Вирок від 14 вересня 2026 р. у справі №161/18590/26 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/18590/26

Провадження № 1-кп/161/1515/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Луцьк 15 вересня 2026 року

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

обвинуваченого - ОСОБА_4 ,

захисника - ОСОБА_5 ,

представника потерпілого - ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12026030580001456, що надійшов з Луцької окружної прокуратури 31.08.2026 з угодою про визнання винуватості відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця см.Олика Ківерцівського району Волинської області, мешканця та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, гр.України, з вищою освітою, одруженого, має на утриманні одну малолітню дитину, працюючого БК «Волбуд» - аналітик комп`ютерних систем, не судимого,

- у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.369-2, ч.5 ст.27 ч.4 ст.191 КК України,

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до обвинувального акту ОСОБА_4 вчинив кримінальні правопорушення за наступних обставин.

Так, у лютому 2025 року ОСОБА_4 , умисно, перебуваючи на території алеї поруч із офісним приміщенням за адресою: м.Луцьк, вул.Винниченка, 14-А, надав ОСОБА_2, досудове розслідування відносно якої здійснюється в окремому провадженні, неправомірну вигоду у розмірі 4000 доларів США за вплив на прийняття директором навчального закладу (назва якого зазначена в обвинувальному акті) ОСОБА_1, досудове розслідування відносно якої здійснюється в окремому провадженні, рішення щодо працевлаштування ОСОБА_4 до КЗ ЗСО «Луцький ліцей №15 Луцької міської ради».

Таким чином, дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ч. 1 ст. 369-2 КК України, як умисні дії, що виразились у наданні неправомірної вигоди особі, яка обіцяє (погоджується) за таку вигоду вплинути на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Крім того, у лютому 2025 року ОСОБА_4 , умисно, сприяючи у реалізації злочинного умислу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, досудове розслідування відносно яких здійснюється в окремому провадженні, з метою пособництва останнім у заволодінні чужим майном, перебуваючи на території алеї поруч із офісним приміщенням за адресою: м.Луцьк, вул.Винниченка, 14-А, достовірно знаючи, що будь-яких обов`язків як педагогічний працівник він виконувати не буде, надав ОСОБА_2 копії документів, зокрема паспорта громадянина України, диплома про освіту, трудову книжку, документи щодо проходження медичного огляду, банківську картку № НОМЕР_1 з кодом доступом до неї, а з листопада 2025 року банківську картку № НОМЕР_2 , на яку у подальшому ОСОБА_4 нараховувалася заробітна плата від КЗ ЗСО «Луцький ліцей №15 Луцької міської ради», а також написав заяву про прийняття на посаду асистента вчителя КЗ ЗСО «Луцький ліцей №15 Луцької міської ради».

Наказом директора КЗ ЗСО «Луцький ліцей №15 Луцької міської ради» №09-к/тр від 03.02.2025, ОСОБА_4 призначено на посаду асистента вчителя з 05.02.2025 з повним тижневим навантаженням.

У подальшому, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, досудове розслідування відносно яких здійснюється в окремому провадженні, усвідомлюючи відсутність фактичного виконання ОСОБА_4 обов`язків асистента вчителя КЗ ЗСО «Луцький ліцей №15 Луцької міської ради», забезпечували документальне оформлення його ніби-то трудової діяльності, зокрема вносили до службової документації завідомо недостовірні відомості щодо виконання ОСОБА_4 посадових обов`язків, що стало підставою для внесення відповідних неправдивих відомостей до табелів обліку робочого часу, у результаті чого ОСОБА_4 в період з 05.02.2025 по 30.04.2026 безпідставно нараховано та виплачено заробітну плату, премії та інші передбачені виплати на загальну суму 142 596,58 грн.

Отже, ОСОБА_4 шляхом надання засобів сприяв службовим особам та працівникам навчального закладу (назва якого зазначена в обвинувальному акті) ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, досудове розслідування відносно яких здійснюється в окремому провадженні, у заволодінні бюджетними коштами, які виділені на оплату праці працівників навчального закладу (назва якого зазначена в обвинувальному акті), чим завдано шкоди державним інтересам в загальному розмірі 142 596,58 грн.

Таким чином, дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 191 КК України, як умисні дії, які виразились у пособництві у заволодінні чужим майном, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, в умовах воєнного стану.

Під час досудового провадження між прокурором та підозрюваним, зокрема, 26.08.2026 укладено угоду про визнання винуватості. Згідно з угодою погоджена кваліфікація кримінальних правопорушень за ч.1 ст.369-2, ч.5 ст.27 ч.4 ст.191 КК України. Сторони погоджуються на об`єм визнання вини обвинуваченим, який повністю визнав свою винуватість, не оспорював фактичних обставин справи, а також наявність пом`якшуючих обставин, якими є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень, добровільне відшкодування завданого збитку, добровільна пожертва на потреби військової частини НОМЕР_3 у виді передачі власного автомобіля. При цьому, він раніше не судимий, має постійне місце проживання, на його утриманні перебуває одна малолітня дитина. Сторонами узгоджено, що при затвердженні угоди ОСОБА_4 буде призначене покарання: за ч.1 ст.369-2 КК України – позбавлення волі строком на 2 (два) роки; за ч.5 ст.27 ч.4 ст.191 КК України – позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років з позбавленням права обіймати у державних та комунальних підприємствах, установах, організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків строком на 3 (три) роки. На підставі ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити остаточну міру покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років з позбавленням права обіймати у державних та комунальних підприємствах, установах, організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків строком на 3 (три) роки. На підставі ч.2 ст.75 КК України, звільнити ОСОБА_4 від відбування основного покарання з випробуванням (строк якого буде визначено судом), із покладенням обов`язків, передбачених ст.76 КК України.

