Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №161/15776/26 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/15776/26

Провадження № 2-а/161/212/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2026 року м.Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі головуючого – судді Присяжнюк Л.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Жуковський Віталій Валентинович, до Департаменту патрульної поліції, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – поліцейський другого взводу третьої роти першого батальйону Управління патрульної поліції Гнатюк Олександо Віталійович, про скасування постанови про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови серії ЕНА № 7519190 від 09.07.2026.

Позивач зазначає, що оскаржуваною постановою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП та накладено штраф у розмірі 1190 грн. Підставою для притягнення стало твердження поліцейського про те, що номерний знак транспортного засобу «Audi» д.н.з. НОМЕР_1 не відповідає вимогам ДСТУ 3650:2019. Позивач наполягає, що вказаний ДСТУ втратив чинність 01.12.2021, а тому посилання на нього є протиправним. Крім того, номерний знак виготовлений з алюмінію та відповідає чинному на момент події Наказу МВС № 166 від 02.03.2021, а отже, жодних порушень він не допускав.

У зв`язку з наведеним, просив скасувати постанову серії ЕНА № 7519190 від 09.07.2026, провадження у справі закрити, стягнути судові витрати.

Ухвалою судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 липня 2026 року у вищевказаній справі було відкрито провадження, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

12.08.2026 представником відповідача було подано до суду відзив на позовну заяву. В обґрунтування своїх заперечень щодо позову представник відповідача зазначила, що посилання на нечинний ДСТУ є технічною помилкою, яка не впливає на факт порушення. На думку поліції, номерний знак типу 2 (для разових поїздок) має виготовлятися з полістерольної стрічки, а не з алюмінію, що підтверджується листом Регіонального сервісного центру.

Враховуючи пояснення ОСОБА_1 , з урахуванням встановлених обставин інспектором розглянуто справу про адміністративне правопорушення та прийнято рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП. Позивача було ознайомлено зі змістом оскаржуваної постанови, копію постанови вручено. Дані обставини стверджуються відеозаписом з нагрудної камери поліцейського.

Посилаючись на викладне, просила суд відмовити позивачу у задоволенні позову.

З огляду на те, що обидві сторони у повному обсязі скористалися своїми правами щодо подання процесуальних документів, суд вважає за можливе провести розгляд справи по суті на підставі наявних у справі матеріалів.

Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ч. 1 ст. 9 КУпАП).

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 25.06.2020 у справі № 520/2261/19 вказала, що визначений статтею 77 КАС обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Судом встановлено, що 09.07.2026 о 14 год. 53 хв. у м. Луцьку поліцейським 2 взводу 3 роти 1 батальйону УПП у Волинській області ДПП Гнатюком Олександром Віталійовичем винесено постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 7519190, згідно з якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 1 190,00 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 121-3 КУпАП.

Зі змісту постанови вбачається, що підставою для винесення зазначеної постанови стало те, що транспортний засіб AUDI мав номерний знак для разових поїздок 03НО5550, зовнішній вигляд якого суттєво відрізнявся від номерних знаків для разових поїздок єдиного зразка, що видаються Головним сервісним центром МВС, не відповідє ДСТУ 3650:2019 з 01 грудня 2021 року .

Крім того встановлено, що наказом ДП «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» від 16.11.2021 № 435 скасовано чинність національного стандарту ДСТУ 3650:2019 з 01 грудня 2021 року .

Отже, станом на дату винесення оскаржуваної постанови (09.07.2026) цей стандарт втратив чинність. Посилання у постанові на нормативний документ, який втратив чинність, свідчить про неправильне застосування поліцейським норм матеріального права. За таких обставин висновок про наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення є необґрунтованим.

Суд наголошує, що притягнення до адміністративної відповідальності можливе лише за порушення чинних на момент вчинення норм.

На момент виникнення спірних правовідносин вимоги до номерних знаків визначалися Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 02.03.2021 № 166 «Про деякі питання державних номерних знаків транспортних засобів», зареєстрованим в Міністерстві юстиції 22.03.2021 за № 353/35975 .

