Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №289/1518/26 — Радомишльський районний суд Житомирської області

Справа № 289/1518/26

Номер провадження 3/289/560/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.09.2026 м. Радомишль

Суддя Радомишльського районного суду Житомирської області Мельник О.В., розглянувши матеріали, які надішли з Відділення поліції №2 Житомирського РУП №2 ГУНП в Житомирській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , місце роботи не повідомив,

за ч. 5 ст. 126, ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколів про адміністративні правопорушення від 13.07.2026, серії ЕПР1 №718017; серії ЕПР1 №718022:

13 липня 2026 року о 02 год. 14 хв., ОСОБА_1 , на автодорозі Радомишль-Верлок, керував транспортним засобом, при цьому не маючи права керування таким транспортним засобом. Правопорушення вчинено повторно протягом року, чим порушив вимоги п. 2.1 "а" ПДР України за що передбачена відповідальність за ч. 5 ст. 126 КУпАП.

13 липня 2026 року о 02 год. 14 хв., ОСОБА_1 , на автодорозі Радомишль-Верлок, керував транспортним засобом, з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки та в найближчому закладі охорони здоров`я у встановленому законодавством порядку відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 ПДР України за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

ОСОБА_1 до суду з`явився, свою вину не визнав повністю та пояснив суду, що даним автомобілем він не керував, про що неодноразово повідомляв працівників поліції, а тому протоколи складено безпідставно.

Представник адвокат Василевська О.А., подала до суду письмове клопотання про закриття вказаної справи за адміністративними протоколами по ч. 5 ст. 126 та ч. 1 ст. 130 КУпАП у відношенні останнього, яке в судовому засіданні підтримала. В клопотанні, зазначила, що в матеріалах вказаної справи відсутні докази керування ТЗ саме ОСОБА_1 , у зв`язку із чим, вважають всі наступні вимоги працівників поліції ОСОБА_1 не був зобов`язаний виконувати, а всі складені процесуальні документи відносно нього не можуть бути належними та допустимими доказами вини останнього у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КупАП. А тому вважають, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад даних адміністративних правопорушень за ч. 5 ст. 126 та ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_2 , пояснив, що в тей день та час був разом із ОСОБА_1 та на момент приїзду працівників поліції автомобіль не рухався, а вони перебували на задньому сидінні автомобіля знайомого на прізвище ОСОБА_3 , який втік. ОСОБА_1 не є власником автомобіля, а при собі мав технічний паспорт та ключі від власного транспортного засобу. Наявні ключі не підходили до замка запалювання автомобіля в якому вони сиділи на задньому сидінні, що працівниками поліції було перевірено. На неодноразові пояснення ОСОБА_1 , що він не є власником даного транспортного засобу та не керував ним працівники поліції ніяк не реагували.

Дослідивши матеріали справи, оцінюючи та співставляючи докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що провадження по справі підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Частинами 1, 2 ст. 7 КУпАП встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

У відповідності до п. 4.1 рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу Верховенства права в Україні.

Відтак, по аналогії права, вина особи у вчиненні адміністративного правопорушення повинна бути доведена поза розумним сумнівом.

Тобто, дотримуючись засад змагальності, виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений статтями 251, 255 КУпАП, особи, які уповноважені на складання протоколу про адміністративне правопорушення та на збір доказів, мають довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення, за встановленими обставинами якого відносно неї складено протокол.

У цьому разі стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, які є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було учинено і особа, яка притягнута до адміністративної відповідальності, або відносно якої закрито адміністративне провадження з нереабілітуючих підстав, є винною у вчиненні цього правопорушення.

Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, адже не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», не доказує співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Зі змісту п. 2.5 ПДР слідує, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Зі змісту п. 2.1 а ПДР слідує, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Частина 1 статті 130 КУпАП встановлено, що відповідальність за вказаною нормою закону настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває у стані такого сп`яніння, чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частина 5 статті 126 КУпАП встановлено, що відповідальність за вказаною нормою закону настає у разі керування транспортними засобами, повторно протягом року, особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Наявні в матеріалах справи докази, суд не може визнати належними, допустимими, достовірними та такими, які узгоджуються зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом», і які свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому адміністративних проступків, передбачених ч. 5 ст. 126 та ч. 1 ст. 130 КУпАП, враховуючи наступне.

Відповідно до змісту статті ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», визначено вичерпний перелік ознак, на підставі яких поліцейський може зупиняти транспортні засоби, а також зазначено, що поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті (ч.3 ст.35).

