Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №296/9167/26 — Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/9167/26

2/296/4773/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" вересня 2026 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м.Житомира у складі: головуючого судді Шкирі В.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів ,-

ВСТАНОВИВ:

03.08.2026 ОСОБА_1 звернулась до Корольовського районного суду м. Житомира з позовною заявою до ОСОБА_2 в якій просить стягнути з відповідача:

- аліменти на утримання їх з відповідачем малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі – 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з дня позову.

- аліменти на її утримання в розмірі – 1/6 частини заробітку (доходу) платника аліментів, щомісячно до настання дитиною трьох років;

Вимоги обґрунтовує тим, що 12.02.2021 між нею ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб Бахмутським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків).

За час перебування у шлюбі у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась донька - ОСОБА_3 .

Наразі спільна дитина перебуває повністю на утриманні позивача, однак вона не працює, оскільки перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Відповідач матеріальну допомогу на утримання дитини та її не надає, хоча має достатній дохід, тому вона змушена звертатися за захистом до суду.

05.08.2026 ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Сторони до суду не з`явилися.

Позивач 13.08.2026 подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності. Позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.

Судом було вжито всіх заходів для повідомлення ОСОБА_2 про розгляд цієї справи, однак позовна заява з додатками, ухвала про відкриття провадження у справі та повістка-повідомлення про розгляд справи 15.09.2026 о 12-30 годині, що направлені відповідачу за місцем реєстрації: АДРЕСА_1 - повернута до суду 08.09.2026 згідно довідки Укрпошти причина невручення: «адресат відсутній ».

У постанові Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 757/15603/19 наведено позицію, що у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням, зокрема на відсутність за вказаною адресою, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії, а повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки .

Отже, вважається, що відповідач повідомлений про розгляд цієї справи судом 15.09.2026.

Верховний Суд у постановах від 13 листопада 2020 року у справі№ 359/5348/17 (провадження № 61-18620св19), від 08 грудня 2021 року у справі № 369/10161/19 (провадження № 61-3468св21) зазначив, що якщо сторони чи їх представники, чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторони чи її представника, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні

Суд вважає, що наявних у справі матеріалів у цій справі, достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, та не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті

У зв`язку з розглядом справи за відсутності всіх учасників справи в порядку спрощеного провадження, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 279 ЦПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Суд, розглянувши цивільну справу в межах заявлених позовних вимог, встановив наступні обставини та визначив відповідно до них правовідносини.

Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 12.02.2021, між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 12.02.2021 укладено шлюб, який зареєстрований Бахмутським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), актовий запис № 7 (а.с. 8).

Сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 9).

Позивач разом з дитиною проживають за адресою: АДРЕСА_2 про що свідчать довідки переселенця №1827-5001443996 та № 1827-5003518027 (а.с. 10-11) та відповідь №3123909 від 04.08.2026 з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери(а.с.17)

Відповідач за даними Єдиного демографічного реєстру зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1

Таким чином суд встановив, що між сторонами, що мають малолітню дитину існує спір з приводу як утримання дитини так і матері дитини, яка не досягла трьох річного віку, що регулюється нормами Сімейного Кодексу України.

Розглянувши справу в межах позовних вимог суд прийшов наступного.

Щодо стягнення аліментів на утримання дитини.

Будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року (далі Конвенція про права дитини), держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

За змістом статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Згідно ч. 3 ст. 181 СК Україниза рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Положеннями частини першої статті 182 СК України у редакції, чинній на час виникнення та існування спірних правовідносин, визначено коло обставин, які суд враховує при визначенні розміру аліментів: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

У частині третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частин першоїтретьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина перша, друга статті 77 ЦПК України).

Судом встановлено, що від шлюбу сторони мають неповнолітню дочку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка наразі проживає з матір`ю за адресою: АДРЕСА_2 , отже, позивач скориставшись своїми правами звернулася до суду з позовом про стягнення з батька дитини аліментів на її утримання, оскільки дитина проживає разом з нею про що суду надані відповідні докази (а.с.10-11,17)

Мати дитини просить стягнутиз відповідача на утримання їх спільної дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти в розмірі – 1/4 частини його заробітку (доходу) , але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з дня позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не можебути меншим,ніж 50відсотків прожиткового мінімумудля дитинивідповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разідостатності заробітку(доходу)платника аліментів (частина друга статті 182 СК України).

Відповідно до Закону України «Пpo Дepжавний бюджeт України на 2026 рік» гарантований прожитковий мінімум з 1 січня 2026 року для дітей до 6 років складає 2817 гривні; а для дітей від 6 до 18 років 3512 гривні.

Таким чином, виходячи з положень чинного законодавства України, розмір аліментів, визначений в ч. 5 ст. 183 СК України, п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України, в тому числі 1/4 частина заробітку (доходу) відповідача на одну дитину, нале неменш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку вважається безспірним і таким, що презюмується, як необхідний та достатній для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Крім того, суд враховує, що аліменти стягуються у частці від заробітку (доходу) відповідача. Таким чином, якщо відповідач отримуватиме такий розмір заробітку (доходу), який обумовить сплату аліментів в розмірі прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, аліменти у вказаному розмірі стягуватимуться з відповідача на підставі даного рішення суду без будь-яких додаткових умов.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо наявності передбачених законодавством України підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача аліментів в розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу) щомісяця, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

За приписами ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Позов подано до суду 02.08.2026 про що свідчить штамп на поштовому конверті (а.с.12) отже саме з цієї дати слід стягувати аліменти з відповідача на утримання його дитини.

Щодо стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною 3-х річного віку.

Згідно ч.1ст.75 СК України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного.

Відповідно до ч.2, ч.4 ст.84 ЦПК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Таким чином, сімейним законодавством передбачено право дружини-матері на утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов`язковим, оскільки право на аліменти належить дружині-матері незалежно від цієї обставини та залежить лише від можливості чоловіка надавати таке утримання.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони на інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними, допустимими, достовірними, а у своїй сукупності-достатніми. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За своєю природою змагальність судочинства засновується на розподілі процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача). Розподіл процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності втілюється у площині лише прав та обов`язків сторін. Отже, принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони.

Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Натомість ч.1 ст.84 ЦПК України передбачено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

Позивач не звертався до суду з клопотанням про витребовування будь-яких доказів ( в тому числі і відомостей про доходи відповідача), сам до суду не з`являвся, хоча був повідомлений про день, час та місце розгляду справи.

Отже,суду не надано доказів, що відповідач може надавати матеріальну допомогу позивачу у вигляді аліментів на її утримання до досягнення їх дитиною трьохрічного віку, а тому в цій частині позову слід відмовити за недоведеністю.

Разом з цим, це не перешкоджає позивачу повторно звернутися до суду та за потреби просити суд витребувати докази в порядку ст.84 ЦПК України.

Відповідно до п.1 ч.1ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно п.3 ст. 5 Закону України "Про судовий збір"від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення аліментів.

Згідно з вимогами ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

При зверненні до суду з позовними вимогами позивачем не сплачено судовий збір, оскільки вона звільнена від його сплати відповідно до п.3. ч.1ст.5 ЗУ «Про судовий збір».

Таким чином, суд стягує з відповідача в дохід держави судовий збір ( в сумі 1331,20 грн, оскільки позов задоволено лише щодо вимоги про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини)

Керуючись ст.ст.75,84,180,181,182,183,191 СК України, ст.ст.2,12,13,18,76-81,141,259,263-265,268,354,430 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задовільнити частково.

Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 02.08.2026 і до досягнення дитиною повноліття.

В задоволенні інших вимог - відмовити.

Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 15.09.2026

Відомості про сторони:

ПОЗИВАЧ: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання, як ВПО: АДРЕСА_2

ВІДПОВІДАЧ: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя В. М. Шкиря