Постанова від 12 серпня 2026 р. у справі №373/1100/26 — Київський апеляційний суд

Єдиний унікальний номер № 373/1100/26

Апеляційне провадження № 33/824/3157/2026

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

____________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2026 року суддя Київського апеляційного суду Журба С.О., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Переяславського міськрайонного суду Київської області від 05 травня 2026 року, прийняту відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

за ч. 1 ст. 164 КУпАП,

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії АПР18 № 070985 від 11.03.2026року, ОСОБА_1 11.03.2026 приблизно о 12:00 год по вул. Вокзальна, 13 у м. Яготин Київської області керував автобусом «РУТА», номерний знак НОМЕР_1 , надавав послуги з перевезення пасажирів на маршруті загального користування Переяслав-Яготин без державної реєстрації як суб`єкта господарювання та без одержання ліцензії на провадження даного виду діяльності, чим порушив п. 24 ст. 7, ст. 20 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності».

Постановою Переяславського міськрайонного суду Київської області від 05 травня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуванихмінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень. Стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Не погоджуючись із таким судовим рішенням, 27 травня 2026 року ОСОБА_1 через суд першої інстанції подав апеляційну скаргу,в якій просить оскаржувану постанову скасувати та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

У судове засідання, призначене на 13 серпня 2026 року, з`явилися ОСОБА_1 та його захисник.

Переглянувши справу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків:

Відповідно до положень КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чивідсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі, тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі, тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

У відповідності до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Диспозицією ч. 1 ст. 164 КУпАП передбачено відповідальність за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб`єкта господарювання або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування, а так само без одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).

Статтею 1 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що закон регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання.

Відповідно до п. 24 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» ліцензуванню підлягає такий вид господарської діяльності, як перевезення пасажирів.

Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.1 ст.164 КУпАП, суд першої інстанції виходив з того, що він провадить господарську діяльність без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону. При цьому, суд вказав, що місце роботи ОСОБА_1 як водія ТОВ «Авто-Гарант-08» не підтверджується матеріалами справи в своїй сукупності.

Однак з таким висновком суду першої інстанції апеляційний суд погодитись не може.

Так, під час розгляду справи суд першої інстанції не врахував наявні в матеріалах справи пояснення водія ОСОБА_1 , в яких він повідомив, що працює водієм на маршруті у ТОВ «Авто-Гарант-08».

При цьому, судові повістки направлялися судом першої інстанції на неіснуючу адресу: АДРЕСА_1 , в той час як дійсною адресою проживання ОСОБА_1 є АДРЕСА_2 , зважаючи на що останній був позбавлений можливості надати відповідні докази в судовому засіданні.

Водночас до апеляційної скарги було надано докази, що підтверджують працевлаштування ОСОБА_2 в ТОВ «Авто-Гарант-08» на посаді водія автотранспортних засобів (автобуса), а також чинну ліцензію товариства на внутрішні перевезення пасажирів автобусами, тобто для провадження господарської діяльності.

Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції є нормами прямої дії, а згідно ч. 2 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.

Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п.43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).

Згідно вказаної правової позиції ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

Враховуючи викладене, оскільки наявними в матеріалах справи доказами не підтверджується вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення за обставин, викладених у протоколі, суд апеляційної інстанції вважає, що постанова Переяславського міськрайонного суду Київської області від 05 травня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення ч. 1 ст. 164 КУпАП підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП узв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Переяславського міськрайонного суду Київської області від 05 травня 2026 року, прийняту відносно ОСОБА_1 , скасувати.

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 164 КУпАП, закрити.

Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя С.О. Журба