Постанова від 13 вересня 2026 р. у справі №760/15158/24 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року

м. Київ

єдиний унікальний номер судової справи 760/15158/24

номер провадження 22-ц/824/6592/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,

суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І.,

за участю секретаря судового засідання Єфіменко І.О.,

учасники справи: представник відповідача ОСОБА_5.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ІНФОРМАЦІЯ_5 - ОСОБА_4

на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 06 жовтня 2025 року /суддя Усатова І.А./

у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_5 про встановлення факту перебування на утриманні, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовною заявою, у якій просить встановити факт перебування непрацездатної ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на утриманні онука ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 06 жовтня 2025 року позов задоволено. Встановлено факт перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на утриманні її онука ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , смерть якого настала ІНФОРМАЦІЯ_3 /а.с. 106-108/

Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник ІНФОРМАЦІЯ_5 - ОСОБА_4 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Апелянт вважає рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим.

Апелянт зазначає, що суд не повно з`ясував обставини, які мають значення для справи, та не дав належної оцінки доказам. Зокрема, позивачка не довела, що вона перебувала на утриманні загиблого онука ОСОБА_2 у розумінні ст. 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а саме: що допомога від онука була для неї постійним і основним джерелом засобів до існування.

Міністерство оборони України наголошує, що для встановлення факту перебування на утриманні недостатньо лише родинного зв`язку та факту спільного проживання. Необхідно довести сукупність обставин: спільне ведення господарства, спільний бюджет, піклування один про одного, відсутність інших осіб, зобов`язаних надавати утримання. Апелянт вважає, що докази, надані позивачкою (довідки, медичні висновки, свідчення), є недостатніми та не підтверджують, що ОСОБА_1 не мала інших джерел існування, крім допомоги онука.

Також апелянт звертає увагу, що суд не дослідив питання наявності у позивачки інших повнолітніх дітей та можливості отримання від них утримання, що має суттєве значення відповідно до ст. 202, 266 Сімейного кодексу України.

Апелянт вважає, що встановлення спірного факту необхідне позивачці виключно для отримання одноразової грошової допомоги, а тому суд повинен був особливо ретельно перевіряти обставини, оскільки рішення матиме наслідки для бюджетних коштів.

Таким чином, на переконання апелянта, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові у зв`язку з недоведеністю обставин, що мають значення для справи (п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 376 ЦПК України).

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника апелянта, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судове рішення скасуванню з закриттям провадження у справі, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до суду з позовом про встановлення факту перебування на утриманні свого онука - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Постановляючи оскаржене судове рішення, суд першої інстанції керувався ст. 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» про те, що члени сім`ї вважаються такими, що перебували на утриманні, якщо вони одержували від годувальника допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування; ст. 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» про право утриманців на одноразову грошову допомогу; ст. 3 Сімейного кодексу України про поняття сім`ї.

Судом першої інстанції зроблено висновок про те, що ОСОБА_1 перебувала на утриманні свого онука ОСОБА_2 , у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню.

Однак з таким висновком суду погодитись не можна з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Як вбачається з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_4 позивачка у справі - ОСОБА_1 - померла, що підтверджується відповідними документами, доданими до заяви її доньки ОСОБА_3 , яка подала заяву про залучення її до участі у справі як правонаступника.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника апелянта, щодо залучення правонаступника позивачки - ОСОБА_3 - до участі у справі, дійшла висновків про відмову, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову у даній справі є встановлення факту перебування ОСОБА_1 на утриманні її онука - ОСОБА_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 під час виконання бойових завдань.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.

Встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування.

Отже, факт перебування на утриманні є таким, що нерозривно пов`язаний з особою заявника, оскільки саме заявник повинен довести, що допомога від годувальника була для нього постійним і основним джерелом засобів до існування. Цей факт має особистісний характер і не може бути перенесений на іншу особу, навіть якщо вона є спадкоємцем за законом.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Разом з тим, право на встановлення факту перебування на утриманні є особистим немайновим правом, яке не входить до складу спадщини, оскільки воно нерозривно пов`язане з особою заявника та не може бути передане іншим особам. Спадкоємець не може набути право на встановлення факту перебування на утриманні спадкодавця, оскільки такий факт стосується виключно особистих обставин життя самої померлої особи - ОСОБА_1 .

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивачці ОСОБА_1 за життя одноразова грошова допомога у зв`язку із загибеллю її онука ОСОБА_2 не призначалася та не виплачувалася. Відповідних доказів матеріали справи не містять та учасниками справи суду не надано.

За таких обставин, право на отримання одноразової грошової допомоги у позивачки за життя не виникло, а відтак, воно не може бути успадковане її донькою - ОСОБА_3 .

