Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №380/793/24 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 380/793/24

адміністративне провадження № К/990/40435/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,

суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року (суддя: Морська Г.М.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2024 року (судді: Бруновська Н.В., Качмар В.Я., Хобор Р.Б.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - Управління стратегічних розслідувань в Черкаській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

ОСОБА_1 (далі також - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України (далі також - відповідач, Департамент), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Управління стратегічних розслідувань в Черкаській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України (далі також - третя особа, Управління), в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати пункт 1 наказу Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 14 грудня 2023 року № 461 «Про застосування дисциплінарних стягнень стосовно окремих працівників УСР в Черкаській області» в частині застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільненні зі служби в поліції;

- визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 14 грудня 2023 року № 773 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції з 25 грудня 2023 року відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України;

- поновити з 26 грудня 2023 року ОСОБА_1 на посаді начальника 1-го сектору (протидії корупції) управління стратегічних розслідувань в Черкаській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, стягнувши з Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що оскаржуваними наказами її протиправно притягнуто до дисциплінарної відповідальності та звільнено зі служби в поліції за результатами службового розслідування, призначеного у зв`язку зі складанням щодо неї протоколів про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 124 та 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП України), за обставинами дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) за участю її автомобіля. Позивачка указувала, що ДТП сталася без потерпілих у позаслужбовий час, коли вона не виконувала службових обов`язків та перебувала без форменого одягу і спеціальних засобів. Також вважала протиправним призначення службового розслідування, посилаючись на частину п`яту статті 14 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, відповідно до якої у разі надходження матеріалів про вчинення поліцейським адміністративного правопорушення службове розслідування не призначається, а рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності приймається на підставі таких матеріалів. Крім того, позивачка вважала необґрунтованим застосування до неї найбільш суворого дисциплінарного стягнення - звільнення зі служби, указуючи, що відповідач не врахував відсутність у неї чинних дисциплінарних стягнень, наявність заохочень і нагород, службову характеристику та її статус одинокої матері. Позивачка посилалася на те, що звільнення вплинуло на права дитини, яка перебуває на її утриманні. У цьому контексті позивачка вказувала на частину третю статті 184 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), якою встановлено гарантії щодо звільнення одиноких матерів.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2024 року, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що факт вчинення позивачкою ДТП та керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння підтверджується матеріалами службового розслідування та іншими дослідженими доказами, а вчинені нею дії свідчать про порушення вимог законодавства, Присяги поліцейського, Дисциплінарного статуту Національної поліції України та правил професійної етики.

При цьому суди відхилили доводи позивачки про те, що ДТП сталася у позаслужбовий час, коли вона не виконувала службових обов`язків, була без форменого одягу та спеціальних засобів. Суди вважали, що характер правового статусу поліцейського та встановлені для нього вимоги щодо дотримання службової дисципліни, Присяги і правил професійної етики не обмежуються часом безпосереднього виконання службових повноважень. Суди вважали, що, з огляду на встановлені законодавством особливості служби в поліції та обов`язок поліцейського дотримуватися встановлених стандартів поведінки незалежно від місця і часу перебування, вчинення позивачкою відповідних дій у позаслужбовий час не виключало можливості притягнення її до дисциплінарної відповідальності. Суди також врахували, що подібна поведінка, негативно впливає на авторитет поліції та довіру до неї.

Доводи позивачки щодо протиправності призначення службового розслідування з посиланням на частину п`яту статті 14 Дисциплінарного статуту Національної поліції України суди першої та апеляційної інстанції оцінили як безпідставні, указавши на те, що матеріали про адміністративне правопорушення, складені щодо позивачки, на момент призначення службового розслідування до Департаменту не надходили і були отримані відповідачем уже в ході службового розслідування на його запит до органу патрульної поліції. При цьому службове розслідування щодо неї призначено за наслідком надходження до відповідача інформаційної довідки УСР в Черкаській області від 13 листопада 2023 року № 5179/55/122/01-2023.

Стосовно доводів позивачки про необґрунтованість застосування щодо неї найбільш суворого дисциплінарного стягнення суд апеляційної інстанції зазначив, що захід дисциплінарного впливу відповідач застосував обґрунтовано, розсудливо та пропорційно. При цьому відповідач урахував характер та обставини вчиненого проступку, його наслідки, ступінь вини позивачки, її особу, попередню поведінку, тривалість служби та рівень знань про порядок служби.

Посилання позивачки на частину третю статті 184 КЗпП України суди першої та апеляційної інстанцій також відхилили, зазначивши, що вважаючи, що передбачені цією статтею гарантії щодо звільнення одиноких матерів не підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Суди виходили з того, що правовідносини, пов`язані з проходженням та припиненням служби в поліції, регулюються спеціальним законодавством, а саме Законом України «Про Національну поліцію».

Підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційну скаргу подано з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), з огляду на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування статті 184 КЗпП України за подібних правовідносин.

ОСОБА_1 зазначає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення статті 19 Дисциплінарного статусу Національної поліції України та статті 184 КЗПП України. Зокрема, скаржниця вказує, що відповідно до вимог статті 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України дисциплінарна комісія мала врахувати характер проступку, допущеного нею, обставини його вчинення, її особу, ступінь вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку та ставлення до служби.

Скаржниця стверджує, що матеріали справи містять відомості про обставини, які характеризують її позитивно, зокрема наявність нагород, відсутність дисциплінарних стягнень за вісім років служби та позитивну службову характеристику, відповідно до якої вона сумлінно виконувала службові обов`язки, виявляла завзяття до роботи та лідерські якості. Водночас ці обставини, за її доводами, не були враховані та відображені дисциплінарною комісією під час визначення виду стягнення, а суди, оцінюючи обґрунтованість застосування найбільш суворого дисциплінарного стягнення, не надали їм належної оцінки.

ОСОБА_1 також посилається на частину п`яту статті 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, зазнаючи, що вона допускає врахування й інших обставин, що пом`якшують відповідальність поліцейського. Скаржниця вважає, що до таких обставин могли бути віднесені передбачені статтею 184 КЗпП України гарантії щодо заборони звільнення одиноких матерів. На її думку, застосовуючи дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення, відповідач мав урахувати також її сімейний стан та необхідність забезпечення прав та інтересів дитини.

Скаржниця наголошує, що на необхідності врахування зазначених обставин вона неодноразово зазначала під час розгляду справи судами попередніх інстанцій.

ОСОБА_1 також вважає помилковим висновок судів першої та апеляційної інстанцій про незастосовність до спірних правовідносин положень статті 184 КЗпП України. Скаржниця вказує, що Закон України «Про Національну поліцію» не містить гарантій щодо звільнення вагітних жінок та жінок, які мають дітей, тоді як стаття 1 КЗпП України визначає сферу його дії щодо трудових відносин усіх працівників, а стаття 184 цього Кодексу не встановлює винятків залежно від виду діяльності чи місця роботи. Скаржниця вважає, що передбачені цією нормою гарантії мають застосовуватися до жінок незалежно від місця їх роботи.

Скаржниця зазначає, що дискреційні повноваження уповноваженого органу щодо застосування дисциплінарного стягнення не є необмеженими та мають здійснюватися з дотриманням вимог Дисциплінарного статуту Національної поліції України. Такий орган не вправі на власний розсуд ігнорувати встановлені законом критерії визначення виду дисциплінарного стягнення, зокрема вимоги статті 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України та положення статті 184 КЗпП України.

Позиція інших учасників справи

Заперечуючи проти вимог касаційної скарги, відповідач у відзиві зазначив, що ухвалені у справі судові рішення є законними та обґрунтованими, а тому підстави для їх скасування відсутні.

Рух касаційної скарги

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06 грудня 2024 року (судді: Загороднюк А.Г., Єресько Л.О., Соколов В.М.) визнано поважними причини пропуску строку ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2024 року у справі № 380/793/24; відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2024 року у справі №380/793/24.

