Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №296/6976/24 — Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/6976/24

2/296/1584/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2026 року м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира у складі:

головуючого судді Анциборенко Н.М.,

за участю секретаря судового засідання Любича В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Житомирі у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Житомирської обласної прокуратури, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Головне управління Державної казначейської служби України у Житомирській області, про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, заподіяної незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування та судове слідство,

ВСТАНОВИВ:

31.07.2024 позивач звернувся до Корольовського районного суду м.Житомира з позовом і після уточнення позовних вимог просить стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України шляхом безспірного списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на його користь в рахунок відшкодування моральної шкоди із розрахунку один мінімальний розмір заробітної плати станом на момент розгляду справи за кожен місяць перебування під слідством чи судом та матеріальну шкоду в розмірі 78761,88грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що він органами досудового слідства обвинувачувався в пособництві у заволодінні чужим майном за попередньою змовою групою осіб у великих розмірах та внесенні до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, тобто у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст. 27, ч.4 ст.11 та ч.1.ст.366 КК України.

06.02.2019 йому оголошено підозру, тобто, фактично з 06.02.2019 проти нього почалось кримінальне переслідування. Однак за наслідками судового розгляду справи факт вчинення позивачем злочинів не знайшов свого підтвердження та 11.07.2022 вироком Богунського районного суду м.Житомира позивача визнано невинуватим і виправдано за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення. 11.12.2023 апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а рішення Богунського районного суду м.Житомира без змін. Таким чином, позивач незаконно перебував під судом і слідством з 06.02.2019 по 11.12.2023, а саме 58 місяців.

Внаслідок незаконних дій органів досудового слідства та прокуратури позивачу було завдано значних моральних страждань, що відобразилось на всіх сферах його життя. Відкрита проти нього кримінальна справа завдавала йому значних душевних хвилювань, оскільки до того він був авторитетною в колективі людиною, а тут, опинившись в ролі підозрюваного та обвинуваченого, після відкриття справи втратив авторитет, довіру та повагу, змушений був звільнитись з роботи та працевлаштуватись на іншому підприємстві. Цей факт пригнічував його та ставив у незручне положення при спілкуванні з оточуючими, сусідами, родиною.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено мінімальну заробітну плату з 1 квітня - 8 000 (вісім тисяч) гривень. Позивач вважає, що, враховуючи час перебування під незаконним контролем органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, розмір відшкодування моральної шкоди не може бути меншим, ніж 464 000 гривень (8 000 грн. х 58 місяців = 464 000 грн.).

Окрім того, відповідно до ст.3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено стягнення матеріальної шкоди у вигляді суми, сплаченої громадянином у зв`язку з наданням йому юридичної допомоги. У зв`язку з чим просить стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України 78761,88 грн. матеріальної шкоди за надання юридичної допомоги.

02.08.2024 відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано судді Анциборенко Н.М. для розгляду (а.с.52).

Ухвалою Корольовського районного суду м.Житомира від 09.08.2024 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження (а.с.53).

Відповідач - Житомирська обласна прокуратура, скориставшись своїм правом, подав до суду відзив (а.с.54-64), у якому заперечує вимоги, викладені у позовній заяві. Зокрема, зазначає, що позивачем не наведено конкретних і суттєвих обставин, в чому саме виражається моральна шкода та не надано належних і допустимих доказів на підтвердження факту заподіяння моральних чи фізичних страждань, які б полягали у фізичному чи душевному болю, погіршенні здібностей позивача або позбавлення його можливості їх реалізації. Під час досудового розслідування позивачу обрано запобіжний захід лише у вигляді особистого зобов`язання строком на 60 днів, належних доказів, які б підтвердили спричинення моральних страждань не надано.

Крім того, відповідач зазначає, що сума відшкодування повинна відповідати принципу поміркованості та розумності. Відповідно до ст.8 Закону України «Про Державний бюджет на 2024 рік» визначено розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, на рівні 1600 грн., тому вважає, що позовні вимоги щодо відшкодування моральної шкоди в сумі 464000 грн. є безпідставними.

Крім того зазначає, що позивачем не надано акт приймання-передачі наданих юридичних послуг, отже, відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідач - Державна казначейська служба України, скориставшись своїм правом, подав до суду відзив (а.с.91-96), у якому заперечує вимоги, викладені у позовній заяві. Зазначає, що казначейство діє відповідно до повноважень та компетенції, визначених, зокрема, Положенням про Державну казначейську службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 № 215, і не несе відповідальності за протиправні дії чи бездіяльність інших юридичних осіб, а відшкодування шкоди, здійснюється з врахуванням норм Цивільного кодексу України.

Ухвалою Корольовського районного суду м.Житомира від 21.10.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.133).

У судовому засіданні представник позивача - адвокат Башинський С.Ф повністю підтримав позовні вимоги та просить їх задовольнити з урахуванням клопотання, яке подано на адресу суду 07.04.2026.

Представник Житомирської обласної прокуратури Гичко О.Р. у судовому засіданні підтримав поданий відзив та просив відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Згідно ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши досліджені в судовому засіданні письмові докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності в їх сукупності, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Вироком Богунського районного суду м.Житомира від 11.07.2022 ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ст.367 ч.2 КК України та виправдано за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.

Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 11.12.2023 вирок Богунського районного суду м.Житомира від 11.07.2022 залишено без змін.

