Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №154/150/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 154/150/26 пров. № А/857/18434/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Заверухи О.Б.,

суддів Гінди О.М., Гудима Л.Я.,

за участю секретаря судового засідання Прокопюк К.В.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Волинській області на рішення Володимирського міського суду Волинської області від 13 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача поліцейський відділення поліції №1 (м.Нововолинськ) Володимирського районного відділу поліції ГУНП у Волинській області сержант поліції Бутмерчук Максим Юрійович про скасування постанови,

суддя (судді) в суді першої інстанції – Пустовойт Т.В.,

час ухвалення рішення – не зазначено,

місце ухвалення рішення – м. Володимир,

дата складання повного тексту рішення – не зазначено,

В С Т А Н О В И В:

12 січня 2026 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у Волинській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача поліцейський відділення поліції №1 (м.Нововолинськ) Володимирського районного відділу поліції ГУНП у Волинській області сержант поліції Бутмерчук Максим Юрійович, в якому просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА № 6464090 у вигляді штрафу в розмірі 425 грн 00 коп. за ч.1 ст.126 КУпАП .

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що 04.01.2026 о 23:14 год інспектором відділення поліції №1(Нововолинськ) Володимирського РВП ГУНП у Волинській області Бутмерчук М.Ю. було складено постанову про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА №6464090 та притягнуто його до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. 00 коп. за ч.1 ст.126 КУпАП за те, що він 04.01.2026 року о 23:07 год. в м. Володимир по вул. Луцька, 78, керував транспортним засобом «Ауді А4» держномерний знак НОМЕР_1 , на якому були встановлені задні світлові покажчики поворотів червоного кольору, а також водій не мав при собі та на вимогу працівника поліції не пред`явив діючий страховий поліс, чим порушив п.31.1 ПДР України. Вважає, що постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності за вказане правопорушення є незаконною. Винним себе у вчиненні вказаного правопорушення не вважає, оскільки ч.1 ст.126 КУпАП передбачає відповідальність виключно за керування транспортним засобом без відповідних документів або за їх непред`явлення. Зазначена норма не регулює питання технічного стану транспортного засобу та не може застосовуватись до оцінки відповідності світлових приладів. Вважає, що інспектором було застосовано неправильну норму матеріального права, оскільки питання відповідності технічного стану транспортного засобу, в тому числі світлових приладів, регулюються ст.121 КУпАП. Звертає увагу на те, що в одній постанові було об`єднано два різні за правовою природою адміністративні правопорушення без належного застосування положень ст.36 КУпАП, що є істотним порушенням процедури притягнення до адміністративної відповідальності. Крім того, працівником поліції не надано жодних належних і допустимих доказів, які б підтверджували наявність в його діях складу адміністративного правопорушення.

Рішенням Володимирського міського суду Волинської області від 13 березня 2026 року адміністративний позов задоволено повністю. Скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА № 6464090 від 04.01.2026 відносно ОСОБА_1 , якого притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП. Провадження у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі 04.01.2026 відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 126 КУпАП - закрито.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскаржувана постанова серії ЕНА №6464090 від 04.01.2026 винесена з неправильною кваліфікацією дій позивача, оскільки порушення п.31.1 ПДР України, пов`язане з технічним станом транспортного засобу, не може кваліфікуватися за ч.1 ст.126 КУпАП, яка передбачає відповідальність за відсутність або непред`явлення передбачених документів, зокрема страхового поліса. Крім того, відповідач не довів належними та допустимими доказами наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, а застосування ст.36 КУпАП без належної кваліфікації кожного з інкримінованих правопорушень є необґрунтованим.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Головне управління Національної поліції у Волинській області подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, не надав належної оцінки доказам та безпідставно дійшов висновку про неправильну кваліфікацію дій позивача, оскільки факт керування транспортним засобом без пред`явлення чинного страхового поліса підтверджується матеріалами справи та відеозаписами, які дають змогу встановити час, місце, транспортний засіб і особу водія. Вказує, що відповідно до п.2.1 та п.2.4 ПДР України водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського пред`являти чинний страховий поліс, а відповідальність за його непред`явлення прямо передбачена ч.1 ст.126 КУпАП.

Сторони в судове засідання не з`явились, належним чином повідомлены про дату, час та місце судового розгляду, що відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 3 ст. 268, ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) не перешкоджає розгляду справи.

Позивачем подано заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку із неможливістю прибути у судове засідання.

Протокольною ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2026 року відмовлено у задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду справи, оскільки на підтвердження клопотання не долучено жодних доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити повністю з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, 04 січня 2026 посадовою особою поліцейським відділення поліції №1(Нововолинськ) Володимирського РВП ГУНП у Волинській області Бутмерчук М.Ю. складено щодо ОСОБА_1 постанову про адміністративне правопорушення серії ЕНА №6464090 за ч.1 ст. 126 КУпАП. Зі змісту постанови слідує, що 04.01.2026 о 23-07 год. в м. Володимир, по вул. Луцька, 78 водій керував ТЗ «Ауді А4» днз НОМЕР_1 , на якому були встановлені задні світлові покажчики поворотів червоного кольору, а також водій не мав при собі, та на вимогу працівника поліції не пред`явив, діючий страховий поліс на ТЗ, чим порушив п.31.1 ПДР України, та ДСТУ 36:49:2010 п.6.1.5, а також п.2.1 ПДР України, дані правопорушення об`єднані за ч.2 ст.36 КУпАП. Чим порушив п.2.1 ПДР – відсутність у водія поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, ч.1 ст.126 КУпАП, за який передбачено штраф - 425грн.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог.

Однак, колегія суддів не погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних з питань безпеки дорожнього руху.

Відповідно до п. 3 ч. 1ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року поліцейський вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.

Згідно з п. 11 ч. 1ст. 23 цього ж закону поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до ст. 52 Закону України «Про дорожній рух» контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, Національною поліцією, Іншими спеціально уповноваженими на те державними органами (державний контроль), а також міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (відомчий контроль).

Згідно п. 3 ч. 1ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення.

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону №3353-XII встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001№1306 (далі - Правила дорожнього руху).

Пунктом 1.9. Правил дорожнього руху, передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п. 2.4. ПДР України визначено, що на вимогу працівника поліції водій повинен пред`явити для перевірки документи, зазначені у п. 2.1 вказаних правил. Відповідно до п. 2.1. ПДР України встановлено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: ґ) чинний поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (ОСЦПВВТЗ) або інший документ, що підтверджує наявність укладеного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Аналогічні положення закріплені законодавцем також у ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» із змісту якої видно, що водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Страховий поліс (сертифікат) ОСЦПВВТЗ – це документ встановленої форми, що підтверджує укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу та наявність страхового покриття у разі заподіяння шкоди третім особам під час експлуатації транспортного засобу.

Статтею 32 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено поліцейське право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документи, що підтверджують відповідне право особи, в тому числі в результатах: якщо існує достатньо підстав, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення; якщо особа перебуває в місці вчинення правопорушення або дорожньо-транспортної пригоди, іншої надзвичайної події.

Отже, дії інспектора щодо вимоги пред`явлення водієм відповідних документів, в тому числі страхового полісу (сертифікат) ОСЦПВВТЗ, ґрунтуються на вимогах закону.

Згідно ч. 1 ст. 126 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка») у вигляді накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У відповідності з вимогами ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 04 січня 2026 посадовою особою поліцейським відділення поліції №1(Нововолинськ) Володимирського РВП ГУНП у Волинській області Бутмерчук М.Ю. складено щодо ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення серії ЕНА №6464090 за ч.1 ст. 126 КУпАП. Зі змісту протоколу слідує, що 04.01.2026 о 23:07 год. в м. Володимир, по вул. Луцька, 78 водій керував ТЗ «Ауді А4» днз НОМЕР_1 , на якому були встановлені задні світлові покажчики поворотів червоного кольору, а також водій не мав при собі, та на вимогу працівника поліції не пред`явив, діючий страховий поліс на ТЗ, чим порушив п.31.1 ПДР України, та ДСТУ 36:49:2010 п.6.1.5, а також п.2.1 ПДР України, дані правопорушення об`єднані за ч.2 ст.36 КУпАП. Чим порушив п.2.1 ПДР – відсутність у водія поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, ч.1 ст.126 КУпАП.

Судом першої інстанції позов задоволено з обгрунтуванням того, що постанова серії ЕНА №6464090 від 04.01.2026 винесена з неправильною кваліфікацією. Суд першої інстанції вказав, що для застосування ст.36 КУпАП, інспектор поліції спочатку повинен був встановити склад як мінімум двох окремих правопорушень. Без зазначення конкретної кваліфікації статей неможливо визначити, яке з правопорушень є «більш суворим», а отже — неможливо виконати вимоги ч.2 ст.36 КУпАП.

Однак, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Проаналізувавши зміст постанови серії ЕНА №6464090 від 04.01.2026, колегія суддів зауважує, що у ній правильно кваліфіковано дії позивача, а також правильно застосовано вимоги ч. 2 ст. 36 КУпАП.

З відеозапису, долученого відповідачем до матеріалів справи (відео з нагрудної бодікамери № Г/000) слідує, що під час розгляду справи інспектор поліції оголосив ОСОБА_1 про вчинення ним двох адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122 та ч. 1 ст. 126 КУпАП.

При цьому, керуючись положеннями ч. 2 ст. 36 КУпАП, відповідно до якої у разі вчинення особою кількох адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим самим органом (посадовою особою), адміністративне стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, інспектором поліції було накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення саме за ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Колегія суддів вказує, що, зазначена норма узгоджується з положеннями статті 36 КУпАП, яка встановлює спеціальний порядок накладення адміністративного стягнення у разі вчинення особою кількох адміністративних правопорушень.

Водночас ч. 1 ст. 126 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у встановлений законом спосіб, зокрема, поліс (договір) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Таким чином, з огляду на зафіксовані на відеозаписі обставини та зміст оскаржуваної постанови, незазначення інспектором поліції у постанові серії ЕНА № від 04.01.2026 посилання на ч.1 ст. 121 КУпАП є технічною опискою, яка не може бути підставою для висновку про неправильну кваліфікацію дій позивача.

При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує, що з відеозапису, долученого відповідачем до матеріалів справи (відео з нагрудної бодікамери № Г/000) підтверджує факт вчинення ОСОБА_1 двох адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122 та ч. 1 ст. 126 КУпАП, а саме керування ТЗ «Ауді А4» днз НОМЕР_1 , на якому були встановлені задні світлові покажчики поворотів червоного кольору, а також водій не мав при собі, та на вимогу працівника поліції не пред`явив, діючий страховий поліс на ТЗ, чим порушив п.31.1 ПДР України, та ДСТУ 36:49:2010 п.6.1.5, а також п.2.1 ПДР України

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА № 6464090 від 04.01.2026 відносно ОСОБА_1 , якого притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП.

Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи та допущено порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що відповідно до частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 2 ч. 1 ст. 315, ст. 317, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Волинській області задовольнити повністю.

Рішення Володимирського міського суду Волинської області від 13 березня 2026 року у справі № 154/150/26 скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та не може бути оскаржена.

Головуючий суддя О. Б. Заверуха

судді О. М. Гінда

Л. Я. Гудим