Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №460/4536/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 460/4536/26 пров. № А/857/34750/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача Обрізка І.М.,

суддів Іщук Л.П., Пліша М.А.,

за участю секретаря судового засідання Демчик Л.Р.,

за участю представника відповідача Курилас В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 14 травня 2026 року, прийняте суддею Недашківською К.М. у місті Рівне, повний текст складений 14 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Рівненської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернулася до суду з позовом до Рівненської митниці (далі – Митниця, відповідач), в якому просила визнати протиправними та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204060/2026/000022 від 24.02.2026; Рішення про коригування митної вартості товарів від 24.02.2026 №UA204000/2026/000011/2 Рівненської митниці.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 14 травня 2026 у задоволенні позову відмовлено.

Суд виходив з того, що оскаржуване Рішення №UA204000/2026/000011/2 містить інформацію про те, які саме основні документи, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів відповідно до переліку частини другої статті 53 МК України, не були подані та які підтверджують факт оплати товару за заявленою ціною.

Митний орган вказав причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору та зазначив конкретні розбіжності, які містили подані декларантом документи, що впливали саме на визначення митної вартості товарів та стосувалися числових значень складових митної вартості товарів.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення із неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, та порушенням норм матеріального і процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що на підтвердження оплати вартості товару, позивачем було надано Рахунок-фактуру (інвойс) від 11.02.2026 на суму 31000 PLN та наявне погодження від власника транспортного засобу (ТЗ) «PEUGEOT» 3008, 2018 року випуску (№ кузова НОМЕР_1 ), що дійсно ОСОБА_1 придбала автомобіль за вказаною сумою. Також зазначає, що така вартість ТЗ визначена у зв`язку із наявними пошкодженнями двигуна та коробки передач.

До апеляційної скарги позивач долучив документ на підтвердження факту оплати транспортного засобу.

Крім того апелянт стверджує, що у спірних відносинах стороною відповідача взято інформацію про вартість придбаного ТЗ із програмного продукту, що є висновком про якісні та вартісні характеристики товару. Однак у Carsbat.pl відсутня відповідна ліцензія на право здійснення оціночної діяльності із визначення вартості транспортних засобів, в тому числі тих, які продаються чи придбаваються на території Республіки Польща.

Просить скасувати рішення суду та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Відповідачем подано відзив з якого, обґрунтування апеляційної скарги вважаються безпідставними та підтримуються мотиви судового рішення.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 11 лютого 2026 позивач в Республіці Польща придбав автомобіль марки «PEUGEOT» 3008, 2018 року випуску, VIN-код НОМЕР_1 , відповідно до Рахунку-фактури від 11.02.2026 за ціною 31000,00 PLN.

З метою здійснення митного оформлення товару позивачем подана до Рівненської митниці електронна митна декларація №26UA204060001120U2 (далі – МД №26UA204060001120U2).

Вартість товару визначена із застосуванням основного методу визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) (графа 43 МВ код МД №26UA204060001120U2) – 31000,00 PLN.

До МД №26UA204060001120U2 декларантом додані документи, перелік яких міститься в оскаржуваній Картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204060/2026/000022 від 24.02.2026: Рахунок-фактура (Інвойс) від 11.02.2026; Декларація про походження товару від 11.02.2026; Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 18.02.2026; Документ, що підтверджує вартість перевезення товару – Довідка про транспортні витрати від 23.02.2026; Договір про надання послуг митного брокера від 18.02.2026; Паспорт громадянина України від 24.06.2015; Інші некласифіковані документи – від 18.02.2026; Платіжне доручення, що підтверджує сплату митних та інших платежів від 16.02.2026; Копія митної декларації країни відправлення від 18.02.2026 №26PL451010000NJ3B1; Сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу UA.014.3670-26 від 23.02.2026.

Митним органом сформоване «Повідомлення декларанту» від 23.02.2026 в якому зазначено, що подані до митного оформлення документи містять розбіжності:

- Рахунок-фактура від 11.02.2026 №2/02/2026 містить інформацію, щодо оплати товару – 11.02.2026 готівкою. Разом з тим до митного оформлення не було подано будь–яких підтверджуючих оплату документів (чеків, квитанцій та ін.);

- копія митної декларації країни відправлення від 18.02.2026 №26PL451010000NJ3B1 не містить жодних відміток митниці відправлення;

- відповідно до комерційного рахунку від 11.02.2026 №2/02/2026, фактурна вартість товару складає 31000 PLN на умовах поставки EXW Wroclaw (Польща) (відповідно до відомостей наявних у митній декларації країни відправлення від 18.02.2026 №26PL451010000NJ3B1). Разом з тим, Рівненська митниця володіє інформацією щодо вартості цього товару «PEUGEOT, модель – 3008, календарний рік виготовлення – 2018, модельний рік виготовлення – 2018 № кузова VF3MJEHZRJS256377», згідно відомостей наявних у відкритій мережі Інтернет. На сайті Carsbat.pl наявна активна на дату митного оформлення інформація щодо вартості декларованого товару «PEUGEOT, модель – 3008, календарний рік виготовлення – 2018, модельний рік виготовлення – 2018 № кузова VF3MJEHZRJS256377» – 60700 PLN, що значно вище заявленої фактурної вартості згідно рахунку фактури від 11.02.2026 №2/02/2026.

