Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №600/2682/25-а — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 600/2682/25-а

касаційне провадження № К/990/836/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Ханової Р.Ф., Юрченко В.П.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Чернівецькій області

на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2025 року (головуючий суддя - Григораш В.О.)

та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2025 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Сушко О.О.; судді - Залімський І.Г., Мацький Є.М.)

у справі № 600/2682/25-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спліт»

до Головного управління ДПС у Чернівецькій області,

Державної податкової служби України

про визнання протиправними та скасування рішень,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Спліт» (далі - ТОВ «Спліт»; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Чернівецькій області (далі - ГУ ДПС у Чернівецькій області; відповідач-1; контролюючий орган) та Державної податкової служби України (далі - ДПС України; відповідач-2), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26 лютого 2025 року № 000005814/Ж10/24-13-07-05 та рішення ДПС України від 05 травня 2025 року № 12781/6/99-00-06-01-03-06 про результати розгляду скарги.

Чернівецький окружний адміністративний суд рішенням від 23 вересня 2025 року адміністративний позов задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 26 лютого 2025 року № 000005814/Ж10/24-13-07-05. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.

Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 02 грудня 2025 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.

ГУ ДПС у Чернівецькій області звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2025 року, постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2025 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

В обґрунтування своїх вимог відповідач-1 посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. При цьому наголошує на тому, що позивач не довів, що мобілізація конкретних водіїв унеможливила альтернативні способи доставки товару (інші перевізники, маршрути тощо). Товар поставлявся з Румунії на умовах FCA (склад продавця), аванс сплачено 21 листопада 2023 року, граничний строк сплив 19 травня 2024 року, а відтак платник мав можливість шукати альтернативи раніше, а не лише укладати договори з перевізниками, водії яких були мобілізовані. Крім того, судами проігноровано те, що сертифікат Хмельницької торгово-промислової палати № 22-01/325 видано після перевірки та прийняття рішення 04 квітня 2025 року, в той час як позивач мав змогу отримати сертифікат про наявність форс-мажорних обставин з 19 травня 2024 року по 09 січня 2025 року, проте цього не зробив. Даний сертифікат не надавався контролюючому органу під час перевірки, розгляду заперечень чи скарги, а надання документів згодом не змінює статусу порушення на момент перевірки.

Верховний Суд ухвалою від 25 лютого 2026 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у Чернівецькій області.

Відзиву на касаційну скаргу від позивача не надійшло, що в силу частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішень судів попередніх інстанцій.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами з`ясовано, що відповідачем-1 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Спліт» з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій за контрактом від 16 жовтня 2023 року № 98 з компанією Green Day Distribution SRL (Республіка Молдова) за період з 16 жовтня 2023 року по 09 січня 2025 року, за результатами якої складено акт від 23 січня 2025 року № 4093/Ж-5/24-13-07-05/30501704.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог частин першої, третьої статті 13 Закону України від 21 червня 2018 року № 2473-VІІІ «Про валюту і валютні операції» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 2473-VІІІ), пункту 21 розділу ІІ Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02 січня 2019 року № 5, (далі - Положення № 5) з огляду на несвоєчасне надходження товарів (порушення граничних строків розрахунків) на 83 дні в період з 19 травня 2024 року по 09 серпня 2024 року в сумі 100000,00 дол. США та на 6 днів у період з 10 серпня 2024 року по 15 серпня 2024 року в сумі 40426,95 дол. США за контрактом від 16 жовтня 2023 року № 98, укладеним з нерезидентом Green Day Distribution SRL (Республіка Молдова).

На підставі зазначеного акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 26 лютого 2025 року № 000005814/Ж10/24-13-07-05, згідно з яким визначено пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 1010512,44 грн.

Надаючи оцінку правомірності прийняття контролюючим органом названого акта індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.

Відповідно до частини третьої статті 13 Закону № 2473-VІІІ у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).

За правилами частини п`ятої статті 13 Закону № 2473-VІІІ порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

Водночас частиною шостою статті 13 Закону № 2473-VІІІ визначено, що у разі якщо виконання договору, передбаченого частинами другою або третьою цієї статті, зупиняється у зв`язку з виникненням форс-мажорних обставин, перебіг строку розрахунків, установленого згідно з частиною першою цієї статті, та нарахування пені відповідно до частини п`ятої цієї статті зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин.

Підтвердженням виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин є відповідна довідка уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту).

Отже, у разі зупинення виконання господарської операції, яке зумовлене виникненням форс-мажорних обставин, зупиняється як перебіг строку розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, так і нарахування пені на весь період дії форс-мажорних обставин.

Згідно з пунктом 21 розділу ІІ Положення № 5 граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.

В свою чергу, пунктом 23 розділу ІІ Положення № 5 передбачено, що розрахунки за операціями резидентів з експорту та імпорту товарів здійснюються не пізніше строку, визначеного пунктом 21 розділу II цього Положення, з урахуванням вимог пункту 22 розділу II цього Положення, у повному обсязі, з урахуванням вимог пункту 22 розділу II цього Положення стосовно операцій з експорту, імпорту товарів у незначній сумі (уключаючи незавершені розрахунки за операцією). Грошові кошти від нерезидента за операціями резидента з експорту товарів підлягають зарахуванню на рахунок резидента в Україні в банку.

24 лютого 2022 року з метою забезпечення надійності та стабільності функціонування банківської системи Національним банком України прийнято постанову № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану», якою встановлено з 05 квітня 2022 року граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів 180 календарних днів. Для операцій, що проведені до 05 квітня 2022 року, граничні строки розрахунків становлять 365 календарних днів.

Згідно зі статтею 14-1 Закону України від 02 грудня 1997 року № 671/97-ВР «Про торгово-промислові палати в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 671/97-ВР) Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Таким чином, законодавцем до форс-мажорних обставин віднесено, серед іншого, загальну військову мобілізацію, військові дії, оголошену та неоголошену війну.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України в Україні введено воєнний стан із 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався.

Враховуючи положення частини другої статті 14-1 Закону № 671/97-ВР, така обставина як введення в Україні з 24 лютого 2022 року воєнного стану з подальшим проведенням загальної військової мобілізації є форс-мажорною обставиною, яка в повній мірі відповідає ознакам надзвичайності і невідворотності.

Верховний Суд у постанові від 16 травня 2025 року у справі № 520/2660/24 вказав, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 16 липня 2019 року у справі № 917/1053/18, від 25 січня 2022 року у справі № 904/3886/21, від 18 січня 2024 року у справі № 914/2994/22.

У розвиток правової позиції, сформованої Верховним Судом у зазначених справах, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом неможливості виконання зобов`язання, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та характеру зобов`язання (постанова від 27 лютого 2025 року у справі № 520/2941/24).

Суд зазначив, що ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов`язання. Форс-мажор або ж обставини непереборної сили - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об`єктивної неможливості виконати зобов`язання. Водночас сама по собі, зокрема, збройна агресія проти України, девальвація гривні, воєнний стан, не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Воєнний стан, як обставина непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин компанія/фізична особа не змогла виконати ті чи інші зобов`язання.

Саме по собі існування форс-мажорної обставини (обставини непереборної сили) ще не є свідченням того, що безпосередньо вона вплинула на неможливість виконання особою певного зобов`язання за договором чи обов`язку, передбаченого законодавчими та іншими нормативними актами. Такий зв`язок має доводитися шляхом надання сертифіката (довідки) Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної Торгово-промислової палати, а у разі необхідності - іншими належними доказами, що можуть підтвердити вплив цих обставин на здатність певною стороною виконати своє зобов`язання.

У розглядуваній ситуації судами встановлено, що 16 жовтня 2023 року позивачем укладено контракт № 98 з компанією Green Day Distribution SRC (Республіка Молдова), умовами якого передбачено купівлю дизельного палива на умовах передоплати і самостійної поставки зі складу компанії «RO Oskar Downstream SRC Str. Atomistilor nr/14 Magurelc Llfov Romania» на власний склад платника в Україну.

Додатком від 16 жовтня 2023 року № 1 до цього контракту умовою поставки палива є FCA INTERCOMS 2020 (місце, що належить продавцеві), а саме склад продавця, що знаходиться на території Республіки Румунії.

У відповідності до фактури-проформи PGMD-000812 від 16 жовтня 2023 року ТОВ «Спліт» 21 листопада 2023 року перерахувало Green Day Distribution SRL (Республіка Молдова) за паливо 100000 дол. США.

З метою виконання контракту від 16 жовтня 2023 року № 98 позивачем 15 листопада 2023 року укладено договір № 15/11 про перевезення вантажів автомобільним транспортом у місцевому, міжміському та міжнародному сполученні із Товариством з обмеженою відповідальністю «Віп-Трансоіл» (перевізник), який взяв на себе обов`язки з перевезення дизпалива своїм спецтранспортом.

20 лютого 2024 року позивач надіслав перевізнику заявку № 1, якою заплановано завантаження дизпалива на 26 лютого 2024 року в м. Роман (Республіка Румунія). Доставку за договором мав здійснювати водій ОСОБА_1 , який закріплений за транспортним засобом DAF д/н НОМЕР_1 , напівпричіп/цистерна д/н НОМЕР_2 .

26 лютого 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Віп-Трансоіл» повідомило платника про те, що відповідно до пункту 7.2 договору від 15 листопада 2023 року № 15/11 про перевезення вантажів автомобільним транспортом у місцевому, міжміському та міжнародному сполученні та заявки від 20 лютого 2024 року № 1 до цього договору 26 лютого 2024 року не може здійснити доставку палива у зв`язку з призовом водія ОСОБА_1 , який закріплений за транспортним засобом DAF д/н НОМЕР_1 , напівпричіп/цистерна д/н НОМЕР_2 до лав Збройних сил України. Також повідомлено, що при першій можливості, як тільки звільняться інші машини, Товариство з обмеженою відповідальністю «Віп-Трансоіл» зможе надати транспортні послуги, про що сповістить додатково.

В подальшому, 02 травня 2024 року між платником та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 (перевізник) укладено договір надання послуг перевезення вантажів в міжнародному та внутрішньодержавному сполученні № 02/05/2024, яким перевізник зобов`язувався надати послуги з перевезення дизпалива з м. Роман (Румунія) до с. Реваківці, Кіцманського району, Чернівецької області, за контрактом від 16 жовтня 2023 року № 98.

07 травня 2024 року позивач на виконання названого договору вручив перевізнику заявку № 07/05/2024 про надання послуг перевезення вантажів в міжнародному та внутрішньодержавному сполученні до договору від 02 травня 2024 року № 02/05/2024. Даною заявкою перевізник зобов`язувався надати спеціальний транспортний засіб під завантаження дизпаливом 18 травня 2024 року на вул. Тірулуй, 5, м. Роман (Республіка Румунія).

Проте перевізник не виконав транспортні послуги у зв`язку з викликом водія ОСОБА_3 , який закріплений за транспортним засобом DAF д/н НОМЕР_3 , напівпричіп/цистерна д/н НОМЕР_4 до ІНФОРМАЦІЯ_1 на 09:00 год 18 травня 2024 року.

З огляду на мобілізацію водія ОСОБА_3 та відсутністю іншого кваліфікованого водія у перевізника платником укладено додаткову угоду від 19 серпня 2024 року № 1 до договору від 02 травня 2024 року № 02/05/2024, в якій сторони домовилися розірвати даний договір з 19 серпня 2024 року.

Водночас судовими інстанціями з`ясовано, що з моменту укладення контракту від 16 жовтня 2023 року № 98 ТОВ «Спліт» постійно проводилася робота з поставки та перевезення товару на митну територію України з іншими автоперевізниками, але домовленості з ними за цією операцією не було досягнуто у зв`язку з дефіцитом водіїв спецтранспорту, які в більшості були мобілізовані до Збройних сил України та звільнені з роботи. Тобто, для уникнення порушення граничних строків розрахунків позивач вчиняв активні дії.

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи в сукупності дають підстави для висновку, що невчасне виконання умов контракту від 16 жовтня 2023 року № 98 не було наслідком винних дій чи бездіяльності позивача, а зумовлювалося впливом обставин непереборної сили, які фактично унеможливили повне виконання договірних зобов`язань з нерезидентом Green Day Distribution SRL (Республіка Молдова). Дія форс-мажорних обставин охоплює увесь період нарахування контролюючим органом пені за порушення граничних строків за операцією з імпорту товару, що підтверджується й Сертифікатом Хмельницької торгово-промислової палати від 04 квітня 2025 року № 22-01/325.

Та обставина, що сертифікат Хмельницької торгово-промислової палати від 04 квітня 2025 року № 22-01/325 не був наданий під час перевірки, не змінює факту того, що порушення граничних строків розрахунків за контрактом від 16 жовтня 2023 року № 98 відбулося внаслідок настання обставин непереборної сили, які об`єктивно існували та, в подальшому, підтверджені зазначеним сертифікатом.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права в частині задоволення позову, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги контролюючого органу без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

У частині відмови в задоволенні позовних вимог рішення судів першої та апеляційної інстанцій особами, які беруть участь у справі, не оскаржуються, а тому відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним висновкам судів у рамках даного касаційного провадження.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Чернівецькій області залишити без задоволення.

Рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді Р. Ф. Ханова

В. П. Юрченко