Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №320/46732/23 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 320/46732/23

касаційне провадження № К/990/4623/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві

на рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 березня 2025 року (головуючий суддя - Діска А.Б.)

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2025 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Собків Я.М.; судді: Сорочко Є.О., Чаку Є.В.)

у справі № 320/46732/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Керамхолл»

до Головного управління ДПС у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

У грудні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Керамхолл» (далі - ТОВ «Компанія «Керамхолл», позивач, платник, товариство) звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві, позивач, платник, товариство), у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11 вересня 2023 року № 0057289/0706, від 29 листопада 2023 року № 0075212/0706.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, товариство зазначило, що контролюючий орган дійшов помилкового висновку про нереальність господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРО СТРОЙ» (далі - ТОВ «АГРО СТРОЙ»), Товариством з обмеженою відповідальністю «АСТБУД» (далі - ТОВ «АСТБУД») та Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕГА ПРОФІТ ГРУП» (далі - ТОВ «МЕГА ПРОФІТ ГРУП»). Позивач вважає, що реальність спірних операцій підтверджена належними первинними документами, податковими накладними, документами щодо оприбуткування товарів, доказами подальшої реалізації товарів, а щодо ремонтних робіт - договором, протоколом узгодження договірної ціни, актами приймання-передачі виконаних робіт та іншими доказами використання орендованого приміщення у господарській діяльності.

Київський окружний адміністративний суд рішенням від 13 березня 2025 року позов задовольнив частково.

Суд першої інстанції визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 11 вересня 2023 року № 0057289/0706 у частині збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 742 292,00 грн, з яких 593 834,00 грн - за основним зобов`язанням та 148 458,00 грн - за штрафними санкціями. Також суд визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 29 листопада 2023 року № 0075212/0706 у частині збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на суму 534 450,00 грн. У задоволенні інших позовних вимог суд першої інстанції відмовив.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції позивача з ТОВ «АСТБУД» підтверджені належними доказами, а тому висновки контролюючого органу в цій частині є необґрунтованими. Водночас суд погодився з податковим органом щодо нереальності операцій з ТОВ «АГРО СТРОЙ» та ТОВ «МЕГА ПРОФІТ ГРУП», а також щодо неправомірного віднесення позивачем до витрат окремих сум сплачених податкових зобов`язань.

Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 11 листопада 2025 року апеляційну скаргу ГУ ДПС у м. Києві залишив без задоволення, апеляційну скаргу ТОВ «Компанія «Керамхолл» задовольнив.

Суд апеляційної інстанції скасував рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 березня 2025 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалив у цій частині нову постанову, якою адміністративний позов задовольнив повністю.

Апеляційний суд визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 11 вересня 2023 року № 0057289/0706 та від 29 листопада 2023 року № 0075212/0706. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи щодо операцій з ТОВ «АГРО СТРОЙ» та ТОВ «МЕГА ПРОФІТ ГРУП», неправильно оцінив значення окремих недоліків у первинних документах і не врахував надані позивачем докази у їх сукупності. Також апеляційний суд визнав необґрунтованими доводи податкового органу щодо нереальності операцій з ТОВ «АСТБУД».

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та з постановою суду апеляційної інстанції, якою позов задоволено повністю, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 березня 2025 року в частині задоволення позову, скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2025 року та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Мотивуючи касаційну скаргу, відповідач зазначає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права в частині задоволення позовних вимог. На думку податкового органу, суд першої інстанції безпідставно визнав протиправними та скасував спірні податкові повідомлення-рішення в частині донарахувань за господарськими операціями позивача з ТОВ «АСТБУД», а суд апеляційної інстанції, крім того, помилково скасував рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову та дійшов необґрунтованого висновку про протиправність спірних податкових повідомлень-рішень у повному обсязі. Контролюючий орган вважає, що суд апеляційної інстанції формально виходив із наявності у позивача окремих первинних документів, однак не надав належної оцінки сукупності обставин, установлених контролюючим органом під час перевірки, які свідчать про нереальний характер господарських операцій позивача з ТОВ «АСТБУД», ТОВ «АГРО СТРОЙ» та ТОВ «МЕГА ПРОФІТ ГРУП». Зокрема, відповідач посилається на дефекти первинних документів, відсутність або неналежність документів щодо транспортування товару, невідповідність номенклатури придбаних і реалізованих товарів у ланцюгу постачання, відсутність у контрагентів необхідних трудових, матеріальних, складських і транспортних ресурсів, а також на податкову інформацію та відомості з кримінальних проваджень щодо окремих контрагентів позивача.

Ухвалою від 23 лютого 2026 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача.

05 березня 2026 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судовий розгляд встановив, що контролюючий орган провів документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Компанія «Керамхолл» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2018 року до 30 вересня 2021 року, валютного законодавства - за період з 01 липня 2018 року до 30 вересня 2021 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01 липня 2018 року до 30 вересня 2021 року та іншого законодавства за відповідний період, за результатами якої склав акт від 14 лютого 2022 року № 9041/Ж5/26-15-07-06-01/37245255.

Не погоджуючись із висновками зазначеного акта перевірки, ТОВ «Компанія «Керамхолл» подало заперечення та додаткові документи, у зв`язку з чим комісія контролюючого органу з питань розгляду заперечень прийняла рішення про необхідність проведення документальної позапланової виїзної перевірки у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

На підставі наказу ГУ ДПС у м. Києві від 10 серпня 2023 року № 3913-п контролюючий орган провів документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Компанія «Керамхолл» з питань, що стали предметом оскарження.

За результатами цієї перевірки складено акт від 05 вересня 2023 року № 57399/Ж5/26-15-07-06-01-19/37245255, яким встановлено порушення позивачем, зокрема, вимог пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, статей 4, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 5 822 176,00 грн та податок на додану вартість на загальну суму 1 875 680,00 грн.

Такі висновки контролюючий орган обґрунтував, зокрема, тим, що господарські операції ТОВ «Компанія «Керамхолл» з ТОВ «АГРО СТРОЙ», ТОВ «АСТБУД» та ТОВ «МЕГА ПРОФІТ ГРУП» не підтверджують реального руху активів і не можуть бути підставою для формування показників податкового обліку.

На підставі висновків акта перевірки ГУ ДПС у м. Києві прийняло податкові повідомлення-рішення від 11 вересня 2023 року:

№ 0057288/0706, яким збільшило позивачу суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на 7 033 108,00 грн, з яких 5 822 176,00 грн - за податковим зобов`язанням та 1 210 932,00 грн - за штрафними санкціями;

№ 0057289/0706, яким збільшило позивачу суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 2 344 600,00 грн, з яких 1 875 680,00 грн - за податковим зобов`язанням та 468 920,00 грн - за штрафними санкціями.

Позивач оскаржив зазначені податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку.

Державна податкова служба України рішенням від 24 листопада 2023 року № 35009/6/99-00-06-01-02-06 частково задовольнила скаргу ТОВ «Компанія «Керамхолл»: скасувала податкове повідомлення-рішення від 11 вересня 2023 року № 0057288/0706 у частині висновків щодо реалізації товарно-матеріальних цінностей на адресу окремих контрагентів-покупців та у відповідній частині штрафної санкції, а в іншій частині це податкове повідомлення-рішення, а також податкове повідомлення-рішення від 11 вересня 2023 року № 0057289/0706 залишила без змін.

У зв`язку з прийняттям рішення за результатами адміністративного оскарження ГУ ДПС у м. Києві прийняло податкове повідомлення-рішення від 29 листопада 2023 року № 0075212/0706, яким збільшило позивачу суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на 1 951 741,00 грн, з яких 1 757 083,00 грн - за податковим зобов`язанням та 194 658,00 грн - за штрафними санкціями.

Позивач, не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями від 11 вересня 2023 року № 0057289/0706 та від 29 листопада 2023 року № 0075212/0706, звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За приписами пункту 44.6 статті 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

За змістом підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування фінансового результату до оподаткування, визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень стандартів бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної вартості товарів/послуг і складається із сум податків, нарахованих або сплачених платником податку протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів, наданням послуг, придбанням або будівництвом основних фондів, а також ввезенням товарів або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого або нарахованого у зв`язку з придбанням товарів чи послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними, розрахунками коригування до таких податкових накладних, митними деклараціями або іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів чи послуг, є для покупця таких товарів чи послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Водночас сама наявність належно оформлених первинних документів і зареєстрованої податкової накладної не є безумовною підставою для формування податкового кредиту та витрат, якщо контролюючий орган довів, що відповідна господарська операція фактично не відбулася або документи не відображають реального економічного змісту операції.

За статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до частини першої статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Частина друга статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначає, що первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати обов`язкові реквізити, зокрема назву документа, дату складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що правові наслідки у вигляді права платника на податковий кредит з податку на додану вартість та врахування витрат при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток настають за умови фактичного здійснення господарської операції, її зв`язку з господарською діяльністю платника, належного документального підтвердження та відображення реального руху активів або зміни зобов`язань платника.

При вирішенні спорів щодо реальності господарських операцій суди мають оцінювати не окремий документ ізольовано, а всю сукупність обставин: зміст договору, первинні документи, податкові накладні, документи щодо оприбуткування, рух активів, подальше використання товарів або послуг у господарській діяльності платника, оплату або наявність кредиторської заборгованості, поведінку сторін, а також доводи контролюючого органу щодо неможливості фактичного виконання операції.

Водночас податкова інформація щодо контрагентів, відомості з інформаційних баз контролюючого органу, дані щодо ланцюгів постачання, наявності або відсутності у контрагента персоналу, основних засобів, складських чи транспортних ресурсів не мають наперед встановленої сили та не можуть автоматично спростовувати реальність господарської операції платника, якщо судом установлено фактичне придбання товару чи послуг, їх оприбуткування, подальше використання у власній господарській діяльності платника та відсутність доказів узгодженості дій платника з недобросовісним контрагентом.

Недоліки окремих первинних документів, відсутність товарно-транспортної накладної або окремі дефекти в її оформленні також не можуть самі по собі свідчити про нереальність господарської операції, якщо інші докази підтверджують фактичний рух активів і використання придбаного товару у господарській діяльності.

Разом з тим, якщо такі недоліки у сукупності з іншими обставинами свідчать про відсутність фактичного виконання операції, вони підлягають оцінці судом як складова доказової сукупності.

Саме з такого підходу виходив суд апеляційної інстанції у цій справі, надавши оцінку кожному з епізодів, що стали підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Щодо операцій з ТОВ «АСТБУД» суди попередніх інстанцій установили, що їх реальність підтверджена рахунками-фактурами, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, зареєстрованими податковими накладними, прибутковими ордерами та доказами подальшої реалізації придбаного товару.

Доводи контролюючого органу про недоліки в оформленні окремих документів, особливості здійснення розрахунків та податкову інформацію щодо ланцюга постачання були предметом оцінки судів попередніх інстанцій і не спростували встановленого факту придбання товару, його оприбуткування та використання у господарській діяльності позивача.

Верховний Суд погоджується з висновками судів про те, що наведені відповідачем обставини самі собою не доводять нереальність господарських операцій, оскільки контролюючий орган не довів узгодженості дій позивача з контрагентом або обізнаності позивача про можливі порушення у діяльності такого контрагента.

Щодо операцій з ТОВ «АГРО СТРОЙ» суд апеляційної інстанції установив, що вони здійснювалися на підставі договору поставки від 04 березня 2018 року № 45, а їх реальність підтверджена видатковими накладними, зареєстрованими податковими накладними, прибутковими ордерами та доказами подальшої реалізації придбаного товару.

Доводи контролюючого органу про недоліки документального оформлення спірних операцій, відсутність окремих супровідних документів та податкову інформацію щодо контрагента були предметом оцінки суду апеляційної інстанції у сукупності з іншими доказами та обґрунтовано відхилені.

Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного суду, що такі обставини не спростовують фактичного руху активів у позивача та не є достатніми для позбавлення його права на формування відповідних показників податкового обліку.

Контролюючий орган не довів, що позивач діяв узгоджено з контрагентом, був обізнаний про його можливі порушення або фактично отримав необґрунтовану податкову вигоду.

Отже, доводи касаційної скарги в цій частині також спрямовані на переоцінку доказів.

Щодо операцій з ТОВ «МЕГА ПРОФІТ ГРУП» суд апеляційної інстанції установив, що ремонтні роботи виконувалися на підставі договору від 26 січня 2021 року № 12 у приміщенні, яке позивач використовував у господарській діяльності.

Реальність виконання робіт підтверджена договором, протоколом узгодження договірної ціни, актами приймання-передачі виконаних робіт, платіжними документами, банківськими виписками, а також документами, що підтверджують необхідність проведення ремонту.

Доводи контролюючого органу щодо відсутності окремих документів, які, на його думку, мали б додатково деталізувати обсяг, вартість і склад виконаних робіт, були оцінені апеляційним судом та не спростували факту виконання ремонтних робіт і їх зв`язку з господарською діяльністю позивача.

Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного суду, що сама по собі відсутність таких документів не доводить нереальність господарської операції, якщо надані платником первинні документи дають змогу встановити зміст операції, її вартість, факт прийняття результату робіт та зв`язок із господарською діяльністю.

Контролюючий орган не довів, що ремонтні роботи фактично не виконувалися або що документи, на підставі яких позивач сформував показники податкового обліку, не відповідають реальному змісту операції.

Отже, доводи касаційної скарги в цій частині не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та зводяться до незгоди з оцінкою доказів.

Відповідач посилається на постанову Верховного Суду від 31 січня 2024 року у справі № 640/1595/21, у якій зазначено, що відсутність вироку у кримінальному провадженні не звільняє адміністративний суд від обов`язку перевірити та надати оцінку повідомленим контролюючим органом фактичним обставинам, які встановлені у процедурах кримінального провадження та ставлять під сумнів реальний характер господарських операцій.

Верховний Суд зазначає, що цей висновок не заперечує необхідності оцінки таких відомостей у сукупності з іншими доказами. Він не означає, що будь-яке фігурування контрагента у кримінальному провадженні або наявність протоколу допиту автоматично доводить нереальність господарської операції.

У цій справі суди надали оцінку доводам контролюючого органу, пов`язаним із податковою інформацією та відомостями з кримінальних проваджень, і дійшли висновку про їх недостатність для підтвердження правомірності спірних податкових повідомлень-рішень.

Тому оскаржувані судові рішення не суперечать наведеному висновку Верховного Суду.

Податковий орган також посилається на постанову Верховного Суду від 27 квітня 2022 року у справі № 420/13197/20 щодо застосування пункту 44.6 статті 44 ПК України.

Верховний Суд зазначає, що апеляційний суд у цій справі виходив саме з того, що наслідки пункту 44.6 статті 44 ПК України стосуються не будь-яких документів, які платник подає до суду, а документів, які є первинними для цілей формування показників податкового обліку і які платник був зобов`язаний зберігати та надати на належний запит контролюючого органу.

Апеляційний суд установив, що договір № 12, протокол узгодження договірної ціни, акти приймання-передачі виконаних робіт, платіжні документи та банківські виписки були надані під час перевірки. Натомість наказ про створення комісії, дефектний акт і лист орендодавця підтверджували обставини необхідності ремонту та не були документами, на підставі яких безпосередньо формувалися показники податкової звітності.

Тому висновок апеляційного суду також не суперечить наведеній практиці Верховного Суду щодо пункту 44.6 статті 44 ПК України.

Доводи контролюючого органу про те, що апеляційний суд не врахував правові висновки Верховного Суду, фактично ґрунтуються не на відмінності у правозастосуванні, а на незгоді відповідача з оцінкою доказів і встановленими апеляційним судом фактичними обставинами.

Ураховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій не обмежилися формальною наявністю первинних документів, а надали оцінку доказам у їх сукупності, перевірили доводи контролюючого органу щодо відповідних спірних епізодів та мотивовано відхилили їх. Доводи касаційної скарги не свідчать про неправильне застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, а переважно спрямовані на переоцінку доказів, що відповідно до частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Верховний Суд не встановив, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права або допустили порушення норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування чи зміни судових рішень.

За таких обставин Верховний Суд дійшов висновку, що рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 березня 2025 року в нескасованій після апеляційного перегляду частині та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2025 року ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанцій у тій частині, у якій позовні вимоги задоволено.

Підстави для скасування або зміни оскаржуваних судових рішень у межах доводів касаційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 березня 2025 року в частині задоволення позовних вимог та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова