Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №260/6950/25 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 260/6950/25

адміністративне провадження № К/990/35201/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Чиркіна С.М. та Шарапи В.М., розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2026 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді Онишкевича Т.В., суддів Гудима Л.Я. та Качмара В.Я.),

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. 01 вересня 2025 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України (далі - Департамент, відповідач), у якому просив:

- визнати неправомірними дії Департаменту щодо відмови у зарахуванні періодів служби на пільгових умовах до його календарної вислуги років у поліції, яка дає право на призначення пенсії та до стажу служби в поліції, право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, право на додаткову оплачувану відпустку;

- зобов`язати Департамент здійснити перерахунок та зарахувати відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-XII (далі - Закон №2262-XII) і пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» від 17 липня 1992 року №393 (далі - Порядок №393) до календарної вислуги років та стажу служби в поліції вислугу років у пільговому обчисленні, сформовану за періоди з 04 серпня 2004 року до 13 червня 2010 року та з 14 червня 2010 року до 27 липня 2011 року з розрахунку один місяць служби за півтора місяця, а також за період з 07 серпня 2014 року до 27 квітня 2015 року з розрахунку один місяць служби за три місяці;

- зобов`язати Департамент здійснити перерахунок та зарахувати відповідно до статті 78 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року №580-VIII (далі - Закон №580-VIII) зазначені періоди пільгової вислуги років до стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на день звільнення зі служби позивачу було визначено 15 років 06 місяців 09 днів стажу служби в поліції та 04 роки 11 місяців 06 днів вислуги років на пільгових умовах. На думку позивача, право на пільгове обчислення спірних періодів сформувалося під час їх проходження, а тому подальша зміна підзаконного нормативного регулювання не може нівелювати вже набуту пільгу.

3. Позивач також посилався на те, що спірні періоди проходження служби у підрозділах боротьби з організованою та економічною злочинністю, а також період безпосередньої участі в антитерористичній операції відповідно до редакції Порядку №393, чинної на час проходження такої служби, підлягали пільговому зарахуванню для цілей призначення пенсії.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

4. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2025 року позов задоволено повністю.

5. Визнано протиправними дії Департаменту щодо відмови у зарахуванні пільгової вислуги років ОСОБА_1 до його календарної вислуги років та до стажу служби у поліції.

6. Зобов`язано Департамент зарахувати ОСОБА_1 до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, вислугу в пільговому обчисленні, сформовану за періоди з 04 серпня 2004 року до 13 червня 2010 року, з 14 червня 2010 року до 27 липня 2011 року, з 07 серпня 2014 року до 27 квітня 2015 року, у загальній кількості 04 роки 11 місяців 06 днів, а також здійснити перерахунок стажу служби в поліції для встановлення надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки з урахуванням цієї пільгової вислуги.

7. Задовольняючи позов у частині щодо зарахування календарної вислуги для призначення пенсії, суд першої інстанції виходив із того, що Закон №2262-XII є основним актом, який визначає право на пенсійне забезпечення, а пільговий порядок обчислення окремих періодів служби може встановлюватися підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема Порядком №393.

8. Суд першої інстанції застосував правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 03 березня 2021 року у справі №805/3923/18-а, відповідно до якої можливість пільгового обчислення періоду проходження служби пов`язується зі спеціальним статусом особи, набутим у зв`язку з виконанням відповідної роботи чи служби.

9. Крім того, суд першої інстанції врахував постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2025 року у справі №640/13694/22, якою визнано протиправними та нечинними, зокрема, підпункт 1 пункту 5 та інші положення постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року №119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393» (далі - постанова КМУ №119).

10. Виходячи із цього, суд першої інстанції вважав, що станом на час вирішення спору підлягає застосуванню попередня редакція пункту 3 Порядку №393, яка передбачала пільгове зарахування відповідних періодів служби саме до вислуги років для призначення пенсії.

11. Щодо вимог, заявлених на підставі статті 78 Закону №580-VIII, суд першої інстанції дійшов висновку, що спірна пільгова вислуга також має бути врахована при визначенні стажу служби в поліції, який дає право на надбавку за вислугу років та додаткову оплачувану відпустку.

12. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2026 року апеляційну скаргу Департаменту задоволено, рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2025 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

13. Суд апеляційної інстанції виходив із того, що пункт «а» частини першої статті 12 Закону №2262-XII після 01 жовтня 2020 року пов`язує право на пенсію за вислугу років із наявністю на день звільнення 25 календарних років і більше.

14. Суд апеляційної інстанції також зазначив, що після набрання чинності постановою КМУ №119 правове регулювання було змінено: пунктом 2-1 Порядку №393 передбачено, що для призначення пенсії обчислення календарної вислуги років проводиться згідно з пунктами 1, 2 цієї постанови, тоді як пункт 3 Порядку №393 передбачає пільгове обчислення відповідних періодів служби для визначення розміру пенсії.

15. Водночас суд апеляційної інстанції, врахувавши постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2025 року у справі №640/13694/22, додатково зазначив, що навіть у разі врахування 04 років 11 місяців 06 днів пільгової вислуги разом із 15 роками 06 місяцями 09 днями календарної вислуги загальна тривалість становить 20 років 5 місяців 15 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за пунктом «а» частини першої статті 12 Закону №2262-XII.

16. Щодо стажу служби в поліції суд апеляційної інстанції застосував положення частин першої, другої статті 78 Закону №580-VIII та практику Верховного Суду, відповідно до якої питання обчислення стажу служби в поліції для встановлення надбавки за вислугу років і надання додаткової оплачуваної відпустки врегульовано виключно Законом №580-VIII, а Порядок №393 регулює пенсійні правовідносини та не є підставою для кратного обчислення такого стажу.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

17. Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду.

18. У касаційній скарзі скаржник вказує на неправильне застосування судом апеляційної інстанції положень статей 12, 17, 17-1 Закону №2262-XII, статті 78 Закону №580-VIII, Порядку №393, постанови КМУ №119, а також на порушення вимог статті 242 КАС України.

19. На обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник посилається на необхідність врахування правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 03 березня 2021 року у справі №805/3923/18-а, від 16 березня 2021 року у справі №826/16811/18, від 14 квітня 2021 року у справі №480/4241/18 та від 22 лютого 2023 року у справі №320/12166/20. На переконання скаржника, у зазначених постановах Верховний Суд сформував правовий підхід щодо застосування статей 12, 17, 17-1 Закону №2262-XII та пункту 3 Порядку №393, відповідно до якого вислуга років, обчислена на пільгових умовах, підлягає врахуванню при визначенні вислуги, необхідної для набуття права на призначення пенсії за вислугу років.

20. Скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, безпідставно не врахував зазначених правових висновків Верховного Суду та фактично ототожнив поняття календарної вислуги років із фактичною тривалістю служби, не прийнявши до уваги встановлений законодавством порядок її пільгового обчислення.

21. Також скаржник зазначає, що право на врахування пільгової вислуги виникло у нього під час проходження служби та остаточно сформувалося на момент звільнення 20 травня 2021 року, коли пункт 3 Порядку №393 передбачав пільгове зарахування відповідних періодів саме для призначення пенсії.

22. У зв`язку із цим скаржник вважає, що застосування положень постанови КМУ №119, яка набрала чинності 19 лютого 2022 року, фактично поширює нове правове регулювання на правовідносини, що виникли до набрання нею чинності, та призводить до звуження обсягу соціальних гарантій, якими він користувався на момент звільнення зі служби.

23. Скаржник посилається на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2025 року у справі №640/13694/22, вважаючи, що визнання окремих положень постанови КМУ №119 протиправними та нечинними підтверджує неправомірність запровадженого нею обмеження щодо врахування пільгової вислуги лише для визначення розміру пенсії.

24. Позивач також вважає безпідставним неврахування судом апеляційної інстанції правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 12 березня 2019 року у справі №913/204/18, від 10 березня 2020 року у справі №160/1088/19 та від 08 грудня 2025 року у справі №440/254/25, відповідно до яких суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, що не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувалися такі акти у судовому порядку та чи залишалися вони чинними на момент вирішення спору.

25. Крім того, як підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статей 12, 17, 17-1 Закону №2262-XII та пункту 3 Порядку №393 у правовідносинах, у яких особа вимагає належного обчислення та зарахування пільгової вислуги років, однак після такого обчислення ще не набуває необхідної вислуги для призначення пенсії. На думку скаржника, відсутність на цей момент права на призначення пенсії сама по собі не може бути підставою для відмови у захисті права на правильне визначення вислуги років.

26. Щодо застосування статті 78 Закону №580-VIII скаржник вважає, що встановлена Порядком №393 пільгова вислуга характеризує особливі умови проходження служби та повинна враховуватися не лише у пенсійних правовідносинах, а й при визначенні стажу служби в поліції для цілей надбавки за вислугу років та додаткової оплачуваної відпустки.

27. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить Верховний Суд скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2026 року та залишити в силі рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2025 року.

Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

28. Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2026 року відкрито касаційне провадження, витребувано матеріали адміністративної справи №260/6950/25 та запропоновано учасникам справи надати відзив на касаційну скаргу з висловленням позиції стосовно кожної із заявлених підстав касаційного оскарження.

29. Касаційне провадження відкрито з огляду на необхідність перевірки правильності застосування судом апеляційної інстанції положень статей 12, 17, 17-1 Закону №2262-XII, статті 78 Закону №580-VIII, Порядку №393, постанови КМУ №119, дотримання положень статті 242 КАС України, врахування правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 03 березня 2021 року у справі №805/3923/18-а, від 16 березня 2021 року у справі №826/16811/18, від 14 квітня 2021 року у справі №480/4241/18 та від 22 лютого 2023 року у справі №320/12166/20, а також з огляду на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.

30. Електронну копію ухвали Верховного Суду доставлено в електронний кабінет ОСОБА_1 через підсистему Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи «Електронний суд» 29 липня 2026 року о 20:20, що підтверджується довідкою Верховного Суду про доставку електронного документа.

31. Електронну копію ухвали Верховного Суду доставлено в електронний кабінет Департаменту через підсистему Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи «Електронний суд» 29 липня 2026 року о 20:33, що підтверджується довідкою Верховного Суду про доставку електронного документа.

32. 10 серпня 2026 року на адресу Верховного Суду надійшли матеріали справи №260/6950/25.

33. Ухвалою Верховного Суду від 14 вересня 2026 року призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами, без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 15 вересня 2026 року.

34. До початку розгляду справи по суті учасниками справи клопотань заявлено не було.

Позиція інших учасників справи

35. 05 серпня 2026 року до Верховного Суду надійшов відзив Департаменту на касаційну скаргу.

36. У відзиві Департамент просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2026 року - без змін.

37. Заперечуючи проти наведеної скаржником підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, Департамент зазначає, що посилання позивача на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 03 березня 2021 року у справі №805/3923/18-а, від 16 березня 2021 року у справі №826/16811/18, від 14 квітня 2021 року у справі №480/4241/18 та від 22 лютого 2023 року у справі №320/12166/20, не свідчать про неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду. На думку відповідача, апеляційний суд дослідив відповідну практику та надав їй правову оцінку, а тому твердження скаржника про неврахування висновків Верховного Суду не відповідають змісту оскаржуваної постанови.

38. Щодо посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України відповідач заперечує наявність невирішеного Верховним Судом питання права. На думку Департаменту, практика щодо застосування статті 78 Закону №580-VIII, Закону №2262-XII та Порядку №393 вже сформована, зокрема у постановах Верховного Суду від 22 лютого 2023 року у справі №320/12166/20, від 26 жовтня 2023 року у справі №140/7147/20, від 23 травня 2024 року у справі №640/30284/20 та від 25 січня 2024 року у справі №640/3813/21. За висновками, викладеними у цих постановах, порядок визначення стажу служби в поліції для встановлення надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки врегульовано положеннями статті 78 Закону №580-VIII, тоді як Порядок №393 регулює питання пенсійного забезпечення та не поширюється на визначення такого стажу.

39. Департамент зазначає, що Закон №2262-XII розмежовує поняття календарної вислуги років та вислуги років у пільговому обчисленні. На переконання відповідача, для набуття права на пенсію за пунктом «а» статті 12 цього Закону необхідною є саме встановлена законом тривалість календарної вислуги, тоді як пільгове обчислення окремих періодів служби не може компенсувати її недостатність та враховується для інших визначених законом цілей, зокрема при визначенні розміру пенсії. Департамент також звертає увагу, що навіть з урахуванням спірної пільгової вислуги загальна вислуга позивача становила 20 років 5 місяців 15 днів, що є меншим за необхідні 25 календарних років.

40. Крім того, відповідач наголошує, що частина друга статті 78 Закону №580-VIII містить вичерпний перелік періодів, які зараховуються до стажу служби в поліції, що дає право на встановлення надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки, і не передбачає їх зарахування у пільговому обчисленні. Тому застосування до цих правовідносин Порядку №393, прийнятого для врегулювання питань пенсійного забезпечення, на думку Департаменту, є безпідставним.

Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

41. Судами встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ та Національній поліції України.

42. Наказом Департаменту від 17 травня 2021 року №159 о/с позивача звільнено зі служби в поліції за пунктом 7 частини першої статті 77 Закону №580-VIII за власним бажанням з 20 травня 2021 року.

43. У зазначеному наказі визначено, що станом на день звільнення стаж служби в поліції для виплати надбавки за вислугу років та одноразової грошової допомоги становив 15 років 06 місяців 09 днів, а вислуга років на пільгових умовах - 04 роки 11 місяців 06 днів.

44. Позивач звернувся до Департаменту із заявою про зарахування до календарної вислуги років та стажу служби в поліції вислугу років у пільговому обчисленні, сформовану за період з 04 серпня 2004 року до 13 червня 2010 року під час проходження служби у підрозділах по боротьбі з організованою злочинністю органів внутрішніх справ, з 14 червня 2010 року до 27 липня 2011 року - у підрозділах боротьби з економічною злочинністю органів внутрішніх справ, а також за період з 07 серпня 2014 року до 27 квітня 2015 року, протягом якого він брав безпосередню участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей та забезпеченні її проведення.

45. Листом від 10 червня 2025 року Департамент повідомив ОСОБА_1 про відсутність правових підстав для задоволення заяви.

46. Департамент зазначив, що на день звільнення календарна вислуга позивача становила 15 років 06 місяців 09 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за вислугу років, оскільки положення Закону №2262-XII передбачають саме 25 календарних років вислуги для призначення пенсії особі, звільненій після 01 жовтня 2020 року, відповідно до пункту «а» частини першої статті 12 Закону №2262-XII.

47. Щодо зарахування пільгової вислуги до стажу служби в поліції Департамент зазначив, що перелік періодів, які зараховуються до такого стажу, визначений частиною другою статті 78 Закону №580-VIII та не передбачає додаткового кратного обчислення періодів служби за правилами Порядку №393.

48. Не погодившись із такою відмовою, ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду із цим позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка висновків судів попередніх інстанцій і доводів учасників справи

49. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає таке.

50. Згідно з положеннями частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадках, передбачених пунктами 1- 4 цієї частини.

51. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, підтверджених дослідженими доказами, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

52. Відповідно до частини четвертої статті 242 КАС України судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Згідно з частиною першою статті 2 КАС України таким завданням є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

53. Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2026 року відповідає, а наведені у касаційній скарзі доводи не спростовують правильності висновків суду апеляційної інстанції та не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення з огляду на таке.

54. Спір у цій справі охоплює три взаємопов`язані питання: 1) яке правове регулювання підлягало застосуванню під час вирішення Департаментом заяви позивача про зарахування пільгової вислуги; 2) який вплив на правомірність рішення Департаменту від 10 червня 2025 року має подальше визнання окремих положень постанови КМУ №119 протиправними та нечинними; 3) чи підлягає пільгова вислуга кратному зарахуванню до стажу служби в поліції для цілей статті 78 Закону №580-VIII.

55. Щодо зарахування пільгової вислуги до календарної вислуги років для призначення пенсії.

56. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

57. Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

58. Згідно з абзацом першим преамбули Закону №2262-XII цей Закон визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державному бюро розслідувань, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

59. Відповідно до пункту «а» частини першої статті 12 Закону №2262-XII пенсія за вислугу років призначається особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж», «з» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 01 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.

60. Частиною другою статті 17 Закону №2262-XII передбачено, що до вислуги років поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, особам рядового складу, молодшого, середнього, старшого та вищого начальницького складу Державного бюро розслідувань, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України, особам, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми здобуття освіти) у закладах освіти (крім навчання у закладах спеціалізованої освіти військового (військово-спортивного) профілю, військових навчальних закладах та навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України і державної пожежної охорони), після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національній поліції, Державному бюро розслідувань, Службі судової охорони, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п`яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.

61. Згідно зі статтею 17-1 Закону №2262-XII порядок обчислення вислуги років особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

62. На виконання статті 17-1 Закону №2262-XII Кабінет Міністрів України прийняв постанову «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» від 17 липня 1992 року №393, якою затвердив відповідний Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги.

63. На час звільнення ОСОБА_1 зі служби 20 травня 2021 року пункт 3 Порядку №393 передбачав зарахування визначених у ньому видів служби на пільгових умовах до вислуги років для призначення пенсії за вислугу років.

64. Проте постановою КМУ №119, яка набрала чинності 19 лютого 2022 року, Порядок №393 було доповнено пунктом 2-1, згідно з яким для призначення пенсій обчислення календарної вислуги років проводиться відповідно до пунктів 1, 2 цієї постанови.

65. Цією ж постановою абзац перший пункту 3 Порядку №393 викладено в редакції, відповідно до якої зазначені у ньому періоди служби зараховуються на пільгових умовах до вислуги років для визначення лише розміру пенсії.

66. Таким чином, починаючи з 19 лютого 2022 року правове регулювання розмежувало дві юридично різні категорії: календарну вислугу, необхідну для набуття права на призначення пенсії, та пільгове обчислення окремих періодів служби, що застосовується при визначенні розміру пенсії.

67. Зі змісту пункту «а» частини першої статті 12 Закону №2262-XII у системному зв`язку з положеннями пунктів 2-1, 3 Порядку №393 у редакції постанови КМУ №119 випливає, що після 19 лютого 2022 року пільгова вислуга не може використовуватися для компенсації недостатньої календарної вислуги з метою набуття права на пенсію за вислугу років.

68. Такий підхід відображений у практиці Верховного Суду, зокрема у постановах від 29 липня 2024 року у справі №480/4196/23, від 24 грудня 2024 року у справі №280/1070/24, від 04 лютого 2025 року у справі №260/716/23.

69. Колегія суддів також звертає увагу на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 06 серпня 2026 року у справі №380/16471/24, у якій Суд вирішив питання про застосування у часі редакцій Порядку №393 за обставин, коли особу звільнено зі служби до 19 лютого 2022 року, але питання про оформлення та призначення пенсії вирішувалося вже після набрання чинності постановою КМУ №119.

70. У зазначеній постанові Верховний Суд зазначив, що суб`єкт владних повноважень не має законних можливостей діяти або приймати рішення з урахуванням попереднього нормативно-правового регулювання, яке вже є нечинним, а його рішення та дії в цих випадках не можуть вважатися протиправними за формальними ознаками. З огляду на це, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний застосовувати виключно те правове регулювання, яке чинне на момент прийняття ним рішення, за винятком випадків, коли він діє за межами визначених законодавством строків (у такому випадку застосовується законодавство у редакції станом на останній день можливого прийняття рішення), або нове законодавче регулювання передбачає особливості порядку застосування в часі нових норм права.

71. Верховний Суд у справі №380/16471/24 також зазначив, що визначальним для встановлення застосовного нормативно-правового регулювання у цій справі є момент виникнення правовідносин щодо оформлення та призначення позивачу пенсії за вислугу років.

72. Такий правовий висновок узгоджується із положеннями Закону України «Про адміністративну процедуру» від 17 лютого 2022 року №2073-IX (далі - Закон №2073-IX), відповідно до пункту 4 частини першої статті 2 якого адміністративне провадження - сукупність процедурних дій, що вчиняються адміністративним органом, і прийнятих процедурних рішень з розгляду та вирішення справи, що завершується прийняттям і, в необхідних випадках, виконанням адміністративного акта.

73. Отже, коли на момент прийняття суб`єктом владних повноважень рішення за зверненням особи нормативно-правове регулювання вже змінено, такий суб`єкт повинен застосовувати законодавство, чинне на момент прийняття рішення, якщо відсутні спеціальні перехідні положення, які передбачають подальшу дію попереднього регулювання.

74. Цей підхід відповідає загальним правилам дії нормативно-правових актів у часі. Безпосереднє застосування нового нормативного регулювання до правовідносин, які виникають або продовжують реалізовуватися після набрання ним чинності, не є наданням такому регулюванню зворотної дії.

75. У справі, що розглядається, ОСОБА_1 звільнено зі служби 20 травня 2021 року. Водночас із заявою про зарахування спірних періодів служби у пільговому обчисленні до календарної вислуги років та стажу служби в поліції позивач звернувся до Департаменту вже після набрання чинності постановою КМУ №119, а оскаржувану відмову прийнято 10 червня 2025 року. Отже, правомірність дій відповідача підлягає оцінці з урахуванням нормативного регулювання, чинного на момент вирішення поданої позивачем заяви.

76. Станом на день прийняття Департаментом оскаржуваного рішення пункт 2-1 Порядку №393 передбачав календарне обчислення вислуги років для призначення пенсії, а пункт 3 Порядку №393 - пільгове обчислення окремих періодів служби для визначення розміру пенсії.

77. За таких обставин застосування Департаментом Порядку №393 у редакції, чинній станом на 10 червня 2025 року, не є наданням постанові КМУ №119 зворотної дії в часі, оскільки її положення застосовано під час розгляду заяви позивача, поданої після набрання нею чинності.

78. Такий висновок узгоджується і з підходом Європейського суду з прав людини до поняття «законного сподівання» (legitimate expectation) у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції. У рішенні від 16 липня 2026 року у справі Bazhenov and Others v. Russia and Ukraine (заява №20092/18 та інші), §56, ЄСПЛ, посилаючись, зокрема, на рішення Великої Палати у справах Kopeckэ v. Slovakia та Bйlбnй Nagy v. Hungary, підтвердив, що законне сподівання має ґрунтуватися на достатній правовій підставі у національному праві та бути конкретнішим за просту надію.

79. Отже, саме по собі існування у минулому сприятливішого нормативного регулювання не є достатньою підставою для висновку про наявність у особи захищеного законного сподівання на його подальше застосування, якщо на момент звернення особи та прийняття адміністративного рішення таке регулювання вже не діяло.

80. Щодо правових наслідків ухвалення Шостим апеляційним адміністративним судом постанови від 28 серпня 2025 року у справі №640/13694/22.

81. Відповідно до частини другої статті 265 КАС України нормативно-правовий акт або його окреме положення втрачає чинність з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

82. Велика Палата Верховного Суду у постановах від 11 вересня 2019 року у справі №520/12022/17 та від 09 липня 2026 року у справі № 990/156/23 виходила з того, що нормативно-правовий акт, якщо інше не встановлено законом або не зазначено судом, втрачає чинність після набрання законної сили відповідним судовим рішенням.

83. Отже, оспорювані у справі №640/13694/22 положення пункту 4, підпункту 1 пункту 5, пунктів 6, 7 постанови КМУ №119 втратили чинність 28 серпня 2025 року, тобто з дати набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду, а не з моменту прийняття постанови КМУ №119 чи набрання нею чинності.

84. Постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2025 року не містить висновку про те, що відповідні положення постанови КМУ №119 є нечинними з моменту їх прийняття, а тому не створює ретроспективного правового ефекту щодо індивідуальних рішень, прийнятих до 28 серпня 2025 року.

85. Оскаржуване у цій справі рішення Департаменту прийнято 10 червня 2025 року, тобто до втрати відповідними положеннями постанови КМУ №119 чинності. На момент прийняття рішення ці положення були чинними та підлягали застосуванню суб`єктом владних повноважень.

86. Наведений підхід Великої Палати Верховного Суду конкретизовано Верховним Судом у постанові від 06 серпня 2026 року у справі №380/16471/24 безпосередньо щодо постанови КМУ №119, в якій зазначено, що визнання у справі №640/13694/22 окремих положень постанови КМУ №119 протиправними та нечинними не має наслідком протиправності прийнятого раніше рішення відповідача та саме по собі не свідчить про виникнення у позивача права на призначення пенсії у період їх чинності.

87. У порівняльно-правовому аспекті подібне розмежування між питанням незаконності нормативного акта та часовими наслідками усунення його з правопорядку простежується і в практиці Суду Європейського Союзу. Так, Велика палата Суду ЄС у рішенні від 29 липня 2019 року у справі Inter-Environnement Wallonie ASBL and Bond Beter Leefmilieu Vlaanderen ASBL v Conseil des ministres, C-411/17, ECLI:EU:C:2019:622, §§177- 179, зазначила, що питання про збереження певних наслідків акта, визнаного несумісним із правом вищої юридичної сили, становить окреме питання правових наслідків такого визнання та за виняткових умов може вирішуватися з урахуванням вимог правової визначеності й імперативного публічного інтересу.

88. Такий порівняльний підхід підтверджує необхідність розмежовувати встановлення невідповідності нормативного акта акту вищої юридичної сили та визначення моменту й правових наслідків втрати таким актом чинності.

89. За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що суд першої інстанції необґрунтовано надав постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2025 року ретроспективного значення та оцінював правомірність рішення Департаменту від 10 червня 2025 року виходячи з нормативного регулювання, яке на дату прийняття цього рішення не діяло.

90. Посилання скаржника на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 12 березня 2019 року у справі №913/204/18, від 10 березня 2020 року у справі №160/1088/19 та від 08 грудня 2025 року у справі №440/254/25, не змінюють наведених висновків Суду. Сформульований у них підхід щодо незастосування підзаконного акта, який суперечить акту вищої юридичної сили, не вирішує питання моменту втрати чинності нормативно-правовим актом унаслідок судового рішення, що врегульовано частиною другою статті 265 КАС України.

91. Саме по собі подальше визнання окремих положень постанови КМУ №119 протиправними та нечинними не означає їх нечинності з моменту прийняття та не зумовлює автоматичної протиправності індивідуальних рішень, прийнятих у період їх чинності.

92. Колегія суддів також враховує постанову Верховного Суду від 13 травня 2026 року у справі №420/21549/25, у якій застосовано пункт 3 Порядку №393 у редакції, що діяла до внесення змін постановою КМУ №119. Водночас питання застосування частини другої статті 265 КАС України до індивідуального рішення, прийнятого до втрати нормативно-правовим актом чинності, у цій постанові не вирішувалося, тоді як саме це питання є визначальним у справі, що переглядається.

93. Натомість зазначене питання безпосередньо вирішено у постанові Верховного Суду від 06 серпня 2026 року у справі №380/16471/24, в якій Суд виходив із того, що положення постанови КМУ №119 втратили чинність з 28 серпня 2025 року, а їх подальше визнання протиправними та нечинними не має ретроспективного впливу на індивідуальні рішення, прийняті до цієї дати. Тому цей висновок є безпосередньо застосовним до спірного питання дії постанови КМУ №119 у часі.

94. Додатково Суд ураховує, що наслідки зарахування пільгової вислуги у справі №420/21549/25 та у цій справі є різними: у справі №420/21549/25 таке зарахування призводило до набуття особою необхідної вислуги для призначення пенсії, тоді як у ОСОБА_1 навіть з урахуванням 04 років 11 місяців 06 днів пільгової вислуги загальна її тривалість становила б 20 років 5 місяців 15 днів, що є меншим за встановлені законом 25 календарних років.

95. Водночас висновок суду апеляційної інстанції про відсутність у позивача права на заявлене зарахування є правильним, оскільки на дату прийняття Департаментом рішення чинне правове регулювання пов`язувало право на пенсію за пунктом «а» частини першої статті 12 Закону №2262-XII з наявністю необхідної календарної вислуги.

96. Суд також відхиляє посилання скаржника на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 03 березня 2021 року у справі №805/3923/18-а, від 16 березня 2021 року у справі №826/16811/18 та від 14 квітня 2021 року у справі №480/4241/18, оскільки відповідні висновки сформульовані за іншого нормативно-правового регулювання, чинного до внесення постановою КМУ №119 змін до Порядку №393. Натомість у справі, що переглядається, позивач звернувся до Департаменту з вимогою про зарахування пільгової вислуги після набрання чинності зазначеними змінами, коли пункт 2-1 Порядку №393 передбачав обчислення календарної вислуги років для призначення пенсії, а пункт 3 цього Порядку - пільгове зарахування окремих періодів служби для визначення її розміру.

97. Отже, відмінності в установлених обставинах та нормативно-правовому регулюванні виключають можливість безпосереднього застосування у цій справі висновків, сформульованих Верховним Судом у постановах від 03 березня 2021 року у справі №805/3923/18-а, від 16 березня 2021 року у справі №826/16811/18 та від 14 квітня 2021 року у справі №480/4241/18.

98. Щодо наявності у позивача необхідної календарної вислуги.

99. Судами встановлено, що на день звільнення зі служби 20 травня 2021 року календарна вислуга ОСОБА_1 становила 15 років 06 місяців 09 днів.

100. Оскільки позивача звільнено після 01 жовтня 2020 року, для призначення пенсії за пунктом «а» частини першої статті 12 Закону №2262-XII необхідною є вислуга 25 календарних років і більше.

101. Отже, встановлена у позивача календарна вислуга була недостатньою для набуття права на пенсію за вислугу років.

102. За правового регулювання, чинного станом на 10 червня 2025 року, пільгова вислуга тривалістю 04 роки 11 місяців 06 днів не підлягала зарахуванню до календарної вислуги років, необхідної для набуття права на призначення пенсії за вислугу років.

103. У зв`язку з цим Департамент, відмовляючи у зарахуванні пільгової вислуги до календарної для цілей набуття права на пенсію, діяв відповідно до правового регулювання, чинного на момент прийняття оскаржуваного рішення.

104. Те, що апеляційний суд додатково зазначив про недостатність загальної тривалості 20 років 5 місяців 15 днів навіть за умови гіпотетичного врахування пільгової вислуги за попередньою редакцією Порядку №393, не змінює обґрунтованості висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

105. Щодо зарахування пільгової вислуги до стажу служби в поліції відповідно до статті 78 Закону №580-VIII.

106. Відповідно до частини першої статті 78 Закону №580-VIII стаж служби в поліції дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.

107. Частина друга статті 78 Закону №580-VIII визначає, що до стажу служби в поліції зараховуються:

1) служба в поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду;

2) військова служба в Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту;

3) служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду;

4) час роботи у Верховній Раді України, місцевих радах, центральних і місцевих органах виконавчої влади із залишенням на військовій службі, на службі в органах внутрішніх справ України або на службі в поліції;

5) час роботи в органах прокуратури і суді осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих, а також служба у Службі судової охорони;

6) дійсна військова служба в Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР.

108. Зміст цієї норми свідчить, що законодавець визначив саме види та фактичні періоди служби, які підлягають зарахуванню до стажу служби в поліції, однак не встановив їх кратного обчислення залежно від особливих умов проходження такої служби.

109. Пункт 3 розділу II Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року №260, також відсилає при визначенні вислуги років для надбавки до періодів, передбачених частиною другою статті 78 Закону №580-VIII.

110. Верховний Суд уже неодноразово висловлювався щодо співвідношення статті 78 Закону №580-VIII та Порядку №393. У постановах від 22 лютого 2023 року у справі №320/12166/20, від 26 жовтня 2023 року у справі №140/7147/20, від 23 травня 2024 року у справі №640/30284/20 Суд дійшов висновку, що питання обчислення стажу служби в поліції для цілей встановлення надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки врегульовано виключно положеннями статті 78 Закону №580-VIII.

111. Посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 22 лютого 2023 року у справі №320/12166/20 не свідчить про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм права, оскільки сформульований у цій постанові висновок щодо застосування статті 78 Закону №580-VIII, навпаки, узгоджується з висновком апеляційного суду про відсутність підстав для пільгового обчислення стажу служби в поліції з метою встановлення надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки.

112. Порядок №393 прийнятий на виконання Закону №2262-XII та регулює питання пенсійного забезпечення осіб, звільнених зі служби. Його положення щодо пільгового обчислення вислуги років не регулюють правовідносини з визначення стажу служби в поліції під час проходження служби або для цілей виплати надбавки та визначення тривалості додаткової відпустки.

113. Отже, відсутні правові підстави для додаткового кратного зарахування до стажу служби в поліції 04 років 11 місяців 06 днів пільгової вислуги, сформованої за положеннями Порядку №393.

114. У цій частині суд апеляційної інстанції правильно застосував положення статті 78 Закону №580-VIII та релевантні правові висновки Верховного Суду, а доводи касаційної скарги не спростовують його висновків.

115. Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

116. Посилаючись на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник стверджує про відсутність висновку Верховного Суду щодо можливості відмови у захисті права на правильне обчислення та зарахування пільгової вислуги років з тих підстав, що навіть після такого обчислення особа не набуває необхідної вислуги для призначення пенсії. На обґрунтування цього доводу скаржник виходить з того, що правильне визначення вислуги може мати самостійне юридичне значення, навіть якщо особа ще не набула необхідної для призначення пенсії вислуги.

117. Водночас наведений довід ґрунтується на припущенні про наявність у позивача права на зарахування спірних періодів у пільговому обчисленні до календарної вислуги років, необхідної для призначення пенсії.

118. Як установлено Судом вище, за нормативно-правового регулювання, чинного на момент прийняття Департаментом рішення від 10 червня 2025 року, пункт 3 Порядку №393 не передбачав зарахування пільгової вислуги до календарної вислуги років з метою набуття права на призначення пенсії, а визначав її врахування для визначення розміру пенсії.

119. Отже, відмова у задоволенні вимог позивача зумовлена не самим лише тим, що навіть з урахуванням 04 років 11 місяців 06 днів пільгової вислуги він не набуває необхідних 25 календарних років вислуги, а відсутністю у нормативному регулюванні, застосовному до спірних правовідносин, правової підстави для такого зарахування.

120. За таких обставин порушене скаржником питання щодо самостійного права на обчислення пільгової вислуги незалежно від набуття права на призначення пенсії не є питанням, від вирішення якого залежить результат цього спору, оскільки вихідна передумова такого доводу - можливість зарахування спірної пільгової вислуги до календарної - у спірних правовідносинах відсутня.

121. Отже, наведене скаржником обґрунтування пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України не свідчить про необхідність формування Верховним Судом нового правового висновку для вирішення цієї справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

122. Згідно з частиною першою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права.

123. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте у передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

124. Під час касаційного перегляду Верховний Суд не встановив порушень норм матеріального або процесуального права, які б зумовлювали скасування постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2026 року.

125. Висновок апеляційного суду про відсутність підстав для зарахування пільгової вислуги до календарної вислуги років з метою набуття права на пенсію відповідає правовому регулюванню, чинному на дату прийняття Департаментом рішення від 10 червня 2025 року, та правовому висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 06 серпня 2026 року у справі №380/16471/24.

126. Висновок апеляційного суду про відсутність підстав для кратного зарахування цієї ж пільгової вислуги до стажу служби в поліції для цілей статті 78 Закону №580-VIII також узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду.

127. Окремі додаткові міркування апеляційного суду щодо можливого врахування пільгової вислуги за попередньою редакцією Порядку №393 не вплинули на правильність вирішення спору по суті, оскільки навіть без урахування цих міркувань наявні самостійні та достатні правові підстави для відмови у задоволенні позову, викладені у цій постанові.

128. Отже, касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2026 року - без змін.

Висновки щодо розподілу судових витрат

129. З огляду на результат касаційного перегляду справи судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2026 року у справі №260/6950/25 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач Я.О. Берназюк

Судді С.М. Чиркін

В.М. Шарапа