Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №296/9260/26 — Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/9260/26

2/296/4804/26

Р І Ш Е Н Н Я (ЗАОЧНЕ)

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" вересня 2026 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м.Житомира у складі: головуючого судді Шкирі В.М., за участі секретаря судового засідання Сейко Л.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей, -

ВСТАНОВИВ:

05.08.2026 ОСОБА_1 звернулась до Корольовського районного суду м. Житомира з позовною заявою до ОСОБА_2 в якій просить стягнути з відповідача аліменти на утримання їх двох неповнолітніх дітей:

- у розмірі однієї третини (1/3) з усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, починаючи з дня подання позовної заяви і до досягнення старшою дитиною повноліття.

-після досягнення старшою дитиною повноліття стягувати аліменти на утримання молодшої дитини у розмірі однієї четвертої (1/4) з усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення нею повноліття.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказала, що з 27.07.2013 року вона з відповідачем зареєструвала шлюб. За час перебування у шлюбі у сторін народилось двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На час звернення до суду з позовом відповідач проживає окремо, неповнолітні діти проживають та знаходяться на утриманні позивача.

Відповідач певний час надавав матеріальну допомогу в добровільному порядку, однак домовленості щодо стабільного утримання дітей з відповідачем досягнуто не було, саме це і спонукало позивача звернутись до суду з даним позовом.

На думку позивача, дітям має бути забезпечений належний рівень життя необхідний для їх фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку, який остання не зможе забезпечити самостійно, а тому просить стягувати з батька дитини аліменти на її утримання у розмірі 1/3 частки від всіх видів доходів відповідача але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно.

Сторони в судове засідання не з`явилися.

Позивач подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність. Позовні вимоги просила задовольнити у повному обсязі, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з`явився.

Судом було вжито усіх необхідних заходів для його належного повідомлення про день, час та місце розгляду справи.

Так позовну заяву з додатками, ухвалу про відкриття провадження у справі та призначення її до розгляду на 14-00 годину 15.09.2026, та повістку-повідомлення було направлена за місцем реєстрації відповідача: АДРЕСА_1 .

Проте, 01.09.2026 поштове відправлення повернуто до суду з відміткою від 26.08.2026 "адресат відсутній" .

У постанові Верховного Суду від 30.11.2022 у справі № 760/25978/13-ц/18 наведено позицію, що у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням, зокрема на відсутність (вибуття) адресата, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Отже вважається, що відповідач повідомлений про день, час та місце розгляду справи судом саме 26.08.2026

Верховний Суд у постановах від 13 листопада 2020 року у справі№ 359/5348/17 (провадження № 61-18620св19), від 08 грудня 2021 року у справі № 369/10161/19 (провадження № 61-3468св21) зазначив, що якщо сторони чи їх представники, чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторони чи її представника, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні

Суд вважає, що наявних у справі матеріалів у цій справі, достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, та не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті.

Згідно ч. 5 ст. 259 та ч. 1 ст. 281 ЦПК України, не виходячи до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, постановлено ухвалу про заочний розгляд справи, що відповідає вимогам ст. 280, 281 ЦПК України.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності всіх учасників справи в порядку спрощеного провадження, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 279 ЦПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Суд, розглянувши цивільну справу в межах заявлених позовних вимог, встановив наступні обставини та визначив відповідно до них правовідносини.

Шлюб, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 27 липня 2013 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Житомирського міського управління юстиції, актовий запис № 1141 (а.с.13).

За час перебування у шлюбі у сторін народилось двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується відповідними копіями свідоцтв про народження дітей: серії НОМЕР_1 та НОМЕР_2 (а.с.14-15).

Станом на день звернення до суду, діти зареєстровані разом з матір`ю за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджено витягами з реєстру територіальної громади (а.с.16-17,41)

Згідно виписки АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" про рух коштів по картці ОСОБА_1 відповідач ОСОБА_5 29.07.2026 перерахував їй 5000,00 грн (призначення платежу не вказано).

У відкритих джерелах наявна інформація, що ОСОБА_2 з 08.01.2026 зареєстрований як ФОП за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.28), що співпадає з місцем його реєстрації , що міститься у Єдиному демографічному реєстрі станом на 06.08.2026 (а.с. 42)

Також у відкритих джерелах наявна інформація, що ОСОБА_2 станом на 03.08.2026 є уповноваженою особою ПП "АСКОЛЬД СТ" та є директором та одним із засновників ТОВ " ФІРМА "ЖО ВІ "ЛТД" (а.с.30-31)

Крім того, Державна податкова служба України на виконання ухвали суду про витребовування доказів надіслала суду відомості про доходи ОСОБА_2 у період з ІІІ кварталу 2025 року по ІІІ квартал 2026 року від ПП "АСКОЛЬД СТ" та ТОВ " ФІРМА "ЖО ВІ "ЛТД" . Так дохід відповідача у 3 -4 кварталі 2025 року склав 82193,73 грн, , а з 1 кварталу 2026 по 3 квартал 2026 року включно - 256196,59 грн

Також підтверджено, що ОСОБА_2 перебуває на обліку в ГУ ДПС у Харківській області з 08.01.2026.

Позивача не влаштовує сплата аліментів відповідачем в добровільному порядку на його розсуд та бажання та вона бажає отримувати їх за рішенням суду.

Отже суд встановив, що між сторонами існує спір з приводу утримання дітей, що регулюється нормами Сімейного Кодексу України.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей.

Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (ч.2, 3 ст.11 Закону України "Про охорону дитинства" від 26 квітня 2001 року № 2402-III (далі - Закон № 2402-III)).

Відповідно до ст.8 Закону № 2402-III кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Дані положення національного законодавства повністю кореспондуються з нормами міжнародного права, зокрема, ст.27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 (далі - Конвенція 1989 року), якою визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ст.3 Конвенції 1989 року в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно ч.1 ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

У § 54 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) "Хант проти України" від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Згідно з ч.4 ст.10 ЦПК України практика ЄСПЛ застосовується судом, як джерело права.

У національному праві передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч.3 ст.51 Конституції України).

Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (ч.7, 8, 9 ст.7 СК України).

У ч.2 ст.51 Конституції України закріплено, що батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Згідно зі ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Відповідно до положень ст. ст.150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини та безпечні умови життя дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

У ч.1-3 ст.181 СК України визначено, що способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

У п.17 постанови Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року №3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" зазначено, що за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Приписами ч.1, 2 статті 179 СК України встановлено, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.

Аналіз вищенаведеного дає підстави для висновку, що будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності. За загальним правилом спосіб виконання батьками своїх обов`язків по утриманню неповнолітніх дітей, зокрема, сплаті аліментів, залежить від домовленості між ними, однак, у разі відсутності такої домовленості той з батьків, з ким проживають діти, має право звернутися до суду з відповідним позовом і в цьому разі аліменти на них можуть бути присуджені в частці від заробітку (доходу) їх матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

За своєю суттю аліменти - це кошти, покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків, з ким проживає дитина і який бере активну участь у її вихованні.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 04 вересня 2019 року у справі № 711/8561/16-ц, від 03 лютого 2021 року у справі № 520/21069/18, від 14 серпня 2024 року у справі № 760/4661/20, від 11 грудня 2024 року у справі № 672/186/24.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Також, Верховний Суд у постанові від 22 листопада 2022 року у справі №188/1029/19 зазначив, що обов`язковою умовою для стягнення аліментів на користь одного з батьків є проживання з нею чи з ним самої дитини, на утримання якої власне і стягуються аліменти.

У частині третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частин першої третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина перша, друга статті 77 ЦПК України)

Судом встановлено, що сторони перебувають в зареєстрованому шлюбі з 27 липня 2013 року від якого мають двох малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Станом на день звернення до суду, діти зареєстровані разом з матір`ю за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджено витягами з реєстру територіальної громади (а.с.16-17,41)

Відповідно до положень ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

04.09.2026 Державна податкова служба України на виконання ухвали суду про витребовування доказів від 06.08.2026 надіслала суду відомості про доходи ОСОБА_2 у період з ІІІ кварталу 2025 року по ІІІ квартал 2026 року від ПП "АСКОЛЬД СТ" та ТОВ " ФІРМА "ЖО ВІ "ЛТД" . Так дохід відповідача у 3 -4 кварталі 2025 року склав 82193,73 грн, , а з 1 кварталу 2026 по 3 квартал 2026 року включно - 256196,59 грн

Також підтверджено, що ОСОБА_2 перебуває на обліку в ГУ ДПС у Харківській області з 08.01.2026.

Відповідно до Закону України «Пpo Дepжавний бюджeт України на 2026 рік» гарантований прожитковий мінімум з 1 січня 2026 року для дітей до 6 років складає 2817 гривні; а для дітей від 6 до 18 років 3512 гривні.

Мати дітей, з якою продивіають двоє малолітнід дітей виявила бажання отримувати аліменти у у частці від доходу їх батька, що відповідає приписам ч. 3 ст. 181 СК України

Враховуючи наведене, аліменти на двох малолітніх дітей відповідача в розмірі 1/3 частки його заробітку (доходу) є такими, що відповідають засадам справедливості, розумності та є необхідними для забезпечення умов та рівня життя дитини, достатнього для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку, як і стягнення після досягнення старшою дитиною повноліття - на одну дитину 1/4 частки його заробітку (доходу)

За таких обставин суд дійшов висновку щодо наявності передбачених законодавством України підстав для задоволення позову.

У відповідності до ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову . Позов подано до суду – 05.08.2026, отже саме з 05.08.2026 з відповідача необхідно стягувати аліменти на утримання його 2 малолітніх дітей.

Рішення суду про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання. на підставі п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України.

Щодо судових витрат.

Згідно з п. 6 ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Позивач при зверненні до суду мав би сплатити 1331,20 грн судового збору, проте він звільнений від сплати судового збору за подачу позову про стягнення аліментів на підставі п. 3 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір»

Отже на підставі ч. 6 ст. 141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню в дохід держави судовий збір в сумі 1331,20 грн.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 141, 180-184,191, 192 Сімейного кодексу України, », ст. ст. 5, 12, 13, 81, 89, 141, 259 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей задовольнити.

Стягувати з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 05.08.2026 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Рішення суду про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Після досягнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 повноліття стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення ним повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Заочне рішення може бути оскаржено відповідачем шляхом подання до Корольовського районного суду м.Житомира заяви про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд м.Житомира протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст складено та підписано 15.09.2026

Відомості про строни:

ПОЗИВАЧ: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 )

ВІДПОВІДАЧ: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 )

Суддя В. М. Шкиря