Рішення від 10 вересня 2026 р. у справі №363/1467/26 — Вишгородський районний суд Київської області

"11" вересня 2026 р. Справа № 363/1467/26

ЗАОЧНЕ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2026 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

судді Олійник С.В.,

за участі секретаря Захарової Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу в залі суду в м. Вишгороді за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

05 березня 2026 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, у якому просив стягнути з останнього заборгованість у загальній сумі 27 349 грн 96 коп., судовий збір у розмірі 2 662 грн 40 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 03 січня 2025 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та відповідачем укладено Договір №5223348 про надання коштів на умовах споживчого кредиту на засадах строковості, зворотності та платності. Відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Сума кредиту становить 8 000 грн, строк кредитування 360 днів, періодичність сплати процентів кожні 15 днів, процентна ставка 0,95%. На виконання умов договору ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» надало відповідачу кредитні кошти в сумі 8 000 грн шляхом їх зарахування на платіжну картку № НОМЕР_1 . 26 серпня 2025 року ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» на підставі договору факторингу №01.02-33/25, відступило за плату, а ТОВ «СВЕА ФІНАНС» набуло право грошової вимоги до відповідача в загальній сумі 27 349 грн 96 коп., з яких: 7 999 грн 98 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 15 349 грн 98 коп. - заборгованість за процентами, 4 000 грн - штрафні санкції.

Процесуальні дії у справі.

14 травня 2026 року ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

27 серпня 2026 року протокольною ухвалою постановлено здійснювати заочний розгляд справи у відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів.

Позиції учасників справи.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив розглянути справу за його відсутності та не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином шляхом направлення поштових повідомлень на адресу реєстрації, що підтверджується поштовими відправленнями з відміткою «за закінченням терміну зберігання» та реєстром вихідної кореспонденції Вишгородського районного суду Київської області.

Жодних заяв чи клопотань до суду не подавав, свого представника до суду не направив, про причини неявки суд не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності не подав.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 23 січня 2023 року у справі № 496/4633/18, листи, що повернулися з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання» або «інші причини», є належно врученими за умови їх направлення на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (щодо юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців), адресу місця реєстрації (щодо фізичних осіб) або адресу, самостійно зазначену стороною як адресу для листування.

Відповідно до частини першої статті 280 та статті 281 ЦПК України, якщо відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився без поважних причин або без повідомлення причин, не подав відзив, а позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про можливість ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів, про що постановлено відповідну ухвалу, відображену в протоколі судового засідання.

Відповідно до частини першої статті 223 ЦПК України неявка належним чином повідомленого учасника справи не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З огляду на належне повідомлення сторін та відсутність клопотань про відкладення розгляду справи суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки учасники справи в судове засідання не з`явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Згідно з частиною восьмою статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Судом установлено, що 03 січня 2025 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено договір №5223348 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

Згідно з умовами договору сума кредиту становить 8 000 грн, строк кредитування — 360 днів, періодичність сплати процентів — кожні 20 днів, стандартна процентна ставка — 1,5 % за кожен день користування кредитом, денна процентна ставка — 0,95 %, знижена процентна ставка – 0,01%.

Кредит надано у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 .

Проценти, що нараховуються за цим Договором, є однією зі складових оплати (другою складовою) за надання та користування кредитом. Нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредитування, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт».

У випадку невиконання та/або неналежного виконання (прострочення виконання) Клієнтом своїх грошових зобов`язань за Договором Товариство має право нарахувати, а Клієнт зобов`язаний на вимогу Товариства сплатити Товариству штраф: у розмірі 75% від суми невиконаного та/або неналежно виконаного грошового зобов`язання на 2-й день кожного факту такого невиконання та/або неналежного виконання. Фактом невиконання та/або неналежного виконання грошових зобов`язань Клієнтом є не здійснення ним сплати або сплати не в повному обсязі чергового платежу та/або повернення суми кредиту в строки сплати платежів, встановлені Договором (Графіком платежів/новим графіком платежів).

Договір підписано відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «86624» 03 січня 2025 року о 22:25:09.

