Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №380/30174/23 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/30174/23 пров. № А/857/7593/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача Обрізка І.М.,

суддів Глушка І.В., Пліша М.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 січня 2025 року, прийняте суддею Грень Н.М. у місті Львові у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,-

встановив:

ОСОБА_1 (надалі також –позивач) звернувся з адміністративним позовом до ГУ ПФУ у Львівській області (надалі також – відповідач), в якому просив:

- визнати протиправними дії щодо виплати щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2023 рік як учаснику бойових дій у меншому розмірі, ніж передбачено статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі – Закон № 3551- XII);

- зобов`язати здійснити перерахунок та виплату щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2023 рік відповідно до статті 12 Закону № 3551- XII, у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20 січня 2025 позов задоволено.

Задовольняючи позов суд виходив з того, що за своєю природою передбачена ч. 5 ст. 12 Закону № 3551- XII виплата є щорічною разовою грошовою допомогою і приурочення її виплати до різних дат, зміна порядку її виплати, не змінює її природи саме як грошової допомоги учасникам бойових дій.

Позивач отримав разову грошову допомогу до Дня Незалежності України в 2023 у розмірі - 1000 грн., що менше, ніж 5 мінімальних пенсій за віком.

Проте, з огляду на встановлені обставини справи та наведені норми законодавства, позивач як учасник бойових дій має право на виплату разової грошової допомоги до Дня Незалежності за 2023 рік в розмірі 5 мінімальних пенсій за віком.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ГУ ПФУ у Львівській області подало апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення із неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, та порушенням норм матеріального і процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що розмір грошової допомоги визначено не Головним управлінням, а Постановою №754. Дії Головного управління щодо виплати грошової допомоги у 2023 полягають в одноразовому включенні суми грошової допомоги у визначеному Постановою №754 розмірі до відомості (списку) на виплату пенсій.

Головним розпорядником коштів на виплату грошової допомоги та відповідальним виконавцем такої бюджетної програми є Мінсоцполітики, на рахунок якого Пенсійним фондом України повертаються невиплачені суми грошової допомоги (незалежно від причин такої невиплати). Повноважень на вчинення дій, не передбачених Постановою №754, органам Пенсійного фонду України не надано.

Постанова №754 вичерпно врегульовує порядок дій державних органів у процедурі виплати грошової допомоги.

Просить скасувати рішення суду та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позову.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд не в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 , перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Львівській області, має статус учасника бойових дій та отримує пенсію по вислузі років, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

На виконання постанови від 02.04.2024 №369 «Про встановлення розмірів разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань» у 2023 році» (далі – Постанова №369), відповідно до якої позивачу, як учаснику бойових дій, 05.08.2024 нараховано та виплачено щорічну разову допомогу за 2023 рік у розмірі 1000 грн.

16.08.2024 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Львівській області з заявою щодо перерахунку та виплати недоплаченої грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2024 рік у розмірі 13827,00( 7-ми мінімальних пенсій, з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги).

14.09.2023 від ГУ ПФУ у Львівській області надійшов лист в якому відповідач повідомив, що виплата одноразової допомоги до Дня Незалежності за 2023 рік здійснювалася органами пенсійного фонду на підставі Постанови №369 відповідно до абз. 3 якої грошова допомога виплачується до 24 серпня 2023 учасниками бойових дій в розмірі 1000 грн.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначає Закон № 3551- XII .

Відповідно до статті 2 Закону № 3551-XII законодавство України про статус ветеранів війни та їх соціальні гарантії складається з цього Закону та інших актів законодавства України. Права та пільги для ветеранів війни і членів їх сімей, встановлені раніше законодавством України і законодавством колишнього Союзу РСР, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни. Нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними.

Законом України від 20 березня 2023 № 2983-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо разової грошової виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань» (далі також Закон № 2983-IX), який набрав чинності 15 квітня 2023, статтю 12 Закону № 3551-XII, викладено в новій редакції такого змісту: «Щороку до Дня Незалежності України учасникам бойових дій виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.».

Ця норма неконституційною не визнавалася та є чинною на момент розгляду цієї справи.

Порівнюючи редакції частини п`ятої статті 13 Закону № 3551-ХІІ до внесення змін Законом № 2983-ІХ та після цього, можна простежити, що як разова грошова виплата до Дня Незалежності України, так і разова грошова допомога до 5 травня є щорічними; мають разовий характер; поширюються на певне коло осіб. Зазначені соціальні допомоги виплачуються щорічно особам з інвалідністю внаслідок війни, учасникам бойових дій за рахунок коштів Державного бюджету України та є обов`язковими для виплати відповідному колу осіб.

Отже, за правовою природою грошову виплату до Дня Незалежності України не можна вважати новим видом соціального забезпечення для осіб з інвалідністю внаслідок війни, оскільки вона, хоча і відрізняється за назвою, порядком визначення розміру виплати, втім по суті є щорічною разовою грошовою допомогою певним суб`єктам, а приурочення її виплати до іншої дати і зміна порядку визначення її розміру не змінюють її природи саме як одного з видів соціальної допомоги - періодичної, одноразової виплати (допомоги) за рахунок бюджетних коштів певному колу осіб.

