Постанова від 13 вересня 2026 р. у справі №760/5014/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року

м. Київ

єдиний унікальний номер судової справи 760/5014/26

номер провадження 22-ц/824/12074/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,

суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І.,

за участю секретаря судового засідання Єфіменко І.О.,

розглянуву відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Абдуллазаде Ламії Рагіб кизи на ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 30 квітня 2026 року /суддя Тесленко І.О./

у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної спеціалізованої установи «Київське міське бюро судово-медичної експертизи», третя особа: ОСОБА_3 про визнання висновку експертизи недійсним, -

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2026 року позивачка ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Абдуллазаде Ламії Рагіб кизи звернулася до Солом`янського районного суду м. Києва з позовом до Державної спеціалізованої установи «Київське міське бюро судово-медичної експертизи», третя особа: ОСОБА_3 , про визнання висновку експертизи недійсним.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 30 квітня 2026 року відмовлено у відкритті провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, оскільки заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. /а.с. 50-51/

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, представник позивачки подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилався на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема, суд безпідставно ототожнив оскарження висновку експерта як доказу з вимогою про визнання такого висновку недійсним як самостійного документа, що породжує права та обов`язки. Суд першої інстанції дійшов хибного висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки висновок експертизи порушує права та інтереси позивачки та не відповідає вимогам законодавства. Вказував на те, що відмовляючи у відкритті провадження, суд фактично вирішив спір по суті без дослідження доказів, чим позбавив позивачку права на судовий захист, гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 55 Конституції України, ст. 4 ЦПК України. Наголошував, що наявність порушеного права позивачки, яке підлягає захисту, має досліджуватися під час розгляду справи по суті, а не на стадії відкриття провадження. Посилався на те, що чинне законодавство не передбачає можливості визнання висновку експерта недійсним у порядку окремого позову, проте висновок судового експерта є процесуальним документом, і у разі, якщо такий висновок складено з порушеннями, що призвели до порушення прав та свобод особи, особа має право на судовий захист шляхом оскарження результатів експертного дослідження. Також зазначав, що судом порушено строки доступу до правосуддя, передбачені ст. 187 ЦПК України.

Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив. Сторони в судове засідання не з`явились, про час та дату судового розгляду повідомлені належним чином, тому колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за їх відсутності у відповідності до положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а судове рішення залишається без змін, на підставі наступного.

Судом встановлено, що 05 лютого 2026 року через електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС представник позивачки - адвокат Абдуллазаде Ламія Рагіб кизи направила до Солом`янського районного суду м. Києва позовну заяву до Державної спеціалізованої установи «Київське міське бюро судово-медичної експертизи» про визнання висновку експертизи недійсним.

В обґрунтування позову зазначалося, що висновок експерта № 103-158-2024, складений судовим експертом Юрченко О.В., проведено з порушенням норм чинного законодавства, оскільки: не вказано, які саме зразки надано на дослідження; не зазначено питання, поставлені на вирішення; відсутні посилання на інформаційні джерела та методики; відсутній опис дослідницької частини; бракує розділу оцінки отриманих результатів; не додано ілюстративну таблицю об`єктів та таблицю результатів генотипування; у таблиці «Результати дослідження» відсутні результати контролю (контрольна ДНК та негативний контроль). Також зазначалося, що судовий експерт вступив у приватну розмову з третьою особою - ОСОБА_3 під час відібрання зразків, що є порушенням норм професійної етики та ставить під сумнів незалежність експерта.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції вірно керувався ст. 102 ЦПК України про те, що висновок експерта є докладним описом проведених досліджень та обґрунтованими відповідями на питання, поставлені експертові; ст. 110 ЦПК України про те, що висновок експерта не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом з іншими доказами; ст. 1 Закону України «Про судову експертизу» про те, що судова експертиза - це дослідження з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду; ст. 202 ЦК України про те, що правочином є дія особи, спрямована на виникнення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок про те, що висновок експерта не є правочином, а належить до процесуальних джерел доказування, які підлягають оцінці судом під час розгляду справи; висновок експерта не може бути самостійним об`єктом оскарження; чинне законодавство не передбачає можливості визнання висновку експерта недійсним у порядку окремого позову; заперечення щодо висновку можуть бути заявлені виключно в межах тієї справи, у якій цей висновок поданий. Отже, заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, у зв`язку з чим у відкритті провадження слід відмовити.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Апеляційний суд звертає увагу, що відповідно до усталеної практики Верховного Суду цивільні справи за позовами до експертів (експертних установ) щодо скасування висновків експертизи, визнання їх недійсними чи неправильними не можуть розглядатися судами, оскільки чинне законодавство України не встановило підстав для розгляду таких позовів. Висновок судового експерта не є актом державного чи іншого органу і не може бути оскаржений у самостійному позовному провадженні. Заперечення щодо висновку експерта можуть бути викладені учасником справи суду на загальних підставах у письмовій або усній формі в межах тієї справи, в якій цей висновок використовується як доказ.

Таким чином, висновок експерта є процесуальним джерелом доказування, а не самостійним об`єктом цивільних правовідносин, що виключає можливість пред`явлення окремого позову про визнання його недійсним. /Постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18 травня 2023 року у справі № 761/11228/21./

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно ототожнив оскарження висновку експерта як доказу з вимогою про визнання такого висновку недійсним як самостійного документа, колегія суддів відхиляє, оскільки саме такий підхід відповідає правовій природі висновку експерта як процесуального джерела доказування.

Посилання апелянта на те, що відмовляючи у відкритті провадження, суд фактично вирішив спір по суті без дослідження доказів, чим позбавив позивачку права на судовий захист, є необґрунтованими, оскільки відмова у відкритті провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України не є вирішенням спору по суті, а є процесуальним рішенням, зумовленим відсутністю предмета судового розгляду в порядку цивільного судочинства.

Твердження апелянта про те, що висновок судового експерта є процесуальним документом і у разі, якщо такий висновок складено з порушеннями, особа має право на судовий захист шляхом оскарження результатів експертного дослідження, колегія суддів оцінює критично, оскільки чинним процесуальним законодавством передбачено інші механізми захисту порушених прав учасників справи у разі незгоди з висновком експерта, зокрема: заявлення клопотання про призначення додаткової або повторної експертизи, надання інших доказів, що спростовують висновок експерта, викладення заперечень щодо висновку в межах тієї справи, в якій цей висновок досліджується.

Незгода позивача з оцінкою доказів, у тому числі із висновком судової експертизи, може бути підставою для оскарження судового рішення в апеляційному та касаційному порядку, визначеному нормами ЦПК України, а не шляхом пред`явлення окремого позову про визнання висновку експерта недійсним.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження є законною та обґрунтованою, постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та ґрунтуються на формальних міркуваннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторону апелянта.

Керуючись ст. ст. 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Абдуллазаде Ламії Рагіб кизи - залишити без задоволення.

Ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 30 квітня 2026 року - залишити без змін.

Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.

Повний текст постанови складено 16.09.2026 р.

Головуючий: Судді: