Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №520/1870/25 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 520/1870/25

адміністративне провадження № К/990/24375/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2025 року (суддя: Котеньов О.Г.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2026 року (Присяжнюк О.В., Любчич Л.В. , Спаскін О.А.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНАЙТЕД АЛКО" до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

установив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНАЙТЕД АЛКО» (далі - ТОВ «ЮНАЙТЕД АЛКО», позивач) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі - ГУ ДПС у Харківській області, відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 09.10.2024 року № 00572880701, № 00573050701, № 00573120701, №00573170701.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2025 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2026 року, адміністративний позов було задоволено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій ГУ ДПС у м. Києві подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати прийняті судами рішення й ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

На обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що суди попередніх інстанцій застосували формальний підхід до вирішення спору, обмежившись лише констатацією наявності первинних документів, проте не надали належної правової оцінки фактам, які в сукупності свідчать про відсутність реального характеру господарських операцій позивача з контрагентами - ТОВ «КОК ПРАЙМ» та ТОВ «ГУРТОВА КОМПАНІЯ ДНІПРО». Зокрема, контролюючий орган вказує на встановлену під час перевірки невідповідність номенклатури та обсягів товару: контрагенти реалізували на адресу ТОВ «ЮНАЙТЕД АЛКО» алкогольну продукцію в обсягах, що перевищували обсяги її фактичного придбання за ланцюгом постачання, що об`єктивно виключає можливість реального руху таких активів. Скаржник також підкреслює, що вказані підприємства не мали необхідних трудових та матеріально-технічних ресурсів, власних або орендованих основних засобів, складських приміщень та транспортних засобів для здійснення масштабних операцій з підакцизними товарами. Крім того, за даними інформаційних систем ДПС, ці контрагенти були віднесені до категорії ризикових платників податків, а їхня діяльність була спрямована на формування штучної податкової вигоди для третіх осіб.

Окремим доводом касаційної скарги є порушення позивачем правил ведення бухгалтерського обліку, а саме: безпідставне віднесення до складу витрат сум у загальному розмірі 57 808 027 грн за операцією дисконтування довгострокової заборгованості перед ТОВ «ЛГЗ «ПРАЙМ» без належних підтверджуючих документів. Контролюючий орган наголошує, що суди проігнорували факт ненадання позивачем під час перевірки первинних документів та оборотно-сальдових відомостей на запити податківців.

Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, тобто застосування судами норм матеріального права при вирішенні цієї справи без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, а саме: від 11.03.2020 у справі №640/21019/18, від 03.08.2023 у справі №520/10348/19, від 05.03.2019 у справі №826/6902/15, від 12.05.2026 у справі №320/34271/24, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2022 у справі №160/3364/19.

Від товариства надійшов відзив на касаційну скаргу контролюючого органу, в якому позивач, поділяючи висновки судів першої та апеляційної інстанцій, просить залишити їх рішення без змін. У своїх доводах позивач зазначає, що наведені відповідачем постанови Верховного Суду ухвалені за інших фактичних обставин, установлених судами в тій чи іншій справі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ГУ ДПС у Харківській області було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «ЮНАЙТЕД АЛКО» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2021 по 30.06.2024, валютного законодавства за період з 01.10.2021 по 30.06.2024, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період 01.10.2021 по 30.06.2024 та іншого законодавства за відповідний період, за результатами якої складено Акт від 10.09.2024 № 42242/20-40-07-01-05/39496546 (далі - акт перевірки), за висновками якого встановлено порушення позивачем вимог:

1) п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.п. 140.4.4 п. 140.4 ст. 140 Податкового кодексу України (далі- ПК України), що на думку відповідача, призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 16 634 800 грн та до зменшення від`ємного значення об`єкту оподаткування на суму 10 491 210 грн;

2) п. 44.1, п.44.3 ст.44 ПК України, що на думку відповідача, призвело до незабезпечення зберігання первинних документів облікових та інших регістрів, бухгалтерської звітності, інших документів, інформації, з питань обчислення і сплати податків та зборів;

3) п. 198.1, 198.3 ст.198 ПК, що на думку відповідача, призвело до заниження позивачем податку на додану вартість на загальну суму ПДВ 6 921 505 грн.

Не погоджуючись із висновками акту перевірки, 23 вересня 2024 року позивач звернувся до податкового органу із письмовими запереченнями. Однак за результатами їх розгляду ГУ ДПС у Харківській області листом від 07 жовтня 2024 року № 3443/ж12/20-40-07-01-10 повідомило про залишення заперечень підприємства без задоволення, а висновків акта перевірки - без змін.

Надалі, 09 жовтня 2024 року, на підставі вказаного акта перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №00572880701, яким позивачу було визначено грошове зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 24 952 200 грн (що включає 16 634 800 грн основного платежу та 8 317 400 грн штрафних санкцій);

- №00573050701, яким товариству було зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 10 491 210 грн;

- №00573120701, яким до підприємства застосовано штрафну санкцію в розмірі 1 020 грн за незабезпечення належного зберігання первинних документів облікових та інших регістрів, бухгалтерської звітності, інших документів, інформації, з питань обчислення і сплати податків та зборів;

- №00573170701, яким позивачу визначено грошове зобов`язання з ПДВ у сумі 10 382 257,50 грн (у тому числі 6 921 505 грн за основним платежем та 3 460 752,50 грн штрафних санкцій).

Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями, які були винесені за результатами акту перевірки, 24 жовтня 2024 року ТОВ «ЮНАЙТЕД АЛКО» в порядку адміністративного оскарження було подано скаргу до ДПС України. За результатами її розгляду вищою інстанцією було прийнято рішення від 20 грудня 2024 року № 38301/6/99-00-06-01-01-06, яким скаргу позивача залишено без задоволення, а всі оскаржувані податкові повідомлення-рішення - без змін.

Вичерпання процедури адміністративного оскарження та незгода з позицією контролюючого органу стали підставою для подальшого звернення товариства до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів з цим позовом.

Висновки судів попередніх інстанцій про визнання зазначених податкових повідомлень-рішень протиправними та їх скасування обґрунтовані тим, що позивач надав як до перевірки, так і до суду належним чином оформлені первинні документи, які в сукупності з іншими доказами свідчать про факт вчинення реальних господарських операцій, які стали передумовою для формування позивачем податкових вигод за спірними господарськими операціями, тоді як доводи контролюючого органу є невмотивованими, такими, що ґрунтуються на недоведених припущеннях про порушення податкової дисципліни з боку третіх осіб, узагальненій податковій інформації, припущеннях про "ризиковість" контрагентів, і формальних недоліках супровідних документів без проведення зустрічних звірок та без дослідження первинних матеріалів попередніх ланок постачання.

Окремо суди звернули увагу на необґрунтованість донарахувань щодо дисконтування довгострокової заборгованості перед ТОВ «ЛГЗ «ПРАЙМ», вказавши на вибірковий та непослідовний підхід податкового органу в цій частині, адже відповідач визнав порушенням лише віднесення до витрат сум амортизації дисконту, але при цьому не зняв з бази оподаткування доходи, отримані позивачем від тієї самої операції дисконтування, що суперечить принципам об`єктивності. Відтак, оскільки в адміністративних справах обов`язок доказування правомірності рішення покладається на суб`єкта владних повноважень, а відповідач не спростував надані позивачем докази реальності операцій та правильності ведення обліку, суди визнали оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними.

Перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, колегія суддів КАС ВС виходить з наступного.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу. Вимоги цієї статті щодо обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, застосовуються також до нерезидентів, які здійснюють господарську діяльність на території України через постійне представництво (незалежно від наявності у нерезидента зареєстрованого (акредитованого, легалізованого) відокремленого підрозділу), та до іноземних юридичних осіб, визначених у підпункті 133.1.5 пункту 133.1 статті 133 цього Кодексу.

Відповідно до п. 44.3 ст. 44 ПК України, платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів та інформації, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством строків.

