Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №161/13482/26 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/13482/26

Провадження № 2/161/6719/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

15 вересня 2026 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області

у складі: головуючого судді Шестерніна В.Д.

за участю секретаря Рудчик А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

встановив:

І.Короткий зміст позовних вимог

23.06.2026 ТзОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» через систему «Електронний суд» звернулося суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 31.03.2020 ТзОВ «Авентус Україна» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) уклали договір про надання фінансового кредиту №2222700, за умовами якого кредитодавець надав позичальнику кредит в розмірі 4 200 грн, а позичальник зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування ним, однак не виконала своїх зобов`язань належним чином.

Право вимоги за цим кредитним договором перейшло від ТзОВ «Авентус Україна» до ТзОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (на підставі договору відступлення права вимоги від 08.02.2021).

Заборгованість відповідача за кредитним договором становить 13 776 грн, з них: 4 200 грн - тіло кредиту, 9 576 грн - проценти за користування кредитом.

Позивач просив суд стягнути з відповідача вказану заборгованість, а також покласти на неї судові витрати.

ІІ.Стислий виклад позиції відповідача

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалася.

ІІІ.Процесуальні дії суду, клопотання та заяви учасників судового процесу

Ухвалою суду від 26.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цій справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, не заперечив щодо ухвалення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, хоча була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи. Будь-яких заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи від неї не надходило.

Процесуальні перешкоди для розгляду справи за відсутності учасників судового процесу відсутні.

Враховуючи наявність умов, передбачених ст. 280 ЦПК України, суд здійснив заочний розгляд справи та ухвалив заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося (ч. 2 ст. 247 ЦПК України).

ІV.Фактичні обставини справи

31.03.2020 ТзОВ «Авентус Україна» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) уклали договір про надання фінансового кредиту №2222700, за умовами якого (п. 1.2.) кредитодавець надає позичальнику кредит у гривні, а позичальник зобов`язується одержати та повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором (а.с. 13-14).

Основні умови кредитування згідно цього кредитного договору:

- сума кредиту - 4 200 грн (п. 1.3);

- строк кредиту - 30 днів (п. 1.4);

- мета отримання кредиту - особисті потреби (п. 1.6);

- знижена процентна ставка - 1,43 % в день від суми кредиту, застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в п. 1.4 цього договору, якщо в цей строк позичальник здійснить повне погашення кредитної заборгованості або здійснить таке погашення протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку (п. 1.5.1);

- стандартна процентна ставка - 1,90 % в день, застосовується у межах строку надання кредиту, вказаного в п. 1.4. цього договору, якщо позичальник не виконав умови, зазначені в п. 1.5.1 договору для застосування зниженої процентної ставки, та у межах нового строку, якщо відбулося продовження строку користування кредитом відповідно до п. 4.1-4.6 цього договору (п. 1.5.2);

- кошти кредиту надаються кредитодавцем у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 (п. 2.1).

- строк кредиту може бути продовжено на кількість днів, зазначену в п. 1.4 договору, якщо між сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження у порядку, визначеному пп. 4.2-4.5 договору (п. 4.1).

31.03.2020 ТзОВ «Авентус Україна» надало (перерахувало) ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 4 200 грн (довідка №5726-ВП від 18.07.2025, а.с. 15, відповідь АТ КБ «Приватбанк» на запит суду від 08.07.2026 №20.1.0.0.0/7-260708/116343-БТ, а.с. 37).

08.02.2021 ТзОВ «Авентус Україна» (клієнт) та ТзОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (фактор) уклали договір відступлення прав вимоги №ККАУ-08022021 (а.с. 19-20), на підставі якого до фактора перейшло право вимоги за кредитним договором №2222700 від 31.03.2020 (витяг з реєстру боржників від 08.02.2020, акт приймання-передачі реєстру боржників від 08.02.2021, а.с. 21, платіжна інструкція №21758 від 09.02.2021, а.с. 21 зворот).

За розрахунком позивача, заборгованість відповідача за кредитним договором становить 13 776 грн, з них: 4 200 грн - тіло кредиту, 9 576 грн - проценти за користування кредитом (дані позовної заяви, а.с. 2-5, розрахунок заборгованості, а.с. 15 зворот-18).

Контррозрахунку заборгованості чи доказів її відсутності відповідач не подала.

V.Мотиви суду та застосоване законодавство

Частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є у тому числі договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Стаття 627 ЦК України визначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно з ч. 1 ст. 8 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 6 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису та/або електронної печатки завершується створення електронного документа.

Отже, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. ч. 3, 4, 7, 12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов`язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За встановлених фактичних обставин справи та з урахуванням релевантних джерел права суд дійшов таких висновків.

ТзОВ «Авентус Україна» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) уклали в електронному вигляді договір про надання фінансового кредиту №2222700 від 31.03.2020, який за правовою природою є кредитним договором. Спірні правовідносини виникли у сфері споживчого кредитування.

На підставі цього кредитного договору відповідач отримала кредит в сумі 4 200 грн, взяла на себе зобов`язання повернути кредит та сплатити проценти за користуванням ним.