Ухвалою Верховного Суду від 15 вересня 2026 року (суддя: Загороднюк А.Г.)призначено справу до розгляду.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

ОСОБА_1 проходила службу на посаді начальника 1-го сектору (протидії корупції) управління стратегічних розслідувань в Черкаській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України.

13 листопада 2023 року до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України надійшла інформаційна довідка УСР в Черкаській області № 5179/55/122/01-2023 про складення 12 листопада 2023 року адміністративного протоколу відповідно до статті 124 КУпАП України стосовно капітана поліції ОСОБА_1 , начальника 1-го сектору (протидії корупції) цього управління, за фактом порушення нею правил дорожнього руху, скоєння дорожньо-транспортної пригоди автомобілем HYUNDAI ELANTRA, номерний знак НОМЕР_1 , що мала місце на вулиці Шевченка, 187 у місті Черкасах.

На місці дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 відмовилася від проходження огляду на стан спяніння в установленому законом порядку за допомогою газоаналізатора «Alcotest Drager», та здала на дослідження біологічний матеріал (кров і сечу) у медичному закладі Комунальному закладі «Черкаський обласний наркологічний диспансер».

З метою встановлення обставин зазначеної події, наказом Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України «Про призначення службового розслідування» від 13 листопада 2023 року № 266-п призначено службове розслідування.

За результатами проведення службового розслідування начальником Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України затверджено Висновок службового розслідування щодо вчинення дисциплінарного проступку капітаном поліції ОСОБА_1 (далі - висновок).

У висновку зазначено, що 13 листопада 2023 року за вих. №15221/55/01 з Департаменту до Управління патрульної поліції в Черкаській області направлено листа на отримання копій адміністративних матеріалів, а також рапортів поліцейських, пояснень понятих, актів (висновків) про проведення оглядів на стан спяніння та інших документів, складених 12 листопада 2023 року стосовно ОСОБА_1 .

Також, відповідно до статей 25-27 Закону України «Про Національну поліцію», підпункту 40 пункту 4 Положення про Національну поліцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 року № 877, перевірено базу даних Інформаційного порталу Національної поліції та встановлено, що в Управлінні патрульної поліції в Черкаській області за фактом ДТП внесені відомості до Єдиного обліку від 12 листопада 2023 року № 7379.

Як зазначено у фабулі ЄО № 7379, 12 листопада 2023 року о 21:00 надійшло повідомлення зі служби « 102» про те, що 12 листопада 2023 року о 20:58 за адресою: Соснівський район, м. Черкаси, бульвар Шевченка, біля обласної державної адміністрації авто в`їхало в бордюр. Заявник Гриценко, тел. НОМЕР_2 .

Прибувши за вказаною адресою, нарядом поліції факт ДТП підтверджено, на місці знаходився автомобіль HYNDAI ELANTRA, номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка рухалася по бульвару Шевченка в м. Черкасах та здійснила наїзд на бордюрний камінь внаслідок чого транспортний засіб зазнав механічних пошкоджень та матеріальних збитків. Під час даної події в автомобілі також перебували пасажири ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в яких поліцейськими відібрані пояснення. Також на місці були присутні два свідка події ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в яких також відібрані пояснення. На місці ДТП присутні камери відео спостереження перехрестя бульвару Шевченка та вул. Лазарєва безпечна Черкащина, кафе Грузинська кухня, бар Олдскул.

За фактом ДТП патрульними поліцейськими складено адміністративний протокол за статтею 124 КУпАП серії ААД № 625991, також схему місця події, відібрано пояснення у всіх учасників події. Крім цього, у фабулі ЄО зазначено, що під час спілкування з водієм в ОСОБА_1 виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, хитка хода та запропоновано пройти обстеження у встановленому законом порядку на місці події, на що остання відмовилася та їй запропоновано пройти обстеження у лікаря нарколога в Комунальному закладі «Черкаський обласний наркологічний диспансер», де остання здала біологічну речовину. Подію зафіксовано на нагрудні бодікамери патрульних поліцейських №№ 472416, 471875.

Опитана 11 грудня 2023 року капітан поліції ОСОБА_1 в поясненні вказала, що з інкримінуванням порушення службової дисципліни вона не погоджується, висловила бажання скористатися своїм правом, визначеним в статті 63 Конституції України.

Опитаний під час службового розслідування за згодою ОСОБА_6 , лікар-нарколог Комунального некомерційного підприємства «Черкаське обласне наркологічне підприємство Черкаської обласної ради» (далі - КНП ЧОНД), вказав, що 12 листопада 2023 року о 09:00 він заступив на добове чергування до КНП ЧОНД на проспекті Хіміків, 62 в м. Черкаси. 12 листопада 2023 року близько в 22:00 до КНП ЧОНД працівники патрульної поліції доставили громадянку ОСОБА_1 , від якої чутно запах алкоголю та останній запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння за допомогою приладу «Алконт», який має сертифікат і проходить щорічну повірку. При цьому, лікар провів з ОСОБА_1 інструктаж і розповів як правильно продуватися, але остання умисно не виконувала інструкцію і намагалася уникнути продувки газоаналізатора, імітувала, що видихає, а насправді вдихала в себе. Більше 5 разів лікар ОСОБА_7 пропонував ОСОБА_1 продути пристрій, але вона імітувала і умисно цього не робила, що зафіксовано на відеокамерах поліцейських. При цьому, ОСОБА_1 вимагала здати аналізи сечі і крові на вміст алкоголю, що зроблено. Приблизно в 23:00 год. 12 листопада 2023 року лікар повторно запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння за допомогою газоаналізатора «Алконт». ОСОБА_1 його продула і результат показав 1,6 проміле. Як вказує лікар ОСОБА_7 , за процедурою він запропонував через 15 хвилин пройти повторно огляд за допомогою «Алконта», але ОСОБА_1 почала телефонувати комусь і в подальшому порушуючи процедуру знов почала імітувати продувку, але нічого не виходило. Лікар-нарколог ОСОБА_7 зазначив, що аналізи сечі і крові у ОСОБА_1 відібрано в присутності жінки поліцейського в двох екземплярах. Вони були опломбовані і поміщені в спеціальний холодильник для подальшого проведення аналізів в лабораторії. Зі слів лікаря, ОСОБА_1 поводила себе тактовно по відношенню до нього як спеціаліста. Медичний огляд проведено в повному обсязі відповідно до протоколу огляду на стан алкогольного та наркологічного сп`яніння.

Під час службового розслідування дисциплінарною комісією проглянуто записи з нагрудних камер поліцейських записаних 12 листопада 2023 року стосовно подій за участю капітана поліції ОСОБА_1 . Переглядом записів зазначених камер установлено, що на місці ДТП видно автомобіль HYNDAI ELANTRA, номерний знак НОМЕР_1 , з явними пошкодженнями, також видно, що ОСОБА_1 просить поліцейського зробити так, щоб вона нібито не була за кермом, а саме «керував автомобілем хтось з її друзів, які на час ДТП перебували в салоні її авто». В подальшому ОСОБА_1 не погоджується пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці вчинення ДТП. Надалі, на записі видно, що ОСОБА_1 в приміщенні КНП ЧОНД поводить себе нетактовно по відношенню до працівників патрульної поліції, а саме постійно зазначає, що вони на неї здійснюють тиск. Також видно, що ОСОБА_1 дійсно порушує інструкцію продувки в алкотестер, а саме імітує продування з метою уникнути відповідальності, на неодноразові зауваження лікаря-нарколога його вимоги навмисно не виконує.

Крім того, матеріали службового розслідування містять висновок Комунального некомерційного підприємства «Черкаське обласне наркологічне підприємство Черкаської обласної ради» від 12 листопада 2023 року № 756, підписаний ОСОБА_7 - лікарем-наркологом, із змісту якого видно, що станом на 12 листопада 2023 року в 22:00 год. ОСОБА_1 встановлений діагноз: «Стан алкогольного сп`яніння».

За результатами службового розслідування дисциплінарна комісія дійшла висновку про порушення ОСОБА_1 вимог пунктів 1, 2 частини першої статті 18 та статті 64 Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію», пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 7, 11, 13 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII, абзаців 1, 2 частини п`ятої статті 14 Закону України від 30 червня 1993 року № 3353-ХІІ «Про дорожній рух», підпункту 2.3 «б», 12.1 та пункту 2.9 «а» розділу II Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, наказу Національної поліції України від 19 липня 2022 року №507 «Про заходи щодо зміцнення службової дисципліни та дотримання законності в діяльності поліції», що виразилося у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, порушенні Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортного засобу, а також недотриманні та невиконанні статутів і наказів.

Пунктом 1 наказу Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 14 грудня 2023 року №461 «Про застосування дисциплінарних стягнень стосовно окремих працівників УСР в Черкаській області» капітана поліції ОСОБА_1 , начальника 1-го сектору (протидії корупції) управління стратегічних розслідувань в Черкаській області Департаменту Стратегічних розслідувань Національної поліції України, наказано звільнити зі служби в поліції.

На підставі зазначеного наказу, наказом начальника Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 14 грудня 2023 року № 773 о/с «По особовому складу» капітана поліції ОСОБА_1 , начальника першого сектору (протидії корупції) управління стратегічних розслідувань в Черкаській області, на підставі пункту 6 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» звільнено зі служби в поліції з 25 грудня 2023 року.

Не погодившись з правомірністю наказів Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 14 грудня 2023 року № 461, від 14 грудня 2023 року № 773 о/с, ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року №580-VIII (далі - Закон України «Про Національну поліцію»).

Частинами першою, третьою статті 8 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Накази, розпорядження та доручення вищих органів, керівників, посадових та службових осіб, службова, політична, економічна або інша доцільність не можуть бути підставою для порушення поліцейським Конституції та законів України.

Згідно з частиною першою статті 64 Закону України «Про Національну поліцію» особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: «Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки».

Відповідно до положень статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини;4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Відповідно до частин першої, другої статті 19 Закону України «Про Національну поліцію» у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Дисциплінарний статут Національної поліції України затверджено Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15 березня 2018 року № 2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут).

Частиною першою статті 1 Дисциплінарного статуту визначено, що службова дисципліна - це дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Частиною третьою статті 1 Дисциплінарного статуту встановлено, що службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов`язує поліцейського: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; 3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; 5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; 6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; 7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; 8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; 9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень; 10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів; 11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; 12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення; 13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції; 14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння.

Відповідно до статті 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Згідно зі статтею 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

Згідно зі статтею 14 Дисциплінарного Статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою.

Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

Відповідно до статті 15 Дисциплінарного Статуту проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії.

За результатами проведеного службового розслідування дисциплінарна комісія приймає рішення у формі висновку.

Частиною першою статті 19 Дисциплінарного Статуту визначено, що у висновку за результатами службового розслідування зазначаються: 1) дата і місце складання висновку, прізвище та ініціали, посада і місце служби членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування; 2) підстава для призначення службового розслідування; 3) обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку; 4) пояснення поліцейського щодо обставин справи; 5) пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; 6) пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; 7) документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 8) відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; 9) причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; 10) висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; 11) вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку.

Частиною третьою статті 19 Дисциплінарного Статуту встановлено, що під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Відповідно до частини четвертої статті 19 Дисциплінарного Статуту обставинами, що пом`якшують відповідальність поліцейського, є: 1) усвідомлення та визнання своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку; 2) попередня бездоганна поведінка; 3) високі показники виконання повноважень, наявність заохочень та державних нагород; 4) вжиття заходів щодо запобігання, відвернення або усунення негативних наслідків, які настали або можуть настати внаслідок вчинення дисциплінарного проступку, добровільне відшкодування завданої шкоди; 5) вчинення проступку під впливом погрози, примусу або через службову чи іншу залежність; 6) вчинення проступку внаслідок неправомірних дій керівника.