Згідно з пп. 134.1.1. п. 131.1 ст. 131 ПК України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (абзаци 1, 2 пункту 198.2 статті 198 ПК України).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно положень статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 201.1 статті 201 ПК України встановлено, що платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Наведені норми податкового законодавства дають підстави для висновку, що дохід, витрати, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість мають бути підтверджені фактично здійсненими господарськими операціями, належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність цих операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника.

Реальність (фактичне вчинення) господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності виникає у результаті руху активів, зміни зобов`язань чи власного капіталу платника, відповідності економічному змісту господарських операцій, оформлених належним чином первинними документами.

Отже, проведення будь-якої господарської операції підприємства має бути зафіксоване у порядку, встановленому правилами податкового та бухгалтерського законодавства, підтверджуватись первинними і розрахунковими документами, якими відображено зміст операцій, порядок їх виконання, зміни майнового стану платника податків.

Судами попередніх інстанцій з`ясовано, що у період, який перевірявся, господарські взаємовідносини ТОВ «ЮНАЙТЕД АЛКО» із постачальниками ґрунтувалися на чітко регламентованих договірних засадах, що передбачали детальний порядок поставки та документообігу.

Так, 01.12.2021 року між ТОВ «ЮНАЙТЕД АЛКО» та ТОВ «КОК ПРАЙМ» було укладено договір поставки №01/12/2021, згідно з яким постачальник зобов`язався передавати у власність покупця алкогольні напої партіями, склад та ціна яких визначалися у видаткових накладних та специфікаціях. Умовами цього договору (п. 2.3, 2.4) був встановлений суворий перелік супровідної документації, що мала надаватися разом із товаром, включаючи накладні, сертифікати якості та товарно-транспортні накладні спеціальної форми №1-ТН/алкогольні напої. Окремо сторони погодили термін оплати поставленого товару - до 365 календарних днів з моменту його фактичного отримання.

Аналогічні за своєю правовою природою та господарською метою відносини були встановлені позивачем і з іншим контрагентом - ТОВ «ГУРТОВА КОМПАНІЯ ДНІПРО», на підставі договору поставки № 04/03/2024 від 04.03.2024 року. Умови цього правочину також передбачали, що асортимент, кількість та ціна кожної партії товару визначаються безпосередньо у накладних, а постачальник бере на себе обов`язок забезпечити поставку у погоджений строк із одночасною передачею документів, що підтверджують якість продукції, та відповідних транспортних документів. Однак, на відміну від попереднього контрагента, у відносинах із ТОВ «ГУРТОВА КОМПАНІЯ ДНІПРО» сторони встановили термін оплати за кожну партію товару протягом 40 календарних днів з дати поставки.

На підтвердження реальності господарських операцій із вказаними контрагентами ТОВ «ЮНАЙТЕД АЛКО» були надані: договори поставки, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні спеціальної форми №1-ТН/алкогольні напої, податкові накладні, належним чином зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, платіжні доручення, банківські виписки по поточному рахунку підприємства, оборотно-сальдові відомості, звіти про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв за формою № 1-ОА, договори оренди складських та офісних приміщень, а також ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями.

Оцінивши надані позивачем документи первинного бухгалтерського обліку, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про те, що такі є належними та достатніми доказами того, що фінансово-господарські операції між позивачем та його контрагентами були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності.

Судами також з`ясовано, що як ТОВ «КОК ПРАЙМ», так і ТОВ «ГУРТОВА КОМПАНІЯ ДНІПРО» здійснювали свою діяльність на підставі ліцензій на право здійснення оптової торгівлі алкогольними напоями, крім сидру та перрі (без додання спирту), за реєстраційними номерами 990208202100062 (від 10.09.2021 року) та 990208202400011 (від 31.01.2024 року) відповідно, які були чинні на момент вчинення спірних господарських операцій. Зазначена обставина додатково свідчить про реальність таких операцій, оскільки отримання спеціального дозволу (ліцензії) на торгівлю підакцизними товарами є прямим свідченням спеціальної правосуб`єктності контрагентів та їх офіційної верифікації з боку державних органів, що підтверджує реальну спроможність суб`єктів виконувати договірні зобов`язання.