Відповідно до п. 3 Розділу IV цього Наказу, номерні знаки, крім знаків типів 2, 6 та підтипів 3-3, 8-2, 12-2, повинні виготовлятися шляхом штампування зі стрічки з алюмінію або з листового алюмінію. Лише для окремих типів номерних знаків допускається виготовлення з інших матеріалів.

Матеріалами справи підтверджується, що номерний знак « НОМЕР_1 » був виданий позивачу Регіональним сервісним центром ГСЦ МВС у Волинській області — уповноваженим державним органом, про що зазначено у відзиві. Доказів того, що позивач самостійно вніс зміни до номерного знака, суду не надано.

Також не надано даказів матеріалу, з якого виготовлений номерний знак, з фотокопії номерного знаку суд не може встановити відповідність чи невідповідність матеріалу.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд приходить до висновку, що матеріалами справи не доведено наявність в діях позивача складу правопорушення за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, а також не доведено правомірності прийнятого відповідачем рішення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що винесена постанова, є незаконною, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до задоволення.

Відповідно до п.3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що постанова ЕНА № 7519190 від 09.07.2026 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, підлягає до скасування, а провадження у справі до закриття.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Виходячи з вищезазначеної норми чинного законодавства, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 665,60 грн., сплачені останнім при зверненні до суду з даним позовом.

Щодо заявлених витрат на правничу допомогу в сумі 4500 грн суд зазначає таке.

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно ч.ч. 4, 5 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Крім того, у своїй постанові від 13.12.2018 року у справі № 816/2096/17 Верховний Суд прийшов до висновку, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права, як зазначив суд попередньої інстанції. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії.

Судом встановлено, що за умовами договору, укладеного між позивачем та адвокатом Жуковським В.В., представник позивача надав своєму клієнту послуги в загальному розмірі 4500 грн., які складаються із консультації клієнта, вивчення та аналіз матеріалів справи, складення позовної заяви, подання позову, представлення інтересів клієнта в суді перщої інстанції під час розгляду справи.

Факт сплати позивачкем на користь свого адвоката 4500 грн підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру № б/н від 16.07.2026.

З урахуванням складності справи, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи та значимості таких дій при її розгляді, суд вважає, що зазначені представником позивача витрати на професійну правничу допомогу є частково обґрунтованими та такими, що не у повній мірі відповідають принципам розумності та справедливості.

При визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та складності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції.

Зокрема, у рішеннях у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006 року (пункт 80), у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009 року (пункти 34-36), у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014 року, у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015 року (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір – обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім цього суд зауважує, що справа розглядалась у спрощеному провадженні без виклику сторін.

У зв`язку з наведеним, суд вважає необґрунтовано завищеними витрати адвоката.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши усі необхідні аспекти цієї справи: складність та обсяг виконаних адвокатом робіт, час, витрачений на виконання відповідних робіт, з урахуванням критеріїв співмірності необхідних і достатніх витрат суд приходить до висновку, що справедливим та виваженим буде стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в сумі - 3000 грн.

Така сума відповідає принципам розумності та справедливості.

Керуючись ст. ст. 7, 9, 121-3, 247, 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. ст. 2, 5, 6, 8-10, 72, 77, 90, 241-246, 250, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Жуковський Віталій Валентинович, до Департаменту патрульної поліції, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – поліцейський другого взводу третьої роти першого батальйону Управління патрульної поліції Гнатюк Олександо Віталійович, про скасування постанови про адміністративне правопорушення – задовольнити.

Постанову поліцейського 2 взводу 3 роти 1 батальйону УПП у Волинській області ДПП Гнатюка Олександра Віталійовича серії ЕНА № 7519190 від 09.07.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121-3 КУпАП - скасувати.

Провадження по адміністративній справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ;

Відповідач: Департамент патрульної поліції, 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3, ЄДРПОУ 40108646;

Третя особа: поліцейський 2 взводу 3 роти 1 батальйону УПП у Волинській області ДПП Гнатюк Олександр Віталійович, м.Луцьк, вул. Залізнична, 15, Волинської області.

Повне судове рішення складено та підписано 15 вересня 2026 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області Людмила ПРИСЯЖНЮК