Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №380/16517/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/16517/25 пров. № А/857/41280/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Обрізко І.М.,

суддів Іщук Л.П., Пліша М.А.,

за участю секретаря судового засідання Демчик Л.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 15 липня 2026 року з питань зміни способу і порядку виконання судового рішення, прийняту суддею Кедик М.В. у м. Львові, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и в :

Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 30.09.2025 у справі № 380/16517/25, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.03.2026, позов ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі – ГУ ПФУ, відповідач) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії - задовольнив частково; визнав протиправними дії ГУ ПФУ в Донецькій області щодо відмови ОСОБА_1 в проведенні перерахунку та виплати пенсії з 01.12.2019 відповідно до довідки, виготовленої Регіональним сервісним центром ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях від 26.08.2024 № 31/28-2181 про розмір грошового забезпечення за листопад 2019, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» (далі – Постанова №988); зобов`язав ГУ ПФУ в Донецькій області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2019 на підставі довідки, виготовленої Регіональним сервісним центром ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях від 26.08.2024 № 31/28-2181 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії за листопад 2019, згідно з Постановою № 988, із врахуванням при перерахунку пенсії основних і додаткових видів грошового забезпечення: посадовий оклад - 2470 грн, оклад за спеціальним званням - 400,00 грн; надбавка за стаж служби в поліції 5% - 143,50 грн; надбавки за специфічні умови проходження служби 39,99% - 1205,10 грн; премії 125,22% - 5282,53 грн, із врахуванням раніше виплачених сум. У задоволенні решти позовних вимог – відмовив.

Позивач подав до суду першої інстанції заяву про зміну способу і порядку виконання вказаного судового рішення яку мотивує невиконанням такого в повному обсязі та набранням чинності змін до ст. 378 КАС України.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 15 липня 2026 заяву позивача задоволено частково.

Змінено спосіб і порядок виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30.09.2025 у справі № 380/16517/25, в частині, що стосується зобов`язання ГУ ПФУ в Донецькій області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2019 на підставі довідки, виготовленої Регіональним сервісним центром ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях від 26.08.2024 № 31/28-2181 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії за листопад 2019, згідно з Постановою №988, із врахуванням при перерахунку пенсії основних і додаткових видів грошового забезпечення: посадовий оклад - 2470 грн, оклад за спеціальним званням - 400,00 грн; надбавка за стаж служби в поліції 5% - 143,50 грн; надбавки за специфічні умови проходження служби 39,99% - 1205,10 грн; премії 125,22% - 5282,53 грн, із врахуванням раніше виплачених сум на стягнення з ГУ ПФУ в Донецькій області на користь ОСОБА_1 нарахованої та не виплаченої пенсії у розмірі 107 001 (сто сім тисяч одна) гривня 83 копійки.

У задоволенні решти заяви - відмовлено.

Суд виходив з того, що оскільки відповідач (боржник), який у спірних правовідносинах є суб`єктом владних повноважень, протягом двох місяців з дня набрання законної сили рішенням суду у цій справі не виконав таке рішення в частині виплати нарахованої суми доплати пенсії за період з 01.12.2019 по 31.03.2026. Розмір доплати становив 112 218,64 грн.

При цьому, суд встановив, що ОСОБА_1 виплачена заборгованість за судовим рішенням в сумі 5216,81 грн: травень 2026 — 100,00 грн, травень 2026 — 2487,00 грн, травень 2026 — 57,81 грн, червень 2026 — 132,00 грн, червень 2026 — 2440,00 грн.

Розмір заборгованості згідно із судовим рішенням у справі № 380/16517/25, змінився та становить 107 001,83 грн.

Відтак, спосіб і порядок виконання судового рішення у цій справі на думку суду належить змінити на підставі абзацу другого частини третьої статті 378 КАС України шляхом стягнення з відповідача (боржника) зазначеної суми доплати до пенсії на користь позивача (стягувача).

Не погодившись з вказаним судовим рішенням стороною відповідача подано апеляційну скаргу з якої із-за порушення норм процесуального права та невідповідності висновків суду обставинам справи просить таке скасувати.

Обґрунтування полягають у тому, що Головне управління вживає комплекс заходів для виконання рішення суду в даній справі, а виплата заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування пенсійних виплат за судовим рішенням, буде проведена відповідно до вимог Порядку № 821 та за умови наявності відповідного бюджетного фінансування.

Невиконання судового зобов`язання в частині виплати нарахованої в подальшому доплати на виконання рішення суду, через відсутність відповідних бюджетних призначень, в розумінні частини третьої статті 378 КАС України у редакції Закону України від 21 листопада 2024 № 4094-IX, не свідчить про неможливість виконання судового рішення та не може бути вагомою причиною для зміни способу і порядку його виконання, оскільки така виплата буде здійснена після надходження відповідних коштів із державного бюджету України.

Здійснений Головним управлінням розрахунок недоотриманої позивачем пенсії, не є обставиною, що вказує на неможливість виконання судового рішення у цій справі саме через спосіб захисту, застосований судом при його ухваленні, та не надає достатніх правових підстав для застосування процесуального інституту встановлення порядку і способу виконання судового рішення, регламентованого ст. 378 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України.

В судове засідання для розгляду апеляційної скарги учасники справи не прибули, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, а тому відповідно до ч.4 ст.229, ст.313 КАС України апеляційний суд ухвалив розгляд апеляційної скарги здійснити за відсутності учасників справи та без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.

Положенням ч. 1 ст. 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами.

Порядок та підстави зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовані ст. 378 КАС України.

Положеннями абз. 1 ч. 1 ст. 378 КАС України встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Згідно з ч. 3 ст. 378 КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

З 19 грудня 2024 положення ч. 3 ст. 378 КАС України на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» від 21 листопада 2024 №4094-IX (далі - Закон №4094-IX) було доповнено абз. 2 такого змісту: «Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат».

Отже, вказана норма встановлює самостійну та достатню підставу для зміни способу виконання після двомісячного строку невиконання рішення про пенсійні виплати.

Згідно із п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №4094-ІХ справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, розглядаються з урахуванням особливостей, що діють після набрання чинності цим Законом.

Як зазначено у пояснювальній записці до проекту Закону №4094-ІХ (https://itd.rada.gov.ua/ billinfo/Bills/pubFile/1861803 ) він був ухвалений як елемент виконання Україною зобов`язань у межах групи справ Іванов (№40450/04)/ Бурмич (№46852/13) і Національної стратегії розв`язання проблеми невиконання судових рішень, схвалену розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020 за №1218-р.

Метою внесення змін до процесуального закону є забезпечення реального виконання судових рішень, а не формальне підтвердження обов`язку суб`єкта владних повноважень.

Відтак, зміни до ч. 3 ст. 378 КАС України, внесені Законом №4094-ІХ, запроваджують автоматичний наслідок у вигляді можливості зміни спосіб виконання після двох місяців невиконання рішення.

З цього приводу Верховний Суд, зокрема у постанові від 28 жовтня 2025 у справі № 380/7706/22 зазначає, що «прийняттям Закону №4094-ІХ Верховна Рада України змінила концепцію статті 378 КАС України, запровадивши самостійну підставу для зміни судом способу виконання судового рішення.

Крім того, Верховна Рада України цим законодавчим актом усунула необхідність для позивача звертатися з новим позовом для стягнення вже нарахованих, але невиплачених сум, визнавши це непропорційним і таким, що підриває ефективність судового захисту.

Виходячи з мети цих змін, судове втручання у спосіб виконання не є переглядом суті рішення, а становить механізм забезпечення реального і своєчасного виконання судового рішення, що відповідає вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статті 129-1 Конституції України».

Під час розгляду заяви про зміну способу і порядку виконання судового рішення судом першої інстанції встановлено, що рішенням у справі № 380/16517/25 зобов`язано ГУ ПФУ в Донецькій області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2019 на підставі довідки, виготовленої Регіональним сервісним центром ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях від 26.08.2024 № 31/28-2181 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії за листопад 2019, згідно з Постановою № 988, із врахуванням при перерахунку пенсії основних і додаткових видів грошового забезпечення: посадовий оклад - 2470 грн, оклад за спеціальним званням - 400,00 грн; надбавка за стаж служби в поліції 5% - 143,50 грн; надбавки за специфічні умови проходження служби 39,99% - 1205,10 грн; премії 125,22% - 5282,53 грн, із врахуванням раніше виплачених сум.

На виконання вказаного судового рішення ГУ ПФУ здійснило перерахунок пенсії позивачу за період з 01.12.2019 по 31.03.2026. Розмір доплати становив 112 218,64 грн.

Разом з тим, ОСОБА_1 виплачена заборгованість за судовим рішенням лише в сумі 5216,81 грн: травень 2026 — 100,00 грн, травень 2026 — 2487,00 грн, травень 2026 — 57,81 грн, червень 2026 — 132,00 грн, червень 2026 — 2440,00 грн.

Отже, розмір заборгованості згідно із судовим рішенням у справі № 380/16517/25, змінився та становив 107 001,83 грн.

З наведеного вбачається, що рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30.09.2025 у справі № 380/16517/25, яке набрало законної сили, на даний час відповідачем не виконане та позивачу не виплачена сума доплати за період з 01.12.2019 по 31.03.2026 у розмірі 107 001,83 грн., тобто таке є невиконаним у повному обсязі більше трьох місяців з дня набрання законної сили.

Таким чином, застосування процесуального механізму, передбаченого абз. 2 ч. 3 ст. 378 КАС України, про зміну способу і порядку виконання судового рішення із зобов`язання вчинити дії на стягнення з ГУ ПФУ в Донецькій області нарахованої суми (107 001,83 грн) є єдиним дієвим та ефективним заходом, спрямованим на реальне поновлення порушених соціальних прав громадянина, а не на формальне завершення виконавчого провадження.

Суд відхиляє доводи ГУ ПФУ, викладені у апеляційній скарзі, щодо неможливості заміни зобов`язання вчинити дії на стягнення коштів, оскільки такий підхід є застарілим та таким, що не враховує змін, які відбулися у статті 378 КАС України згідно Законом №4094-IX.

Позиція Верховного Суду, відображена, зокрема, в ухвалі від 03 березня 2025 у справі №160/5259/20, послідовно підкреслює, що формальне виконання зобов`язань без реального відновлення прав особи є неприпустимим, особливо у справах щодо пенсійних виплат. Судовий контроль має гарантувати ефективний захист соціальних прав.

Вищенаведений правовий підхід Верховного Суду полягає в тому, що метою судового контролю за виконанням рішення суду є не лише перевірка звіту боржника, а й забезпечення фактичного поновлення прав. Якщо виконання рішення про зобов`язання вчинити дії блокується неправомірною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, суд зобов`язаний обрати інший спосіб виконання, який забезпечить безумовне і реальне поновлення прав, а саме - стягнення коштів.

У свою чергу зміна способу виконання судового рішення не є створенням нового грошового зобов`язання, оскільки сума заборгованості у розмірі 107 001,83 грн є чітко визначеною та нарахованою самим відповідачем. Відтак, суд першої інстанції обґрунтовано здійснив заміну невиконаного зобов`язання нарахувати та виплатити грошові кошти на стягнення з ГУ ПФУ коштів для забезпечення належної реалізації права позивача.

Апеляційний суд вважає посилання відповідача на висновки Верховного Суду України та Верховного Суду нерелевантними та такими, що не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки такі висновки стосувалися застосування положень статті 378 КАС України в редакції, чинній до 19 грудня 2024.

На підставі викладеного, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З приводу обґрунтованості судового рішення апеляційною інстанцією суд звертає увагу на пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010, в якому Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Беручи до уваги наведене, правові позиції Верховного Суду, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при прийнятті оскаржуваної ухвали судом першої інстанції повно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, правильно застосовано норми процесуального права, висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, що має наслідком залишення ухвали першої інстанції без змін, а в задоволенні апеляційних вимог слід відмовити.

Судові витрати не стягуються виходячи зі ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області залишити без задоволення, ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 15 липня 2026 року з питань зміни способу і порядку виконання судового рішення у справі № 380/16517/25 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. М. Обрізко

судді Л. П. Іщук

М.А. Пліш

Повне судове рішення складено 16.09.2026.