Своєю чергою доводи податкового органу щодо фіктивності господарських операцій ТОВ «ЮНАЙТЕД АЛКО» із контрагентами ТОВ «КОК ПРАЙМ» та ТОВ «ГУРТОВА КОМПАНІЯ ДНІПРО» ґрунтуються на сукупності інформації з аналітичних баз ДПС, а саме:

- відсутності у контрагентів (ТОВ «КОК ПРАЙМ», ТОВ «ГУРТОВА КОМПАНІЯ ДНІПРО») необхідної кількості трудових ресурсів, основних засобів, складських приміщень та транспортних засобів для здійснення задекларованих масштабних обсягів придбання, зберігання та реалізації алкогольної продукції;

- відсутності в інформаційних системах ДПС (ЄРПН) відомостей щодо придбання або виробництва цими контрагентами товарів (зокрема, конкретних марок алкогольної продукції), які надалі були реалізовані на адресу ТОВ «ЮНАЙТЕД АЛКО», при цьому встановлено суттєві розбіжності між обсягами купленого та проданого товару;

- контрагенти позивача віднесені до категорії ризикових платників податків (п. 8 Критеріїв ризиковості);

- ТОВ «ГУРТОВА КОМПАНІЯ ДНІПРО» є фігурантом кримінального провадження №720241020000058 за ч. 3 ст. 212 КК України через безпідставне оформлення нереальних операцій.

Наведені вище доводи та аргументи, які були покладені в основу акту за наслідками податкової перевірки ТОВ «ЮНАЙТЕД АЛКО» за вказаним епізодом, були детально оцінені та проаналізовані судами попередніх інстанцій.

Так, аналізуючи доводи податкового органу щодо відсутності у контрагентів позивача, на думку податкового органу, необхідної кількості трудових ресурсів, основних засобів, складських приміщень та транспортних засобів для здійснення задекларованих обсягів придбання, зберігання та реалізації алкогольної продукції, судами попередніх інстанцій було враховано, що Верховний Суд неодноразово висловлював позицію про те, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності у останніх основних фондів, тощо. Відсутність у контрагента добросовісного платника податку, яким є позивач, матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання таким платником господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем (замовником).

Суди також врахували, що Верховний Суд неодноразово зазначав у своїх рішеннях, що висновки податкового органу про нереальність здійснення господарських операцій, які зроблені виключно на підставі аналізу баз даних АІС «Податковий блок» та податкової інформації щодо контрагентів позивача, є неприйнятними, оскільки співставлення даних податкової звітності з даними внутрішніх баз даних контролюючого органу як етапу контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства й аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника. Так само податкова інформація щодо контрагентів суб`єкта господарювання у ланцюгах постачання носить виключно інформативний характер та не є безперечним свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку. Без встановлення у судовому порядку обставин відсутності у контрагентів суб`єкта господарювання основних засобів, трудових ресурсів тощо, висновки податкового органу про нереальність господарських операцій з огляду на зазначені обставини носять лише характер припущень.

Колегія суддів погоджується із такими висновками судів попередніх інстанцій про те, що сама по собі недостатність персоналу, відсутність власних транспортних засобів, виробничо-складських приміщень не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань за укладеними договорами.

Також у постанові від 03.09.2019 у справі №810/3790/17 Верховний Суд вказав, що, стверджуючи про порушення контрагентами податкового законодавства, контролюючий орган повинен був провести зустрічні звірки з метою документального підтвердження спірних господарських відносин, а також підтвердження виду, обсягу, характеру операцій та повноти розрахунків, для з`ясування їх реальності та правомірності відображення в обліку платника податків. Проте доказів проведення перевірок та/або зустрічних звірок щодо контрагентів позивача матеріали справи не містять.

Окрім того, слід зауважити, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально поставляти на їх адресу товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти, можливо, і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Тобто, лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагентів може свідчити про незаконність формування показників податкової звітності за такими операціями.

Однак у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Надаючи правову оцінку твердженням контролюючого органу про те, що Контрагент позивача (ТОВ «ГУРТОВА КОМПАНІЯ ДНІПРО») є фігурантом кримінального провадження ?а статтею про ухилення від сплати податків, слід враховувати, що внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей по кримінальному провадженню не спростовує фактичного здійснення операцій між позивачем та його контрагентом, а сама по собі наявність досудового розслідування не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій. Крім того, матеріали досудового розслідування по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань, не є доказом, а лише відомостями про джерело тих обставин, які можуть стати доказами у податковому спорі після їх закріплення належним процесуальним шляхом. Належними ж доказами можуть бути лише встановлені вироком суду обставини, у тому числі щодо причетності або обізнаності позивача у цьому.

Верховними Судом вже сформована стала та послідовна практика з цього питання. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 липня 2022 року у справі №160/3364/19, виснувала, зокрема, що платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов`язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом.

Велика Палата Верховного Суду також звернула увагу на те, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі лише наявність вироку щодо контрагента платника податків, факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Враховуючи наведене вище у сукупності, суди попередніх інстанцій дійшли цілком обґрунтованих висновків про те, що господарські операції між позивачем ТОВ «КОК ПРАЙМ» та ТОВ «ГУРТОВА КОМПАНІЯ ДНІПРО» документально підтверджені та фактично здійснені; відповідачем не надано доказів, які б визначали відсутність у позивача відповідних розрахункових та інших первинних документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, невідповідність господарських операцій цілям та завданням діяльності позивача, їх збитковості тощо, які б окремо або в сукупності вказували на те, що вчинення таких операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

Надаючи правову оцінку висновкам контролюючого органу щодо неправомірного формування позивачем інших операційних витрат за операцією дисконтування довгострокової заборгованості перед ТОВ «ЛІКЕРО-ГОРІЛЧАНИЙ ЗАВОД «ПРАЙМ» та санкціям за ненадання первинної документації, Суд зазначає таке.

Підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень в цій частині слугувало, зокрема, твердження податкового органу про непідтвердження дати виникнення заборгованості за договором комісії № 25-04/19 від 25.04.2019 року та неможливість її кваліфікації як довгострокової, що, на думку податківців, призвело до безпідставного завищення позивачем витрат на суму 57 808 027 грн.

Досліджуючи правову природу та фактичний зміст господарських операцій позивача з дисконтування заборгованості перед ТОВ «ЛІКЕРО-ГОРІЛЧАНИЙ ЗАВОД «ПРАЙМ», судами встановлені наступні обставини.

25 квітня 2019 року між ТОВ «ЮНАЙТЕД АЛКО» та ТОВ «ЛІКЕРО-ГОРІЛЧАНИЙ ЗАВОД «ПРАЙМ» було укладено договір комісії №25-04/19, за умовами якого ТОВ «ЮНАЙТЕД АЛКО», виступаючи в ролі Комісіонера, взяло на себе зобов`язання здійснювати реалізацію алкогольної продукції від власного імені, але за рахунок Комітента, за що передбачалася комісійна винагорода у розмірі 7,5% від вартості реалізованого товару.

Договір містив чіткий перелік обов`язків Комісіонера, зокрема, щодо виконання доручення на найбільш вигідних для Комітента умовах, забезпечення належного збереження отриманого на комісію майна, перевірки його якості та перерахування отриманих коштів не пізніше 120 календарних днів з моменту отримання звіту про виконану роботу.

Станом на 31 грудня 2021 року, за результатами виконання наведених вище договірних зобов`язань, у позивача перед ТОВ «ЛГЗ «ПРАЙМ» утворилася заборгованість у загальному розмірі 125 000 000,00 грн, що підтверджується актами звірки взаємних розрахунків.