Митний органом оформлена «Консультація» від 23.02.2026, в якій зазначено, що митна вартість товару не може бути визнана за вартістю, визначеною декларантом, оскільки подані до митного оформлення документи є неповними та місять неточності. Декларанту запропоновано надати документи щодо підтвердження заявленої митної вартості товару.

Листом від 24.02.2026 позивач повідомив митний орган про те, що додаткові документи надаватися до митного оформлення не будуть, просив прийняти рішення на підставі поданих до митного оформлення документів без врахування термінів відповідно до статті 53 Митного кодексу (МК)України.

Митним органом прийняте Рішення про коригування митної вартості товарів №UA204000/2026/000011/2 від 24.02.2026 (далі – Рішення №UA204000/2026/000011/2), яким митну вартість товару визначено за другорядним - резервним методом на рівні 61400 PLN.

Графа 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» Рішення №UA204000/2026/000011/2:

I. Митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за рівнем, визначеним декларантом, оскільки Рахунок-фактура від 11.02.2026 №2/02/2026 містить інформацію, щодо оплати товару – 11.02.2026 готівкою. Разом з тим до митного оформлення не було подано будь-яких підтверджуючих оплату документів (чеків, квитанцій та ін.); копія митної декларації країни відправлення від 18.02.2026 №26PL451010000NJ3B1 не містить жодних відміток митниці відправлення; відповідно до комерційного рахунку від 11.02.2026 №2/02/2026, фактурна вартість товару складає 31000 PLN на умовах поставки EXW Wroclaw (Польща) (відповідно до відомостей наявних у митній декларації країни відправлення від 18.02.2026 №26PL451010000NJ3B1). Разом з тим, Рівненська митниця володіє інформацією щодо вартості цього товару «PEUGEOT, модель – 3008, календарний рік виготовлення – 2018, модельний рік виготовлення – 2018 № кузова VF3MJEHZRJS256377», згідно відомостей наявних у відкритій мережі Інтернет. На сайті Carsbat.pl наявна активна на дату митного оформлення інформація щодо вартості декларованого товару «PEUGEOT, модель – 3008, календарний рік виготовлення – 2018, модельний рік виготовлення – 2018 № кузова VF3MJEHZRJS256377» – 60700 PLN, що значно вище заявленої фактурної вартості згідно рахунку фактури від 11.02.2026 №2/02/2026;

- вищевказане свідчить про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неповних відомостей стосовно умов придбання товару, в тому числі стосовно числових значень складових митної вартості;

II. Відповідно до статті 64 МК України Рівненська митниця володіє інформацією щодо митної вартості товару, згідно відкритого Інтернет ресурсу Carsbat.pl – за рівнем вартості 60700 PLN за одиницю без врахування фактично понесених транспортних витрат;

III. Заявлена декларантом митна вартість може бути визнана митницею за умови надання додаткових документів згідно з переліком: 1) висновок про якісні та вартісні характеристики транспортного засобу, підготовлені спеціалізованою експертною організацією з урахуванням фактичного технічного стану імпортованого транспортного засобу; 2) платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) копію митної декларації заявленої країни відправлення з відмітками митниці відправлення. У відповідності до частини 6 статті 53 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може надати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару;

IV. За результатом проведеної відповідно до положень частини 4 статті 57 МК України процедури консультації з декларантом та у зв`язку з відсутністю у декларанта та митниці прийнятої до застосування інформації щодо вартості операцій щодо ідентичних, подібних товарів, достовірної та документально підтвердженої інформації щодо ціни одиниці товару для обчислення митної вартості за методом на основі віднімання, інформації щодо складових вартості товарів наданої виробником для обчислення митної вартості за методом на основі додавання вартості, що унеможливлює визначення митної вартості шляхом послідовного використання методів, визначених у статтях 58-63 МК України, митну вартість товару скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості згідно положень статті 64 МК України. Відповідно до вказаної статті Кодексу Рівненська митниця володіє інформацією щодо митної вартості товару, згідно відкритого Інтернет ресурсу Carsbat.pl – за рівнем вартості 60700 PLN за одиницю та вартості транспортування згідно документу, що підтверджує транспортні витрати від 23.02.2026 б/н у розмірі 700 PLN. Числове значення митної вартості товару у валюті рахунку становить 61400 PLN, що з урахуванням курсу НБУ становить 739925,26 грн.

Митним органом сформована Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204060/2026/000022 від 24.02.2026 (далі – Картка відмови), якою повідомлено про відмову у митному оформленні (випуску) товарів з посиланням на прийняття Рішення №UA204000/2026/000011/2.

Частиною першою статті 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина перша статті 248 МК України).

Частиною першою статті 257 МК України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За змістом ч.1,2 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до ч.2 ст.52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч.1 ст.53 МК України).

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

Згідно з ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частина 3 ст.53 МК України передбачає обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті ( ч.5 ст.53 МК України ).

Згідно із ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції) здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (ч.3 ст.54 МК України ).

Частиною 5 ст.54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до частини 6 статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Частиною другою статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина третя статті 57 МК України).

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).

Згідно з положеннями статті 60 МК України, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (стаття 64 МК України).

Частиною другою статті 55 МК України визначено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Виходячи з аналізу наведених норм, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Зі змісту приписів розділу ІІІ (Митна вартість товарів та методи її визначення) МК України випливає, що в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості.

Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановленні належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановленні достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів.

Відповідно, колегія суддів звертає увагу, що рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

З вищенаведеного висновується, що встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, висловленими у постановах від 09 липня 2020 (справа №804/5445/17), від 31 березня 2020 (справа №809/1858/16), від 15 лютого 2022 (справа № 826/12901/17).

Частиною четвертою статті 54 МК України передбачено обов`язок митного органу письмово надавати інформацію декларанту про причини, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визначена.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов`язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. Разом з тим, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Колегія суддів наголошує, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до статті 64 МК України, Рівненська митниця володіє інформацією щодо митної вартості товару, згідно відкритого Інтернет ресурсу Carsbat.pl – за рівнем вартості 60700PLN за одиницю та вартості транспортування згідно документу, що підтверджує транспортні витрати від 23.02.2026 б/н (довідка) у розмірі 700PLN.

Числове значення митної вартості товару у валюті рахунку становило 61400PLN (60700PLN + 700PLN), що з урахуванням курсу НБУ на день подання митної декларації до митного оформлення у національній валюті України становило 739925,26грн (61400PLN * 12,0509 грн/PLN).

Випуск у вільний обіг товару здійснено за МД від 25.02.2026 №26UA204060001192U2, у відповідності до положень ч.7 ст. 55 МК України, сума додатково нарахованих митних платежів внаслідок коригування митної вартості товару становила 114767,45грн.

У апеляційній скарзі позивач вказує, що на підтвердження оплати вартості придбаного ним товару, було надано Рахунок-фактуру (інвойс) від 11.02.2026 на суму 31000 PLN та у нього наявне погодження від власника ТЗ «PEUGEOT» 3008, 2018 року випуску (№ кузова НОМЕР_1 ), що дійсно ОСОБА_1 придбала автомобіль за вказану суму, а така вартість ТЗ сформована внаслідок наявних пошкоджень двигуна та коробки передач.

Вказані доводи позивача про те, що рахунок-фактура є документом, що підтверджує факт оплати за товар та про відсутність обов`язку у останнього надавати документ про оплату товару є такими, що не відповідають положенням Митного кодексу України.

Позаяк, відповідно до ч. 1 ст. 368 МК України передбачено, що для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, банківських виписках, електронних повідомленнях з інтернет-магазинів , інших документах, які містять відомості про вартість таких товарів.

Отже, фактурна вартість (яка зазначена у комерційному рахунку (купчі) має відповідати ціні, яка зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, банківських виписках, електронних повідомленнях з інтернет-магазинів, інших документах, які містять відомості про вартість таких товарів.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, на час прийняття відповідачем оспорених рішень, декларантом до митного оформлення не надано жодних документів на підтвердження оплати вказаного вище транспортного засобу, коли, виходячи зі змісту комерційного рахунку від 11.02.2026 №2/02/2026, така оплата мала бути проведена та позивач мав мати у наявності платіжну інструкцією, касовий чи товарний чек, який є підтвердженням фактичної оплати за транспортний засіб (комерційний рахунку від 11.02.2026 №2/02/2026, зазначено у графі «Спосіб оплати» (SPOSOB PLANTOSCI) зазначено «Готівка»(Gotowka) та номер рахунку (NUMER KONTA), на який повинна була бути здійснена оплата зазначено « НОМЕР_3 ».

