіксована, незмінна процентна ставка у розмірі 0,85 % за один день користування кредитом, яка застосовується протягом усього строку, на який надається кредит (надалі — «процентна ставка»). Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку (п. 6).

Комісія, пов`язана з наданням кредиту (надалі — «комісія», економічна сутність — плата за надання кредиту), становить 20 % від суми кредиту та дорівнює 4 400 грн. Комісія розраховується шляхом множення суми кредиту (бази розрахунку) на розмір комісії у відсотковому значенні. Нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту (п. 7).

Денна процентна ставка — загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом усього строку, на який надається кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Денна процентна ставка та її розрахунок: 0,76 % (денна процентна ставка) = (30 522,89 / 22 000) / 183 ? 100 % (п. 10).

Проценти (економічна сутність — плата за користування кредитом) розраховуються шляхом множення всієї суми кредиту (включаючи всі транші) (залишку від усієї суми кредиту) на кількість днів користування кредитом/залишком кредиту та на процентну ставку, яка застосовується у відповідному періоді (п. 11).

Орієнтовна реальна річна процентна ставка за кредитом становить 2899,3 %, орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача — 52 522 грн 89 коп., загальні витрати за споживчим кредитом — 30 522 грн 89 коп. (п. 14).

Неустойка — 220 грн, що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання (п. 15).

15 червня 2025 року надійшла відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору № 15.06.2025-100001065 (кредитної лінії), у якій позичальник ОСОБА_1 підтверджує, що однозначно та безумовно приймає (акцептує) пропозицію про укладення кредитного договору (оферту), невід`ємною частиною якої є заявка до кредитного договору, з якими попередньо уважно ознайомилася.

Акцептовані позичальником умови кредитного договору містяться у зазначених заявці та оферті, а також зазначені у цій відповіді позичальника.

Позичальник вказала, що розуміє, що підписує та укладає кредитний договір на зазначених умовах, підписуючи акцепт одноразовим ідентифікатором (кодом із SMS-повідомлення).

Згідно з повідомленням Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальні платіжні рішення» від 07 січня 2026 року підприємством на підставі договору ФК-П-2024/01-2 між підприємствами про переказ коштів від 01 квітня 2024 року успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 15 червня 2025 року — у сумі 22 000 грн, номер картки НОМЕР_1 , призначення платежу — видача за договором кредиту № 15.06.2025-100001065.

Згідно з розрахунком заборгованості за договором № 15.06.2025-100001065 станом на 06 січня 2026 року позичальник ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором за період з 15 червня 2025 року по 14 грудня 2025 року в розмірі 71 621 грн, з яких: основний борг — 22 000 грн, залишок процентів — 34 221 грн, комісія за надання кредиту — 4 400 грн, неустойка — 11 000 грн.

Застосовані норми права.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (абз. 1 ч. 1). Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (абз. 1 ч. 2).

За змістом ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Як зазначено у ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В силу ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, установлений договором або законом.

В силу ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Як зазначено у ч. 1 ст. 1048 ЦК України, норми якої в силу ч. 2 ст. 1054 ЦК України поширюються на кредитні відносини, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

За приписами ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором установлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1). Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ч. 2).

За приписами ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозиції, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір — домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі (п. 5); електронний підпис одноразовим ідентифікатором — дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6).

Як зазначено у ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (ч. 1).

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті (ч. 3).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ч. 6).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (абз. 1 ч. 12).

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Мотиви та висновки суду.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що кредитний договір є двостороннім правочином, який має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами. Кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит (певну грошову суму) та набуває право вимагати повернення наданих грошових коштів і сплати процентів, а позичальник бере на себе зобов`язання щодо своєчасного повернення кредиту та сплати процентів.

Тобто кредитний договір є відплатним, у зв`язку з чим позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти за користування грошовими коштами.

Між позивачем та відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора укладено електронний кредитний договір, у якому визначено порядок та умови надання і повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами та інші умови.

Зазначений кредитний договір містить персональні дані відповідача, зокрема місце проживання, номер мобільного телефону, інформацію про місце роботи, паспортні дані та реєстраційний номер облікової картки платника податків.

На підставі цього договору відповідач отримала від позивача кредитні кошти, тобто позивач виконав свої зобов`язання та надав кредит. Однак відповідач належним чином не виконала взяті на себе зобов`язання та не повернула позивачу кредит і платежі за користування кредитом у визначений строк та в установлених розмірах, у зв`язку з чим у неї виникла заборгованість перед позивачем.

Водночас, дослідивши матеріали справи, зокрема розрахунок заборгованості, суд установив, що нарахування заборгованості за процентами кредитодавець здійснював за процентною ставкою 1 %, тоді як умовами договору передбачено, що денна процентна ставка за кредитним договором становить 0,76 %.

Умовами кредитного договору не передбачено збільшення процентної ставки в односторонньому порядку, а тому суд доходить висновку про необхідність здійснення перерахунку заборгованості за процентами, а саме:

22 000 грн (тіло кредиту) ? 0,76 % ? 183 (строк кредитування) = 30 597 грн 60 коп.

Таким чином, у межах заявлених позовних вимог із відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за процентами в розмірі 30 597 грн 60 коп.

В іншій частині позовних вимог про стягнення заборгованості за процентами слід відмовити.

Разом із тим 17 березня 2022 року набрав чинності Закон України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», яким розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено п. 18.

Відповідно до п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, наведені положення п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України стосуються правовідносин, що виникли з договору позики та/або кредитного договору, за умовами яких позичальнику надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем).

Загальновідомо, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05:30 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався та діє до теперішнього часу.

Враховуючи викладене, стягнення з відповідача заборгованості за неустойкою за кредитним договором задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог у розмірі 56 997 грн 60 коп., з яких: 22 000 грн — заборгованість за тілом кредиту, 30 597 грн 60 коп. — заборгованість за процентами, 4 400 грн — заборгованість за комісією.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати у разі часткового задоволення позову розподіляються між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з платіжною інструкцією № НА00002111 від 14 січня 2026 року позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662 грн 40 коп.

Із 71 621 грн заявлених позовних вимог судом задоволено 56 997 грн 60 коп., що становить 79,58 %. У зв`язку з цим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 118 грн 73 коп. (2 662,40 ? 79,58 %), а інша частина судових витрат покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 258–259, 263–265, 268, 272–273, 351–352, 354–355 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором — задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 15.06.2025-100001065 від 15 червня 2025 року в розмірі 56 997 грн 60 коп. та судовий збір у розмірі 2 118 грн 73 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ: 37356833, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя С.В. Олійник