Щорічна разова грошова виплата особам з інвалідністю внаслідок війни, а також учасникам бойових дій передбачена статтями 12,13 Закону № 3551-XII, є однією із складових державної соціальної допомоги.

Так, Конституційний Суд України в абзаці другому пункту 4 та абзаці першому підпункту 4.2.2 пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 06 квітня 2022 № 1- рп(ІІ)/2022 вказав, що у питанні отримання одноразової грошової допомоги законодавець хоч і має широкий обсяг дискреційних повноважень, однак це не виключає оцінки законодавчого регулювання на предмет відповідності Конституції України.

Частину п`яту статті 17 Конституції України викладено так, що реалізація права на соціальний захист осіб, які перебувають на службі у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей потребує якісного і ефективного законодавчого регулювання та запровадження механізмів забезпечення їх державної підтримки.

Зміст припису частини першої статті 46 Основного Закону України не гарантує встановлення законодавцем одноразової грошової допомоги для зазначеної категорії осіб та, відповідно, її розміру, оскільки ці питання належать до обсягу дискреції Верховної Ради України під час реалізації бланкетного конституційного припису («та в інших випадках, передбачених законом»).

Таке законодавче регулювання здійснює в межах конституційних повноважень Верховна Рада України, яка, маючи можливість діяти на власний розсуд, визначає обсяг соціального захисту військовослужбовців, втілюючи зміст відповідних конституційних принципів з метою забезпечення справедливого механізму відшкодування за заподіяння шкоди їх здоров`ю чи навіть життю, але не порушуючи самої сутності конституційного права на соціальний захист.

Верховна Рада України під час формування соціальної політики держави відповідно до пункту 6частини першої статті 92 Конституції України у законах самостійно визначає, зокрема, основи соціального захисту, та може збільшувати, зменшувати або перерозподіляти соціальні виплати й допомогу з урахуванням принципів пропорційності та соціальної справедливості.

На виконання конституційного обов`язку, приписів частини п`ятої статті 17 Конституції України Верховна Рада України в Законі № 3551-ХІІ визначила правовий статус ветеранів війни як особливої окремої категорії громадян, обсяг їх соціального захисту та гарантій, зокрема передбачила пільги учасникам бойових дій (стаття 12).

У цій справі основним питанням є можливість Держави України в умовах воєнного стану вносити зміни до спеціального законодавства про соціальний захист та гарантії ветеранів війни як особливої окремої категорії громадян, зокрема, шляхом визначення (зменшення) розміру щорічної разової грошової виплати до Дня Незалежності України.

Відповідно до статті 64 Конституції України в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

Приписами статті 46 Конституції України встановлено, що такі складові конституційного права громадян на соціальний захист, як забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності (1); втрати годувальника (2); безробіття з незалежних від них обставин (3); старості (4), не можуть бути скасовані законом; водночас інші складові елементи права на соціальний захист, не конкретизовані в частині першій статті 46 Основного Закону України або в інших його статтях, визначає Верховна Рада України шляхом ухвалення законів.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що тимчасове обмеження окремих соціальних пільг (допомог) особам, які захищали Батьківщину, її суверенітет і територіальну цілісність та набули статусу ветеранів війни, а також членам їх сімей, у разі запровадження режиму воєнного стану, за умови додержання вимог пункту 5 частини першої статті 6 Закон України від 12.05.2015 № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану», може відбуватися за умови внесення змін до спеціального Закону № 3551-ХІІ, який регулює відносини забезпечення соціального захисту ветеранів війни та членів їх сімей, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць.

Передбачена ст. ст. 12, 13 Закону № 3551-ХІІ щорічна разова грошова виплата особам з інвалідністю внаслідок війни, учасникам бойових дій є видом державної допомоги в загальній системі соціального захисту населення. Така виплата має допоміжний та стимулюючий характер і надається з метою забезпечення створення належних умов для життєзабезпечення ветеранів війни, захисту їхніх інтересів відповідно до соціальної політики держави в цій сфері.

Оскільки, нарахування разової грошової виплати особам з інвалідністю внаслідок війни, учасникам бойових дій встановлено законом і конкретно не визначено в Конституції України як складова права на соціальний захист, гарантованого її статтею 46, тому Верховна Рада України має певну свободу дій щодо законодавчого регулювання порядку надання цього виду державної допомоги.

Верховна Рада України у встановленому законом порядку та в межах своїх повноважень внесла зміни до спеціального Закону № 3551-ХІІ, законодавчо врегулювавши порядок надання щорічної разової грошової виплати особам з інвалідністю внаслідок війни, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме правила ст. ст.12,13 Закону № 3551-ХІІ в редакції Закону № 2983-ІХ як спеціального закону.

Суд зазначає, що норми частини п`ятої статей 12,13 Закону № 3551-ХІІ у редакції Закону № 367- XIV діяли до набрання чинності «новою» нормою частин п`ятої статей 12,13 Закону № 3551-ХІІ в редакції Закону № 2983-ІХ. Із зазначеної дати змінилося законодавче регулювання спірних правовідносин, зокрема в частині визначення порядку та розміру виплат разової грошової допомоги до Дня Незалежності України.

Відповідно до Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються винятково законами України (пункт 6 частини першої статті 92); Кабінет Міністрів України повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту (пункти 2, 3 статті 116).

Невід`ємною складовою здійснення правового регулювання відносин у сфері соціального забезпечення є визначення правового механізму та державних органів, на які покладається обов`язок виконання соціальної політики держави у цій сфері. Одним з таких органів є Кабінет Міністрів України, який згідно з пунктом 2 частини першої статті 20 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» забезпечує проведення державної соціальної політики, соціальний захист громадян та вживає заходів щодо підвищення реальних доходів населення.

Кабінет Міністрів України як вищий орган у системі органів виконавчої влади наділений конституційними повноваженнями спрямовувати і координувати діяльність міністерств, інших органів виконавчої влади, до яких належить і Пенсійний фонд України.

Отже, Кабінет Міністрів України є органом, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, а Пенсійний фонд України - органом, який реалізує таку політику, зокрема, за рахунок коштів Державного бюджету України.

Кабінет Міністрів України 21 липня 2023 прийняв постанову № 754 «Деякі питання соціального захисту ветеранів війни та жертв нацистських переслідувань».

Цією постановою, зокрема, затверджено Порядок здійснення у 2023 разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» (Порядок № 754).

Надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, пов`язується з його функціями, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України. Отже, Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що вимога позивача як учасника бойових дій на отримання одноразової грошової виплати підпадає під дію статті 1 Протоколу № 1 і може вважатися «володінням» у розумінні цього правила.

У справі, рішення в якій переглядається, питання полягає в тому, чи може твердження позивача про те, що він мав право на отримання такої виплати в більшому розмірі, становити втручання у мирне володіння майном у значенні цього положення, і якщо так, то чи було таке втручання законним і чи переслідувало легітимну мету «в інтересах суспільства», а також чи було воно пропорційним меті, якої прагнули досягти.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14 травня 2025 в справі № 440/14216/23, врахувавши усталену практику ЄСПЛ, яка є обов`язковою для застосування національним судом, дійшла висновку, що не існує достатньо підстав вважати, що дії держави щодо зменшення розміру додаткових гарантії соціального захисту осіб, на яких поширюється дія Закону № 3551-XII, призвели до позбавлення таких осіб свого майна в розумінні статті 1 Протоколу № 1.

Надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, пов`язується з його функціями, визначеними в пунктах 2, 3статті 116 Конституції України. Отже, Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.

Відтак, Кабінет Міністрів України може регулювати порядок та розміри соціальних виплат та допомоги на підставі наданого йому Верховною Радою України права встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги.

Розглядаючи цю справу, суд першої інстанції належно не встановив правової природи щорічної грошової виплати, передбаченої частиною п`ятою статті 12 Закону № 3551-XII, яка є додатковою державною допомогою, має допоміжний та стимулюючий характер і не є основним джерелом для існування громадян.

Верховна Рада України у встановленому законом порядку та в межах своїх повноважень внесла зміни до спеціального Закону № 3551-ХІІ, законодавчо врегулювавши порядок надання щорічної разової грошової виплати учасникам бойових дій, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме правила статті 12 Закону № 3551-ХІІ в редакції Закону № 2983- ІХ як спеціального закону.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що в разі викладення норми закону в новій редакції, попередня її редакція втрачає чинність з дня набрання чинності новою редакцією цієї норми.

Отже норма частини п`ятої статті 12 Закону № 3551-ХІІ у редакції Закону № 367- XIV діяла до набрання чинності «новою» нормою частини п`ятої статті 13 Закону № 3551-ХІІ в редакції Закону № 2983-ІХ, а саме до 15 квітня 2023 - дня, наступного за днем опублікування Закону № 2983-ІХ. Із зазначеної дати змінилося законодавче регулювання спірних правовідносин, зокрема в частині визначення порядку та розміру виплат разової грошової допомоги до Дня Незалежності України.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що здійснивши позивачу грошову виплату в розмірі 1000 грн, ГУ ПФУ застосувало правила частини п`ятої статті 12 Закону № 3551-ХІІ в редакції Закону № 2983-ІХ, яка є чинною як на момент виникнення спірних правовідносин, так і на час вирішення справи, неконституційною не визнавалася, а тому ГУ ПФУ діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначених законом.

Висновки суду апеляційної інстанції цілком узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду висловлені в постанові від 14 травня 2025 в зразковій справі № 440/14216/23.

Отже, за встановлених обставин, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, враховуючи наведену правову позицію Великої Палати Верховного Суду, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні позовних вимог.

Апеляційний суд при прийнятті даного рішення також застосовує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в п. 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», заява №303-A, п. 29).

З огляду на вказане, апеляційний суд вважає, що висновки суду першої інстанції ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового про відмову в задоволенні позовних вимог.

Судові витрати розподілу не підлягають виходячи зі спірних правовідносин та вимог ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області задовольнити.

Скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 січня 2025 року у справі №380/30174/23 та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. М. Обрізко

судді І. В. Глушко

М.А. Пліш