Постанова від 12 серпня 2026 р. у справі №758/2771/26 — Київський апеляційний суд

Єдиний унікальний номер № 758/2771/26

Апеляційне провадження № 33/824/3152/2026

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

____________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2026 року суддя Київського апеляційного суду Журба С.О., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Подільського районного суду міста Києва від 03 квітня 2026 року, прийняту відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

за ст. 122-4, ст. 124 КУпАП,

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 587854, 16.09.2025, о 16 год. 11 хв., в м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, 12, водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем «Skoda Octavia», д.н.з. НОМЕР_1 , при зміні напрямку руху, не дотримався безпеки руху, не врахував дорожню обстановку, не дотримався безпечного бокового інтервалу до автомобіля «Хонда», д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався ліворуч, під керуванням водія ОСОБА_2 та скоїв зіткнення з ним. Внаслідок ДТП автомобіль «Хонда», д.н.з. НОМЕР_2 , отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 10.1, п. 13.1, п. 2.3.б ПДР та вчинив правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 587844, 16.09.2025, о 16 год. 11 хв., в м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, 12, водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем «Skoda Octavia», д.н.з. НОМЕР_1 , будучи причетним до дорожньо-транспортної пригоди, місце події залишив. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.10 а ПДР та вчинив правопорушення, передбачене ст. 122-4 КУпАП.

Постановою Подільського районного суду міста Києва від 03 квітня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, 122-4 КУпАП. Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 124, 122-4 КУпАП закрито на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого ст. 38 КУпАП.

Не погоджуючись із таким судовим рішенням, 15 квітня 2026 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Подільського районного суду міста Києва від 03 квітня 2026 року і винести постанову, якою провадження у справі закрити.

У судове засідання, призначене на 13 серпня 2026 року, учасники справи не з`явилися, будь-яких заяв чи клопотань до суду не надали. Зважаючи на належне повідомлення про день та час судового засідання, апеляційний суд вважає за можливе провести розгляд апеляційної скарги за відсутності осіб, що не з`явилися.

Основними доводами апеляційної скарги було те, що:

- апелянт в будь-яких ДТП участі не приймав і його транспортний засіб не має ушкоджень, при цьому потерпілий надав суду неправдиві свідчення, що пригода сталася коли він вже їхав в своїй смузі по дорозі, що не відповідає дійсності, так як відео є неповним і фотомонтажем, чітко вбачається, що автомобіль потерпілого сам виїжджає з двору;

- водій іншого транспортного засобу виїжджаючи з двору порушив правила з наїздом на перешкоду (дерево, забор чи стовп);

- протокол не може бути джерелом доказів, через порушення прав апелянта під час його складання;

- поєднання закриття справи у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення із одночасним визнанням вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення є взаємовиключними рішеннями, і не можуть суміщатись в одній постанові.

Переглянувши справу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків:

Зі змісту висунутого обвинувачення вбачається, що ОСОБА_1 інкриміновано порушення п. п. 10.1, 13.1, п. 2.3б Правил дорожнього руху України.

Пунктом 10.1 Правил дорожнього руху України передбачено, що перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

Згідно п. 13.1 Правил дорожнього руху України водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.

Відповідно до п. 2.3.б Правил дорожнього руху України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Матеріалами справи встановлено, що водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем «Skoda Octavia», д.н.з. НОМЕР_1 , при зміні напрямку руху, не дотримався безпеки руху, не врахував дорожню обстановку, не дотримався безпечного бокового інтервалу до автомобіля «Хонда», д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався ліворуч, під керуванням водія ОСОБА_2 та скоїв зіткнення з ним.

Зокрема, наявним в матеріалах справи відеозаписом підтверджено, що коли автомобіль «Хонда» під керуванням іншого учасника пригоди виїхав у свою смугу руху, водій автомобіля «Skoda Octavia», який рухався праворуч, почав перестроюватися без увімкненого покажчика повороту в смугу руху автомобіля «Хонда».

При цьому на виконання вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України, здійснюючи перестроювання ОСОБА_1 мав переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що вина ОСОБА_1 у порушенні п. 10.1, 13.1, 2.3 б Правил дорожнього руху України доведена належним чином та допустимими доказами у справі.

Не може бути прийнята позиція апелянта і щодо того, що суд першої інстанції не встановив, що водій іншого транспортного засобу, виїжджаючи з двору, порушив правила і винен в пригоді з наїздом на перешкоду (дерево, забор чи стовп).

Судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення.

Відтак, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має право робити висновки щодо наявності чи відсутності вини виключно щодо особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, та в межах висунутого їй обвинувачення у вчиненні конкретного правопорушення, та водночас позбавлений можливості робити висновок щодо дій іншої особи.

Доводи в частині того, що відео надане потерпілим є неповним та фотомонтажем апеляційний суд оцінює критично, оскільки такі доводи ґрунтуються лише на показах апелянта та не підтверджуються жодними доказами.

Не можуть бути прийняті і доводи апелянта в частині того, що складений протокол не може бути джерелом доказів через порушення під час його складання прав апелянта, а саме ненадання йому копії протоколу, порушення права на адвоката.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 10 лютого 2026 року прибув до Управління патрульної поліції та надав свої письмові пояснення, в яких заперечив причетність до пригоди, в управлінні його було повідомлено про складання відносно нього протоколів про адміністративне правопорушення. Водночас після складання протоколів про адміністративне правопорушення встановлено, що останній самовільно покинув приміщення управління. Зокрема, в телефонній розмові ОСОБА_1 було запрошено з метою ознайомлення з адміністративними протоколами, на що він повідомив, що залишив приміщення управління, від підпису в протоколах відмовився, з протоколами ознайомиться разом з адвокатом.

Доказів, які спростовують вказані відомості скаржником не надано.

Твердження апеляційної скарги про те, що поєднання закриття справи у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення із одночасним визнанням вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення є взаємовиключними рішеннями, і не можуть суміщатись в одній постанові, на думку апеляційного суду, є безпідставними.

Відповідно до ч. 2 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).

Пункт п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП передбачає, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Для закриття провадження по справі суд має встановити наявність чи відсутність ряду обставин, зокрема: факту вчинення правопорушення особою, що його вчинила, та її вини в цьому, часу вчинення, тощо.

Отже, системний аналіз зазначених правових норм свідчить, що закриття провадження на підставі закінчення строків, передбачених ст. 38 КУпАП, можливе за одночасної наявності таких умов: вчинення (виявлення) адміністративного правопорушення; сплив встановленого законом строку.

Встановлення такої обставини - чи винна особа у скоєнні правопорушення, за яким відкрите провадження, є необхідною передумовою для прийняття рішення про закриття провадження за п.7 ч.1 ст.247 КУпАП.

Крім того, в аспекті аналізу положень п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП суд повинен встановити обставини вчинення адміністративного правопорушення, а також наявність вини особи у його вчиненні, не дивлячись на сплив строку, встановленого ст. 38 КУпАП, яка виключає лише можливість накладення стягнення. З огляду на це, поєднання закриття справи на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП з одночасним визнанням вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення не є взаємовиключним рішенням.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновку суду першої інстанції про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4, ст. 124 КУпАП.

Враховуючи зазначене, апеляційним судом встановлена невідповідність дійсності тих обставин, якими апелянт обґрунтовує свою апеляційну скаргу, відтак порушень судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, які були б підставою для скасування чи зміни постанови суду під час апеляційного перегляду справи, апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Подільського районного суду міста Києва від 03 квітня 2026 року, прийняту відносно ОСОБА_1 , залишити без змін.

Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя С.О. Журба