Зазначеною угодою передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені ст. 473 КПК України та наслідки її невиконання.

Розглядаючи питання про затвердження угоди, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно ч.4 ст.469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів ; особливо тяжких злочинів, віднесених до підслідності Національного антикорупційного бюро України за умови викриття підозрюваним чи обвинуваченим іншої особи у вчиненні злочину, віднесеного до підслідності Національного антикорупційного бюро України, якщо інформація щодо вчинення такою особою злочину буде підтверджена доказами; особливо тяжких злочинів, вчинених за попередньою змовою групою осіб, організованою групою чи злочинною організацією або терористичною групою за умови викриття підозрюваним, який не є організатором такої групи або організації, злочинних дій інших учасників групи чи інших, вчинених групою або організацією злочинів, якщо повідомлена інформація буде підтверджена доказами.

Встановлено, що кримінальні правопорушення, у вчиненні яких обвинувачений ОСОБА_4 визнав себе винним, згідно ст. 12 КК України, відповідно, віднесені до категорії нетяжких та тяжких злочинів.

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 цілком розуміє положення ч.4 ст. 474 КПК України, усвідомлює свої права, наслідки укладення та затвердження угоди, укладення угоди про визнання винуватості є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Угода укладена в присутності захисника.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні просив затвердити угоду та вказав, що погоджується на призначення узгодженого сторонами угоди покарання.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 – адвокат ОСОБА_5 не заперечував щодо затвердження укладеної угоди.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 просив затвердити вказану угоду.

Представник потерпілого - Луцької міської ради - ОСОБА_6 в судовому засіданні не заперечив щодо затвердження даної угоди та підтвердив, що надав прокурору письмову згоду на її укладання.

Разом з тим встановлено, що умови угоди не суперечать вимогам Кримінального процесуального Кодексу та Кримінального Кодексу України, зокрема, вимогам ст.ст.65,53 КК України, інтересам суспільства, а кримінальне провадження свідчить про наявність фактичних підстав для визнання винуватості.

Суд, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, підтверджених доказами, зважаючи, що узгоджене сторонами покарання, відповідає загальним правилам призначення покарань, дійшов висновку про наявність підстав для затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним ОСОБА_4 .

Окремо суд вважає за необхідне зазначити, що сторонами угоди про визнання винуватості передбачено звільнення ОСОБА_4 від відбування основного покарання з випробуванням із застосуванням ч. 2 ст. 75 КК України та покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Згідно з ч. 2 ст. 75 КК України у кримінальних провадженнях щодо корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов`язаних з корупцією, суд приймає рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку затвердження угоди про визнання винуватості, якщо сторонами угоди узгоджено звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі на строк не більше восьми років або іншого більш м`якого покарання, а також узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 75 КК України у випадках, передбачених частинами першою, другою цієї статті, суд ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки. Тривалість іспитового строку та обов`язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом. Іспитовий строк встановлюється судом тривалістю від одного року до трьох років.

За таких обставин, з урахуванням тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, наявності передбачених п. 1, 2 ч. 1 ст. 66 КК України обставин, що пом`якшують покарання, а саме: щирого каяття, активного сприяння розкриттю кримінальних правопорушень та добровільного відшкодування завданого збитку, й відсутності обставин, передбачених ст.67 КК України, що його обтяжують, про що зазначено в угоді про визнання винуватості, висловленої думки сторін, враховуючи особу ОСОБА_4 , який раніше не судимий, вперше притягується до кримінальної відповідальності, здійснив добровільну пожертву на потреби військової частини, має стійкі соціальні зв`язки та постійне місце проживання, не перебуває на обліках у лікарів нарколога та психіатра, утримує та виховує малолітнього сина, суд дійшов висновку про необхідність встановлення ОСОБА_4 іспитового строку тривалістю 1 (один) рік, з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Така тривалість іспитового строку, що ОСОБА_4 встановлюється судом, на думку суду, буде достатньою для того, щоб винний в умовах здійснення контролю за його поведінкою, довів своє виправлення.

Даних щодо наявності у кримінальному провадженні №12026030580001456 речових доказів, процесуальних витрат та накладення арештів на майно прокурором не надано.

Керуючись ст.ст. 314, 373, 374, 472-476 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Угоду про визнання винуватості від 26.08.2026 у кримінальному провадженні №12026030580001456, укладену між прокурором Луцької окружної прокуратури ОСОБА_7 та підозрюваним ОСОБА_4 – затвердити.

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 369-2, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 191 КК України, призначивши узгоджене сторонами угоди покарання:

- за ч. 1 ст. 369-2 КК України – у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки;

- за ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 191 КК України – у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років з позбавленням права обіймати у державних та комунальних підприємствах, установах, організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків на строк 3 (три) роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років з позбавленням права обіймати у державних та комунальних підприємствах, установах, організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків на строк 3 (три) роки.

На підставі ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного основного покарання, якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки:

-періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;

-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Луцький міськрайонний суд.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок на підставі угоди може бути оскаржений у порядку, передбаченому цим Кодексом, з підстав, передбачених статтею 394 цього Кодексу.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку після проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя Луцького міськрайонного суду ОСОБА_1