З огляду на відсутність всіх документів визначених статтею 53 МК України та враховуючи наявну розбіжність у вартості між заявленою позивачем та тією, що міститься у відкритому Інтернет-ресурсі, у митниці існували обґрунтовані сумніви щодо достовірності заявленої вартості та достатні підстави для витребування додаткових документів.

Однак, 24.02.2026 на адресу Рівненської митниці надійшов лист-відповідь від декларанта, у якому зазначено що додаткові документи надаватись до митного оформлення Одержувачем/Імпортером не будуть та просив прийняти рішення на підставі поданих до митного оформлення документів, без врахування термінів згідно ст. 53 МК України, що й було зроблено стороною відповідача.

З приводу доводів апелянта, що у Carsbat.pl відсутня відповідна ліцензія на право здійснення оціночної діяльності із визначення вартості транспортних засобів, в тому числі тих, які продаються чи придбаваються на території Республіки Польщі, то слід вказати на те, що на вказаному веб-сайті, зазначено, що Carsbat.pl є «незалежним аналітичним ресурсом, який надає актуальну та достовірну статистику щодо продажів автомобілів у різних країнах».

Вищезгаданий веб-сайт не є експертною установою із здійснення оціночної діяльності із визначення вартості транспортних засобів, про що зазначає позивач, водночас, на ньому міститься інформація про проведені аукціони з продажу транспортних засобів.

Так, на цьому Інтернет-ресурсі міститься інформація також і про результати проведення аукціону конкретного транспортного засобу, який пред`явила до митного оформлення позивач, а саме - PEUGEOT, модель – 3008, календарний рік виготовлення – 2018, модельний рік виготовлення – 2018 № кузова НОМЕР_1 . Вказаний автомобіль було продано на аукціоні за номером лоту №6144951622, дата публікації 18.01.2026, дата продажу – 30.01.2026. В той же час, вартість автомобіля зазначена в оголошенні вказана у розмірі 60700 PLN.

Отже, вказаний Інтернет-ресурс містив дані вартості автомобіля, який ввозився ОСОБА_1 , що за описом повністю відповідає даним, зазначеним у митній декларації. Зокрема, про це свідчить конкретний ідентифікаційний номер транспортного засобу (VIN) - № кузова – НОМЕР_1 .

На думку апеляційного суду, під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків митними органами можуть використовуватися джерела інформації, до яких зокрема і належить інформація, отримана з мережі Інтернет. Подібне передбачено в наказі Державної митної служби України від 01.07.2021 №476 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України» та узгоджується з підходами Верховного Суду при вирішенні подібних правовідносин, зокрема викладених у постанові від 20.03.2020, справа №480/3807/18.

З приводу доводів апелянта, що ним долучено документ на підтвердження факту оплати придбаного транспортного засобу, то виходячи з матеріалів справи, такий ні під час митного оформлення, тобто на час прийняття оспорених рішень, ні під час розгляду даної справи в суді першої інстанції не надавався і такий не аналізувався в правовій площині.

Слід погодитись з позицією сторони відповідача, яка відповідає вимогам ч. 4 ст. 308 КАС України, що докази, які не були подані до суду першої інстанції приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У апеляційній скарзі позивач жодним чином не обґрунтував причини неможливості подання вказаних вище доказів у суд першої інстанції.

Крім того, слушними доводи є відповідача, що предметом розгляду у цій справі не є встановлення митної вартості товару спочатку на підставі доказів, поданих суду після завершення митного контролю, а перевірка правомірності рішення митного органу на момент його прийняття, та виходячи з послідовної позиції Верховного Суду, зокрема викладеної в постанові від 14.07.2021 у справі №520/11587/19, суд повинен оцінювати ті обставини та докази, які були покладені в основу рішення суб`єкта владних повноважень або існували та могли бути враховані під час його прийняття. Не можна обґрунтовувати своє рішення новими обставинами, а суд не повинен оцінювати правомірність такого рішення з урахуванням доказів, які не були предметом відповідної адміністративної процедури.

Відтак, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не надано усі документи, які б підтверджували вартість імпортованого ТЗ, а тому викладені відповідачем в оскарженому Рішенні про коригування митної вартості товарів доводи про відсутність у позивача документів на підтвердження заявленої митної вартості товарів і обраного методу визначення митної вартості є обґрунтованими.

З приводу вмотивованості судового рішення апеляційним судом то враховуються підходи Європейського суду з прав людини, а саме, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Отже, доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до правильного вирішення справи.

Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційної скарги та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 14 травня 2026 року у справі № 460/4536/26 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. М. Обрізко

судді Л. П. Іщук

М.А. Пліш

Повне судове рішення складено 16.09.2026.