Згідно повідомлення Товариство з обмеженою відповідальністю «Універсальні платіжні рішення» від 26.08.2025 року підприємством, на підставі договору ФК-П-19/03-01 між підприємствами на переказ коштів від 12.03.2019 року успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 03.01.2025 року на суму 8 000 грн, номер картки НОМЕР_2 .

Згідно з розрахунком заборгованості ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» за договором №5223348 від 03.01.2025 року про надання коштів на умовах споживчого кредиту станом на 26 серпня 2025 року сума заборгованості становить 27 349 грн 96 коп., з яких: 7 999 грн 98 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 15 349 грн 98 коп. - заборгованість за процентами, 4 000 грн - штрафні санкції.

Із договору факторингу №01.02-33/25 від 26 серпня 2025 року встановлено, що право грошової вимоги до відповідача відступлено ТОВ «СВЕА ФІНАНС».

Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу №01.02-33/25 від 26.08.2025, заборгованість відповідача становить 27 349 грн 96 коп., з яких: 7 999 грн 98 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 15 349 грн 98 коп. - заборгованість за процентами, 4 000 грн - штрафні санкції.

Застосовані норми права.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно положень ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Як передбачено ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до ст.6цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до положень ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установленні строки відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а згідно ст. 629 Цивільного кодексу України - договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Також, статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 205 ЦК України щодо форм правочину, способу волевиявлення встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Крім того, ст. 1077 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

Мотиви і висновки суду.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що кредитний договір є двосторонньою угодою і має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами; кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит (певну грошову суму) та набуває право вимоги на повернення наданих грошових коштів і сплати процентів, а позичальник несе зобов`язання щодо своєчасного повернення кредиту і сплати процентів.

Тобто кредитний договір є відплатним, тому позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами.

Між позивачем та відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора укладено електронний кредитний договір, у якому визначено порядок та умови надання і повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами та інші умови.

Зазначений кредитний договір містить персональні дані відповідача, зокрема місце проживання, номер мобільного телефону, інформацію про місце роботи, паспортні дані та реєстраційний номер облікової картки платника податків.

На підставі цього договору відповідач отримав від позивача кредитні кошти, тобто позивач виконав свої зобов`язання і надав кредит, однак відповідач не в повній мірі виконав взяті на себе зобов`язання та не повернув позивачу кредит і платежі за користування кредитом у визначені строки та розмірах, у зв`язку з чим у нього виникла перед позивачем заборгованість.

Відповідач добровільно уклав кредитний договір, погодився з його умовами, у тому числі щодо розміру процентної ставки, порядку її нарахування та строків повернення. Жодних доказів недійсності відповідних умов договору, їх зміни або припинення відповідачем не надано.

Разом з тим 17.03.2022 року набрав чинності Закон України від 15.03.2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», яким розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено п. 18, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, наведені положення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України стосуються правовідносин, що виникли з договору позики та/або кредитного договору, за умовами яких позичальнику надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем).

Загальновідомо, що Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05:30 24.02.2022 року, який неодноразово продовжувався та діє до теперішнього часу.

Враховуючи викладене, стягнення з відповідача заборгованості за неустойкою за кредитним договором задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог у розмірі 23 349 грн 96 коп., з яких: 7 999 грн 98 коп. заборгованість по тілу кредиту, 15 349 грн 98 коп. заборгованість по процентам.

Щодо судових витрат.

Відповідно до частин першої та другої статті 141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати у разі часткового задоволення позову розподіляються між сторонами пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з платіжною інструкцією №290 від 27 лютого 2026 року позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662 грн 40 коп.

Із 27 349 грн 96 коп. позовних вимог судом задоволено вимоги на суму 23 349 грн 96 коп., що становить 85,37 % від заявлених позовних вимог. У зв`язку з цим з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 272 грн 89 коп. (2 662,40 х 85,37%), а інша частина судових витрат покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 258–259, 263–265, 268, 272–273, 351–352, 354–355 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договоромзадовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №5223348 від 03 січня 2025 року в розмірі 23 349 грн 96 коп. та судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 272 грн 89 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС», місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8; ЄДРПОУ 37616221.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя Олійник С.В.