Рішення від 08 вересня 2026 р. у справі №159/5324/25 — Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Справа № 159/5324/25

Провадження № 2/159/968/26

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 року Ковельський міськрайонний суд Волинської області

в складі: головуючого судді Грідяєвої М.В.

при секретарі Шокот С.Т.

з участю: позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Ковель в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, вказуючи на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік, ОСОБА_5 , вона відповідно до сст.1270 ЦК України прийняла спадщину, На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 21.10.2015 року, виданого приватним нотаріусом Ковельського міського нотаріального округу Мамітовою І.В., її чоловік набув у власність 1\5 частину житлового будинку АДРЕСА_1 . Його мама, її свекруха, ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , володіла і користувалась всім будинком повністю, з 1984 року, після смерті її брата, ОСОБА_3 . Житлова площа будинку на 1984 рік складала 36,8 кв.м. Вони з чоловіком на спільні кошти провели добудову у цьому будинку веранди та кухні, внаслідок чого житлова площа суттєво збільшилась. Загальна площа будинку АДРЕСА_1 станом на 21.10.2015 року становить 59,2 кв.м., житлова площа 44,7 кв.м. 04.09.2018 року її чоловік звернувся з заявою до Ковельського КП «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» стосовно реєстрації права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 . Згідно відповіді нотаріуса, станом на 31.12.2012 року право власності на спірний житловий будинок зареєстровано за ОСОБА_6 1\5 частина та ОСОБА_3 4/5 частини. За інформацією з Державного реєстру, 21.10.2015 року зареєстровано лише право власності її чоловіка на 1\5 частину вказаного будинку. Протягом більш як трьох років мама її чоловіка і вони разом з нею відкрито і безперешкодно володіли усім будинком повністю, після смерті брата свекрухи, ОСОБА_3 , утримували будинок, робили поточний ремонт, добудову. З різних причин, в основному внаслідок частих хвороб, за свого життя ОСОБА_6 не звернулась до суду про визнання права власності на 4/5 частини будинку, оскільки прийняла спадщину повністю, інших спадкоємців, які б прийняли спадщину, не було. Спадкової справи померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 відсутня у Волинському обласному державному нотаріальному архіві. Її чоловік також не встиг звернутися до суду з позовом про визнання права власності на 4/5 частини будинку. Вона звернулась до суду з позовом про визнання права власності на житловий будинок, зазначивши відповідачем Ковельську міську раду Волинської області, як територіальну громаду, яка не стала власником 1\2 частини відумерлого майна. Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 14.09.2023 року, залишеним без змін постановою Волинського апеляційного суду від 28.11.2023 року та постановою ВС від 08.05.2025 року, їй було відмовлено у позові з підстав заявлення позову до неналежного відповідача. Вважає що свідоцтво про право на спадщину за законом №3205 від 25.10.1985 року, видане Ковельською державною нотаріальною конторою Волинської області, згідно яким спадкоємцями майна ОСОБА_3 , є в рівних частинах сестра ОСОБА_6 , брат ОСОБА_7 , сестра ОСОБА_2 , брат ОСОБА_3 , сестра ОСОБА_4 , частково недійсне стосовно права відповідачів на спадщину за законом, так як відсутні докази що відповідачі звертались із заявами про прийняття спадщини та отримали свідоцтво. З жовтня 1985 року жоден із відповідачів не зареєстрував своє право на спадщину за законом, не виявів зацікавленості відносно спадкового майна. Вважає, що особа, яка подала заяву про прийняття спадщини, не може протягом 38 років не цікавитися долею спадкового майна, не утримувати це майно, не володіти та не розпоряджатися ним, з`ясувати, чи отримували вони свідоцтва про право на спадщину за законом і де перебувають оригінали не можливо. Вважає, якщо правочин підлягає державній реєстрації і таку державну реєстрацію не проведено, правочин є недійсним. Вважає, що якби відповідачі отримали свідоцтва про право на спадщину за законом в жовтні 1985 року за цей час вони би реалізували свої права. Вважає, що дані відповідачів, вносились в свідоцтво про право власності на спадщину за законом зі слів ОСОБА_6 , самі вони не подавали заяв про прийняття спадщини до нотаріальної контори, в зв`язку з чим не є такими, що прийняли спадщину в розуміннІ ст.549 ЦК УРСР, на підставі чого свідоцтво про право на спадщину за законом №3205 від 25.10.1985 року в частині зазначення ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 спадкоємцями в рівних долях майна ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 Є недійсним. Просить визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом №3205 від 25.10.1985 року, видане Ковельської державною нотаріальною конторою Волинської області, в частині зазначення ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 спадкоємцями в рівних долях майна ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Позивач в судовому засіданні позов підтримала, просить його задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в судове засідання не з`явились, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином шляхом розміщення оголошення на сайті суду, в зв`язку з невстановленням судом зареєстрованих місць проживання відповідачів, в зв`язку з чим суд вважає можливим розглянути справу без їх участі.

Вислухавши позивача, вивчивши матеріали справи, суд вважає позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом не обґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 14.09.2023 року, залишеним без змін постановою Волинського апеляційного суду від 28.11.2023 року, залишеною без змін постановою Верховного суду від 08.05.2025 року, в позові ОСОБА_1 до Ковельської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування відмовлено.

Згідно свідоцтва про укладення шлюбу, ОСОБА_5 та ОСОБА_8 , після реєстрації шлюбу, ОСОБА_9 , 08.09.1979 року уклали шлюб.

Згідно свідоцтва про смерть ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 25.10.1985 року, видане нотаріусом Ковельської міської держнотконтори, на підставі ст.529 ЦК УРСР спадкоємцями майна ОСОБА_10 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , є в рівних частинах : сестра ОСОБА_11 , брат ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , брат ОСОБА_3 , сестра ОСОБА_4 . До складу спадкового майна переходить: житловий будинок по АДРЕСА_2 з надвірними будівлями, загальною площею 36,6 кв.м. та грошовий вклад.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 21.10.2015 року, спадкоємцем майна ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 є її син ОСОБА_5 . Спадщина складається з 1\5 частки житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 59,2 кв.м.

Згідно витягу про реєстрації в Спадковому реєстрі від 10.06.2019 року, спадкоємцем майна ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_1 , видане свідоцтво про право на спадщину 10.06.2019 року на квартиру в АДРЕСА_3 .

Згідно відомостей Ковельського ВДРАЦС у Ковельському районі Волинської області, ОСОБА_7 , помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Згідно відомостей Ковельської державної нотаріальної контори Волинської області спадкова справа до майна померлого ОСОБА_3 була передана на зберігання до Волинського обласного державного нотаріального архіву.

Згідно відомостей Волинського обласного державного нотаріального архіву спадкова справа, заведена після смерті ОСОБА_3 не виявлена.

Судами першої, другої та вищої інстанції встановлені обставини, які під час розгляду позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом не змінились, а саме:

ОСОБА_3 був власником житлового будинку АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_3 помер, після чого його сестра ОСОБА_6 в порядку спадкування набула право власності на 1/5 частини вказаного домоволодіння, що підтверджено свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданим Ковельською державною нотаріальною конторою Волинської області від 25 жовтня 1985 року № 3205. ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_6 померла, після чого її син ОСОБА_5 успадкував право власності на 1/5 частини житлового будинку АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_7 помер ОСОБА_5 , спадкоємицею якого є позивач ОСОБА_1 . Позивач вказує, що з різних причин, головним чином через хворобу, ОСОБА_6 , а після її смерті ОСОБА_5 , не оформили своє право власності на 4/5 частин домоволодіння АДРЕСА_1 . Вважає що свідоцтво про право на спадщину за законом №3205 від 25.10.1985 року, видане Ковельською державною нотаріальною конторою Волинської області, згідно яким спадкоємцями майна ОСОБА_3 , є в рівних частинах сестра ОСОБА_6 , брат ОСОБА_7 , сестра ОСОБА_2 , брат ОСОБА_3 , сестра ОСОБА_4 , частково недійсне стосовно права відповідачів на спадщину за законом, так як відсутні докази що відповідачі звертались із заявами про прийняття спадщини та отримали свідоцтво, вони не подавали заяв про прийняття спадщини до нотаріальної контори, в зв`язку з чим не є такими, що прийняли спадщину в розуміння ст.549 ЦК УРСР, на підставі чого свідоцтво про право на спадщину за законом №3205 від 25.10.1985 року в частині зазначення ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 спадкоємцями в рівних долях майна ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 є недійсним.