В подальшому право вимоги за цим кредитним договором на підставі правочину факторингу перейшло від ТзОВ «Авентус Україна» до ТзОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал». Позивач вважає, що відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконала.

За розрахунком позивача, заборгованість відповідача за кредитним договором становить 13 776 грн, з них: 4 200 грн - тіло кредиту, 9 576 грн - проценти за користування кредитом

Перевіряючи ці аргументи позивача суд виходить з таких міркувань.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (такий правовий висновок викладений в п. 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12).

За обставинами справи, погодженим строком кредитування є строк 30 днів (п. 1.4 кредитного договору).

Обставини продовження чи пролонгації строку кредитування позивачем не обґрунтовувалися (ч. 1 ст. 81 ЦПК України) та судом не встановлені.

Так, в розділі 4 кредитного договору сторони унормували пролонгацію строку кредиту.

Строк кредиту може бути продовжено на кількість днів, зазначену в п. 1.4 договору, якщо між сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження у порядку, визначеному пп. 4.2-4.5 договору (п. 4.1).

Позичальник, у випадку якщо заборгованість за кредитом складає не менше 400 гривень (включно) може ініціювати продовження строку користування кредитом у порядку, визначеному пп. 4.2-4.5 договору (п. 4.2).

Пропозиція (оферта) позичальника щодо продовження строку користування кредиту вчиняється шляхом здійснення платежу на користь кредитодавця у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів, відповідь на яку кредитодавець може надати протягом 24 годин з моменту вчинення вказаних дій позичальником (п. 4.3).

Кредитодавець має право, але не обов`язок, протягом строку для відповіді, акцептувати пропозицію (оферту) позичальника про продовження строку користування кредитом шляхом направлення позичальнику текстового повідомлення про погодження нового строку кредиту (із зазначенням нової дати повернення) на номер мобільного телефону та/або адресу електронної пошти, повідомлені позичальником кредитодавцю в особистому кабінеті (п. 4.4).

У випадку акцептування товариством пропозиції споживача про продовження строку кредиту, новий строк кредиту розраховується з наступного дня, що слідує за днем вчинення споживачем дій, зазначених у п. 4.3 договору (п. 4.5.).

По-перше, суд не погоджується з тим, що здійснення позичальником платежу на користь кредитодавця саме по собі є автоматично його пропозицією (офертою) про продовження строку користування кредитом (п. 4.3). Сплата процентів за користування кредитом (яка відбувається шляхом здійснення платежів) є прямим договірним обов`язком позичальника, в той час як пролонгація строку кредитування є правом позичальника. Правопорядок не може прийняти ситуацію коли позичальник виконує свій обов`язок щодо погашення заборгованості за кредитним договором і, тим самим, фактично в примусовому порядку реалізовує право на пролонгацію строку кредитування (на що він може і не мати волевиявлення). А тому, суд виходить з того, що позичальник повинен, окрім здійснення платежу на користь кредитодавця, вчинити активні дії з метою пролонгації кредиту.

По-друге, суд констатує, що в матеріалах справи відсутні докази як того, що позичальник вчиняв активні дії з метою пролонгації кредиту, так і того, що кредитодавець погодив таку пролонгацію згідно з п. 4.4 кредитного договору.

Відтак, суд вважає, що позивач вправі нараховувати проценти за користування кредитом лише за період погодженого строку кредитування (30 днів). З розрахунку заборгованості вбачається, що за період з 31.03.2020 до 29.04.2020 (30 днів) позивач нараховував проценти за користування кредитом в розмірі 59,85 грн в день, що відповідає зниженій процентній ставці 1,43 % в день (п. 1.5.1 кредитного договору).

Отже, за розрахунком суду, сума процентів за користування кредитом становить 1 795,50 грн (59,85 грн х 30).

Решта процентів за користування кредитом нарахована позивачем поза межами строку кредитування, чого законом не передбачено.

З даних розрахунку заборгованості (а.с. 15 зворот-18) також вбачається, що відповідач погасила заборгованість в загальному розмірі 7 221,90 грн. Ці кошти були зараховані позивачем як оплата процентів за користування кредитом.

З урахуванням попередніх висновків про відсутність підстав для нарахування та стягнення процентів за користування кредитом поза межами строку кредитування, беручи до уваги, що сума сплачених відповідачем грошових коштів в розмірі 7 221,90 грн перевищує суму заявленого до стягнення тіла кредиту в розмірі 4 200 грн та процентів за користування кредитом в розмірі 1 795,50 грн (які позивач нарахував за період погодженого строку кредитування), то підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Отже, в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

VI.Судові витрати

Враховуючи результат вирішення спору, керуючись ст. 141 ЦПК України, судові витрати слід покласти на позивача.

Керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 279, 280, 284, 354-355 ЦПК України, суд,-

вирішив:

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Судові витрати покласти на позивача.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем та третьою особою до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про сторін та інших учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», місцезнаходження: м. Львів вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28; код в ЄДРПОУ 35234236.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 .

Дата складення повного заочного рішення суду - 15.09.2026.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області В.Д. Шестернін