Згідно з частиною п`ятою статті 19 Дисциплінарного Статуту для цілей застосування конкретного виду дисциплінарного стягнення можуть враховуватися й інші, не зазначені у частині четвертій цієї статті, обставини, що пом`якшують відповідальність поліцейського.

Відповідно до частини шостої статті 19 Дисциплінарного Статуту обставинами, що обтяжують відповідальність поліцейського, є: 1) вчинення дисциплінарного проступку у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння; 2) вчинення дисциплінарного проступку повторно до зняття в установленому порядку попереднього стягнення; 3) вчинення дисциплінарного проступку умисно на ґрунті особистої неприязні до іншого поліцейського, службовця, у тому числі керівника, чи помсти за дії чи рішення стосовно нього; 4) настання тяжких наслідків, у тому числі збитків, завданих вчиненням дисциплінарного проступку; 5) вчинення дисциплінарного проступку на ґрунті ідеологічної, релігійної, расової, етнічної, гендерної чи іншої нетерпимості.

За змістом частини восьмої статті 19 Дисциплінарного Статуту під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд нагадує, що згідно з положеннями статті 341 КАС України як суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Спір у цій справі виник у зв`язку з прийняттям відповідачем наказів від 14 грудня 2023 року № 461 та від 14 грудня 2023 року № 773 о/с, якими позивачку притягнуто до дисциплінарної відповідальності та звільнено зі служби в органах поліції на підставі пункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» у зв`язку з реалізацію дисциплінарного стягнення.

В основу мотивів притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності та застосування до неї стягнення у вигляді звільнення покладено встановлення обставин про те, що позивачка керувала транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, порушила Правила дорожнього руху, чим спричинила дорожньо-транспортну пригоду та пошкодження транспортного засобу, що, за висновком відповідача, свідчило про порушення вимог нормативно-правових актів, які регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського.

Обґрунтовуючи протиправність зазначених наказів, позивачка, зокрема, посилалася на безпідставність застосування до неї найбільш суворого виду дисциплінарного стягнення, а також на положення частини третьої статті 184 КЗпП України, якою встановлено гарантію щодо заборони звільнення одиноких матерів.

Суди попередніх інстанцій у задоволенні позову відмовили. При цьому суди виходили з правомірності притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності та застосування до неї дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, а також вважали відсутніми підстави для застосування до спірних правовідносин гарантій, передбачених частиною третьою статті 184 КЗпП України.

У касаційній скарзі позивачка оскаржує зазначені висновки судів попередніх інстанцій, вказуючи, зокрема, на неправильне застосування судами положень статті 19 Дисциплінарного статуту в частині оцінки обґрунтованості застосування до неї найбільш суворого дисциплінарного стягнення. На її думку, суди не надали належної оцінки доводам щодо обставин, які підлягали врахуванню під час визначення виду дисциплінарного стягнення. Крім того, позивачка вказує на неправильне застосування судами положень статті 184 КЗпП України та вважає помилковим висновок про незастосовність передбачених цією нормою гарантій до спірних правовідносин.

Касаційне провадження у справі відкрито на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, з огляду на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування статті 184 КЗпП України у подібних правовідносинах.

Переглядаючи оскаржені судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та з урахуванням установлених статтею 341 КАС України меж касаційного перегляду, Верховний Суд зазначає таке.

Відповідно до частини восьмої статті 19 Дисциплінарного статуту під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Зміст наведеної норми свідчить про те, що законодавець пов`язує вибір виду дисциплінарного стягнення не лише з установленим фактом вчинення дисциплінарного проступку та його тяжкістю, а й з необхідністю індивідуалізації дисциплінарної відповідальності з урахуванням обставин, що характеризують особу поліцейського, його попередню поведінку, ставлення до служби, а також наявність обставин, що пом`якшують або обтяжують відповідальність.

При цьому відповідно до частини п`ятої статті 19 Дисциплінарного статуту для цілей застосування конкретного виду дисциплінарного стягнення можуть враховуватися й інші, не зазначені у частині четвертій цієї статті, обставини, що пом`якшують відповідальність поліцейського.

Як убачається з позовної заяви, заперечуючи правомірність звільнення, позивачка посилалася, зокрема, на те, що під час визначення виду дисциплінарного стягнення відповідач всупереч зазначених вимог статті 19 Дисциплінарного статуту не врахував обставини, які характеризують її особу та ставлення до служби, зокрема позитивну характеристику, наявність нагород, відсутність дисциплінарних стягнень протягом усього періоду служби, а також інші обставини, що, на її думку, мали бути враховані як такі, що пом`якшують відповідальність.

Проте, зі змісту оскаржених судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій слідує, що суд першої інстанції оцінки цим доводам не надав. У мотивувальній частині рішення суду першої інстанції не встановлено, чи містили матеріали службового розслідування відомості про зазначені позивачкою обставини, чи були вони досліджені дисциплінарною комісією та чи враховувалися під час вирішення питання про вид дисциплінарного стягнення.

Не встановив суд першої інстанції і того, з яких причин зазначені позивачкою обставини, якщо вони підтверджуються матеріалами справи, не були враховані або не вплинули на вибір дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначив, що при визначенні виду дисциплінарного стягнення відповідач урахував характер проступку, обставини його вчинення, його наслідки, особу позивачки, ступінь її вини, попередню поведінку, тривалість служби та інші обставини.

Проте наведений висновок має загальний характер і не містить належного мотивування. Зокрема, судом апеляційної інстанції в мотивувальній частині постанови не зазначено, які відомості щодо позивачки, її попередньої поведінки та ставлення до служби були враховані дисциплінарним органом, чи бралися до уваги її нагороди та відсутність дисциплінарних стягнень, а також яким чином зазначені обставини були співвіднесені з характером проступку при обранні саме такого виду дисциплінарного стягнення.

Верховний Суд звертає увагу судів попередніх інстанцій на те, що судовий контроль за рішенням суб`єкта владних повноважень у справах про притягнення до дисциплінарної відповідальності не може обмежуватися констатацією наявності у нього повноважень на застосування певного виду дисциплінарного стягнення. Адміністративний суд має перевірити, чи реалізовано такі повноваження у встановлений законом спосіб, зокрема чи дотримано визначених законом критеріїв індивідуалізації дисциплінарної відповідальності та чи наведено належне обґрунтування вибору конкретного стягнення.

Окрім цього, обґрунтовуючи протиправність звільнення, позивачка посилалася також на те, що відповідач під час вибору виду дисциплінарного стягнення не врахував її сімейні обставини.

Зокрема, позивачка зазначала, що вона є матір`ю, яка самостійно виховує дитину, та пов`язувала цю обставину як із гарантіями, передбаченими статтею 184 КЗпП України, так і з положеннями частини п`ятої статті 19 Дисциплінарного статуту, відповідно до яких для цілей застосування конкретного виду дисциплінарного стягнення можуть враховуватися й інші, не зазначені у частині четвертій цієї статті, обставини, що пом`якшують відповідальність поліцейського.

Проте, зі змісту оскаржених судових рішень убачається, що суди попередніх інстанцій належної оцінки цьому доводу не надали та не встановили фактичних обставин, необхідних для його вирішення.

Зокрема, суди не встановили на підставі належних і допустимих доказів обставини щодо наявності у позивачки дитини, її сімейного статусу, обставини виховання нею дитини та інші фактичні дані, на які вона посилалася, обґрунтовуючи необхідність урахування цих обставин при визначенні виду дисциплінарного стягнення. Не з`ясовано також, чи були ці обставини відомі відповідачу, чи повідомляла про них позивачка дисциплінарну комісію та чи були вони предметом її оцінки під час вирішення питання про застосування дисциплінарного стягнення.