Таким чином, спірні правовідносини не допускають правонаступництва, оскільки факт перебування особи на утриманні є особистим немайновим правом, яке припиняється зі смертю цієї особи.

Отже, у задоволенні заяви ОСОБА_3 про залучення її до участі у справі як правонаступника ОСОБА_1 - апеляційний суд відмовляє.

Відповідно до ч. 4 ст. 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Отже, оскільки позивачка у справі - ОСОБА_1 - померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , а спірні правовідносини щодо встановлення факту перебування на утриманні не допускають правонаступництва, провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 7 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Також апеляційний суд враховує, що смерть сторони (позивача), яка настала після ухвалення правильного по суті рішення судом першої інстанції, не може бути підставою для його скасування в апеляційному порядку із закриттям провадження у справі. Це прямо передбачено ч. 3 ст. 377 ЦПК України. Отже, якщо правовідносини не допускають правонаступництва, апеляційний суд не має права автоматично скасовувати правильне рішення лише через смерть сторони. Рішення залишається в силі для забезпечення принципу правової визначеності (res judicata).

Водночас, відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Отже, незалежно від наявності чи відсутності правонаступництва у спірних правовідносинах, апеляційний суд зобов`язаний перевірити рішення суду першої інстанції по суті - на предмет його законності та обґрунтованості. Сама лише смерть сторони у справі не звільняє апеляційний суд від цього обов`язку та не є автоматичною підставою для скасування рішення із закриттям провадження. Такий висновок узгоджується з положеннями частини третьої статті 377 ЦПК України. Така позиція викладена Верховним Судом у постанові від 20 вересня 2023 року у справі № 466/6065/18 (провадження № 61-5430св23). Правильне по суті рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню лише через смерть сторони, оскільки це суперечило б принципу правової визначеності та остаточності судового рішення.

Якщо під час апеляційного перегляду буде встановлено, що рішення суду першої інстанції є незаконним або необґрунтованим - воно підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 255 ЦПК України. Верховний Суд у постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 308/4805/19 наголосив, що перш ніж скасувати рішення суду першої інстанції та закрити провадження у справі у зв`язку зі смертю фізичної особи, суд апеляційної інстанції має з`ясувати і зазначити в судовому рішенні, в чому саме полягає незаконність чи необґрунтованість ухваленого судом першої інстанції рішення. Тобто, просте посилання на смерть позивачки не є достатньою підставою для скасування рішення; апеляційний суд зобов`язаний спочатку встановити наявність підстав, передбачених статтею 376 ЦПК України (неповне з`ясування обставин, недоведеність обставин, невідповідність висновків обставинам справи, порушення норм права), а вже потім, скасовуючи рішення, закривати провадження через смерть сторони.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції у даній справі підлягає скасуванню, оскільки воно ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, та недоведеністю обставин, які суд першої інстанції визнав встановленими (пункти 1, 2 частини першої статті 376 ЦПК України). Зокрема, суд першої інстанції не надав належної оцінки тій обставині, що для встановлення факту перебування на утриманні необхідно довести сукупність обставин, а також те, що допомога від годувальника була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування.

Також суд першої інстанції не надав належної оцінки тій обставині, що для встановлення факту перебування на утриманні необхідно довести спільне ведення господарства, спільний бюджет, піклування один про одного.

Відповідно до ст. 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» члени сім`ї вважаються такими, що перебували на утриманні, якщо вони одержували від годувальника допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Для встановлення факту перебування особи на утриманні необхідно з`ясувати, чи була допомога, яка надавалася, постійним і основним джерелом засобів до існування.

Як вбачається з матеріалів справи, докази, надані позивачкою, не підтверджують, що допомога від онука була для позивачки постійним і основним джерелом засобів до існування, не вказує вона в чому ця допомога полягала та в який період надавалась. Відсутні будь-які докази та позивачка не вказує, що вона не мала інших джерел доходу чи утримання, інших близьких родичів, зобов`язаних її утримувати.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не повно досліджено склад сім`ї заявниці ОСОБА_1 , в суді апеляційної інстанції виявились слушними, оскільки при розгляді справи встановлено, що у неї була донька ОСОБА_3 .

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню у зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, та недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими (п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 376 ЦПК України), а провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 7 ч. 1 ст. 255 ЦПК України у зв`язку зі смертю позивачки та відсутністю правонаступництва у спірних правовідносинах.

Відповідно до ч. 1 ст. 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 цього Кодексу.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 255, 367, 374, 377, 381, 382 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу представника ІНФОРМАЦІЯ_5 - ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 06 жовтня 2025 року - скасувати, провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_5 про встановлення факту перебування на утриманні - закрити.

Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.

Повний текст постанови складено 16.09.2026 р.

Головуючий: Судді: