Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №260/3634/24 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 260/3634/24

адміністративне провадження № К/990/27337/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Рибачука А.І., Бучик А.Ю., розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2024 року, ухвалене у складі судді Дору Ю.Ю., та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2026 року, ухвалену у складі колегії суддів Іщук Л.П. (доповідач), Обрізка І.М., Пліша М.А., у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Тячівської районної державної (військової) адміністрації, Дубівської селищної ради Тячівського району Закарпатської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «ГІДРОРЕСУРС-ТЕРЕСВА», ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним, нечинним нормативно-правового акту, визнання протиправним і скасування рішень,

УСТАНОВИВ:

I. ІСТОРІЯ СПРАВИ

I.I Короткий зміст позовних вимог

1. У травні 2024 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (далі - також ОСОБА_2 , ОСОБА_3 відповідно, позивачі) звернулися до суду з позовом до Тячівської районної державної (військової) адміністрації, Дубівської селищної ради Тячівського району Закарпатської області (далі - також Тячівська РДА, Дубівська рада відповідно, відповідачі), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «ГІДРОРЕСУРС-ТЕРЕСВА», ОСОБА_1 , ОСОБА_4 (далі - також ТОВ «ГІДРОРЕСУРС-ТЕРЕСВА», ОСОБА_1 , ОСОБА_4 відповідно, треті особи), у якому просили:

- визнати протиправною бездіяльність Тячівської районної державної адміністрації як замовника та Дубівської селищної ради Тячівського району Закарпатської області, що затвердила детальний план території «З метою уточнення положень обласної схеми планування та оформлення проекту землеустрою щодо відводу земельних ділянок під будівництво двох міні гідроелектростанцій дериваційного типу МТЕС № 1 та МТЕС № 2 за межами населеного пункту Калини, на річці Тересва, Тячівського району, Закарпатської області» без проведення громадських слухань щодо проєктів містобудівної документації на місцевому рівні та громадського обговорення звіту про стратегічну екологічну оцінку документа державного планування;

- визнати протиправним і нечинним рішення Дубівської селищної ради Тячівського району Закарпатської області від 14 серпня 2023 року № 722 «Про затвердження детального плану території «З метою уточнення положень обласної схеми планування та оформлення проекту землеустрою щодо відводу земельних ділянок під будівництво двох міні гідроелектростанцій дериваційного типу МГЕС № 1 та МГЕС № 2 за межами населеного пункту Калини, на річці Тересва, Тячівського району, Закарпатської області»;

- визнати протиправним і скасувати рішення Дубівської селищної ради Тячівського району Закарпатської області від 14 серпня 2023 року № 723 «Про надання дозволу на розроблення містобудівної документації - внесення змін до затвердженого детального плану території» (далі - також спірні, оскаржені рішення №№ 722, 723 відповідно).

2. Підстави позову обґрунтовувались доводами про те, що оспорені бездіяльність та рішення відповідачів порушують їх права на участь у громадському обговоренні проєктів містобудівної документації на місцевому рівні, на безпечне для життя і здоров`я навколишнє природне середовище.

3. Позивачі стверджували, що матеріали проєкту затвердженого спірними рішеннями детального плану території (далі - також ДПТ) не були оприлюднені, а громадські слухання з його обговорення не проводились, як і не проводилось громадське обговорення проєкту ДПТ саме в тій редакції, що була подана на затвердження Дубівській селищній раді.

4. За доводами позовної заяви, затвердження при таких обставинах містобудівної документації на місцевому рівні - детального плану території поза межами населеного пункту є протиправним, оскільки чинні станом на момент виникнення спірних правовідносин норми абзацу першого частини другої статті 21 Закону України від 17 лютого 2011 року № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлювали пряму заборону на затвердження містобудівної документації на місцевому рівні без проведення громадського обговорення проєктів такої документації.

5. Протиправний характер оскаржених рішень, позивачі обґрунтовували покликанням на позбавлення їх участі в громадському обговоренні проєкту спірної містобудівної документації, а також звіту про стратегічну екологічну оцінку, ігноруванням позиції з протестом проти забудови на річці Тересва на території Калинівської сільської ради Тячівського району Закарпатської області міні ГЕС, висловленої ними ще в 2017 році.

6. Також наголошували на тому, що Тячівська РДА як замовник містобудівної документації у кількості двох детальних планів території для будівництва і обслуговування малих гідроелектростанцій МГЕС № 1, МГЕС № 2 на річці Тересва за межами населеного пункту с. Калини Тячівського району Закарпатської області не виконала обов`язків, покладених на замовника Порядком розроблення містобудівної документації, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16 листопада 2011 року № 290 (далі - також Порядок № 290), та нормами Порядку проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проєктів містобудівної документації на місцевому рівні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2011 року № 555 (далі - також Порядок № 555, зі змінами та в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин).

7. Окрім того, зазначили, що внесений на розгляд сесії Дубівської селищної ради проєкт детального плану території не відповідав вимогам Закону України «Про стратегічну екологічну оцінку» від 20 березня 2020 року № 2354-VIII та Порядку розроблення, оновлення, внесення змін та затвердження містобудівної документації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 вересня 2021 року (далі - також Порядок № 926).

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

8. Справа розглядалась судами неодноразово.

9. Так, рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2024 року адміністративний позов задоволено частково, а саме: визнано протиправним і скасовано рішення Дубівської селищної ради Тячівського району Закарпатської області від 14 серпня 2023 року № 723 «Про надання дозволу на розроблення містобудівної документації - внесення змін до затвердженого детального плану території». В решті позову відмовлено.

10. За результатами апеляційного перегляду справи постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2025 року, рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог скасоване та прийнято в цій частині нове рішення, яким такі вимоги задоволено частково, а саме:

визнана протиправною бездіяльність Тячівської районної державної адміністрації як замовника та Дубівської селищної ради Тячівського району Закарпатської області щодо затвердження детального плану територій без дотримання процедури проведення громадських слухань, а саме - відносно проєктів містобудівної документації на місцевому рівні та громадського обговорення звіту про стратегічну екологічну оцінку документа державного планування «З метою уточнення положень обласної схеми планування та оформлення проекту землеустрою щодо відводу земельних ділянок під будівництво двох міні гідроелектростанцій дериваційного типу МТЕС № 1 та МТЕС № 2 за межами населеного пункту Калини, на річці Тересва, Тячівського району, Закарпатської області».

визнане протиправним і нечинним рішення Дубівської селищної ради Тячівського району Закарпатської області від 14 серпня 2023 року № 722 «Про затвердження детального плану території «З метою уточнення положень обласної схеми планування та оформлення проекту землеустрою щодо відводу земельних ділянок під будівництво двох міні гідроелектростанцій дериваційного типу МТЕС № 1 та МТЕС № 2 за межами населеного пункту Калини, на річці Тересва, Тячівського району, Закарпатської області».

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишене без змін.

11. Вищевказані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції були оскаржені в касаційному порядку.

12. За результатом касаційного розгляду цієї справи Верховний Суд ухвалив постанову від 04 листопада 2025 року, якою ухвалену апеляційним судом постанову скасував, а справу направив на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

13. За наслідками нового розгляду цієї справи, суд апеляційної інстанції ухвалив постанову, якою рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2024 року в частині задоволення позову скасував та ухвалив нову постанову, якою в задоволенні позову в цій частині відмовив. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишене без змін. Тобто, за результатом апеляційного перегляду справи у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

14. Висновок про відсутність підстав для задоволення позову суд апеляційної інстанції обґрунтував тим, що проєкт затвердженого спірним рішенням № 722 детального плану території був розроблений у 2017 році, поданий на затвердження Дубівській селищній раді після набрання чинності Законом України «Про стратегічну екологічну оцінку» й отримав позитивні висновки Міністерства екології та природних ресурсів України з оцінки впливу на довкілля, які були розроблені з урахуванням всієї інформації, зауважень і пропозицій, що надійшли протягом строку громадських слухань та відображали реальну оцінку можливого впливу на довкілля, зокрема, атмосферне повітря, рослинний і тваринний світ, клімат, соціальне, геологічне та водне середовище тощо.

15. У зв`язку з цим суд апеляційної інстанції відхилив доводи позивачів про те, що внесений на розгляд Дубівської селищної ради проєкт детального плану території у спірних відносинах не відповідав вимогам Закону України «Про стратегічну екологічну оцінку» та Порядку розроблення, оновлення, внесення змін та затвердження містобудівної документації.

16. Дослідивши в судовому засіданні наявні у справі докази, зокрема, показання свідків та поданий до суду відеозапис проведених 07 серпня 2017 року громадських слухань, суд апеляційної інстанції виснував, що з`ясовані у справі обставини достовірно доводить як сам факт проведення громадських слухань щодо проекту спірного детального плану території, так і його публічний характер та участь у ньому понад 100 членів територіальної громади (мешканців) с. Калини, представників органів місцевого самоврядування, інших заінтересованих осіб, зокрема, представників інвестора, архітектора, проєктанта, науковців.

17. Апеляційний суд з`ясував, що проведені у спірних відносинах громадські слухання мали відкритий і публічний характер, присутнім було забезпечено можливість висловлювати власну позицію, ставити запитання та отримувати відповіді на питання, що були предметом обговорення.

18. Суд апеляційної інстанції не установив фактів допущення відповідачами настільки суттєвих порушень процедури проведення громадських слухань щодо проєкту детального плану території, які б мали наслідком порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивачів і третіх осіб й призвели до прийняття протиправного рішення за наслідком проведення таких слухань. При цьому суд взяв до уваги, що дії будь-яких осіб стосовно проведення 07 серпня 2017 року громадських слухань чи їх результати не оскаржувалися і не скасовані.

19. У оскарженій постанові підкреслено й те, що у спірних правовідносинах інформування громадськості здійснювалося шляхом розміщення оголошень, проведення громадських слухань та безпосереднього ознайомлення учасників з матеріалами проєкту, що у своїй сукупності забезпечило реальний доступ до інформації та можливість висловлення позиції стосовно винесеної на розгляд містобудівної документації.

20. Апеляційний суд не оминув того, що під час проведення громадських слухань у спірних правовідносинах дійсно мали місце окремі недоліки щодо їх організації, які, однак, свідчили лише про дефекти документального оформлення результатів громадських слухань й не спростовували самого факту їх проведення та участі громадськості у цій процедурі.

21. Доводи сторін в частині доцільності створення погоджувальної комісії для узгодження спірних питань між громадськістю і замовником проєкту містобудівної документації суди попередніх інстанцій відхилили, оскільки з`ясували, що усі питання, порушені учасниками громадських слухань, були предметом обговорення та отримали відповіді, що підтверджується як протоколом громадських слухань, так і відеозаписом їх проведення. Вирішуючи цей спір, суди також взяли до уваги, що за результатами слухань було схвалено матеріали детального плану території, а рішень про неможливість узгодження позицій сторін або необхідність створення погоджувальної комісії у спірних відносинах не приймалось.

22. Крім зазначеного, в оскарженій постанові суду апеляційної інстанції наголошено, що згідно з фактичними обставинами цієї справи під час проведення громадських слухань пропозиції громадськості, щодо яких замовник або розробник не могли б самостійно прийняти рішення, не подавались і не надходили. Під час проведення громадських слухань не було зафіксовано наявності спірних питань, які потребували б додаткового врегулювання поза межами самих слухань, а також не доведено, що подані пропозиції не могли бути розглянуті замовником або розробником у звичайному порядку.

23. З огляду на вищенаведене, суд констатував, що у цьому конкретному випадку створення органом місцевого самоврядування погоджувальної комісії не було необхідним, у зв`язку з чим не визнав це порушенням процедури прийняття рішення про затвердження детального плану території.

24. У підсумку суд дійшов висновку, що окремі недоліки, допущені під час проведення громадських слухань, у цьому конкретному випадку не свідчать про істотні порушення такої процедури та не підтверджують доводів позивачів про позбавлення їх права на участь у публічному обговоренні проєкту затвердженого спірним рішенням детального плану території.

I.III Короткий зміст вимог касаційної скарги

25. Не погоджуючись з такими судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, третя особа - ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій, покликаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

II. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

26. Суди з`ясували, що головою Тячівської районної державної адміністрації Закарпатської області прийнято розпорядження від 25 травня 2017 року № 203 «Про розроблення детального плану території земельної ділянки», а саме: розробити детальний план території для будівництва каскаду малих гідроелектростанцій (МГЕС-1, МГЕС-2) на річці Тересва за межами населеного пункту Калини Тячівського району відповідно до договору з організацією, яка має в своєму складі особу з відповідним кваліфікаційним сертифікатом на виконання робіт з розроблення містобудівної документації. Замовником визначити Тячівську районну державну адміністрацію. Відділу капітального будівництва, містобудування та архітектури державної адміністрації забезпечити організацію оформлення вихідних даних на розробку детального плану та забезпечити проведення процедури громадських слухань.

27. 22 червня 2017 року Тячівською РДА як замовником укладено договір № 04-10/56 з TOB «Гідроресурс-Тересва» та TOB «Наша Спадщина» на виконання робіт по виготовленню детального плану території с. Калини Тячівського району Закарпатської області для будівництва і обслуговування малих гідроелектростанцій МГЕС № 1 та МГЕС № 2 на території Калинівської сільської ради за межами населеного пункту с. Калини на річці Тересва Тячівського району Закарпатської області.

28. Згідно з умовами вказаного договору робота за цим договором виконується у відповідності до узгодженого сторонами завдання на виконання робіт, технічних, наукових, економічних та інших вимог. Строк виконання роботи - три місяці з моменту підписання цієї угоди. У випадку дострокового виконання робіт сторони визначають порядок приймання та оплати виконаних робіт.

29. Згідно з наявними у справі матеріалами детальний план території «З метою уточнення положень обласної схеми планування та оформлення проєкту землеустрою щодо відводу земельних ділянок під будівництво двох міні гідроелектростанцій дериваційного типу МГЕС № 1 та МГЕС № 2 за межами населеного пункту Калини, на річці Тересва, Тячівського району, Закарпатської області» на підставі розпорядження голови Тячівської РДА № 203 та згідно з договором № 04-10/56 на виконання робіт по виготовленню детального плану території від 22 червня 2017 року розроблено у 2017 році.

30. Надалі 27 грудня 2018 року були отримані позитивні висновки Міністерства екології та природних ресурсів України з оцінки впливу на довкілля. Вказані висновки розроблені з урахуванням всієї інформації, зауважень і пропозицій, що надійшли протягом строку громадських слухань та відображають реальну оцінку можливого впливу на довкілля, в тому числі на атмосферне повітря, рослинний і тваринний світ, клімат, соціальне, геологічне та водне середовище тощо.

31. 14 серпня 2023 року Дубівською селищною радою було прийняте оскаржене рішення № 722 «Про затвердження детального плану території «З метою уточнення положень обласної схеми планування та оформлення проєкту землеустрою щодо відводу земельних ділянок під будівництво двох міні ГЕС дериваційного типу МГЕС № 1 та МГЕС № 2 за межами населеного пункту с. Калини, на річці Тересва, Тячівського району Закарпатської області».

32. Суди попередніх інстанцій встановили, що затвердженню містобудівної документації, як слідує з протоколу громадських слухань від 07 серпня 2017 року, який знаходиться в матеріалах справи, передувало проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів у проєкті містобудівної документації на місцевому рівні.

33. Як встановлено судами, громадські слухання проводились 07 серпня 2017 року Калинівською сільською радою Тячівського району Закарпатської області, до якої відповідно до закону перейшов обов`язок щодо проведення громадських слухань, і правонаступником якої є Дубівська селищна рада (відповідач у справі).

34. Відповідно до протоколу громадських слухань, розгляду та врахування пропозицій громадськості у проєкті «Про детальний план території TOB «Гідроресурс-Тересва» щодо розміщення каскаду малих гідроелектростанцій МГЕС № 1,МГЕС № 2 потужністю до 3600 кВт на території за межами населеного пункту с. Калини на р. Тересва» від 07 серпня 2017 року, участь у громадських слуханнях брали мешканці територіальної громади, представники органів місцевого самоврядування, а також інші заінтересовані особи, зокрема, представник інвестора, архітектор, проєктант, наукові представники з м. Києва та м. Ужгорода.

35. Згідно з списками реєстрації присутніх під час проведення громадських слухань від 07 серпня 2017 року, а також за доводами сторін у них взяли участь понад 100 жителів територіальної громади с. Калини (119 мешканців),

36. Третім питанням порядку денного було обговорення детального плану території щодо розміщення каскаду малих гідроелектростанцій МГЕС № 1,МГЕС № 2 потужністю до 3600 кВт на території за межами населеного пункту с. Калини на р. Тересва.

37. Протоколом громадських слухань підтверджується, що під час слухань було обговорено переваги проєкту, зокрема, надходження коштів до бюджету села, розвиток інфраструктури села, в тому числі, і до початку будівництва, будівництво берегоукріплення, міграцію риби та інші питання. Зазначено, що наведене вище є вкрай важливе для села, оскільки потребує ремонту дорога до кладовища, територія, що закріплена за дитячим садком та школою, потребує уваги.

38. Вказані обставини підтверджуються і показаннями свідків: ОСОБА_5 (представника інвестора на громадських слуханнях ), ОСОБА_6 (голови Калинівської сільської ради) та відеозаписом громадських слухань від 07 серпня 2017 року, наданим представником ТОВ «Гідроресурс-Тересва» до суду апеляційної інстанції і приєднаним до матеріалів справи.

39. Ці докази апеляційний суд визнав належними і такими, що достовірно доводить як факт проведення громадських слухань щодо проєкту спірного детального плану території, так і його публічний характер та участь у ньому членів територіальної громади с. Калини.

40. З показань свідка ОСОБА_6 апеляційний суд також з`ясував, що розпорядчий акт про проведення громадських слухань не приймався, інформування мешканців здійснювалося шляхом розміщення відповідної кількості оголошень, без оприлюднення у засобах масової інформації чи на офіційному веб-сайті, а матеріали проєкту надавалися безпосередньо під час слухань. При цьому, погоджувальна комісія для узгодження спірних питань створена не була у зв`язку з відсутністю неврахованих питань.

41. Згідно з протоколом громадських слухань за результатом їх проведення вирішено:

1. Схвалити представлені матеріали щодо детального плату території ТОВ «Гідроресурс-Тересва» щодо розміщення каскаду малих гідроелектростанцій МГЕС № 1, МГЕС № 2 потужністю до 3600 кВт кожна на території за межами населеного пункту с. Калини на р. Тересва;

2. Пропонувати Калинівській сільській раді прийняти рішення щодо детального плану території ТОВ «Гідроресурс-Тересва», щодо розміщення каскаду малих гідроелектростанцій МГЕС № 1, МГЕС № 2 потужністю до 3600 кВт кожна на території за межами населеного пункту с. Калини на р. Тересва;

3. Дозвіл на будівництво МГЕС № 1, МГЕС № 2 дати тільки після початку будівництва очисних споруд в смт. Дубове.

Згідно голосування: За - « 34», Проти - « 6».

42. Оскарженими у цій справі рішеннями Дубівської селищної ради затверджено обговорений на громадських слуханнях детальний план території та надано дозвіл на внесення змін до такої містобудівної документації.

43. Вважаючи, що такі рішення ухвалені з порушенням встановленої законом процедури та їх прав на участь у громадському обговоренні затвердженого відповідачем проєкту містобудівної документації на місцевому рівні, позивачі оскаржили їх в судовому порядку.

III. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

44. Касаційне провадження у цій справі відкрите на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України та доводів касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції застосував норми статей 2, 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та норми Закону України «Про стратегічну екологічну оцінку» без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 13 квітня 2020 року у справі № 160/2852/19, від 15 липня 2021 року у справі № 1.380.2019.004556, від 08 серпня 2024 року у справі № 520/16518/20 та від 15 квітня 2025 року у справі № 380/17921/23.

45. Крім того, заявниця вказує на неврахування апеляційним судом висновків Верховного Суду від 30 серпня 2022 року у справі № 810/1044/18, від 09 лютого 2023 року у справі № 320/10895/21 та від 27 березня 2024 року у справі № 128/2833/17 щодо обов`язковості дотримання процедури інформування громадськості та розгляду зауважень під час обговорення містобудівної документації.

46. Обґрунтовуючи зазначені підстави касаційного оскарження ухвалених у цій справі судових рішень, скаржниця зазначає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми частини четвертої статті 2, абзацу другого частини першої статті 19, пункту 2 частини третьої статті 21 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та статей 10-12 Закону України «Про стратегічну екологічну оцінку» й дійшли необґрунтованого висновку про непоширення таких положень законодавства на спірні у цій справі правовідносини.

47. У цій частині доводів касаційної скарги акцентується увага на тому, що детальний план території у спірних відносинах був затверджений вже після набрання чинності Законом України «Про стратегічну екологічну оцінку», у зв`язку з чим його вимоги були обов`язковими до виконання відповідачем.

48. В обґрунтуванні підстав касаційного оскарження ухвалених у цій справі судових рішень в частині неврахування судом апеляційної інстанції викладених у вищевказаних постановах Верховного Суду висновків стосовно обов`язковості дотримання процедури інформування громадськості та розгляду зауважень під час обговорення містобудівної документації скаржниця наводить аргументи про те, що наведені у постанові апеляційного суду мотивів не підтверджують дотримання відповідачами вимог пунктів 4-5 Порядку № 555.

49. Зокрема, скаржниця зауважує, що з`ясовані судом обставини не доводять належного оприлюднення рішення про розроблення у спірних правовідносинах ДПТ з прогнозованими правовими, економічними та екологічними наслідками шляхом його опублікування у засобах масової інформації, що поширюються на відповідній території, а також розміщення на офіційному веб-сайті відповідного органу місцевого самоврядування; оприлюднення розробленого проєкту містобудівної документації і доступ громадськості до зазначеної інформації; реєстрацію, розгляд та узагальнення пропозицій громадськості до проєкту ДПТ; узгодження спірних питань між громадськістю і замовниками проєкту ДПТ через погоджувальну комісію.

50. За доводами скаржниці, жоден із судів попередніх інстанцій не забезпечив повного і всебічного з`ясування обставин справи стосовно того, чи були подані від громадськості зауваження і пропозиції щодо спірного ДПТ та чи були вони розглянуті в ході громадських слухань з обговорення проєкту такої містобудівної документації розробником або замовником, який був відсутній на проведених 07 серпня 2017 року громадських слуханнях.

51. Скаржниця стверджує, що була присутня на проведених 07 серпня 2017 року громадських слуханнях і висловлювала дві пропозиції, жодна з яких, як вона зазначає, не була врахована ані розробником, ані Тячівською РДА як замовником у затвердженому спірним рішенням містобудівному документі. До того ж, як вказує скаржниця, такі пропозиції (зауваження) не були зареєстровані у встановлений законодавством спосіб й відповіді на них не отримано, що саме собою свідчить про порушення процедури громадського обговорення проєкту затвердженого Дубівською селищною радою детального плану території.

52. Дубівська селищна рада подала відзив на касаційну скаргу, в якому не погоджується з доводами та вимогами касаційної скарги. Вважає, що наведені скаржницею підстави касаційного оскарження ухвалених у цій справі судових рішень є необґрунтованими й аргументуються покликанням на нерелевантні цій справі висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у правовідносинах, які, на думку відповідача, не є подібними, а отже не можуть бути враховані Судом під час розгляду справи в касаційному порядку за такою касаційною скаргою.

53. Відповідач вважає, що доводи касаційної скарги фактично зводяться до ревізії з`ясованих судами обставин та повторної оцінки наявних у справі доказів й спрямовані на повторний розгляд справи по суті. Що виходить за межі визначених процесуальним законом повноважень суду касаційної інстанції.

54. На переконання відповідача, оскаржені судові рішення ухвалені судами попередніх інстанцій з урахуванням усіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення наявного у ній спору, з правильним застосуванням норм матеріального та дотриманням норм процесуального права, а зміст таких рішень та наведені у них мотиви вказують на врахування і виконання вказівок Верховного Суду, викладених у постанові від 04 листопада 2025 року, з огляду на що у задоволенні касаційної скарги належить відмовити.

55. У відзиві на касаційну скаргу також підкреслюється, що скаржниця не брала участі у розгляді цієї справи як сторона і не заявляла самостійних вимог щодо предмета спору з метою захисту власного індивідуального права. Відповідач відзначає, що наведені скаржницею доводи фактично зводиться до підтримки позиції позивачів та покликань на загальний інтерес мешканців с. Калини щодо безпечного довкілля і участі громадськості у процедурі прийняття рішення у правовідносинах у сфері містобудівної діяльності, що, однак, не знімає обов`язку обґрунтувати, яке саме індивідуальне право або інтерес ОСОБА_1 порушено спірним рішенням.

56. Реагуючи на доводи касаційної скарги про порушення процедури громадського обговорення затвердженого спірним рішенням ДПТ з огляду на неврахування висловлених під час громадських слухань пропозицій ОСОБА_1 та неотримання на них відповіді із залученням до такого процесу погоджувальної комісії, відповідач зауважує, що такі обставини не були встановлені в оскаржених судових рішеннях та не підтверджуються наявними у справі доказами, а отже не можуть свідчити про порушення прав скаржниці.

57. Заперечуючи проти аргументів скаржниці про неправильне застосування судами окремих норм Закону України «Про стратегічну екологічну оцінку», відповідач зазначає, що цей Закон введений в дію 12 жовтня 2018 року, тоді як спірна містобудівна документація була розроблена раніше, а сам факт її подальшого затвердження у 2023 році не свідчить про обов`язковість проведення стратегічної екологічної оцінки.

58. На підтримку своєї позиції відповідач висловлює аргументи і про те, що згідно з установленими у цій справі обставинами громадськість, попри наявність певних процедурних недоліків організації проведення громадського обговорення, не була позбавлена можливості отримати інформацію про проєкт, взяти участь у слуханнях, висловити позицію та поставити запитання щодо винесеного на розгляд проєкту містобудівної документації.

59. Покликання скаржниці на недопустимість поданого до суду апеляційної інстанції іншою третьою особою доказу у вигляді відеозапису проведеного 07 серпня 2017 року громадського слухання відповідач вважає необґрунтованим та просить Суд його відхилити, оскільки на важливості та необхідності дослідження саме цього доказу наполягав Верховний Суд у поставні від 04 листопада 2025 року, якою ця справа направлена на новий апеляційний розгляд. Суд апеляційної інстанції виконав цю вказівку та оцінив відеозапис у сукупності з іншими доказами.

60. Відзив на касаційну скаргу містить аргумент й стосовно того, що сама лише незгода скаржниці з окремими аспектами проєкту містобудівної документації, які не відповідають її бажаним очікуванням, не свідчить про порушення процедури громадського обговорення, а враховуючи відсутність порушених прав ОСОБА_1 в результаті проведеного у спірних відносинах громадського обговорення ДПТ та його затвердження шляхом прийняття оспорених у цій справі рішень - не утворює достатніх підстав для задоволення заявлених у справі позовних вимог.

61. Не погоджується з вимогами та доводами касаційної скарги й ТОВ «ГІДРОРЕСУРС-ТЕРЕСВА», яка у відзиві вказує на необґрунтованість зазначених скаржницею аргументів, зокрема, вважає, що згадані у скарзі як приклад неоднакового правозастосування постанови Верховного Суду були ухвалені у справах з іншими фактичними обставинами, що унеможливлює їх врахування судом касаційної інстанції як релевантних і таких, які ухвалені саме у подібних правовідносинах.

62. ТОВ «ГІДРОРЕСУРС-ТЕРЕСВА» заперечує твердження скаржниці про те, що подані нею пропозиції та зауваження до спірного ДПТ не були розглянуті та враховані під час затвердження такої містобудівної документації. З цього приводу у відзиві наводяться покликання на те, що такі обставини не знайшли своє підтвердження доказами під час розгляду цієї справи, а сама лише участь скаржниці у громадському обговоренні та незгода із запропонованим до затвердження ДПТ в цілому не може ототожнюватись із належним поданням конкретних письмових пропозицій у розумінні норм законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини в частині процедури та порядку проведення громадського обговорення проєктів містобудівної документації на місцевому рівні.

63. Окрему увагу ТОВ «ГІДРОРЕСУРС-ТЕРЕСВА» акцентує на доведених доказами та відображених у оскаржених судових рішеннях обставинах справи про те, що скаржниця була присутня під час громадських слухань, проведених у спірних правовідносинах 07 серпня 2017 року й, більше того, голосувала «за» спірний ДПТ. З`ясовані судами попередніх інстанцій обставини не підтверджують й того, що у цьому конкретному випадку виникли визначені законом правові та фактичні підстави для створення погоджувальної комісії, у тому числі, для врегулювання спірних питань, які б виникли між ОСОБА_1 та, зокрема, відповідачами і не могли б бути врегульовані у інший спосіб. До того ж, суди виснували, що таких питань у спірних відносинах не існувало.

64. За таких обставин, на думку ТОВ «ГІДРОРЕСУРС-ТЕРЕСВА», скаржниця фактично намагається використати зазначені нею у касаційній скарзі правові позиції Верховного Суду лише задля переоцінки вже установлених та перевірених доказами фактичних обставин цієї справи та повторного перегляду цієї справи.

65. Стосовно наведених у касаційній скарзі покликань на неналежність доказів, на підставі яких суд апеляційної інстанції установив обставини цієї справи, вказане Товариство висловлює позицію про те, що в обґрунтуванні таких підстав касаційного оскарження наводяться покликання на вироблені Верховним Судом критерії належності / неналежності, допустимості / недопустимості доказів у кримінальному процесі, які, з огляду на відмінне правове регулювання адміністративного судового процесу, не можуть бути використані у цій справі.

66. Спираючись на такі аргументи, ТОВ «ГІДРОРЕСУРС-ТЕРЕСВА» вважає, що суди попередніх інстанцій ухвалили законні та обґрунтовані судові рішення, правильно застосували норми матеріального права, не допустили порушень норм процесуального права, у зв`язку з чим у задоволенні касаційної скарги належить відмовити.

67. Відзив на касаційну скаргу подала й третя особа - ОСОБА_4 через свою представницю - адвоката Майстренко Н.М., в якому заявниця вимоги касаційної скарги підтримала в повному обсязі, а також висловила позицію про те, що оскаржені судові рішення, на її думку, є законними та обґрунтованими, у зв`язку з чим скасуванню не підлягають. Просила врахувати відзив під час розгляду цієї справи в касаційному порядку, касаційну скаргу задовольнити, а оскаржені судові рішення - скасувати в частині відмови у задоволенні позову.

68. Копії касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, а також ухвалу про відкриття касаційного провадження у цій справі отримали усі її учасники (через електронний кабінет та засобами поштового зв`язку), що підтверджується наявними у справі доказами, однак відзив від інших учасників відсутній.

69. Поряд із цим, відповідно до частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

70. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

71. Відповідно до частини першої статті 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (тут і далі у тексті в редакції, чинні станом на дату прийняття спірних рішень) детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території.

Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції, та підлягає стратегічній екологічній оцінці.

72. За правилами частини першої статті 21 цього ж Закону громадському обговоренню підлягають розроблені в установленому порядку проєкти містобудівної документації на місцевому рівні: генеральні плани населених пунктів, плани зонування територій, детальні плани територій.

73. Частини друга, третя, четверта, п`ята, шоста та десята цієї ж статті містять наступне правове регулювання.

Затвердження на місцевому рівні містобудівної документації, зазначеної у частині першій цієї статті, без проведення громадського обговорення проєктів такої документації забороняється.

Замовники містобудівної документації зобов`язані забезпечити:

1) оприлюднення прийнятих рішень щодо розроблення містобудівної документації на місцевому рівні з прогнозованими правовими, економічними наслідками та наслідками для довкілля, у тому числі для здоров`я населення;

2) оприлюднення проєктів містобудівної документації на місцевому рівні, пояснювальної записки, розділу «Охорона навколишнього природного середовища» або звіту про стратегічну екологічну оцінку на своїх офіційних веб-сайтах, а також вільний доступ до такої інформації громадськості;

3) реєстрацію, розгляд та врахування пропозицій громадськості до проєктів містобудівної документації на місцевому рівні;

4) проведення громадських слухань щодо проєктів містобудівної документації на місцевому рівні;

5) узгодження спірних питань між громадськістю і замовниками містобудівної документації на місцевому рівні через погоджувальну комісію;

6) оприлюднення результатів розгляду пропозицій громадськості до проєктів містобудівної документації на місцевому рівні.

Відповідно до частини четвертої статті 21 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» оприлюднення прийнятих рішень щодо розроблення містобудівної документації на місцевому рівні, проєктів містобудівної документації на місцевому рівні є підставою для подання пропозицій громадськості замовнику містобудівної документації.

Пропозиції громадськості подаються у строк, визначений для проведення процедури громадського обговорення, який не може становити менш як 30 днів з дня оприлюднення проєкту містобудівної документації на місцевому рівні. Пропозиції, подані після встановленого строку, не розглядаються.

Громадські слухання щодо проєктів містобудівної документації на місцевому рівні проводяться у строк, визначений для проведення процедури громадського обговорення, але не раніше 10 днів з дня оприлюднення проєкту містобудівної документації на місцевому рівні. Порядок проведення громадських слухань проєктів містобудівної документації на місцевому рівні визначає Кабінет Міністрів України.

Порядок проведення громадських слухань проєктів містобудівної документації на місцевому рівні визначає Кабінет Міністрів України.

74. Механізм розроблення або внесення змін до містобудівної документації з планування території на державному рівні в частині схем планування окремих частин території України та містобудівної документації з планування території на регіональному і місцевому рівнях визначається Порядком № 290 (чинний на час виникнення спірних правовідносин).

75. Пункт 4.1 вказаного Порядку передбачає, що рішення про розроблення генерального плану, плану зонування території, детального плану території, яка розташована в межах населеного пункту, а також внесення змін до цієї містобудівної документації приймає відповідна сільська, селищна, міська рада.

76. Замовником розроблення містобудівної документації з планування території на місцевому рівні або внесення змін до неї є, при розробленні, зокрема, детального плану території, яка розташована в межах населеного пункту, виконавчий орган сільської, селищної, міської ради, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації (пункт 4.3 Порядку № 290).

77. Згідно з положеннями пункту 4.9 Порядку № 290 крім функцій, визначених у пункті 1.4 розділу I цього Порядку, замовник розроблення містобудівної документації з планування території на місцевому рівні забезпечує проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів у проєкті містобудівної документації на місцевому рівні в порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2011 року № 555.

78. Так, пунктом 2 Порядку № 555 передбачено, що проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів у проєктах містобудівної документації здійснюється під час розроблення відповідних проєктів містобудівної документації.

79. За приписами пункту 3 цього ж Порядку сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи відповідно до частини третьої статті 21 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» забезпечують:

оприлюднення прийнятих рішень щодо розроблення проєктів містобудівної документації з прогнозованими правовими, економічними та екологічними наслідками;

оприлюднення розроблених проєктів містобудівної документації і доступ громадськості до зазначеної інформації;

реєстрацію, розгляд та узагальнення пропозицій громадськості до проєктів містобудівної документації;

узгодження спірних питань між громадськістю і замовниками проєктів містобудівної документації через погоджувальну комісію (у разі її утворення);

оприлюднення результатів розгляду пропозицій громадськості до проєктів містобудівної документації.

80. Пунктами 4-5 Порядку № 555 визначено, що виконавчі органи сільських, селищних, міських рад оприлюднюють у двотижневий строк прийняті органами місцевого самоврядування рішення щодо розроблення проєктів містобудівної документації шляхом опублікування таких рішень у засобах масової інформації, що поширюються на відповідній території, а також розміщення на офіційному веб-сайті відповідного органу місцевого самоврядування.

Оприлюднення розроблених в установленому законодавством порядку проєктів містобудівної документації здійснюється не пізніш як у місячний строк з дня їх подання розробником до виконавчого органу сільської, селищної, міської ради шляхом розміщення матеріалів (планшетів, макетів) у визначеному органом місцевого самоврядування місці та інформування громадян через розповсюдження брошур і повідомлень, засоби масової інформації, що поширюються на відповідній території, а також розміщення інформації на офіційному веб-сайті відповідного органу місцевого самоврядування.

Повідомлення про початок процедури розгляду та врахування пропозицій громадськості у проєкті містобудівної документації має містити:

1) інформацію про мету, склад та зміст містобудівної документації, викладену у скороченій та доступній для широкої громадськості формі;

2) основні техніко-економічні показники, зокрема графічні матеріали, що відображають зміст містобудівної документації;

3) відомості про замовника та розробника проєктів містобудівної документації та підстави для їх розроблення;

4) інформацію про місце і строки ознайомлення з проєктом містобудівної документації;

5) інформацію про посадову особу органу місцевого самоврядування, відповідальну за організацію розгляду пропозицій;

6) відомості про строк подання і строк завершення розгляду пропозицій;

7) інформацію стосовно запланованих інформаційних заходів (презентація, прилюдне експонування, телевізійні програми, публічні конференції тощо).

81. Підставою для подання пропозицій до проєктів містобудівної документації відповідному органу місцевого самоврядування є повідомлення про початок процедури їх розгляду (пункт 6 Порядку № 555).

V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

V.I Оцінка доводів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

82. Відповідно до частин першої - третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

83. Згідно з частинами першою, другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

84. Перевіряючи у межах повноважень, встановлених процесуальним законом, та доводів касаційної скарги, які зумовили відкриття касаційного провадження у справі, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і дотримання норм процесуального права, а також надаючи оцінку викладеним у відзивах аргументам, Верховний Суд виходить з такого.

85. Насамперед, колегія суддів відзначає, що ця справа вже розглядалась судами неодноразово, зокрема Верховним Судом, який постановою від 04 листопада 2025 року направив цю справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

86. У вказаній постанові Верховний Суд звернув увагу суду апеляційної інстанції на низку висновків щодо застосування норм права, зокрема, стосовно розмежування істотності (фундаментальності) процедурних порушень, допущених під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішень, які можуть зумовлювати протиправність адміністративного акта, ухваленого в результаті реалізації повноважень такого суб`єкта.

87. Верховний Суд відзначив, що суд апеляційної інстанції під час апеляційного перегляду цієї справи та ухвалення ним постанови по суті спору належним чином не перевірив того, чи призвели допущені під час громадського обговорення проєкту спірного ДПТ процедурні порушення, про які суд вказав в оскарженій постанові, до порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивачів й, відповідно, чи зумовило це прийняття за результатом такого обговорення протиправних рішень.

88. Суд також вказував на неповне з`ясування апеляційним судом усіх обставин цієї справи, які мали значення для правильного вирішення наявного у ній спору, зокрема, з огляду на неврахування під час апеляційного перегляду справи поданого третьою особою доказу - відеозапису проведених 07 серпня 2017 року громадських слухань щодо затвердженого спірним рішенням детального плану території.

89. Направляючи цю справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, колегія наводила висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 22 січня 2020 року у справі № 369/8195/17 та від 25 вересня 2025 року у справі № 440/15044/23, щодо застосування норм статті 21 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та окремих норм Порядку № 555 стосовно умов, з настанням яких виникає об`єктивна потреба та необхідність створення органом місцевого самоврядування погоджувальної комісії, а саме, - у разі наявності пропозицій громадськості, рішення про врахування яких розробник і замовник не можуть прийняти самостійно, або якщо мають місце спірні питання.

90. У світлі вищенаведеної правозастосовної практики та в обсязі з`ясованих у справі обставин, Верховний Суд визнав передчасними висновки суду апеляційної інстанції про те, що у спірних правовідносинах мала б бути утворена погоджувальна комісія.

91. З огляду на вищевказане, під час нового апеляційного перегляду справи суду необхідно було повно і всебічно з`ясувати обставини цієї справи у зазначеній частині та дослідити відповідні докази й з урахуванням фактичних обставин цієї справи та викладених Верховним Судом висновків (вказівок) вирішити цей спір у відповідності з вимогами законодавства.

92. В ухваленій за результатами нового апеляційного розгляду постанові від 13 травня 2026 року суд апеляційної інстанції, додатково дослідивши в судовому засіданні поданий під час апеляційного перегляду справи доказ - відеозапис проведених 07 серпня 2017 року громадських слухань щодо затвердженого спірним рішенням проєкту детального плану території, а також взявши до уваги обставини, які відображені у протоколі громадських слухань від 07 серпня 2017 року, показання свідків та інші докази, з`ясував наступне.

93. Затвердженню проєкту вищезгаданої містобудівної документації у спірних правовідносинах передувало проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів. Інформування громадськості про проведення таких слухань здійснювалося шляхом розміщення оголошень, а матеріали проєкту спірного ДПТ надавались до ознайомлення усім зацікавленим особам безпосередньо під час проведення таких слухань, участь в яких взяли, зокрема, голова Калинівської сільської ради, представники інвестора, архітектор, проєктант майбутніх об`єктів будівництва, запрошені на слухання експерти - науковці у відповідних галузях, а також понад 100 (за доводами касаційної скарги 119) жителів територіальної громади с. Калини, яким належним чином була забезпечена можливість взяти участь у обговоренні винесеного на слухання питання, у тому числі, ставити запитання, надавати відповідні пропозиції та / або зауваження до проєкту, отримувати на них відповіді та пояснення.

94. Досліджені судами докази та встановлені під час судового розгляду цієї справи обставини у їх сукупності підтверджують, що усі бажаючі мали можливість взяти слово для виступу під час проведення вищевказаних громадських слухань і таким правом фактично скористались, зокрема, ставили питання та висловлювали пропозиції (зауваження) щодо проєкту спірного ДПТ, отримували відповіді на них та відповідні пояснення щодо предмета обговорення безпосередньо під час проведення громадських слухань, а спірних питань, які не були врегульовані чи не могли б бути вирішені під час громадського обговорення й потребували розгляду погоджувальною комісією, у цьому випадку не виникало.

95. Фактичні обставини цієї справи дозволяють констатувати, що вжиті у спірних правовідносинах заходи з метою громадського обговорення спірного проєкту ДПТ забезпечували належне інформування громадськості, зокрема позивачів та залучених до розгляду цієї справи третіх осіб, про наявність такої містобудівної документації, про спосіб, час і місце обговорення проєкту такої з метою врахування громадських інтересів, забезпечували реальну можливість ознайомитись з матеріалами проєкту, створювали належні і достатні умови для реалізації права кожного на участь у такому обговоренні, яким значна частина мешканців с. Калини фактично скористались, взявши участь у громадських слуханнях, проведених 07 серпня 2017 року.

96. Суд апеляційної інстанції визнав належними доказами наявні у матеріалах справи протокол та відеозапис проведених 07 серпня 2017 року громадських слухань і на їх підставі виснував, що такі містять інформацію щодо предмета доказування у цій справі та достовірно доводять як факт проведення громадських слухань щодо проєкту спірного детального плану території, так і їх публічний характер та участь у них членів територіальної громади с. Калини.

97. З урахуванням вищенаведеного, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що незважаючи на допущені у спірних правовідносинах окремі порушення процедури проведення громадського обговорення проєкту спірного ДПТ, позивачам та третім особам й громадськості в цілому був забезпечений реальний доступ до інформації і можливість висловлення власної позиції на громадських слуханнях, які були фактично проведені та мали відкритий і публічний характер, а присутнім на них членам громадськості було забезпечено можливість ставити запитання по суті предмету обговорення та отримувати відповіді на них.

98. Наведене також підтверджує обґрунтованість викладеної у оскарженій постанові апеляційного суду позиції стосовно відсутності у спірних правовідносинах таких порушень процедури проведення громадських слухань оспореного у справі проєкту детального плану території, які б мали наслідком порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивачів.

99. Більше того, суди установили, що скаржниця була належним чином обізнана з інформацією про день, час та місце проведення громадських слухань, які відбулись 07 серпня 2017 року, та мала доступ до усіх матеріалів спірного проєкту ДПТ, оскільки особисто та безпосередньо брала участь у зазначених слуханнях, мала слово для виступу і висловлювала свою позицію щодо винесеної на обґоворення містобудівної документації.

100. Суд апеляційної інстанції небезпідставно акцентував увагу на тому, що доводи скаржників стосовно протиправності спірних рішень зводились переважно до покликань на неналежне проведення громадських слухань та окремі недоліки їх організації, а не на відсутність у спірних відносинах громадського обговорення як такого та неможливість участі в такому обговоренні.

101. У світлі фактичних обставин цієї справи суд апеляційної інстанції надав належну оцінку зазначеним доводам як таким, що не спростовують самого факту проведення громадських слухань та участі громадськості у відповідній процедурі, а лише свідчать про окремі недоліки її документального оформлення, які, однак, не вказують на порушення їх прав та інтересів.

102. Розглядаючи касаційні скарги у справі № 380/10842/23, спір в якій виник у правовідносинах, які є подібними до тих, в яких виник спір й у справі, яка розглядається, Верховний Суд у постанові від 06 лютого 2025 року підкреслив важливість дотримання визначеної Порядком № 555 процедури розгляду та врахування пропозицій громадськості у проєкті містобудівної документації, однак зауважив, що змістовні недоліки оголошення про проведення громадського обговорення, які не перебувають у причинно-наслідковому зв`язку з неможливістю участі позивачів у такому обговоренні й не були перешкодою для цього в разі виникнення у них такого наміру, свідчать лише про недотримання формальних вимог, а не про порушення їхніх прав.

103. За таких обставин Верховний Суд у постанові від 06 лютого 2025 року у справі № 380/10842/23 погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що недотримання частини вимог щодо оголошення про проведення громадського обговорення детального плату території не може бути підставою для його скасування, оскільки не порушує прав позивачів.

104. Схожі фактичні обставини встановлені й у справі, яка розглядається, що робить застосовними вищевикладені правові позиції Верховного Суду й до спірних у цій справі правовідносин та підтверджує правильність висновків судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на вказані на його обґрунтування доводи стосовно порушення процедури проведення громадського обговорення проєкту затвердженого спірним рішенням детального плану території.

105. Відхиляє Суд доводи касаційної скарги й про те, що відповідач не врахував пропозиції і зауваження скаржниці щодо спірного проєкту ДПТ, не здійснив їх реєстрацію у встановленому законом порядку та не надав жодних пояснень та аргументованих відповідей на них.

106. З цього приводу Верховний Суд відзначає, що відображені у оскаржених судових рішеннях обставини, з`ясовані, зокрема, на підставі дослідження протоколу та відеозапису громадських слухань, не підтверджують подання ОСОБА_1 відповідних пропозицій та зауважень в межах процедури громадського обговорення спірного проєкту ДПТ.

107. Висловлені у касаційний скарзі доводи наведеного не спростовують і не містять покликань на відповідні докази, які були б наявні у матеріалах цієї справи, однак не досліджувались в судах попередніх інстанцій, або на докази, про які позивачка заявляла під час розгляду цієї справи в суді першої або апеляційної інстанцій і які були залишені поза увагою суду, не були витребувані та / або не оцінені у встановленому законом порядку.

108. Покликання скаржниці на неможливість врахування під час розгляду цієї справи в судах попередніх інстанцій долучених до її матеріалів й досліджених в судових засіданнях доказів у вигляді протоколу та відеозапису проведених 07 серпня 2017 року громадських слухань обґрунтовані лише її власною суб`єктивною оцінкою таких документів і тим, що вона звернулась до правоохоронних органів із заявою про злочин, оскільки вважає їх підробленими. Проте скаржниця не навела жодних заснованих на об`єктивних фактах аргументів, які б вказували на невідповідність цих доказів іншим матеріалам справи та давали підстави для сумніву у їх достовірності.

109. При цьому, оцінка таких доводів касаційної скарги фактично вимагає здійснення Судом переоцінки наявних у справі доказів, а отже виходить за межі перегляду судом касаційної інстанції, який згідно з частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

110. Оцінюючи аргументи скаржниці стосовно неповного з`ясування судом апеляційної інстанції обставин справи в частині дійсного волевиявлення та результатів голосування присутніх на громадських слуханнях осіб, Верховний Суд виходить з такого.

111. Аналіз норм частини першої статті 2, частини третьої статті 21 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та пунктів 1, 3 Порядку 555 дають підстави для висновку про те, що планування територій передбачає взаємоузгодження державних, громадських та приватних інтересів шляхом, зокрема, проведення громадських слухань, під час яких в обов`язковому порядку забезпечується, у тому числі, реєстрація, розгляд та узагальнення пропозицій громадськості щодо відповідних проєктів містобудівної документації.

112. Визначеною у вищезгаданих нормах метою проведення громадських слухань є врахування громадських інтересів під час розроблення проєктів містобудівної документації.

113. Водночас, жоден із наведених вище актів законодавства або інший, релевантний спірним відносинам, нормативно - правовий акт не передбачають проведення голосування за чи проти прийняття (схвалення) винесеного на обґоворення проєкту містобудівної документації під час громадських слухань щодо такого проєкту. Повноваження щодо затвердження детальних планів територій законодавець надав відповідним суб`єктам владних повноважень, а не громадським слуханням.

114. Отже, результат громадських слухань полягає не в проведенні голосування серед присутніх на таких слуханнях осіб за чи проти схвалення (затвердження) відповідного проєкту містобудівної документації, а в узагальненні та оприлюдненні результатів розгляду пропозицій громадськості (в разі їх надходження) до проєктів містобудівної документації їх розробником і замовником, врахуванні чи мотивованому відхиленні таких пропозицій, а також, у разі необхідності, доопрацюванні таких проєктів розробником зазначеної документації за результатами громадських слухань щодо врахування громадських інтересів.

115. Отже голосування «за» схвалення винесеного на громадські слухання проєкту містобудівної документації меншості від присутніх на таких слуханнях осіб або непроведення зазначеного голосування не свідчить про порушення визначеної законом процедури громадського обговорення.

116. Узагальнюючи вищенаведене, Верховний Суд визнає обґрунтованими висновки суду апеляційної інстанції про те, що у спірних правовідносинах не було допущено таких порушень процедури громадського обговорення та проведення громадських слухань щодо проєкту затвердженого відповідачем детального плану території, які б обмежили або унеможливили реалізацію скаржницею наявних у неї прав, зокрема, на подання відповідних пропозицій та отримання відповідей на них, на участь у зазначених процедурах, на доступ до інформації та матеріалів вказаного проєкту.

117. Суд апеляційної інстанції надав правильну оцінку підставам позову, пов`язаним з порушенням процедури громадського обговорення проєкту спірного ДПТ, й з урахуванням фактичних обставин цієї справи, які підтверджують, що прийняттю оскарженого рішення передувало проведення такого обговорення, правильно застосував норми права, зокрема частини другої статті 21 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», слушно вказавши про відсутність порушених прав позивачів або інтересів залучених до участі у цій справі третіх осіб з указаних вище підстав.

118. Надаючи оцінку доводам касаційної скарги в частині неправильного застосування судами попередніх інстанцій норми частини четвертої статті 2, абзацу другого частини першої статті 19, пункту 2 частини третьої статті 21 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та статей 10-12 Закону України «Про стратегічну екологічну оцінку», а також неврахування відповідних правових позицій Верховного Суду в цій частині аргументів скаржниці, Суд зазначає таке.

119. 15 квітня 2018 року набрав чинності Закон України «Про стратегічну екологічну оцінку», який був введений в дію з 12 жовтня 2018 року.

120. Цей Закон урегулював відносини у сфері оцінки наслідків для довкілля та вперше запровадив у законодавстві здійснення стратегічної екологічної оцінки проєкту документів державного планування, до яких пункт 3 частини першої статті 1 вказаного Закону відносить й містобудівну документацію всіх рівнів, як процедури визначення, опису та оцінювання наслідків виконання документів державного планування для довкілля, у тому числі для здоров`я населення, виправданих альтернатив, розроблення заходів із запобігання, зменшення та пом`якшення можливих негативних наслідків, яка включає визначення обсягу стратегічної екологічної оцінки, складання звіту про стратегічну екологічну оцінку, проведення громадського обговорення та консультацій, врахування у документі державного планування звіту про стратегічну екологічну оцінку, результатів громадського обговорення та консультацій, інформування про затвердження документа державного планування та здійснюється у порядку, визначеному цим Законом.

121. Підпунктом 5 пункту 3 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про стратегічну екологічну оцінку» статтю 2 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» було доповнено частиною четвертою такого змісту: « 4. Містобудівна документація підлягає стратегічній екологічній оцінці в порядку, встановленому Законом України «Про стратегічну екологічну оцінку». Розділ «Охорона навколишнього природного середовища», що розробляється у складі проєкту містобудівної документації, одночасно є звітом про стратегічну екологічну оцінку, який має відповідати вимогам Закону України «Про стратегічну екологічну оцінку».

122. У зв`язку з введенням в дію Закону України «Про стратегічну екологічну оцінку» були змінені й низка інших норм Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», зокрема, абзац другий частини першої статті 19 цього Закону, яким, з урахуванням внесених до неї змін, передбачалось, що детальні плани території, розроблені для планувальної організації, просторової композиції, параметрів забудови та ландшафтної організації кварталів, мікрорайонів чи інших частин території, призначених для комплексної забудови чи реконструкції, також підлягають стратегічній екологічній оцінці.

123. Верховний Суд у постановах від 13 квітня 2020 року у справі № 160/2852/19, від 15 липня 2021 року у справі № 1.380.2019.004556 та від 17 вересня 2025 року у справі № 540/1989/20 застосував вказані вище норми так, що у випадку розроблення детального плану території та подання його на затвердження сільською, селищною, міською радою чи відповідною державною адміністрацією до 12 жовтня 2018 року, вимоги Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» щодо проведення стратегічної екологічної оцінки детального плану території не застосовуються.

124. У наведених постановах Суд виклав висновок, згідно з яким вимоги Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» щодо проведення стратегічної екологічної оцінки детального плану території застосовуються у випадку:

- розроблення детального плану території після 12 жовтня 2018 року, або

- подання проєкту детального плану території на затвердження сільською, селищною, міською радою чи відповідною державною адміністрацією після 12 жовтня 2018 року.

125. Направляючи цю справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, Верховний Суд у постанові від 04 листопада 2025 року акцентував увагу на тому, що під час апеляційного перегляду справи суд не встановив точних обставин стосовно строків розроблення детального плану території та моменту його подання на затвердження. Зокрема, не було з`ясовано, чи відбувалося розроблення цього плану до чи після 12 жовтня 2018 року, коли набрали чинності зміни до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», які запровадили вимогу обов`язкової стратегічної екологічної оцінки для проєктів містобудівної документації. Окрім цього Суд вказав на неповне з`ясування обставин справи стосовно того, коли саме проєкт спірного детального плану території був поданий на затвердження, що є ключовим для визначення застосовності вимог Закону України «Про стратегічну екологічну оцінку», й не давало змогу встановити чи підлягав детальний план території стратегічній екологічній оцінці у встановленому законом порядку.

126. За результатами нового апеляційного перегляду цієї справи суд апеляційної інстанції констатував, що до спірних у цій справі правовідносини застосуванню підлягає законодавство, яке діяло на момент їх виникнення, а не станом на дату прийняття відповідачем оспорених рішень. У зв`язку з цим апеляційний суд дійшов висновку, що проведення стратегічної екологічної оцінки для спірної містобудівної документації не вимагалось.

127. Проте такий висновок щодо застосування норм права не узгоджується з вищевикладеними правовими позиціями Верховного Суду, а також прямо суперечить постанові судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі №803/1541/16, відповідно до якої у разі безпосередньо (прямої) дії закону в часі новий нормативний акт поширюється на правовідносини, що виникли після набрання ним чинності, або до набрання ним чинності і тривали на момент набрання актом чинності.

128. Колегія суддів не оминає увагою те, що правове регулювання спірних правовідносин зазнавало змін не лише в частині запровадження стратегічної екологічної оцінки проєктів детальних планів, а й стосовно суб`єктів, уповноважених на розгляд та затвердження таких проєктів.

129. Зокрема, станом на дату введення в дію Закону України «Про стратегічну екологічну оцінку» і набрання чинності відповідними нормами Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», які запровадили вимогу обов`язкової стратегічної екологічної оцінки для проєктів містобудівної документації, повноваження стосовно розгляду і затвердження детального плану території за межами населеного пункту закріплювались за відповідною районною державною адміністрацією, якою у спірних відносинах виступає Тячівська РДА (частина восьма статті 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у редакції, чинній станом на 12 жовтня 2018 року).

130. Згодом, у зв`язку з набранням чинності 24 липня 2021 року Законом України від 17 червня 2020 року № 711-IX, частину восьму статті 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» було викладено в новій редакції, а саме: «Детальний план території розглядається і затверджується сільською, селищною, міською радою протягом 30 днів з дня його подання».

131. Таким чином, до 24 липня 2021 року повноваження стосовно розгляду та затвердження детального плану території за межами населеного пункту у спірних правовідносинах належали Тячівській РДА, а після вказаної дати - Калинівській сільській раді (правонаступником якої є Дубівська селищна рада), що вказує на ознаки публічного правонаступництва, тобто переходу прав і обов`язків від одного суб`єкта владних повноважень до іншого у зв`язку із зміною компетенції.

132. Норми, якими запроваджені зазначені вище зміни у законодавстві, мали безпосередню (пряму) дію закону в часі, а тому поширювались й на ті правовідносини, що виникли до набрання ними чинності, але тривали на момент зміни відповідного правового регулювання. У цій справі такими є правовідносини щодо розгляду та затвердження проєкту детального плану території, які розпочинаються з моменту подання вказаного проєкту на розгляд уповноваженому суб`єкту (органу) та закінчуються в момент набрання чинності прийнятим ним рішенням, зокрема, про затвердження проєкту зазначеної містобудівної документації.

133. Застосовуючи такий підхід до правовідносин, у яких виник цей спір, а також беручи до уваги фактичні обставини справи, яка розглядається, Верховний Суд, висновує, що вимоги про обов`язкове проведення стратегічної екологічної оцінки оспореного позивачами проєкту детального плану території не підлягали б виконанню у разі подання такого проєкту на розгляд Тячівській РДА до 12 жовтня 2018 року і його затвердження до вказаної дати.

134. У цій справі суди з`ясували, що спірний проєкт ДПТ, хоча й був розроблений у 2017 році, але його затвердження відбулось лише 14 серпня 2023 року з прийняттям та набранням чинності рішенням Дубівської селищної ради № 722, яка, з огляду на зазначене, зобов`язана була дотриматись чинних на вказану дату норм законодавства щодо обов`язкового проведення стратегічної екологічної оцінки поданого їй на розгляд проєкту містобудівної документації.

135. Недотримання зазначених вимог закону не можна вважати формальним недоліком, оскільки у такому разі залишаються нез`ясованими наслідки для довкілля, у тому числі для здоров`я населення, які можуть настати у зв`язку з виконанням відповідного документа державного планування, а також не визначені конкретні засоби (заходи) їх подолання з метою зменшення (уникнення) негативного впливу на навколишнє природне середовище та забезпечення гарантованого Конституцією та законами України права кожного, у тому числі позивачів та залучених на їх стороні третіх осіб, на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

136. Такі порушення є самостійною та достатньою підставою для скасування відповідного рішення уповноваженого органу про затвердження проєкту містобудівної документації та похідних від нього адміністративних актів.

137. У підсумку Верховний Суд констатує, що суди попередніх інстанцій, неправильно застосувавши норми матеріального права та не врахувавши усіх фактичних обставин справи, дійшли помилкового висновку про законність і правомірність оскаржених у цій справі рішень, у зв`язку з чим необґрунтовано відмовили у задоволенні частини заявлених позивачами по суті спору.

138. Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що рішення про затвердження ДПТ або про внесення до нього змін мають нормативний характер й належать до нормативно - правових актів (постанови від 14 липня 2021 року у справі № 260/20/19, від 06 жовтня 2021 року у справі № 369/4091/15-а, від 28 липня 2022 у справі № 640/31850/20, від 15 травня 2024 року у справі № 580/1763/19, від 17 вересня 2025 року у справі № 540/1989/20, від 06 листопада 2025 року у справі № 480/2886/22, та інших).

139. У зв`язку з наведеним Суд застосовує визначені статтями 264, 265 Кодексу адміністративного судочинства України особливості розгляду такої категорії справ й, зважаючи на те, що прийняте Дубівською селищною радою рішення № 722 порушує права позивачів і не відповідає закону - визнає його протиправним та нечинним, а також підкреслює, що резолютивна частина рішення суду про визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним невідкладно публікується відповідачем у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання рішенням законної сили.

140. З огляду на вищевказане та з метою повного захисту порушених Дубівською селищною радою прав, прийняте нею рішення № 723 також належить скасувати, оскільки таке рішення є підставою для розроблення відповідного проєкту щодо внесення змін до містобудівної документації, яка не відповідає закону та порушує права громадян.

141. В задоволенні решти позовних вимог належить відмовити з мотивів, які наведені у цій постанові Верховного Суду, у зв`язку з чим заявлений у справі позов підлягає частковому задоволенню.

V.IІ Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

142. За правилами частини першої статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

143. Провівши касаційний розгляд справи у межах доводів та вимог касаційної скарги, які слугували підставою для відкриття касаційного провадження у справі, а також повноважень касаційного суду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права й помилково відмовили у задоволенні частини позовних вимог, внаслідок чого ухвалили судові рішення, які не відповідають закону та підлягають скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову.

VІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

144. У касаційній скарзі представниця ОСОБА_1 заявила клопотання про вирішення питання розподілу судових витрат, розглядаючи яке Верховний Суд виходить з такого.

145. За змістом частин першої, третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу, та витрати, пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

146. Статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

147. Абзацом першим частини першої, частиною шостою та абзацом першим частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

148. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь зі сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того, заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги (частини дев`ята, одинадцята статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

149. Питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення. а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, вирішуються у резолютивній частині постанови касаційного суду, ухваленій за результатом розгляду справи в касаційному порядку, що встановлено у частині першій статті 143 та підпунктах «б», «в» пункту 4 частини першої статті 356 Кодексу адміністративного судочинства України.

150. Аналіз викладених вище норм права засвідчує, що передбачені законом, пов`язані зі справою та документально підтверджені судові витрати, понесені під час розгляду справи в усіх інстанціях, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, який виступав відповідачем у справі.

151. У цій справі Верховний Суд за результатом розгляду касаційної скарги ухвалив постанову, якою скасував оскаржені судові рішення судів попередніх інстанцій по суті спору та, не передаючи справу на новий розгляд, ухвалив нове рішення про часткове задоволення позову, у зв`язку з чим у цьому випадку виникли передбачені процесуальним законом підстави для здійснення судом касаційної інстанції нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також для розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

152. З`ясовуючи розмір понесених у цій справі судових витрат, які підлягають розподілу, Верховний Суд враховує, що в матеріалах цієї справи містяться, зокрема, договори про надання професійної правничої допомоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , протоколи узгодження між сторонами вказаних договорів розміру гонорару та обсягу виконаних робіт, копії актів приймання - передачі наданої правничої допомоги.

153. Так, за умовами договору про надання професійної правничої допомоги від 04 березня 2024 року (пункти 4-6 розділу 3 Договору) до гонорару не включаються фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Розрахунок клієнтка здійснює протягом п`яти днів після отримання від адвоката акту приймання - передачі виконаних робіт певного етапу. Підставою для розрахунку з Адвокатом є акт виконаних робіт (частини роботи). При цьому, згідно з пунктом 9 підрозділу "Клієнтка зобов`язана" розділу 2 зазначеного Договору клієнтка зобов`язана своєчасно та в повному обсязі оплачувати гонорар за Договором.

154. Оглянувши наявні у матеріалах справи копії протоколів від 01 травня 2024 року щодо погодження суми гонорару за договором від 04 березня 2024 року (додаток №1 до договору), а також актів від 16 вересня 2024 року приймання - передачі наданої правничої допомоги за договором від 04 березня 2024 року (додаток №2 до договору), Верховний Суд зазначає наступне.

155. Так, у кожному з вищевикладених протоколів зазначено, що загальна сума гонорару за надання правничої допомоги в суді першої інстанції склала 20000 гривень кожному з позивачів. Попередня оплата частини гонорару - 10000 гривень. Розмір гонорару за кожен наступний етап надання правничої допомоги обумовлюється окремим протоколом. В указаних вище актах наводиться опис обсягу правничої допомоги за договором і зазначається про виконання зобов`язань в Закарпатському окружному адміністративному суді в повному обсязі, а також стверджується, що гонорар встановлено сторонами у фіксованому розмірі 20000 гривень.

156. Беручи до уваги умови договору про надання професійної правничої допомоги позивачам та дати складання актів приймання - передачі виконаних за таким договором робіт, Верховний Суд констатує, що оплата гонорару клієнтами адвокату в цьому конкретному випадку мала б бути здійснена не пізніше 21 вересня 2024 року включно.

157. Тобто, станом на дату ухвалення рішення судом першої інстанції у справі, що розглядається, а саме - 03 жовтня 2024 року, й на момент вирішення питання про розподіл вказаних судових витрат, оплата гонорару адвоката вже мала б бути здійснена. Водночас, жодних доказів про реальне і фактичне здійснення оплати позивачами гонорару адвоката за вказаним вище договором до суду першої, апеляційної чи касаційної інстанції не надано. Не надано й доказів того, що адвокат склала та пред`явила до виконання позивачам - клієнтам за Договорами які-небуть фінансові документи щодо оплати вартості наданих нею послуг з професійної правничої допомоги.

158. Таких доказів не було подано стороною позивача й пізніше, під час розгляду цієї справи в суді апеляційної та касаційної інстанцій, під час нового апеляційного перегляду справи та її подальшому розгляді в касаційному порядку за касаційною скаргою, яка наразі розглядається.

159. Окрім цього, відповідних розрахунків вартості оплати послуг адвоката за вищенаведеними Договорами з детальним описом виконаних нею робіт, платіжних документів на підтвердження оплати таких послуг, наданих в судах апеляційної та касаційної інстанцій під час розгляду цієї справи, також не подано.

160. У зв`язку з вищевикладеним Верховний Суд висновує, що позивачами та їх представницею не доведено у встановленому законом порядку понесення судових витрат на професійну правничу допомогу, а тому розподіл цих витрат Суд не здійснює, оскільки правові та фактичні підстави для цього відсутні.

161. Щодо витрат представниці позивачів - адвоката Майстренко Н.М., пов`язаних із прибуттям до суду, то на підтвердження таких витрат остання надала посадкові документи для проїзду потягом з відправленням з м. Ужгорода до м. Києва та у зворотному напрямку, які підтверджують вартість проїзду загалом в розмірі 1541,94 гривень.

162. Проте Верховний Суд відзначає, що наведені вище проїзні документи підтверджують виїзд Майстренко Н.М. з міста Ужгорода 07 жовтня 2024 року та прибуття до м. Києва 08 жовтня 2024 року, відбуття з м. Києва 08 жовтня 2024 року та прибуття до м. Ужгорода 09 жовтня 2024 року.

163. При цьому, Суд враховує, що справа в суді першої інстанції, зокрема, у вищевказаний період розглядалась в м Ужгороді й саме в цьому місті за наявними у справі матеріалами проживала адвокат Майстренко Н.М., що не потребувало переїзду до іншого міста з метою участі в розгляді цієї справи. До того ж, у період з 07 по 09 жовтня 2024 року жодних судових засідань або інших процесуальних дій, які б вимагали участі сторін та / або їх представників у таких діях - не проводилось.

164. З огляду на таке Верховний Суд не здійснює розподіл витрат, пов`язаних із прибуттям представниці позивачів до суду, оскільки їх понесення не підтверджено доказами і не було необхідним та неминучим для розгляду цієї справи.

165. В частині розподілу витрат позивачів, передбачених статтею 138 Кодексу адміністративного судочинства України й пов`язаних з вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою справи до розгляду, то за змістом частин першої, четвертої вказаної статті їх розмір встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів, а граничний розмір компенсації таких витрат встановлюється Кабінетом Міністрів України.

166. На виконання вказаних норм Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 27 квітня 2006 року № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов`язаних з розглядом цивільних, адміністративних та господарських справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави», у додатку до якої (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2018 року № 155) зазначено, що компенсація в адміністративних справах витрат, пов`язаних, зокрема, з вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи, не може перевищувати 50 відсотків розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб за сукупність дій, необхідних для розгляду справи.

167. За наявними у справі матеріалами представниця позивачів від їх імені та за їх дорученням в порядку представництва їх інтересів у цій справі в судах усіх інстанцій здійснила оплату, зокрема, послуг з поштового пересилання до суду апеляційної інстанції апеляційної скарги та письмових доказів, поштового пересилання письмових доказів іншим учасникам справи, поштового пересилання іншим учасникам справи пояснень та відзивів, загалом на суму 630 гривень.

168. Суд відзначає, що такі витрати передбачені статтею 138 Кодексу адміністративного судочинства України, однак враховує, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), а також у рішенні від 23 січня 2014 року у справі «East West Alliance Limited проти України» (заява № 19336/04).

169. Позивачі брали участь у цій справі в порядку їх представництва адвокатом Майстренко Н.М., яка упродовж усього часу розгляду справи в судах всіх інстанцій мала зареєстрований електронний кабінет у підсистемі Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи (далі - також ЄСІТС) «Електронний суд».

170. Абзац перший частини восьмої статті 18 передбачає, що реєстрація в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі в порядку, визначеному цим Кодексом.

171. Проте, Суд підкреслює, що представниця позивачів, будучи зареєстрованою в електронному кабінеті та не маючи перешкод для його використання, зокрема, з метою обміну документами між нею та судом та / або іншими учасниками справи, не була позбавлена можливості здійснювати направлення до суду та іншим учасникам справи, які також зареєстровані в електронному кабінеті, відповідні процесуальні документи в електронному вигляді за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний суд».

172. Тому Суд вважає, що оскільки представниця позивачів не довела наявності об`єктивних перешкод у можливості використанні з вказаною вище метою зазначеної підсистеми ЄСІТС, у якій вона зареєстрована та має електронний кабінет, то й відправлення саме поштою в паперовому вигляді суду та іншим, зареєстрованим у цій же Системі, учасникам справи відповідних процесуальних документів у такому разі не було необхідним, а отже й витрати, пов`язані з вчиненням таких дій, не були неминучими.

173. У зв`язку з наведеним, Суд не бачить визначених законом правових та фактичних підстав для розподілу сплачених адвокатом у цій справі судових витрат на поштове пересилання процесуальних документів та доказів до суду та іншим учасникам справи, які були зареєстровані в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд», що забезпечує обмін документами за її допомогою. Наявні у справі матеріали засвідчують, що таких витрат загалом понесено у розмірі 385 гривень.

174. Інші ж, передбачені статтею 138 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, з огляду на вимоги процесуального закону та закріплені за учасниками справи обов`язки, були необхідними й понесені стороною позивачів у зв`язку з пересиланням відповідних процесуальних документів та доказів іншим учасникам справи, які не були зареєстровані у ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі). Розмір таких витрат становить 245 гривень.

175. Враховуючи що такі витрати не охоплювались гонораром адвоката та були здійснені одночасно від імені обох позивачів, то їх належить вважати судовими витратами, передбаченими статтею 138 Кодексу адміністративного судочинства України, та розподілити їх порівну між позивачами в рівних частинах, тобто по 122,50 гривень.

176. При цьому, позивачка ОСОБА_2 , яка не зареєстрована у ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі) й не має такого обов`язку, особисто оплатила поштове пересилання сторонам у справі поданого нею до суду апеляційної інстанції клопотання загалом на суму 480 гривень.

177. Таким чином розмір передбачених статтею 138 Кодексу адміністративного судочинства України судових витрат, понесених позивачкою ОСОБА_2 , становить 602,50 гривень, а іншого позивача - ОСОБА_3 - 122,50 гривень, що не перевищує встановленого законом граничного розміру компенсації таких витрат.

178. Стосовно витрат, понесених позивачами на сплату судового збору, то Суд на підставі наявних у справі матеріалів установив, що за подання у цій справі позову позивачі через свого представника сплатили 7 267,20 грн, за подання апеляційної скарги на рішення суду - 7267,20 грн, за видачу в електронному вигляді копії технічного запису чотирьох судових засідань - 363,52 гривень, тобто загалом 14897,92 гривень.

179. За правилами частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

180. Враховуючи, що позивачі сплатили 14897,92 гривень судового збору, а Суд ухвалив рішення на їх користь про часткове задоволення позову і задовольнив дві з трьох заявлених ними вимог до Дубівської селищної ради Тячівського району Закарпатської області, то сплачену позивачами суму судового збору належить розподілити пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, тобто стягнути на їх користь за рахунок бюджетних асигнувань вказаного відповідача дві третини фактично сплаченого судового збору, що становить 4965,97 гривень кожному з позивачів.

181. Аналогічним чином належить розподілити й витрати, передбачені статтею 138 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме - стягнути на користь ОСОБА_2 401,67 гривень (602,5*2/3), а іншого позивача - ОСОБА_3 - 81,67 гривень (122,5*2/3), що не перевищує встановленого законом граничного розміру компенсації таких витрат.

182. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, понесених третіми особами на стороні позивачів, Суд виходить з того, що такими особами є ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .

183. Так, на підставі наявних у справі матеріалів Суд з`ясував, що ОСОБА_1 понесла і фактично оплатила судові витрати, пов`язані з поштовим пересиланням поданих до судів різних інстанцій під час розгляду справи процесуальних документів загалом на суму 330 гривень, а також судовий збір за видачу судом в електронному вигляді копії технічного запису судового засідання - в розмірі 99,84 грн та за подання касаційної скарги на рішення суду в розмірі 5813,76 гривень.

184. Суд, враховує, що за приписами частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

185. Тому, беручи до уваги вищевикладене та встановлений на 1 січня відповідного року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, Суд висновує, що судовий зір за видачу судом ОСОБА_1 в електронному вигляді копії технічного запису судового засідання становить 79,87 гривень (3328*0,03*0,8), а загалом - 5893,63 гривень з урахуванням сплаченого нею судового збору за подання касаційної скарги на рішення суду. Співставивши суми фактично сплаченого ОСОБА_1 судового збору та збору, який підлягав сплаті, Суд установив, що остання переплатила 19,97 гривень, а тому вказана сума відноситься до судових витрат, що внесені в більшому розмірі, ніж встановлено законом, й можуть бути їй повернуті в порядку статті 7 Закону України «Про судовий збір».

186. Отже, на користь третьої особи ОСОБА_1 в порядку нового розподілу судових витрат та розподілу судових витрат, понесених у суді касаційної інстанції, належить стягнути 4149,09 гривень (5893,63+330*2/3).

187. Докази понесення інших судових витрат третьою особою ОСОБА_1 у Суду відсутні.

188. Документально підтверджені судові витрати третьої особи ОСОБА_4 складаються з витрат, пов`язаних із вчиненням інших процесуальних дій (подання відзиву, пояснень, інших заяв та клопотань), й становлять витрати на оплату послуг з поштового пересилання процесуальних документів, поданих нею у цій справі, загалом в розмірі 290 гривень, що не перевищує встановлений законом граничний розмір таких витрат. Ці витрати підлягають розподілу у встановленому законом порядку з урахуванням змісту остаточного рішення Суду по суті спору та результатів його вирішення судом, тобто в розмірі 193,33 гривень (290*2/3).

189. Наявності інших, підтверджених доказами, судових витрат третьої особи ОСОБА_4 . Суд не установив.

190. Враховуючи вищенаведене, а також те, що за результатом розгляду цієї справи Суд дійшов висновку про порушення прав лише одним з відповідачів - Дубівською селищною радою, то понесені у цій справі судові витрати сторони, на чию користь ухвалене рішення, та третіх осіб на цій стороні, належить стягнути на їх користь за рахунок бюджетних асигнувань саме вказаного суб`єкта владних повноважень.

191. У підсумку, Суд констатує, що судові витрати у цій справі належить розподілити так: стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дубівської селищної ради:

на користь позивачки ОСОБА_2 - 5367,64 гривень;

на користь позивача - ОСОБА_3 - 5047,64 гривень;

на користь третьої особи на стороні позивачів ОСОБА_1 - 4149,09 гривень;

на користь третьої особи на стороні позивачів ОСОБА_4 - 193,33 гривні.

Керуючись статтями 340, 341, 345, 349, 351, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2026 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Тячівської районної державної (військової) адміністрації, Дубівської селищної ради Тячівського району Закарпатської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «ГІДРОРЕСУРС-ТЕРЕСВА», ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним, нечинним нормативно-правового акту, визнання протиправним і скасування рішень - задовольнити частково.

Визнати протиправним і нечинним рішення Дубівської селищної ради Тячівського району Закарпатської області від 14 серпня 2023 року № 722 «Про затвердження детального плану території «З метою уточнення положень обласної схеми планування та оформлення проєкту землеустрою щодо відводу земельних ділянок під будівництво двох міні гідроелектростанцій дериваційного типу МГЕС № 1 та МГЕС № 2 за межами населеного пункту Калини, на річці Тересва, Тячівського району, Закарпатської області»;

Визнати протиправним і скасувати рішення Дубівської селищної ради Тячівського району Закарпатської області від 14 серпня 2023 року № 723 «Про надання дозволу на розроблення містобудівної документації - внесення змін до затвердженого детального плану території».

В решті позову відмовити.

Зобов`язати Дубівську селищну раду Тячівського району Закарпатської області невідкладно після набрання законної сили цією постановою Верховного Суду опублікувати її резолютивну частину про визнання протиправним та нечинним рішення Дубівської селищної ради Тячівського району Закарпатської області від 14 серпня 2023 року № 722 як нормативно - правового акту у виданні, в якому таке рішення було або мало бути офіційно оприлюднене.

Стягнути на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Дубівської селищної ради Тячівського району Закарпатської області (90531 смт. Дубове, вул. Д. Подольського, 46, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 04349633) судові витрати у розмірі 5367,64 гривень.

Стягнути на користь ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Дубівської селищної ради Тячівського району Закарпатської області (90531 смт. Дубове, вул. Д. Подольського, 46, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 04349633) судові витрати у розмірі 5047,64 гривень.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань Дубівської селищної ради Тячівського району Закарпатської області (90531 смт. Дубове, вул. Д. Подольського, 46, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 04349633) судові витрати у розмірі 4149,09 гривень.

Стягнути на користь ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 ) за рахунок бюджетних асигнувань Дубівської селищної ради Тячівського району Закарпатської області (90531 смт. Дубове, вул. Д. Подольського, 46, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 04349633) судові витрати у розмірі 193,33 гривні.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.В. Коваленко

Судді: А.І. Рибачук

А.Ю. Бучик