Посилання судів попередніх інстанцій на те, що стаття 184 КЗпП України не підлягає застосуванню до припинення служби в поліції з огляду на спеціальне правове регулювання проходження та припинення служби, не вирішує поставленого позивачкою питання повною мірою.

У розглядуваному випадку необхідно розмежовувати питання про можливість застосування статті 184 КЗпП України як норми, що встановлює спеціальну гарантію від звільнення, та питання про те, чи можуть відповідні сімейні обставини бути враховані як інші обставини, що пом`якшують відповідальність поліцейського, відповідно до частини п`ятої статті 19 Дисциплінарного статуту.

Суди попередніх інстанцій такого розмежування не здійснили та, відповідно, не відповіли на довід позивачки, що її сімейні обставини мали бути враховані як критерій при визначенні виду дисциплінарного стягнення відповідно до положень частини п`ятої статті 19 Дисциплінарного статуту.

З урахуванням зазначених обставин висновок судів попередніх інстанцій про правомірність обраного відповідачем виду дисциплінарного стягнення та законність звільнення позивачки зі служби в поліції є передчасним.

Верховний Суд наголошує, що дискреційний характер повноважень керівника органу поліції щодо вибору виду дисциплінарного стягнення не означає можливості здійснення такого вибору без урахування встановлених законом критеріїв. Межі відповідного розсуду визначаються, зокрема, положеннями статті 19 Дисциплінарного статуту, які зобов`язують врахувати характер проступку, його обставини, особу порушника, ступінь вини, пом`якшуючі та обтяжуючі обставини, попередню поведінку поліцейського та його ставлення до служби.

Отже, з огляду на доводи позивачки, для висновку про обґрунтованість застосування відповідачем дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення необхідно встановити не лише факт вчинення нею дисциплінарного проступку та його характер, а й те, чи врахував відповідач під час визначення виду стягнення усі обставини, передбачені статтею 19 Дисциплінарного статуту, та чи здійснив належну індивідуальну оцінку особи поліцейської.

Суди попередніх інстанцій в повному обсязі обставин, необхідних для надання такої оцінки не з`ясували, як наслідок, не надали належної відповіді на доводи позивачки.

Водночас за правилами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги на підставі встановлених судами фактичних обставин.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність доказів, про перевагу одних доказів над іншими та збирати чи приймати до розгляду нові докази.

З цих підстав Верховний Суд наразі не вбачає можливості надати оцінку правильності висновків судів попередніх інстанцій щодо застосування до спірних правовідносин положень статті 184 КЗпП України, оскільки такі висновки зроблено без належного встановлення фактичних обставин, на яких ґрунтувався відповідний довід позивачки.

Як зазначалося, за змістом оскаржених судових рішень суди не встановили обставини щодо наявності у позивачки дитини, її сімейного статусу, обставин виховання дитини та інших даних, необхідних для правової оцінки наведеного доводу.

Верховний Суд зауважує, що реальність конкретної обставини фактичної дійсності не може вважатися доведеною лише через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника, адже це суперечить меті правосуддя - з`ясуванню об`єктивної істини у справі.

Відтак за відсутності встановлених фактичних обставин щодо сімейного статусу позивачки та обставин виховання нею дитини Верховний Суд позбавлений процесуальної можливості надати оцінку доводам позивачки щодо правового значення цих обставин, зокрема в контексті положень статті 184 КЗпП України.

Оскільки суди попередніх інстанцій не встановили фактичні обставини справи, які мають значення для правильного вирішення справи, а суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, Верховний Суд убачає підстави для нового розгляду цієї справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.

Згідно з частиною четвертою статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Таким чином, з урахуванням вимог частини другої статті 353 КАС України, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскаржені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасуванню із направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Судові витрати

З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359, 375 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2024 року у справі № 380/793/24 скасувати, а справу № 380/793/24 направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач судді А.Г. Загороднюк Л.О. Єресько В.М. Соколов