Як вбачається з матеріалів справи, працівниками поліції не було доведено належними і допустимими доказами, факту зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 . Не містять таких доказів і наявний у справі відеозапис з відео реєстратора службового автомобіля поліції та з бодікамери поліцейського. Також, не усуває цих суперечностей і наявний в матеріалах справи рапорт сержанта поліції І.Сучка, оскільки такий може бути належним доказом лише в сукупності з іншими доказами. Так, в зазначеному рапорті, вказано, що відповідний ТЗ було зупинено та водій одразу пересів із місця водія на заднє пасажирське сидіння, що спростовується відеозаписом з відео реєстратора службового автомобіля, на якому не зафіксовано вказану подію, тому він не може відноситися до належних доказів.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

До матеріалів справи про адміністративні правопорушення було долучено відеозаписи фіксації зазначеної в протоколах події, з яких вбачається, що вказаний в адміністративних протоколах транспортний засіб, був припаркований на узбіччі зазначеної дороги та не рухався, а на водійському місці автомобіля нікого не було, а також факту керування цим транспортним засобом саме ОСОБА_1 , відеозаписи не містять.

Жодного іншого доказу на підтвердження факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, матеріали справи не містять.

Відповідно до ст. 256 КУпАП, в протоколі про адміністративне правопорушення, серед іншого, зазначається суть адміністративного правопорушення.

Диспозиція норми ч. 1 ст. 130 КУпАП виділяє два окремих, незалежних один від одного види адміністративних правопорушень. Перший, це керування транспортним засобом в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а другий, це відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

При цьому обидві форми правопорушення передбачають обов`язковою умовою притягнення до адміністративної відповідальності факт керування правопорушником транспортним засобом.

Також, вказана обов`язкова умова відноситься і до диспозиції норми ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Тобто, з аналізу ч. 5 ст. 126 та ч. 1 ст. 130 КУпАП вбачається, що відповідальність водія за порушення цих норм настає виключно у разі керування або експлуатації транспортного засобу.

Так, само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зрушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.

Дана позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 404/4467/16-а.

Також, п. 27 Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» визначено термін «керування транспортним засобом», за яким керування транспортним засобом - виконання функцій водія під час руху такого засобу, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

Як вбачається з матеріалів справи, факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, що давало б поліцейським підстави для складання адміністративних протоколів за порушення вимог п. 2.1 а, п. 2.5 ПДР, не зафіксований та не підтверджений належним чином.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази, які б вказували на те, що поліцейські зупинили транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 ..

Вищенаведене вказує на відсутність обов`язкової ознаки об`єктивної сторони складу правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 та ч. 1 ст. 130 КУпАП, що в свою чергу вказує на недоведеність та/або відсутність події адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Згідно з ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, що сформульовані у п. 43 рішення від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини»), згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».

За таких обставин суд вважає, що уповноваженими особами на складання протоколів про адміністративні правопорушення в даному випадку при оформленні та фіксації вказаної події було допущено грубе порушення зазначених норм закону, у зв`язку із чим, та за сукупністю з іншими обставинами, у даному конкретному випадку складені процесуальні документи відносно ОСОБА_1 не можуть бути належними та допустимими доказами вини у вчиненні ним адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Вказана правова позиція узгоджується з висновками Житомирського апеляційного суду, зокрема, у постанові від 19 червня 2024 по справі №289/3094/23.

У свою чергу Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Наприклад, у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09 червня 2011 року, заява № 16347/02, «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», заява № 36673/04, «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року). При цьому Європейський суд робить висновок, що суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у вчиненні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За таких обставин, з урахуванням загального принципу про те, що всі сумніви щодо доведеності вини особи у вчиненні правопорушення необхідно тлумачити на її користь (ст. 62 Конституції України), суд дійшов висновку, що обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, не знайшли своє підтвердження під час судового розгляду, що виключає можливість притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

Зазначене є підставою для закриття провадження у справі через недоведеність складу адміністративного правопорушення в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Враховуючи викладене, суд вважає необхідним провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП - закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу даного адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, 9, 126, 130, 247, 283, 284 КУпАП, суддя –

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП, закрити за відсутністю в його діях події і складу вказаного адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду протягом 10 діб з моменту її винесення.

Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду протягом 10 діб з моменту її винесення.

Строк пред`явлення постанови суду до виконання три місяці з дня набрання постановою законної сили..

Суддя Олександр МЕЛЬНИК