З метою врегулювання порядку погашення вказаної суми, сторонами того ж дня була укладена Додаткова угода від 25.04.2019 року №25-04/19, якою терміни виплати основних частин боргу були перенесені на другий квартал 2029 року, що відповідно свідчить про довгостроковий характер такого зобов`язання та зумовлює обов`язок платника податків відображати таку заборгованість у балансі за її теперішньою вартістю.

Відображення в бухгалтерському обліку господарських операцій за довгостроковою дебіторською заборгованістю та довгостроковими зобов`язаннями здійснюється відповідно до П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 08.10.1999 №237, П(С)БО 11 «Зобов`язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 № 20, П(С)БО13 «Фінансові інструменти», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.11.2001 № 559 та Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 № 291.

Згідно з вимогами пункту 4 П(С)БО 11 «Зобов`язання» довгостроковим є зобов`язання, яке буде погашено протягом періоду, що перевищує 12 місяців з дати балансу, а його оцінка має здійснюватися шляхом дисконтування майбутніх платежів.

Теперішня вартість - це дисконтована сума майбутніх платежів (за вирахуванням суми очікуваного відшкодування), яка, як очікується, буде потрібна для погашення зобов`язання в процесі звичайної діяльності підприємства. Ставка дисконту базується на ринковій ставці відсотка (до вирахування податку), що використовується в операціях з аналогічними активами та зобов`язаннями. За відсутності ринкової ставки відсотка ставка дисконту базується на ставці відсотка на можливі позики підприємства або розраховується за методом середньозваженої вартості капіталу підприємства. Cтавка дисконтування складається з трьох складових:

- відсоткова ставка на позикові кошти - це та винагорода, яку отримав би кредитор, якби надав у користування на певний строк певну суму коштів;

- відсоткова ставка кредитного ризику - ризик, який враховує кредитор у разі неповернення позиченої суми;

- очікувана процентна ставка інфляції.

Під час визначення ставки дисконту враховуються ризики, крім ризиків, що були враховані під час визначення майбутніх грошових потоків. Фінансові інструменти в бухгалтерському обліку поділяються на фінансові активи, фінансові зобов`язання, інструменти власного капіталу і похідні фінансові інструменти, визнання та оцінка яких може здійснюватися відповідно до П(С)БО 13.

Аналіз матеріалів справи свідчить, що за результатами відображення в обліку операцій із дисконтування довгострокового зобов`язання, яке виникло на підставі договору комісії від 25.04.2019 року № 25-04/19, ТОВ «ЮНАЙТЕД АЛКО» задекларувало доходи в сумі 79 578 281,00 грн, що були включені до об`єкта оподаткування, та понесло витрати у розмірі 58 425 347,00 грн. Достовірність вказаних показників підтверджується повним пакетом регістрів бухгалтерського обліку, зокрема, картками рахунків 55 «Інші довгострокові зобов`язання», 949 «Інші витрати операційної діяльності», 719 «Інші доходи від операційної діяльності», 746 «Інші доходи від звичайної діяльності», а також звітами про фінансові результати (Форма №2) та детальними розшифровками Форми №2 за 2021, 2022 та 2023 роки.

Водночас в акті перевірки контролюючий орган дійшов висновку про наявність суттєвих відхилень між показниками звітів про фінансові результати та даними бухгалтерського обліку, визначеного відповідно до стандартів П(С)БО 16. За розрахунками відповідача, такі розбіжності за період з 01.10.2021 по 30.06.2024 склали 6 416 654 грн за рядком «Інші операційні витрати» та 51 391 373 грн за рядком «Інші витрати». Це стало підставою для твердження податкового органу про неправомірне завищення позивачем суми витрат на загальну суму 57 808 027 грн через їх відображення нібито без належних підтверджуючих документів. Свою позицію відповідач мотивував тим, що дата виникнення заборгованості перед ТОВ «ЛГЗ «ПРАЙМ» за договором комісії та підстави її кваліфікації як довгострокової залишилися невстановленими.

Надаючи правову оцінку наведеним вище доводам податкового органу, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що висновки про безпідставне завищення позивачем витрат у розмірі 57 808 027 грн за операцією дисконтування заборгованості перед ТОВ «ЛГЗ «ПРАЙМ» є необґрунтованими та повністю спростовуються матеріалами справи.

Крім того, за результатами судового розгляду суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про послідовність та добросовісність дій позивача при відображенні наслідків дисконтування довгострокового зобов`язання, адже дотримуючись вимог НП(С)БО 11 «Зобов`язання» та НП(С)БО 13 «Фінансові інструменти», товариство задекларувало не лише витрати, а й отримані доходи в сумі 79 578 281 грн, які у повному обсязі було включено до об`єкта оподаткування.

Надаючи оцінку доводам контролюючого органу, суди першої та апеляційної інстанцій також звернули увагу на непослідовність його позиції, з огляду на те, що, визнаючи порушенням віднесення до витрат амортизації дисконту в сумі 58 425 347 грн за вказаним епізодом, відповідач, водночас, залишив у складі доходів та в базі оподаткування суму дисконту від цієї ж самої операції в розмірі 79 578 281 грн.

Відтак, оскільки відповідач не надав до суду належних доказів завищення позивачем витрат і не обґрунтував підстав для вибіркового підходу до оцінки наслідків однієї господарської операції, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про необґрунтованість відповідних висновків Акта перевірки.

Аналізуючи правомірність застосування фінансової санкції за незабезпечення належного зберігання первинних документів облікових та інших регістрів, бухгалтерської звітності, інших документів, інформації, з питань обчислення і сплати податків та зборів, Суд зазначає таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що під час здійснення документальної перевірки ТОВ «ЮНАЙТЕД АЛКО» фактично надавало на запити контролюючого органу вичерпний перелік первинної документації, розшифровки бухгалтерських показників та регістри обліку. Наявність у матеріалах справи необхідної документації, яка дозволяє достовірно ідентифікувати зміст, обсяг та учасників проведених операцій, повністю спростовує висновки податкового органу про порушення позивачем вимог щодо зберігання таких документів.

Колегія суддів також враховує, що аргументи касаційної скарги в цій частині мають суто декларативний характер, адже скаржник обмежився лише цитуванням положень Акта перевірки, не навівши жодних обґрунтувань щодо помилковості висновків судів попередніх інстанцій або невірного застосування ними норм матеріального права.

Згідно з приписами частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається виключно на відповідача. Таким чином, саме на ГУ ДПС у Харківській області покладено тягар доведення законності прийняття оскаржуваних рішень, який відповідачем в даному випадку виконаний не був.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність правових підстав для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.10.2024 року № 00572880701, № 00573050701, № 00573120701 та №00573170701.

При цьому, Верховний Суд враховує, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій є результатом оцінки наявних у їх розпорядженні доказів. Суд касаційної інстанції не може не погодитись із такими, оскільки така оцінка судами здійснена з дотриманням вимог процесуального закону щодо повного та всебічного з`ясування всіх обстави справи на підставі належних та допустимих доказів.

Касаційна скарга не містить доводів та доказів, які б спростовували помилковість встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи або їх неправильної оцінки.

У касаційній скарзі відповідач посилається на те, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено рішення з порушенням норм матеріального права та недотриманням норм процесуального права, із вказівкою про незастосування висновків, викладених у постановах Верховного Суду, однак, при цьому посилається на правові позиції Верховного Суду, пов`язані виключно з критеріями оцінки доказів та висновками, здійсненими за результатами їх дослідження, що не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм права, без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

В решті обґрунтування касаційної скарги аналогічні доводам, наведеним відповідачем під час розгляду справи у судах попередніх інстанцій, і зводяться виключно до незгоди з оцінкою судами обставин справи, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, скаржником не зазначено. Тобто, фактично відповідач у касаційній скарзі просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин у справі, проте це знаходиться за межами касаційного перегляду, встановленими частиною першою статті 341 КАС України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржувані рішення є обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2026 року залишити без змін, а касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області, - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя І.Л. Желтобрюх

Судді О.В. Білоус

Н.Є. Блажівська