Таким чином, ОСОБА_1 перебував під слідством та судом з 06.02.2019 (дати повідомлення про підозру) по 11.12.2023 (дату постановлення судом апеляційної інстанції ухвали про залишення без змін вироку Богунського районного суду м.Житомира від 11.07.2022), тобто загалом 58 місяців.

Згідно ч.6 ст.25 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

За загальним правилом, наведеним у статтях 15, 16 ЦК України, кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

У відповідності до ст.1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: 1) незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; 2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; 3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» та іншими актами законодавства. У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.

Згідно ст.13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» визначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

При цьому, не можуть бути прийняті заперечення відповідачів про те, що позивачем не надано будь-яких доказів щодо спричинення йому моральних страждань, а також, що здійснення досудового розслідування щодо позивача не є підставою для відшкодування моральної шкоди, не підтверджено причинно-наслідковий зв`язок заподіяння моральної шкоди з діями відповідачів.

Як вбачається з практики Європейського Суду з прав людини заявнику не може бути пред`явлено вимогу про надання будь-якого підтвердження моральної шкоди, яку він поніс, тобто при наявності встановленого факту порушення прав заявника моральна шкода наявна та констатується судом.

Зокрема, рішенням від 27 липня 2004 року у справі «Ромашов проти України» Європейський суд з прав людини» присудив заявнику відшкодування моральної шкоди 3000 євро, хоча заявник не представив жодного документа на підтвердження своїх вимог про відшкодування моральної шкоди.

Таким чином, сам факт безпідставного перебування позивача під слідством і судом доведений і внаслідок цього він зазнавав моральної шкоди. Тобто, факт заподіяння позивачу моральної шкоди у цьому випадку презюмується.

У результаті незаконних дій органів досудового розслідування і прокуратури позивач переніс моральні страждання, зазнав матеріальних труднощів, був змушений змінити місце роботи, що призвело до порушення нормальних життєвих зв`язків, що вимагає від людини додаткових зусиль для організації свого життя.

Крім того, законодавчо встановлено мінімальний розмір моральної шкоди.

Так, норма частини третьої статті 13 Закону України «Про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» визначає, що відшкодування моральної шкоди провадиться виходячи з розміру, який не може бути меншим одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом, при цьому суди, з урахуванням конкретних обставин справи, не обмежені у визначенні більшого розміру відшкодування моральної шкоди, тобто такий обрахунок є мінімально гарантованим законом, що узгоджується з висновками, викладеними Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 22 квітня 2019 року у справі № 236/893/17 (провадження № 14-4цс19).

Сам факт наявності судових рішень, якими ОСОБА_1 визнано невинуватим та виправдано, є підставою для відшкодування шкоди згідно Закону, а тому доводи відповідачів про відсутність підстав для задоволення позовних вимог є безпідставними.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому відповідачами не доведено суду відсутності підстав для відшкодування моральної шкоди позивачу.

Згідно із правовим висновком, викладеним Верховним Судом України у постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-2203цс15, відповідно до частини 3 статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць на момент перебування під слідством чи судом, при цьому суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду, зазначивши у постанові від 20.09.2018 року у справі № 686/23731/15 про те, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про державний бюджет України на 2026 рік» з 01.01.2026 в Україні встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі 8647 грн.

Таким чином, з урахуванням ступеню істотності вимушених змін в організації життя позивача, а також засад розумності, виваженості та справедливості компенсація моральної шкоди визначається судом у розмірі 501526 (п`ятсот одна тисяча п`ятсот двадцять шість) гривень (58 місяців х 8647,00 грн.).

Отже, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позовної вимоги та стягнення на користь позивача 501526 гривень як відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства і прокуратури.

Разом з тим статтею 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що у наведених в статті 1 цього Закону випадках, зокрема, постановлення виправдувального вироку, суду громадянинові відшкодовуються (повертаються) суми, сплачені у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги.

На підтвердження понесених витрат позивачем надано договір про надання допомоги у кримінальному провадженні від 09.02.2019 (а.с.12-13), додаткову угоду до договору від 09.02.2019 від 09.02.2019 (а.с.1415), договір про надання правової допомоги від 02.04.2024 (а.с.44-45), акт наданих послуг до договору від 09.02.2019 від 12.04.2024 (а.с.43), квитанцію про перерахунок позивачем коштів адвокату (а.с.42).

На виконання вищевказаних договорів позивачем сплачено адвокату за надання правової допомоги 78761 грн.88 коп., які також підлягають відшкодуванню за рахунок Державного бюджету України.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.15, 16 ЦК України, керуючись ст.ст.89, 263-265, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Житомирської обласної прокуратури, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Головне управління Державної казначейської служби України у Житомирській області задовольнити.

Стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України шляхом безспірного списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь позивача ОСОБА_1 501526 (п`ятсот одну тисячу п`ятсот двадцять шість) гривень як відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства і прокуратури.

Стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України шляхом безспірного списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь позивача ОСОБА_1 78761 (сімдесят вісім тисяч сімсот шістдесят одна) грн. 88коп. матеріальної шкоди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд м. Житомира протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач:

ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 )

Відповідач 1:

Державна казначейська служба України (01601, м.Київ, вул. Бастіонна, 6 ЄДРПОУ: 37567646)

Відповідач 2:

Житомирська обласна прокуратура (10008, м.Житомир, вул. Святослава Ріхтера, 11, ЄДРПОУ: 02909950)

Суддя Н. М. Анциборенко