Оскільки власник спірного будинку ОСОБА_3 помер у 1984 році, до правовідносин спадкування після його смерті підлягають застосуванню положення ЦК УРСР 1963 року.

Згідно приписів статті 530 ЦК УРСР спадкоємцями за законом другої черги є рідні брати і сестри померлого спадкодавця.

Статтею 549 ЦК УРСР було визначено, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Спадкоємцям, що прийняли спадщину, видається свідоцтво про право на спадщину (стаття 560 ЦК УРСР).

Згідно з Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, яка затверджена наказом Міністра юстиції Української РСР від 31 жовтня 1975 року № 45/5, у свідоцтві про право на спадщину вказуються спадкоємці, склад і місце знаходження спадкового майна, його оцінка, частка, належна кожному із спадкоємців. Свідоцтво видається всім спадкоємцям разом або кожному з них окремо в залежності від їх бажання.

Отже, свідоцтво про право на спадщину є правовстановлюючим документом, на підставі якого в подальшому відповідно до постанови Ради Міністрів Української РСР від 11 березня 1985 року № 105 «Про порядок обліку житлового фонду в Українській РСР» проводилась державна реєстрація права власності.

Відмовляючи в задоволенні позов ОСОБА_1 до Ковельської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування суди враховуючи видане Ковельською державною нотаріальною контрою Волинської області 25 жовтня 1985 року за № 3205 свідоцтво про право на спадщину за законом, згідно з яким спадкоємцями ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 , є в рівних частинах сестра ОСОБА_11 , брат ОСОБА_7 , сестра ОСОБА_2 , брат ОСОБА_3 , сестра ОСОБА_4 дійшшли висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_12 у зв`язку з його пред`явленням до неналежного відповідача - Ковельської міської ради.

Верховний суд в постанові зазначив, що відмова в позові ОСОБА_1 до Ковельської міської ради через неналежний суб`єктний склад не перешкоджає їі зверненню до суду із позовом до належних відповідачів та що оформити право власності на 1/5 частини спірного будинку, зареєстровану за ОСОБА_5 , позивач може в нотаріальному порядку. Вимоги позивача про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом задоволенню не підлягають, так як твердження позивача, що зазначені в свідоцтві спадкоємці, окрім ОСОБА_6 не зверталися із заявою до нотаріуса про прийняття спадщини та не є в розумінні ст.549 ЦК УРСР спадкоємцями є лише твердженнями позивача, які не підтверджені належними та допустимими доказами та спростовані самим свідоцтвом та поведінкою, як зауважили суди під час розгляду іншої справи, самою ОСОБА_6 , яка із 1985 року до своєї смерті у 2015 році не оспорювала свідоцтво про право на спадщину, на підставі якого за нею було зареєстровано право власності на 1/5 частини спірного будинку і не ставила питання про визнання права власності на будинок в цілому.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року № 911/3594/17 вказано, що державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а лише засвідченням державою вже набутого спадкодавцем права власності. Суть державної реєстрації прав - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, які вже мали місце на підставі рішень відповідних органів, договорів чи інших правовстановлюючих документів, шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а не безпосереднє створення таких фактів зазначеними записами.

Відповідно до усталеної судової практики визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову -обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

На думку суду позивачем обраний не вірний спосіб захисту, суди попередніх інстанції вказували позивачу про можливість звернення до суду з позовом про визнання права власності на спадкове майно пред`являючи позов до всіх спадкоємців.

З врахуванням встановлених обставин, відсутні правові підстави захисту права позивача у спосіб визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом.

Керуючись Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, яка затверджена наказом Міністра юстиції Української РСР від 31 жовтня 1975 року № 45/5, ст.ст. 530, 549, 560 ЦК УРСР , ст.ст.4, 12, 13 81, 89, 263, 265, 268 ЦПК України,

В И Р І Ш И В :

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом— відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Повна частина рішення виготовлена 16.09.2026 року.

Суддя:М. В. ГРІДЯЄВА